Рішення

від 24.01.2017 по справі 469/1394/16-ц

БЕРЕЗАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

24.01.2017 Справа № 469/1394/16-ц

2/469/181/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2017 року Березанський районний суд Миколаївської області у складі : головуючої - судді - Гапоненко Н.О.

за участю секретаря судового засідання - Потриваєвої М.А.

прокурора - Чобану Д.Г.,

представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Березанка цивільну справу за позовною заявою заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави до Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про визнання незаконними і скасування рішень, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки,-

встановив :

Заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 14 листопада 2016 року звернувся до суду із зазначеним позовом, у якому зазначив, що Миколаївською місцевою прокуратурою №1 під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42015150000000089, зареєстрованого 25 березня 2015 року за ч.2 ст.364 КК України за фактом незаконного вибуття у приватну власність земель прибережної захисної смуги Чорного моря, виявлено порушення законодавства під час розпорядження земельними ділянками територіальної громади с.Коблеве Березанського району Миколаївської області.

Як зазначено у позовній заяві, пунктами 1, 2 рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області №9 від 14 грудня 2012 року затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,1га (пасовища) із земель, не наданих у власність та користування, для ведення садівництва в с.Коблеве у межах території Коблівської сільської ради Березанського району.

Пунктом 1 рішення Коблівської сільсьської ради №11 від 26 грудня 2012 року цільове призначення земельної ділянки змінено на будівництво та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, на підставі чого ОСОБА_4 видано державний акт НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2.

За договором купівлі-продажу №655 від 29 квітня 2015 року вказану земельну ділянку відчужено на користь ОСОБА_1

Прокурор вважає, що вказані вище рішення Коблівської сільської ради прийнято з порушенням вимог законодавства, у зв'язку з чим підлягають визнанню незаконними та скасуванню.

У обгрунтування своїх вимог прокурор посилався на те, що спірна земельна ділянка розташована у межах пляжної зони прибережної захисної смуги Чорного моря та може перебувати виключно у державній та комунальній власності і надаватися лише у користування для спеціально визначених цілей; будівництво будь-яких споруд, крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних у межах пляжної зони заборонено нормами Водного та Земельного кодексів України; будівельними нормами і правилами та містобудівною документацією у зоні рекреації, де розміщена спірна земельна ділянка, заборонено будівництво об"єктів, крім баз відпочинку, пансіонатів та будинків відпочинку, пляжів, пам"яток археології, заказників пам"яток культури.

Всупереч вимогам ч.ч.2,3 ст.186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з природоохоронним органом та органом містобудування та архітектури не погоджено.

Цільове призначення земельної ділянки на момент відведення (землі сільськогосподарського призначення) та після його зміни (землі громадської забудови) не відповідало чинній на той час містобудівній документації, що, згідно з ч.7 ст.118 ЗК України, мало бути підставою для відмови у наданні органом місцевого самоврядування дозволу на розроблення проекту землеустрою земельної ділянки.

Крім того, прокурор вважає, що ОСОБА_4 фактично не мала наміру ведення садівництва, оскільки цільове призначення наданої їй у власність земельної ділянки було невдовзі змінене на комерційне призначення для будівництва та обслуговування об"єктів туристичної інфраструктури і закладів громадського харчування, а тому ОСОБА_4 отримала земельну ділянку, уникнувши процедури публічних торгів, яка встановлена ст.ст.124, 134 ЗК України для отримання громадянами у власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування об"єктів рекреаційного призначення.

У зв"язку з незаконністю оскаржуваних рішень Коблівської сільської ради прокурор просив визнати недійсним та скасувати виданий на їх підставі державний акт на право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку, а також на підставі п.3 ч.1 ст.388 ЦК України витребувати земельну ділянку у добросовісного набувача ОСОБА_1 на користь власника - територіальної громади с.Коблеве.

У судовому засіданні прокурор заявлені вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області та відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з"явились, про причини неявки суду не повідомили, про час та місце судового розгляду неодноразово повідомлялись повістками, про що свідчать зворотні поштові повідомлення.

Представник відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечував, посилаючись на сплив позовної давності, оскільки прокуратурі було відомо про всі рішення, прийняті Коблівською сільською радою. Також зазначав, що вимоги про визнання недійсними рішень та державного акта не можуть розглядатися у порядку цивільного судочинства.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

У порядку адміністративного судочинства, відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, розглядаються справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб"єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Спір у справі, що розглядається, стосується права власності фізичної особи на земельну ділянку, тобто цивільного права, що виникло із земельних відносин, а тому не є публічно-правовим; порядок розгляду цього спору визначається ЦПК України.

Зазначена правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України щодо віднесення спорів щодо правомірності набуття права власності на земельні ділянки до цивільної (господарської) юрисдикції, викладеної у постанові ВСУ № 21-281а16 від 30 березня 2016 року, яка, відповідно до ч.2 ст.214 ЦПК України, є обов"язковою для врахування судами.

У судовому засіданні встановлено, що рішенням Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області №9 від 14 грудня 2012 року Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок" затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та надано у власність ОСОБА_4 із земель, не наданих у власність та користування земельну ділянку площею 0.1 га (пасовища) для садівництва у с.Коблеве в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області (а.с.15).

Рішенням Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області №11 від 26 грудня 2012 року Про затвердження проектів із землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок, що перебувають у власності громадян затверджено проект із землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, що перебуває у власності ОСОБА_4 для ведення садівництва в межах населеного пункту с.Коблеве площею 0.1 га (забудовані землі) на комерційне призначення для будівництва об'єктів інфраструктури та закладів громадського харчування (а.с.18).

29 грудня 2012 року ОСОБА_4 видано державний акт НОМЕР_1 на право приватної власності на вказану земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_2 (а.с.21).

29 квітня 2015 року на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу №655 ОСОБА_4 продано вказану земельну ділянку відповідачу ОСОБА_1.(а.с.24).

Зазначені обставини сторонами не оспорюються та підтверджені також інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.24-25), експлікацією земельних угідь (а.с.16-17), витягом з поземельної книги (а.с.20-23), повідомленням Держгеокадастру у Миколаївській області (а.с.26).

За даними Національної кадастрової системи, спірна земельна ділянка знаходиться на відстані від урізу води Чорного моря до південої межі - 50-60 метрів, до північної - 90-100 метрів (а.с.26), що узгоджується з матеріалами експлікації земельних угідь (а.с.16).

За положеннями ст..60 Земельного кодексу України та ст. 88 Водного кодексу України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об"єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше 2-х км від урізу води.

У межах прибережної захисної смуги морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється пляжна зона, ширина якої визначається залежно від ландшафтно-формуючої діяльності моря, але не менше 100 метрів від урізу води (ч.10 ст.88 Водного кодексу України).

З урахуванням зазначених нормативних розмірів, наявні підстави вважати, що спірна земельна ділянка розташована в межах пляжної зони прибережної захисної смуги.

Землі, зайняті прибережними захисними смугами, віднесено до земель водного фонду (ст. 58 ЗК України).

За змістом ст.59 ЗК України, землі прибережних захисних смуг перебувають виключно у державній та комунальній власності і можуть надаватися лише в користування та для спеціально визначених цілей.

Як передбачено ч.4 ст.59 ЗК України (в редакції, що діяла на час прийняття оскаржуваних рішень), земельні ділянки прибережних захисних смуг можуть передаватися громадянам та юридичним особам на умовах оренди для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо. Передача земельних ділянок прибережних захисних смуг у приватну власність та для потреб, не зазначених у ч.4 ст.59 ЗК України, законодавством України не передбачено.

Таким чином, Коблівською сільською радою всупереч зазначеним нормам законодавства передано у приватну власність земельну ділянку, що знаходиться у межах прибережної захисної смуги, для потреб, не передбачених законом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до проекту планування та забудови Березанського району Миколаївської області, затвердженого постановою Державного комітету УРСР у справах будівництва від 23.10.1985 року № 112, надана відповідачці ОСОБА_4 у власність земельна ділянка розташована у зоні рекреації, у якій не передбачено розміщення земельних ділянок для сільськогосподарського призначення та земель громадської забудови (а.с.28).

Невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, є підставою для відмови у дозволі на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (ч.7 ст.118 ЗК України).

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про те, що рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області №9 від 14 грудня 2012 року Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок", яким затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та надано у власність ОСОБА_4 земельну ділянку для ведення садівництва, не відповідає зазначеним вимогам законодавства.

Відповідно до ч.8 ст.118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується у порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, зокрема, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої в межах прибережної захисної смуги, підлягає погодженню з природоохоронним органом (ч.3 ст.186-1 ЗК України).

Як вбачається з повідомлення Управління екології та природних ресурсів Миколаївської обласної державної адміністрації (а.с.29), землевпорядна документація щодо відведення земельної ділянки в с.Коблеве у власність ОСОБА_4 з кадастровим номером НОМЕР_2 до управління не надходила, висновки про погодження (відмову) не надавалися.

Разом з тим, відповідно до вказаного повідомлення, Управління екології та природних ресурсів Миколаївської обласної державної адміністрації створене у 2013 році, тобто після затвердження землевпорядної документації щодо відведення спірної земельної ділянки у власність відповідачки ОСОБА_4, вказане управління не є наступником Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Миколаївській області.

Відповідно до п.4.8 Положення про Державне управління охорони навколишнього природного середовища в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від19.12.2006 N 548 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 лютого 2007 року за N 119/13386, до повноважень вказаного управління відносилось погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок на відповідній території.

Будь-які дані про відсутність погодження проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_4 Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Миколаївській області прокурором суду не надано, а тому суд вважає недоведеним посилання прокурора на порушення Коблівською сільською радою вимог ч.3 ст.186-1 ЗК.

Частиною третью статті 62 ЗК України, ч.3 ст.90 ВК України у межах пляжної зони прибережних захисних смуг заборонено будівництво будь-яких споруд, крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про основи містобудування" основою для вирішення питань про вилучення (викуп), передачу (надання) земельних ділянок у власність чи користування громадян та юридичних осіб є містобудівна документація.

Абзацом 2 ст.48 Закону України "Про охорону земель" передбачено, що розміщення і будівництво об'єктів житлово-комунального, промислового, транспортного, іншого призначення здійснюються відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об'єктів.

Містобудівною документацією, що діяла на момент прийняття рішення Коблівської сільської ради № 11 від 26 грудня 2012 року, є "Проект планування та забудови Березанського району Миколаївської області", затверджений постановою Державного комітету Української РСР у справах будівництва від 23.10.1985 року №112, відповідно до якого в зоні рекреації, у якій розташована спірна земельна ділянка, планувалось розміщення баз відпочинку, пансіонатів та будинків відпочинку, кемпінгів, піонертаборів, таборів праці та відпочинку, пляжів, пам"яток археології та заказників пам"яток культури (а.с.28).

Пунктом 10.17 ДБН 360-92 "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", затверджених наказом Держкоммістобудування №44 від 17.04.1992 р., заборонено будівництво будівель, споруд і комунікацій у приморських прибережних смугах завширшки менше 100 м. від урізу води, а в приморських курортних зонах за наявності пляжу - менше 100 м. від його суходільної межі.

Отже, будівництво об"єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування на спірній земельній ділянці суперечить земельному і водному законодавству, містобудівній документації та діючим будівельним нормам, державним стандартам і правилам, а тому рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області №11 від 26 грудня 2012 року Про затвердження проектів із землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок, що перебувають у власності громадян , яким затверджено проект із землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, що перебуває у власності ОСОБА_4, з ведення садівництва на комерційне призначення для будівництва об'єктів інфраструктури та закладів громадського харчування, не є законним.

Крім того, звернень від ОСОБА_4 до управління містобудування та архітектури Миколаївської обласної державної адміністрації щодо розгляду проектів землеустрою по спірній земельній ділянці не надходило (а.с.28), а тому при прийнятті зазначеного рішення Коблівською сільською радою порушено вимоги ч.2 ст.186-1 ЗК України, відповідно до яких проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об'єкт будівництва або планується розташування такого об'єкта, подається також на погодження до органу містобудування та архітектури.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

При цьому суд застосовує правову позицію Верховного Суду України, викладену у справі за №6-2469 цс16, щодо презумпції можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав та необхідність доведення позивачем того факту, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права.

Статтею 19 Закону України "Про прокуратуру (1991 року) передбачалось, що предметом прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів була, зокрема відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам; перевірка виконання законів проводилась за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора.

Як вбачається з копії вимоги в.о.прокурора Березанського району Миколаївської області № 45-41вих-12 від 12.01.2012 року, з метою нагляду за додержанням і застосуванням законів органами місцевого самоврядування всіх сільських голів Березанського району було зобов"язано щомісячно надавати на адресу прокуратури району належним чином оформлені оригінали правових актів (розпоряджень, рішень) органів місцевого самоврядування та завчасно повідомляти прокуратуру району про засідання сесій рад.

Супровідним листом Коблівської сільської ради від 08 серпня 2013 року № 1021 до прокуратури району направлено копії рішень сільської ради із земельних питань за 2012 рік, а супровідним листом Коблівської сільської ради від 21 січня 2013 року № 73 до прокуратури району направлено протоколи ХХІІ сесії від 14 грудня 2012 року та ХХІІІ позачергової сесії від 26 грудня 2012 року, на яких було прийнято оскаржувані рішення.

Таким чином, здіснюючи нагляд за додержанням та застосуванням законів відповідно до ст.19 Закону України "Про прокуратуру" (1991 року), прокуратура мала об"єктивну можливість довідатися про порушення законодавства, допущені при прийнятті оскаржуваних рішень, не пізніше серпня 2013 року, а тому позовна давність за вимогами про їх скасування сплинула у серпні 2016 року.

Оскільки із зазначеним позовом прокурор звернувся до суду у листопаді 2016 року, позовні вимоги задоволенню не підлягають через сплив позовної давності.

Посилання прокурора на те, що копій спірних рішень прокуратурою не отримано, у судовому засіданні не доведено.

При цьому суд зважає на те, що, відповідно до ст.8 Закону України "Про прокуратуру" (1991 року) вимоги прокурора, які відповідають чинному законодавству, були обов'язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб та громадян і повинні були виконуватися невідкладно або у передбачені законом чи визначені прокурором строки. Невиконання без поважних причин законних вимог прокурора тягнуло за собою передбачену законом відповідальність.

Проте жодних даних про притягнення до відповідальності посадових осіб за невиконання вимоги в.о.прокурора Березанського району Миколаївської області № 45-41вих-12 від 12.01.2012 року суду не повідомлено.

У зв'язку із застосуванням позовної давності до основних вимог на підставі ст.266 ЦК України суд застосовує позовну давність і до додаткових вимог прокурора про визнання недійсним та скасування державного акта про право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 212, 214-215,218 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку в десятиденний строк з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Миколаївської області через Березанський районний суд.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подавати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя :

Повний текст рішення виготовлено і підписано 24 січня 2017 року.