Ухвала

від 23.01.2017 по справі 2н-20/08

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 2н-20/08

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2017 року Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого - судді Свірідової В.В.

за участю секретаря Степанюк Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню,-

в с т а н о в и в:

25.11.2016 року представник заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся в суд із заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, в якій просить визнати таким, що не підлягає виконанню судовий наказ №2н-20/08 від 10.01.2016р., виданий Шевченківським районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь акціонерного товариства Індустріально-експортний Банк 15 888, 37 грн. боргу, а також 79, 50 грн. судового збору, 15, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Заяву мотивує тим, що 05.07.2012 р. боржник ОСОБА_3 внаслідок реєстрації шлюбу змінила своє прізвище на Рац.

12.10.2016 р. ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, шляхом видачі нотаріально посвідченої приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4, видала на ім'я ОСОБА_2 довіреність, якою уповноважила ОСОБА_2, представляти її інтереси в органах державної влади, в т.ч. бути її представником при веденні її справ в усіх судових установах, в т.ч. в судах першої інстанції при розгляді справ, стороною в яких вона виступатиме, з усіма правами, наданими законом, для чого надала мені право від її імені подавати та отримувати заяви, клопотання, необхідні документи, накази, рішення суду, розписуватись за неї, завіряти документи, виконувати всі дії, пов'язані з цією довіреністю.

10.01.2008 р. Шевченківським районним судом м. Львова видано судовий наказ №2н-20/08 про стягнення із ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь акціонерного товариства Індустріально-Експортний банк , що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Пушкінська, 42/4, індекс 01034, на рахунок 35198831000001 в ФЛРУ АТ Індекс-Банк , МФО 325279, Код ЄДРПОУ 25249723 заборгованість за кредитним договором в сумі 15 888, 37 грн., а також 79, 50 грн. судового збору та 15, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

18.07.2008 р. вказаний судовий наказ стягувачем подано до виконання.

21.07.2008 р. державним виконавцем Шевченківського ВДВС ЛМУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання судового наказу Шевченківського районного суду м. Львова від 10.01.2008 р. №2н-20/08.

30.06.2010 р. державним виконавцем Шевченківського ВДВС ЛМУЮ винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 2 ст. 40 Закону України Про виконавче провадження від 30.06.1999 р., в редакції, що діяла на вказаний момент. У постанові державний виконавець зазначив, що згідно акту державного виконавця від 30.06.2010 р., майна боржника не виявлено. Державним виконавцем накладено арешт на все майно боржника. Згідно відповіді УДАІ ГУМВСУ у Л/о від 18.02.2010 р. за боржником транспортні засоби не числяться. Згідно відповіді ОКП БТІ та ЕО арешт накладено на 1/2 квартири АДРЕСА_1, власником якої є гр. ОСОБА_3, однак вартість майна значно перевищує суму боргу, що унеможливлює звернення стягнення на вищезазначене майно.

Згідно відкритих даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб підприємців України запису про таку юридичну особу як Акціонерне товариство Індустріально-Експортний Банк (Код ЄДРПОУ 25249723) не міститься. Згідно відкритих джерел в мережі інтернет правонаступником зазначеного стягувача є інша юридична особа - ПАТ Креді ОСОБА_5 (Код ЄДРПОУ 14361575).

Після повернення документа стягувачеві у 2010 році, судовий наказ повторно до виконання стягувачем не пред'являвся. Ухвал Шевченківського районного суду м. Львова про заміну стягувача у виконавчому провадженні ВП№8302449 чи ухвал про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання на адресу боржника не надходило. Виконавчий документ, починаючи з 2010 року стягувачем до органів ДВС не подавався.

Вважає, що трирічний строк для повторного пред'явлення судового наказу сплив, а отже виконавчий документ не може бути пред'явлений в органи ДВС і є таким, що не підлягає виконанню. Крім того, судовий наказ не може бути пред'явлений до виконання через неможливість заміни стягувача його правонаступником, оскільки таке можливо лише за наявності відкритого виконавчого провадження, а також через неможливість правонаступником подати на розгляд суду заяву про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документи до виконання, з цих підстав просить заяву задовольнити.

Представник заявника ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності від 20.10.2016 року, подав заяву про розгляд заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у його відсутності та просив таку задовольнити.

Інші учасники до суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час і місце розгляду заяви. Причину неявки суду не повідомили.

У відповідності до ст. 197 ЦПК України у зв'язку з неявкою всіх учасників процесу, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.

З'ясувавши обставини справи суд приходить до висновку, що заява підлягає до задоволення за таких підстав.

10.01.2008 року Шевченківським районним судом м. Львова видано судовий наказ №2н-20/08 про стягнення із ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь акціонерного товариства Індустріально-Експортний банк , що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Пушкінська, 42/4, індекс 01034, на рахунок 35198831000001 в ФЛРУ АТ Індекс-Банк , МФО 325279, Код ЄДРПОУ 25249723 заборгованість за кредитним договором в сумі 15 888, 37 грн., а також 79, 50 грн. судового збору та 15, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

18.07.2008 року вказаний судовий наказ стягувачем подано до виконання.

21.07.2008 року державним виконавцем Шевченківського ВДВС ЛМУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання судового наказу Шевченківського районного суду м. Львова від 10.01.2008 року №2н-20/08.

30.06.2010 року державним виконавцем Шевченківського ВДВС ЛМУЮ винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 2 ст. 40 Закону України Про виконавче провадження від 30.06.1999 року, в редакції, що діяла на вказаний момент. У постанові державний виконавець зазначив, що згідно акту державного виконавця від 30.06.2010 року, майна боржника не виявлено. Державним виконавцем накладено арешт на все майно боржника. Згідно відповіді УДАІ ГУМВСУ у Л/о від 18.02.2010 року за боржником транспортні засоби не числяться. Згідно відповіді ОКП БТІ та ЕО арешт накладено на 1/2 квартири АДРЕСА_1, власником якої є гр. ОСОБА_3, однак вартість майна значно перевищує суму боргу, що унеможливлює звернення стягнення на вищезазначене майно.

Після повернення документа стягувачеві у 2010 році, судовий наказ повторно до виконання стягувачем не пред'являвся. Ухвал Шевченківського районного суду м. Львова про заміну стягувача у виконавчому провадженні ВП№8302449 чи ухвал про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання на адресу боржника не надходило. Виконавчий документ, починаючи з 2010 року стягувачем до органів ДВС не подавався.

Вважаю, що трирічний строк для повторного пред'явлення судового наказу сплив, а отже виконавчий документ не може бути пред'явлений в органи ДВС і є таким, що не підлягає виконанню. Крім того, судовий наказ не може бути пред'явлений до виконання через неможливість заміни стягувача його правонаступником, оскільки таке можливо лише за наявності відкритого виконавчого провадження, а також через неможливість правонаступником подати на розгляд суду заяву про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документи до виконання.

У п.п. 23 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.11.2011 р. №14 Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження , на судові накази поширюються положення статей 369 - 373, 377, 378, 379, 380 ЦПК щодо вирішення процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судового наказу. Зазначені процесуальні питання вирішуються в порядку, визначеному цими статтями.

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 369 ЦПК України, суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом. Суд ухвалою вносить виправлення до виконавчого листа, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Відповідно до п.п. 5 Узагальнення про практику розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах , викладених в Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України №8 від 25.09.2015 р., роз'яснено, що у зв'язку з відсутністю чіткого визначення інших причин для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у ч. 4 ст. 369 ЦПК, у суддів виникали труднощі під час її застосування. При цьому словосполучення або з інших причин не стосується припинення обов'язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами. Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові. Обов'язок боржника може припинятися з передбачених законом підстав. Підстави припинення цивільно-правових зобов'язань, зокрема, містить глава 50 розділу І книги п'ятої ЦК. Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, зокрема пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України Про виконавче провадження від 30.06.1999 р., в редакції чинній станом на день повернення виконавчого документу стягувачеві, було вказано, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю повного або часткового виконання рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після перерви встановлюється з дня повернення виконавчого документа стягувачу.

При цьому, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону України Про виконавче провадження в редакції, що діяла на момент видачі судового наказу, строк пред'явлення такого виконавчого документа до виконання становив 3 роки, що також зазначено і в судовому наказі від 10.01.2008 р. №2н-20/08, а отже, строк для повторного пред'явлення цього виконавчого документа до виконання сплив 30.06.2013 р., тобто більш як 3 календарних роки.

Верховний Суд України у своїй постанові від 20.01.2016 р. у справі №6-711цс15 здійснив наступний правовий висновок: За змістом положень частин першої, другої статті 22 Закону України Про виконавче провадження (в редакції Закону України Про внесення змін до Закону України Про виконавче провадження та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) ) виконавчий лист, виданий на підставі рішення суду в цивільній справі, може бути пред'явлений до примусового виконання протягом одного року з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

Зазначення судом у виконавчому листі іншого строку пред'явлення його до виконання не має правового значення, оскільки такий строк встановлено імперативною нормою закону й не може бути змінено судом.

За пунктом 4 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Закону України Про виконавче провадження та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) , який набрав чинності з 9 березня 2011 року, виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені на момент їх видачі.

Таким чином, поширення дії норм вказаного Закону на правовідносини щодо пред'явлення виконавчого документа до виконання залежить від часу видачі такого документа.

У справі, яка переглядається, виконавчий документ, виданий на підставі рішення суду після набрання чинності Законом України № 2677-VІ (9 березня 2011 року), був пред'явлений до виконання поза межами строків, установлених статтею 22 Закону України Про виконавче провадження , питання про поновлення пропущеного строку в установленому статтею 371 ЦПК України порядку не вирішувалося, і відповідно зазначена обставина, виходячи з положень статті 26 Закону України Про виконавче провадження , була підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження .

При цьому, питання про поновлення пропущеного строку вирішується в порядку, передбаченому ст. 371 ЦПК України, згідно якої, пропущений стягувачем строк для пред'явлення до виконання може бути поновлено з причин, визнаних судом поважними.

Виходячи із принципу змагальності сторін у цивільному процесі, обставина про поважність причин пропущення строків повинна обгрунтовуватися належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 57-59 ЦПК України, тобто на загальних підставах.

Враховуючи таке, судовий наказ Шевченківського районного суду м. Львова №2н-20/08 від 18.01.2008 року не може бути пред'явлений до примусового виконання через пропуск стягувачем строків без поважних причин.

Також слід вказати, що згідно із п. 7 Узагальнення про практику розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах , викладених в Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України №8 від 25.09.2015 р., роз'яснено, що виключним суб'єктом звернення до суду з питанням про поновлення пропущено строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання є стягувач, тобто в даному випадку цього не може бути здійснено через те, що стягувач припинив свою діяльність.

Крім того, за вказаним судовим наказом, як виконавчим документом не може бути відкрито виконавче провадження й з тих причин, що юридична особа стягувача припинила своє існування внаслідок реорганізації, а правонаступник прав стягувача не набув правового статусу сторони виконавчого провадження, у порядку, встановленому ст. 8 Закону України Про виконавче провадження та ст. 378 ЦПК України. Заміна сторони стягувача у виконавчому провадженні може відбутися виключно у відкритому виконавчому провадженні за ініціативою державного виконавця, за заявою сторони (стягувача) державному виконавцю про заміну сторони правонаступником або за зверненням сторони (стягувача) у виконавчому провадженні до суду із відповідною заявою.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 8 Закону України Про виконавче провадження , сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. У разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

Отже, як вже вище було вказано, ст. 8 Закону встановлено виключне коло суб'єктів, які можуть звернутися із заявою про заміну сторони її правонаступником. Вказаними особами є державний виконавець або сторона виконавчого провадження. Вказане може відбутися шляхом звернення державного виконавця до суду із відповідною заявою з власної ініціативи або ж внаслідок подання стороною державному виконавцю відповідної заяви, або ж шляхом звернення сторони виконавчого провадження із відповідною заявою безпосередньо до суду.

Вищезазначене повністю кореспондується із положеннями ст. 378 ЦПК України, у якій зазначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця, приватного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Суд у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб.

Тобто, правонаступник є заінтересованою особою, а не стороною виконавчого провадження.

Крім того, варто зазначити, що заміна сторони виконавчого провадження можлива лише за наявності відкритого виконавчого провадження, про що також вказано в п. п. 11 Узагальнення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Пунктом 2.14 Інструкції з організації примусового виконання рішень передбачено, що правонаступництво можливе на всіх стадіях виконавчого провадження - з моменту відкриття виконавчого провадження до його закінчення. Після заміни вибулої сторони виконавчого провадження її правонаступником державний виконавець продовжує виконання виконавчого провадження в порядку, встановленому Законом.

За таких обставин суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню є підставною та підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 197, 369 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню судовий наказ №2н-20/08 від 10.01.2016р., виданий Шевченківським районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь акціонерного товариства Індустріально-експортний Банк 15 888, 37 грн. боргу, а також 79, 50 грн. судового збору, 15, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена через Шевченківський районний суд м.Львова до Апеляційного суду Львівської області протягом 5 днів.

Суддя: ОСОБА_6