Постанова

від 12.06.2007 по справі 12/63пд

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

ПОСТАНОВА

Іменем України

12.06.2007  року                                                           

Справа № 12/63пд

Луганський

апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:                                        Семендяєвої

І.В.

суддів                                                            Бойченка К.І.

Іноземцевої Л.В.

за

участю секретаря

судового

засідання:                             

Антонової І.В.         

та представників

сторін:

від  позивача:                                       

повноважний представник не прибув,

від

відповідача:                                       

повноважний представник не прибув,

розглянув

у відкритому

судовому

засіданні

апеляційну

скаргу                                          Фізичної особи -підприємця

ОСОБА_1,

м. Сєвєродонецьк Луганської області

на  рішення                                        

господарського

суду                             

Луганської області

від                                                            

ІНФОРМАЦІЯ_2 

у

справі                                                  № 12/63пд (головуючий суддя -

Палей О.С.,

судді

-Мінська Т.М., Пономаренко Є.Ю.)

за

позовом                                                 

Фізичної особи -підприємця

ОСОБА_1,

м. Сєвєродонецьк Луганської області

до

відповідача                                              

Дочірнього підприємства

„Центральний ринок м. Сєвєродонецька”

Луганської обласної спілки споживчих

товариств, м. Сєвєродонецьк

                                                            Луганської області   

про                                                                   

укладання письмового договору оренди,

визнання права власності, визначення

                                                            частки

майна, визнання укладеною угодою

про

інвестування, визнання недійсним

договору

та стягнення 1061 грн. 05 коп.

В С Т А Н О В И В:

          Фізична

особа -підприємець ОСОБА_1                                                      

м. Сєвєродонецьк Луганської області (далі за текстом -ФОП ОСОБА_1,

позивач по справі) звернулася до господарського суду Луганської області з

позовом до Дочірнього підприємства „Центральний ринок м. Сєвєродонецька”

Луганської обласної спілки споживчих товариств, м. Сєвєродонецьк Луганської

області (далі за текстом -ДП „Центральний ринок м. Сєвєродонецька” Луганської

обласної спілки споживчих товариств, відповідач по справі) про визнання

договору від ІНФОРМАЦІЯ_1  НОМЕР_1 про

надання торгівельних місць, розміщених на відкритій території ринку за адресою:

м. Сєвєродонецьк, АДРЕСА_1, що належить відповідачу по справі недійсним;

визнання укладеною угодою між позивачем та відповідачем про інвестування ЦМК,

розташованого за адресою: м. Сєвєродонецьк, АДРЕСА_1, що належить відповідачу;

стягнення з відповідача коштів, сплачені позивачем на виконання умов недійсного

договору НОМЕР_1 в сумі 1061 грн. 05 коп.; визнання за позивачем права

власності на часту в ЦМК, розташованого за адресою:                                                              

м. Сєвєродонецьк, АДРЕСА_1, що належить відповідачу; визначення частки

майна, що належить позивачу на праві спільної часткової власності ЦМК,

розташованого за адресою: м. Сєвєродонецьк, АДРЕСА_1, що належить відповідачу;

зобов'язання відповідача укласти письмовий договір оренди торгового місця з

урахуванням вкладених інвестицій з позивачем.   

          Рішенням господарського суду Луганської

області від ІНФОРМАЦІЯ_2 по справі № 12/63пд у задоволенні позовних вимог

відмовлено, оскільки вимоги за позовом є необґрунтованими та безпідставними.

          Не погоджуючись з рішенням суду,

позивач звернувся до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною

скаргою від ІНФОРМАЦІЯ_3, якою просить скасувати рішення господарського суду

Луганської області та прийняти нове про задоволення позову.

          В обґрунтування своїх апеляційних

вимог заявник посилається на те, що 

судом першої інстанції порушено норми матеріального права -норми

Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Господарського кодексу

України, Закону України „Про інвестиційну діяльність”. 

          Розпорядженням першого заступника

голови Луганського апеляційного господарського суду від ІНФОРМАЦІЯ_6 по справі

для розгляду апеляційної скарги позивача на рішення суду призначено судову

колегію у складі: головуючий суддя - 

Семендяєва І.В., суддя -Бойченко К.І., суддя -Іноземцева Л.В.

          Відповідно до ст. 98 Господарського

процесуального кодексу України Луганський апеляційний господарський суд ухвалою

від ІНФОРМАЦІЯ_6 у справі  № 12/63пд

прийняв апеляційну скаргу позивача до апеляційного провадження.

          Відзивом від ІНФОРМАЦІЯ_4 НОМЕР_2

відповідач відхилив доводи апеляційної скарги як необґрунтовані.

          Позивач та відповідач у судове

засідання ІНФОРМАЦІЯ_5 не прибули, причини неявки суду апеляційної інстанції не

відомі, хоча сторони по цій справі належним чином були повідомленні про дату,

час та місце розгляду апеляційної скарги; крім того, не забезпечили явку своїх

повноважних та компетентних представників.

          Отже, відсутність повідомлених

належним чином сторін про день, час та місце судового засідання по розгляду

апеляційної скарги позивача по справі не є перешкодою для перегляду судового

рішення.  

Згідно

зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний

господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується

правами, наданими суду першої інстанції.

          Відповідно до ст. 101 Господарського

процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний

господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно

розглядає справу.

          Апеляційний господарський суд не

зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість

рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

          Розглянув матеріали справи, обговорив

доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту

їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм

матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна

скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

   Висновок місцевого господарського суду про

безпідставність позовних вимог   ФОП

ОСОБА_1 до ДП „Центральний ринок м. Сєвєродонецька” Луганської обласної спілки

споживчих товариств щодо:

-

визнання договору від ІНФОРМАЦІЯ_1 НОМЕР_1 про надання торгівельних місць,

розміщених на відкритій території ринку, за адресою: м. Сєвєродонецьк,

АДРЕСА_1, що належить відповідачу по справі недійсним;

-

визнання укладеною угодою між позивачем та відповідачем про інвестування ЦМК,

розташованого за адресою: м. Сєвєродонецьк, АДРЕСА_1, що належить відповідачу;

-

стягнення з відповідача коштів, сплачені позивачем на виконання умов недійсного

договору НОМЕР_1 в сумі 1061 грн. 05 коп.;

-

визнання за позивачем права власності на часту в ЦМК, розташованого за адресою:

м. Сєвєродонецьк, АДРЕСА_1, що належить відповідачу;

-

визначення частки майна, що належить позивачу на праві спільної часткової

власності ЦМК, розташованого за адресою: м. Сєвєродонецьк, АДРЕСА_1, що

належить відповідачу;

-

зобов'язання відповідача укласти письмовий договір оренди торгового місця з

урахуванням вкладених інвестицій з позивачем, відповідає діючому законодавству

та обставинам справи.

          Позивачем реалізоване, передбачене

ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, право на розгляд його

вимог господарським судом, який вищезазначені позовні вимоги розглянув по суті

та надав їм юридичну оцінку, керуючись закріпленим у Конституції України

принципом верховенства права (ст. 8 Конституції України).

          Як встановлено місцевим господарським

судом та свідчать матеріали справи, між сторонами у справі ІНФОРМАЦІЯ_1 був

укладений договір НОМЕР_1 (а. с. 21), за умовами якого відповідач зобов'язався

надати позивачу торгівельне місце на торгівельний площі ринку розміром 4 кв. м

для встановлення тимчасової металевої споруди малої архітектурної форми (МАФ)

для торгівлі ТП-10, БР-1, К-17; під торгівельним місцем у цьому договорі

розуміється торгівельна площа, яка відведена для розміщення необхідного для

торгівлі інвентарю та здійснення продажу продукції з модуля (п. 1.1 договору).

          Даний договір укладений сторонами з

додержанням вимог законодавства і підстави визнавати його недійсним або

неукладеним відсутні.

          Так, відповідно до п. 2 Правил

торгівлі на ринках, затверджених спільним наказом Міністерства економіки та з

питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України,

Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації,

метрології та сертифікації України від 26.02.02 № 57/188/84/105 (зареєстровано

в Міністерстві юстиції України 22.03.02 за 

№ 288/6576, далі за текстом - Правила), ринок - це суб'єкт

господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої

влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в

установленому порядку, функціональними обов'язками якого є надання послуг та

створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі - продажу

товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій. 

          Тобто, позивач мав право здійснювати

підприємницьку діяльність на території ринку за укладеним згідно з п. 20 Правил

договором, відповідно до якого адміністрація ринку при наданні продавцям

торгівельних місць на визначений термін укладає з продавцем угоду, в якій

сторони визначають термін дії угоди, асортимент товарів, умови оренди

торгівельного місця, перелік послуг, які надаються ринком, та їх вартість. 

          Торгівельне місце -це площа,

відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків

тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних

засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках,

палатках тощо (п. 13 Правил).

Сторонами

даний договір виконувався, оскільки відповідач надав позивачу торгівельне

місце, а позивач вносив обумовлену договором плату за послуги з надання

торгівельного місця, про що свідчать подані позивачем квитанції про внесення

оплати з надання торгівельного місця за ІНФОРМАЦІЯ_7 року                    (а. с. 24-27). Розмір плати

за надання торгівельного місця визначений у розділі 3 договору, який також

передбачає порядок внесення плати, відповідальність за прострочення платежів.

Ні розділ 3 договору, ні жодний із пунктів договору не містить умови про інвестування

позивачем відповідача і ствердження позивача про те, що умова договору про

оплату послуг за надання торгівельного місця порушує його право як власника та

інвестора, не відповідають дійсності.

          З огляду на викладене, договір

НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 не є нікчемним або фіктивним у розумінні ст. 203 та

ст. 207 Цивільного кодексу України.

          Згідно зі ст. 203 вказаного Кодексу

зміст  правочину  не може суперечити цьому Кодексу,  іншим актам 

цивільного  законодавства,  а  

також   моральним   засадам суспільства; особа,  яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний

обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення 

учасника  правочину  має 

бути  вільним і відповідати його

внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин

має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

          Стаття 207 Цивільного кодексу України

передбачає, що правочин вважається таким, 

що вчинений у письмовій формі, якщо 

його  зміст зафіксований в одному

або кількох документах,  у листах,

телеграмах, якими обмінялися сторони.

          Правочин вважається таким,  що вчинений у письмовій формі, якщо він

підписаний його стороною (сторонами).

          Правочин, який вчиняє юридична

особа,  підписується  особами, уповноваженими  на 

це  її  установчими документами,  довіреністю, законом   або  

іншими   актами   цивільного  

законодавства,   та скріплюється

печаткою.

         Договір НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1

відповідає вимогам ст. 203 та ст. 207 Цивільного кодексу України, підписаний

сторонами, має всі суттєві умови, був спрямований на його виконання і

досягнення певних юридичних наслідків, якими для позивача є можливість

користуватись торгівельними місцями, а для відповідача -отримувати за надання

торгівельних місць плату, оскільки саме така діяльність передбачена Статутом

відповідача (а. с. 98-104).  

          Те, що на вказаному у договорі

торгівельному місці, за твердженням позивача, встановлена частина об'єкту МАФ,

не змінює правову природу укладеного між сторонами договору НОМЕР_1; за згодою

сторін позивач надав відповідачу на торговій площі ринку 2 торгівельних місця

загальною площею 4 кв. м. для встановлення тимчасової металевої споруди з метою

здійснення торгівлі, про що прямо зазначено у п. 1.1, 2.1.5, 2.2.1, 2.2.4,

2.2.7 договору. Так, п. 2.2.7 договору передбачено, що тимчасова металева

споруда (МАФ), встановлена на торгівельних місцях за рахунок коштів сторони 2

(позивача), є власністю сторони 2 (позивача). Якщо сторона 2 (позивач) має

намір припинити торгівельну діяльність шляхом продажу МАФ, то за 10 днів вона

повинна направити на адресу сторони 1 (відповідача) повідомлення про намір

продати МАФ. Якщо сторона 1 (відповідач) не має наміру його придбати, то

сторона 2 (позивач) повинна погодити процедуру зміни власника зі стороною 1

(відповідачем) та розірвати договір. Після закінчення строку дії даного

договору або при його розірванні, сторона 2 (позивач) протягом 10 днів повинна

вивезти МАФ за межі території ринку на підставі письмової згоди встановленого

образка, виданого стороною 1 (відповідачем).  

          В листі відповідача від ІНФОРМАЦІЯ_8

НОМЕР_3 зазначено про облаштування торгівельних місць по особистим заявам

бажаючих осіб, а не про дозвіл на сумісну побудову всіма підприємцями цілісної

металевої одноповерхової споруди площею 200 кв. м., поділеної на відсіки для

розташування торгівельних місць, яка б мала закрите приміщення для тимчасового

перебування людей.

          Факт побудови такої споруди площею

близько 200 кв. м. позивачем не доказано, так як договір НОМЕР_4 від

ІНФОРМАЦІЯ_9 на виготовлення металоконструкцій не містить жодних даних, які б

підтвердили кількість, розмір та місце розміщення металоконструкцій. В ньому

також міститься виправлення в даті з ІНФОРМАЦІЯ_10 на ІНФОРМАЦІЯ_9 без

належного застереження.   

          Позивач не довів ні господарському

суду Луганської області, ні суду апеляційної інстанції, що договір НОМЕР_1 від

ІНФОРМАЦІЯ_1 суперечить конкретному законодавству або є неукладеним та

нікчемним, не виконувався сторонами та не був спрямований на реальне настання

правових наслідків.

          Слід також прийняти до уваги, що на

підставі заяви ОСОБА_1 даний договір був розірваний ІНФОРМАЦІЯ_11.

Повідомленням від ІНФОРМАЦІЯ_12 НОМЕР_5 позивача було попереджено, що він

зобов'язаний протягом 10 днів звільнити торгівельні місця шляхом вивезення за

межі території ринку тимчасової металевої споруди, яка йому належить, що

узгоджується з приписами п. 2.2.7 оспорюваної угоди.

          Згідно викладеному, відсутні правові

підстави для визнання договору НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 про надання

торгівельних місць, розміщених на території центрального ринку м.

Сєвєродонецька, недійсним, у зв'язку з чим також не підлягає задоволенню

позовна вимога щодо стягнення з відповідача сплачених позивачем на виконання

умов вищевказаної угоди грошових коштів в сумі 1061 грн. 05 коп.   

          Матеріалами справи також не доведено,

що між сторонами у справі було укладено угоду інвестування цілісного майнового

комплексу, яким позивач вважає ДП „Центральний ринок м. Сєвєродонецька”.

          Інвестиційна діяльність в Україні

регулюється Законом України                                             

„Про інвестиційну діяльність”, який введений в дію постановою Верховної

Ради 18.09.91                       №

1561-ХІІ (надалі за текстом -Закон).

Інвестиційною

діяльністю згідно зі ст. 2 Закону є сукупність 

практичних  дій громадян,

юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій, а суб'єктами інвестиційної

діяльності можуть  бути  громадяни 

і  юридичні  особи України та іноземних  держав, 

а  також  держави (ст. 5 вказаного Закону).

При

цьому інвесторами визнаються суб'єкти 

інвестиційної  діяльності, які

приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та

інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування, а учасниками інвестиційної

діяльності можуть бути громадяни та юридичні особи України, інших держав,

які   забезпечують реалізацію інвестицій

як виконавці замовлень або на підставі доручення інвестора.

Статтею

9 Закону передбачено, що основним правовим документом, який  регулює взаємовідносини між суб'єктами

інвестиційної діяльності, є договір (угода); укладення договорів, вибір

партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких 

інших  умов  господарських взаємовідносин, що не

суперечать законодавству України, є  

виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності.

В

матеріалах справи відсутні докази наміру відповідача залучити позивача як

інвестора до інвестування коштів в ДП „Центральний ринок м. Сєвєродонецька”,

оскільки інвестиційний проект договору відповідача не складався і не

затверджувався; договір інвестування з позивачем не складався. Також позивач не

довів, що відповідач - ДП „Центральний ринок м. Сєвєродонецька” за адресою: м.

Сєвєродонецьк, АДРЕСА_1, є цілісним майновим комплексом. За вказаною адресою

знаходиться будівля центрального ринку, що підтверджено свідоцтвом про право

власності на будівлю центрального ринку від ІНФОРМАЦІЯ_13 (а. с. 48), у якому

зазначено, що об'єкт в цілому, який розташований у м. Сєвєродонецьк, АДРЕСА_1,

належить Луганській обласній спілці споживчих товариств на праві колективної

власності та складається з будівлі центрального ринку з підвалом загальною

площею 5336, 3 кв. м.  

Таким

чином, відсутні підстави для визнання за позивачем права власності на частку

ЦМК -ДП „Центральний ринок м. Сєвєродонецька”, яке розташоване за адресою:                             м. Сєвєродонецьк,

АДРЕСА_1.

          Також необґрунтовані  доводи апеляційної скарги відносно висновку

суду першої інстанції про відсутність обов'язку відповідача укласти з позивачем

письмовий договір оренди торгівельного місця.

          Порядок укладення господарських

договорів передбачений ст. ст. 638, 641 Цивільного кодексу України та ст. ст.

179-187 Господарського кодексу України.

Статтею

181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за

загальним правилом викладається у формі єдиного 

документа,  підписаного сторонами

та скріпленого печатками.

        Проект 

договору  може  бути 

запропонований  будь-якою із

сторін; сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами  оформляє 

договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає  один 

примірник  договору  другій 

стороні, а за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона,

яка одержала   проект договору, складає

протокол розбіжностей, про що робиться застереження у  договорі, та у двадцятиденний строк надсилає

другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Надалі Господарським кодексом України передбачений порядок врегулювання

розбіжностей при укладанні договору.

       У разі якщо сторони не досягли згоди з

усіх істотних  умов господарського  договору, 

такий  договір  вважається 

неукладеним (таким,  що не

відбувся).  Якщо одна із сторін

здійснила  фактичні дії  щодо його виконання,  правові наслідки таких дій визначаються

нормами Цивільного кодексу України.

Позивач

не дотримався встановленого порядку укладання договорів, не звертався до

відповідача з пропозицією укласти договір та не направляв відповідачу проект

договору; також позивач законодавчо не обґрунтував обов'язковість укладення

такого договору.

          Інші доводи апеляційної скарги

відхиляються у зв'язку з їх необґрунтованістю.

          На підставі вищевикладеного, судова

колегія Луганського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що

відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення

господарського суду Луганської області від ІНФОРМАЦІЯ_2 у справі № 12/63пд

ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин та

відповідає вимогам матеріального та процесуального права. 

          У судовому засіданні прийнято

постанову.

          Відповідно до статті 49

Господарського процесуального кодексу України державне мито по апеляційній

скарзі покладається на заявника скарги (позивача по справі).

          Керуючись ст. ст. 43, 49, 99, 101, п.

1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський

апеляційний господарський суд у складі колегії суддів

ПОСТАНОВИВ :

1.          Апеляційну скаргу Фізичної особи

-підприємця ОСОБА_1, м. Сєвєродонецьк Луганської області від ІНФОРМАЦІЯ_3 на

рішення господарського суду Луганської області від ІНФОРМАЦІЯ_2 по справі № 12/63пд

залишити без задоволення.

2.          Рішення господарського суду

Луганської області від ІНФОРМАЦІЯ_2 по справі № 12/63пд залишити без змін.

          Відповідно ч. 3, ч. 4 ст. 105

Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з

дня її прийняття та надсилається сторонам у справі в п'ятиденний строк з дня її

прийняття. 

Головуючий

суддя                                                                      

І. В. Семендяєва

Суддя                                                                                          К.І.

Бойченко

Суддя                                                                                       

Л.В. Іноземцева