Постанова

від 23.03.2017 по справі 902/979/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

23 березня 2017 року Справа № 902/979/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Саврій В.А.

судді Юрчук М.І. ,

судді Дужич С.П.

при секретарі судового засідання Левчук І.О.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Електроальянс" на рішення господарського суду Вінницької області від 12.01.2017р. у справі №902/979/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремспецсервіс" (вул.Калінінградська, буд.1, прим.47, м.Кривий Ріг, 50011)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Електроальянс" (вул.Київська, буд.16, к.45, м.Вінниця, 21009)

про стягнення 123709,90 грн. неустойки

за участю представників:

позивача - Безкровний І.В. (довіреність б/н від 10.03.2017р.);

відповідача - Філіпенко І.Ю. (довіреність № 3 від 20.12.2016р.);

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 12.01.2017р. у справі №902/979/16 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремспецсервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Електроальянс" про стягнення 123709,90 грн. неустойки.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Електроальянс на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ремспецсервіс 123 709 грн. 90 коп. - неустойки та 1855 грн. 65 коп. витрат на сплату судового збору.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, підтверджені належними доказами (арк.справи 179-184).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх.№485/17 від 16.02.2017р., арк.справи 199-205).

В скарзі апелянт стверджує, що судом першої інстанції не враховано правової позиції, що викладена у підпункті 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18, про те, що преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Не надається преюдиціального значення також обставинам, зазначеним у судових рішеннях касаційної інстанції, оскільки останню не наділено правом, зокрема, встановлювати або вважати доведеними обставини і вирішувати питання, пов'язані з доказуванням (ст.111-7 ГПК України), - за винятком випадків, коли касаційна інстанція, скасувавши рішення попередніх судових інстанцій, прийняла нове рішення на підставі встановлених ними обставин.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 23.12.2014р. у справі №902/1216/14 встановлено факт укладання договору оренди.

Разом з тим, факт правомірності набуття позивачем права власності на обладнання судом не встановлювався, факт дійсності правочину від 23.12.2010р. судом не встановлювався, факт правомості правочину від 15.02.2011р. не встановлювався, так як зазначені факти не були предметом судового розгляду та не входили в межі позовних вимог, а суд в свою чергу, щодо значених фактів не мав права виходити за межі позовних вимог, бо про це не клопоталось заінтересованою стороною (п.2 ч. 1ст. 83 ГПК України).

Висновки, що викладені у рішенні суду від 23.12.2014р. у справі № 902/1216/14, з огляду на зазначене, не можуть мати преюдиційне значення для вирішення спору у даній справі.

У рішенні, що оскаржується не зазначено доводи та мотиви, з яких суд першої інстанції не дослідив обставини, про які зазначено відповідачем.

Скаржник зазначає, що відповідно до листа позивача від 29.03.2012р., балансова вартість обладнання становить 92916,65 грн., в той час як заявлена вимога становить 123709,90 грн.

Згідно ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Хоча дослідження вказаної обставини має істотне значення для правильного вирішення спору за позовом, суд на неї уваги не звернув та залишили без належної правової оцінки.

Також скаржник вважає, що існувала необхідність у залучені учасника Товариства з обмеженою відповідальністю Ремспецсервіс - ОСОБА_3, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, про що відповідачем заявлено клопотання.

Проте, ухвалою від 22.12.2016р. судом першої інстанції в задоволені клопотання відмовлено, з підстав не доведеності відповідачем, що рішення по справі вплине на обов'язки учасника товариства позивача - ОСОБА_3

Апелянт зазначає, що директор позивача - Мазурок К.П. уклала договір купівлі - продажу обладнання від 23.12.2010р. з порушенням порядку його попереднього погодження та з перевищенням повноважень, отже в момент вчинення правочину недодержано вимог, які встановлені законодавством, тому його недійсність прямо встановлена законом.

Окрім цього, дійсність договору купівлі - продажу обладнання від 23.12.2010р судом у справі №902/1216/14 не визнавалась.

Таким чином, позивач не набув права власності/майнових прав на обладнання за договором купівлі - продажу від 23.12.2010р. та не є його власником.

Договір оренди обладнання від 15.02.2011р. за таких обставин є похідним від договору купівлі - продажу обладнання від 23.12.2010р., тому позивач не мав права передання майна в оренду за договором оренди обладнання від 15.02.2011р., а отже в момент вчинення правочину недодержано вимог, які встановлені законодавством, тому його недійсність прямо встановлена законом.

Разом з тим, рішенням господарського суду Вінницької області від 23.12.2014р. у справі №902/1216/14 факт правомірності набуття позивачем права власності на обладнання судом не встановлювався, факт дійсності правочину від 23.12.2010р. судом не встановлювався, факт дійсності правочину від 15.02.2011р. не встановлювався, так як зазначені факти не були предметом судового розгляду та не входили в межі позовних вимог, а суд, в свою чергу, щодо зазначених фактів не мав права виходити за межі позовних вимог, бо про це не клопоталось заінтересованою стороною (п.2 ч. 1ст. 83 ГПК України).

Відтак, положення ч.2 ст.35 ГПК України, відносно рішення господарського суду Вінницької області від 23.12.2014р. справа № 902/1216/14, при розгляді даної справи не підлягають застосуванню.

При цьому скаржник посилається на положення ст.ст.3, 203, 204, 215, 216, 258, 328, 329, 761 Цивільного Кодексу України, ст.ст.57, 89, 83, 283 Господарського Кодексу України, ЗУ Про господарські товариства , Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про судове рішення від 23.03.2012р. №2, Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18, Постанови Пленуму Вищого господарського суду України 29.05.2013 №11 Про деякі питання визнанім правочинів (господарських договорів) недійсними .

Просить суд рішення господарського суду Вінницької області від 12.01.2017р. по справі №902/979/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Ремспецсервіс про стягнення 123709,98 грн. неустойки відмовити.

Ухвалою від 20.02.2017р. (гол.суддя Саврій В.А., суддя Мамченко Ю.А., суддя Юрчук М.І.) прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Електроальянс" до провадження, розгляд скарги призначено "23" березня 2017 р. о 14:30 год. у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м.Рівне, вул.Яворницького,59 у залі судових засідань №4.

Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 23.03.2017р., у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Мамченко Ю.А., у справі №902/979/16 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Юрчук М.І., суддя Дужич С.П.

Ухвалою від 23.03.2017р. колегія суддів у новому складі (головуючий суддя Саврій В.А., суддя Юрчук М.І., суддя Дужич С.П.) прийняла розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Електроальянс" на рішення господарського суду Вінницької області від 12.01.2017р. у справі №902/979/16 до свого провадження.

Представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про зупинення провадження по справі №902/979/16 до вирішення пов'язаної з нею справи №904/1439/17 (вх.№894/17 від 23.03.2017р.).

Аргументуючи дане клопотання представник відповідача вказує на те, що у проваджені господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа №904/1439/17 за позовом ОСОБА_3, як учасника ТОВ "Ремспецсервіс" до ТОВ "Ремспецсервіс" про визнання договору №23/12/10-1 купівлі-продажу обладнання від 23.12.2010р. недійсним. В рамках провадження по справі №904/1439/17 господарським судом Дніпропетровської області встановлюються обставини, які впливають на оцінку доказів в даній справі, зокрема щодо правомірності набуття права власності на зазначене обладнання та права на розпорядження обладнанням, з якого за правовою природою випливає право передання в оренду, отримання орендної плати, та стягнення неустойки відповідно, які є преюдиційними для даної господарської справи. Відтак, представник відповідача вказує на те, що господарська справа №904/1439/17 та справа №902/979/16 є пов'язаними. Керуючись положеннями ст.79 ГПК України та у зв'язку з неможливістю розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, які відповідно до процесуального закону є підставою для зупинення провадження у справі, заявник просить суд зупинити провадження у справі №902/979/16 до вирішення пов'язаної з нею справи №904/1439/17.

Представник позивача заперечив проти клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №902/979/16, оскільки судом першої інстанції було досліджено всі належні обставини та докази по справі, отже відсутні підстави для зупинення провадження у справі.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ст.79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Пунктом 3.16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26 грудня 2011 року N18 передбачено: Статтею 79 ГПК встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним. Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин .

Щодо зазначеного посилання апелянта, як на підставу для зупинення провадження у даній справі, на порушення провадження у господарській справі №904/1439/17 за позовом ОСОБА_3 (як учасника ТОВ "Ремспецсервіс") до ТОВ "Ремспецсервіс" про визнання договору №23/12/10-1 купівлі-продажу обладнання від 23.12.2010р. недійсним, то суд апеляційної інстанції зазначає про те, що при вирішенні справи №902/979/16 господарський суд має право та зобов'язаний надати правову оцінку укладеним позивачем та відповідачем (юридичними особами) договорів та самостійно встановити факти на яких ґрунтуються позовні вимоги, незалежно від розгляду позовів по вказаних договорах в провадженнях інших судів, а також відповідно до статті 112 ГПК України - переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, у разі їх наявності.

З огляду на вищевказане, колегія суддів відмовила в задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження по справі №902/979/16 до вирішення пов'язаної з нею справи №904/1439/17.

В судовому засіданні 23.03.2017р. представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги та надала пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає рішення господарського суду Вінницької області від 12.01.2017р. у справі №902/979/16 незаконним та необгрунтованим, у зв'язку з чим просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 12.01.2017р. у справі №902/979/16 є законним та обґрунтованим, таким, що прийняте з дотриманням норм чинного законодавства, а тому просить суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

15 лютого 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Ремспецсервіс (позивач, Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Електроальянс (відповідач, Орендар) укладено договір №15/02/11 оренди обладнання (Договір).

Пунктом 1.1. Договору встановлено, що Орендодавець зобов'язується передати Орендареві, а Орендар зобов'язується прийняти в строкове платне користування обладнання, визначене Договором, та сплачувати за нього орендну плату.

В п.1.2. та 1.2.1. Договору зазначено характеристики майна та найменування майна, що орендується.

Згідно п.3.1. та 3.2. Договору майно, що орендується, повинно бути передано Орендодавцем та прийнято Орендарем протягом 10 календарних днів з моменту набрання чинності цим Договором. Передання майна, що орендується, в оренду здійснюється Сторонами за Актом приймання-передачі.

Майно, що орендується, вважається переданим Орендареві з дати підписання Акта приймання-передачі (п.4.1. Договору).

Строк оренди складає 12 календарних місяців з дати прийняття майна за Актом приймання-передачі (п.4.2 Договору).

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що ставка щомісячної орендної плати з урахуванням її індексації складає 3000,00 грн. в т.ч. ПДВ - 500,00 грн.

Орендна плата сплачується поквартально (квартал складає 3 місяці) на підставі виставлених Орендодавцем рахунків в безготівковому порядку на поточний рахунок Орендодавця в строк 10 банківських днів (п.5.2. Договору).

Розмір орендної плати є фіксованим протягом усього строку дії договору (п.5.3. Договору).

Після закінчення строку оренди Орендар зобов'язаний протягом 10 календарних днів повернути майно, що орендується за Актом приймання передачі (п.8.1. Договору).

Цей Договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін (п.10.1. Договору).

Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 10.1. цього Договору та закінчується 31.12.2013 року (п.10.2. Договору).

Зазначений договір є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним.

01 березня 2011 року між сторонами підписано Акт приймання-передачі до договору оренди обладнання №15/02/11 від 15.02.2011р., згідно якого Орендодавцем передано, а орендарем прийнято обумовлене Договором майно.

01.09.2011р. сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Договору згідно якої внесено зміни до п. 5.1 Договору, а саме зазначено, що ставка місячної орендної плати з урахуванням її індексації складає 2500,00 грн. без ПДВ. Крім того змінено банківські реквізити орендаря, інші умови договору залишились не змінними.

02.03.2012р. сторонами укладено Додаткову угоду № 2 до Договору згідно якої внесено зміни до п. 4.2. Договору, а саме зазначено, що строк оренди складає 24 календарних місяців з дати прийняття майна, що орендується за Актом приймання-передачі, інші умови договору залишились не змінними.

Згідно до вище вказаної додаткової угоди до Договору №2 від 02.03.2012 року, строк дії Договору оренди закінчувався 31.12.2013 року.

Строк дії Договору було продовжено за взаємною згодою сторін.

Однак, у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за Договором в частині сплати орендних платежів 07.03.2014 року позивач направив на адресу відповідача повідомлення №1 про відмову та розірвання Договору.

Дане повідомлення відповідач отримав 19.03.2014р., з огляду на що, Договір є розірваним з 19.03.2014р.

Відповідно до п.8.1.Договору, після завершення строку оренди, Орендар зобов'язаний протягом 10 календарних днів повернути майно по акту прийому-передачі.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач орендоване обладнання не повернув, а продовжував користуватися ним.

Зважаючи на невиконання відповідачем зобов'язань за Договором, позивач звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Електроальянс про стягнення заборгованості в сумі 55038,31 грн. та повернення орендованого майна.

За вказаним позовом 21.08.2014р. судом порушено провадження у справі №902/1216/14.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 23.12.2014р. у справі №902/1216/14, яке набрало законної сили відповідно до постанови Рівненського апеляційного господарського суду 08.04.2015 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю Ремспецсервіс задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Електроальянс на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ремспецсервіс 27532,26 грн. - основного боргу; 23226,00 грн. - неустойки; 825,33 грн. - 3% річних; 3454,72 грн. - індексу інфляції та 4906,78 грн. - витрат пов'язаних із сплатою судового збору. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю Електроальянс повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Ремспецсервіс орендоване по договору оренди № 15/02/11 від 15.02.2011р. обладнання.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.07.2015р. у справі №902/1216/14 постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08.04.2015 року залишено без змін.

Відповідно ст.35 Господарського процесуального кодексу України, за якою обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

За результатами розгляду справи №902/1216/14, господарським судом Вінницької області встановлено факт неповернення Товариством з обмеженою відповідальністю Електроальянс орендованого обладнання, що, відповідно до ст.35 ГПК України, не доказується при розгляді інших справ.

На виконання рішення господарського суду Вінницької області у справі №902/1216/14 судом видано відповідні накази.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.2016р. начальником Широківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Шматковою Л.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №51468804 про примусове виконання наказу №902/1216/14 від 06.01.2015р. про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю Електроальянс повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Ремспецсервіс орендоване по договору оренди №15/02/11 від 15.02.2011р. обладнання. Надано боржнику час для добровільного виконання наказу до 08.06.2016 року.

В рамках виконавчого провадження державним виконавцем 17.06.2016р. складено Акт державного виконавця, яким встановлено, що за адресою смт.Широке, вул.Лермонтова, 1а, обладнання орендоване за договором оренди №15/02/11 від 15.02.2011р. у ТОВ Ремспецсервіс зі слів директора ТОВ Електроальянс Романенко І.О. відсутнє.

За інформацією про виконавче провадження від 31.10.2016р., наказ суду №902/1216/14 від 06.01.2015р. не виконано, у зв'язку з чим позивачем за період з 09.08.2014р. по 31.08.2016р. було нараховано та заявлено до стягнення 123709,90 грн. неустойки.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як встановлено ст.526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

В матеріалах справи №902/979/16 відсутні докази повернення відповідачем орендованого майна позивачу.

Враховуючи викладене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність нарахування позивачем неустойки в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, а саме за період з 09.08.2014р. по 31.08.2016р.

Перевіривши в апеляційному провадженні розрахунок заявленої до стягнення суми неустойки, колегія суддів вважає його вірним, в зв'язку з чим, позовні вимоги правомірно задоволено в повному обсязі.

Заперечення відповідача щодо відсутності права у позивача передавати в оренду обладнання у зв'язку з відсутності права власності на дане обладнання, спростовуються встановленими колегією суддів обставинами у справі №902/979/16 та господарським судом Вінницької області, викладеними у рішенні від 23.12.2014р. у справі №902/1216/14.

Щодо твердження скаржника про неправомірність відмови у задоволенні клопотання (арк.справи 145) про залучення третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3, колегія суддів зазначає наступне.

Дане клопотання було мотивоване тим, що директор ТОВ "Ремспецсервіс" Мазурок К.П. від імені товариства неправомірно уклала договори, які створюють ризики збитків для ОСОБА_3 як учасника товариства позивача та зважаючи на те, що рішення у даній справі може вплинути на права та обов'язки ОСОБА_3 як учасника товариства ТОВ "Ремспецсервіс", останню необхідно залучити для участі у справі.

Відповідно до ст.27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі. Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу.

Відповідачем в клопотанні не було обґрунтовано та не доведено належним чином, що рішення з даного спору вплине на права та обов'язки ОСОБА_3 з огляду на господарські відносини що виникли між позивачем та відповідачем на підставі договору оренди обладнання №15/02/11 від 15.02.2011р. та предмет спору у даній справі, отже, судом першої інстанції при відмові у задоволенні клопотання було правомірно застосовано норми процесуального права.

Щодо заявленої відповідачем в суді першої інстанції заяви №128/12-16 від 21.12.2016р. про застосування позовної давності до вимог про стягнення неустойки в розмірі 123709,99 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ст.258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Статтею 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Відповідно до положень ч. 1 ст. 264 перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Як вбачається з матеріалів справи, заявляючи вимоги про стягнення неустойки за період з 09.08.2014 року по 31.08.2016 року, позивач звернувся з позовом до суду 09.11.2016 року (відтиск штампу відділення поштового зв'язку на конверті), і за твердженнями відповідача пропустив строк позовної давності на стягнення неустойки.

Оскільки позивачем заявлена неустойка, що регулюється положеннями ст.785 Цивільного кодексу України, яка є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення, і застосування до даної вимоги спеціальної позовної давності є невірним.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 20.03.2012 року у справі №40/117.

Окрім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 29.05.2012 року №01-06/735/2012 зазначено, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня).

Виходячи з положень наведених вище норм, колегія суддів вважає вірним висновок господарського суду Вінницької області, що позивачем не пропущено строк звернення з даним позовом до суду першої інстанції, а відтак, у задоволенні заяви відповідача №128/12-16 від 21.12.2016р. про застосування позовної давності відмовлено правомірно.

Доводи скаржника про те, що суд безпідставно не зменшив розмір неустойки, визначеної ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України, колегією суддів відхиляються, оскільки приписи ч.3 ст.551 ЦК України передбачають право, а не обов'язок суду зменшувати неустойку, тоді як жодних доводів та доказів в обґрунтування такого зменшення, відповідач в суді першої інстанції не зазначив та не надав, з відповідним клопотанням не звертався.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст.33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Електроальянс" на рішення господарського суду Вінницької області від 12.01.2017р. у справі №902/979/16 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Дужич С.П.