Постанова

від 11.01.2017 по справі 805/3877/16-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2017 р. Справа №805/3877/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 17-50

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Волгіної Н.П.,

при секретарі судового засідання Маковецькій О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Правовий захист"

до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області

про визнання неправомірним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Правовий захист", звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області, в якій просить суд визнати неправомірним та скасувати рішення від 1 серпня 2016 року № 00297113031209 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

За посиланнями позивача підставою для прийняття контролюючим органом спірного рішення стали помилки, допущені товариством у звітах з ЄСВ за січень, квітень, листопад 2015 року, які полягали у наступному.

Так, в січні 2015 року позивачем нарахована допомога у зв'язку з вагітністю та пологами в сумі 18 213,31 грн, на вказану суму нараховано єдиний соціальний внесок у розмірі 33,2 % в сумі 6 046,82 грн та утриманий єдиний соціальний внесок у розмірі 2 % у сумі 364,27 грн (загальна сума - 6 411,09 грн); у квітні 2015 року товариством нараховано допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами в сумі 2 023,70 грн, на вказану суму нарахований єдиний соціальний внесок у розмірі 33,2 % в сумі 671,87 грн та утриманий єдиний соціальний внесок у розмірі 2 % в сумі 40,47 грн (загальна сума - 712,24 грн); у листопаді 2015 року нараховано допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами в сумі 7 243,74 грн, на вказану суму нараховано єдиний внесок у розмірі 33,2 % в сумі 2 404,92 грн та утриманий єдиний соціальний внесок у розмірі 2 % в сумі 144,87 грн (загальна сума - 2 549,79 грн).

Вказане відображено у звітах, поданих позивачем до податкової інспекції, за відповідні місяці, відображені платником як у Таблиці 1 звітів, так і Таблиці 4.

За твердженнями позивача, вищенаведені суми з ЄСВ відображені у Таблиці 4 звітів помилково, оскільки підприємство не належить до числа страхувальників, які нараховують та сплачують єдиний внесок за осіб із числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової та альтернативної служби), осіб рядового і начальницького складу. Лише останні мають заповнювати Таблицю 4 звіту.

Тобто, дані щодо нарахованого ЄСВ на допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами позивачем за січень, квітень та листопад 2015 року фактично є задвоєними.

Дізнавшись про свою помилку позивач у звіті за лютий 2016 року у Таблиці 4 зазначив від'ємну суму у розмірі 9 673,22 грн, на яку зменшено єдиний внесок у зв'язку із виправленням помилки, допущеної у попередніх звітних періодах.

Враховуючи наведене у позивача, за його переконанням, відсутній обов'язок по сплаті суми ЄСВ, відображеній у Таблиці 4 звіту з ЄСВ за січень, квітень та листопад 2015 року.

Крім цього, позивачем зазначено, що на підставі п. 9-4 Розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року № 2464-VI він як платник єдиного соціального внеску є звільненим від виконання обов'язків, передбачених ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", у період з 14 квітня 2014 року і до закінчення антитерористичної операції, так як знаходиться на території проведення антитерористичної операції (а.с. 4-6, 85-88).

Представник позивача до судового засідання не з'явився; представником позивача Косенком С.С. до канцелярії суду 11 січня 2017 року надано клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні, судове засіданні 11 січня 2017 року представник просив провести без його участі (а.с. 145).

Представник відповідача до суду не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи інспекція повідомлялась судом належним чином, причини неявки представника суду не повідомлені.

В матеріалах справи містяться письмові заперечення відповідача, вмотивовані наступним.

Позивач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати єдиний соціальний внесок незалежно від фінансового стану, як того вимагає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 8 липня 2010 року не залежно від фінансового стану.

Вказано, що посилання позивача на п. 9-4 Розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" є безпідставним, оскільки звільнення від виконання обов'язків, передбачених ч. 2 ст. 6 цього Закону нерозривно пов'язано із фактом перебування платника на тимчасово окупованій території, якою є не є місцезнаходження позивача - м. Маріуполь.

Крім цього, п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" включено до цього Закону нормою Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції від 2 вересня 2014 року № 1669-VII, яка з 1 січня 2016 року втратила чинність, а, отже, втратив чинність і п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

До цього ж, позивачем не надавався до податкової інспекції сертифікат торгово-промислової палати, що є обов'язковим для підтвердження форс-мажорних обставин, що обумовлюють необхідність звільнення платника від обов'язку, зокрема, про сплаті ЄСВ (а.с. 52-58).

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи наведене вище, суд вважає за можливе провести судове засідання без здійснення фіксування звукозаписувальним технічним засобом.

Дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Правовий захист", зареєстровано в якості юридичної особи за кодом ЄДРПОУ 33504320, місцезнаходження: 87500, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Громової, будинок 63, офіс 306, перебуває на обліку відповідача, що вбачається з відомостей, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch, а.с. 7).

1 серпня 2016 року відповідачем у відношенні позивача сформовано рішення № 00297113031209 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 21 лютого 2015 року до 21 березня 2016 року на суму 10776,03 грн, з яких штраф в сумі 8 230,03 грн (нараховано з 1 січня 2015 року у 20 %-му розмірі), нарахована пеня - 2 546,00 грн (а.с. 8). Як вбачається з матеріалів справи, вказане рішення отримано позивачем 9 серпня 2016 року, що визнається сторонами.

Будучи незгодним зі спірним рішенням позивач звернувся зі скаргою на нього до ГУ ДФС у Донецькій області (а.с. 13-14).

Рішенням ГУ ДФС у Донецькій області від 9 вересня 2016 року № 5047/10/05-99-10-01-12 скаргу позивача залишено без розгляду з підстав пропущення позивачем строку оскарження, а саме - у зв'язку зі зверненням зі скаргою 22 серпня 2016 року, тобто, після спливу 10-ти денного строку з дня отримання спірного рішення, встановленого п. 2 ч. 14 ст. 25 Закону № 2464-VI (а.с. 11-12).

Разом із цим відповідно до поштової квитанції про направлення скарги та листа УДППЗ Укрпошта від 15 вересня 2016 року № 16/10-371, дата направлення скарги позивача до ГУ ДФС у Донецькій області - 19 серпня 2016 року (а.с. 13, 90).

За посиланнями позивача, рішення ГУ ДФС у Донецькій області від 9 вересня 2016 року № 5047/10/05-99-10-01-12, прийняте за результатом розгляду його скарги, позивач отримав 13 вересня 2016 року, що не спростовано відповідачем.

16 вересня 2016 року позивач, отримавши 13 вересня 2016 року рішення ГУ ДФС у Донецькій області від 9 вересня 2016 року № 5047/10/05-99-10-01-12 за результатом розгляду його скарги, звернувся зі скаргою до ГУ ДФС у Донецькій області, додавши документи (зокрема, поштову квитанцію, лист УДППЗ Укрпошта від 15 вересня 2016 року № 16/10-371), які підтверджують звернення ним із первинною скаргою саме 19 серпня 2016 року (а.с. 15).

Рішенням від 4 жовтня 2016 року, яке отримано позивачем 6 жовтня 2016 року, повторну скаргу товариства знов залишено без розгляду з підстав звернення із нею скаржником до податкового органу із пропущенням десятиденного строку з дня отримання оскаржуваного рішення. При цьому у рішенні, прийнятому за наслідком розгляду скарги, управлінням ДФС не відображено причин неприйняття до уваги того факту, що позивачем надані докази, які підтверджують своєчасність його звернення з первинною скаргою (а.с. 16-17).

Не отримавши позитивного рішення вказаного органу фіскальної служби щодо розгляду його скарг на спірне рішення, позивач звернувся до суду із даним позовом 13 жовтня 2016 року, тобто, в межах встановлено ч. 4 ст. 99 КАС України місячного строку з дня, коли позивач дізнався про первинне рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його первинної скарги на спірне рішення (а.с. 4-6, 18).

При вирішенні справи суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон № 2464-VI.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 цього Закону, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є: роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Обов'язком платника єдиного внеску у розумінні положень Закону № 2464-VI є своєчасність, повність нараховування, обчислення та сплата єдиного внеску. Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п.п. 1 (крім абз. 7), 2, 3, 6, 7 і 8 ч. 1 ст. 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний, крім іншого, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Спірним питанням даної справи є правомірність та обґрунтованість застосування до позивача штрафу та пені, визначених у спірному рішенні, за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 21 лютого 2015 року до 21 березня 2016 року.

З викладеного у позові вбачається, що товариством допущено помилки у звітах з ЄСВ за січень, квітень, листопад 2015 року, у зв'язку з чим ЄСВ у загальній сумі завищено на 9 673,22 грн.

У той же час, штраф, накладений на підприємством спірним рішенням, складає 8 230,03 грн.

Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 25 Закону № 2464-VI штраф за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування ЄСВ) становить 20 % від своєчасно не сплачених сум єдиного внеску.

Сума штрафу, зазначена у рішенні в розмірі 8 230,03 грн, у випадку її накладення саме за п. 11 ч. 1 ст. 25 Закону 2464-VI, складає 20 % від суми 41 150,15 грн що не відповідає поясненням позивача з приводу підстав прийняття відповідачем спірного рішення.

Ухвалою суду від 24 жовтня 2016 року про закінчення підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду, зокрема, зобов'язано відповідача надати суду: в разі заперечень проти позову - письмові заперечення та докази на підтвердження цих заперечень; усі матеріали, що були взяті до уваги при прийнятті спірного рішення, зокрема, картку особового рахунку із відображенням періоду несплати/несвоєчасної сплати єдиного внеску.

Ухвалами суду від 9 листопада 2016 року, 22 листопада 2016 року, 7 грудня 2016 року у зв'язку із невиконання відповідачем ухвали суду від 24 жовтня 2016 року відповідача знов зобов'язано виконати вимоги ухвали суду від 24 жовтня 2016 року.

12 грудня 2016 року судом отримано від відповідача заперечення проти позову, які обґрунтовані неможливістю застосування до спірних правовідносин приписів п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI, та картку особового рахунку позивача за 2015 рік. Пояснень з приводу підстав прийняття спірного рішення відповідачем та розрахунку суми штрафу надано не було (а.с. 52-58, 59-81).

Суд зазначає, що, по-перше, відповідачем не в повному обсязі були виконані вимоги вищевказаних ухвал суду, а саме - не надано суду картку особового рахунку позивача за січень-березень 2016 року; по-друге, з оскаржуваного рішення вбачається, що спірним періодом у ньому визначено 21 лютого 2015 року - 21 березня 2016 року, однак, картка особового рахунку позивача за січень-березень 2016 року відповідачем суду не надано; по-третє, з наявної частини картки особового рахунку не вбачається за можливе встановити підстави виникнення за товариством недоїмки, оскільки в описі операцій збільшення недоїмки та необхідна штрафна санкцій підставою визначено невизначений документ (а.с. 59-81).

Ухвалою суду від 27 грудня 2016 року відповідача зобов'язано надати суду пояснення стосовно розміру, часу та підстав виникнення за позивачем недоїмки, у зв'язку з виникненням якої до позивач застосовано штраф саме у сумі 8 230,03 грн; розрахунок суми штрафу у сумі 8 230,03 грн, визначеної у спірному рішенні, із відображенням розміру, часу та підстав виникнення за позивачем відповідної недоїмки; картку особового рахунку позивача за січень-березень 2016 року.

Ухвала суду від 27 грудня 2016 року відповідачем отримана 6 січня 2017 року (а.с. 144).

Станом на 11 січня 2017 року в суду відсутні докази виконання відповідачем ухвали суду від 27 грудня 2016 року, пояснення стосовно викладеного в ній від відповідача судом також не отримані.

Таким чином, суд позбавлений можливості встановити підстави застосування відповідачем до позивача штрафу у сумі 8 230,03 грн, а також нарахування пені у розмірі 2 546,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене суд зазначає, що відповідачем не доведено правомірності спірного рішення від 1 серпня 2016 року № 00297113031209 про застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 21 лютого 2015 року до 21 березня 2016 року на суму 10776,03 грн.

Також стосовно посилань позивача на допущені ним помилки у звітах за січень, квітень, листопад 2015 року суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вказано у позовній заяві в січні 2015 року позивачем нарахована допомога у зв'язку з вагітністю та пологами в сумі 18 213,31 грн, на вказану суму нараховано єдиний соціальний внесок у розмірі 33,2 % в сумі 6 046,82 грн та утриманий єдиний соціальний внесок у розмірі 2 % у сумі 364,27 грн (загальна сума - 6 411,09 грн; у квітні 2015 року товариством нараховано допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами в сумі 2 023,70 грн, на вказану суму нарахований єдиний соціальний внесок у розмірі 33,2 % в сумі 671,87 грн та утриманий єдиний соціальний внесок у розмірі 2 % в сумі 40,47 грн (загальна сума - 712,24 грн; у листопаді 2015 року нараховано допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами в сумі 7 243,74 грн; на вказану суму нараховано єдиний внесок у розмірі 33,2 % в сумі 2 404,92 грн та утриманий єдиний соціальний внесок у розмірі 2 % в сумі 144,87 грн (загальна сума - 2 549,79 грн).

Вказане відображено у звітах, поданих позивачем до податкової інспекції, за відповідні місяці за формою № Д4 (а.с. 91-131); ці дані відображені позивачем як у Таблиці 1 звітів, так і їх Таблиці 4.

Відповідно до п. 1 розділу III Форми та строки подання звіту Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року № 435, у редакції, що діяла на виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок № 435), страхувальники зобов'язані формувати та подавати до органів доходів і зборів Звіт протягом 20 календарних днів, що настають за останнім днем звітного періоду. Звітним періодом є календарний місяць. Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів подається за формою № Д4 згідно з додатком 4 до цього Порядку.

Згідно з п.п. 4, 7 розділу IV Формування звіту Порядку № 435 Таблиця 1 додатка 4 до цього Порядку формується та подається страхувальниками, визначеними пунктом 1 розділу III цього Порядку. Таблицю 4 додатка 4 до цього Порядку формують та подають до органів доходів і зборів страхувальники, які нараховують та сплачують єдиний внесок за осіб із числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової та альтернативної служби), осіб рядового і начальницького складу.

Вказані вище положення Порядку № 435 є аналогічними тим, які були закріплені Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим Наказом Міністерства доходів і зборів України 9 вересня 2013 року № 454 (далі - Порядок № 454), що був чинний на момент подання позивачем звіту за січень 2015 року.

За твердженнями позивача, суми з ЄСВ у розмірі 9 673,22 грн відображені ним у Таблиці 4 звітів помилково, оскільки підприємство не належить до числа страхувальників, які нараховують та сплачують єдиний внесок за осіб із числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової та альтернативної служби), осіб рядового і начальницького складу.

У звіті за лютий 2016 року, поданому платником до податкової інспекції 15 березня 2016 року, у Таблиці 4 позивачем відображено від'ємне значення ЄСВ у сумі 9 673,22 грн, на яку зменшено єдиний внесок задля виправлення помилок, допущених у попередніх звітних періодах; змістом помилок вказано: не було підстав для заповнення табл. 4 в січні, квітні, листопаді 2015 року (а.с. 129). В матеріалах справи наявний доказ отримання зазначеного звіту органом фіскальної служби 16 березня 2016 року (а.с. 131).

Відповідно до п. 5 Порядку № 435 якщо страхувальником здійснюється донарахування (зменшення) єдиного внеску у зв'язку з виправленням помилки, допущеної в попередніх періодах, крім донарахування (зменшення) внаслідок збільшення (зменшення) класу професійного ризику виробництва, застосовуються коди типу нарахувань, передбачені пунктом 9 розділу IV цього Порядку.

Тобто, Порядком № 435 передбачена можливість виправлення платником помилок, допущених у звітах за попередні періоди, шляхом зменшення помилково завищених показників з ЄСВ, а Законом № 2464-VI не передбачена відповідальність платника у вигляді застосування до нього штрафу та пені за несплату єдиного внеску, суми якого відображені у звітності помилково та не підлягають до сплати.

Суд зазначає, що відповідно до п. 7 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, органом доходів і зборів здійснюється накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (який складає 17,00 грн згідно з п. 5 Прикінцевих положень Податкового кодексу України) за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою.

Разом із цим, як встановлено у судовому засіданні, спірним рішенням до позивача застосовано штраф і пеню саме за несплату (несвоєчасну сплату) єдиного внеску, а не за подання звітності не за встановленою формою.

До цього ж, за неподання звітності не за встановленою формою Законом № 2464-VI не передбачено нарахування пені.

У той же час, згідно з п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

З аналізу п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI вбачається, що тимчасово на період дії особливого правового режиму, визначеного Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", зупиняється застосування до платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася (або проводиться) антитерористична операція, приписів статей 25 (заходи впливу та стягнення) і 26 (відповідальність за порушення Закону) цього Закону.

Суд звертає увагу відповідача на той факт, що саме перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася (або проводиться) антитерористична операція, а не на тимчасово окупованих територіях (як зазначено у запереченнях проти позову), є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення та відповідальність за порушення Закону.

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення Ради національної безпеки України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції (АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 2 вересня 2014 року № 1669-VII період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, у якому, серед інших населених пунктів, зазначено м. Маріуполь, де зареєстрований позивач та здійснює свої повноваження відповідач.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1079-р від 5 листопада 2014 року зупинено дію Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року, проте, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва по справі № 826/18327/14 від 26 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року, Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1079-р від 5 листопада 2014 року визнано нечинним.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України по даній справі зупинено виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2015 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року до розгляду касаційної скарги Кабінету Міністрів України у Вищому адміністративному суду України.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року діяло у період з 30 жовтня 2014 року по 4 листопада 2014 року та у період з 2 квітня 2015 року по 27 квітня 2015 року. Відповідно, станом на час прийняття спірного рішення факт знаходження населених пунктів, зазначених у вказаному у Розпорядженні № 1053-р Переліку (м. Маріуполь) у певні періоди часу (у тому числі у спірний період) на території, де проводилась антитерористична операція - є встановленим.

Крім цього, Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р, яким визнано такими, що втратили чинність Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079, затверджено новий перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, у якому, серед інших, є м. Маріуполь.

Як вже зазначалося судом, відповідно до п. 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI, платники єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться/проводилась антитерористична операція - звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. При цьому, єдиною та, відповідно, достатньою підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 26 грудня 2016 року відповідачем отримано заяву позивача від 26 грудня 2016 року (а.с. 137) про звільнення підприємства від виконання своїх обов'язків, зокрема, від обов'язку своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок на підставі п. 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI.

Суд зазначає, що приписи п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI не ставлять факт звільнення платника від обов'язку зі сплати єдиного внеску у залежність від часу подання відповідної заяви, а прямо встановлює, що така заява подається у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Станом на день розгляду судом даної справи АТО у Донецькому та Луганському регіонах триває, як тривала і станом на спірний період та станом на дату прийняття відповідачем спірного рішення.

Суд не приймає доводи відповідача про неподання позивачем до податкової інспекції сертифікату торгово-промислової палати, що є обов'язковим для підтвердження форс-мажорних обставин, що обумовлюють необхідність звільнення платника від обов'язку, зокрема, про сплаті ЄСВ, оскільки приписами п. 9-4 розділу VIII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 2464-VI не вимагається надання будь-якого сертифікату про засвідчення форс-мажорних обставин для звільнення платника від сплати ЄСВ - необхідним є подання до органу фіскальної служби лише заяви, складеної в довільній формі. Посилання у вказаному пункті на порядок списання недоїмки, передбачений Податковим кодексом, стосується лише здійснення самої процедури/порядку списання недоїмки (чого у межах даної справи позивач не вимагає), а підтвердженням існування підстав для звільнення платника від сплати ЄСВ відповідно до зазначеного пункту є виключно знаходження платника на обліку в органах фіскальної служби, що розташовані на території населених пунктів, визначених відповідним переліком, де проходить АТО, та подання таким платником відповідної заяви до органу фіскальної служби.

До цього ж, п. 9-4 розділу VIII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 2464-VI наголошує на тому, що відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що 24 грудня 2015 року Верховною Радою України був прийнятий Закон "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України) № 911-VIІІ (далі - Закон № 911-VIІІ), пунктом 28 якого з Закону № 1669-VII виключений пп. 8 п. 4 ст. 11 (вказаним пунктом 2 вересня 2014 року у Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-VI був внесений п. 9-3, яким певну категорію платників ЄСВ було звільнено від виконання своїх обов'язків на період проведення АТО).

Станом на час прийняття Закону № 911-VIІІ пункт Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI (яким певні особи звільняються від виконання зазначених вище обов'язків) на підставі Закону України "Про внесення змін до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці" від 2 березня 2015 року № 219-VIII, мав (та має станом на час розгляду даної справи) нумерацію "9-4", а не "9-3". А ні Законом № 911-VIІІ, а ні будь-яким іншим законом приписи п. 9-4 Закону № 2464-VI виключені із цього закону (або змінені) станом на час виникнення спірних правовідносин (та станом на час розгляду даної справи) не були, а тому є чинними.

Суд зауважує, що відповідно до преамбули Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI саме цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Таким чином, станом на час розгляду справи та на час прийняття спірного рішення приписи Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо звільнення певної категорії платників ЄСВ від виконання обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 зазначеного Закону, - чинні, у зв'язку з чим суд не приймає до уваги посилання відповідача з цього приводу.

Крім цього, період, за який до позивача застосовано штраф та пеню, - є періодом, що передував прийняттю Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIІІ.

Враховуючи наведене вище, беручи до уваги встановлені судом обставини, а також враховуючи ч. 2 ст. 71 КАС України, суд дійшов висновку, що застосування до позивача штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату ЄСВ за спірний період є неправомірним.

Відповідно, спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи при зверненні до суду із даним позовом позивачем сплачено судовий збір в сумі 1 378,00 грн (а.с. 3).

Беручи до уваги наведене, суд вважає за необхідне стягнути з бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 1 378,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 7-11, 17-20, 69-72, 86, 94, 158-163, 186, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Правовий захист" до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області про визнання неправомірним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати неправомірним та скасувати рішення Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області від 1 серпня 2016 року № 00297113031209 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Правовий захист" за період з 21 лютого 2015 року до 21 березня 2016 року в сумі 10 776,03 грн.

Стягнути з бюджетних асигнувань Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39883670) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Правовий захист" (код ЄДРПОУ 33504320) судовий збір у сумі 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) гривень 00 копійок.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, складеної в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складений та підписаний 16 січня 2017 року.

Суддя Волгіна Н.П.