Рішення

від 12.01.2017 по справі 910/20656/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.2017Справа №910/20656/16

За первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Рубіжпроектбуд

До Товариства з обмеженою відповідальністю Іннет

Про стягнення 30 704,93 грн.

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Іннет

До Товариства з обмеженою відповідальністю Рубіжпроектбуд

Про стягнення 64 040,00 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від Товариства з обмеженою відповідальністю Рубіжпроектбуд : Фоменко Д.А. представник за довіреністю № 4 від 17.09.16.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю Іннет : Очеретюк О.О. представник за довіреністю № б/н від 28.11.16.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Рубіжпроектбуд (далі - позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Іннет (далі - відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) про стягнення 30 704,93 грн., а саме: 20 000,00 грн. - заборгованості, 9 620,00 грн. - інфляційних втрат, 1 084,96 грн. - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.16. порушено провадження у справі № 910/20656/16 та призначено її до розгляду на 29.11.16.

28.11.16. відповідачем за первісним позовом через відділ діловодства суду було подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому він проти первісного позову заперечує з підстав, викладених у відзиві.

За результатами судового засідання 29.11.16. розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України було відкладено на 13.12.16., про що судом було прийнято відповідну ухвалу.

06.12.16. до Господарського суду міста Києва через відділ діловодства надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Іннет до Товариства з обмеженою відповідальністю Рубіжпроектбуд про стягнення 64 040,00 грн., з яких: 20 000,00 грн. - передплати, 44 040,00 грн. - пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.16. прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Іннет до Товариства з обмеженою відповідальністю Рубіжпроектбуд про стягнення 64 040,00 грн. до розгляду з первісним позовом.

В судовому засіданні 13.12.16. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 12.01.17.

12.01.17. відповідачем за зустрічним позовом через відділ діловодства суду було подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому він проти зустрічного позову заперечує з підстав, викладених у відзиві.

В судовому засіданні 12.01.17. представник Товариства з обмеженою відповідальністю Рубіжпроектбуд підтримав первісні позовні вимоги, проти зустрічного позову заперечував.

В судовому засіданні 12.01.17. представник Товариства з обмеженою відповідальністю Іннет підтримав зустрічні позовні вимоги, проти первісного позову заперечував.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 910/20656/16.

В судовому засіданні 12.01.17. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

26.08.14. між Товариством з обмеженою відповідальністю Іннет (далі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Рубіжпроектбуд (далі - Проектувальник) було укладено Договір № 8 на виконання проектних робіт (далі - Договір) за умовами якого (п. 1.1) Проектувальник взяв на себе зобов'язання сласними силами та засобами виконати указані в п. 1.2 Договору роботи, а Замовник прийняти результати таких робіт та оплатити Проектувальнику вартість виконаних робіт з найменуванням: робочий проект Реконструкція нежитлового вбудованого приміщення під котельню Склад проекту: ПЗ, ГП, АС, ТМК, ОВ, ВК, ЭМ.ЭО, А, ПОС, ОВОС (п. 1.2 Договору).

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 9.1 з моменту підписання обома сторонами і діє до виконання зобов'язань обох сторін до 31.12.14.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами Договір є договором підряду, а саме договором підряду на проведення проектних робіт.

За приписами ст. 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Спір у справі за первісним позовом виник в зв'язку з неоплатою Замовником виконаних робіт по Договору та нарахування Проектувальником на підставі вказаного 3% річних та інфляційних втрат.

Спір у справі за зустрічним позовом виник в зв'язку з тим, що Проектувальник виконував передбачену Договором роботу повільно та понад встановлений строк, що спонукало Замовника відмовитись від Договору, вимагати повернення суми здійсненої ним попередньої оплати та нарахувати Проектувальнику пеню за прострочення виконання роботи понад встановлені Договором строки.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. Про судове рішення рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до 4.1 Договору загальна вартість робіт згідно Договору становить 60 000,00 грн. з ПДВ.

Згідно з п. 4.2 Договору оплата по Договору здійснюється поетапно:

- перший етап: передплата в сумі 20 000,00 грн. з ПДВ, яку Замовник перераховує на розрахунковий рахунок Проектувальника протягом 5 днів з моменту підписання Договору;

- другий етап: оплата в сумі 20 000,00 грн. з ПДВ, яку Замовник перераховує на розрахунковий рахунок Проектувальнику після підписання проміжного акту здачі-приймання проектної документації;

- третій етап: (кінцевий розрахунок): оплата в розмірі 20 000,00 грн. з ПДВ, яку Замовник здійснює протягом 5 днів після оформлення акту здачі-приймання проектної документації.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 889 ЦК України замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

Замовником в межах встановленого п. 4.2 Договору строку (5 днів з моменту підписання Договору) було здійснено Проектувальнику передплату в сумі 20 000,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 199 від 28.08.14.

За договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов'язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником. У цьому разі завдання стає обов'язковим для сторін з моменту його затвердження замовником (ч. 1 ст. 888 ЦК України).

Замовник зобов'язаний надати вихідні дані протягом трьох днів після оформлення Договору. Якщо після спливу вказаного строку від Проектувальника протягом трьох днів не направлено Замовнику вимог про надання будь-яких додаткових даних, то вважається, що Замовник надав всі необхідні вихідні дані (п. 2.1.1 Договору).

Позивач за первісним позовом вказує на те, що на виконання умов Договору Замовником було надано Проектувальнику всі необхідні вихідні дані для проектування, проте не вказує такої дати. Отже, суд виходить з того, що вихідні дані були надані Замовником на третій день після оформлення Договору, тобто 29.08.14.

За приписами ч. 1 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Положеннями п. 3.1 Договору сторони погодили, що Проектувальник приступає до виконання проектних робіт по Договору не пізніше трьох днів з моменту підписання Договору і надання Замовником вихідних даних для проектування. При затримці оформлення Договору з вини Замовника, надання вихідних даних замовником, Проектувальник має право збільшити строки виконання робіт на строк такої затримки.

Відповідно до п. 1.3 Договору строк виконання робіт: 2 місяці з дати надання вихідних даних для проектування.

Отже, роботи по Договору повинні були бути виконані Проектувальником в строк до 31.10.14.

Матеріали справи містять Акт № 1 (проміжний) від 27.11.14. здачі-прийняття проектної документації до Договору, який підписаний та скріплений печаткою лише Проектувальника, та в якому вказано, що Проектувальником була виконана і передана Замовнику частина робочого проекту за Договором на суму 40 000,00 грн. Доказів направлення вказаного акту разом з проектною документацією (її частиною) позивачем за первісним позовом до матеріалів справи не подано, а тому не приймаються судом як необґрунтовані та не підтверджені належними доказами твердження Проектувальника про те, що в порядку і строки, передбачені Договором, ним було виготовлено робочий проект за Договором та направлено його відповідачу за первісним позовом.

Проектувальник вказує на те, що 05.12.14. ним було направлено Замовнику лист від 05.12.14. вих. № 136 разом із актом здачі-прийняття проектної документації від 02.12.14. та податковою накладною № 1 від 02.12.14. на суму 20 000 грн., в якому позивач за первісним позовом повідомив Замовника, що відповідно до умов п. 3.5. Договору, враховуючи, що від замовника не надходило зауважень, проектна документація по об'єкту Реконструкція нежитлового вбудованого приміщення під котельню вважається прийнятою і підлягає оплаті у передбачені Договором строки. В зв'язку з цим акт здачі-прийняття проектної документації № 1 (проміжний) від 27.11.14. та податкову накладну № 6 від 27.11.14. слід вважати недійсними та анулювати. Вищевказані документи, були надіслані замовнику поштовим відправленням № 9301002637912 та були отримані останнім 15.12.14.

З огляду на вказане позивач за первісним позовом дійшов висновку, що оскільки від Замовника не надходило зауважень на акт здачі-прийняття проектної документації від 02.12.14., проектна документація по об'єкту Реконструкція нежитлового вбудованого приміщення під котельню , після закінчення, передбаченого п. 3.5. Договору 5 денного терміну для надання зауважень, вважається прийнятою, а виконані роботи підлягають оплаті.

З такими висновками позивача за первісним позовом суд не погоджується з огляду на викладене далі.

За приписами ст. 890 ЦК України підрядник зобов'язаний, зокрема, погоджувати готову проектно-кошторисну документацію із замовником.

Відповідно до п. 2.3.3 Договору Проектувальник зобов'язаний передати Замовнику готову проектну документацію в строки згідно Договору.

Згідно з п. 3.3, п. 3.4 Договору передача проектної документації здійснюється по акту приймання-передачі. Датою прийняття проектних робіт вважається дата підписання відповідного акту. При завершенні роботи Проектувальник надає Замовнику акт приймання-передачі проектної документації. Протягом п'яти календарних днів Замовник повинен розглянути отриману проектну документацію і оформити акт приймання передачі.

У випадку, якщо протягом п'яти календарних днів зауваження від Замовника Проектувальнику не надійшли і не оформлений акт приймання-передачі проектної документації, документація вважається прийнятою без зауважень і підлягає оплаті по рахунку Проектувальника (п. 3.5 Договору).

У відповідності до наданого позивачем за первісним позовом до матеріалів справи опису вкладення в цінний лист, 05.12.14. Проектувальником Замовнику було направлено: лист, акт приймання-передачі та податкову накладну.

Доказів направлення чи надання відповідачу за первісним позовом готової проектної документації до матеріалів справи Проектувальником не подано, з огляду на що відповідачу за первісним позовом не було що розглядати, на що надавати зауваження чи на підставі чого оформлювати акт приймання-передачі, а строк оплати є таким, що не настав.

Стосовно тверджень Замовника про те, що Договором не встановлено виконання робіт частинами та вартість частин робіт, суд зауважує, що умовами Договору (п. 4.2) передбачено, що оплата по Договору здійснюється поетапно.

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст. ст. 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, представлені позивачем за первісним позовом Акти прийому-передачі проектної документації від 27.11.14. та від 02.12.14. по Договору не є належним доказом виконання Проектувальником робіт для Замовника за Договором та передачі Замовнику готової проектної документації, а тому суд дійшов висновку про відмову в задоволенні первісних позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Іннет на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Рубіжпроектбуд 20 000,00 грн. заборгованості за Договором.

Оскільки судом відмовлено в задоволенні первісного позову в частині стягнення 20 000,00 грн. заборгованості за Договором, то первісні позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Іннет на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Рубіжпроектбуд 9 620,00 грн. - інфляційних втрат, 1 084,96 грн. - 3% річних, які є похідними від вимоги про стягнення основного боргу, є такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за первісним позовом покладається на Товариство з обмеженою відповідальністю Рубіжпроектбуд .

Як встановлено судом, роботи по Договору повинні були бути виконані Проектувальником в строк до 31.10.14.

Отже, з 01.11.14. наступило прострочення виконання Проектувальником своїх обов'язків за Договором.

В зв'язку із вказаним позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом 44 040,00 грн. - пені на підставі п. 5.2 Договору, за умовами якого за порушення строків виконання Договору з Проектувальника стягується пеня в розмірі 0,1% від вартості робіт, за якими допущено прострочення за кожний день прострочки.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Зазначене кореспондується з нормами ст. 617 Цивільного кодексу України згідно якої особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

З огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань ).

Крім того, відповідно до вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач за зустрічним позовом нараховує пеню за 734 дні, що є безпідставним.

Отже, вірним періодом для стягнення пені є з 01.11.14. по 30.04.15.

Стосовно клопотання відповідача за зустрічним позовом про застосування строку позовної давності в частині стягнення пені, суд відзначає наступне.

Строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення в сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлені ГК України.

Поняття позовної давності міститься в ст. 256 ЦК України, відповідно до якої позовні давність - це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (постанова судової палати у господарських справах Верховного суду України від 27.04.12. № 3-27гс12, висновки від 01.08.12. Верховного суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 111-16 ГПК України за перше півріччя 2012 р.).

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Отже, пеня може бути розрахована лише за шість місяців з дня виникнення прострочення та стягнена в межах року, що передує зверненню позивача до суду із відповідною вимогою . (правова позиція, викладена в постанові Вищого господарського суду України від 16.02.11. № 46/395).

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Вищенаведений шестимісячний строк не є строком позовної давності, оскільки в нормі йдеться саме про припинення нарахування штрафних санкцій, за стягненням яких особа має право звернутися в межах річного строку позовної давності, встановленого п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

При цьому слід враховувати, що позовна вимога про стягнення пені пов'язана з триваючим правопорушенням - простроченням виконання зобов'язання. Оскільки пеня стягується у певних відсотках від простроченого зобов'язання за кожен день такого прострочення, то строк позовної давності (один рік) починається для кожної позовної вимоги про сплату пені окремо за кожен прострочений день. (Такої ж правової позиції притримується Вищий господарський суд України, Постанова № 41/153-07 від 11.10.2007 року).

Позивач звернувся із зустрічним позовом до суду 06.12.16.

Таким чином, рік, що передує зверненню позивача до суду із відповідною вимогою, становить з 06.12.15. по 06.12.16.

З огляду на викладене, період для розрахунку пені з 01.11.14. по 30.04.15. виходить за межі року, що передує зверненню позивача за зустрічним позовом до суду з вимогою про стягнення пені.

Таким чином, зустрічні позовні вимоги про стягнення пені пред'явлені після спливу строку позовної давності , а тому є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають в повному обсязі.

За приписами ч. 2 ст. 849 ЦК України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Позивач за зустрічним позовом звернувся до Проектувальника з вимогою № 29 від 03.11.16. в якій відмовився від Договору та вимагав повернути сплачені грошові кошти в розмірі 20 000,00 грн.

У листі-відповіді на вказану вимогу відповідач за зустрічним позовом наполягав, що проекту документацію було надано Замовнику разом з актом від 02.12.14.

При цьому судом було встановлено, що доказів направлення чи надання відповідачу за первісним позовом готової проектної документації до матеріалів справи Проектувальником не подано.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на викладене в сукупності суд дійшов висновку, що грошові кошти в розмірі 20 000,00 грн. підлягають стягненню з Проектувальника на користь Замовника.

Всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не прийняті судом до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за зустрічним позовом покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Рубіжпроектбуд відмовити повністю.

2. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Іннет задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Рубіжпроектбуд (93000, Луганська область, м. Рубіжне, вул. Заводська, б. 18; ідентифікаційний код 35283021) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Іннет (02660, м. Київ, вул. Крайня, б. 1; ідентифікаційний код 34750544) 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. - основного боргу, 430 (чотириста тридцять) грн. 36 коп. - судового збору.

4. В іншій частині в задоволенні зустрічного позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.01.17.

Суддя Т.М. Ващенко