Рішення

від 10.01.2017 по справі 904/11739/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.01.2017 Справа № 904/11739/16

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТРОПОЛІЯ", м.Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "МС КИДС", м.Дніпро

про стягнення заборгованості за договором оренди №А120/Д-1 від 10.12.2013

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.

Представники:

від позивача: представник ОСОБА_1 - довіреність № 40 від 01.11.16р.;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

14.12.2016 товариство з обмеженою відповідальністю "Метрополія", м.Київ (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "МС КИДС", м.Дніпро (далі по тексту - відповідач) про стягнення 26866,55грн. орендної плати; 65454,24грн. експлуатаційних витрат; 17947,55грн. заборгованості з відшкодування комунальних послуг; 12159,04грн. штрафу.

Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням договору оренди №А120/Д-1 від 10.12.2013.

За протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.12.2016 справу №904/11739/16 передано судді-доповідачу ОСОБА_2.

За результатами розгляду позовної заяви від 13.12.2016 за вих.№390 ухвалою суду від 16.12.2016 порушено провадження по справі та призначено слухання на 10.01.2017.

10.01.2017 через канцелярію суду отримано заяву від 10.01.2017 про зменшення позовних вимог в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача:

- 26866,55грн. орендної плати;

- 65454,24грн. експлуатаційних витрат;

- 17947,55грн. заборгованості з відшкодування комунальних послуг;

- 9727,20грн. штрафу.

Судові витрати по справі у розмірі 1799,93грн. покласти на відповідача.

Судовий збір у розмірі 36,48грн. повернути позивачу.

За результатами огляду заяви позивача від 10.01.2017 про зменшення позовних вимог та враховуючи, що зменшення позовних вимог не погіршує становища відповідача, господарський суд прийняв її до розгляду.

Суд оголошував перерву з 12год. 00хв. 10.01.2017 до 12год. 40хв. 10.01.2017.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Позивач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 28.12.2016 з відміткою представника позивача про отримання ухвали суду 22.12.2016 та явкою представника в судове засідання.

Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 05.01.2017 з відміткою представника відповідача про отримання ухвали суду 30.12.2016.

Враховуючи викладене господарський суд констатує, що сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду заяви судом.

В судовому засіданні, яке відбулося 10.01.2017 повноважний представник позивача позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні.

Повноважний представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав, інших документів не представив, причини неявки у судове засідання не повідомив, про розгляд справи повідомлений належним чином.

Абзацом 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. за №18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

На думку суду неявка у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.

Отже, з метою уникнення умисного затягування судового процесу з боку відповідача та недопущення порушення прав позивача господарський суд розглянув справу по суті позовних вимог.

В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції .

Судом враховано. В силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997р. №475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

В силу вимог статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.

Враховуючи вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи у судовому засіданні, яке відбулося 10.01.2017 в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, -

ВСТАНОВИВ:

10.12.2013 між товариством з обмеженою відповідальністю "Метрополія" (далі по тексту - позивач, орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Ігромир" (далі по тексту - орендар) укладено договір оренди №А120/Д-1 (далі по тексту - договір), відповідно до пункту 1.1 умов якого орендодавець зобов'язується передати товариству з обмеженою відповідальністю "Ігромир" в тимчасове платне користування (далі по тексту - оренда) приміщення (далі по тексту - приміщення), яке знаходиться в будівлі торгово-розважального центру розташованого за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, територія Ювілейної селищної ради, комплекс будівель і споруд, перший пусковий комплекс №17 (далі по тексту - торговий центр), а товариство з обмеженою відповідальністю "Ігромир" зобов'язується прийняти, оплатити користування і повернути приміщення орендодавцю на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 2.3 договору визначено, що площа приміщення, яке передається в оренду, складає 233,9кв.м. Вказана площа приміщення може бути змінена після виконання орендарем опоряджувальних робіт згідно статті 3 цього договору. При цьому площа приміщення не підлягає зменшенню за рахунок встановлених орендарем стін, внутрішніх перегородок та перекриття.

Пунктом 7.1 договору визначено, що цей договір набуває чинності з моменту його укладання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Пунктом 7.2 договору визначено, що орендодавець зобов'язується передати, а товариство з обмеженою відповідальністю "Ігромир" прийняти приміщення у користування 10 грудня 2013 року (далі по тексту - дата початку), що підтверджується шляхом підписання сторонами акту прийому-передачі приміщення. Строк договору становить 1090 календарних днів та починає обчислюватися з дати підписання сторонами Акту прийому-передачі приміщення (далі по тексту - строк договору).

Пунктом 9.1 договору визначено, що орендар зобов'язаний здійснювати оплату за користування приміщенням у розмірі і в строки, які визначені у цьому договорі.

Пунктом 9.2 договору визначено, що розмір орендної плати складає суму у гривнях, еквівалентну:

1) 12 доларів США за 1 кв.м. на місяць, крім того податок на додану вартість у розмірі встановленому чинним законодавством України - з дати початку по 31.03.2014 включно;

2) 9 доларів США за 1 кв.м. на місяць, крім того податок на додану вартість у розмірі встановленому чинним законодавством України - з 01.04.2014 по 31.07.2014 включно;

3) 15 доларів США за 1 кв.м. на місяць, крім того податок на додану вартість у розмірі встановленому чинним законодавством України - з 01.08.2014 до закінчення строку договору.

У випадку, якщо в продовж періоду, на який встановлено розмір орендної плати, зазначеної в частині 3 пункту 9.2 договору, у Торговому центрі або іншому комплексі (комплексі споруд), що фактично становить одну будівлю з Торговим центром, не функціонуватиме кінотеатр, вказаний розмір орендної плати автоматично змінюється та встановлюється у розмірі, еквівалентному 12 доларам США за 1 кв.м., крім того ПДВ, на весь час якого кінотеатр не функціонував.

В цілях цього пункту договору під функціонуванням кінотеатру розуміється:

- надання доступу до кінотеатру необмеженому колу осіб;

- продаж у кінотеатрі відповідних товарів та послуг необмеженому колу осіб.

Пунктом 9.3 договору визначено, що якщо інше не передбачено договором, орендна плата сплачується орендарем щомісяця, авансом, не пізніше 25 числа місяця, який передує оплачуваному місяцю.

Пунктом 9.5 договору визначено, що нарахування орендної плати починається з дня дати початку і закінчується в день, підписання Акту повернення приміщення відповідно до пункту 41.2 статті 41 цього договору.

Пунктом 9.6 договору визначено, що протягом 10 календарних днів з дати укладання цього договору орендар зобов'язаний сплатити орендодавцеві орендну плату за перший місяць строку договору.

Пунктом 10.1 договору визначено, що орендар зобов'язаний щомісячно відшкодовувати орендодавцеві вартість комунальних послуг які споживаються в приміщенні, таких як опалення, кондиціювання, електроенергія та вивезення сміття (далі по тексту - комунальні послуги).

Пунктом 10.2 договору визначено, що вартість комунальних послуг, спожитих у приміщенні, розраховується згідно показань лічильників, встановлених в приміщенні, або згідно розрахунків, проведених орендарем на пропорційній основі, в залежності від технічних характеристик обладнання, механізмів та/або систем орендаря, які споживають відповідну комунальну послугу (якщо існує можливість встановити окремий лічильник) з використанням відповідних тарифів оплати, встановлених відповідними органами місцевого самоврядування, вартість послуг, що підлягає компенсації орендарем, нараховується та сплачується з урахуванням ПДВ.

Пунктом 10.5 договору визначено, що орендар зобов'язаний компенсувати орендодавцеві вартість використаних комунальних послуг та витрат на утримання електромереж не пізніше 10 числа місяця, наступного за оплачуваним.

Пунктом 11.1 договору визначено, що орендар зобов'язаний, щомісячно, авансом, не пізніше 25-го числа місяця, який передує оплачуваному місяцю, сплачувати орендодавцю вартість витрат на експлуатацію Торгового центру та утримання площ загального користування Торгового центру (далі по тексту - експлуатаційні витрати).

Пунктом 11.13 договору визначено, що ставка експлуатаційних витрат за цим договором складає суму у гривнях, еквівалентну 7 доларів США за кв.м. на місяць, крім того ПДВ.

Пунктом 11.4 договору закріплено формулу розрахунку експлуатаційних витрат.

В пункті 11.5 договору сторони погодили, що орендодавець не зобов'язаний надавати орендарю будь-які розрахунки щодо експлуатаційних витрат.

Пунктом 16.1 договору визначено, що орендар сплачує орендодавцеві орендну плату, гарантійний платіж, відшкодовує витрати на комунальні послуги, експлуатаційні витрати та інші платежі, передбачені цим договором (далі по тексту - платежі) у формі безготівкових розрахунків шляхом перерахування відповідних сум грошових коштів на поточний рахунок орендодавця. Всі платежі нараховується та сплачуються з урахуванням ПДВ.

Пунктом 16.2 договору визначено, що всі платежі здійснюються в національній валюті України - гривні і розраховуються відповідно до встановленого Національним банком України офіційного курсу гривні до долара США (із застосуванням відповідних еквівалентів, передбачених цим договором) на дату виставлення рахунку, а в разі відсутності рахунку - на 15 число місяця, що передує оплачуваному місяцю.

Пунктом 28.2 договору визначено, що у разі прострочення орендарем виконання зобов'язань по сплаті орендної плати, внесенню і поповненню гарантії, по сплаті експлуатаційних витрат, відшкодуванню витрат на комунальні послуги, сплаті інших платежів, передбачених цим договором, більш ніж на п'ять робочих днів, орендар зобов'язаний у кожному такому випадку сплатити орендодавцеві штраф у розмірі 20 відсотків орендної плати за перший місяць строку договору.

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач передав, а товариство з обмеженою відповідальністю "Ігромир" прийняв у строкове платне користування (оренду) приміщення, яке знаходиться в будівлі торгово-розважального центру, розташованого за адресою Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, територія Ювілейної селищної ради, комплекс будівель та споруд, перший пусковий комплекс №17, загальна площа приміщення складає 233,90м 3 .

01.06.2015 між орендодавцем, орендарем та товариством з обмеженою відповідальністю "МС КИДС" (далі по тексту - відповідач, новий орендар) укладено угоду про заміну сторони у договорі (далі по тексту - угода від 01.06.2015), відповідно до пункту 1 якої сторони погодили, замінити з 01.06.2015 у договорі оренди орендаря - товариство з обмеженою відповідальністю "Ігромир" на нового орендаря - товариство з обмеженою відповідальністю "МС Кидс".

Пунктом 4 угоди від 01.06.2015 визначено, що новий орендар підтверджує наявність заборгованості орендаря перед орендодавцем по договору оренди у загальній сумі 156105,82грн., в тому числі ПДВ 20% - 26017,64грн., що підтверджується актом звірки (додаток №1 до цієї угоди), та оплата якої покладається на нового орендаря.

Пунктом 5 угоди від 01.06.2015 визначено, що новий орендар зобов'язується оплатити заборгованість, вказану в пункті 4 цієї угоди до 31.10.2015. У випадку порушення вказаного зобов'язання, новий орендар зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 55500,00грн.

31.03.2016 між позивачем та відповідачем укладено угоду про розірвання договору (далі по тексту - угода від 31.03.2016), відповідно до пункту 1 умов якої сторони погодили розірвати договір з 31.03.2016.

Пунктом 2 угоди від 31.03.2016 підписанням цієї угоди орендар підтверджує на дату розірвання договору наявність наступних заборгованостей з оплати платежів по договору:

- заборгованість з оплати орендної плати станом на 31.03.2016 становить 28866,55грн., в тому числі ПДВ 20%.

- заборгованість з відшкодування вартості комунальних послуг станом на 31.03.2016 становить 17947,55грн., в тому числі ПДВ 20%.

- заборгованість з оплати експлуатаційних витрат станом на 31.03.2016 становить 65454,24грн., в тому числі ПДВ 20%.

Загальна заборгованість з оплати платежів за договором станом на 31.03.2016 становить 110268,34грн., в тому числі ПДВ 20%.

Пунктом 3 угоди від 31.03.2016 визначено, що заборгованість з оплати платежів за договором, про які йдеться в пункті 2 цієї угоди, підтверджується підписанням сторонами акту звірки.

31.03.2016 між позивачем та відповідачем підписано акт повернення приміщення.

Факт надання позивачем відповідачу послуг підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг).

В свою чергу, відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав.

Крім того, відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.

Відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

У відповідності до частиною 3 статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Згідно з частиною другою статті 4 3 та статтею 33 Господарського кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали.

Отже, обов'язок доказування в господарському процесі, у відповідності до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, покладено на сторони та інших учасників судового процесу, які обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України).

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (стаття 32 цього Кодексу).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами процесуального законодавства, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України визначено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, суд забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Дослідивши оригінали наданих позивачем до господарського суду документів у розумінні статті 36 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв їх як належні докази, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, та підтверджують неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за вищезазначеним договором.

Належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували належне виконання відповідачем умов договору, відповідачем господарському суду надано не було.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача у розмірі 26866,55грн. орендної плати; 65454,24грн. експлуатаційних витрат та 17947,55грн. заборгованості з відшкодування комунальних послуг, слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню.

Зобов'язання відповідача, щодо оплати 26866,55грн. орендної плати; 65454,24грн. експлуатаційних витрат та 17947,55грн. заборгованості з відшкодування комунальних послуг підтверджується угодою від 31.03.2016 про розірвання договору оренди №А120/Д-1 від 10.12.2013 .

З огляду на положення договору, строк оплати орендної плати у розмірі 26866,55грн.; експлуатаційних витрат у розмірі 65454,24грн. та заборгованості з відшкодування комунальних послуг у розмірі 17947,55грн. є таким, що настав.

Господарський суд вважає, що відповідач визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача, оскільки до дій які свідчать про визнання боргу можуть відноситися підписання представниками сторін акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2016 по 31.03.2016 (а.с.34).

Доказів оплати орендної плати у розмірі 26866,55грн.; експлуатаційних витрат у розмірі 65454,24грн. та заборгованості з відшкодування комунальних послуг у розмірі 17947,55грн. відповідач не надав.

Доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами не спростував.

Щодо вимоги про стягнення 9727,20грн. штрафу.

Пунктом 28.2 договору визначено, що у разі прострочення орендарем виконання зобов'язань по сплаті орендної плати, внесенню і поповненню гарантії, по сплаті експлуатаційних витрат , відшкодуванню витрат на комунальні послуги, сплаті інших платежів, передбачених цим договором, більш ніж на 5 (п'ять) робочих днів, орендар зобов'язаний у кожному такому випадку сплатити орендодавцеві штраф у розмірі 20 (двадцять) відсотків орендної плати за перший місяць строку договору.

Розмір орендної плати за перший місяць строку договору складає 6079,52грн., що підтверджується актом №А5950 від 31.12.2013 здачі-прийняття (надання послуг) на суму 6079,52грн. (а.с. 36).

Отже, 20 (двадцять) відсотків орендної плати за перший місяць строку договору складає 1215,90грн.

Штраф за несвоєчасну оплату орендної плати.

Пунктом 9.3 договору визначено, що орендна плата сплачується авансом не пізніше 25-го числа місяця, який передує оплачуваному місяцю.

Заборгованість з орендної плати у розмірі 26866,55грн. виникла в результаті несвоєчасної сплати за березень 2015 року.

Отже, правомірно нараховано штраф у розмірі 1215,90грн.

Штраф за несвоєчасну оплату комунальних послуг.

Пунктом 10.5 договору визначено, що орендар зобов'язаний компенсувати орендодавцеві вартість використаних комунальних послуг та витрат на утримання електромереж не пізніше 10-го числа місяця наступного за розрахунковим.

Заборгованості з відшкодування комунальних послуг у розмірі 17947,55грн. виникла в результаті несвоєчасної сплати за наступні періоди:

- грудень 2015 року - акт №К3120 від 31.12.2015 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 4742,62грн. (а.с.54);

- січень 2016 року - акт №К055 від 31.01.2016 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 5690,36грн. (а.с.55);

- лютий 2016 року - акт №К321 від 29.02.2016 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 5304,14грн. (а.с.56);

- березень 2016 року - акт №К681 від 31.03.2016 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 5564,20грн. (а.с.57);

Отже, правомірно нараховано штраф за чотири порушення у розмірі 4863,60грн.

Штраф за несвоєчасну оплату експлуатаційних витрат.

Пунктом 11.1 договору визначено, що орендар зобов'язаний, щомісячно, авансом не пізніше 25-го числа місяця, який передує оплачуваному місяцю, сплачувати орендодавцю вартість витрат на експлуатацію Торгового центру та утримання Площ загального користування Торгового центу (по тексту договору - експлуатаційні витрати).

Заборгованості з відшкодування експлуатаційних витрат у розмірі 65454,24грн. виникла в результаті несвоєчасної сплати за наступні періоди:

- січень 2016 року - акт №Е212 від 31.01.2016 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 23500,00грн. (а.с.45);

- лютий 2016 року - акт №Е656 від 29.02.2016 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 23500,00грн. (а.с.46);

- березень 2016 року - акт №ОУ-Е-00993 від 31.03.2016 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 23500,00грн. (а.с.47);

Отже, правомірно нараховано штраф за три порушення у розмірі 3647,70грн.

Таким чином, позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 9727,20грн. штрафу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного

Відповідно до п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1 та 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 761 Цивільного кодексу України визначено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Статтею 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Статтею 763 Цивільного кодексу України визначено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Статтею 782 Цивільного кодексу України визначено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Стаття 785 Цивільного кодексу України визначає, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Статтею 795 Цивільного кодексу України визначено, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

За приписами частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача.

З урахуванням положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1799,93грн.

Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України „Про судовий збір» визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи клопотання позивача про повернення судового збору у розмірі 36,48грн. та фактичну сплату судового збору у розмірі 1836,41грн., що підтверджується платіжним дорученням №11101 від 02.12.2016 на суму 1836,41грн. господарський суд визнав його обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 11, 202, 252, 253, 254, 249, 509, 525, 526, 530, 536, 549, 610, 612, 625, 629, 759, 761, 762, 763, 782, 795 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 199, 231, 232, Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 33, 34, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "МС КИДС" (49000, м.Дніпро, вул.Гладкова, буд.41, корпус 6,7; ідентифікаційний код 39692105) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Метрополія" (04074, м.Київ, вул.Лугова, 12; ідентифікаційний код 32998698) 26866,55грн. (двадцять шість тисяч вісімсот шістдесят шість грн. 55 коп.) орендної плати; 65454,24грн. (шістдесят п'ять тисяч чотириста п'ятдесят чотири грн. 24 коп.) експлуатаційних витрат; 17947,55грн. (сімнадцять тисяч дев'ятсот сорок сім грн. 55 коп.) заборгованості з відшкодування комунальних послуг; 9727,20грн. (дев'ять тисяч сімсот двадцять сім грн. 20 коп.) штрафу; 1799,93грн. (одна тисяча сімсот дев'яносто дев'ять грн. 93 коп.) судового збору.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Метрополія" (04074, м.Київ, вул.Лугова, 12; ідентифікаційний код 32998698) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 36,48грн. (тридцять шість грн. 48 коп.), який сплачено, згідно платіжного доручення №11101 від 02.12.2016 на суму 1836,41грн.

Видати ухвалу та наказ.

Наказ та ухвалу видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

13.01.2017

Суддя ОСОБА_2