Рішення

від 12.01.2017 по справі 902/979/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 січня 2017 р. Справа № 902/979/16

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ремспецсервіс

(вул. Калінінградська, буд. 1, приміщ. 47, м. Кривий Ріг, 50011)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Електроальянс

(вул. Київська, буд. 16, к. 45, м. Вінниця, 21009)

про стягнення 123709,90 грн. неустойки

за участю секретаря судового засідання Жиляк С.І.,

представників сторін:

позивача ОСОБА_1 за довіреністю б/н. від 14.12.2016 року.

відповідача ОСОБА_2 за довіреністю 3 від 20.12.2016 року.

СУТЬ СПОРУ:

Товариства з обмеженою відповідальністю Ремспецсервіс звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Електроальянс 123 709,90 грн. неустойки.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач продовжує користуватися обладнанням після розірвання договору оренди № 15/02/11 від 15.02.2011 року, що в силу 785 Цивільного кодексу України є підставою для нарахування неустойки за користування обладнанням в розмірі подвійної плати за користування річчю за час просточення.

За вказаним позовом 16.11.2016 року судом порушено провадження у справі № 902/979/16 з призначенням до розгляду на 08.12.2016 року та зобов'язано сторін надати докази необхідні для вирішення спору в даній справі.

Ухвалою суду від 08.12.2016 року розгляд справи відкладено на 22.12.2016 року з підстав невиконання сторонами вимог ухвали суду від 16.11.2016 року в частині надання доказів та зобов'язано позивача надати суду письмові пояснення щодо періоду нарахування неустойки.

В судовому засіданні представником відповідача подано відзив № 131/12-16 від 21.12.2016 року в якому останній заперечує проти позову посилаючись зокрема на недійсність договору купівлі-продажу обладнання від 23.12.2010 року яке є предметом договору оренди обладнання № 15/02/11 від 15.02.2011 року. Відтак, на думку відповідача, позивач не мав права передавати майно в оренду за договором оренди обладнання № 15/02/11 від 15.02.2011 року.

При розгляді справи 22.12.2016 року представником відповідача подано клопотання про застосування строків позовної давності до позовних вимог.

В судовому засіданні судом оголошено перерву до 12.01.2017 року, про що винесено відповідну ухвалу.

22.12.2016 року, після судового засідання, від позивача надійшли пояснення щодо періоду нарахування неустойки.

22.12.2016 року від позивача надійшло клопотання № 9 від 14.12.2016 року про витребування з архіву Господарського суду Вінницької області справу № 902/979/16 для огляду її матеріалів в судовому засіданні. У клопотанні від 12.01.2017 року представник позивача зазначає, що в прохальній частині клопотання № 9 від 14.12.2016 року допущено помилку, у зв'язку з чим просить прохальну частину клопотання № 9 від 14.12.2016 року читати: Витребувати з архіву Господарського суду Вінницької області справу № 902/1216/14 для огляду її матеріалів в судовому засіданні.

Розглянувши зазначене клопотання, заслухавши думку учасників процесу, суд дійшов висновку, що останнє не підлягає задоволенню, оскільки не відповідає приписам ст. 38 ГПК України.

12.01.2017 року від представника позивача за довіреністю ОСОБА_1 надійшли заперечення б/н. від 12.01.2017 року на заяву відповідача про застосування строків позовної давності.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

15 лютого 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Ремспецсервіс (позивач, за договором Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Електроальянс (відповідач, за договором Орендар) укладено договір №15/02/11 оренди обладнання (надалі Договір).

Згідно умов п. 1.1. Договору Орендодавець зобов'язується передати Орендареві, а Орендар зобов'язується прийняти в строкове платне користування обладнання, визначене Договором, та сплачувати за нього орендну плату.

В п. 1.2. та 1.2.1. Договору зазначено характеристики майна та найменування майна, що орендується.

Згідно п. 3.1. та 3.2. Договору майно, що орендується, повинно бути передано Орендодавцем та прийнято Орендарем протягом 10 календарних днів з моменту набрання чинності цим Договором. Передання майна, що орендується, в оренду здійснюється Сторонами за Актом приймання-передачі.

Відповідно до Договору майно, що орендується, вважається переданим Орендареві з дати підписання Акта приймання-передачі (п. 4.1.). Строк оренди складає 12 календарних місяців з дати прийняття майна за Актом приймання-передачі (п. 4.2).

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що ставка щомісячної орендної плати з урахуванням її індексації складає 3000,00 грн. в т.ч. ПДВ - 500,00 грн.

Орендна плата сплачується поквартально (квартал складає 3 місяці) на підставі виставлених Орендодавцем рахунків в безготівковому порядку на поточний рахунок Орендодавця в строк 10 банківських днів (п.5.2. Договору).

Розмір орендної плати є фіксованим протягом усього строку дії договору (п. 5.3. Договору).

Після закінчення строку оренди Орендар зобов'язаний протягом 10 календарних днів повернути майно, що орендується за Актом приймання передачі (п. 8.1. Договору).

Цей Договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін (п.10.1.). Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 10.1. цього Договору та закінчується 31.12.2013 року (п.10.2.).

01 березня 2011 року між сторонами підписано Акт приймання-передачі до договору оренди обладнання № 15/02/11 від 15.02.2011 року, згідно якого Орендодавцем передано, а орендарем прийнято обумовлене Договором майно.

01.09.2011 року між сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Договору згідно якої внесено зміни до п. 5.1 Договору, а саме зазначено, що ставка місячної орендної плати з урахуванням її індексації складає 2500,00 грн. без ПДВ. Крім того змінено банківські реквізити орендаря, інші умови договору залишились не змінними.

02.03.2012 року між сторонами укладено Додаткову угоду № 2 до Договору згідно якої внесено зміни до п. 4.2. Договору, а саме зазначено, що строк оренди складає 24 календарних місяців з дати прийняття майна, що орендується за Актом приймання-передачі, інші умови договору залишились не змінними.

Згідно до вище вказаної додаткової угоди до Договору №2 від 02.03.2012 року, строк дії Договору оренди закінчувався 31.12.2013 року.

Строк дії Договору було продовжено за взаємною згодою сторін.

Однак, у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за Договором в частині сплати орендних платежів 07.03.2014 року позивач направив на адресу відповідача повідомлення № 1 про відмову та розірвання Договору.

Дане повідомлення відповідач отримав 19.03.2014 року, з огляду на що, Договір є розірваним з 19.03.2014 року.

Відповідно до п. 8.1. Договору, після завершення строку оренди, Орендар зобов'язаний протягом 10 календарних днів повернути майно по акту прийому-передачі.

Проте, відповідач орендоване обладнання не повернув, а продовжував користуватися ним.

Зважаючи на невиконання відповідачем зобов'язань за Договором, позивач звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Електроальянс про стягнення заборгованості в сумі 55 038,31 грн. та повернення орендованого майна.

За вказаним позовом 21.08. 2014 року судом порушено провадження у справі № 902/1216/14.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 23.12.2014 року у справі № 902/1216/14, яке набрало законної сили відповідно до постанови Рівненського апеляційного господарського суду 08.04.2015 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю Ремспецсервіс задоволено. Ухвалено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Електроальянс на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ремспецсервіс 27532,26 грн. - основного боргу; 23226,00 грн. - неустойки; 825,33 грн. - 3% річних; 3454,72 грн. - індексу інфляції та 4906,78 грн. - витрат пов'язаних із сплатою судового збору. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю Електроальянс повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Ремспецсервіс орендоване по договору оренди № 15/02/11 від 15.02.2011р. обладнання.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.07.2015 року у справі № 902/1216/14 постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08.04.2015 року залишено без змін.

При розгляді Господарським судом Вінницької області справи № 902/1216/14 встановлено факт неповернення Товариством з обмеженою відповідальністю Електроальянс орендованого обладнання.

При цьому суд зважає на приписи ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, за якою обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи а бо особа, щодо якої встановлені ці обставини.

На виконання рішення Господарського суду Вінницької області у справі № 902/1216/14 судом видано відповідні накази.

Як свідчать матеріали справи 01.06.2016 року начальником Широківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_3 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 51468804 про примусове виконання наказу № 902/1216/14 від 06.01.2015 року про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю Електроальянс повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Ремспецсервіс орендоване по договору оренди № 15/02/11 від 15.02.2011р. обладнання. Надано боржнику час для добровільного виконання наказу до 08.06.2016 року.

В рамках виконавчого провадження державним виконавцем 17.06.2016 року складено Акт державного виконавця, яким встановлено, що за адресою смт. Широке, вул. Лермонтова, 1а, обладнання орендоване за договором оренди № 15/02/11 від 15.02.2011 року у ТОВ Ремспецсервіс зі слів директора ТОВ Електроальянс ОСОБА_4 відсутнє.

За інформацією про виконавче провадження від 31.10.2016 року, наказ суду № 902/1216/14 від 06.01.2015 року не виконано, у зв'язку з чим позивачем за період з 09.08.2014 року по 31.08.2016 року нараховано та заявлено до стягнення 123 709,90 грн. неустойки.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов такого висновку.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Матеріалами даної справи підтверджено, що відповідач після закінчення строку дії Договору продовжує користуватися орендованим майном.

Станом на день розгляду справи № 902/979/16, відповідачем не надано доказів повернення орендованого майна.

Враховуючи викладене вище, позивачем правомірно нараховано неустойку в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, а саме за період з 09.08.2014 року по 31.08.2016 року.

Перевіривши розрахунок заявленої до стягнення неустойки судом не виявлено помилок, в зв'язку з чим, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Заперечення відповідача щодо відсутності права у позивача передавати в оренду обладнання у зв'язку з відсутності права власності на дане обладнання судом не беруться до уваги, оскільки судом при розгляді справи 902/1216/14 надано правову оцінку договору оренди обладнання № 15/02/11 від 15.02.2011р., і дана обставина не потребує доказування за правилами ст. 35 ГПК України.

Розглядаючи заяву відповідача № 128/12-16 від 21.12.2016 року про застосування позовної давності до вимог про стягнення неустойки в розмірі 123 709,99 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Відповідно до положень ч. 1 ст. 264 перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Як вбачається з матеріалів справи, заявляючи вимоги про стягнення неустойки за період з 09.08.2014 року по 31.08.2016 року, позивач звернувся з позовом до суду 09.11.2016 року (відтиск штампу відділення поштового зв'язку на конверті), і за твердженнями відповідача пропустив строк позовної давності на стягнення неустойки.

Суд не може погодитися з даним твердженням, оскільки позивачем заявлена неустойка, що регулюється положеннями ст. 785 Цивільного кодексу України, яка є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення, і застосування до даної вимоги спеціальної позовної давності є невірним.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 20.03.2012 року у справі № 40/117.

Окрім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 29.05.2012 року № 01-06/735/2012 зазначено, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня).

Виходячи з положень наведених вище норм, суд дійшов висновку, що позивачем не пропущено строк звернення з даним позовом до суду, а відтак заява відповідача № 128/12-16 від 21.12.2016 року про застосування позовної давності задоволенню не підлягає.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Всупереч наведеним вище нормам відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог, а заперечення останнього спростовуються наведеним вище.

З огляду на вищевикладене, заявлені позивачем до стягнення позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу за правилами ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Електроальянс (вул. Київська, буд. 16, к.45, м. Вінниця, 21009, код ЄДРПОУ 34939236) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ремспецсервіс (вул. Калінінградська, буд. 1, приміщ. 47, м. Кривий Ріг, 50011, ЄДРПОУ 37215147) 123 709 (сто двадцять три тисячі сімсот дев'ять) грн. 90 коп. - неустойки та 1 855 (одну тисячу вісімсот п'ятдесят п'ять) грн. 65 коп. витрат на сплату судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17 січня 2017 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи