Постанова

від 15.02.2017 по справі 19/26

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

15.02.2017 справа №19/26

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: суддіОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 при секретарі судового засідання за участю представників сторін: від позивача від відповідача від ВДВС розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_4 не з'явились не з'явились ОСОБА_5 (довіреність від 29.12.2016 №795/20.3-09) Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ на ухвалу господарського суду Донецької області від 26.12.16р. у справі за скаргою на дії №19/26 (суддя Уханьова О.О.) Публічного акціонерного товариства Родовід Банк , м. Київ головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ за позовом до про за зустрічний позовом до проПублічного акціонерного товариства Родовід Банк , м. Київ Товариства з додатковою відповідальністю Торговий дім Параді , м. Донецьк стягнення 16455931,40 грн. Товариства з додатковою відповідальністю Торговий дім Параді , м. Донецьк Публічного акціонерного товариства Родовід Банк , м. Київ розірвання кредитного договору №2007-424 від 27.12.2007 укладеного між ТОВ ТД Параді та АТ Родовід Банк , у зв'язку з істотною зміною обставин ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Донецької області від Публічного акціонерного товариства Родовід Банк , м. Київ на підставі ст. 121 2 ГПК України подана скарга №16-11-б.б/5673 від 07.11.2016р. на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ в якій скаржник просив визнати незаконними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_6 при винесенні повідомлення №734/20.1/10 від 13.10.2016 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, скасувати повідомлення №734/20.1/10 від 13.10.2016 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

Скарга обґрунтована тим, що 13.10.2016 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_6 винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, яке на думку скаржника, є неправомірним з огляду на те, що державний виконавець під час надходження до нього на виконання наказу господарського суду Донецької області від 24.01.2011р. у справі №19/26 та прийняття рішення за результатами розгляду заяви про відкриття виконавчого провадження, повинен був застосовувати норми Закону України Про виконавче провадження від 21.04.1999 №606-ХІV, що діяла станом на 04.10.2016, з огляду на те, що виконавчий документ, як посилався скаржник був пред'явлений до виконання 04.10.2016, а не норми Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 №1404-VIII, який був чинний з 05.10.2016р.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 26.12.2016 року скаргу Публічного акціонерного товариства Родовід Банк , м. Київ на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задоволено.

Визнані незаконними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Визнане недійсним повідомлення №734/20.1/10 від 13.10.2016 Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

Відділом примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ , подана апеляційна скарга, в якій скаржник просить скасувати судову ухвалу через порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для вирішення спору, невідповідність висновків суду обставинам справи, відмовити у задоволені скарги.

Апелянт зазначає, що відповідно до п. 7 ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону Про виконавче провадження від 02.06.2016 №1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим законом, завершується у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом, виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Пунктом 4 розділу І Інструкції з примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.12 №512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 29.09.2012 №489/20802 ( в редакції наказу від 29.09.2016 №2832/5) визначено, що Відділ примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України підвідомчі рішення, зокрема, сума зобов'язань становить двадцять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

Таким чином, державним виконавцем були дотримані норми чинного законодавства при винесені повідомлення від 13.10.2016р. про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

У зв'язку з находженням у відпустці судді Сгара Е.В. протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 13.02.2017 змінено склад судової колегії по розгляду скарги. Скарга розглядається колегією суддів у складі: головуючий суддя - Агапов О.Л., судді: Малашкевич С.А., Мартюхіна Н.О.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника виконавчої служби судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного .

Рішенням господарського суду Донецької області від 12.01.2011р. позовні вимоги ПАТ Родовід Банк , м. Київ до ТОВ Торговий дім Параді , м. Донецьк про стягнення 16 455 931,40 грн. задоволено повністю, у задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Параді , м. Донецьк до Публічного акціонерного товариства Родовід Банк , м. Київ про розірвання кредитного договору №2007-424 від 27.12.2007р., укладеного між ТОВ ТД Параді та АТ ОСОБА_7, та звільнення від відповідальності відмовлено.

24.01.2011р. на виконання вказаного рішення господарським судом Донецької області (суддею Подколзіною Л.Д.) видані відповідні накази.

04.10.2016р. (згідно штампу вхідної кореспонденції) ПАТ Родовід Банк , м. Київ звернулось до Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про відкриття виконавчого провадження вих. №13-11-б.б/4756 від 28.09.2016р.

13.10.2016р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_6 винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання №734/20.1/10, з посиланням на п. 10 ч.4 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження , п. 4 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р №512/5 (в редакції від 29.09.2016р.), який передбачає у якості підстави для повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання пред'явлення виконавчого документу не за підвідомчістю.

Повідомлення отримане банком 31.10.2016р. Скарга направлена до господарського суду 09.11.2016р. (отримана судом 14.11.2016р.).

За приписами ч.1 ст. 121-2 ГПК України скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно зазначив, що скарга подана скаржником з дотриманням встановленого законодавством терміну.

При винесенні повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання №734/20.1/10 від 13.10.2016р. державний виконавець керувався Законом України Про виконавче провадження в редакції від 02.06.2016р. (зокрема, п. 10 ч.4 ст. 4), який набрав чинності 05.10.2016р. та Інструкцією з організації примусового виконання рішень (п. 4 розділу І), затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р №512/5 в редакції від 29.09.2016р., яка також набрала чинності 05.10.2016р.

Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р №512/5 (в редакції від 27.09.2016р.) відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України підвідомчі рішення, за якими: боржниками є ОСОБА_5 Верховної Ради України, Адміністрація Президента України, Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди, апеляційні суди, Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, Національне антикорупційне бюро України, Вища рада юстиції, Національний банк України, Рахункова палата, Управління справами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації та їх структурні підрозділи, інші органи державної влади та їх посадові особи; сума зобов'язання становить десять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

Згідно п.10 ч.4 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження в редакції від 02.06.2016р. виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо, зокрема, виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

28.09.2016р скаржник звернувся до Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою вих. №13-11-б.б/4756 про відкриття виконавчого провадження, яка отримана органом ДВС 04.10.2016р. (згідно штампу вхідної кореспонденції на заяві).

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно ст. 51 ГПК України процесуальна дія, для якої встановлено строк, може бути вчинена до 24-ї години останнього дня строку.

Таким чином, враховуючи, що скаржник звернувся із заявою відкриття виконавчого провадження вих. №13-11-б.б/4756 від 28.09.2016р. до набрання чинності Закону від 02.06.2016р. (до 05.10.2016р.), державним виконавцем помилково було застосовано положення Закону в новій редакції, відповідно застосуванню підлягали норми Закону №606-ХІV від 21.04.1999р. в редакції від 12.06.2016р.

Згідно п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 21 Закону в редакції, яка діяла станом на 28.09.2016р., на відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України покладається виконання рішень, за якими: боржниками є ОСОБА_5 Верховної Ради України, Адміністрація Президента України, вищі чи центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди, апеляційні суди, Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, Вища рада юстиції, Національний банк України, Рахункова палата, Управління справами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації та їх структурні підрозділи, інші органи державної влади та їх посадові особи; сума зобов'язання становить десять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

З наказу господарського суду Донецької області від 24.01.2011р. по справі №19/26 вбачається, що сума зобов'язання, що пред'явлена до стягнення становить 16 481 667,40 грн.

Разом з тим, господарський суд вірно зазначив, що сума стягнення 16 481 667,40 грн. підвідомча відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України згідно закону, що діяв на момент звернення стягувача із заявою про відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, ПАТ Родовід Банк правомірно звернувся із відповідною заявою саме до Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Крім того, колегія суддів погоджується із висновком господарського суду щодо порушення державним виконавцем визначеного приписами ст. 25 Закону строку (3 робочих дні) для вирішення питання стосовно винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки на заяву стягувача, яка надійшла до органу ДВС 04.10.2016р., державним виконавцем винесено повідомлення про повернення виконавчого документу без прийняття до виконання 13.10.2016р.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Держава, за змістом ч.4 ст. 13 Конституції України, , прийняла на себе зобов'язання, через свої органи, забезпечити захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, встановивши рівність всіх суб'єктів власності перед законом.

Згідно ст. 129 Конституції України одним із засад судочинства є обов'язковість рішень суду. Статтею 13 Закону України Про судоустрій та статус суддів визначено поняття обов'язковість судових рішень, яке полягає в тому, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами на всій території України.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції", згідно якого Європейський суд наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду . Європейський суд також зазначив, що адміністративні органи є складовою держави, яка керується принципом верховенства права, а відтак інтереси цих органів збігаються з необхідністю належного здійснення правосуддя. Якщо адміністративні органи відмовляються або неспроможні виконати рішення суду, чи навіть зволікають з його виконанням, то гарантії, надані статтею 6 стороні на судовому етапі, втрачають свою мету.

Аналогічні за змістом висновки містяться в інших рішеннях Європейського суду з прав людини, а саме у справі "Голдер проти Сполученого Королівства (від 21.02.1975р.), Шмалько проти України .

Господарський процесуальний кодекс України також містить розділ щодо виконання рішення, ухвали, постанови. Так, зокрема, статтею 115 встановлено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження ..

За таких обставин, та враховуючи конституційний принцип доступності до правосуддя всіх осіб, застосовану у цій справі практику Європейського суду з прав людини щодо недопустимості ухилення адміністративних органів від виконання судових рішень, яка є обов'язковою для національних судів згідно Закону про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, враховуючи також справедливий баланс інтересів стягувача та боржника, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про визнання дій державного виконавця незаконними.

Скаржник також просив скасувати повідомлення від 13.10.2016р. №734/20.1/10 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, господарський суд враховує наступне:

Враховуючи приписи ГПК України, Закону України Про виконавче провадження , пункту 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України , у суду відсутні повноваження скасовувати рішення органів Державної виконавчої служби. Натомість, встановивши обґрунтованість доводів заявника, суд може визнати повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання недійсним.

Як зазначено в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 29.06.2010 №01-08/369 Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України , вимога скаржника щодо скасування постанови чи іншого акта органу Державної виконавчої служби за своєю правовою природою тотожна вимозі про визнання їх недійсними. Тому у господарського суду відсутні правові підстави для відмови в задоволенні скарги лише з тієї причини, що в ній зазначається про скасування відповідного повідомлення, а не про визнання його недійсним.

У зв'язку з вищевказаним, судова колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст. 99, 101-103, 105, 106, 121-2 ГПК України Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Ухвалу господарського суду Донецької області від 26.12.2016 року у справі № 19/26 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова Донецького апеляційного господарського суду набирає законної сили в день її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у 20-ти денний строк.

Головуючий суддя О.Л. Агапов

Судді: С.А. Малашкевич

ОСОБА_3