Рішення

від 23.01.2017 по справі 904/10036/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.01.2017 Справа № 904/10036/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестхім Україна", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрофінком", м. Дніпро

про стягнення 585893,65 грн

Суддя Воронько В.Д.

Представники:

від позивача: представник Вінокуров В.О., довіреність № 31/10-16 від 31.10.2016;

від відповідача: представник Казанцев С.В., довіреність від 29.09.2016.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вестхім Україна" (позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрофінком" (відповідач) про стягнення 570800,44 грн боргу за поставлений товар за накладною № ВХ001022 від 23.05.2016, 5446,30 грн інфляційних нарахувань на суму боргу, 9646,91 грн 3% річних.

17.11.2016 відповідачем подано зустрічну позовну заяву про визнання недійсним договору між сторонами № ПЭ116ВХ/2014 від 14.08.2014. Заява подана без сплати судового збору, тому ухвалою суду від 21.11.2016 повернута заявнику без розгляду на підставі п. 4 ст. 63 ГПК України.

23.11.2016 на вказану ухвалу відповідачем подано апеляційну скаргу без сплати судового збору та надсилання копії скарги іншій стороні спору. В скарзі відповідач зазначив, що вважає за доцільне надіслати не матеріали оскарження, а всю справу в оригіналі.

Судом на підставі ст. 106 ГПК України до апеляційного господарського суду надіслано матеріали оскарження.

У судовому засіданні 24.11.2016 відповідно до ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 25.11.2016.

Позивач до судового засідання не забезпечив явку свого представника, але 14.12.2016 до суду подав додаткові пояснення, у яких повністю підтримав заявлені позовні вимоги, клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Відповідач 25.11.2016 надав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив, вважає, що поставка товару здійснена на підставі договору, оскільки строк його дії продовжений відповідно до додаткової угоди.

25.11.2016 у судовому засіданні позивач, керуючись частиною 3 ст. 69 ГПК України, подав клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів, яке ухвалою суду від 26.12.2016 задоволено.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Звертаючись до суду позивач зазначив, що на підставі рахунку-фактури № ВХ000936 від 23.05.2016 та видаткової накладної № ВХ001022 від 23.05.2016 він поставив на користь ТОВ "Дніпрофінком" поліпропілен CP245NA у кількості 21,95 тон загальною вартістю 914 217,94 грн. Вказана видаткова накладна з боку відповідача була підписана ОСОБА_3 на підставі довіреності № 83 від 23.05.2016.

Жодних претензій та зауважень до позивача щодо кількості, якості та порядку поставки товару у відповідача не було. Разом із товаром відповідач отримав від позивача повний пакет супровідних документів (зокрема рахунок-фактуру та документи, які підтверджують якість товару), застереження про що міститься у видатковій накладній.

З моменту підписання Сторонами видаткової накладної і аж до цього часу відповідач жодним чином не оскаржував видаткову накладну чи засвідчений нею факт поставки. Більш того, відповідач належним чином прийняв поставлений позивачем товар, що підтверджується підписаними позивачем та відповідачем видатковою накладною та здійсненням відповідачем часткової оплати за поставлений Товар.

На виконання зобов'язань відповідача перед позивачем щодо оплати товару відповідач частково сплатив на користь позивача наступні кошти: 24.05.2016 43 417,50 грн, 03.08.2016 50 000,00 грн, 10.08.2016 50 000,00 грн, 12.08.2016 50 000,00 грн, 19.08.2016 50 000,00 грн, 26.08.2016 50 000,00 грн, 31.08.2016 50 000,00 грн, а всього 343 417,50 грн.

Факт часткової оплати відповідачем за поставлений товар позивач підтверджує банківськими виписками по своїх рахунках за 24.05.2016, 03.08.2016, 10.08.2016, 12.08.2016, 19.08.2016, 26.08.2016, та 31.08.2016.

Станом на момент звернення з позовом до суду заборгованість відповідача за поставлений товар становить 570 800,44 грн.

З посиланням на приписи статті 625 ЦК України, позивач вказує на прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача, тому вимагає стягнути з нього три проценти річних у сумі 9 646,91 грн та інфляційні втрати у розмірі 5 446,30 грн за період з 24.05.2016 по 31.10.2016.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вказав, що між сторонами був укладений договір поставки № ПЭ116ВХ/2014 від 14.08.2014. Пунктом 13.1 договору передбачено, що договір вступає в силу з моменту підписання його повноважними представниками сторін та діє до 31.12.2015.

01.01.2016 сторонами підписана Угода про внесення змін № 1 до договору від 14.08.2014, якою передбачено продовжити строк дії договору, пункт 13.1 договору викласти в такій редакції:

"Договір вступає в силу з моменту підписання його повноважними представниками сторін та діє до 29 грудня 2017 року".

Таким чином відповідач наполягає на тому, що поставка товару здійснена на підставі договору поставки, але позивач не посилається на це як на підставу позову, тому в задоволення позову слід відмовити.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність часткового задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Згідно ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За умовами договору поставки між сторонами строк його дії був встановлений до 31.12.2015.

01.01.2016 сторони уклали окрему угоду, якою передбачили продовжити строк дії договору поставки до 29.12.2017.

Подальші дії сторін свідчать, що господарські відносини між ними відбувались відповідно до умов договору поставки № ПЭ116ВХ/2014 від 14.08.2014, оскільки посилання на цей договір мається в складених позивачем накладній від 23.05.2016 на відпуск товару та рахунку на оплату цього товару.

Відповідно до п. 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Підставою для звернення до суду з цим позовом є той факт, що відповідач не в повному обсязі виконав зобов'язання з оплати отриманого від позивача товару, в результаті чого виникла заборгованість в сумі 570800,44 грн, тому суд вважає, що відсутність в позовній заяві посилання на договір поставки від 14.08.2014 не може бути формальною підставою для відмови в позові.

Поставка товару відповідачу підтверджена матеріалами справи та відповідачем не оспорена.

Доказів погашення залишку боргу в сумі 570800,44 грн відповідач не надав.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до приписів п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

Умовами пункту 6.1 договору передбачено, що оплата продукції мала бути здійснена у строк не більше 21 дня з дати поставки. Поставка товару відбулась 23.05.2016, тому прострочка оплати починається з 14.06.2016.

Здійснивши власний розрахунок за період прострочки з 14.06.2016 по 31.10.2016 суд встановив, що 3% річних за цей час складають 8325,33 грн, інфляційні нарахування в сумі 5446,30 грн заявлені в межах можливого нарахування.

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України) України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підставі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню частково в частині вимог про стягнення 570800,44 грн боргу, 8325,33 грн 3% річних та 5446,30 грн інфляційних нарахувань на суму боргу, в решті позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог покладаються витрати на оплату судового збору у сумі 8768,58 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4 3 , 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Дніпропетровської області

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрофінком" (49055, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Будівельників, б. 34, код ЄДРПОУ 36840587) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестхім Україна" (01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе, б. 25, код ЄДРПОУ 38990521) борг у сумі 570 800,44 грн, 8768,58 грн 3% річних, інфляційні втрати у сумі 5 446,30 грн, витрати на оплату судового збору у сумі 8768,58 грн, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано - 23.01.2017.

Суддя В.Д. Воронько