Рішення

від 12.04.2007 по справі 12/63пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської

області  91016,

м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской

области  91016,

г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

12.04.07                                                                                

Справа № 12/63пд.

Колегія

у складі: Палей О.С. - головуючий, суддів  Мінської 

Т.М. та Пономаренко Є.Ю., розглянувши матеріали справи за позовом

Суб"єкта

підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м.Сєвєродонецьк Луганської

області

до

Дочірнього підприємства "Центральний ринок м.Сєвєродонецьк"

Луганської обласної спілки споживчих товариств, м. Сєвєродонецьк

про

укладання письмового договору оренди, визнання права власності, визначення

частки майна, визнання укладеною угодою про інвестування, визнання недійсним

договору та стягнення 1061 грн. 05 коп.

Представники

сторін:

від

позивача - ОСОБА_2, представник за довіреністю ІНФОРМАЦІЯ_1,  ОСОБА_3 - представник за дов. ІНФОРМАЦІЯ_2;

від

відповідача - Пролигина Н.І., довіреністю № 12, 

від 09.01.07,  ;

          Суть спору: позивачем

заявлені вимоги:

           -  поновити порушені Конституційні права;

               - визнати

договір ІНФОРМАЦІЯ_3 про надання торгівельних місць, розміщених  на відкритій території ринку за адресою

АДРЕСА_1, що належить ДП “Центральний ринок м. Сєвєродонецьк”Луганської області

спілки споживчих товариств недійсним;

              -  визнати укладеною угодою між позивачем та

відповідачем про інвестування ЦМК розташованого за адресою АДРЕСА_1, що

належить ДП “Центральний ринок м. Сєвєродонецьк” Луганської обласної спілки

споживчих товариств;

              -  стягнути з відповідача кошти, сплачені

позивачем на виконання умови недійсного договору НОМЕР_1 в сумі 1061,05 гривень

(одна тисяча шістдесят одна гривня п'ять копійок);

              -  визнати за позивачем право власності на

частку в ЦМК, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що належить ДП “Центральний

ринок                             м.

Сєвєродонецьк” Луганської обласної 

спілки споживчих товариств;

              - визначити

частку майна, що належить позивачу на праві спільної часткової власності ЦМК,

розташованого за адресою АДРЕСА_1, що належить ДП “Центральний ринок м.

Сєвєродонецьк” Луганської обласної спілки споживчих товариств;

         -  зобов'язати відповідача укласти  письмовий договір оренди торгового  місця з урахуванням вкладених інвестицій

позивачем.

          В судовому засіданні за клопотанням

позивача здійснювалася фіксація судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників

сторін, суд

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 -позивач у справі -зареєстрована як суб"єкт

підприємницької діяльності у Сєвєродонецькому міськвиконкомі ІНФОРМАЦІЯ_4., про

що зроблено  запис у журналі обліку

реєстраційних справ за НОМЕР_2.

Позивач звернулася до суду за захистом своїх прав, посилаючись на

те, що у 2004 році адміністрація ДП "Центральний ринок міста

Сєвєродонецька" спонукала її та інших підприємців, які здійснювали свою

діяльність на території ринку реконструювати торгівельні місця: збудувати за

власні кошти цілісну металеву споруду, яка б була поділена на відсіки для

розташування торгівельних місць.

Для роз'яснення правових наслідків такої реконструкції фізичні

особи -підприємці зверталися до адміністрації з заявою (заява за

вх.ІНФОРМАЦІЯ_5.). Адміністрація відповіла 

листом   на  ім'я  

одного   з   звернутих 

підприємців,   в, якому          пояснила, що "реконструкція

торгівельних місць на території ринку провадиться на добровільній основі за

рахунок коштів підприємців за їх особистій заяві. Інвестування підприємцями

реконструкції ринку  не  суперечить діючому  законодавству...».  Зі змісту цього письма позивач зрозуміла, що

адміністрація називає відношення по реконструкції торгівельних місць за власні

кошти фізичним особам - підприємцям, які здійснюють торгівельну діяльність на

території майнового комплексу "Центральний ринок м. Сєвєродонецька"

інвестиційною діяльністю. Також адміністрація запропонувала укласти

договір між адміністрацією та підприємцями на послуги надання торгового місця

тільки після його обладнання, та гарантувала у разі реконструкції фізична -

особа підприємець не залишиться без торгового місця.

За ствердженням позивача, вона, разом з іншими підприємцями за

власні кошти побудувала вищезазначену цілісну металеву, одноповерхову споруду,

яка має закрите приміщення для тимчасового перебування людей загальною площею

приблизно двісті метрів квадратних, і встановлену для довгострокового

використання. Ця обставина підтверджуватися: поясненням позивача; договором

ІНФОРМАЦІЯ_6 про виготовлення та поставку металоконструкцій; квитанцією до

прибуткового касового ордера НОМЕР_3 на суму шість тисяч шістсот гривень; квитанцією

НОМЕР_4 на суму одну тисячу двісті сімдесят гривень - купівля металевого

ролета. Таким чином позивач на реконструкцію затратив власні кошти на загальну

суму сім тисяч вісімсот сімдесят гривень (1270 + 6600 = 7870).

Позивач вважає, що між  нею

та адміністрацією ринку виникли договірні відносини інвестування, а здійснення

частини реконструкції ринку за власні кошти є підставою для набуття нею права

власності на частку у цілісному майновому комплексі, яким є ринок.

Стосовно підстав недійсності договору про надання торгового місця

у 2006р., позивач вказує на те, що був змушений укласти його під впливом

психічного тиску з боку адміністрації ринку, під страхом втратити свою

власність та конституційне право на зайняття підприємницькою діяльністю.

За ствердженням позивача, оспорюваний правочин не був спрямований

на реальне настання правових наслідків, оскільки відповідач не будував  модуль у 2006р. та не мав наміру його

будувати.

Позивач також вказує на те, що умова договору про сплату  за надання торгового місця для його

реконструкції порушує його право власності, визначене Конституцією.

У зв"язку з викладеним позивач також просить стягнути з

відповідача кошти, сплачені позивачем на 

виконання умови недійсного договору НОМЕР_1 в сумі 1061 грн.05 коп. та спонукати

відповідача укласти з позивачем письмовий договір оренди торгового місця з

урахуванням вкладених ОСОБА_1 інвестицій.

Відповідач відзивом ІНФОРМАЦІЯ_7 проти позовних вимог заперечує,

посилаючись на те, що:

-          підстави для

укладення договору оренди торгівельного місця у ДП 

"Центральний ринок м.Сєвєродонецька" відсутні;

-          позивачем не

доведено, що між сторонами існували взаємовідносини,

відповідно  до вимог ст.9

Закону України "Про інвестиційну діяльність";

-          позивачем не доведено  побудування "цілісної металевої споруди,

яка

має закрите приміщення для тимчасового перебування людей;

загальною площею приблизно 200 метрів квадратних"; договір ІНФОРМАЦІЯ_6р.,

який не підписаний позивачем, не містить даних 

про розмір, кількість поставлених металоконструкцій та про їх місце

розташування;

-          доводи позивача

щодо  недійсності правочину-договору

НОМЕР_1 від

01.04.2006р., - є суперечними та не доведеними.

Позивачем було заявлено низку клопотань про витребування доказів,

які

були частково задоволені.

Клопотання позивача про призначення будівельно-технічної

експертизи

металевої споруди, побудованої згідно проекту реконструкції ринку

на місці розташування бетонного ряду №1, торгівельної площадки 10, розташованої

на відкритій частині території Центрального ринку АДРЕСА_1, суд залишає без

задоволення у зв"язку з недоведенням обставин, що мають відношення до

предмету доказування у даній справі, та які потребують спеціальних знань.

          Дослідивши

матеріали справи, оцінивши доводи сторін , на які вони посилаються як на

підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не

обгрунтовані та не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

    І. Судом встановлено, що

01.04.2006р. між позивачем -приватним підприємцем  ОСОБА_1 -та відповідачем -ДП

"Центральний ринок м.Сєвєродонецька" був укладений договір НОМЕР_1 за

умовами якого відповідач зобов"язався надати позивачеві торгівельні місця

на торгівельній площі ринку (4 кв.м) для встановлення тимчасової металевої

споруди (мала архітектурна форма) для торгівлі.

В підпункті 1.1 договору сторони узгодили, що під торгівельним

місцем у даному договорі розуміється торгівельна площа, відведена для

розміщення необхідного обладнання та здійснення продажу продукції з модуля.

Визначене договором ІНФОРМАЦІЯ_3 поняття "торгівельного

місця" узгоджується з приписами Постанови Комітету Міністрів України від

13.12.2001р. № 1662 "Про схвалення концепції вдосконалення функціонування

ринків з продажу продовольчих та непродовольчих товарів (на яку також

посилається позивач), згідно якої при визначенні поняття торговельне місце на

ринку слід  враховуючи те, що це площа,

відведена фізичній або юридичній особі для ведення торгівлі, розмір якої визначається

адміністрацією ринку залежно від виду продукції, що реалізується.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є

домовленість двох або  більше сторін,

спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та

обов"язків.

За приписами ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони

в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що

визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а

також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін  має бути досягнуто згоди.

Оспорюваний позивачем договір містить всі суттєві умови, а саме, щодо

предмету, прав та обов"язків сторін, строку надання торгівельних місць та

плати за надання торгового міста із визначенням порядку здійснення розрахунків,

у зв"язку з чим доводи позивача, що він не розумів, за що повинен

сплачувати кошти, є безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами

справи.

Безпідставними є також доводи позивача, що підставою для  розірвання оспорюваної угоди стала оцінка

його позивачем яка фіктивного, бо умова про сплату за користування

торгівельними місцями є нікчемною та порушує право позивача як інвестора,

оскільки з матеріалів справи вбачається, що позивач подав відповідачеві заяву

ІНФОРМАЦІЯ_8 з попередженням про розірвання угоди у зв"язку з

несвоєчасним  повідомленням його про

збільшення плати за користування торговим місцем.

Слід зазначити, що підстави, за яких позивач просить визнати

оспорювану угоду недійсною, є суперечними та змінюються за текстом позовної

заяви

-фіктивний; не спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним

обумовлені; укладений під впливом психічного тиску страхом втрати   свою власність,  тощо.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини,

на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивач

стверджує, що зміст укладеного правочину суперечить актам цивільного

законодавства, що є підставою для недійсності правочину (ст.ст.203, 215 ЦК

України), втім не вказує, яким саме актам цивільного законодавства суперечить

договір ІНФОРМАЦІЯ_3. та якими доказами це підтверджується.

Жодними доказами позивач також не підтверджує ту обставину, що

вчинений правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що

обумовлені ним.

Положення ст.ст. 116 та 125 Земельного кодексу України не

стосуються спірних правовідносин, оскільки предметом оспорюваної угоди було

саме надання ринком послуги з надання торгового місця, яка не обумовлює

виникнення у суб"єкта господарювання права на оренду чи користування

земельною ділянкою, в той час як земельні 

правовідносини мають  зовсім

інший, ніж по оспорюваній угоді, предмет регулювання.

Посилання позивача на Наказ Держбуду України від ІНФОРМАЦІЯ_9 "Про

затвердження типових правил розміщення малих архітектурних форм для здійснення

підприємницької діяльності" (втратили чинність відповідно до Наказу

Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства

України від ІНФОРМАЦІЯ_10) не доводять недійсність оспорюваної угоди та не

стосуються предмету доказування у даній справі.

Укладення договору під впливом психічного тиску з боку юридичної

особи має бути доведено через 

доказування здійснення  такого

тиску фізичною (посадовою) особою, яка діяла від імені та за дорученням саме

юридичної особи. Втім, жодних доказів на підтвердження цього доводу позивачем

не надано.

На підставі договору НОМЕР_1 позивачеві були надані конкретні

торговельні місця ТП-10, БР=1, к-17 (4кв.м.) для торгівлі продовольчими

товарами з модуля розміром 2. на 2м. на обумовлений термін з ІНФОРМАЦІЯ_3р. по

31.12.06р.; за вказану послугу позивач проводила оплату до вересня 2006 року.

Тобто, умови даного договору сторонами виконувалися, що не заперечує і

позивач. Підтверджує цей факт також заява позивача від 18.09.06р. про

розірвання договору.

Вищевказані дії сторін спростовують твердження позивача, що

договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків.

При укладенні договору НОМЕР_1 сторони керувалися положеннями

цивільного законодавства, в тому числі ст.ст.6, 627 ЦК України, якими

передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору та можуть в договорі

відступити від положень цивільного законодавства і врегулювати свої відносини

на власний розсуд.

На підставі заяви ОСОБА_1 даний договір був розірваний

ІНФОРМАЦІЯ_16. Повідомленням від ІНФОРМАЦІЯ_11 позивача було попереджено, що

вона зобов'язана протягом 10 днів звільнити торгівельні місця шляхом вивезення

за межі території ринку тимчасової металевої споруди, що їй належить, що

узгоджується з приписами п.2.2.7 оспорюваної угоди.

Вищевикладене дає суду підставу для висновку про  відсутність правових підстав для  визнання договору ІНФОРМАЦІЯ_3 про

надання  торгівельних місць, розміщених

на території центрального ринку м.Сєвєродонецька недійсним,  у зв"язку з чим також не підлягає

задоволенню позовна вимога щодо стягнення з відповідача сплачених позивачем на

виконання умов вищевказаної угоди грошових коштів в сумі 1061 грн. 05 коп.

Позивач просить суд визнати, що між сторонами укладено угоду

інвестування цілісного майнового комплексу, яким, на думку

позивача, є ДП "Центральний ринок м.Сєвєродонецька".

Враховуючи, що позивачем ні письмовий текст  цієї угоди, ні оферта на її укладення

відповідачеві не надсилалися, слід розуміти, що позивач просить вважати угодою

інвестування саме договір ІНФОРМАЦІЯ_3., щодо якого заявлено вимогу про його

недійсність.

Загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної

діяльності  на території України

визначаються Законом України від 18.09.1991р. № 1560-ХІІ "Про інвестиційну

діяльність" (далі - Закон № 1560).

Згідно ст.1 цього Закону інвестиціями є всі види майнових та

інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об"єкти підприємницької та

інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається

соціальний ефект.

За змістом ст.2 Закону № 1560 під інвестиційною діяльністю

розуміється  сукупність практичних дій

громадян, юридичних осіб і  держави щодо

реалізації інвестицій, а згідно ст.9 цього Закону основним правовим

документом, який регулює взаємовідносини між суб"єктами інвестиційної

діяльності, є договір (угода).

Укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов"язань,

будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать

законодавству України, є виключною компетенцією суб"єктів інвестиційної

діяльності.

Втручання державних органів та посадових осіб у реалізацію

договірних відносин між суб"єктами інвестиційної діяльності зверх своєї

компетенції не допускається.

Позивачем не  надано жодних

доказів існування між сторонами договірних відносин інвестування.

Некоректним є посилання позивача на лист відповідача від

ІНФОРМАЦІЯ_12, як на підтвердження того, що реконструкція торгівельних місць за

рахунок коштів підприємців за їх бажанням, це відношення інвестиційної

діяльності.

В даному листі відсутні пропозиції з боку відповідача про

укладення з  підприємцями договорів

інвестування, а вказано, що підприємці лише на добровільних засадах можуть

робити облаштування торгівельних місць, самостійно без участі

адміністрації ринку вибрати підрядчика, який буде виконувати цю роботу,

заключати з ним договір і що матеріали, з якого буде зроблено облаштування

торгівельного місця, є власністю підприємця, за кошти якого вони придбані, і що

ніхто не буде позбавлений торгівельних місць.

Відповідач не заперечує, що побудована позивачем тимчасова

металева споруда є її власністю, якою позивач може розпоряджатися за власним

бажанням.

З досліджених судом матеріалів справи вбачається, що будь-яка

інвестиційна діяльність відповідачем не проводилася; рішення про схвалення

(затвердження) інвестиційного проекту відповідачем не приймалося, а документ з

назвою "Генеральний план розвитку ринку", щодо витребування якого

було заявлене позивачем, взагалі відсутній.

У зв"язку з викладеним підстави для задоволення позовної

вимоги щодо визнання укладеною угоди інвестування також відсутні.

Згідно свідоцтва на право власності  на будівлю центрального ринку, що розташована

у АДРЕСА_1 посвідчено, що цей об"єкт, який складається з будівлі

центрального ринку  з підвалом загальною

площею 5336,3 кв.м., належить на праві колективної власності Луганській

обласній спілці споживчих товариств (свідоцтво видане на підставі рішення

Сєвєродонецького міськвиконкому ІНФОРМАЦІЯ_13).

Таким чином позовну вимогу про визначення частки майна, що

належить позивачеві на праві спільної часткової власності у майні ДП

"Центральний ринок м.Сєвєродонецьк," як і вимогу про визнання саме

права власності заявлені до неналежного відповідача, що є підставою для відмови

в позові.

Вимога про зобов"язання відповідача укласти письмовий договір

оренди  торгового місця з позивачем також

не підлягає задоволенню з огляду на 

наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні

грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити

те, що не передбачено законодавством.

Згідно приписів ст. 641 Цивільного Кодексу України пропозицію

укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору, при

цьому пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати

намір особи, яка  її зробила, вважати

себе зобов"язаною у разі її прийняття.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір укладається шляхом

пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції

(акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 649 ЦК України розбіжності, що виникли між

сторонами при укладенні договору вирішуються судом, втім, під час розгляду

будь-якого переддоговірного спору, суд може зобов"язати сторону укласти

договір, за наявністю для цього визначених законом підстав, на певних умовах.

Однак, ці умови позивачем не визначені, як і відсутні докази звернення позивача

до відповідача взагалі з вимогою про укладення договору оренди.

Відповідно до ст. 1 ГПК України суб"єктами підприємницької

діяльності можуть звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених

і оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Під час розгляду справи судом встановлено, що названий

позивачем інтерес не пов"язаний з її суб"єктивними правами і тому не

підлягає правовому захисту і не може вважатись 

законним інтересом.

На підставі вищевикладеного суд у задоволенні позову відмовляє

повністю.

Таким чином, позивачем сплачено згідно платіжного доручення

ІНФОРМАЦІЯ_14 державне мито в сумі 235 грн. суд вважає, що при подачі даної

позовної заяви підлягало до сплати державне мито в сумі 187 грн. (102 грн. за

вимогою майнового характеру та 85 за вимогами немайнового характеру, які

об"єднані між собою підставами виникнення).

Відповідно до ст. 49 ГПК України понесені позивачем судові витрати

в сумі305 грн. покладаються на позивача; зайве сплачене позивачем держмито в

сумі 48 грн. підлягає поверненню на рахунок позивача.

В судовому засіданні оголошено повний текст рішення.

Керуючись ст.ст. 49,82,84,85 ГПК України, суд

вирішив:

1.          У задоволенні

позову відмовити.

2.          Судові витрати в сумі 305 грн.

покласти на позивача.

3. Повернути суб'єкту підприємницької діяльності-фізичній особі

ОСОБА_1, ід. номер НОМЕР_6 зайве сплачені держмито в сумі 48 грн. 00 коп.

Підставою для повернення грошових коштів служить дана постанова,

завірена гербовою печаткою суду. 

Рішення набирає законної сили після закінчення  десятиденного строку з

дня його прийняття.

Судді                                                      

              О.С.Палей

Т.М. Мінська

Є.Ю.Пономаренко

Помічник судді                                                     

Є.С. Бубен