Постанова

від 10.01.2017 по справі 922/2382/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2017 р. Справа № 922/2382/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А. , суддя Білоусова Я.О. , суддя Фоміна В. О.;

при секретарі Марченко В.О.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю від 25.10.2016,

відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю від 10.08.2016, ОСОБА_3 за довіреністю від 10.08.2016,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Укрвагонсервіс» (вх.№2980Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 20.09.2016 у справі №922/2382/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Укрвагонсервіс", м.Харків,

про стягнення 32633,85 грн,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 32633,85 грн, з яких: основний борг складає 22608,04 грн, пеня у сумі 7490,99 грн, інфляційні втрати у сумі 2023,82 грн та 3% річних 511,00 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.09.2016 у справі №922/2382/16 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Укрвагонсервіс" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" 22608,40 грн основного боргу, 4024,81 грн пені, 2023,82 грн втрат від інфляції, 511,00 грн процентів річних та 1378,00 грн витрат по сплаті судового збору. У решті позову відмовлено.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 20.09.2016 у справі №922/2382/16; прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову про стягнення основного боргу у сумі 22608,04 грн відмовити повністю та здійснити розподіл судових витрат між сторонами.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що вимоги позивача визнає частково, у сумі 3596,27 грн за користування вагонами на станційних коліях (залізничний тариф), в іншій частині заперечує, виходячи з такого. Орієнтовна ціна за договором згідно з додатком склала 93974,10 грн, до якого увійшли розрахунки відповідно до додатку №2 Планова усереднена калькуляція вартості капітального ремонту піввагону без ремонту колісних пар та додатка №3 Протокол погодження ремонту колісних пар . Роботи згідно з додатком №3 фактично не проводились, що підтверджено дефектними відомостями по формі ВУ-22 та наданням згідно з додатком №2 фактичної калькуляції виконаного капітального ремонту, як розшифрування статей затрат до акту виконаних робіт на суму 92811,05 грн. Як стверджує апелянт, планова усереднена калькуляція вартості капітального ремонту піввагону передбачала виконання капітального ремонту люкових вантажних вагонів. Вагони, які належать ТОВ Компанія Укрвагонсервіс , є безлюковими, що набагато зменшує обсяг капітального ремонту (зняття та ремонт 14 люків на кожному з вагонів). Вартість робіт погоджено у додатку №2 Плановою усередненою калькуляцією вартості капітального ремонту піввагону . При підписанні планової калькуляції погоджена не тільки вартість, а і співвідношення між показниками: додаткової заробітної плати до основної заробітної плати, електроенергії до сировини, матеріалів та палива, відсоток загально виробничих витрат до загальних витрат по заробітній платі. На думку апелянта, згідно з пунктом 2 ст.632 Цивільного кодексу України та п.5.9 договору відсутні підстави для зміни ціни послуг, оскільки замовник не отримував від виконавця письмового повідомлення, яке містить перелік послуг, ціна яких збільшується та їх нову ціну. Крім того, апелянт зазначає, що ТОВ Компанія Укрвагонсервіс відмовилось підписувати акт виконаних робіт у зв'язку з необґрунтованим та значним завищенням фактичної калькуляції вартості ремонту у порівнянні з плановою калькуляцією та порушенням договірних відносин, а саме: пункту 5.10 договору. Стосовно заборгованості за користування вагоном (залізничні послуги), апелянт зазначає, що, незважаючи на неякісне виконання послуг з проведення зважування вагонів, згоден відшкодувати вартість залізничного тарифу, як це передбачено п.3.6 договору.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10.11.2016 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду.

01.12.2016 від позивача до суду надійшов відзив (вх.№12135) на апеляційну скаргу, вважає апеляційну скаргу безпідставною та необґрунтованою, просить суд рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 19.12.2016 у зв'язку із хворобою судді Тарасової І.В. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О., суддя Фоміна В.О.

Пунктом 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" від 23.03.2012 №6 встановлено, що у разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи з огляду на встановлений пунктом 3 частини четвертої статті 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принцип незмінності судді слід починати спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України строків вирішення спору, а його подальше продовження новим (зміненим) складом суду здійснюється у випадках і в порядку, передбачених частиною третьою цієї статті.

Враховуючи викладене, колегія суддів у новому складі розпочала розгляд апеляційної скарги спочатку.

У судовому засіданні 20.12.2016 оголошено перерву до 10.01.2017 до 10:30 год.

У судовому засіданні 10.01.2017 представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вважає її незаконною та необґрунтованою, з підстав, зазначених у відзиві на апеляційну скаргу. Просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, в межах вимог, передбачених ст.101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила.

Як убачається з матеріалів справи, 26.02.2015 між Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця" (виконавець) та ТОВ «Компанія Укрвагонсервіс» (замовник) укладено договір №ПЗ/ВЧДР-4-155402/НЮ про надання послуг з капітального ремонту вантажних вагонів.

На виконання Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» від 23.02.2012 та постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 «Про утворення Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця» реорганізовано шляхом злиття та з 01.12.2015 здійснює свою діяльність як регіональна філія «Південно-Західна залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» .

Відповідно до пункту 2 статуту Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №735, Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» є правонаступником усіх прав і обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.

Згідно з умовами договору виконавець зобов'язується за завданням замовника виконати капітальний ремонт піввагонів, які знаходяться в користуванні у замовника або є його власними, замовника силами та на базі відокремленого підрозділу виконавця - ремонтного вагонного депо Жмеринка, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги.

Згідно з пунктом 1.2 договору кількість вагонів замовника, графік їх подачі виконавцю для надання послуг визначається у погодженому сторонами календарному плані проходження капітального ремонту (додаток №1).

У відповідності до пункту 3.1 договору замовник здійснює 80% передоплату вартості послуг за договором, окремо за кожну партію вагонів, що передаються виконавцю згідно з пунктом 2.1 цього договору для надання послуг відповідно до виставленого рахунку (рахунків) на передоплату наданим (и) виконавцем протягом трьох банківських днів з моменту отримання рахунку замовником. У разі не здійснення замовником передоплати вагони для надання послуг за договором не приймаються.

Остаточний розрахунок за цим договором між сторонами проводиться протягом трьох банківських днів з моменту отримання рахунку(ів) замовником, виставленого(них) замовнику на підставі підписаного сторонами акту наданих послуг за фактично надані послуги (пункт 3.2 договору).

У пункті 3.3 договору сторони погодили, що сума цього договору визначається на підставі калькуляції (додаток №2), протоколу погодження цін ремонту колісних пар (додаток №3), які є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з пунктом 3.4 договору остаточна (фактична) вартість капітального ремонту за цим договором визначається відповідно до фактично понесених витрат виконавця з урахуванням 30% рівня рентабельності та податку на додану вартість. Фактична вартість капітального ремонту вказується виконавцем в акті наданих послуг. Всі понесені виконавцем витрати відображаються в фактичній калькуляції вартості послуг з додаванням завірених документів, що підтверджують понесені витрати.

Пунктом 3.8. договору обумовлено, що загальна сума договору визначається, як сума всіх платежів, здійснених у межах цього договору, та орієнтовно, відповідно до додатку №5, складає - 93974,10 грн, у тому числі ПДВ 20%.

Згідно з пунктом 5.8 договору ремонт колісних пар, що знаходяться під вагонами замовника, здійснюється виконавцем у залежності від їх технічного стану та необхідності проведення того або іншого виду ремонту (звичайне обстеження без обточування коліс, звичайне обстеження з обточуванням коліс, повне обстеження без обточування коліс, повне обстеження з обточуванням коліс, повне обстеження з наплавкою гребенів та обточуванням коліс). Вартість проведеного ремонту колісних пар сплачується замовником згідно з протоколом погодження ціни на ремонт вантажних вагонів (з ремонтом колісних пар) (додаток №5) та акту наданих послуг .

Пунктом 5.9 договору сторони погодили, що у разі підвищення заробітної плати, збільшення цін на ТМЦ, заміни колісних пар та литих деталей тощо, виконавець вправі вимагати збільшення вартості послуг, зазначених у додатку №2, шляхом направлення замовнику письмового повідомлення, яке містить перелік послуг, ціна яких збільшується, та їх нову ціну. Замовник протягом двох робочих днів з моменту отримання повідомлення зобов'язується розглянути отримане від виконавця повідомлення та письмово повідомити про результати його розгляду виконавця. У разі ненадання замовником виконавцю письмового повідомлення про результати розгляду повідомлення виконавця, про збільшення вартості послуг, протягом двох робочих днів з моменту отримання повідомлення нова (збільшена) вартість послуг вважається погодженою сторонами та підлягає оплаті замовником за окремим рахунком виконавця протягом п'яти банківських днів з моменту отримання рахунку замовником.

Відповідно до пункту 6.1.3 договору не пізніше 5 робочих днів з часу отримання від виконавця відповідних актів приймання-здачі відремонтованих та модернізованих вагонів, дефектних актів, підписати їх та повернути один примірник кожного виконавцю чи надати виконавцю свої обґрунтовані заперечення до акту приймання-здачі відремонтованих та модернізованих вагонів.

На виконання умов договору у липні 2015 на ремонтну колію ремонтного вагонного депо Жмеринка Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» подані два вагони №56776420 та №56776438 для виконання капітального ремонту.

Капітальний ремонт вантажних вагонів здійснювався згідно з вимогами Інструкції «Вантажні вагони залізниць України колії 1520 мм. Правила капітального ремонту» ЦВ-0016, затвердженої наказом Укрзалізниці від 20.06.2006 № 242-Ц та «Інструкцією з огляду, обстеження, ремонту та формування вагонних колісних пар» № ЦВ-ЦЛ-0062, затвердженою наказом Укрзалізниці від 01.04.2005 №067-Ц.

На виконання умов договору, відповідачем за рахунком №80 від 27.07.2015 сплачено 80% передоплати у розмірі 75000,00 грн.

Дефектні відомості на ремонт вантажних вагонів (форма ВУ-22) на вагони №56776420 та №56776438 оформлено відповідно до вимог п.5.14 «Методичних вказівок з порядку складання облікових та звітних форм по вагонному господарству» - ЦВ-0127, затверджених наказом Укрзалізниці від 01.04.2011 №114-Ц.

Свої зобов'язання позивач виконав перед відповідачем у повному обсязі, зазначені вагони відремонтовані, що підтверджується повідомленнями про приймання вантажних вагонів із ремонту форми ВУ-36М від 29.07.2015 №0060 (а.с. 39, том 1) та від 29.07.2015 №0061 (а.с.38, том 1).

Як свідчать матеріали справи, за проведений капітальний ремонт 2-х вагонів на решту 20% вартості послуг відповідачу надіслано рахунок-фактуру №83 від 31.07.2015 на суму 17811,05 грн (а.с.41, том 1), проте остаточний розрахунок за надані послуги відповідачем не оплачено, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Стаття 3 Цивільного кодексу України (частини 2 та 3) закріплює, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 ст. 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір - погоджена дія двох або більше сторін спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частини 1, 2, 4 ст. 202 Цивільного кодексу України). Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Сторонами спірний договір визначений як договір послуг з капітального ремонту, але колегія суддів зазначає, що за характером правовідносин такий договір має ознаки договору підряду.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника) певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно статті 843 Цивільного кодексу України ціна або способи її визначення визначаються у договорі підряду. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Отже, законодавцем встановлено право сторін на добровільних засадах визначити ціну робіт або порядок її визначення у договорі.

Як встановлено у ході судового розгляду справи, відповідач не заперечує факт виконання позивачем ремонтних послуг належним чином, фактично прийняв відремонтовані вагони, претензій до якості ремонту не заявив, однак акт №83 виконаних робіт за договором №ПЗ/ВЧДР-4-155402/НЮ, складений 31.07.2015, наданих послуг за капітальний ремонт двох вагонів з боку відповідача не підписав (а.с.142, том 1).

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що ТОВ Компанія Укрвагонсервіс відмовилось від підписання акту виконаних робіт за договором №ПЗ/ВЧДР-4-155402/НЮ у зв'язку з необґрунтованим та значним завищенням фактичної калькуляції вартості ремонту у порівнянні з плановою калькуляцією та порушенням договірних відносин, а саме: позивачем в односторонньому порядку змінено суму наданих послуг, збільшено вартість виконаних робіт, зокрема, посилається на те, що можна зробити припущення , що сума додаткової заробітної плати та завищення співвідношення між основною заробітною платою та витратами на сировину, матеріали та паливо навмисне підігнана під вартість невиконаних робіт .

Із матеріалів справи убачається, що калькуляцією вартості капітального ремонту піввагону без ремонту колісних пар (додаток № 2 до договору), яка є підставою для оплати згідно п.3.3. договору, визначена вартість робіт як планова усереднена та складає 37259, 81 грн.

Протоколом погодження цін на ремонт вантажних вагонів (з ремонтом колісних пар), на підставі якого визначається загальна сума договору згідно з п.3.8. договору (додаток № 5), визначена ціна з ПДВ як усереднена і складає 93974,10 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає, що аналіз пунктів 3.3., 3.4. та 3.8. спірного договору та додатків до нього надає можливість зробити висновок, оскільки ціна у спірному договорі визначена як усереднена, слід вважати, що сторони погодили у договорі можливість її або збільшення, або зменшення; з визначенням остаточної (фактичної) вартості капітального ремонту за цим договором відповідно до фактично понесених витрат виконавця з урахуванням 30% рівня рентабельності та податку на додану вартість, з відображенням у фактичній калькуляції усіх понесених виконавцем витрат.

Такі остаточні фактичні калькуляції позивач за результатом виконаних робіт по капітальному ремонту вагонів з відображенням фактично понесених витрат у загальній сумі 92811,05 грн склав та направив до відповідача.

При цьому, посилання відповідача на порушення позивачем умов пункту 5.9. договору є необґрунтованим, оскільки цим пунктом встановлено саме право виконавця, у разі підвищення заробітної плати, збільшення цін на ТМЦ, заміни колісних пар та литих деталей тощо вимагати збільшення вартості послуг, зазначених у додатку №2, шляхом направлення замовнику письмового повідомлення, яке містить перелік послуг, ціна яких збільшується, та їх нову ціну.

У судовому засіданні представник позивача пояснив, оскільки збільшення вартості послуг не відбулось, утворення нової ціни за договором не мало місця, а тому відсутні наслідки для застосування пунктів п.5.9. та 5.10. договору.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем відремонтовано два вагони на фактичну суму - 92811,05 грн, яка не перевищує встановлену усереднену загальну вартість договору - 93974,10 грн, зазначену у додатку №5 до договору, який підписаний сторонами та скріплений печатками, та є невід'ємною частиною договору №ПЗ/ВЧДР-4-155402/НЮ про надання послуг з капітального ремонту вантажних вагонів (а.с.33, том 1).

Частиною 4 ст. 844 Цивільного кодексу України встановлено, якщо виникла необхідність проведення додаткових робіт і у зв'язку з цим істотного перевищення визначеного приблизного кошторису, підрядник зобов'язаний своєчасно попередити про це замовника.

У спірних правовідносинах не встановлено, що проведення фактичних робіт по ремонту вагонів за договором підрядником призвело до істотного перевищення визначеної усередненої вартості за цим договором, а тому не мають місце встановлені ст.844 Цивільного кодексу України наслідки несвоєчасного попередження замовника.

З огляду на встановлені норми законодавства та матеріалами справи обставини, колегія суддів вважає помилковими твердження відповідача щодо необґрунтованості та завищення фактичної калькуляції вартості ремонту у порівнянні з плановою калькуляцією, а також щодо змінення суми наданих послуг позивачем в односторонньому порядку.

Обставини, на які посилається апелянт, щодо того, що планова усереднена калькуляція вартості капітального ремонту піввагону передбачала виконання капітального ремонту люкових вантажних вагонів, а вагони, які належать ТОВ Компанія Укрвагонсервіс , є безлюковими, що набагато зменшує обсяг капітального ремонту (зняття та ремонт 14 люків на кожному з вагонів), не підтверджуються матеріалами справи, оскільки у спірному договорі та його додатках про такі умови щодо ремонту вагонів якого типу (люкові або безлюкові) не зазначено.

Крім того, колегія суддів зазначає, що докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях, оскільки вони не є фактичними даними у розумінні ст.32 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на зазначені обставини, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що вартість виконаних послуг у сумі 92811,05 грн є погодженою сторонами договору, не змінювалась в односторонньому порядку та відповідає умовам договору, а несплачена 20% сума отриманих послуг у розмірі 17811,05 грн є такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача з оплати залізничних послуг у сумі 4796,99 грн судова колегія виходить з такого.

Позивач зазначає, що після проведення капітального ремонту вагони №56776420 та №56776438 станцією Жмеринка надано обов'язкові залізничні послуги, а саме: зважування, забирання вагону, маневрова робота та провізна плата, у відповідності до вимог п. 5.21.9 Методичних вказівок; відповідачу надіслано рахунок від 31.07.2015 року № 82 на суму 4796,99 грн з ПДВ на оплату залізничного тарифу за надані залізничні послуги, який відповідачем не оплачено (а.с.40, том 1); за залізничні послуги вагонів на станційних коліях станцією Жмеринка з особового рахунку ремонтного вагонного депо Жмеринка регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» списані грошові кошти у сумі 4796,99 грн.

Відповідно до пункту 3.6 договору зазначена у калькуляціях вартість послуг не враховує витрати виконавця з подачі вагонів від залізничної станції Південно-Західної залізниці до вагонного депо та від вагонного депо до залізничної станції Південно-Західної залізниці, за користування станційними коліями, за зберігання вагонів на території депо з моменту прибуття до отримання попередньої оплати за ремонт, вартість послуг по зберіганню (знаходженню) вагонів на території депо після закінчення ремонту до оформлення перевізних документів власником вагонів. Зазначені у цьому пункті договору витрати виконавця оплачуються замовником окремим рахунком виконавця протягом п'яти банківських днів з моменту отримання замовником.

Загальна сума залізничних послуг становить 3997,49 грн без ПДВ, а з урахуванням ПДВ складає 4796,99 грн.

За користування вагонами на станційних коліях станцією Жмеринка з особливого рахунку ремонтного вагонного депо Жмеринка регіональної філії "Південн-Західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" списані грошові кошти у сумі 4796,99 грн.

Листом від 16.07.2015 за вих.№28/15 ТОВ Компанія Укрвагонсервіс гарантувало відшкодування залізничного тарифу (а.с.160, том 1).

Позивач направив відповідачу рахунок від 31.07.2015 №82 на суму 4796,99 грн на оплату залізничного тарифу за наданні послуги, проте даний рахунок не був оплачений.

Апелянт зазначає, що згоден відшкодувати вартість залізничного тарифу як це передбачено пунктом 3.6 договору з урахуванням переплати за вартість капітального ремонту перерахуванням авансу 28.07.2015 у сумі 75000 грн.

Враховуючи вказані обставини, господарський суд Харківської області дійшов правомірного висновку про задоволення позову в частині стягнення 4796,99 грн за надання залізничних послуг.

Щодо заявлених позивачем до стягнення пені у розмірі 7490,99 грн, інфляційних втрат у розмірі 2023,82 грн, 3% річних у розмірі 511,00 грн колегія суддів зазначає.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст.216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст.217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до п.7.2 договору сторони погодили, що у разі несвоєчасного проведення остаточного розрахунку за виконаний капітальний ремонт вагонів, передбачених цим договором, замовник сплачує виконавцю за кожен день прострочення пеню, яка обчислюється, виходячи із загальної суми несвоєчасно проведених платежів, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла протягом терміну затримки.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 7490,99 грн за період з 01.09.2015 по 01.06.2016, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що при розрахунку зазначеної суми позивачем враховано пеню у розмірі 3466,18 грн за неоплачені витрати користування вагоном, проте у відповідності до п.7.2 договору нарахування пені за залізничні послуги не передбачено, а тому правомірно стягнув з відповідача пеню у розмірі 4024,81 грн.

Відповідно до частини 1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частинами 1 та 3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі ст.3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У силу вимог частини 2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Колегія суддів вважає, що, здійснивши перевірку розрахунку позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних витрат у сумі 2023,82 грн та 3% річних у сумі 511,00 грн за період з 01.09.2015 по 01.06.2016, місцевий господарський суд обґрунтовано задовольнив вимоги позивача у цій частині відповідно до вимог ст.625 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За таких підстав колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апелянта, викладені ним в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження у ході судового розгляду, тоді як господарським судом першої інстанції у повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та прийняте ним рішення є законним і обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає. Колегія суддів також зазначає, що судом першої інстанції не допущено порушень норм процесуального права, які є безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.99, 101, пунктом 1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Укрвагонсервіс» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 20.09.2016 у справі №922/2382/16 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 13.01.2017 року.

Головуючий суддя О.А.Пуль

Суддя Я.О.БІлоусова

Суддя В.О.Фоміна