Постанова

від 17.05.2017 по справі 918/691/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2017 року Справа № 918/691/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Кравчука Г.А.,

суддів: Коробенка Г.П., Алєєвої І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Володимирецької селищної ради на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.01.2017 у справі Господарського суду№ 918/691/16 Рівненської області за позовомколективного підприємства "Володимирецький агропромбуд" до за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:Володимирецької селищної ради 1) ОСОБА_1, 2) ОСОБА_2, 3) ОСОБА_3, провизнання незаконним та скасування рішення

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Бурма В.А., керівник; відповідача: не з'явились; третьої особи-1: не з'явились; третьої особи-2: не з'явились; третьої особи-3: не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

У липня 2016 року колективне підприємство "Володимирецький агропромбуд" (далі - Підприємство) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою, у якій просило визнати незаконним та скасувати пункти 2, 3, 4, 5 рішення Володимирецької селищної ради (далі - Рада) від 10.09.2015 № 1356 "Про розгляд клопотання КП "Володимирецький агробуд". Просило стягнути з Ради на його користь судові витрати, у тому числі 1 000 грн. витрат на послуги адвоката.

Позовні вимоги Підприємство, посилаючись на норми Конституції України, Земельного кодексу України від 25.10.2001 (далі - ЗК України від 25.10.2001) та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" обґрунтовувало тим, що на підставі державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 від 17.04.1998 воно є постійним користувачем земельної ділянки, яка знаходиться в смт. Володимирець. Однак, спірними пунктами рішення від 10.09.2015 № 1356 Рада фактично позбавила Підприємство права постійного користування землею поза межами підстав, встановлених законодавством, у зв'язку із чим спірні пункти рішення є незаконними та підлягають визнанню недійсними в судовому порядку.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 22.08.2016 (суддя Войтюк В.Р.) позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано пункти 2, 3, 4, 5 рішення Ради від 10.09.2015 № 1356 "Про розгляд клопотання КП "Володимирецький агробуд". Стягнуто з Ради на користь Підприємства 1 378 грн. судового збору та 1 000 грн. витрат на послуги адвоката.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.01.2017 (колегія суддів: Василишин А.Р., Бучинська Г.Б., Філіпова Т.Л.) рішення Господарського суду Рівненської області від 22.08.2016 залишено без змін.

Вказані судові рішення прийнято з мотивів, викладених Підприємством у позовній заяві. При цьому, суди попередніх інстанцій виходили з того, що в процесі реорганізації шляхом перетворення до Підприємства в порядку правонаступництва перейшли усі майнові права попередника, в тому числі й право постійного користування земельною ділянкою на підставі державного акту серії НОМЕР_1 від 17.04.1998. При цьому, право постійного користування земельною ділянкою, набуте Підприємством у встановленому порядку до 01.01.2001 не втрачається внаслідок його не переоформлення, яке за ЗК України від 25.10.2001 не може набувати права постійного землекористування, а зберігається за ним до приведення прав і обов'язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства як за правонаступником того землекористувача, якому було видано державний акт на право постійного землекористування. Заявлені до компенсації витрати на послуги адвоката підтверджуються матеріалами справи та підлягають відшкодуванню Підприємству.

Рада звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою у якій просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.01.2017 і рішення Господарського суду Рівненської області від 22.08.2016 скасувати в частині визнання незаконними та скасування пунктів 2, 3 рішення Ради від 10.09.2015 № 1356 "Про розгляд клопотання КП "Володимирецький агробуд" та прийняти в цій частині нове рішення. Викладені у касаційній скарзі вимоги Рада обґрунтовує посиланням на обставини справи, приписи ст. ст. 14, 41 Конституції України, ст. ст. 104, 107, 108 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 92, 116, 120, 123, 141, ЗК України від 25.10.2001, ст. ст. 19, 27 Земельного кодексу України від 18.12.1990 (далі - ЗК України від 18.12.1990), ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" та ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Особи, які беруть участь у справі, не скористалися своїм правом, наданим ст. 111 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та відзиви на касаційну скаргу Ради до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови в оскаржуваній частині, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Ради не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- рішенням виконавчого комітету Володимирецької селищної ради Володимирецького району Рівненської області від 26.02.1998 № 24 Володимирецькому районному БМО "Володимирецьрайагробуд" було надано в постійне користування земельну ділянку загальною площею 2,66 га в межах смт. Володимирець для розміщення основних виробничих, допоміжних будівель та споруд;

- на виконання вказаного рішення Володимирецьким БМО "Володимирецьрайагробуд" оформлено державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 від 17.04.1998;

- в подальшому, згідно наказу Володимирецького БМО "Володимирецьрайагробуд" від 06.05.1999 № 50 та розпорядження голови райдержадміністрації про перереєстрацію від 07.05.1999, Володимирецьке БМО "Володимирецьрайагробуд" перейменовано у ВАТ "Володимирецький агропромбуд" з наданням йому прав юридичної особи, з компетенцією згідно Статуту. На підставі наказу ВАТ "Володимирецький агропромбуд" від 06.08.1999 № 79 та розпорядження голови райдержадміністрації про перереєстрацію, ВАТ "Володимирецький агропромбуд" перейменовано у КП "Володимирецький агропромбуд" з наданням йому прав юридичної особи, з компетенцією згідно Статуту;

- в результаті реорганізації шляхом перетворення Підприємство є правонаступником усіх прав та обов'язків Володимирецького БМО "Володимирецьрайагробуд" та ВАТ "Володимирецький агропромбуд";

- право постійного користування землею зареєстровано за Підприємством 30.03.2016, що підтверджується написом нотаріуса Кострикіна Володимира Івановича на державному акті на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 від 17.04.1998. Державна реєстрація в судовому порядку не скасована та є дійсною;

- 08.07.2015 Підприємство звернулось до Ради з листом № 17, у якому повідомило останню про розроблення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, та просило у якості правонаступника Володимирецького БМО "Володимирець-райагробуд" переоформити право постійного користування земельною ділянкою, яка розташована в межах смт. Володимирець, вул. Будівельників 10, і виділена згідно рішення від 25.02.1998 № 24 в постійне користування. 17.07.2015 Підприємство звернулося до Ради з заявою про надання додаткових документів для переоформлення права постійного користування земельною ділянкою;

- за результатами розгляду клопотання Підприємства, Радою 10.09.2015 прийнято рішення № 1356, яким Підприємству затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, загальною площею 2,5114 га (кадастровий номер: НОМЕР_2), для будівництва та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, яка знаходиться в АДРЕСА_1 (пункт 1); скасовано державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 від 17.04.1998, виданий Володимирецькому БМО "Володимирецьрайагробуд" та передано земельну ділянку площею 2,5114 га в землі запасу Ради (пункт 2); відмовлено Підприємству в передачі земельної ділянки площею 2,5114 га в постійне користування для будівництва та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, яка знаходиться в АДРЕСА_1 (пункт 3); передано Підприємству в оренду строком на 5 років земельну ділянку загальною площею 2,5114 га для будівництва та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, яка знаходиться в АДРЕСА_1 та встановлено орендну плату (пункт 4); зобов'язано Підприємство виконувати обов'язки землекористувача відповідно до вимог ст. 96 ЗК України, укласти та зареєструвати на протязі 2 місяців відповідний договір оренди та почати сплачувати орендну плату з дня прийняття цього рішення Радою;

- вважаючи, що спірними пунктами рішення Рада фактично позбавила Підприємство права постійного користування землею поза межами підстав, встановлених законодавством, останнє звернулось до суду з даним позовом.

За результатами розгляду справи місцевим та апеляційним господарськими судами позовні вимоги Підприємства було визнано правомірними, обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, а позов задоволено у повному обсязі.

Не погодившись з результатами розгляду справи судами попередніх інстанцій, Рада просить переглянути прийняті у справі судові рішення в частині визнання незаконними та скасування пунктів 2, 3 рішення Ради від 10.09.2015 № 1356 "Про розгляд клопотання КП "Володимирецький агробуд", якими скасовано державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 від 17.04.1998, виданий Володимирецькому БМО "Володимирецьрайагробуд" і передано земельну ділянку площею 2,5114 га в землі запасу Ради (пункт 2) та відмовлено Підприємству в передачі земельної ділянки площею 2,5114 га в постійне користування для будівництва та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, яка знаходиться в АДРЕСА_1.

Як вже частково зазначалося вище, задовольняючи позов, місцевий та апеляційний господарські суди виходили з того, що в процесі реорганізації шляхом перетворення до Підприємства в порядку правонаступництва перейшли усі майнові права попередника, в тому числі й право постійного користування земельною ділянкою на підставі державного акту серії НОМЕР_1 від 17.04.1998.

За результатами перегляду справи в касаційному порядку колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, вважає їх правомірними та обґрунтованими, з огляду на наступне.

Державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право (правовстановлюючими документами) і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної районної Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 від 17.04.1998 видано Володимирецькому БМО "Володимирецьрайагробуд" в установленому законом порядку на підставі рішення рішенням виконавчого комітету Володимирецької селищної ради Володимирецького району Рівненської області від 26.02.1998 № 24. Державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 від 17.04.1998 на цей час в судовому порядку недійсним не визнано та не скасовано, як і рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого він видавався. Посвідчене цим державним актом право постійного користування землею зареєстровано за Підприємством в державному реєстрі, державна реєстрація в судовому порядку не скасована та є дійсною.

Колегія суддів касаційної інстанції відмічає, що правовідносини щодо користування землею виникли в 1998 році, тобто під час дії ЗК України від 18.12.1990, Цивільного кодексу УРСР (далі - ЦК УРСР), Закону України "Про підприємства в Україні".

Згідно з ч. 1 ст. 23 ЗК України від 18.12.1990 право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Відповідно до приписів ст. 27 ЗК України від 18.12.1990, право користування земельною ділянкою припиняється, у разі:

- добровільної відмови від земельної ділянки.

- закінчення строку, на який було надано земельну ділянку.

- припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського господарства).

Припинення права користування землею у випадках, передбачених пунктами 1-8 частини першої та частини третьої цієї статті, провадиться у межах населених пунктів відповідною Радою народних депутатів, за межами населених пунктів - сільською селищною, районною, міською, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Радою народних депутатів, а у випадку, передбаченому пунктом 9 частини першої цієї статті - за рішенням Ради народних депутатів, що має право вилучати земельні ділянки.

Стаття 37 ЦК УРСР встановлювала, що юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання).

Таким чином, діюче на той час законодавство передбачало, що юридична особа припинялася лише у випадках або ліквідації або у разі злиття, поділу або приєднання.

Перетворення підприємства або зміна його організаційно-правової форми не тягло за собою його припинення, оскільки не було реорганізацією або ліквідацію в розумінні ст. 37 ЦК УРСР.

Відповідно до ч. 7 ст. 34 чинного на той час Закону України "Про підприємства в Україні" при перетворені одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права та обов'язки колишнього підприємства.

ЗК України від 18.12.1990 не містив обмежень щодо кола підприємств, установ, організацій певної форми власності та/або статусу, в постійному користуванні яких можуть перебувати земельні ділянки, а от припинення їх діяльності було підставою для проведення відповідною радою припинення права користування землею.

Визначення підприємств, виключно які набувають права постійного землекористування встановлені нормою ст. 92 ЗК України від 25.10.2001, відповідно до частини другої якої, право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності, при цьому, питання припинення права користування земельною ділянкою аналогічно врегульовано положеннями ч. 1 ст. 141 ЗК України, відповідно до якої підставами припинення такого права є, зокрема добровільна відмова від права користування земельною ділянкою, припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій.

Втім, аналіз зазначених норм земельного законодавства дає підстави для висновку, що припинення права користування земельною ділянкою з підстав припинення підприємства, установи, організації допускається лише у випадку, коли припинення останніх виключає правонаступництво що відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові Верховного Суду України від 21.02.2011 в адміністративній справі за позовом Сімферопольського міжрайонного природоохоронного прокурора до Фороської селищної ради.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Підприємство створено до введення в дію нового ЗК України і воно є правонаступником колишніх Володимирецького БМО "Володимирецьрайагробуд" та ВАТ "Володимирецький агропромбуд", а отже могло володіти земельною ділянкою на праві постійного користування. Таким чином суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що до Підприємства перейшли усі майнові права попередників, в тому числі й право постійного користування земельною ділянкою на підставі державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 від 17.04.1998 шляхом правонаступництва.

Доводи касаційної скарги Ради наведених висновків не спростовують та не впливають на них.

Вичерпний перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою міститься в статті 141 ЗК України від 25.10.2001, відповідно до якої, такими підставами є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Порядок припинення права користування земельними ділянками у разі добровільної відмови від права користування земельною ділянкою, примусового припинення прав на земельну ділянку, припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства, вилучення земельних ділянок для суспільних потреб регламентований статей 142-144, 149 ЗК України від 25.10.2001. Даними нормами передбачено, що у всіх вищезазначених випадках припинення права користування земельною ділянкою провадиться шляхом прийняття рішення її власником про таке припинення.

Абзацами першим та другим пункту 2.8 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05. 2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" роз'яснено, що право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб'єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 ЗК України, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Між тим, за результатами дослідження наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, судами попередніх інстанцій не встановлено обставин, передбачених статтею 141 ЗК України від 25.10.2001, за яких можливе припинення права користування земельною ділянкою.

Частиною третьою статті 153 ЗК України від 25.10.2001 встановлено, що захист прав юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсним рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

У частині десятій статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - Позивача у справі.

За встановлених обстави справи, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що пункти 2, 3 рішення Ради від 10.09.2015 № 1356 "Про розгляд клопотання КП "Володимирецький агробуд" позбавляють Підприємство права на постійне користування земельною ділянкою, поза підставами, визначеними статтею 141 ЗК України від 25.10.2001, порушують його законні права, у зв'язку із чим правомірно та обґрунтовано визнанні незаконними та скасовані судами попередніх інстанцій.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 16.01.2017 і рішення Господарського суду Рівненської області від 22.08.2016 в оскаржуваній частині ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Ради не спростовують висновків господарських судів першої та другої інстанції, у зв'язку з чим підстав для їх скасування не вбачається. В іншій частині вказані судові акти не оскаржуються, тому також підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 та 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Володимирецької селищної ради залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.01.2017 у справі № 918/691/16 Господарського суду Рівненської області - без змін.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Суддя Г.П. Коробенко

Суддя І.В. Алєєва