Постанова

від 16.01.2017 по справі 918/691/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2017 р. Справа № 918/691/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Василишин А.Р.

судді Бучинська Г.Б. ,

судді Філіпова Т.Л.

при секретарі Першко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Відповідача - Володимирецької селищної ради на рішення господарського суду Рівненської області від 22 серпня 2016 року у справі №918/691/16

за позовом колективного підприємства "Володимирецький агропромбуд"

до Володимирецької селищної ради

за участю третіх осіб , які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1)ОСОБА_1; 2) ОСОБА_2; 3) ОСОБА_3.

позивача - ОСОБА_4 (директор);

відповідача - ОСОБА_5, представник згідно довіреності №02-23/1254 від 20 вересня 2016 року;

третьої особи 1 - не з'явився;

третьої особи 2 - не з'явився;

третьої особи 3 - не з'явився.

Судом роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Колективне підприємство "Володимирецький агропромбуд" (надалі - Позивач) звернулось в господарський суд Рівненської області з позовом до Володимирецької селищної ради (надалі - Відповідач) про визнання незаконним та скасування пунктів 2, 3, 4, 5 рішення Володимирецької селищної ради від 10 вересня 2015 року за №1356. Також при розгляді даної справи, судом першої інстанції було залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача: ОСОБА_1; ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 22 серпня 2016 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Відповідач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що винесене судом першої інстанції рішення порушує права територіальної громади селища Володимирець, а саме факт перебування спірної земельної ділянки в користуванні Позивача без правових на те підстав з посиланням на документи, що не дають змоги встановити набуття ним права постійного користування на земельну ділянку завдає істотної шкоди охоронюваним правам та інтересам територіальної громади селища Володимирець як власника зазначеної ділянки - недоотримання місцевим бюджетом коштів у сумі 83 713 грн 28 коп. щороку, порушує право громади розпоряджатися своєю власністю.

Ухвалою суду від 01 листопада 2016 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду, справу призначено до слухання.

18 листопада 2016 року на поштову адресу суду від Позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (том 2, а.с. 20-50), в якому з підстав, наведених в ньому, просить рішення господарського суду Рівненської області від 22 серпня 2016 року залишити без змін.

Від Третіх осіб 1 та 3 на адресу Рівненського апеляційного господарського суду 18 листопада 2016 року надішли заяви про розгляд справи без їх участі (том 2, а.с. 51-52).

Ухвалою суду від 14 грудня 2016 року, з підстав, висвітлених в даній ухвалі, розгляд справи було відкладено на 16 січня 2016 року на 14:30 год..

28 грудня 2016 року на адресу суду від Відповідача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні 16 січня 2017 року в режимі відеоконференції, дорученням забезпечення її проведення Володимирецькому районному суду Рівненської області.

Ухвалою суду від 29 грудня 2016 року розгляд справи призначено в режимі відеконференції.

Представник Відповідача в судових засіданнях від 14 грудня 2016 року та від 16 січня 2017 року в режимі відеконференції підтримала доводи, наведені в апеляційній скарзі, та з підстав, викладених в ній, просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

В судових засіданнях від 14 грудня 2016 року та від 16 січня 2017 року в режимі відеконференції представник Позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні від 14 грудня 2016 року представник Третьої особи 2 заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представники Третіх осіб 1 та 3 в судові засідання від 14 грудня 2016 року та від 16 січня 2017 року в режимі відеконференції не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені в установленому законом порядку.

Представник Третьої особи 2 в судове засідання від 16 січня 2017 року в режимі відеоконференції не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку.

Враховуючи положення статті 102 ГПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, а також те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.

Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу Відповідача слід залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін. При цьому, суд виходив з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Відповідача №24 від 26 лютого 1998 року надано Володимирецькому районному БМО "Володимирець-райагробуд" в постійне користування земельну ділянку загальною площею 2,66 га в межах смт. Володимирець для розміщення основних виробничих, допоміжних будівель та споруд.

На виконання вказаного рішення Володимирецьким БМО "Володимирецьрайагробуд" оформлено державний акт на право постійного користування землею від 17 квітня 1998 року №112.

08 липня 2015 року Позивач звернувся до Відповідача з листом №17, в якому Позивач повідомив щодо розроблення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення земельної ділянки в натурі, та як правонаступник Володимирецького БМО "Володимирецькийрайагробуд" Позивач просив переоформити право постійного користування земельною ділянкою, яка розташована в межах смт. Володимирець, вул. Будівельників 10, і виділена згідно рішення № 24 від 25 лютого 1998 року Позивачу в постійне користування.

17 липня 2015 року Позивач звернувся до Відповідача з заявою про надання додаткових документів для переоформлення права постійного користування земельною ділянкою.

Відповідач своїм рішенням № 1356 від 10 вересня 2015 року "Про розгляд клопотання Позивача": пунктом 1 затвердила останньому технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, загальною площею 2,5114 га, яка знаходиться в смт. Володимирець вул. Будівельників, 10, пунктами 2-5, скасував державний акт на право постійного користування землею І-РВ №001926, виданий Володимирецькому БМО "Володимирецьрайагробуд", та передав земельну ділянку, площею 2,5114 га в землі запасу Відповідача.

Також Відповідач відмовив Відповідачу в передачі земельної ділянки, площею 2,5114 га в постійне користування і передав дану земельну ділянку Позивачу в оренду строком на п'ять років, з встановленням орендної плати.

Рівненським апеляційним господарським судом встановлено, що згідно наказу БМО "Володимирецьрайагробуд" №50 від 06 травня 1999 року та розпорядження голови райдержадміністрації про перереєстрацію від 07 травня 1999 року, Володимирецьке БМО "Володимирецьрайагробуд" перейменовано у ВАТ "Володимирецький агропромбуд" з наданням йому прав юридичної особи, з компетенцією згідно Статуту.

На підставі наказу Позивача № 79 від 06 серпня 1999 року та розпорядження голови райдержадміністрації про перереєстрацію, ВАТ "Володимирецький агропромбуд" перейменовано у КП "Володимирецький агропромбуд" з наданням йому прав юридичної особи, з компетенцією згідно Статуту.

Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 23 Земельного кодексу України в редакції від 18 грудня 1990 року (надалі - ЗК) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. ЗК України не містив обмежень щодо кола підприємств, установ, організацій певної форми власності та/або статусу, в постійному користуванні яких можуть перебувати земельні ділянки, а от припинення їх діяльності було підставою для проведення відповідною радою припинення права користування землею.

Визначення таких підприємств, виключно які набувають права постійного землекористування встановлені нормою статті 92 ЗК України від 25 жовтня 2001 року, відповідно до частини 2 якої права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності. При цьому, питання припинення права користування земельною ділянкою врегульовано статтею 141 Земельного кодексу України, відповідно до якої підставами припинення такого права є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою, припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій.

Відповідно до пункту 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17 травня 2011 року, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України).

Згідно з частиною 3 статті 41 Конституції України громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ця конституційна гарантія не може тлумачитися як така, що заперечує державний захист інших визнаних майнових прав громадян (крім права власності) або обмежує можливості такого захисту прав землекористувачів, набутих свого часу відповідно до чинного на той час законодавства.

Таким чином, стосовно права постійного користування земельними ділянками діє механізм захисту, гарантований статтями 13, 14, 41, 55 Конституції України.

Втім, аналіз зазначених норм земельного законодавства дає підстави для висновку, що припинення права користування земельною ділянкою з підстави припинення підприємства, установи, організації допускається лише у випадку, коли припинення останніх виключає правонаступництво.

Як зазначалось вище у даній судовій постанові, в 1998 році Володимирецьким БМО "Володимирецьрайагробуд" було отримано Державний акт серії 1-РВ № 001926 від 17 квітня 1998 р. на право постійного користування землею. В 1999 році, внаслідок реорганізації підприємства, всі його права та обов'язки перейшли до правонаступника - Позивача.

Згідно статті 34 діючого на той час Закону України "Про підприємства в Україні", у разі реорганізації підприємства (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) до правонаступника переходять всі майнові права та обов'язки реорганізованого підприємства.

Таким чином, до Позивача перейшло право постійного користування земельною ділянкою відповідно до державного акту серії 1-РВ № 001926 від 17 квітня 1998 року, оскільки доказів припинення такого права як на момент реорганізації Володимирецького БМО "Володимирецьрайагробуд", так і після цього не надано, а чинне на той час законодавство не встановлювало винятків щодо неможливості переходу права постійного користування землею до правонаступника при переході майна, усіх прав та обов'язків реорганізованої юридичної особи.

Переоформлення державного акту на правонаступника не відбувалось. З введенням в дію нового Земельного кодексу України з 01 січня 2002 року, Позивач позбавився можливості отримати земельні ділянки в постійне користування, оскільки за формою власності не відносилось до державних або комунальних підприємств.

Відповідно до п. 6 (в редакції Закону №2059-ІУ від 06.10.2004) Перехідних положень Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Разом з тим, рішенням від 22 вересня 2005 року Конституційний Суд України визнав положення пункту 6 розділу X "Перехідні положення" ЗК України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою неконституційним та вказав на те, що юридичні особи на цій підставі не можуть втрачати раніше наданого їм права постійного користування земельною ділянкою.

У зв'язку з цим право постійного користування земельною ділянкою, набуте в установленому законом порядку, не втрачається.

Отже, право користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку до 01 січня 2002, не втрачається внаслідок його не переоформлення підприємством, яке за новим Земельним кодексом не може набувати права постійного землекористуванні, а зберігається за ним до приведення прав і обов'язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства як за правонаступником того землекористувача, якому було видано Державний акт на право постійного землекористування.

Відтак, право постійного користування земельною ділянкою згідно державного акту серії 1-РВ № 001926 від 17 квітня 1998 року, яке було набуте у встановленому порядку до 01 січня 2002 року, не втратилось для правонаступника Володимирецького БМО "Володимирецьрайагробуд" перетвореного у Позивача, а зберігається до приведення прав і обов'язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства.

Крім того, колегія апеляційного господарського суду звертає увагу на то факт, що на вищевказаному державному акті (том 2, а.с. 28, зворот) міститься напис нотаріуса - ОСОБА_6 про право постійного користування землею, яке зареєстроване 30 березня 2016 року за Позивачем.

При цьому на момент винесення оспорюваного рішення та станом на час слухання даної справи апеляційним господарським судом, дана реєстраційна дія в судовому порядку не скасовано, тобто є дійсною.

Відтак, Рівненський апеляційний господарський суд, констатує, що згідно статті 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою, зокрема, є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Порядок припинення права користування земельними ділянками у разі добровільної відмови від права користування земельною ділянкою, примусового припинення прав на земельну ділянку, припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства, вилучення земельних ділянок для суспільних потреб регламентований ст.ст.142-144, 149 ЗК України. Даними нормами передбачено, що у всіх вищезазначених випадках припинення права користування земельною ділянкою провадиться шляхом прийняття рішення її власником про таке припинення.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення Відповідача про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 2,5114 га в смт. Володимирець, вул. Будівельників в матеріалах справи відсутнє.

Наявність інших, передбачених статтею 141 ЗК України обставин, за яких можливе припинення права користування земельною ділянкою також не знайшло свого підтвердження у матеріалах справи.

Крім того, апеляційний господарський суд звертає увагу, що відповідно до пункту 2.8 Постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17 травня 2011 року №6, право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним.

При цьому суд констатує, що дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб'єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 ЗК України, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Статтею 124 ЗК України визначений порядок передачі земельних ділянок в оренду, який також був не дотриманий Відповідачем.

Відповідно до статті 116 ЗК України (у редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відтак суд констатує, що в порушення положень статті 141 Земельного кодексу України Відповідачем прийнято рішення від 10 вересня 2015 року за №1356 "Про розгляд клопотання КП "Володимирецький агропромбуд", пункти 2-5 якого позбавляють право Позивача на постійне користування земельною ділянкою.

У частині 3 статті 153 Земельного кодексу України встановлено, що захист прав юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсним рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Зазначене положення земельного законодавства узгоджується з приписами статей 393, 396 ЦК України, щодо забезпечення захисту права власності шляхом визнання незаконним правового акта, що порушує право власності.

Статтею 13 Конституції України гарантовано, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання. Зазначена норма також закріплює рівність перед законом усіх без винятку суб'єктів права власності і гарантує кожному захист його прав і свобод.

Відповідно до частини першої статті 396 ЦК України, особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

У частині десятій статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - Позивача у справі.

Згідно з положеннями частини другої статті 318 ЦК України, усі суб'єкти права власності є рівними перед законом.

Відповідно до вищеописаних норм законодавства у даній судовій постанові, суд приходить до висновку, що пункти 2-5 рішення Відповідача від 10 вересня 2015 року за №1356 "Про розгляд клопотання Позивача" порушує законні права та інтереси Позивача та суперечить нормам чинного станом на час прийняття рішення законодавства, відтак вказані пункти є незаконними та підлягають скасуванню.

Відтак, Рівненський апеляційний господарський суд задовольняє позов у повному обсязі.

Дане вчинено і місцевим господарським судом. Відтак, Рівненський апеляційний господарський суд залишає без змін оспорюване судове рішення.

З огляду на все вищевказане у даній судовій постанові, доводи Відповідача, висвітлені в апеляційній скарзі, є безпідставними, спростовуються усім вищеописаним в даній судовій постанові, а тому Рівненський апеляційний господарський суд не бере їх до уваги.

З огляду на усе вищевикладене у даній судовій постанові, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення господарського суду Рівненської області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Відповідача - без задоволення.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає за Відповідачем.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Володимирецької селищної ради на рішення господарського суду Рівненської області від 22 серпня 2016 року у справі № 918/691/16 - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Рівненської області від 22 серпня 2016 року у справі №918/691/16 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

5. Справу № 918/691/16 повернути до господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.