Рішення

від 23.01.2017 по справі 916/1/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" січня 2017 р.Справа № 916/1/16

За позовом: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Арка-Плюс»

До відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Консьєрж Сервіс»

про стягнення 276600,00 грн.

Суддя Д'яченко Т.Г.

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

Суть спору : ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Арка-Плюс» звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Консьєрж Сервіс» про стягнення 276 600,00 грн. за договорами про надання транспортно-логістичних послуг № 02-Т, № 03-Т, № 04-Т, № 05-Т, № 06-Т, укладених між сторонами по справі 01.10.2012р.

Рішенням господарського суду Одеської області (суддя Желєзна С.П.) від 22.06.2016р. у позові ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Арка-Плюс» до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Консьєрж Сервіс» про стягнення 276600,00 грн. відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.08.2016р. рішення господарського суду Одеської області від 22.06.2016р. по справі №916/1/16 залишено без змін, апеляційна скарга - без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.11.2016р. касаційну скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Арка-Плюс" задоволено. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.08.2016р. та рішення господарського суду Одеської області від 22.06.2016р. у справі №916/1/16 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

У зв'язку з направленням справи №916/1/16 на новий розгляд до господарського суду Одеської області, на підставі розпорядження керівника апарату суду від 22.11.2016р. №941 було призначено повторний автоматичний розподіл справи між суддями з метою визначення складу суду.

Згідно даних повторного автоматичного розподілу справи між суддями справу №916/1/16 передано на розгляд судді Д'яченко Т.Г.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.11.2016р. справу №916/1/16 прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні.

10.01.2017р. до господарського суду Одеської області представником позивача - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Арка-Плюс» надані уточнення до позовної заяви, відповідно до яких позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Консьєрж Сервіс» грошові кошти в розмірі 205600 грн. як повернення сплати, здійсненої ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Арка-Плюс» за договорами № 01-Т від 01.10.2012р., № 02-Т від 01.10.2012р., № 03-Т від 01.10.2012р., № 04-Т від 01.10.2012р., № 05-Т від 01.10.2012р., та 71000 грн. надлишково сплачених коштів, загальна сума стягнення становить 276600 грн.

Відповідач - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Консьєрж Сервіс» у судові засідання при новому розгляді справи не з'явився, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав, свого права на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином шляхом надіслання ухвали суду на юридичну адресу, відповідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань, про що свідчить рекомендоване поштове повідомлення про вручення поштового відправлення. (а.с. 218).

З огляду на викладене, відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. за №18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (з наступними змінами та доповненнями), відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду даної справи господарським судом.

Оскільки ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Консьєрж Сервіс» не було надано суду при новому розгляді справи відзиву на позов, справа розглядається судом за наявними в ній матеріалами згідно зі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.

01 жовтня 2012 року між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Арка-Плюс» (Партнер) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Консьєрж Сервіс» (Підприємство) було укладено договори про надання транспортно-логістичних послуг № 01-Т (без визначення суми договору), № 02-Т (зі встановленням вартості наданих послуг у розмірі за договором - 50000 грн., з доповненнями № 1 від 01.10.2012р.), №03-Т (зі встановленням вартості наданих послуг за договором у розмірі 46000 грн., з доповненнями № 1 від 01.10.2012р.), № 04-Т (зі встановленням вартості наданих послуг за договором у розмірі 54600 грн., з доповненнями №1 від 01.10.2012р.), № 05-Т (зі встановленням вартості наданих послуг за договором у розмірі 55000 грн. з доповненнями №1 від 01.10.2012р.).

Загальна вартість послуг за укладеними договорами складала 205600 грн.

Відповідно до умов п. 1.1. Договорів №01-Т від 01.10.2012р., №02-Т від 01.10.2012р., №03-Т від 01.10.2012р., №04-Т від 01.10.2012р., №05-Т від 01.10.2012р., сторони приймають на себе зобов'язання по взаємному здійсненню транспортно-експедиційних та логістичних послуг в порядку та на умовах, визначених договором.

Підприємство від свого імені, за рахунок Партнера та за винагороду, обумовлену договором приймає на себе зобов'язання організувати комплекс транспортно-експедиційних послуг у відношенні до Вантажів Партнера та/або третіх осіб, які є клієнтами Партнера за заявленим (усно, письмово чи по факсу) Партнером маршруту. (п. 1.2. Договорів).

У відповідності до п. 1.3. Договорів, Партнер від імені Підприємства та за винагороду обумовлену Договором приймає на себе зобов'язання організувати комплекс логістичних послуг відносно до Вантажів Підприємства та/або третіх осіб, які є клієнтами Підприємства за заявленим (усно, письмово чи по факсу) Підприємством дорученням.

Умовами п. 7.1 Договорів (№ 01-Т від 01.10.2012р., № 02-Т від 01.10.2012р., № 03-Т від 01.10.2012р., № 04-Т від 01.10.2012р., № 05-Т від 01.10.2012р.) передбачено, що вони вступають в силу з моменту підписання сторонами і діють до 31.12.2012 р.

Згідно з п. 5.2 Договорів № 01-Т від 01.10.2012р., № 02-Т від 01.10.2012р., № 03-Т від 01.10.2012р., № 04-Т від 01.10.2012р., № 05-Т від 01.10.2012р., оплата за діючими договорами здійснюється на підставі пред'явлених рахунків у гривні.

Виходячи зі змісту положень п. 3.1.8 Договорів № 01-Т від 01.10.2012р., № 02-Т від 01.10.2012р., № 03-Т від 01.10.2012р., № 04-Т від 01.10.2012р., № 05-Т від 01.10.2012р., ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Консьєрж Сервіс» було зобов'язано оформити та відправити позивачу транспортну накладну, акт виконаних робіт та рахунок-фактуру за надані послуги.

В свою чергу, відповідно до п. 3.2.7. Договорів № 01-Т від 01.10.2012р., № 02-Т від 01.10.2012р., № 03-Т від 01.10.2012р., № 04-Т від 01.10.2012р., № 05-Т від 01.10.2012р., ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Арка-Плюс» було зобов'язано здійснити оплату за надані послуги відповідно до рахунків, пред'явлених ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Консьєрж Сервіс» .

Як пояснює позивач, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Арка-Плюс» на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Консьєрж Сервіс» за умовами укладених договорів були перераховані грошові кошти у розмірі 298600 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3607 від 19.10.2012р. на суму 96000 грн., платіжним дорученням №3509 від 19.10.2012р. на суму 154600 грн., платіжним дорученням №3508 від 19.10.2012р. на суму 26000 грн. та платіжним дорученням №207 від 12.11.2012р., оригінали яких містяться в матеріалах справи. (а.с. 136-139).

Також, даний факт перерахування вище зазначених грошових коштів позивачем на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Консьєрж Сервіс» підтверджується випискою банку по особовим рахункам від 19.10.2012р. та 12.11.2012р. (а.с. 131-135).

Як вбачається з позовної заяви та пояснень представника позивача, наданих суду, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Арка-Плюс» , понад умов підписаних між сторонами договорів надлишково було перераховано грошові кошти у розмірі 93000 грн.

Відповідачем - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Консьєрж Сервіс» відповідно до платіжного доручення №207 від 12.11.2012р. на користь позивача було повернуто частину нашлишково сплачених коштів у розмірі 22000 грн .

Як поясню представник позивача, решта грошової суми у розмірі 71000 грн ., яка була надлишково сплачена позивачем на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Консьєрж Сервіс» , з боку відповідача повернута не була.

Отже, як вважає позивач, за ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Консьєрж Сервіс» рахується зобов'язання щодо повернення грошової суми на користь позивача у розмір 71000 грн., як такої, що була надлишково сплачена на користь відповідача.

Положеннями п. 7.1 Договорів №01-Т від 01.10.2012р., №02-Т від 01.10.2012р., №03-Т від 01.10.2012р., №04-Т від 01.10.2012р., №05-Т від 01.10.2012р. передбачено, що вони вступають в силу з моменту підписання сторонами і діють до 31.12.2012 р.

Отже, дія вищезазначених договорів закінчилася 31 грудня 2012 року, однак, як стверджує позивач, послуги по даним договорам з боку відповідача - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Консьєрж Сервіс» надані не були, а перераховані позивачем грошові кошти, у загальному розмірі 276600 грн., з яких 205600 грн., які буди сплачені позивачем за умовами укладених договорів та 71000 грн. кошти, які були нашлишково перераховані на користь позивача, так і залишаються у розпорядженні відповідача.

Позивачем - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Арка-Плюс» на адресу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Консьєрж Сервіс» 01 жовтня 2015 року було скеровано Вимогу №49, відповідно до якої позивачем було зазначено щодо необхідності повернення надлишково сплачених коштів та коштів, що були перераховані та невикористані відповідно до умов Договорів № 01-Т від 01.10.2012р., № 02-Т від 01.10.2012р., № 03-Т від 01.10.2012р., № 04-Т від 01.10.2012р., № 05-Т від 01.10.2012р., та зазначено, що у разі невиконання даної вимоги, позивач буде змушений звернутись до господарського суду метою захисту порушених прав та стягнення загального боргу у 276600 грн.

Однак, вимога ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Арка-Плюс» від 01 жовтня 2015 року №49 залишилась з боку відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Консьєрж Сервіс» без відповіді та реагування, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з захистом свого порушеного права.

Суд, розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, наданих суду в судових засіданнях, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Судом встановлено, що правовідносини сторін по справі виникли на підставі укладених між ними Договорів №01-Т від 01.10.2012р., №02-Т від 01.10.2012р., №03-Т від 01.10.2012р., №04-Т від 01.10.2012р., №05-Т від 01.10.2012р.

Згідно до ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (п.1 ст. 903 Цивільного Кодексу України). Положеннями ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно до ч. 1 ст. 8 Цивільного кодексу України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Положеннями ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до абз. 4 ч. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 року „Про судове рішення» (із змінами та доповненнями), з огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК України господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Подаючи до господарського суду Уточнення до позовної заяви від 10.01.2017р., в редакції яких судом розглядаються вимоги по суті, позивачем - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Арка-Плюс» було обґрунтовано заявлені вимоги про стягнення з відповідача 205600 грн. - як повернення позивачу перерахованих ним на користь відповідача і не використаних відповідно до умов укладених договорів №01-Т від 01.10.2012р., №02-Т від 01.10.2012р., №03-Т від 01.10.2012р., №04-Т від 01.10.2012р., №05-Т від 01.10.2012р. грошових коштів, та про стягнення з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Консьєрж Сервіс» грошових коштів в сумі 71000 грн., сплачених позивачем, на підставі положень п.3. ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Однак, суд зазначає, що до частини правовідносин сторін щодо стягнення грошових коштів в сумі 205600грн., перерахованих позивачем за умовами укладених між сторонами договорів, про необхідність повернення яких ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Арка-Плюс» з урахуванням вимог діючого законодавства, було сповіщено відповідача, з відмовою прийняття від ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Консьєрж Сервіс» послуг за укладеними договорами, у зв'язку з несвоєчасним виконанням умов договорів та фактичним закінченням строку їх дії, застосовуються інші правові норми діючого законодавства, якими регулюються спірні правовідносини у даній справі в цій частині, та суд не обмежений вправі самостійно визначити правове обґрунтування заявлених вимог, з урахуванням природи виникнення підстав такого позову.

Відповідно до ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Дослідивши обставини справи, судом встановлено, що загальна сума за укладеними між сторонами договорами № 01-Т від 01.10.2012р., № 02-Т від 01.10.2012р., № 03-Т від 01.10.2012р., № 04-Т від 01.10.2012р., № 05-Т від 01.10.2012р. становить 205600 грн.

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Арка-Плюс» на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Консьєрж Сервіс» за умовами цих договорів були перераховані грошові кошти у розмірі 298600 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3607 від 19.10.2012р. на суму 96000 грн., платіжним дорученням №3509 від 19.10.2012р. на суму 154600 грн., платіжним дорученням №3508 від 19.10.2012р. на суму 26000 грн. та платіжним дорученням №207 від 12.11.2012р., оригінали яких містяться в матеріалах справи. (а.с. 136-139).

Також, даний факт перерахування вище значених коштів позивачем на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Консьєрж Сервіс» підтверджується випискою банку по особовим рахункам від 19.10.2012р. та 12.11.2012р. (а.с. 131-135).

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне, у зв'язку з фактичним закінченням строків дії укладених договорів, приймаючи до уваги відмову позивача від їх виконання саме шляхом надання послуг, з дотриманням позивачем порядку пред'явлення відповідачу вимоги про фактичну відмову від прийняття таких послуг, задовольнити вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Арка-Плюс» про стягнення з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Консьєрж Сервіс» грошової суми в розмірі 205600 грн., у вигляді повернення позивачу суми попередньої оплати, не використаної відповідачем за умовами договорів.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Арка-Плюс» , понад умов підписаних між сторонами та вказаних вище договорів, було перераховано відповідачу грошові кошти в розмірі 93000 грн., частина яких в сумі 22000 грн. ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Консьєрж Сервіс» була позивачу повернута.

Однак, решта сплачених коштів не була повернута відповідачем, отже грошова сума в розмірі 71000 грн. безпідставно перебуває у розпорядженні відповідача без правових на те підстав.

Вимогою № 49 від 01 жовтня 2015 року ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Арка-Плюс» , крім іншого, просило відповідача повернути позивачеві кошти у розмірі 71000грн., як такі що були сплачені позивачем відповідачу поза умовами укладених між ними угод, помилково.

Однак, така вимога з боку відповідача залишилась без реагування та відповідного виконання.

Згідно ч.ч. 1,2 ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Враховуючи підтвердження з боку позивача шляхом надання суду відповідних письмових доказів, факту перерахування на користь відповідача грошових коштів в розмірі 93000 грн., частина яких в сумі 22000 грн. ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Консьєрж Сервіс» була позивачу повернута, а решта в розмірі 71000 грн. безпідставно перебуває у розпорядженні відповідача без правових на те підстав, суд вбачає правові підстави для задоволення позову ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Арка-Плюс» про стягнення з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Консьєрж Сервіс» 71000 грн. грошових коштів, набутих відповідачем без правових підстав.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, застосувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини сторін, суд дійшов до висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Арка-Плюс» зі стягненням з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Арка-Плюс» грошової суми в розмірі 276600 грн.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору в сумі 4149грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Консьєрж Сервіс» (65005, м.Одеса, вул. Бугаївська, буд. 35; код 36435171) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Арка-Плюс» (19604, Черкаська обл., село Червона Слобода, вул. Першотравнева, 71; код 34452627) 276600 (двісті сімдесят шість тисяч шістсот ) грн., з яких: 205600 (двісті п'ять тисяч шістсот ) грн., сплачених ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Арка-Плюс» за Договорами №01-Т від 01.10.2012р., №02-Т від 01.10.2012р., №03-Т від 01.10.2012р., №04-Т від 01.10.2012р., №05-Т від 01.10.2012р., та 71000 (сімдесят одна тисяча ) грн. грошових коштів, набутих без правових підстав, та судовий збір в розмірі 4149 (чотири тисячі сто сорок дев'ять) грн.

Повний текст рішення складено 24.01.2017р.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д'яченко