КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 листопада 2016 року Справа №810/2080/16
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В, розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трипільський пакувальний комбінат" до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
в с т а н о в и в:
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Трипільський пакувальний комбінат" з позовом до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, в якому (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 08.11.2016 (т. 2, а.с. 133-134), просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.01.2016 №0000082201/57 та №0000022202/59.
Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 24.06.2016 відкрито провадження у справі №810/2080/16, витребувано докази по справі від сторін, закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.09.2016 замінено відповідача - Державну податкову інспекцію в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області правонаступником - Києво-Святошинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області (далі також - відповідач, ДПІ).
Так, в обґрунтування позовних вимог зазначено про протиправність винесених ДПІ оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з огляду на те, що, контрагенти ТОВ ТПК на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних були зареєстрованими платниками ПДВ, що не заперечується в акті перевірки, а отже, на думку позивача, видача ними податкових накладних є правомірною.
Між тим, як йдеться у позові, ТОВ ТПК згідно норм чинного законодавства мало всі підстави для включення до складу витрат, що враховуються при визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, та податкового кредиту з ПДВ вартість товарів, а також наданих та повністю оплачених послуг контрагентів, безпосередньо пов'язаних з діяльністю ТОВ ТПК .
При цьому представником позивача наголошено, що всі витрати, а також віднесені до податкового кредиту суми ПДВ мають документальне підтвердження, що вбачається з наданих до суду документів.
А тому, за переконанням позивача, неправомірними та необґрунтованими є висновки ДПІ щодо завищення платником податкового кредиту з ПДВ на суму 20441 грн. у листопаді 2014 р. по взаємовідносинах з ТОВ Парте Плюс .
Поряд з цим, за твердженням позивача, під час проведення перевірки не встановлено фактів порушення виплати заробітної плати через касу підприємства, про що свідчить запис в акті перевірки на арк. 72: Порушень порядку витрачання готівки з виручки на виплати, пов'язані з оплатою праці, не встановлено , що суперечить висновкам акта перевірки. Натомість, як йдеться у позові, надана ТОВ ТПК відомість на виплату грошових коштів від 24.12.2014 № Т-00000954 підтверджує, що 24.12.2014 р. співробітнику позивача ОСОБА_1 здійснено виплату заробітної плати в сумі 1000 грн. через касу підприємства, про що свідчить підпис цього ж співробітника в даній відомості.
З огляду на що, за переконанням позивача, висновки ДПІ про порушення підприємством п.2.8., 3.5. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 №637 та пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПКУ є безпідставними.
Представник відповідача під час судового розгляду справи позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення, у яких зазначено, що посадові особи ДПІ при проведенні камеральної перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними.
При цьому представником відповідача у наданих до суду запереченнях наголошено на тому, що в порушення ст. 4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014 №10, ТОВ ТПК завищено податковий кредит на загальну суму 20441 грн. за листопад 2014 р.
Між тим, зауваження у представника ДПІ серед іншого виникли також з приводу транспортування товару за спірною операцією, адже, на його думку, належні документи, що підтверджують зазначену обставину, відсутні.
Окрім наведеного, на думку ДПІ, згідно розрахунку понадлімітних залишків готівки в касі встановлено факт перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касі ТОВ ТПК в перевіряємому періоді на загальну суму 765,67 грн., з огляду на що до позивача застосовано штрафні санкції у подвійному розмірі відповідно до вимог Указу Президента України від 12.06.1995 №436/95 Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки .
В судовому засіданні 29.11.2016 представник позивача підтримав позов в повному обсязі та просив суд його задовольнити.
Представник відповідача у задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі з мотивів, наведених у письмових запереченнях.
Разом з тим під час судового засідання представники сторін не заперечували проти розгляду справи без їх участі, з огляду на що, керуючись ч. 4 ст. 122 КАС України, суд продовжив розгляд справи у порядку письмового провадження.
Згідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін та оцінивши докази, які є у справі, суд -
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю Трипільський пакувальний комбінат зареєстроване як юридична особа 21.02.2002, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т. 1, а.с. 128) та взято на облік у ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області, правонаступником якої є Києво-Святошинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області.
З 06.11.2015 по 17.12.2015 посадовими особами ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області на підставі наказу від 20.10.2015 №487 та направлень від 06.11.2015 №460, №458, №459, №457 та від 16.12.2015 №513, №512 проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Трипільський пакувальний комбінат з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, результати якої оформлено актом від 24.12.2015 №2933/10-16/2201/31826484 (т. 1, а.с. 9-82, далі також - акт перевірки).
Згідно висновків акту перевірки відповідачем встановлено порушення ТОВ ТПК :
- п. 138.1, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138 ПКУ, що призвело до заниження податку на прибуток підприємства на загальну суму 5 847 253 грн.;
- пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, 201.7 ст. 201 ПКУ, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 204671,57 грн.;
- пп. 168.1.1, пп. 168.1.2 ст. 168, п. 176.2 ст. 176, п. 177.8 ст. 177 ПКУ, що призвело до заниження податкового зобов'язання на доходи фізичних осіб в загальній сумі 2504,11 грн.;
- п. 51.1. ст. 51 ПКУ в частині подання податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків і сум утриманих з них податків за формою №1-ДФ за 4 квартал 2014 р. з недостовірними відомостями;
- пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 ст. 176 та п. 16.1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень ПКУ, що призвело до заниження податкового зобов'язання з військового збору за 2014 рік в загальній сумі 250,41 грн.;
- п.2.8, п. 3.5. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року № 637.
Акт про результати позапланової виїзної перевірки від 24.12.2015 №2933/10-16/2201/31826484 отримано позивачем 24.12.2015 (т. 1, а.с. 82).
Не погоджуючись з висновками акту перевірки, позивачем направлено до ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області заперечення на цей акт, за результатами розгляду яких висновки перевірки залишено без змін (т.1, а.с. 177-202).
На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийняті наступні податкові повідомлення - рішення:
- форми Р від 11.01.2016 №0000062201/56, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 8770879,50 грн. (з них: 5847253,00 грн. - основного платежу та 2923626,50 грн. - штрафних (фінансових) санкцій) (т.2, а.с. 103).
- форми Р від 11.01.2016 №0000082201/57, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 30661,50 грн. (з них: 20441,00 грн. - основного платежу та 10220,50 грн. - штрафних (фінансових) санкцій) (т. 2, а.с. 81).
- форми Р від 11.01.2016 №0000391702/48, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору в розмірі 313,01 грн. (з них: 250,41 грн. - основного платежу та 62,60 грн. - штрафних (фінансових) санкцій) (т.2, а.с. 100).
- форми Р від 11.01.2016 №0000371702/49, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 3130,14 грн. (з них: 2504,11 грн. - основного платежу та 626,03 грн. - штрафних (фінансових) санкцій) (т.2, а.с. 101).
- форми Р від 11.01.2016 №0000381702/50, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами в розмірі 510,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (т.2, а.с. 102).
- форми В4 від 11.01.2016 №0000072201/58, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 184231,00 грн. у податковій декларації від 20.02.2015 №9019336418 за лютий 2015 року (т.1, а.с. 83).
- форми С №0000022202/59, згідно якого до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 1531,34 грн. (т.1, а.с. 84).
22.01.2016 позивачем розпочато процедуру адміністративного оскарження винесених на підставі згаданого акту перевірки податкових повідомлень-рішень від 11.01.2016 №0000391702/48, №0000371702/49, №0000381702/50, №0000062201/56, №0000082201/57, №00072201/58 та №0000022202/59 шляхом подання скарги до Головного управління ДФС у Київській області (т. 1, а.с. 203 - 213).
Рішенням про результати розгляду скарги ГУ ДФС у Київській області від 18.03.2016 №613/10/10-36-10-01-04 податкові повідомлення-рішення від 11.01.2016 №0000391702/48, №0000371702/49, №0000381702/50, №0000062201/56, №0000082201/57, №0000072201/58 та №0000022202/59 залишено без змін, а скаргу - без задоволення (т. 1, а.с. 214 - 229).
В той же час 05.04.2016 ТОВ ТПК звернулось зі скаргою на податкові повідомлення-рішення від 11.01.2016 №000391702/48, №0000371702/49, №0000381702/50, №0000062201/56, №0000082201/57, №000072201/58 та №0000022202/59 до ДФС України (т. 2, а.с. 1 -12).
Рішенням про результати розгляду скарги ДФС України від 31.05.2016 №11838/6/99-99-11-02-01-1Б висновки акта перевірки стосовно завищення податкового кредиту та витрат ТОВ ТПК по взаємовідносинах із ТОВ Автобанфоркліфт-Сервіс та ТОВ Діпл-Авто визнано такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства та є передчасними.
Вказаним рішенням ДФС України:
- скасовано повністю податкові повідомлення-рішення ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області від 11.01.2016 №0000371702/49, №0000381702/50, №0000391702/48, №0000062201/56 та рішення ГУ ДФС у Київській області від 18.03.2016 №613/10/10-36-10-01-04 про результати розгляду первинної скарги в зазначеній частині, а повторну скаргу ТОВ Трипільський пакувальний комбінат в цій частині - задоволено;
- скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області від 11.01.2016 №0000082201/57 та №0000072201/58 в частині зменшення податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах із ТОВ Автобанфоркліфт-Сервіс , ТОВ Діпл - Авто , та у відповідній частині застосовані штрафні санкції і в зазначених частинах рішення, прийняте за результатами розгляду первинної скарги, а в інших частинах зазначені податкові повідомлення-рішення та рішення, прийняте за результатами розгляду первинної скарги - залишено без змін, а скаргу ТОВ Трипільський пакувальний комбінат в цій частині - частково задоволено;
- залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області від 11.01.2016 №0000022202/59 та рішення, прийняте за результатами розгляду первинної скарги в зазначеній частині, а повторну скаргу ТОВ Трипільський пакувальний комбінат - без задоволення в цій частині (т.2, а.с.13-28).
В ході розгляду справи та з'ясування питання про визначені контролюючим органом податкові зобов'язання з урахуванням рішення про результати розгляду скарги ДФС України судом встановлено, що ДФС України у висновках прийнятого рішення про результати розгляду скарги ДФС України від 31.05.2016 №11838/6/99-99-11-02-01-1Б допущено помилки, з огляду на що суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Порядок оскарження рішень контролюючих органів закріплено положеннями ст. 56 ПКУ (в редакції, чинній на час такого оскарження).
Так, згідно до п. 56.4 цієї статті під час процедури адміністративного оскарження обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган. Обов'язок доведення правомірності нарахування або прийняття будь-якого іншого рішення контролюючим органом у судовому оскарженні встановлюється процесуальним законом.
У разі коли контролюючий орган приймає рішення про повне або часткове незадоволення скарги платника податків, такий платник податків має право звернутися протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарги, зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня (п. 56.6 ст. 56 ПКУ).
У разі порушення платником податків вимог пунктів 56.3 і 56.6 подані ним скарги не розглядаються та повертаються йому із зазначенням причин повернення (п. 56.7 ст. 56 ПКУ).
Згідно до п. 56.10 ст. 56 ПКУ рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.
Так, під час розгляду справи судом встановлено, що до складу податкових зобов'язань з податку на додану вартість згідно податкового повідомлення-рішення №0000082201/57 від 11.01.2016, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 30661,50 грн. (з них: 20441,00 грн. - основного платежу та 10220,50 грн. - штрафних (фінансових) санкцій), увійшов один епізод по взаємовідносинах з ТОВ "Парте Плюс", а податкові зобов'язання по взаємовідносинах з іншими контрагентами до складу грошових зобов'язань, визначених податкових повідомленням-рішенням №0000082201/57 від 11.01.2016, не входять.
Натомість рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду повторної скарги №11838/6/99-99-11-02-01-15 від 31.05.2016 скасовано податкове повідомлення-рішення №0000082201/57 від 11.01.2016 в частині визначення податкових зобов'язань по взаємовідносинах з ТОВ "Автобанфоркліфт-Сервіс" та ТОВ "Діпл-Авто".
Так у названому рішенні Державної фіскальної служби України зазначено, що Державна фіскальна служба України скасовує податкові повідомлення-рішення ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області від 11.01.2016 №0000082201/57 та №0000072201/58 в частині зменшення податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах із ТОВ "Автобанфоркліфт-Сервіс", ТОВ "Діпл-Авто" та у відповідній частині застосовані штрафні санкції і в зазначених частинах рішення, прийняте за результатами розгляду первинної скарги, а в інших частинах зазначені податкові повідомлення-рішення та рішення, прийняте за результатами розгляду первинної скарги - залишає без змін, а скаргу ТОВ "Трипільский пакувальний комбінат" в цій частині - частково задовольняє.
Отже, рішенням ДФС України про результати розгляду повторної скарги 31.05.2016 №11838/6/99-99-11-02-01-15 скасовано податкове повідомлення-рішення №0000082201/57 від 11.01.2016 в частині визначення податкових зобов'язань по взаємовідносинах з ТОВ Автобанфоркліфт-Сервіс та ТОВ Діпл-Авто , донарахування по взаємовідносинам з якими не включено ДПІ до складу цього податкового повідомлення - рішення.
Також у суду виникли питання щодо часткового скасування Державною фіскальною службою України податкового повідомлення-рішення від 11.01.2016 №0000072201/58.
До складу від'ємного значення суми податку на додану вартість, зменшеного податковим повідомленням-рішенням від 11.01.2016 №0000072201/58, входять два епізоди податкових правопорушень - по взаємовідносинах з ТОВ "Автобанфоркліфт-Сервіс" та ТОВ "Діпл-Авто", в той час як рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду повторної скарги №11838/6/99-99-11-02-01-15 від 31.05.2016 це податкове повідомлення-рішення від 11.01.2016 №0000072201/58 скасовано в частині зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Автобанфоркліфт-Сервіс" та ТОВ "Діпл-Авто".
Натомість інших епізодів податкових правопорушень до складу податкових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням від 11.01.2016 №0000072201/58, не включено, відтак рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду повторної скарги №11838/6/99-99-11-02-01-15 від 31.05.2016 вказане податкове повідомлення-рішення від 11.01.2016 №0000072201/58 повинно бути скасоване повністю, а не частково.
Зазначені висновки суду не були спростовані й отриманими на вимогу ухвали суду про витребування доказів від 22.09.2016 письмовими поясненнями ДФС України з цього приводу (т. 2, а.с. 87 - 88).
Так, в наданих суду письмових поясненнях ДФС України від 24.10.2016 зазначено, що оскільки ухвалою Київського окружного адміністративного суду встановлено, що зазначене скасування встановлених спірною перевіркою (акт від 24.12.2015 №2933/10-16/2201/31826484) порушень в частині завищення ТОВ Трипільський пакувальний комбінат податкового кредиту по взаємовідносинах із ТОВ Автобанфоркліфт-Сервіс та ТОВ Діпл-Авто стосується виключно сум, визначених у податковому повідомленні-рішенні ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області від 11.01.16 №0000072201/58 , то, відповідно, таке податкове повідомлення-рішення, на думку представника ДФС України, вважається скасованим у відповідній частині .
Також в поясненнях вказано, що оскільки ухвалою Київського окружного адміністративного суду встановлено, що зазначене скасування встановлених спірною перевіркою (акт від 24.12.2015 №2933/10- 2201/31826484) порушень в частині завищення ТОВ Трипільський пакувальний комбінат податкового кредиту по взаємовідносинах із ТОВ Автобанфоркліфт-Сервіс , ТОВ Діпл-Авто не стосується сум, визначених у податковому повідомленні-рішенні ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області від 11.01.16 №0000082201/57 , то, за переконанням ДФС України, таке податкове повідомлення - рішення вважається таким, що залишене рішенням ДФС без змін (т. 2, а.с. 97 - 98).
В той же час з приводу пояснень представника ДФС України щодо часткового скасування ДФС України податкового повідомлення-рішення від 11.01.2016 №0000072201/58 суд зазначає наступне.
До складу від'ємного значення суми податку на додану вартість, зменшеного податковим повідомленням-рішенням від 11.01.2016 №0000072201/58, входять лише два епізоди - по взаємовідносинах з ТОВ Автобанфоркліфт-Сервіс та ТОВ Діпл-Авто , тоді як рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду повторної скарги від 31.05.2016 №11838/6/99-99-11-02-01-15 це податкове повідомлення-рішення від 11.01.2016 №0000072201/58 скасовано в частині зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з цими ж ТОВ Автобанфоркліфт-Сервіс та ТОВ Діпл-Авто .
Відтак, логічним та правильним, на думку суду, є прийняття ДФС України за результатами розгляду скарги ТОВ ТПК рішення щодо повного скасування податкового повідомлення-рішення від 11.01.2016 №0000072201/58 .
При цьому правильність висновків суду підтверджується й тим, що за результатами прийнятого ДФС України про нібито часткове скасування податкового повідомлення-рішення від 11.01.2016 №0000072201/58, ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області не прийнято нового податкового повідомлення-рішення, що також свідчить на користь висновку про те, що до складу від'ємного значення суми податку на додану вартість, зменшеного податковим повідомленням-рішенням від 11.01.2016 №0000072201/58, інші епізоди податкових правопорушень не входять.
Враховуючи викладене, суд виходить з того, що податкове повідомлення-рішення №0000082201/57 від 11.01.2016 фактично не є скасованим за результатами його оскарження в адміністративному порядку та підлягає судовому оскарженню в повному обсязі.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 11.01.2016 №0000072201/58 плутанина у висновках рішення ДФС України про результати розгляду повторної скарги №11838/6/99-99-11-02-01-15 від 31.05.2016 призвела до неправильного визначення позивачем предмету позову, позаяк позивач при зверненні до суду просив визнати протиправним та скасувати саме податкове повідомлення-рішення від 11.01.2016 №0000072201/58, що своєю чергою було усунуто в ході розгляду справи шляхом подання позивачем заяви про уточнення позовних вимог.
Розглядаючи позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000082201/57 від 11.01.2016 та №0000022202/59 від 11.01.2016, суд зазначає таке.
Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - ПКУ).
Так, податковим кредитом у розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПКУ визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.
В силу положень пп. а п. 198.1 статті 198 ПКУ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.3 ст. 198 ПКУ передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість та податку на прибуток на суму понесених витрат (у тому числі й по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг)) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів (зокрема, але не виключно, податкових накладних), що підтверджують її здійснення.
Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. У свою чергу, під господарською операцією згідно ст. 1 вказаного Закону розуміється дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Пунктом 201.1 ст. 201 ПКУ передбачено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Згідно до п. 201.2 ст. 201 ПКУ форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
В ході перевірки та під час судового розгляду справи встановлено взаємовідносини ТОВ ТПК та ТОВ Парте Плюс (код за ЄДРПОУ 37269234) за період з 01.11.2014 по 30.11.2014 на підставі договору поставки від 02.01.2014 №404-С (далі - договір) (т. 1, а.с. 101-103).
За умовами п. 1.1 договору ТОВ Парте Плюс (постачальник) зобов'язується поставити та передати у власність ТОВ ТПК (покупець) спецодяг, засоби захисту, спецвзуття, господарчі товари, що разом пойменоване як товар, а покупець зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Найменування, асортимент, кількість, ціна, загальна сума вартості кожної партії товару визначається сторонами в процесі діяльності і зазначається в рахунках-фактурах, податкових накладних та накладних на передачу товару, які є невід'ємними частинами згаданого договору. За вимогою однієї із сторін в окремих випадках складаються специфікації товарів у вигляді доповнення до договору, які також є невід'ємною його частиною (пп. 1.2 договору).
Згідно до п. 3.1 договору загальна сума договору складає суму всіх видаткових накладних, підписаних під час дії даного договору. Ціна товару, який постачається, у відповідності до п. 3.2 договору вказується в рахунках-фактурах, виставлених постачальником, які є невід'ємною частиною договору.
Згідно п. 4.2 договору товар постачається транспортом покупця зі складу постачальника у відповідності з кількістю і марками товару, вказаними в рахунку - фактурі.
У справі наявна також копія доповнення до договору від 02.01.2014 №1 (т. 1, а.с. 104), датована датою укладання договору 02.01.2014, за яким ТОВ Парте Плюс зобов'язується поставити ТОВ ТПК наступний товар: костюм робочий, тканина Грета у кількості 109 одиниць, загальною вартістю з ПДВ 17222,44 грн., а також халат короткий, тканина Грета у кількості 4 одиниці, загальною вартістю з ПДВ 552,00 грн. При цьому загальна вартість замовлення складає 17774,44 грн.(з них 14812,03 грн. - сума без ПДВ, 2962,41 грн. - сума ПДВ).
У відповідності до п. 1 вказаного доповнення згаданий товар поставляється транспортом постачальника, тобто ТОВ Парте Плюс на склад покупця ТОВ ТПК .
Як вбачається з матеріалів перевірки, розрахунки за договором проводились у безготівковій формі.
Як встановлено перевіркою та підтверджується матеріалами справи, на виконання умов договору оформлено наступні видаткові та податкові накладні:
- видаткова накладна від 28.11.2014 №854 та податкова накладна від 28.11.2014 №130 на суму 33808,20 грн., у т.ч. ПДВ - 5634,70 грн.,
- видаткова накладна від 24.11.2014 №825 та податкова накладна від 24.11.20114 №99 на суму 4295,34 грн., у т.ч. ПДВ 715,89 грн.,
- видаткова накладна від 10.11.2014 №745 та податкова накладна від 10.11.2014 №32 на суму 10603,20 грн., у т.ч. ПДВ - 1767,20 грн.,
- видаткова накладна від 10.11.2014 №746 та податкова накладна від 10.11.2014 №33 на суму 9360,04 грн., у т.ч. ПДВ - 1560,01 грн.,
- видаткова накладна від 10.11.2014 №747 та податкова накладна від 10.11.2014 №34 на суму 370,01 грн., у т.ч. ПДВ - 61,67 грн.,
- видаткова накладна від 05.11.2014 №731 та податкова накладна від 05.11.2014 №11 на суму 19474,02 грн., у т.ч. ПДВ - 3245,67 грн.,
- видаткова накладна від 05.11.2014 №732 та податкова накладна від 05.11.2014 №10 на суму 44732,40 грн., у т.ч. ПДВ - 7455,40 грн. (т.1, а.с.57-58, 105-112).
Згідно витягу з Єдиного реєстру податкових накладних №356783 відомості про вказані податкові накладні внесені продавцем до Єдиного реєстру (т. 2, а.с. 44).
Поряд з цим до суду позивачем надано копії рахунків на оплату по замовленнях (т. 1, а.с. 113- 119) та прибуткових касових ордерів (т. 1, а.с. 120-126), а також платіжні доручення на підтвердження оплати замовленого товару №635 від 04.02.2015 на суму 44732,40 грн., №7184 від 30.12.2014 на суму 19474,02 грн., №121 від 09.01.2015 на суму 9360,04 грн., №122 від 09.01.2015 на суму 10603,20 грн., №123 від 09.01.2015 на суму 370,01 грн., №335 від 20.01.2015 на суму 4295,34 грн., №402 від 23.02.2015 на суму 35848,32 грн. (т. 2, а.с. 37-43).
Таким чином, згідно описаних документів в результаті взаємовідносин із ТОВ Парте Плюс позивачем у листопаді 2014 року придбано товар загальною вартістю 122643,20 грн., в т.ч. ПДВ - 20440,54 грн . (т. 1, а.с. 105 -113).
За фактом настання першої з подій (отримання товарів) суму ПДВ у розмірі 20440,54 грн. за вказаними податковими накладними було включено позивачем до складу податкового кредиту за листопад 2014 року, про що свідчить додаток 5 до податкової декларації з ПДВ за вказаний звітний період (т. 2, а.с. 53).
В той же час, як йдеться у акті перевірки (т. 1, а.с. 58) в ході перевірки встановлено, що ТОВ ТПК віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по вищезазначених податкових накладних, оформлених з порушенням вимог чинного законодавства, а саме в графі Вид цивільно-правового договору податкових накладних зазначено - договір про надання послуг без відповідного номеру та із вказаною датою, що не відповідає договору поставки придбаного товару.
Суд зазначає. що станом на час оформлення спірних податкових накладних чинним був Порядок заповнення податкової накладної, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014 №10, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 січня 2014 р. за № 185/2496 (далі - Порядок №10).
Відповідно до пункту 4 Порядку №10 вказано, що у графі "Вид цивільно-правового договору" податкової накладної зазначається вид цивільно-правового договору згідно з видом договірних зобов'язань, визначених Цивільним кодексом України. Дата укладання договору заповнюється в порядку, передбаченому абзацом другим пункту 3 цього Порядку.
Абзацом другим пункту 3 Порядку №10 передбачено, що дата складання податкової накладної заповнюється цифрами у такій послідовності: день місяця (дві цифри), місяць (дві цифри), рік (чотири цифри). При цьому крапки, коми та інші розділові знаки в даті складання податкової накладної не проставляються.
Згідно п. 8 Порядку №10 Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.
Не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту:
- відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. При цьому такій реєстрації підлягають податкові накладні, складені в електронній формі, а у разі складання податкової накладної у паперовому вигляді - такій реєстрації підлягають податкові накладні, які відповідають вимогам пункту 11 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України;
- порушення порядку заповнення податкової накладної;
- складення податкової накладної платником податку, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.
При цьому суд, дослідивши зміст графи Вид цивільно-правового договору у спірних податкових накладних, встановив, що в даній графі усіх спірних податкових накладних правильно зазначено назву договору Договір поставки , натомість дата укладеного договору містить посилання на дату відповідного кожній партії рахунку на оплату по замовленню, а реквізит номер цивільно-правового договору у всіх спірних податкових накладних містить прочерк.
Отже, замість дати укладення договору поставки 02.01.2014 у спірних податкових накладних вказані дати відповідних рахунків на оплату по замовленню, зокрема у податковій накладній від 28.11.2014 №130 вказана дата рахунку 25.11.2014 (рахунок №2016 від 25.11.2014), у податковій накладній від 24.11.20114 №99 вказана дата рахунку 13.11.2014 (рахунок №1903 від 13.11.2014), у податковій накладній від 10.11.2014 №32 вказана дата рахунку 04.11.2014 (рахунок №1814 від 04.11.2014), у податковій накладній від 10.11.2014 №33 вказана дата рахунку 05.11.2014 (рахунок №1827 від 05.11.2014), у податковій накладній від 10.11.2014 №34 вказана дата рахунку 07.11.2014 (рахунок №1853 від 07.11.2014), у податковій накладній від 05.11.2014 №11 вказана дата рахунку 12.09.2014 (рахунок №1404 від 12.09.2014), у податковій накладній від 05.11.2014 №10 вказана дата рахунку 11.09.2014 (рахунок №1397 від 11.09.2014).
Однак, на переконання суду, зазначений висновок відповідача суперечить умовам договору поставки від 02.01.2014 №404- С, а саме його пп. 1.2, згідно якого найменування, асортимент, кількість, ціна, загальна сума вартості кожної партії товару визначається сторонами в процесі діяльності і зазначається в рахунках-фактурах, податкових накладних та накладних на передачу товару, які є невід'ємними частинами згаданого договору.
Отже, рахунки на оплату по замовленню є невід'ємними частинами договору поставки від 02.01.2014 №404-С.
При цьому, в ракурсі наведеного вірними є доводи позивача стосовно того, що Правилами заповнення податкових накладних не заборонено в графі Вид цивільно-правового договору здійснювати посилання на рахунки-фактури, що в свою чергу і зроблено ТОВ Парте Плюс у спірних податкових накладних.
Окрім цього, також не відповідають дійсності висновки перевірки стосовно того, що в графі Вид цивільно-правового договору наведених вище податкових накладних в графі Вид договору здійснено посилання на договір про надання послуг без відповідного номеру та із вказаною датою, оскільки як встановлено судом у спірних податкових накладних у відповідній графі вказано договір поставки , графа з номером заповнена, в ній стоїть прочерк, а в якості дати здійснено посилання на дату відповідного рахунку на оплату.
На підтвердження цьому до заперечень на висновки акту перевірки були надані копії податкових накладних ТОВ Парте Плюс за листопад 2014 р. та копії рахунків на оплату за замовленням без зазначення номера, на підставі яких виписані дані податкові накладні.
Враховуючи вищезазначені обставини та наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що укладений між позивачем та ТОВ Парте Плюс правочин відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочинів, факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентом враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.
Отже, положеннями ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку належно оформленої податкової накладної, тобто, коли на момент перевірки платника податків, суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, відповідають зазначеним сумам у податкових накладних, податковий кредит покупця вважається підтвердженим податковими накладними, за умови, що вони не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, містять, зокрема, відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість.
Також, з урахуванням вимог п. 201.1 ст. 201 ПК України, номер та дата договору не належать до обов'язкових реквізитів податкової накладної, а також те, що їх відсутність або неправильне зазначення саме собою не призводять до неможливості ідентифікації факту та змісту господарської операції (за умови належного заповнення інших реквізитів податкової накладної), помилкове зазначення в податковій накладній невірних дати та номеру договору повинно розглядатися як окремий недолік податкової накладної, що не тягне втрати нею статусу належного податкового документу.
Суд зазначає, що недоліки форми в заповненні податкової накладної, зокрема, не зазначення виду цивільно-правового договору, не свідчить про її неналежність та недопустимість як доказу та не впливає на розмір податкового кредиту покупця.
Так, висновок контролюючого органу про те, що вказані в акті перевірки податкові накладні, заповнені із порушенням порядку їх заповнення, а відтак позбавляє позивача права на податковий кредит, не ґрунтується на нормах чинного законодавства.
Аналогічний правовий висновок міститься в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16.03.2016 (К/800/44519/15, номер судового рішення в ЄДРСР 56552928).
Також суд враховує лист Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 р. №1936/11/13-11, в якому вказано, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
Відтак, висновки акту перевірки про порушення ст. 4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014 №10, та як наслідок завищення ТОВ ТПК податкового кредиту за листопад 2014 по взаємовідносинах із ТОВ Парте Плюс на загальну суму 20441 грн. не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи та у повній мірі спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам в частині правомірності визначення спірним податковим повідомленням-рішенням від 11.01.2016 №0000082201/57 суми грошових зобов'язань за штрафними санкціями у розмірі 10220,50 грн. суд зазначає таке.
Зі змісту вказаного податкового повідомлення-рішення вбачається, що відповідачем застосовано до позивача штраф у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання.
Досліджуючи правомірність застосування до позивача штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, суд зазначає таке.
Положеннями статті 123 ПК встановлено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування (абзац 2 п.123.1 ст.123 ПК).
При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування -тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування (абзаци 3, 4 п.123.1 ст.123 ПК).
Отже підставою для застосування контролюючим органом штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого суми податкового зобов'язання є повторне визначення платнику податків контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку.
Досліджуючи наявність підстав для застосування до позивача штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, суд виходив з такого.
Відповідно до підпункту 14.1.156 ПК податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Податкове повідомлення-рішення - це письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності (пп. 14.1.157 п. 14.1 ст.14 ПК).
Відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст.14 ПК грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - це плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (пп. 14.1.265 п. 14.1 ст. 14 ПК).
Положеннями пункту 54.3 статті 54 ПК встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо:
платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об'єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством (п. 54.3.1 п. 54.3 ст. 54 ПК);
дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК);
згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган (п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК);
рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків (п. 54.3.4 п. 54.3 ст. 54 ПК);
дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом (п. 54.3.5 п. 54.3 ст. 54 ПК);
результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях (п. 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 ПК).
Відповідно до пункту 58.1 статті 58 ПК у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.
Згідно з п. 56.1 ст. 56 ПК рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (п. 56.2 ст. 56 ПК).
Відповідно до п. 56.15 ст. 56 ПК скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.
Згідно з абзацом 4 пункту 56.18 статті 56 ПК при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Отже у разі визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків відповідно до положень п. 54.3 ст. 54 ПК, такий контролюючий орган приймає відповідне податкове повідомлення-рішення, яке направляється платнику податків.
В той же час, в разі незгоди платника податків з податковим повідомленням-рішенням останній має право оскаржити його в адміністративному чи судовому порядку, а визначені на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення грошові зобов'язання є неузгодженими до закінчення процедури адміністративного чи судового оскарження.
Так, відповідач в своїх письмових поясненнях стверджує, що підставою для застосування штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання при прийнятті оскаржуваного у цій справі податкового повідомлення-рішення №0000082201/57 від 11.01.2016 стало податкове повідомлення-рішення №0000662201/1719 від 25.06.2014 (т.2, а.с.148).
Судом встановлено, що податковим повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області №0000662201/1719 від 25.06.2014, прийнятим на підставі акту перевірки від 04.06.2014 №1433/10-16-22-01/31826484, позивачу визначено грошові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 24831,00 грн., в тому числі за основним платежем 16554,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 8277,00 грн. (т.2, а.с.149).
Судом встановлено, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області №0000662201/1719 від 25.06.2014 було оскаржене позивачем до Київського окружного адміністративного суду в адміністративній справі №810/5959/14.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 11.11.2014 в адміністративній справі №810/5959/14 адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області №0000662201/1719 від 25.06.2014 (т.2, а.с.150-153).
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2015, проголошеною у відкритому судовому засіданні, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області залишено без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року - без змін (т.2, а.с.154-156).
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.02.2015 (К/800/6874/15) відмовлено Державній податковій інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Київського окружного адміністративного суду від 11.11.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2015 у справі №810/5959/14.
Таким чином суд зазначає, що ще до прийняття спірного податкового повідомлення-рішення №0000082201/57 від 11.01.2016 податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області №0000662201/1719 від 25.06.2014 було оскаржено позивачем у судовому порядку та визнано протиправним та скасовано постановою Київського окружного адміністративного суду від 11.11.2014 в адміністративній справі №810/5959/14, яка набрала законної сили 29.01.2015, а тому в силу положень п. 56.18 ст. 56 ПК України грошове зобов'язання, визначене на підставі податкового повідомлення-рішення №0000662201/1719 від 25.06.2014, вважається неузгодженим.
Суд зазначає, що на час прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення у відповідача не було передумов для накладення на позивача штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання у зв'язку з відсутністю факту повторності протягом 1095 днів визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, адже на момент прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення №0000082201/57 від 11.01.2016 інше податкове повідомлення-рішення №0000662201/1719 від 25.06.2014 було визнано протиправним та скасоване судовим рішенням, яке набрало законної сили, а відтак не могло породжувати підстав для накладення штрафу у розмірі 50%.
Отже, на момент прийняття відповідачем оспорюваного податкового повідомлення-рішення №0000082201/57 від 11.01.2016 у відповідача не було правових підстав для накладення на платника податків штрафу в розмірі 50 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання.
Таким чином, враховуючи наведене, податкове повідомлення - рішення від 11.01.2016 №0000082201/57 є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо податкового повідомлення - рішення від 11.01.2016 №0000022202/59, суд зазначає наступне.
Нормою п. 3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за №40/10320 (далі - Положення №637), встановлено, що у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа. Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача .
Згідно ж до п. 7.22 Положення №637 під час перевірок з'ясовується те, як підприємство дотримується встановленого ліміту каси, строків і порядку здавання готівкової виручки. Крім того, має враховуватися те, що кошти, які одержані з каси банку або спрямовані з виручки на виплати, що належать до фонду оплати праці, можуть відповідно до пункту 2.10 цього Положення протягом трьох - п'яти робочих днів зберігатися в касі понад установлений ліміт каси.
Пунктом 7.23 Положення №637 встановлено, що для визначення понадлімітних залишків готівки в касі порівнюються записи про фактичні її залишки в касі за касовою книгою з установленим лімітом каси за кожний день незалежно від того, здійснювалися в цей день касові обороти (надходження і витрати готівки) чи ні. Якщо в періоді, що перевіряється, виявлено перевищення ліміту каси, то з'ясовується, протягом якого часу (у днях) і які понадлімітні суми не здавалися в установлені строки до банку і з якої причини, а також загальна сума понадлімітних залишків.
Готівкові кошти, що не вважаються понадлімітними відповідно до пункту 5.10 цього Положення, для розрахунку понадлімітних залишків готівки в касі не беруться.
Відповідно до п. 7.24 Положення №637 у разі виявлення під час перевірок видаткових касових ордерів або видаткових відомостей, у яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача (абзац другий пункту 3.5 цього Положення), сума готівки за такими видатковими документами додається до залишку готівки в касі виключно в день, у якому оформлено зазначені видаткові документи, і надалі зазначена сума не береться для розрахунку понадлімітних залишків готівки.
Абзацом 2 ст. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 №436/95 Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки (далі - Указ №436/95) установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.
Як вбачається з матеріалів справи (т. 1, а.с. 78-79), при перевірці видаткових касових ордерів (ВКО) та відомостей на виплату грошей за перевіряємий період встановлено відсутність підпису одержувача коштів у видатковому касовому ордері від 24.12.2014 №58 у сумі 1000 грн., отримувачем яких значиться ОСОБА_3.
З огляду на наведене, ДПІ встановлено факт перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касі ТОВ ТПК в перевіряємий період на загальну суму 765,67 грн., оскільки ліміт залишку готівки в касі ТОВ ТПК на 2014 рік становив 329,00 грн., на підставі чого, керуючись абз. 2 ст. 1 Указу №436/95, до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 1531,34 грн. (765,67 грн. х 2).
Заперечуючи проти правомірності згаданих штрафних санкцій, представником позивача наголошено, що відомістю на виплату грошових коштів від 24.12.2014 року №Т-00000954 належним чином підтверджено виплату співробітнику товариства ОСОБА_1 заробітної плати в розмірі 1000,00 грн. через касу підприємства, про що свідчить підпис цього співробітника в даній відомості.
На підтвердження наведеного позивачем до суду надано копію відомості на виплату грошей за грудень 2014 №Т-00000954 (т. 2, а.с. 56-58), в аркуші 3 якої в графі підпис про одержання дійсно міститься підпис ОСОБА_3 (табельний номер 1614) про отримання ним суми коштів в розмірі 1000,00 грн.
В контексті наведеного суд зауважує, що згідно до п. 3.5 Положення №637 встановлено альтернативні варіанти отримання фізичною особою готівки на підприємстві, а саме шляхом проставлення підпису у видатковому касовому ордері або у видатковій відомості, поряд з цим доказів, які б спростовували вірність підпису на аркуші 3 згаданої відомості ТОВ ТПК , його дійсну належність ОСОБА_3, та/або відсутність вказаного документу при перевірці, відповідачем, на якого процесуальним законом покладається обов'язок доказування у цій справі, до суду не надано, а судом таких не встановлено.
Відтак, за переконанням суду, викладений у спірному акті перевірки висновок ДПІ про перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касі ТОВ ТПК в перевіряємий період на загальну суму 765,67 грн. є помилковим та спростовується наявними у справі матеріалами, з огляду на що застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 1531,34 грн. згідно абз. 2 ст. 1 Указу №436/95 є безпідставним, що відповідно свідчить про протиправність та наявність достатніх підстав для скасування судом податкового повідомлення - рішення від 11.01.2016 №0000022202/59.
Згідно з пп. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 ПКУ посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно.
Частиною 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 р. у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. .
Проте відповідач як суб'єкт владних повноважень доказів, які б спростовували доводи позивача не надав, в той же час правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідачем під час судового розгляду доведено не було.
Між тим, вирішуючи даний спір по суті, суд вважає за доцільне звернути увагу, що правові відносини у сфері оподаткування безпосередньо стосуються питань власності, платника податків, адже за результатами оподаткування сукупна вартість відповідного майна такого платника зменшується на розмір конкретної суми податку.
Водночас згідно до ч. 1 ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти
своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших
зборів або штрафів.
Тобто, будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні ч. 1 ст. 1 Протоколу, лише якщо забезпечено справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.
А відтак, під час вирішення судових спорів у податкових правовідносинах встановленню судом підлягає питання щодо забезпечення такого справедливого балансу, із врахуванням того, що згадане втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним (див. рішення у справі Беєлер проти Італії (Beyeler v. Italy) [GC], №33202/96, п. 107, ECHR 2000-I). Вимога законності, яка випливає з Конвенції, означає вимогу дотримання відповідних положень національного закону і принципу верховенства права (див. рішення у справі Ентрік проти Франції (Hentrich v. France) від 22.09.1994 року, серія А, №296-A, сс. 19- 20, п. 42; . рішення у справі Ятрідіс проти Греції (Jatridis v. Greece) [ВП], № 31107/96, пункт 58, ЄСПЛ 1999-II, рішення у справі Щокін проти України , заяви №23759/03 та №37943/06, 14.10.2010 р. №14/01/2011).
Отже, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 1378,00 грн. згідно платіжного доручення від 10.06.2016 №81, оригінал якого міститься в матеріалах справи.
Відтак, зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають стягненню на його користь відповідно до положень ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача як суб'єкта владних повноважень.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
п о с т а н о в и в:
1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області від 11.01.2016 №0000082201/57, від 11.01.2016 №0000022202/59.
3. Стягнути судовий збір в сумі 1378,00 грн. (одну тисячу триста сімдесят вісім грн. 00 коп.) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Трипільський пакувальний комбінат (ідентифікаційний код 31826484, місцезнаходження: 08720, Київська область, м.Українка, вул. Промислова, 33) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код 39471029, місцезнаходження: 08132, Київська область, м. Вишневе, вул. Ломоносова, 34).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Кушнова А.О.
Суд | Київський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 29.11.2016 |
Оприлюднено | 23.01.2017 |
Номер документу | 64146629 |
Судочинство | Адміністративне |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні