Ухвала

від 16.01.2017 по справі 19/26

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

Е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

про повернення апеляційної скарги

16.01.2017 справа № 19/26

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: суддіОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 розглянувши апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ на ухвалу господарського суду Донецької області від 26.12.2016 у справі№ 19/26 (суддя Уханьова О.О.) за позовомПублічного акціонерного товариства Родовід Банк , м. Київ доТовариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Параді , м. Донецьк простягнення 16 455 931,40 грн. за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Параді , м. Донецьк доПублічного акціонерного товариства Родовід Банк , м. Київ пророзірвання кредитного договору №2007-424 від 27.12.2007, укладеного між ТОВ ТД Параді та АТ Родовід Банк , у зв'язку з істотною зміною обставин

ВСТАНОВИВ

Ухвалою господарського суду Донецької області від 26.12.2016 у справі №19/26 задоволено скаргу Публічного акціонерного товариства Родовід Банк на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в повному обсязі. Визнано дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України незаконними. Визнано повідомлення від 13.10.2016 №734/20.1/10 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України недійсним.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся до Донецького апеляційного господарського суду.

До апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору (ч.3 ст. 94 Господарського процесуального кодексу України).

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовій збір".

Приписами пп. 7 п.2 ч. 2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання апеляційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (редакція закону на момент подання апеляційної скарги у справі № 19/26).

Як свідчать матеріали апеляційної скарги, скаржником не додано доказів сплати судового збору, що є порушенням вимог ч. 3 ст. 94 Господарського процесуального кодексу України.

Проте, в апеляційній скарзі Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України міститься клопотання про відстрочення сплати судового збору, яке мотивовано тим, що Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України є бюджетною установою, фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, розрахункове-касове обслуговування якої здійснюється Державною казначейської службою України в межах відкритих асигнувань.

Відповідно до прикінцевих положень Закону Україну "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" №484-VIІІ від 22.05.2015 Кабінет Міністрів України зобов'язано забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

За змістом положень ст. 8 Закону України Про судовий збір питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується судом в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу (в тому числі й органів державної влади) перед законом і судом (п. 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.11.2015 № 01-06/2093/15 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" (зі змінами та доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 22.05.2015 № 484-VIII)").

Отже, за приписами зазначеної норми, відстрочення сплати судового збору може мати місце за наявності виключних обставин. До того ж вказаною статтею передбачено право суду, а не обов'язок щодо відстрочки, розстрочки або звільнення від сплати судового збору.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Як роз'яснено в абзаці 3 п. 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Отже, як органи державної влади, що утримуються за рахунок держбюджету, так і суб'єктів господарювання та громадян поставлено законом у рівні умови в частині обов'язку сплачувати судовий збір, у зв'язку з чим, вибіркове надання господарським судом суб'єктивних переваг одним учасникам процесу перед іншими учасниками судового процесу шляхом звільнення чи відстрочення (розстрочення) сплати судового збору призведе до порушення вказаного конституційного принципу, а саме рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, що є неприпустимим.

Відтак, наведені Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України обставини не мають характеру виключних, що свідчить про відсутність належних підстав для відстрочення сплати судового збору.

За таких обставин викладене в апеляційній скарзі клопотання про відстрочення сплати судового збору задоволенню не підлягає.

Такої правової позиції дотримується Вищий господарський суд України в ухвалі від 26.12.2016 у справі №908/403/15-г.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Стосовно строків апеляційного оскарження.

В апеляційній скарзі зазначено, що у судовому засіданні 26.12.2016 приймав участь представник апелянта. Оскільки оскаржувана ухвала надійшла до відділу примусового виконання рішення 05.01.2017, про що свідчить контрольно-реєстраційна картка №252-0-32-17, тому саме від цієї дати заявник апеляційної скарги вважає підлягає відлік строку на апеляційне оскарження.

Але такі твердження апелянта є неправильними та безпідставними з огляду на наступне.

По-перше, стаття 93 ГПК України чітко регламентує строки подання апеляційної скарги на ухвали місцевого господарського суду (протягом п'яти днів з дня проголошення такої ухвали).

Отже, законодавець не пов'язує відлік строку на апеляційне оскарження саме з моменту отримання її сторонами чи учасниками, а навпаки, з дати прийняття судом відповідного процесуального документа.

По-друге, з матеріалів апеляційної скарги (копії поштового конверту та витягу з сайту Укрпошти) вбачається, що Відділом примусового виконання рішень ДДВС МЮУ оскаржувана ухвала отримана саме 03.01.2017.

Тому посилання про надходження ухвали суду до відділу 05.01.2017 не відповідає дійсності, оскільки контрольно-реєстраційна картка є внутрішнім документом Департаменту державної виконавчої служби та не яким чином не впливає на строк апеляційного оскарження.

По-третє, частиною 2 статті 93 ГПК України передбачає, що у разі пропуску встановленого строку на апеляційне оскарження (п'ять днів з дня винесення ухвали судом) заявник подає разом з апеляційною скаргою мотивоване клопотання про його поновлення.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу господарського суду Донецької області від 26.12.2016 у справі №19/26 підлягає поверненню заявникові.

На підставі викладеного, керуючись ст. 86, п. 3 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд -

У Х В А Л И В:

Відмовити Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу господарського суду Донецької області від 26.12.2016 у справі № 19/26 повернути заявникові.

Додаток: апеляційна скарга від 06.01.2017 № 07.02-20/бн на 5 арк., копія довіреності від 29.12.2016 №795/20.3-09 на 1 арк., копія реєстраційно-контрольної картки №252-0-32-17 на 1 арк., копія конверту на 1 арк., копія витягу з сайту Укрпошти на 1 арк., фіскальний чек від 10.01.2017 на 1 арк. - на адресу апелянта.

Головуючий О.І. Склярук

Судді: Т.Д. Геза

ОСОБА_3

Надруковано: 4 прим.

1. апелянту

1. позивачу

1. у справу

1.ДАГС