Постанова

від 17.01.2017 по справі 910/31412/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2017 р. Справа№ 910/31412/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Отрюха Б.В.

Тищенко А.І.

За участю представників:

від позивача: Таран Д.П. - за дог.

від відповідача: Василевський О.Л. - за дов.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Українська страхова група

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2016

у справі №910/31412/15 (суддя Пінчук В.І.)

за позовом Приватного підприємства Сканпласт

до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Українська страхова група

про стягнення 5 492 284,64 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Сканпласт (далі, позивач або ПП Сканпласт ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом (із урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 10.03.2016; том 3, а.с. 173) до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Українська страхова група (далі, відповідач або ПрАТ СК УСГ ) про стягнення страхового відшкодування за фактом настання страхового випадку за Договором добровільного страхування майна №10-1601-14-00001 від 08.05.2014 у розмірі 5 392 284,64 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем листом-повідомленням від 25.05.2015 №-3/3241 було безпідставно та незаконно, з посиланням на підпункти 15, 20 пункту 3.1. Договору добровільного страхування майна №10-1601-14-00001 від 08.05.2014 та пункт 3.1.2. Правил страхування майна від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ ПрАТ СК УСГ , які зареєстровані Держфінпослуг України за №1150769 від 26.08.2005 (зі змінами та доповненнями), відмовлено позивачу у виплаті страхового відшкодування за вказаним договором, чим порушено права позивача як страхувальника. Розмір страхового відшкодування, як зазначає позивач, було розраховано ним за формулою, встановленою пунктом 6.2. Договору добровільного страхування майна №10-1601-14-00001 від 08.05.2014.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.03.2016 у справі №910/31412/15 позовні вимоги Приватного підприємства Сканпласт задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Українська страхова група на користь Приватного підприємства Сканпласт 5 392 284 (п'ять мільйонів триста дев'яносто дві тисячі двісті вісімдесят чотири ) грн. 64 коп. страхового відшкодування, 82 384 (вісімдесят дві тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 27 коп. судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що відмова відповідача у виплаті страхового відшкодування за Договором добровільного страхування майна №10-1601-14-00001 від 08.05.2014 є необґрунтованою та безпідставною, а понесення позивачем збитків у розмірі 5 392 284,64 грн. підтверджується наявними у матеріалах справи документами.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Українська страхова група звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2016 у справі №910/31412/15 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

За твердженнями скаржника, позивачем було порушено правила пожежної безпеки, а також не виправлено приписи за підсумками перевірки УППБ МНС, що у відповідності до умов Договору добровільного страхування майна №10-1601-14-00001 від 08.05.2014 є підставою для відмови йому у виплаті страхового відшкодування.

Водночас, апелянт зазначив, що позивачем було невірно розраховано суму страхового відшкодування.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу відповідача передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2016 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 24.05.2016.

29.04.2016 представник позивача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив суд у задоволенні апеляційної скарги відповідача відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

24.05.2016 відповідач надав суду клопотання про здійснення запиту до ПАТ Полтава-банк , в якому просив зобов'язати останній повідомити: Чи укладалися у 2013-2016 роках, на виконання п. 2.1.2. Договору застави №3794/2 від 25.05.2011, будь-які договори страхування заставного майна, а саме обладнання, згідно переліку, зазначеному у додатку 1 до вищевказаного договору застави? Якщо так, то повідомити назву страховика, номер та дату Договору страхування, який діяв станом на 26.09.2014 і надіслати його копію. Якщо ні - повідомити причину? ; Чи надавало ТОВ СКАНМІКС-Україна до ПАТ Полтава-банк у 2013-2016 роках будь-які договори страхування заставного майна, а саме обладнання, згідно переліку, зазначеному у додатку 1 до Договору застави №3794/2 від 25.05.2011? .

У судовому засіданні, призначеному на 24.05.2016, судом було оголошено перерву до 02.06.2016.

30.05.2016 від представника позивача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення, у яких останній підтвердив, що згідно Договору застави №3794/2 від 25.05.2011, укладеного між ПАТ Полтава-банк та ТОВ СКАНМІКС-Україна , обладнання, що застраховане згідно Договору добровільного страхування майна №10-1601-14-00001 від 08.05.2014, перебувало у заставі ПАТ Полтава-банк . Дійсно, відповідно до п.п. 2.1.2. Договору застави заставодавець був зобов'язаний застрахувати предмет застави. Водночас, за усним погодженням з ПАТ Полтава-банк , страхування вказаного майна не відбулось, жодних договорів страхування не укладалось. Викладене підтверджується довідкою ПАТ Полтава-банк №003-010/1338 від 25.05.2016, доданою до пояснень.

02.06.2016 представником відповідача було подане клопотання №03/3132 від 23.05.2016 про призначення у справі судової пожежно-технічної експертизи, на вирішення якої він просив поставити питання: Чи були порушені встановлені законодавством вимоги пожежної безпеки при експлуатації електромережі та світильників в виробничому приміщенні ПП Сканпласт , що розташоване за адресою: м. Полтава, вул. Пост-Острівська, 14? Якщо так, то які саме? . Проведення вказаної експертизи відповідач просив доручити науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України в Полтавській області.

Вказане клопотання мотивоване тим, що вирішення питання щодо наявності або відсутності у діях ПП Сканпласт порушень вимог пожежної безпеки при експлуатації електромережі та світильників в виробничому приміщенні ПП Сканпласт має істотне значення для вирішення даного спору, оскільки впливає на наявність підстав для виплати чи відмови у виплаті позивачу страхового відшкодування згідно спірного Договору.

Як зазначає відповідач, у матеріалах справи міститься висновок експерта НДЕКЦ при УМВС України в Полтавській області №141 від 06.11.2014 та висновок експертного дослідження НДЕКЦ при УМВС України в Полтавській області №1 від 24.04.2015. Висновок експерта №1 від 24.04.2015 не було взято до уваги судом, оскільки він не є висновком судової експертизи. Водночас, висновок експертного дослідження №1 від 24.04.2015, як зазначає апелянт, не суперечить висновку №141 від 06.11.2014, а доповнює його. За твердженнями скаржника, вказані експертні висновки не містять відповідей на всі питання, які мають істотне значення для вирішення спору, у зв'язку з чим існує необхідність призначення у справі судової пожежно-технічної експертизи.

У судовому засіданні 02.06.2016 було оголошено перерву до 09.06.2016.

06.06.2016 представником відповідача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подане клопотання №03/3133 від 23.05.2016 про призначення у справі судової товарознавчої експертизи, на вирішення якої поставити питання: яка вартість матеріального збитку, завданого власнику майна, що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Пост-Острівська, 14 без врахування інженерних комунікацій, електромонтажних робіт, внутрішнього та зовнішнього оздоблення з врахуванням фізичного зносу? Яка залишкова відновна вартість майна, а саме виробничої будівлі площею 800 квадратних метрів?; яка залишкова відновна вартість за переліком (обладнання для виробництва полістирольних плит) з врахуванням зносу?; яка вартість матеріального збитку, завданого пошкодженням товарів в обороті (сировина і готової продукції), які знаходились за адресою: м. Полтава, вул. Пост-Острівська, 14?

08.06.2016 позивач подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду заперечення на клопотання відповідача про призначення у справі судової пожежно-технічної експертизи. У вказаних запереченнях позивач наголосив на тому, що відповідь на зазначені позивачем у клопотанні питання фактично міститься у матеріалах справи. Як зазначає позивач, у матеріалах справи вже міститься висновок судової пожежно-технічної експертизи, проведеної експертом НДЕКЦ при УМВС України в Полтавській області №141 від 06.11.2014, згідно якого причиною виникнення пожежі стали теплові прояви аварійних режимів роботи електрообладнання (люмінесцентного світильника), а осередок пожежі знаходився всередині цеху по виробництву пінопласту ПП Сканпласт , у верхній частині дальньої правої зони приміщення; посадові особи та працівники ПП Сканпласт до адміністративної відповідальності не притягувались; за фактом пожежі СВ Ленінського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області проводилось досудове розслідування за ознаками складу злочину, передбаченого частиною 1 статті 270 Кримінального кодексу України, за наслідками якого 19.11.2014 прийнято рішення про закриття кримінального провадження за відсутності події кримінального правопорушення. Зазначене, як стверджує позивач, свідчить про відсутність у діях відповідача ознак порушення умов протипожежної безпеки та спростовує доводи скаржника щодо необхідності призначення у справі судової пожежно-технічної експертизи із зазначених питань.

У судовому засіданні 09.06.2016 судом було оголошено перерву до 14.06.2016.

13.06.2016 позивач подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду заперечення на клопотання відповідача про призначення у справі судової товарознавчої експертизи, у яких зазначив, що фактичний розмір страхового відшкодування у сумі 5 392 284,64 грн., який присуджено до стягнення з відповідача рішенням суду першої інстанції, був визначений позивачем згідно бухгалтерських та господарських документів, що наявні у матеріалах справи, повністю відповідає умовам Договору та фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави для призначення у справі товарознавчої експертизи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 у задоволенні клопотання відповідача про призначення у справі судової пожежно-технічної експертизи було відмовлено з посиланням на те, що у матеріалах справи вже наявні висновок судової пожежно-технічної експертизи №141 від 06.11.2014 та висновок експертного дослідження №1 від 24.04.2015, зроблені Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України в Полтавській області, якими вже було надано висновки із поставленого відповідачем у клопотанні про призначення судової пожежно-технічної експертизи на вирішення вказаної експертної установи питання.

Водночас, оскільки під час вирішення справи між сторонами виник спір щодо фактичного розміру понесених позивачем збитків, що безпосередньо входить до предмету доказування у справі №910/31412/15, а долучені сторонами до матеріалів справи документи є взаємно суперечливими, містять фактичні дані, встановити які можна лише за допомогою спеціальних знань експертів, вищевказаною ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 було задоволено клопотання відповідача про призначення у справі судової товарознавчої експертизи, на вирішення якої поставлено наступне питання: Яка вартість матеріального збитку згідно умов Договору добровільного страхування майна №10-1601-14-00001 від 08.05.2014 завдана майну Приватного підприємства Сканпласт внаслідок пожежі, що відбулася 26.09.2014 за адресою: м. Полтава, вул. Пост-Острівська, 14? ; проведення судової товарознавчої експертизи доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України; у зв'язку з призначенням судової експертизи апеляційне провадження у справі №910/31412/15 зупинено до отримання висновку експерта.

22.07.2016 на адресу Київського апеляційного господарського суду надійшов лист від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №11247-16 від 14.07.2016 про повернення ухвали суду без виконання та матеріали справи №910/31412/15 у зв'язку з тим, що об'єкт дослідження, а саме майно Приватного підприємства Сканпласт , що було пошкоджено внаслідок пожежі та є предметом Договору добровільного страхування майна №10-1601-14-00001 від 08.05.2014, знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Пост-Острівська, 14, а тому експертизу по даній справі необхідно проводити у Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз, до регіональної зони якого відноситься місцезнаходження об'єкта дослідження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2016 поновлено апеляційне провадження у справі №910/31412/15, розгляд справи призначено на 04.08.2016.

04.08.2016 представник відповідача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду клопотання про призначення у справі судової товарознавчої експертизи, проведення якої просив доручити Полтавському НДЕКЦ МВС України. На вирішення вищезазначеної експертизи просив поставити наступні питання: яка вартість матеріального збитку, завданого власнику майна, що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Пост-Острівська, 14 без врахування інженерних комунікацій, електромонтажних робіт, внутрішнього та зовнішнього оздоблення з врахуванням фізичного зносу? Яка залишкова відновна вартість майна, а саме виробничої будівлі площею 800 квадратних метрів?; яка залишкова відновна вартість за переліком (обладнання для виробництва полістирольних плит) з врахуванням зносу?; Яка вартість матеріального збитку, завданого пошкодженням товарів в обороті (сировина і готової продукції), яка знаходилось за адресою: м. Полтава, вул. Пост-Острівська, 14? Витрати на проведення експертизи просив покласти на Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Українська страхова група .

04.08.2016 представник позивача подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2016 клопотання позивача про відкладення розгляду справи задоволено, розгляд справи відкладено на 20.09.2016.

29.08.2016 представник позивача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду заперечення щодо призначення у справі судової товарознавчої експертизи, у якому просив суд клопотання представника відповідача про призначення у справі судової товарознавчої експертизи залишити без задоволення. Одночасно з цим, позивач звернувся до суду з клопотанням про призначення у справі судової економічної експертизи, на вирішення якої просив поставити наступні питання: чи підтверджується документально Детальний розрахунок матеріального збитку приватного підприємства Сканпласт внаслідок пожежі, що відбулась 26.09.2014 за адресою: м. Полтава, вул. Пост-Острівська, 14, затверджений директором ПП Сканпласт 03.12.2014? 3 урахуванням відповіді на перше питання, який розмір понесених збитків ПП Сканпласт ? 3 урахуванням відповіді на перші запитання та умови Договору добровільного страхування майна №10-1601-14-00001 від 08.05.2014, визначити розмір страхового відшкодування ПП Сканпласт . Проведення судової економічної експертизи просив суд доручити експертам Полтавського відділення при Харківському НДІ судових експертиз імені Заслуженого професора М.С. Бокаріуса Міністерства юстиції України.

У судовому засіданні, призначеному на 20.09.2016, судом було оголошено перерву до 27.09.2016.

27.09.2016 представник відповідача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду заперечення щодо призначення у справі судової економічної експертизи, у якому просив суд клопотання представника позивача про призначення у справі судової економічної експертизи залишити без задоволення у зв'язку з необґрунтованістю та безпідставністю.

Колегія суддів, розглянувши у судовому засіданні 27.09.2016 вищезазначені клопотання, встановила, що питання, які поставлені сторонами на вирішення вищезазначених експертиз за своїм змістом є аналогічними тим питанням, які подавались сторонами під час розгляду судом клопотання відповідача про призначення у справі №910/31412/15 судової товарознавчої експертизи, яке надійшло на адресу суду 06.06.2016.

Водночас, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 у справі №910/31412/15 вже було призначено судову експертизу та визначено остаточне коло питань судовому експерту. Ухвала Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 про призначення у справі №910/31412/15 судової експертизи сторонами не оскаржувалась, а тому є чинною.

Враховуючи вищенаведене, з огляду на Перелік регіональних зон обслуговування науково-дослідними установами судових експертиз Міністерства юстиції України, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2016 проведення судової експертизи у справі №910/31412/15 доручено Полтавському відділенню при Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз імені Заслуженого професора М.С. Бокаріуса Міністерства юстиції України; на вирішення судової експертизи поставлено питання, визначене ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 про призначення у справі №910/31412/15 судової експертизи; у зв'язку з призначенням судової експертизи зупинено апеляційне провадження у справі №910/31412/15 до отримання висновку експерта.

22.11.2016 на адресу Київського апеляційного господарського суду надійшов висновок судової економічної експертизи №1030/1031 від 21.11.2016 Полтавського відділення при Харківському науково-дослідному інституті судових експертиз імені Заслуженого професора М.С. Бокаріуса Міністерства юстиції України та матеріали справи №910/31412/15.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2016 поновлено апеляційне провадження у справі №910/31412/15, розгляд справи призначено на 15.12.2016.

15.12.2016 представник відповідача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду клопотання про призначення у справі судової товарознавчої експертизи, на вирішення якої просив поставити наступне питання: Яка вартість матеріального збитку згідно умов Договору добровільного страхування майна №10-1601-14-00001 від 08.05.2014 завдана майну Приватного підприємства Сканпласт внаслідок пожежі, що відбулася 26.09.2014 за адресою: м. Полтава, вул. Пост-Острівська, 14? ; проведення експертизи просив доручити Харківському НДЕКЦ МВС України.

Мотивуючи вказане клопотання відповідач зазначив, що ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2016 у справі було призначено саме судову товарознавчу експертизу, а не економічну, як визначив судовий експерт у висновку №1030/1031 від 21.11.2016, та саме товарознавча експертиза може дати відповідь на поставлене експертові питання. На думку апелянта, висновок судової економічної експертизи складено за наявності істотного порушення норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи, є неповним, неясним та таким, що носить некоректний характер, оскільки експертом не було надано відповіді на поставлене питання.

Також, 15.12.2016 представник відповідача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду клопотання про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи, на вирішення якої просив поставити наступне питання: яка вартість матеріального збитку, завданого власнику майна, що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Пост-Острівська, 14 без врахування інженерних комунікацій, електромонтажних робіт, внутрішнього та зовнішнього оздоблення з врахуванням фізичного зносу? Яка залишкова відновна вартість майна, а саме виробничої будівлі площею 800 квадратних метрів?.

В обґрунтування вказаного клопотання відповідач зазначив, що предметом Договору добровільного страхування майна №10-1601-14-00001 від 08.05.2014 є конструкція без оздоблення, а тому для визначення вартості матеріального збитку, який було завдано внаслідок пожежі саме конструкції без оздоблення, необхідним є проведення судової будівельно-технічної експертизи.

У судовому засіданні 15.12.2016 судом було оголошено перерву до 17.01.2017.

04.01.2017 від позивача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшли заперечення на клопотання відповідача про призначення у справі судової товарознавчої та будівельно-технічної експертиз, у яких позивач зазначив, що питання щодо розміру матеріального збитку вже вирішено експертом за результатами проведеної у справі судової експертизи, а тому проведення будь-якої іншої подібної експертизи є недоцільним та призведе до затягування розгляду справи.

13.01.2017 представник відповідача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду пояснення у справі, у яких наголосив на тому, що вбачаючи у діях експерта ОСОБА_1, яка склала висновок судової економічної експертизи №1030/1031 від 21.11.2016, ознаки кримінального правопорушення, ПрАТ СК УСГ звернулось до Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області із заявою від 30.11.2016 №03/7054 про вчинення кримінального правопорушення, яку було зареєстровано в Єдиному реєстрі досудового розслідування за №12016170030001756 та розпочато досудове розслідування.

Колегія суддів, розглянувши у судовому засіданні 17.01.2017 клопотання відповідача про призначення у справі судової товарознавчої та будівельно-технічної експертиз, заслухавши пояснення представників сторін, ухвалила відмовити у їх задоволенні з підстав, які будуть викладені у мотивувальній частині постанови.

Представник позивача у судовому засіданні 17.01.2017 просив суд у задоволенні апеляційної скарги відповідача відмовити, погоджуючись, одночасно, із сумою страхового відшкодування, розмір якої було встановлено експертом за результатами проведеної судової експертизи.

Представник відповідача просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові про стягнення страхового відшкодування в розмірі 5 392 284,64 грн. відмовити.

За клопотанням відповідача, поданим 02.06.2016 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду, здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню частково, водночас, оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає зміні, а позовні вимоги задоволенню частково з наступних підстав.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як підтверджується матеріалами справи, 08.05.2014 між Приватним підприємством Сканпласт та Приватним акціонерним товариством Страхова компанія Українська страхова група був укладений Договір добровільного страхування майна №10-1601-14-00001 (далі, Договір).

Предметом Договору страхування є майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном, зазначеним в Договорі (пункт 1 Договору).

Згідно з умовами вказаного Договору нерухоме майно (виробниче приміщення, загальною площею 800 кв.м.), обладнання згідно Додатку №1, сировина, продукція на складі та рухоме майно згідно Додатку №1, яке розташоване за адресою: м. Полтава, вул. Пост - Острівська, 14 було застраховане на загальну суму 10 000 000,00 грн. (пункти 1, 2.1. Договору).

Відповідно до пункту 2.3.1. Договору страховим випадком, за яким відшкодовуються збитки внаслідок знищення, пошкодження або втрати майна є вогонь (пожежа, вибух, удар блискавки).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що виконав умови Договору, а саме здійснив страховий платіж в розмірі 8 111,00 грн. (згідно пункту 2.5. та пункту 2.6. Договору )

26.09.2014 внаслідок пожежі, що сталася за адресою: м. Полтава, вул. Пост - Острівська, 14, частина застрахованого майна (сировина та продукція на складі) була знищена, а інша частина застрахованого майна (виробничі приміщення та обладнання) пошкоджені.

26.09.2014 на підставі пункту 8.1. Договору позивач надіслав відповідачу письмове повідомлення про настання страхового випадку та про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до наданого на вимогу відповідача детального розрахунку матеріального збитку ПП Сканпласт внаслідок пожежі, що відбулася 26.09.2014, загальна сума збитків складає 5 492 284,64 грн. Понесення вказаних збитків, як зазначає позивач, підтверджується укладеними договорами, відповідними кошторисами, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, актами, виставленими рахунками, накладними та платіжними дорученнями, що долучені до позовної заяви.

25.05.2015 на адресу позивача надійшов лист-повідомлення відповідача щодо прийнятого рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування №03/3241.

Підставою для прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування відповідачем є сюрвейєрський звіт №2 від 05.05.2015 Приватного підприємства Юнайтед Лосс Аджастерс (офіційний представник Canningham Lindsey International Ltd на території України), яким встановлено наступне:

- висновком експертного дослідження НДЕКЦ УМВС України №1 від 24.04.2015 встановлено, що осередок пожежі знаходився у середині цеху по виробництву пінопласту ПП Сканпласт , у верхній частині дальньої правої зони приміщення.

- причиною виникнення пожежі у виробничому приміщенні ПП Сканпласт стали теплові прояви аварійних режимів роботи електрообладнання, люмінесцентного світильника.

- порушено встановлені законодавством вимоги пожежної безпеки при експлуатації електромережі та світильників в виробничому приміщенні ПП Сканпласт , які сприяли виникненню пожежі, а саме: пп. 5.1.7., 5.1.29., 5.1.38. Правил пожежної безпеки в Україні, які затверджені наказом МНС України №126 від 19.10.2014 (зі змінами), а також ті, які вказано у приписі від 08.07.2014 №1057 Полтавським МРВ УДСНС України в Полтавській області.

- невиконання приписів від 08.07.2014 №1057 Полтавського МРВ УДСНС України в Полтавській області.

З огляду на зазначене, відповідач, посилаючись на підпункти 15, 20, пункт 3.1. Договору страхування, пункт 3.1.2. Правил страхування майна від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ ПрАТ СК УСГ , які зареєстровані Держфінпослуг України за №1150769 від 26.08.2005 (зі змінами та доповненнями), відмовив у виплаті страхового відшкодування позивачу, віднісши пожежу, яка відбулася 26.09.2014, до виключень із страхових випадків, передбачених договором.

Позивач вважає, що зазначена відмова відповідача є безпідставною та порушує його права як страхувальника за Договором добровільного страхування майна №10-1601-14-00001 від 08.05.2014, що і стало підставою для звернення до суду із даним позовом.

Колегія суддів вважає, що посилання відповідача на наявність обставин, передбачених підпунктами 15, 20 пункту 3.1. Договору та пунктом 3.1.2. Правил страхування майна від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ для відмови у виплаті страхового відшкодування, є безпідставними з огляду на наступне.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором страхування.

Відповідно до статті 1 Закону України Про страхування страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Пунктом 2 статті 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).

Згідно частини 1 статті 5 Закону України Про страхування страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства (частина 1 статті 6 Закону України Про страхування ).

У відповідності до статті 16 Закону України Про страхування договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Частиною 2 статті 8 Закону України Про страхування визначено, що страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Як уже зазначалося, відповідно до умов пункту 2.3.1. Договору страховим випадком, за яким відшкодовуються збитки внаслідок знищення, пошкодження або втрати майна є вогонь (пожежа, вибух, удар блискавки).

Водночас, підпунктами 15, 20 пункту 3.1. Договору встановлено, що не визнається страховим випадком та не підлягають відшкодуванню збитки, заподіяні майновим інтересам страхувальника внаслідок загибелі, пошкодження чи втрати застрахованого майна в результаті, відповідно, грубого порушення умов протипожежної й охоронної безпеки, інших встановлених правил використання та збереження майна, умови технологічних процесів, техніки безпеки, що призвело до загибелі, пошкодження чи втрати майна, якщо інше не передбачено договором страхування; не виправлення приписів за підсумками останньої перевірки УППБ МНС.

Аналогічні приписи містяться у пункті 3.1.2. Правил страхування майна від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ ПрАТ СК УСГ , яким передбачено, що страхових не відшкодовує збиток, заподіяний майновим інтересам страхувальника або вигодонабувача в результаті, зокрема, порушення страхувальником встановлених законами або нормативними актами правил та норм протипожежної безпеки, безпеки проведення робіт або інших аналогічних норм.

Як зазначає відповідач, позивачем не було виконано припис Полтавського МРВ УДСНС України в Полтавській області від 08.07.2014 №1057 про усунення порушень вимог законодавства у сферах пожежної, техногенної безпеки, цивільного захисту (том 1, а.с 45-46; далі, Припис), складений за результатами планової перевірки ПП Сканпласт (вул. Пост-Острівська, 14 в м. Полтаві).

Зазначені твердження відповідача не приймаються судом до уваги, оскільки листом №66 від 17.09.2014 (том 1, а.с. 51) позивач повідомив Полтавський МРВ УДСНС України в Полтавській області про виконання ним Припису та просив продовжити терміни виконання, зокрема, пунктів 1, 2 Припису до 29.12.2014.

Так, пунктами 1, 2 Припису, на невиконання яких посилається відповідач, передбачалась необхідність встановлення у приміщенні протипожежних дверей ІІ-го типу у розрізі між виробничим цехом та коридором адміністративно-побутового корпусу та в приміщенні електрощитової.

Колегією суддів встановлено, що виробнича будівля літ. А-І , яка розташована за адресою: м. Полтава, вул. Пост-Острівська, 14. належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю Трансбуд - ПЛТ , а позивач є орендарем частини виробничих приміщень, загальною площею 800 кв.м., згідно Договору оренди нерухомого майна від 12.09.2013 та додаткової угоди від 01.04.2014.

Для виконання вимог пунктів 1 та 2 Припису позивач, в порядку пункту 7.2. Договору оренди нерухомого майна від 12.09.2013, листом від 13.08.2014 №056 звертався до власника приміщень з проханням встановити протипожежні двері, але отримав письмову відмову від 28.08.2014 № 97/1.

Отримавши вказану відмову, позивач в порядку пункту 9.2. Договору оренди нерухомого майна від 12.09.2013 листом від 02.09.2014 №062 звернувся до власника приміщень з проханням про надання йому в оренду інших приміщень, обладнаних протипожежними дверима II типу, але також отримав письмову відмову від 10.09.2014 №72/1.

Отже, позивачем вчинялись дії, спрямовані на виконання пунктів 1, 2 Припису, а сам Припис було виконано в межах його правосуб'єктності.

Факт виконання позивачем вимог Припису в межах його правосуб'єктності також підтверджується відсутністю з боку Полтавського МРВ УДСНС України в Полтавській області будь-яких заперечень та/або повідомлень з приводу невиконання викладених в ньому вимог.

Крім того, жодним компетентним органом або установою не доведено, а відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що страховий випадок (пожежа 26.09.2014 у м. Полтава, вул. Пост - Острівська, 14) сталася саме в результаті відсутності протипожежних дверей ІІ-го типу у розрізі між виробничим цехом та коридором адміністративно-побутового корпусу та в приміщенні електрощитової. Таким чином, прямий причинний зв'язок між настанням пожежі та відсутністю протипожежних дверей відсутній, що виключає можливість відповідача відмовити у виплаті страхового відшкодування із вказаної причини та з посиланням на підпункт 20 пункту 3.1. Договору.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що у встановленому законодавством порядку факт порушення з боку позивача вимог правил пожежної безпеки в Україні не зафіксований, не доведений та не встановлений.

Зокрема, спеціально уповноважений орган держави з питань протипожежної безпеки - Полтавське міськрайонне управління ГУ ДСНС України у Полтавській області, в межах територіального обслуговування якого 26.09.2014 відбувся страховий випадок (пожежа), 10.09.2014 листом №19-245/14 повідомив позивача про неможливість встановити достовірну причину даної пожежі. Таким чином, вказаним органом не встановлено порушення правил пожежної безпеки, які могли призвести до виникнення пожежі з боку позивача. Працівниками державного органу не виявлено і підстав для притягнення посадових осіб та працівників ПП Сканпласт до адміністративної відповідальності, відповідна постанова про адміністративне правопорушення, як за статтею 175 Кодексу України про адміністративні правопорушення (порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки), так і за будь-якими іншими статтями, не приймалась, що підтверджується листом заступника начальника управління державного нагляду та контролю Полтавського СРУ ГУ ДСНС України у Полтавській області від 17.02.2016 №19-190/14 (том 3, а.с. 62).

Також, як вірно встановлено судом першої інстанції, за фактом пожежі СВ Ленінського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області проводилось досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 270 Кримінального кодексу України - кримінальне провадження №12014170030001013, яке було внесене до ЄРДР 27.09.2014.

За результатами вказаного розслідування було прийнято постанову про закриття кримінального провадження №12014170030001013 від 28.03.2016 за встановленою відсутністю події кримінального правопорушення, а саме відсутністю будь-яких порушень встановлених законодавством вимог пожежної безпеки. Станом на дату прийняття рішення судом першої інстанції у даній справі вказана постанова була чинною.

Водночас, під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції відповідачем були надані суду письмові пояснення від 13.01.2017, з яких вбачається, що 21.12.2016 було прийнято постанову про скасування постанови про закриття кримінального провадження №12014170030001013 від 28.03.2016, а матеріали даного провадження направлено слідчому для проведення подальшого досудового розслідування.

На даний час досудове розслідування триває, факт вчинення кримінального правопорушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки (частина 1 статті 270 Кримінального кодексу України) наразі не встановлений. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Колегією суддів встановлено, що у матеріалах справи наявний висновок судової пожежно-технічної експертизи №141 від 06.11.2014 (том 1, а.с. 70-89), наданий судовим експертом Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України в Полтавській області на виконання постанови слідчого СВ Ленінського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області від 29.09.2014, прийнятої у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.09.2014 №12014170030001013 за частиною 1 статті 270 Кримінального кодексу України. У межах вказаного експертного дослідження здійснювалось дослідження причин виникнення пожежі та встановлення осередку пожежі. За висновками експерта причиною виникнення пожежі стали теплові прояви аварійних режимів роботи електрообладнання (люмінесцентного світильника), а осередок пожежі знаходився всередині цеху по виробництву пінопласту ПП Сканпласт , у верхній частині дальньої правої зони приміщення.

Водночас, у матеріалах справи міститься висновок експертного дослідження №1 від 24.04.2015, наданий Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України в Полтавській області відповідачу для прийняття рішення щодо виплати страхового відшкодування по спірному випадку. У межах даного експертного дослідження також встановлювались питання щодо осередку пожежі, причин її виникнення та наявності або відсутності порушень встановлених законодавством вимог пожежної безпеки. Зокрема, експертом у висновку №1 від 24.04.2015 встановлено, що у даному випадку були порушені встановлені законодавством вимоги пожежної безпеки при експлуатації електромережі та світильників в виробничому приміщенні ПП Сканпласт , що розташоване за адресою: м. Полтава, вул. Пост-Острівська, 14, які МОГЛИ СПРИЯТИ виникненню пожежі.

Зі змісту висновку експертного дослідження №1 від 24.04.2015, на який посилається відповідач у апеляційній скарзі, вбачається, що останній містить лише припущення про можливість сприяння порушення правил пожежної безпеки виникненню пожежі, а отже, експертом не було надано ствердного та беззаперечного висновку щодо такого сприяння. Крім того, вказаний висновок було здійснено на підставі лише 7 копій документів, з яких 2 свідоцтва про реєстрацію, довідка з ЄДРПОУ, акт про пожежу (2 арк.), припис Полтавського МРВ УДСНС України в Полтавській області та відповідь на нього. Об'єктивно вказані документи не можуть містити достатньо даних для надання обґрунтованого висновку. Водночас, колегія суддів зазначає, що висновок експертного дослідження №1 від 24.04.2015 не є висновком судової експертизи, а тому не може прийматись до уваги як належний та допустимий доказ.

У свою чергу, висновок судової пожежно-технічної експертизи №141 від 06.11.2014, поряд із іншими наявними у матеріалах справи доказами, також не підтверджує факт порушення ПП Сканпласт встановлених законодавством правил пожежної безпеки, які спричинили виникнення пожежі.

У апеляційній скарзі відповідач також посилається на порушення позивачем пунктів 5.1.7., 5.1.29., 5.1.38. Правил пожежної безпеки України, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій 19.10.2004 №126 (далі, Правила), чинних станом 26.09.2014 (дата пожежі).

Скаржник фактично робить висновок, що причиною виникнення пожежі у виробничому приміщенні ПП Сканпласт стало з'єднання деяких мідних електродів скруткою, чим позивач порушив пункт 5.1.7. Правил згідно якого: з'єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів мають здійснюватися за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів (гвинтових, болтових тощо) .

Разом із цим, така позиція відповідача суперечить належному доказу, що долучений до матеріалів справи, а саме, пункту 2 висновку судової пожежно-технічної експертизи №141 від 06.11.2014, який складений експертами НДЕКЦ при УМВС України в Полтавській області, згідно якого причиною виникнення пожежі стали теплові прояви аварійних режимів роботи електрообладнання (люмінесцентного світильника).

Також, відповідач без будь-якого належного обгрунтування вказує на порушення позивачем пункту 5.1.29. Правил, відповідно до якого не дозволяється: експлуатація кабелів і проводів з пошкодженою або такою, що в процесі експлуатації втратила захисні властивості, ізоляцією; залишення під напругою кабелів та проводів з неізольованими струмопровідними жилами; підвішування світильників безпосередньо на струмопровідні проводи, обгортання електроламп і світильників папером, тканиною та іншими горючими матеріалами, експлуатація їх зі знятими ковпаками (розсіювачами); застосування в пожежонебезпечних зонах складських приміщень люмінесцентних світильників відбивачами і розсіювачами, виготовленими з горючих матеріалів.

Такі висновки відповідача спростовуються тим, що 08.09.2014 Електротехнічною лабораторією Геліос (Свідоцтво про атестацію №056-13, Дозвіл на випробування електричного устаткування електричних мереж №329.14.30) проведено на ПП Сканпласт вимірювання опору розтікання на основних заземлювачах і заземленнях магістралей і устаткування, опору ізоляції силової і освітлювальних проводок, перевірку кола петлі фаза- нуль в установках до 1000В з глухим заземленням нейтралі, про що складені відповідні протоколи №№ 278, 279, 280 із наступними висновками: опір розтіканню струму контуру захисного заземлення та перехідні опори між заземлювачем та заземлюючими елементами на момент перевірки відповідають нормам правил ПУЕ, ПТЕЕС, ПБЕЕС, електроустановки придатні до експлуатації , опір ізоляції ввідного кабелю, на момент перевірки, відповідає нормам правил ПУЕ, ПТЕЕС, ПБЕЕС, ввідний кабель придатний до подальшої експлуатації , струм короткого замикання кола фаза-нуль мережі забезпечує спрацювання захисту електроприймачів (том 3, а.с. 47-61).

З огляду на вказані висновки фахівців, на час настання страхового випадку електромережу та електроприбори було перевірено, будь-яких заперечень щодо їх експлуатації виявлено не було.

Заборона використання люмінесцентних ламп згідно пункту 5.1.29. Правил, у свою чергу, стосується складських приміщень, у той як пожежа виникла у виробничих приміщеннях, про що зазначено у висновку експерта №141 від 06.11.2014.

Проведення 08.09.2014 Електротехнічною лабораторією Геліос на ПП Сканпласт випробування електричного устаткування електричних мереж із складенням позитивного висновку щодо належної їх роботи також об'єктивно виключає посилання відповідача на порушення позивачем пункту 5.1.38. Правил, згідно якого власник підприємства зобов'язаний організовувати і проводити профілактичні огляди та планово-попереджувальні ремонти електрообладнання і електромереж, тощо.

Посилання відповідача на сюрвейєрський звіт Приватного підприємства Юнайтед Лосс Аджастерс №2 від 05.05.2015 є безпідставним, оскільки останнє надає лише консультативні сюрвейєрські звіти у сфері страхування, які не мають статусу висновків судових експертиз та не можуть прийматись судом до уваги як належний та допустимий доказ за умови наявності у матеріалах справи висновку судової експертизи.

Усе вищевикладене свідчить про безпідставність посилання відповідача на підпункт 15 пункту 3.1. Договору як на підставу для відмови позивачу у виплаті страхового відшкодування, оскільки обставини щодо порушення страхувальником норм пожежної безпеки, на які посилається апелянт, не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем належними та допустимими доказами не підтверджено наявності обставин, які в силу підпунктів 15, 20 пункту 3.1. Договору та пункту 3.1.2. Правил страхування майна від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ ПрАТ СК УСГ звільняють страховика від обов'язку здійснити виплату страхувальнику страхове відшкодування, відмова відповідача у виплаті страхового відшкодування є необгрнутованою, а пожежа, що сталася 26.09.2014 за адресою: м. Полтава, вул. Пост - Острівська, 14, є страховим випадком у відповідності до умов Договору страхування.

Частиною 17 статті 9 Закону України Про страхування визначено, що страхове відшкодування не може перевищувати прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

У відповідності до пункту 3 частини 1 статті 20 Закону України Про страхування , страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Аналогічні норми закріплені у статті 988 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до умов пунктів 4.4.7., 4.4.9. Договору страховик зобов'язаний скласти страховий акт або прийняти рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування (його частини) в термін не пізніше 30 (тридцяти) робочих днів від дати отримання від страхувальника всіх необхідних документів, зазначених в розділі 8 цього Договору, що підтверджують факт настання страхового випадку та розмір збитків, а також отримання висновку експертизи, якщо така була замовлена страховиком; здійснити виплату страхового відшкодування протягом 10 (десяти) робочих днів від дати складання страхового акту.

Згідно пункту 6.1. Договору розмір страхового відшкодування визначається при пошкодженні, знищенні або втраті майна виходячи з фактичного розміру збитків, завданих майну в результаті страхового випадку, зазначеного в Договорі, на підставі даних огляду та документів згідно Розділу 8 Договору, що підтверджують розмір спричиненого збитку. Розмір страхового відшкодування не повинен перевищувати розмір страхової суми за Договором.

В разі настання страхових випадків, зазначених в пункті 2.3. цього Договору, а також в разі завдання збитків внаслідок пошкодження майна страхове відшкодування розраховується за формулою, зазначеною у пункті 6.2. Договору.

Згідно статті 9 Закону України Про страхування франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Відповідно до пункту 2.7. Договору франшиза (безумовна) у відсотках від розміру страхової суми, зазначеної в пункті 2.1. цього Договору, за страховими випадками, зазначеними в пункті 2.3. цього Договору, становить 1 %.

Згідно наданого позивачем Детального розрахунку матеріального збитку підприємства Сканпласт внаслідок пожежі, що відбулася 26.09.2014 за адресою: м. Полтава, вул. Пост-Острівська, 14 (том 1, а.с. 101) загальний розмір матеріального збитку становить 5 492 284,64 грн.

Водночас, розрахована позивачем за формулою, встановленою пунктом 6.2. Договору, сума страхового відшкодування становить 5 392 284,64 грн., стягнення якої і є предметом позову у даній справі (згідно заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог).

Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає, що судом першої інстанції при вирішенні спору та визначенні розміру матеріального збитку було взято до уваги балансову вартість майна, а не його вартість з урахуванням зносу, що, на думку відповідача, суперечить пункту 6.2. Договору страхування. Також, судом не було взято до уваги той факт, що згідно умов Договору страхування було застраховано майно, а саме будівля застрахована як конструкція без оздоблення, та стягнуто з відповідача розмір спричиненої шкоди позивачу за пошкодження будівлі з урахуванням оздоблення. Більше того, як зазначає відповідач, при розрахунку розміру страхового відшкодування необхідно застосовувати ПЗС - пропорційність зобов'язань страховика, оскільки страхова сума за Договором страхування значно менша, ніж дійсна вартість майна (всього застрахованого майна) станом на момент настання події. Згідно із розрахунком скаржника розмір понесеного позивачем збитку становить 3 559 273,77 грн. Зазначене, як стверджує відповідач, підтверджується, зокрема, звітом про незалежну оцінку матеріального збитку, завданого власнику майна і незалежну оцінку залишкової відновлювальної вартості будівлі, що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Пост-Острівська, 14 від 11.03.2015; звітом про незалежну оцінку залишкової вартості відновлювальної вартості за переліком (обладнання для виробництва полістирольних плит), що належить ПП Сканпласт і знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Пост-Острівська, 14 від 16.03.2015, відомості яких при визначенні розміру понесеного позивачем збитку судом до уваги прийняті не були.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Так, з метою встановлення фактичного розміру понесених позивачем збитків, враховуючи розбіжності між сторонами з цього приводу, під час вирішення справи у суді апеляційної інстанції було призначено судову експертизу, на вирішення якої поставлено наступне питання: Яка вартість матеріального збитку згідно умов Договору добровільного страхування майна №10-1601-14-00001 від 08.05.2014 завдана майну Приватного підприємства Сканпласт внаслідок пожежі, що відбулася 26.09.2014 за адресою: м. Полтава, вул. Пост-Острівська, 14? ; проведення експертизи було доручено Полтавському відділенню при Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз імені Заслуженого професора М.С. Бокаріуса Міністерства юстиції України.

За результатами проведеної експертизи судовим експертом Полтавського відділення при Харківському науково-дослідному інституті судових експертиз імені Заслуженого професора М.С. Бокаріуса Міністерства юстиції України ОСОБА_1 було надано висновок судової економічної експертизи №1030/1031 від 21.11.2016 з розрахунком розміру страхового відшкодування, згідно з яким розмір матеріального збитку, встановлений Детальним розрахунком матеріального збитку підприємства Сканпласт внаслідок пожежі, що відбулася 26.09.2014 за адресою: м. Полтава, вул. Пост-Острівська, 14, документально підтверджується в сумі 5 490 644,54 грн. (П'ять мільйонів чотириста дев'яносто тисяч шістсот сорок чотири грн. 54 коп.). Відповідно до пункту 6.2. Договору добровільного страхування майна №10-1601-14-00001 від 08.05.2014 розмір страхового відшкодування становить 5 390 644,54 грн. (П'ять мільйонів триста дев'яносто тисяч шістсот сорок чотири грн. 54 коп.).

За приписами статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Висновок експерта є рівноцінним з іншими видами доказів.

Як зазначається у пункті 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.11.2006 №01-8/2651 Про деякі питання призначення судових експертиз , у перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід враховувати викладене в пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.1997 № 8 Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах .

Так, у пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.1997 № 8 Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах зазначається, що при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з'ясувати:

- чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи;

- чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі;

- компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень;

- достатність поданих експертові об'єктів дослідження;

- повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним;

- узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи;

- обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

Не погоджуючись із вказаним висновком експерта, відповідач стверджує, що судовий експерт, який здійснював судову експертизу, порушив вимоги Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5 (далі, Інструкція), оскільки у справі було призначено саме судову товарознавчу експертизу, а не економічну, як безпідставно визначив судовий експерт у висновку №1030/1031 від 21.11.2016.

Зазначені твердження не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на наступне.

Так, згідно пункту 1.4. Інструкції визначення способу проведення експертизи (вибір певних методик, (методів дослідження)) належить до компетенції експерта.

Пунктом 4.2. Інструкції встановлено, що у разі коли призначена первинна, додаткова, повторна або комплексна експертиза за процесом дослідження чи наданими об'єктами не є такою по суті, керівник експертної установи організовує проведення відповідної експертизи, а у вступній частині висновку зазначаються мотиви зміни її процесуального визначення відповідно до законодавства.

Згідно абз.9 частини 2 пункту 4.14. Інструкції у вступній частині висновку експерта зазначається, зокрема, перелік питань (дослівно у формулюванні документа про призначення експертизи (залучення експерта)), які поставлено на вирішення експертизи; якщо питання сформульовано неясно або його редакція не відповідає рекомендаціям, але зміст завдання експертові зрозумілий, то після наведення питання в редакції документа про призначення експертизи (залучення експерта) він може дати відповідні роз'яснення і викласти питання в редакції, що відповідає зазначеним рекомендаціям.

Так, у вступній частині висновку №1030/1031 від 21.11.2016 експерт зазначає, що згідно ухвали Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 на вирішення експертизи було поставлене наступне питання: яка вартість матеріального збитку згідно умов Договору добровільного страхування майна №10-1601-14-00001 від 08.05.2014 завдана майну Приватного підприємства Сканпласт внаслідок пожежі, що відбулася 26.09.2014 за адресою: м. Полтава, вул. Пост-Острівська, 14? . Натомість, в ході ознайомлення з матеріалами справи експертом встановлено, що ПП Сканпласт проведено Детальний розрахунок матеріального збитку підприємства внаслідок пожежі, а тому, з посиланням на пункти 4.1., 4.2., 4.14. Інструкції визначено, що дана експертиза відноситься до судової економічної та викладено поставлене питання в наступній редакції: чи підтверджується документально розмір матеріального збитку, встановлений Детальним розрахунком матеріального збитку приватного підприємства Сканпласт внаслідок пожежі, що відбулась 26.09.2014 за адресою: м. Полтава, вул. Пост-Острівська, 14? Відповідно до пункту 6.2. Договору страхування який розмір страхового відшкодування? .

Відтак, судовий експерт, визначаючи вид судової експертизи та викладаючи питання у відповідній редакції, діяв у межах повноважень, наданих йому пунктами 1.4., 4.2, 4.14. Інструкції.

Колегія суддів, дослідивши висновок експерта №1030/1031 від 21.11.2016, вважає його повним, обґрунтованим та таким, що є належним доказом у даній справі, який узгоджується з іншими матеріалами справи та здійснений з дослідженням додатково витребуваних судовим експертом документів для проведення судової експертизи.

Понесення позивачем збитків згідно висновку судового експерта документально підтверджується в сумі 5 490 644,54 грн. Вказаний висновок зроблено експертом за результатами дослідження укладених договорів поставки, технічного обстеження будівель і споруд, будівельного підряду, підряду на роботи по відновленню інженерних комунікацій цеху по виробництву піно полістирольних плит, відповідних кошторисів, довідок про вартість виконаних будівельних робіт, актів здачі-приймання виконаних робіт, виставлених рахунків, накладних та платіжних доручень, оборотно-сальдових відомостей ПП Сканпласт .

Водночас, згідно передбаченої пунктом 6.2. Договору формули розрахунку страхового відшкодування, розмір страхового відшкодування становить 5 390 644,54 грн.: 5 490 644,54 грн. (розмір матеріального збитку) х 100% (пропорційність зобов'язань) - 100 000,00 грн. (безумовна франшиза).

Щодо доводів про неналежне розрахування суми страхового відшкодування, що виразилось, як на думку відповідача, у безпідставному включенні у розрахунок суми витрат на відновлення оздоблення, інженерних споруд, а також не застосування зносу майна та пропорційності зобов'язання страховика, то такі доводи не грунтуються на умовах Договору та є безпідставними виходячи із наступного.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з пунктом 1 Договору застраховано: виробничі приміщення, загальною площею 800 м.кв.; сировина та продукція на складі; рухоме майно та обладнання.

Зазначену у пункті 1 Додатку №1 до Договору вартість виробничого приміщення у розмірі 5 000 000,00 гри., як стверджує позивач та не спростовано відповідачем, було визначено на підставі Звіту про оцінку майна, складеного ПП АРГУМЕНТ (сертифікат суб'єкту оціночної діяльності № 15029/13, виданий ФДМУ 02.08.2013 року) із врахуванням оздоблення приміщення.

З приводу доводів відповідача про те, що в суму страхового відшкодування не можуть включатися витрати на відновлення інженерних комунікацій та електромонтажних робіт, то вони також не відповідають умовам Договору.

Підпунктом 11 пункту 3.3. Договору визначено, що страховик у будь-якому випадку не несе відповідальність за будь-які мережі та їх опори (електричні, телефонні, телеграфні, зв'язку (як відео, так і аудіо).

Разом із цим, колегія суддів зазначає, що даним пунктом правочину визначені зовнішні загальні мережі на опорах, а не внутрішні інженерні комунікації.

Крім того, у пункті 6.4. Договору прямо визначені витрати, які не можна включати у вартість відновлювального ремонту та матеріального збитку, серед них: 1) додаткові витрати, викликані поліпшенням застрахованого об'єкта; 2) витрати, викликані тимчасовим чи допоміжним ремонтом чи відновленням; 3) доплата за терміновість поставки конструкцій, деталей, вузлів, агрегатів, тощо, що підлягають заміні; 4) інші витрати, зроблені понад необхідних витрат, що не відносяться до відновлюваних робіт.

Отже, у переліку витрат, які не можна включати у вартість матеріального збитку відсутні витрати на відновлення інженерних комунікацій та електромонтажних робіт, на внутрішнє оздоблення, а тому доводи скаржника з цього приводу є безпідставними.

Доводи відповідача про те, що сума страхового відшкодування повинна бути обрахована із врахуванням зносу майна також не відповідають умовам Договору. Зокрема, згідно пункту 6.2. Договору матеріальний збиток (далі, МЗ) дорівнює вартості відновлюваного ремонту (ВВР) з врахуванням зносу майна. МЗ застосовується лише в разі, якщо Розділ 2 цього Договору передбачає врахування при розрахунку розміру страхового відшкодування зносу майна. Разом з тим, Розділ 2 Договору не містить умови про те, що при розрахунку розміру страхового відшкодування має враховуватися знос майна.

Також, оскільки страхувальником сплачено страховий платіж в повному обсязі, а страхова сума за Договором добровільного страхування майна складає 10 000 000,00 грн., що становить 100% дійсної вартості майна, визначеного в Додатку №1 до Договору, у даному випадку ПЗС (пропорційність зобов'язань страховика) не застосовується.

Таким чином, наявними у матеріалах справи документами, висновком судового експерта №1030/1031 від 21.11.2016, підтверджується, що розмір страхового відшкодування згідно Договору у даному випадку становить 5 390 644,54 грн.

Враховуючи вищевстановлені обставини справи, колегія суддів відмовила відповідачу у задоволенні його клопотань від 15.12.2016 про призначення у справі судової товарознавчої та будівельно-технічної експертиз, оскільки вважає висновок Полтавського відділення при Харківському науково-дослідному інституті судових експертиз імені Заслуженого професора М.С. Бокаріуса Міністерства юстиції України ОСОБА_1 №1030/1031 від 21.11.2016 повним та обгрунтованим. Проведення у справі інших експертиз, враховуючи доказове наповнення матеріалів справи, є недоцільним. Крім того, питання, зазначені відповідачем у клопотаннях від 15.12.2016, є аналогічні тим, які заявлялись ним у попередніх клопотаннях про призначення експертизи, і суд апеляційної інстанції, призначаючи у даній справі судову експертизу, надавав їм оцінку та визначав остаточне коло питань судовому експерту.

З огляду на вищевикладене, оскільки передбачених підпунктами 15, 20 пункту 3.1. Договору страхування підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування судом не встановлено, а розмір страхового відшкодування, заявлений до стягнення позивачем, підтверджується частково у розмірі 5 390 644,54 грн., позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Українська страхова група підлягає задоволенню частково. Рішення суду першої інстанції у даній справі підлягає зміні, позовні вимоги задовольняються частково у розмірі 5 390 644,54 грн. з підстав, викладених у мотивувальній частині постанови.

Розподіл господарських витрат здійснено у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Українська страхова група на рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2016 у справі №910/31412/15 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2016 у справі №910/31412/15 змінити.

Позовні вимоги Приватного підприємства Сканпласт задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Українська страхова група (03038, м. Київ, вул. І. Федорова, 32-А, код 30859524) на користь Приватного підприємства Сканпласт (36030, м. Полтава, вул. Пост - Острівська, 14, код 36680956) 5 390 644 (п'ять мільйонів триста дев'яносто тисяч шістсот сорок чотири) грн. 54 коп. страхового відшкодування та 80 859 (вісімдесят тисяч вісімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 67 коп. судового збору за подання позовної заяви.

Видати наказ. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва відповідно до вимог процесуального законодавства.

Матеріали справи №910/31412/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді Б.В. Отрюх

А.І. Тищенко