ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2017 року Справа № 19/26 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Барицької Т.Л., Гольцової Л.А., розглянувши касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалуГосподарського суду Донецької області від 26.12.2016 та постановуДонецького апеляційного господарського суду від 15.02.2017 за скаргоюПублічного акціонерного товариства "Родовід Банк" на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі№ 19/26 Господарського суду Донецької області за позовомПублічного акціонерного товариства "Родовід Банк" доТовариства з додатковою відповідальністю "Торговий дім "Параді" простягнення 16455931,40 грн. та за зустрічним позовомТовариства з додатковою відповідальністю "Торговий дім "Параді" доПублічного акціонерного товариства "Родовід Банк" пророзірвання кредитного договору № 2007-424 від 27.12.2007 укладеного між ТОВ ТД "Параді" та АТ "Родовід Банк", у зв'язку з істотною зміною обставин за участю представників сторін:
позивача: не з'явилися
відповідача: не з'явилися
ВДВС: Урбанська Л.А.
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 26.12.2016 у справі № 19/26 (суддя Уханьова О.О.), залишеною без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.02.2017 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Агапов О.Л., судді Малашкевич С.А., Мартюхіна Н.О.), задоволено скаргу Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; визнано незаконними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; визнано недійсним повідомлення від 13.10.2016 № 734/20.1/10 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Донецької області від 26.12.2016 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.02.2017 у справі № 19/26, прийняти нове рішення, яким у задоволенні вимог скарги відмовити у повному обсязі.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою до суду, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права. Скаржник вказує на порушення судами п. 10 ч. 4 ст. 4 та п. 7 розділу ХІІІ "Прикінцевих і перехідних положень" Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016.
Сторони згідно з приписами статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач та відповідач не скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій і підтверджується матеріалами справи, рішенням Господарського суду Донецької області від 12.01.2011 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Параді" про стягнення 16455931,40 грн. задоволено повністю, у задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Параді" до Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" про розірвання кредитного договору № 2007-424 від 27.12.2007, укладеного між ТОВ "ТД "Параді" та АТ "Родовід Банк", та звільнення від відповідальності відмовлено.
24.01.2011 на виконання вказаного рішення Господарським судом Донецької області видані відповідні накази.
04.10.2016 (згідно штампу вхідної кореспонденції) Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк" звернулось до Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про відкриття виконавчого провадження вих. № 13-11-б.б/4756 від 28.09.2016.
13.10.2016 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадимом І.С. винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання № 734/20.1/10, з посиланням на п. 10 ч.4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", п. 4 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (в редакції від 29.09.2016), який передбачає у якості підстави для повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання пред'явлення виконавчого документу не за підвідомчістю.
Вказане повідомлення отримане банком 31.10.2016.
При винесенні повідомлення державний виконавець керувався Законом України "Про виконавче провадження" в редакції від 02.06.2016, який набрав чинності 05.10.2016, та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, в редакції від 29.09.2016, яка також набрала чинності 05.10.2016.
Звертаючись зі скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, позивач посилається на те, що державний виконавець під час надходження до нього на виконання наказу Господарського суду Донецької області від 24.01.2011 у справі № 19/26 та прийняття рішення за результатами розгляду заяви про відкриття виконавчого провадження повинен був застосовувати норми Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-ХІV, що діяла станом на 04.10.2016, тобто на дату пред'явлення виконавчого документу до виконання, а не норми Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016, який набрав чинності з 05.10.2016.
Задовольняючи скаргу позивача, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивач звернувся із заявою про відкриття виконавчого провадження до відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 04.10.2016 і згідно Закону України "Про виконавче провадження", що діяв на момент звернення стягувача із заявою, таке виконавче провадження було підвідомче відділу примусового виконання рішень, натомість державним виконавцем помилково було застосовано положення Закону в новій редакції.
Колегія суддів не може погодитися з таким висновком з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Так, Закон України "Про виконавче провадження" № 606-XIV від 21.04.1999, чинний до 05.10.2016, у ч.ч. 1, 2 ст. 25 зобов'язував державного виконавця винести постанову про відкриття виконавчого провадження протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Однак з 05.10.2016 набув чинності Закон України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016, який у ч.ч. 1, 5 ст. 26 передбачає, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення; виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5), відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України підвідомчі рішення, за якими, зокрема сума зобов'язання становить двадцять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті..
У зв'язку з цим у силу п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
З аналізу наведених норм вбачається, що на момент винесення оспорюваного позивачем повідомлення, виконання наказу Господарського суду Донецької області від 24.01.2011 № 19/26, сума стягнення за яким становить 16455931,40 грн. , було непідвідомче відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Водночас відкриття та здійснення виконавчого провадження в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999, після втрати чинності цим законом є неможливим з урахуванням того, що це не передбачено у перехідних положеннях Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016.
Крім того, відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016, починаючи з 05.10.2016 у державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України були відсутні правові підстави для відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, виконання якого з вказаної дати було непідвідомче відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
За таких обставин колегія суддів не вбачає порушення вимог чинного законодавства в діях відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо повернення стягувачу без прийняття до виконання спірного наказу.
Відповідно до ч. 2 ст. 111 13 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.
Касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення (ст. 111 9 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на викладене, суд першої інстанції безпідставно задовольнив скаргу Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. Вказане порушення не виправлено судом апеляційної інстанції, у зв'язку з чим оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції не відповідають вимогам процесуального права, а тому підлягають скасуванню. У задоволенні скарги слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Донецької області від 26.12.2016 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.02.2017 у справі № 19/26 скасувати.
Скаргу Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" на користь Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 1600,00 грн. судового збору за подання касаційної скарги.
Доручити Господарському суду Донецької області видати наказ.
Головуючий суддя: Л. Іванова
судді: Т. Барицька
Л. Гольцова
Суд | Вищий господарський суд України |
Дата ухвалення рішення | 27.07.2017 |
Оприлюднено | 01.08.2017 |
Номер документу | 68014051 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Вищий господарський суд України
Іванова Л.Б.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні