Постанова

від 20.01.2017 по справі 826/4632/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 січня 2017 року № 826/4632/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії:

головуючого судді Шулежка В.П., судді Іщука І.О., судді Погрібніченка І.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю АДМ Україна до Державної фіскальної служби України, Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, рішення про результати розгляду скарги,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю АДМ Україна (далі - позивач, ТОВ АДМ Україна ) до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач 1, ДФС України), Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - відповідач 2), в якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 02.04.2015, просить суд:

скасувати рішення відповідача 1 від 24.02.2015 № 3968/6/99-99-10-01-04-25 про результати розгляду скарги;

скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача 2 від 24.12.2014 № 0001023720.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що висновки акта перевірки, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення не відповідають дійсним обставинам справи.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що реальність придбання позивачем сільськогосподарських культур у контрагентів ТОВ Сінтез Агро Трейд , ПП Ніктрейд , ТОВ Рост Ойл Н , ТОВ Укр Мед Експорт , ППФТФ Баратівське , ТОВ Агронат-Юг , ФГ МК Степ підтверджується первинними та іншими документами, зокрема, договорами поставки, видатковими накладними, актами приймання-передачі, податковими накладними, рахунками, платіжними дорученнями та довідками банку про оплату товарів, документально підтверджується також зберігання сільськогосподарських культур та їх подальший рух.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Відповідачі подали до матеріалів справи письмові заперечення на позовну заяву, у яких проти задоволення позовних вимог заперечували у повному обсязі, посилаючись на те, що висновки акту перевірки є законними та обґрунтованими, підстав для скасування спірних рішень не вбачають, оскільки, на думку відповідача 2, контрагенти позивача не могли та не виконували спірні операції, фактичні поставки товарів не відбулися, а відтак відсутні передбачені Податковим кодексом України підстави для формування спірних сум податкових вигод. Відповідач 2 також посилався на те, що деякі первинні документи позивача та його контрагентів мають недоліки в окремих реквізитах, у матеріалах справи відсутні складські квитанції з відмітками погашено , а також на нібито відсутність ресурсів у контрагентів позивача.

З урахуванням положень статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд прийняв рішення про доцільність продовження розгляду справи у порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 27.11.2014 по 28.11.2014 відповідачем 2 проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 05.12.2014 № 1431/28-10-37-20/33546533 про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ТОВ АДМ Україна (код ЄДРПОУ 33546533) суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період з серпня 2012 року по грудень 2013 року (далі - Акт перевірки).

Відповідно до висновків Акта перевірки встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

п. 185.1 ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту в розмірі 4 771 730 грн.;

п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту в розмірі 4 771 730 грн.;

п. 14.1.18 п.14.1 ст. 14, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на загальну суму ПДВ у розмірі 4 771 730 грн., яка підлягає зменшенню.

В Акті перевірки відповідач 2 дійшов до висновку про нездійснення спірних господарських операцій позивача з придбання у контрагентів ФГ Бона Деа (перейменовано в ФГ МК Степ ), ПП АТФ Баратівське , ТОВ Агронат-Юг , ТОВ Сінтез Трейд Агро , ПП Ніктрейд , ТОВ Рост Ойл Н насіння соняшника та відповідно неправомірність формування позивачем податкового кредиту та бюджетного відшкодування у зв'язку із придбанням товарів у згаданих контрагентів.

На підставі Акта перевірки відповідачем 2 винесено податкове повідомлення-рішення від 24.12.2014 № 0001023720, яким зменшено позивачеві суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 4 771 730 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 2 385 865 грн. (загальна сума 7 157 595 грн.).

Позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку.

Рішенням відповідача 1 від 24.02.2015 № 3968/6/99-99-10-01-04-25 про результати розгляду скарги позивача від 30.12.2014 залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 24.12.2014 № 00010233720, а скаргу позивача - без задоволення.

Позивач не погоджується з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням, винесеним відповідачем 2, та рішенням відповідача 1, та вважає, що вони прийняті з порушенням положень податкового законодавства та підлягають скасуванню в судовому порядку.

Предметом доказування в даній справі є питання правомірності формування позивачем податкового кредиту та бюджетного відшкодування у зв'язку із придбанням товарів у ФГ Бона Деа , ПП АТФ Баратівське , ТОВ Агронат-Юг , ТОВ Сінтез Трейд Агро , ПП Ніктрейд , ТОВ Рост Ойл Н , а саме здійснення операцій поставки, сплати ПДВ у вартості товарів, які були придбані позивачем, використання товарів у господарській діяльності позивача в оподатковуваних операціях, наявності належним чином оформлених податкових накладних, які підтверджують право на кредит, дотримання порядку заявлення бюджетного відшкодування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, з урахуванням встановлених обставин, суд виходить з наступного.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України, Податкового кодексу України (далі - ПК України) та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п.п.198.1-198.6 ст.198 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 ПК України, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу положень п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 ПК України).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. № 996-XIV.

Відповідно до ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Отже, законодавцем визначено підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів.

Як уже встановлено судом та досліджено в судовому засіданні, на підтвердження реальності спірних операцій позивач надав до матеріалів справи копії первинних та інших документів, що відповідають вище вказаним вимогам законодавства та свідчать про звичайну фінансово-господарську діяльність позивача, податкові накладні відповідають вимогам поставленим чинним законодавством до первинних документів, а відтак наділені юридичною силою та є належними доказами реальності здійснених господарських операцій з контрагентами-постачальниками.

Як встановлено судом, між позивачем та ФГ Бона Деа , ПП АТФ Баратівське , ТОВ Агронат-Юг , ТОВ Сінтез Трейд Агро , ПП Ніктрейд , ТОВ Рост Ой Н у серпні-вересні 2012 року та у серпні-листопаді 2013 року були укладені договори поставки насіння соняшника.

На підставі укладених договорів ПП Ніктрейд та ТОВ Синтез Трейд Агро поставило позивачеві насіння соняшника на умовах поставки Інкотермс EXW з переоформленням на елеваторах ТОВ Мардарівське ХПП , ТОВ Заготзерно-Високопілля та ДП Хлібна База № 73 , що підтверджується видатковими накладними, актами приймання передачі, податковими накладними, рахунками. Оплата товарів позивачем, з урахуванням суми ПДВ в ціні товару, підтверджується платіжними дорученнями та довідками банку.

Зернові склади ТОВ Заготзерно-Високопілля , ДП Хлібна База № 73 та ТОВ Мардарівське ХПП прийняли на зберігання насіння соняшника від позивача на підставі договорів складського зберігання № 24 від 20.09.2013 р., № 53 від 10.09.2013 р., № 16 від 10.09.2012 року, що підтверджується актами виконаних робіт за договорам зберігання, виписками з банку про оплату послуг зберігання, погашеними складськими квитанціями про переоформлення на позивача соняшника, картками аналізу зерна, витягами з реєстру складських документів на зерно.

На підтвердження реальності вчинення операцій з придбаним у контрагентів товаром, позивачем надано суду первинні документи по його подальшій реалізації. Зокрема, позивачем було долучено, а судом досліджено акти виконаних робіт з відвантаження насіння соняшника з елеваторів; договір на транспортне експедирування № С-077 від 17.08.2012 р.; акти прийому-передачі наданих послуг транспортне експедирування; виписку по банківському рахунку про оплату експедиторських послуг; товарно-транспортні накладні, якими підтверджується, що в подальшому придбане позивачем у ПП Ніктрейд та ТОВ Синтез Трейд Агро насіння у грудні 2012 року та у жовтні-грудні 2013 року було перевезене експедитором ТОВ Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна) з зернових складів на переробний завод ПрАТ АДМ Іллічівськ для переробки на соняшникову олію. Насіння соняшника було прийняте на переробному заводі ПрАТ АДМ Іллічівськ , що підтверджується реєстрами прийнятого вантажу на ПрАТ АДМ Іллічівськ .

Як вже зазначалось, у перевіряємому періоді позивач мав договірні відносини з ФГ Бона Деа , ПП АТФ Баратівське , ТОВ Агронат-Юг , ТОВ Рост Ой Н .

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до договорів поставки з вказаними контрагентами останні зобов'язувались поставити позивачеві насіння соняшника на умовах поставки автомобільним транспортом на переробний завод ПрАТ АДМ Іллічівськ . Факт поставки насіння позивачу підтверджується дослідженими судом видатковими накладними; податковими накладними; рахунками; реєстрами прийнятого вантажу на ПрАТ АДМ Іллічівськ ; журналом виданих довіреностей на отримання ТМЦ; оплата товарів позивачем, з урахуванням суми ПДВ в ціні товару, підтверджується платіжними дорученнями, довідками банку та банківськими виписками.

З метою підтвердження реальності господарських операцій, позивач надав суду документи, які підтверджують подальшу реалізацію позивачем придбаного у ФГ Бона Деа , ПП АТФ Баратівське та ТОВ Агронат-Юг , ТОВ Сінтез Трейд Агро , ПП Ніктрейд , ТОВ Рост Ой Н насіння соняшника.

На основі наданих документів судом встановлено, що насіння соняшникове у серпні-вересні, грудні 2012 року та у серпні-грудні 2013 року було перероблене на ПрАТ АДМ Іллічівськ на соняшникову олію. Це підтверджуються договором між позивачем та ПрАТ АДМ Іллічівськ про переробку сировини № С-078 та № С-084 та актами результатів переробки, актами приймання-передачі готової продукції.

Виготовлена олія на підставі Договорів про переробку насіння соняшника № С-078 та № С-084 трубопровідним транспортом була переміщена до ТОВ Іллічівський олійний термінал для зберігання та подальшого експорту, що підтверджується актами приймання-передачі олії, Договором перевалки № Э-4 від 01.01.2007 р., актами наданих послуг до договору перевалки № Э-4 від 01.01.2007 р. Факт подальшої перевалки олії на судна та митного оформлення товару підтверджується договором на транспортно-експедиторське та митно-брокерське обслуговування № 01/002 ТЭО від 24.12.2010 р., укладеного з ТОВ Новік Порт Сервіс , дорученнями, актами наданих послуг.

Судом встановлено, що в подальшому виготовлена з насіння олія була експортована позивачем компанії ADM International Sarl , що підтверджується контрактами; вантажно-митними деклараціями; коносаментами; довідками банку про отримання коштів за експортними контрактами; сертифікатами походження, сертифікатами аналізу, сертифікатами здоров'я.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем доведено факт купівлі насіння соняшника на виконання умов договорів поставки у перевіряємий період, позивачем надано усі первинні документи, допустимі докази в підтвердження придбання товару та його подальше використання у господарській діяльності в оподатковуваних операціях, па саме його переробки на соняшникову олію та реалізацією олії у режимі експорту.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 Цивільного кодексу України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 Цивільного кодексу України).

Тобто, головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не було відображено.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідачем 1 та Відповідачем 2 не спростовано та не надано суду жодних доказів, які б свідчили про протиправність дій позивача чи його працівників, або про притягнення службових осіб контрагентів позивача до кримінальної відповідальності..

Суд на підставі оцінки наявних у справі доказів у їх сукупності встановив, що факт поставки товару позивачу з боку контрагентів-постачальників документально підтверджується.

Суд також бере до уваги, що висновком судово-економічної експертизи № 22048/15-45/2752-2758/16-45 від 29.02.2016, що проведена на підставі ухвали суду від 18.08.2015, не підтверджено висновки Акта перевірки щодо завищення позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 4 771 730 грн. Крім цього за третім питанням, що було поставлене на вирішення експерта, ним у висновку судово-економічної експертизи було підтверджено реальність здійснення позивачем господарських операцій з поставки, перевезення, зберігання, переробки, доставки до місць відвантаження та експорту і продажу товарно-матеріальних цінностей, зазначених в Акті перевірки.

Крім того, в судовому засіданні 23.06.2015 в якості свідків судом були допитані працівники переробного заводу ПрАТ АДМ Іллічівськ гр. ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, які будучи попередженими про кримінальну відповідальність пояснили суду, що вони, як ваговики переробного заводу ПрАТ АДМ Іллічівськ , приймали насіння соняшника, яке для позивача доставляли ФГ Бона Деа , ПП АТФ Баратівське , ТОВ Агронат-Юг , ТОВ Сінтез Трейд Агро , ПП Ніктрейд , ТОВ Рост Ойл Н . Свідки також підтвердили, що вони підписували товарно-транспортні накладні, які складались на підтвердження оспорюваних господарських операцій і що їх підписи стоять на товарно-транспортних накладних, досліджених судом у судовому засіданні.

У якості свідка судом був також допитаний директор контрагента позивача ТОВ Сінтез Трейд Агро ОСОБА_5, який підтвердив реальність господарських операцій з позивачем щодо поставки насіння соняшника у 2013 році та наявність у ТОВ Сінтез Трейд Агро достатніх ресурсів для здійснення господарської діяльності.

Твердження податкового органу про відсутність у контрагентів позивача адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладенню правочину та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань у судовому засіданні не були доказані, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарських операцій.

Відповідач 2 стверджує, що у матеріалах справи відсутні складські квитанції з відмітками погашено , які підтверджують переоформлення насіння соняшника на користь позивача. Суд критично оцінює такі доводи відповідача 2, оскільки позивачем було долучено засвідчені копії погашених складських квитанцій від ТОВ Мардарівське ХПП , ПП Хлібна база № 73 , ТОВ Заготзерно-Високопілля (т. 15 а.с. 83-88). Відповідні складські квитанції були досліджені судом, а тому доводи відповідача 2 щодо їх відсутності спростовуються матеріалами справи. Крім цього Позивачем до матеріалів справи було надано оригінали витягів з реєстру складських документів на зерно, оформлених Державним підприємством Держреєстри України (документів що складені третьою особою, яка не була стороною оспорюваних поставок насіння соняшника), які свідчать про факт зберігання Позивачем насіння соняшника, придбаного у контрагентів на елеваторах.

Суд відхиляє доводи відповідача 2, що видаткові накладні оформлені з порушенням, оскільки не містять відомостей про осіб, які отримали товар видаткових накладних з огляду на наступне. Питання належності/неналежності оформлення Позивачем видаткових накладених у Акті перевірки не досліджувалось, а тому не стосується предмету доказування у справі. У будь-якому разі, окрім видаткових накладних факт отримання товару позивачем від контрагентів підтверджується Реєстрами прийнятого від контрагентів вантажу на ПрАТ АДМ Іллічівськ а також товарно-транспортними накладними, на яких містяться штампи та підписи вагарів заводу ПрАТ АДМ Іллічівськ .

Щодо тверджень відповідача 2 про відсутність сертифікатів якості на зерно, суд звертає увагу на наступне. Законодавство України не вимагало оформлювати сертифікати якості на зерно при його перевезенні територією України. Контрагенти поставляли позивачеві товар у 2012 та 2013 роках. Відповідно до п. 1 Порядку видачі сертифіката якості зерна та продуктів його переробки, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2009 року № 848, Порядок визначав процедуру обов'язкової видачі сертифіката якості зерна та продуктів його переробки, крім хлібобулочних і макаронних виробів, при здійсненні експортно-імпортних операцій, включаючи транзит територією України при перевантаженні через зерноперевантажувальні місткості, переміщенні територією України зерна та продуктів його переробки, що придбані за рахунок коштів державного та місцевого бюджету, а також за вимогою однієї з сторін договору (контракту) у випадках, коли його видача не є обов'язковою, і обігу бланків сертифікатів якості зерна та продуктів його переробки. Оскільки насіння соняшника було придбане позивачем за власні кошти, а у договорах з контрагентами була відсутня умова про оформлення сертифікату якості, то в рамках досліджуваних поставок сертифікати якості не повинні були оформлятися.

Отже, в ході розгляду справи судом встановлено, що операції позивача з контрагентами відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

За таких обставин, проаналізувавши в сукупності викладені положення та обставини, суд приходить до переконання, що операції позивача з контрагентами здійснені в межах його господарської діяльності, є реальними, відповідають господарській меті та підтверджуються необхідними первинними документами. Суд вважає, що позивач правомірно сформував податковий кредит за рахунок сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних контрагентами, та правомірно заявив відповідні суми бюджетного відшкодування ПДВ у наступних податкових періодах, а відтак відповідачем 2 протиправно зменшено позивачеві суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 4 771 730 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 2 385 865 грн.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення № 0001023720 від 24.12.2014 та наявність підставі для його скасування.

Щодо позовної вимоги про скасування рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 24.02.2015 № 3968/6/99-99-10-01-04-25 суд вважає зазначити наступне.

Статтею 56 ПК України врегульовано порядок оскарження рішень контролюючих органів.

Згідно з абз. 3 п. 56.18 ст. 56 ПК України процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Отже, оспорюване рішення ДФС України прийнято за результатами вирішення податкового спору в доюрисдикційній процедурі.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 17 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних суді поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Таким чином, визначення юрисдикції адміністративних судів здійснюється з урахуванням характеру спору, предмета та суб'єктивного складу спірних правовідносин. Колегія суддів звертає увагу на те, що наведена норма підлягає застосуванню у системному зв'язку зі статтею 2 КАС України, за змістом якої завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-владних повноважень, порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, оскарженню підлягають лише ті правові акти індивідуальної дії, які є рішеннями відповідних суб'єктів владних повноважень. Зі змісту п. 1 ч. 2. ст. 17 КАС України випливає, що рішення суб'єкта владних повноважень, сформовані в правових актах індивідуальної дії, можуть бути оскаржені в адміністративних судах тільки в тому випадку, коли в цих правових актах індивідуальної дії зафіксовані рішення, що стосуються прав свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, як це передбачено у статті 2 КАС України.

Таким чином, властивостями оскаржуваності наділені лише ті правові акти, які створюють реальні правові наслідки для цієї особи, впливають на стан її суб'єктивних прав і обов'язків.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржуване рішення ДФС України від 24.02.2015 № 3968/6/99-99-10-01-04-25, прийняте за результатами вирішення податкового спору в доюрисдикційній процедурі, в даному випадку, не є актом реалізації контролюючим органом повноважень у сфері управлінської діяльності та не має самостійного юридичного значення, оскільки не містить обов'язкового для суб'єкта господарювання припису. Таке рішення само по собі не породжує у платника будь-якого додаткового обов'язку та не перешкоджають реалізації його права, зокрема, щодо оскарження до суду самого податкового повідомлення-рішення. Отже, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Згідно з п.1 ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Разом з тим, частиною 2 ст.71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю АДМ Україна задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 24.12.2014 року № 0001023720.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити товариству з обмеженою відповідальністю АДМ Україна (код ЄДРПОУ 33546533) за рахунок бюджетних асигнувань Міжрегіонального головного управління державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Головуючий суддя В.П. Шулежко

Суддя І.О. Іщук

Суддя І.М. Погрібніченко