Рішення

від 26.01.2017 по справі 495/5083/15-ц

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 495/5083/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2017 року м. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді: Мишко В.В.

при секретарі судового засідання: Левченко А.В.

за участю позивачів: ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_7 виданий 27.02.2001 року), ОСОБА_2 (паспорт серії НОМЕР_8 виданий 05.11.2002 року), ОСОБА_3 (паспорт серії НОМЕР_9 виданий 08.10.2013 року), ОСОБА_4 (паспорт серії НОМЕР_10 виданий 05.11.2002 року) та ОСОБА_5 (паспорт серії НОМЕР_11 виданий 13.02.1998 року)

за участю представників позивачів: ОСОБА_6 (довіреність № 30 видана 11.02.2016 року), ОСОБА_7 (довіреність № 274 видана 26.07.2016 року), ОСОБА_7 (довіреність № 275 видана 26.07.2016 року), ОСОБА_7 (довіреність № 276 видана 26.07.2016 року), ОСОБА_7 (довіреність № 290 видана 02.08.2016 року), ОСОБА_7 (довіреність № 292 видана 02.08.2016 року), ОСОБА_7 (довіреність № 291 видана 02.08.2016 року)

за участю третьої особи: ОСОБА_8 (паспорт серії НОМЕР_12 виданий 15.03.2001 року)

за участю представників третьої особи: ОСОБА_7 (довіреність № 2169 видана 26.08.2015 року), ОСОБА_9 (довіреність № 1346 видана 07.12.2016 року), ОСОБА_10 (довіреність № 1346 видана 07.12.2016 року)

представники відповідачів: ТОВ Агрофірма Шаболат та ПП Лакарен - не з'явилися

третя особа: ОСОБА_11 - не з'явилася

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 495/5083/15-ц

за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_12, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5

до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Шаболат та Приватного підприємства Лакарен

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_11

про визнання договору нікчемним та усунення перешкод у користуванні майном

за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_8

до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Шаболат та Приватного підприємства Лакарен

про визнання договору нікчемним та усунення перешкод у користуванні майном

за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_11

до ОСОБА_12, ОСОБА_1, ОСОБА_13 та Приватного підприємства Лакарен

про зобов'язання вчинити певні дії по виконанню умов договору оренди

В С Т А Н О В И В :

27.07.2015 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач-1), ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач-2), ОСОБА_12 (далі по тексту - позивач-3), ОСОБА_3 (далі по тексту - позивач-4), ОСОБА_4 (далі по тексту - позивач-5) та ОСОБА_5(далі по тексту - позивач-6) звернулися до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовною заявою (з урахуванням поданих до суду 02.03.2016 року уточнень) до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Шаболат (далі по тексту - відповідач-1) та Приватного підприємства Лакарен (далі по тексту - відповідач-2) про визнання договору нікчемним та усунення перешкод у користуванні майном(т.1 а.с.1-3, 151-152).

Так, позивачі, з урахуванням остаточно уточнених позовних вимог, просять суд:

- визнати нікчемним договір купівлі-продажу № 1/12 багаторічних насаджень винограду від 20.12.2012 року, що знаходяться за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, територія Шабівської сільської ради, за межами населених пунктів, земельні масиви № 41 (загальною площею 88,06 га) та № 42 (загальною площею 42,54 га), укладений між СК Шаболат , правонаступником якого є ТОВ Агрофірма Шаболат , та ПП Лакарен , в частині багаторічних насаджень винограду, що знаходяться в межах земельних ділянок, які належать: ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_13, земельний масив № 41, ділянка НОМЕР_14, площею 6,3549 га, кадастровий номер НОМЕР_15; ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_16, земельний масив № 41, ділянка НОМЕР_17, площею 5,7167 га, кадастровий номер НОМЕР_18; ОСОБА_12 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_19, земельний масив № 41, ділянка НОМЕР_20, площею 5,7192 га, кадастровий номер НОМЕР_21; ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_22, земельний масив № 41, ділянка НОМЕР_23, площею 0,69 га, кадастровий номер НОМЕР_24 та на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_25, земельний масив № 41, ділянка НОМЕР_26, площею 4,48 га, кадастровий номер НОМЕР_27; ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_28, земельний масив № 41, ділянка НОМЕР_29, площею 4,2864 га, кадастровий номер НОМЕР_30 та на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_31, земельний масив № 41, ділянка НОМЕР_32, площею 1,0063 га, кадастровий номер НОМЕР_33; ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_34, земельний масив № 41, ділянка НОМЕР_35, площею 5,2752 га, кадастровий номер НОМЕР_36 та на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_37, земельний масив № 41, ділянка НОМЕР_38 площею 5,1934 га, кадастровий номер НОМЕР_39;

- заборонити ПП Лакарен користуватися багаторічними насадженнями винограду, які належать: ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_13, земельний масив № 41, ділянка НОМЕР_14, площею 6,3549 га, кадастровий номер НОМЕР_15; ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_16, земельний масив № 41, ділянка НОМЕР_17, площею 5,7167 га, кадастровий номер НОМЕР_18; ОСОБА_12 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_19, земельний масив № 41, ділянка НОМЕР_20, площею 5,7192 га, кадастровий номер НОМЕР_21; ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_22, земельний масив № 41, ділянка НОМЕР_23, площею 0,69 га, кадастровий номер НОМЕР_24 та на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_25, земельний масив № 41, ділянка НОМЕР_26, площею 4,48 га, кадастровий номер НОМЕР_27; ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_28, земельний масив № 41, ділянка НОМЕР_29, площею 4,2864 га, кадастровий номер НОМЕР_30 та на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_31, земельний масив № 41, ділянка НОМЕР_32, площею 1,0063 га, кадастровий номер НОМЕР_33; ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_34, земельний масив № 41, ділянка НОМЕР_35, площею 5,2752 га, кадастровий номер НОМЕР_36 та на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_37, земельний масив № 41, ділянка НОМЕР_38 площею 5,1934 га, кадастровий номер НОМЕР_39.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28.07.2015 року було відкрито провадження по цивільній справі № 495/5083/16-ц за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_12, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ТОВ Агрофірма Шаболат та ПП Лакарен про визнання договору нікчемним та усунення перешкод у користуванні майном. Справу призначено до розгляду (т.1 а.с.34).

28.08.2015 року відповідачем-1 - ТОВ Агрофірма Шаболат , подано до суду заперечення проти позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_12, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, згідно з яким директор підприємства просить відмовити у задоволенні такої позовної заяви з огляду на те, що власником багаторічних насаджень є сільськогосподарське підприємство, а громадяни не позбавлені права звернутися із пропозицією про викуп зазанчених насаджень (т.1 а.с.42-43).

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 02.02.2016 року задоволено клопотання представника ПП Лакарен та залучено до участі у справі № 495/5083/15-ц в якості третьої, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору- ОСОБА_11 (т.1 а.с.118-119).

22.02.2016 року ОСОБА_8 звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області в межах цивільної справи № 495/5083/15-ц з позовною заявою як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Шаболат та Приватного підприємства Лакарен про визнання договору нікчемним та усунення перешкод у користуванні майном (т.1 а.с.136).

Так, ОСОБА_8 просить суд:

- визнати нікчемним договір купівлі-продажу № 1/12 багаторічних насаджень винограду від 20.12.2012 року, що знаходяться за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, територія Шабівської сільської ради, за межами населених пунктів, земельні масиви № 41 (загальною площею 88,06 га) та № 42 (загальною площею 42,54 га), укладений між СК Шаболат , правонаступником якого є ТОВ Агрофірма Шаболат , та ПП Лакарен , в частині багаторічних насаджень винограду, що знаходяться в межах земельної ділянки, яка належать ОСОБА_8 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_40, земельний масив № 41, ділянка НОМЕР_41, площею 5,4539 га, кадастровий номер НОМЕР_42;

- усунути ОСОБА_8 перешкоди в користуванні багаторічними насадженнями винограду, які розташовані в межах земельної ділянки згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_40, земельний масив № 41, ділянка НОМЕР_41, площею 5,4539 га, кадастровий номер НОМЕР_42, за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, територія Шабівської сільської ради, за межами населених пунктів, у спосіб заборони ПП Лакарен користуватися вказаними багаторічними насадженнями винограду.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03.03.2016 року прийнято позовну заяву третьої особи ОСОБА_8 до спільного розгляду з цивільною справою № 495/5083/15-ц (т.1 а.с.201-202).

02.03.2016 року ОСОБА_11 звернулася до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області в межах цивільної справи №495/5083/15-ц з позовною заявою як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору до ОСОБА_12, ОСОБА_1, ОСОБА_13 та Приватного підприємства Лакарен про зобов'язання вчинити певні дії по виконанню умов договору оренди (т.1 а.с.154-157).

Так, ОСОБА_11 просить суд:

- зобов'язати ОСОБА_12 виконати умови договору оренди замельної частки (паю) від 22.06.2009 року, а саме зобов'язати ОСОБА_12 прийняти орендну плату за користування земельною ділянкою, яку він як орендар надав в оренду ОСОБА_11;

- зобов'язати ОСОБА_1 виконати умови договору оренди замельної частки (паю) від 22.06.2009 року, а саме зобов'язати ОСОБА_1 прийняти орендну плату за користування земельною ділянкою, яку він як орендар надав в оренду ОСОБА_11;

- зобов'язати ОСОБА_2 виконати умови договору оренди замельної частки (паю) від 22.06.2009 року, а саме зобов'язати ОСОБА_2 прийняти орендну плату за користування земельною ділянкою, яку він як орендар надав в оренду ОСОБА_11

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03.03.2016 року прийнято позовну заяву третьої особи ОСОБА_11 до спільного розгляду з цивільною справою № 495/5083/15-ц (т.1 а.с.199-200).

05.04.2016 року представником ОСОБА_12, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_7, подано до суду заперечення, згідно з якими вона просить суд відмовити у задоволенні позову третьої особи ОСОБА_11 з тих підстав, що відсутні підстави для зобов'язання власників земельних ділянок переукладати договори оренди та, відповідно, виконувати умови минулих договорів (т.1 а.с.229-230).

20.04.2016 року відповідачем-2 - ПП Лакарен , подано до суду заперечення проти позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_12, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, згідно з яким представник підприємства просить відмовити у задоволенні такої уточненої позовної заяви з огляду на те, що, по-перше, позивачами обрано такий спосіб захисту своїх прав (визнання договору нечинним), який не передбачено діючим законодавством, по-друге, власником багаторічних насаджень є сільськогосподарське підприємство, а громадяни не позбавлені права звернутися із пропозицією про викуп зазанчених насаджень, по-третє, позивачі в порушення ст.60 ЦПК України не надали до суду жодних доказів того, що ПП Лакарен користується їх виноградниками та чинитиь інші перешкоди позивачам (т.2 а.с.22-23).

В судовому засіданні 26.01.2017 року позивачі - ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та їх представники - ОСОБА_7 та ОСОБА_6, заявлені (уточнені) до суду позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд їх задовольнити, а у задоволенні позову ОСОБА_11 - відмовити.

В судовому засіданні 26.01.2017 року третя особа - ОСОБА_8 та його представники - ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, заявлені до суду позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд їх задовольнити, а у задоволенні позову ОСОБА_11 - відмовити.

Представники відповідачів - ТОВ Агрофірма Шаболат та ПП Лакарен , третя особа - ОСОБА_11 та її представник, в судові засідання не з'явилися без поважних причин, про причини неявки суд не повідомили, будь-яких клопотань не заявляли, хоча були належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду, про що свідчать наявні в матеріалах справи відповідні поштові повідомлення та довідковий лист (т.2 а.с.7, 64-66, 95-97, 117-119).

Згідно із ч.2 ст.77 Цивільного процесуального кодексу, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки в судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 169 Цивільного процесуального кодексу України, суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених статтею 157 цього Кодексу, у разі першої неявки в судове засідання сторони або будь-якого з інших осіб, які беруть участь у справі, оповіщених у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, якщо вони повідомили про причини неявки, які судом визнано поважними.

Згідно із ст.157 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а справи про поновлення на роботі, про стягнення аліментів - одного місяця. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду справи, суд ухвалою може подовжити розгляд справи, але не більше як на п'ятнадцять днів.

Враховуючи викладені обставини та норми чинного законодавства, суд вважає за можливе і необхідне, розглянути справу за відсутності представників відповідачів - ТОВ Агрофірма Шаболат та ПП Лакарен , третьої особи - ОСОБА_11 та її представника, на підставі наявних та достатніх для розгляду матеріалів справи.

Розглянувши позовну заяву, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення учасників судового процесу, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ч.1 ст.3 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Так, ТОВ Агрофірма Шаболат звернулося до суду з позовом до ОСОБА_14 та ФГ Голд-Сад про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, власниками земельних ділянок для ведення сільськогосподарського виробництва розташованих за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, територія Шабівської сільської ради, за межами населених пунктів, земельний масив № 41 (загальною площею 88,06 га), є:

- ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_13, земельний масив № 41, ділянка НОМЕР_14, площею 6,3549 га, кадастровий номер НОМЕР_15 (т.1 а.с.15-16);

- ОСОБА_2, на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_16, земельний масив № 41, ділянка НОМЕР_17, площею 5,7167 га, кадастровий номер НОМЕР_18 (т.1 а.с.17-18);

- ОСОБА_12 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_19, земельний масив № 41, ділянка НОМЕР_20, площею 5,7192 га, кадастровий номер НОМЕР_21 (т.1 а.с.19-20);

- ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_22, земельний масив № 41, ділянка НОМЕР_23, площею 0,69 га, кадастровий номер НОМЕР_24 та на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_25, земельний масив № 41, ділянка НОМЕР_26, площею 4,48 га, кадастровий номер НОМЕР_27 (т.1 а.с.21-24);

- ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_28, земельний масив № 41, ділянка НОМЕР_29, площею 4,2864 га, кадастровий номер НОМЕР_30 та на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_31, земельний масив № 41, ділянка НОМЕР_32, площею 1,0063 га, кадастровий номер НОМЕР_33 (т.1 а.с.25-28);

- ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_34, земельний масив № 41, ділянка НОМЕР_35, площею 5,2752 га, кадастровий номер НОМЕР_36 та на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_37, земельний масив № 41, ділянка НОМЕР_38 площею 5,1934 га, кадастровий номер НОМЕР_39 (т.1 а.с.29-32);

- ОСОБА_8 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_40, земельний масив № 41, ділянка НОМЕР_41, площею 5,4539 га, кадастровий номер НОМЕР_42 (т.1 а.с.138-140).

Дана обставина також підтверджується листом Відділу Держгеокадастру у Білгород-Дністровському районі Одеської області (т.1 а.с.141) та проти цього факту не заперечували і відповідачі - ТОВ Агрофірма Шаболат , ПП Лакарен та третя особа ОСОБА_11

Стаття 41 Конституції України закріплює право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися свою власністю.

Відповідно до статей 316-317 Цивільного кодексу України, право власності є правом особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежного від волі інших осіб. Власнику надається право володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Частинами 1, 3 ст.319 Цивільного кодексу України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року відповідно до Закону України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Між тим, після набуття ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_4 та ОСОБА_8, права власності на вказані земельні ділянки, 20.12.2012 року між СК Шаболат (Продавець), правонаступником якого є ТОВ Агрофірма Шаболат , та ПП Лакарен (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 1/12 багаторічних насаджень (т.1 а.с.13), відповідно до пункту 1 якого Продавець зобов'язався продати (передати у власність), а Покупець зобов'язався купити (прийняти у власність) та оплатити багаторічні насадження винограду, що знаходяться за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, територія Шабівської сільської ради, за межами населених пунктів, земельні масиви № 41 (загальною площею 88,06 га) та № 42 (загальною площею 42,54 га), із земель колишнього КСП ім. Леніна для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Умов купівлі-продажу за цим Договором визначені сторонами на підставі та на виконання умов Договору здачі в операційну оренду основних засобів, укладеного 10.06.2005 року між СК Шаболат та ПП Лакарен та Городецький , за яким СК Шаболат передав, а ПП Лакарен та Городецький прийняло в операційну оренду основні засоби - багаторічні насадження винограду, що знаходяться за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Шабо, загальною площею 130,6 гектарів, масив № 41 та № 42, склад і вартість яких визначено за даними балансу орендодавця за станом на 10.06.2005 року (п.2 Договору).

Згідно із ч.1 ст.7 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство об'єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи та інше.

Частиною 1 статті 25 Закону України Про сільськогосподарську кооперацію встановлено, що у разі виходу з кооперативу фізична особа має право на отримання майнового паю натурою, грошима або за бажанням цінними паперами відповідно до його вартості на момент виходу, а земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до ч.2 ст.79 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться.

Аналогічною є норма ч.3 ст.373 Цивільного кодексу України, де встановлено, що право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар у межах цієї ділянки, на водні об'єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

За пунктом 2 Національного стандарту № 2 Оцінка нерухомого майна , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 року № 1442, розміщення багаторічних насаджень є земельним поліпшенням.

Таким чином, право власності на багаторічні насадження є нерозривно пов'язаним з правом власності на земельну ділянку, озеленення є невід'ємною частиною (поліпшенням) земельної ділянки та наслідує долю земельної ділянки і не є самостійним об'єктом цивільних правовідносин.

Цільове призначення земельних ділянок ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_4 та ОСОБА_8 - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і вони підлягають використанню як основний засіб сільськогосподарського виробництва, а на момент розпаювання на них були висаджені виноградники.

Відповідно до ч.1 ст.181 Цивільного кодексу України, земельні ділянки віднесені до нерухомого майна, яке підлягає державній реєстрації.

ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 відповідно до закону зареєстрували право власності на земельні ділянки.

Будь-яких обмежень в користуванні земельними ділянками у відповідності до ст.182 Цивільного кодексу України не встановлено.

ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 є власниками земель сільськогосподарського призначення, а саме для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на яких висаджені виноградники.

Відповідно до ч.2 ст.79 Земельного кодексу України, ч.ч. 3, 4 ст.373 Цивільного кодексу України, об'єктом права власності є земельна ділянка. Законодавець не визначає, зокрема багаторічні насадження, які на ній знаходяться, самостійним об'єктом права власності, щодо якого можуть виникати цивільні майнові відносини по здійсненню прав та виконанню обов'язків.

За таких обставин, багаторічні насадження не можуть бути предметом правочинів, тобто дій спрямованих на їх набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Діючим законодавством не передбачено переходу права власності на багаторічні насадження без переходу права власності на землю. Наявність багаторічних насаджень на земельній ділянці обумовлює вид землі, що належить до категорії земель сільськогосподарського призначення. Тому цивільні права та обов'язки виникають щодо землі, а не інакше.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 25.02.2015 року по справі № 6-14цс15, за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування норм матеріального права (т.1 а.с.68-70).

Частиною 1 статті 360-7 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Відповідно до ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Таким чином, договір купівлі-продажу № 1/12 багаторічних насаджень винограду від 20.12.2012 року, що знаходяться на належних ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_4 та ОСОБА_8 на праві власності земельних ділянках, суперечить положенням ч.3 ст.373 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.79 Земельного кодексу України.

Згідно із ст.321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник вправі вимагати усунення будь-яких порушень своїх прав, навіть якщо вони не поєднані з позбавленням права володіння (ст.391 ЦК України).

За таких обставин, на думку суду, дії СК Шаболат , правонаступником якого є ТОВ Агрофірма Шаболат , та ПП Лакарен (Покупець) по укладенню договору купівлі-продажу № 1/12 багаторічних насаджень винограду від 20.12.2012 року є нікчемними, оскільки порушують конституційні права ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_4 та ОСОБА_8 на непорушність права власності та спрямовані на противоправне обмеження їх у здійсненні права власності.

В силу нікчемності, договір купівлі-продажу № 1/12 багаторічних насаджень винограду від 20.12.2012 року у відповідності до ст.ст. 216, 228 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків.

Крім того, відповідачами - ТОВ Агрофірма Шаболат та ПП Лакарен, в обгрунтування своїх доводів та заперечень, у порушення ст.ст. 10, 57-60 ЦПК України, не представлено до суду: доказів реєстрації укладеного 10.06.2005 року між СК Шаболат та ПП Лакарен та Городецький договору здачі в операційну оренду основних засобів; доказів, які посвідчують право власності СК Шаболат , правонаступником якого є ТОВ Агрофірма Шаболат ,на багаторічні насадження винограду, які були продані ПП Лакарен ; доказів надходження коштів від продажу багаторічних насаджень винограду від ПП Лакарен на підставі спірного договору купівлі-продажу від 20.12.2012 року на рахунки СК Шаболат , правонаступником якого є ТОВ Агрофірма Шаболат .

У свою чергу, у наданих ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_4 та ОСОБА_8 копіях правовстановлюючих документів на землю, а саме: в додатках до актів встановлення в натурі меж земельних ділянок зазначені багаторічні насадження. Більш того, у розпорядженнях Білгород-Дністровської РДА № 410/А-2009 від 17.03.2009 року, № 719/А2008 від 17.03.2008 року зазначено про передачу у власність громадян земельних ділянок сільськогосподарського призначення за наявності на них багаторічних насаджень.

Між тим, суд не погоджується та вважає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_4 та ОСОБА_8 про усунення їм перешкод в користуванні багаторічними насадженнями винограду, які розташовані в межах їх земельних ділянок у спосіб заборони ПП Лакарен користуватися такими багаторічними насадженнями винограду, оскільки в матеріалах справи відсутні, а позивачами та їх представниками, у порушення ст.ст. 10, 57-60 ЦПК України, не представлено до суду жодного доказу, який би свідчив про той факт, що на даний час такі багаторічні насадження винограду взагалі існують та ПП Лакарен ними користується або перешкоджає позивачам у їх користуванні.

Щодо позовних вимог ОСОБА_11 про зобов'язання ОСОБА_12, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчинити певні дії по виконанню умов договорів оренди суд вважає за необхідне зазначити наступне.

ОСОБА_11 посилається на те, що нею було укладено з ОСОБА_12, ОСОБА_1 та ОСОБА_2договори оренди земельних часток (паїв) розміром в умовних кадастрових гектарах, які належали їм на підставі сертифікатів на право на земельну частку (пай).

На даний час, як встановлено матеріалами справи та було вище зазначено, ОСОБА_12, ОСОБА_1 та ОСОБА_2є власниками земельних ділянок згідно державних актів про право власності на земельні ділянки, а саме:

- ОСОБА_12, Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_43 земельний масив № 41, ділянка НОМЕР_20 площею 5,7192 га;

- ОСОБА_1, Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_44, земельний масив № 41, ділянка НОМЕР_14 площею 6,3549 га;

- ОСОБА_2, Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_45 земельний масив № 41, ділянка НОМЕР_17 площею 5,7167 га.

За правилами п.17 Перехідних положень Земельного кодексу України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Типові договори оренди земельної частки (паю) затверджені наказом Державного комітету України по земельним ресурсах від 17.01.2000 року № 5, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 23.02.2000 року за № 101/4322.

Положеннями п.2.3 Типового договору оренди земельної частки (паю) визначено, що у разі виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) зобов'язання сторін припиняються відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до п.17 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України, сертифікат на право на земельну частку (пай), що був підставою для укладення договору оренди земельної частки (паю) з виділенням його власнику земельної ділянки та видачі йому державного акта на право власності на землю, втратив силу правовстановлюючого документа, а його власник набув статусу власника земельної ділянки, тобто з договору оренди земельної частки (паю) вибув суб'єкт (орендодавець) та предмет оренди, тому слід вважати, що цей договір припинено.

Таким чином, з часу отримання ОСОБА_12, ОСОБА_1 та ОСОБА_2державних актів на право приватної власності на землю вони набули статусу власника земельної ділянки, тобто змінився предмет оренди та статус сторін договору оренду, а тому договір оренди земельної частки (паю) слід вважати припиненим.

Щодо виконання договорів оренди землі на умовах договору оренди земельної частки (паю) треба зазначити таке.

Оренда земельної частки (паю) та земельної ділянки за предметом є суттєво різними відносинами. У випадку оренди земельної частки (паю) встановлюються орендні відносини щодо прав на земельну частку (пай), не визначену в натурі земельну ділянку, посвідчену сертифікатом.

Після виділення земельної ділянки в натурі змінюється предмет спору й земельна частка з ідеальної частки стає реальною земельною ділянкою.

У зв'язку з цим сторони повинні були привести договірні відносини в належний стан відповідно до вимог Закону України Про оренду землі .

Відповідно до абз.5 п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , при розгляді спорів про переукладення договорів оренди землі, суди повинні враховувати, що згідно з пунктом 2.3 Типового договору оренди земельної частки (паю), затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17.01.2000 року № 5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 23.02.2000 року за № 101/4322, після виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання державного акта на право приватної власності на землю зобов'язання сторін припиняються відповідно до чинного законодавства.

З часу отримання особою державного акта на право приватної власності на землю вона набуває статусу власника земельної ділянки, у зв'язку з чим змінився предмет оренди та статус сторін договору оренди, а тому договір оренди земельної частки (паю) припиняється.

Таким чином, виконання договору оренди земельної частки (паю) після виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки і одержання власником земельної частки (паю) державного акта на право власності на земельну ділянку можливе лише за наявності волевиявлення на те сторін.

Обов'язок орендодавця укласти договір оренди земельної ділянки після отримання державного акту на право власності на земельну ділянку нормами права не передбачений, а, ОСОБА_12, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, у свою чергу,самі бажають господарювати та використовувати належні їм на праві власності земельні ділянки.

У зв'язку з тим, що ОСОБА_12, ОСОБА_1 та ОСОБА_2після набуття права власності на земельні ділянки визначилися використовувати їх за цільовим призначенням самостійно без здавання в оренду, положення п.8 розд.10 Перехідних положень Земельного Кодексу України та Перехідні положення Закону України Про оренду землі щодо переукладення договору оренди земельної частки (паю) не можуть бути примусом для власника цієї земельної ділянки. Ці положення передбачають право, а не обов'язок на переукладення договору оренду.

Враховуючи той факт, що Типовий договір оренди земельної частки (паю), положення п.8 розд 10 Перехідних положень Земельного Кодексу України та Перехідні положення Закону України Про оренду землі не містять обов'язку власника земельної ділянки переукладати договір, а названі перехідні положення передбачають переважне право сільськогосподарських підприємств, які раніше уклали договори оренди земельних часток (паїв), на переукладення договору оренди після отримання власником державного акту на право приватної власності на землю, визначення власником використання земельної ділянки за цільовим призначенням самостійно без здавання в оренду, то відсутні підстави для зобов'язання власників земельнимх ділянок переукладати договори оренди.

Відповідно до ст.6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно із ст.1 Цивільного процесуального кодексу України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.ст. 10, 11 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 6 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Доказами є будь які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст.ст. 57-58 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 статті 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ст.212 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У відповідності до п.2 Постанови Пленуму ВСУ Про судове рішення у цивільній справі за № 14 від 18.12.2009 року, рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (ч.1 ст.213 ЦПК). Обґрунтованим визнається рішення, яке ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставин, які мають значення для вирішення справи.

Враховуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, розглянувши справу в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, які оцінені судом в їх сукупності, суд, за своїм внутрішнім переконанням, дійшов до висновку про часткову законність, обґрунтованість та правомірність позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_12, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 до ТОВ Агрофірма Шаболат та ПП Лакарен про визнання договору нікчемним та усунення перешкод у користуванні майном, у зв'язку з чим такий позов підлягає частковому задоволенню, а у задоволенні позовних вимог ОСОБА_11 до ОСОБА_11 до ОСОБА_12, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити певні дії по виконанню умов договору оренди - слід відмовити в повному обсязі з огляду на їх недоведеність та безпідставність.

Керуючись ст.ст. 11, 15-16, 203-204, 215, 236, 316-317, 319, 321, 373, 391 Цивільного кодексу України, ст.ст. 19, 22, 78-79, 125 Земельного кодексу України, ст.ст. 3, 10-11, 57-60, 157, 169, 197, 208-209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_12, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Шаболат та Приватного підприємства Лакарен за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета споруОСОБА_11 про визнання договору нікчемним та усунення перешкод у користуванні майном - задовольнити частково.

Визнати нікчемним договір купівлі-продажу № 1/12 багаторічних насаджень винограду від 20.12.2012 року, що знаходяться за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, територія Шабівської сільської ради, за межами населених пунктів, земельні масиви № 41 (загальною площею 88,06 га) та № 42 (загальною площею 42,54 га), укладений між Сільськогосподарським кооперативом Шаболат (67770, Одеська область, Білгород-Дністровський район, село Шабо, вулиця Леніна,120 код 03768767), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Шаболат , та Приватним підприємством Лакарен (67770, Одеська область, Білгород-Дністровський район, село Шабо, вулиця Садова,58 код 33467944), в частині багаторічних насаджень винограду, що знаходяться в межах земельних ділянок, які належать:

- ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_13, земельний масив № 41, ділянка НОМЕР_14, площею 6,3549 га, кадастровий номер НОМЕР_15;

- ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2), на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_16, земельний масив № 41, ділянка НОМЕР_17, площею 5,7167 га, кадастровий номер НОМЕР_18;

- ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3), на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_19, земельний масив № 41, ділянка НОМЕР_20, площею 5,7192 га, кадастровий номер НОМЕР_21;

- ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4), на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_22, земельний масив № 41, ділянка НОМЕР_23, площею 0,69 га, кадастровий номер НОМЕР_24 та на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_25, земельний масив № 41, ділянка НОМЕР_26, площею 4,48 га, кадастровий номер НОМЕР_27;

- ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5), на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_28, земельний масив № 41, ділянка НОМЕР_29, площею 4,2864 га, кадастровий номер НОМЕР_30 та на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_31, земельний масив № 41, ділянка НОМЕР_32, площею 1,0063 га, кадастровий номер НОМЕР_33;

- ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_34, земельний масив № 41, ділянка НОМЕР_35, площею 5,2752 га, кадастровий номер НОМЕР_36 та на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_37, земельний масив № 41, ділянка НОМЕР_38 площею 5,1934 га, кадастровий номер НОМЕР_39.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_12, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - відмовити.

Позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_8 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Шаболат та Приватного підприємства Лакарен про визнання договору нікчемним та усунення перешкод у користуванні майном - задовольнити частково.

Визнати нікчемним договір купівлі-продажу № 1/12 багаторічних насаджень винограду від 20.12.2012 року, що знаходяться за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, територія Шабівської сільської ради, за межами населених пунктів, земельні масиви № 41 (загальною площею 88,06 га) та № 42 (загальною площею 42,54 га), укладений між Сільськогосподарським кооперативом Шаболат (67770, Одеська область, Білгород-Дністровський район, село Шабо, вулиця Леніна,120 код 03768767), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Шаболат , та Приватним підприємством Лакарен (67770, Одеська область, Білгород-Дністровський район, село Шабо, вулиця Садова,58 код 33467944), в частині багаторічних насаджень винограду, що знаходяться в межах земельної ділянки, яка належать ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_7 (ідентифікаційний номер НОМЕР_6), на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_40, земельний масив № 41, ділянка НОМЕР_41, площею 5,4539 га, кадастровий номер НОМЕР_42.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_8 - відмовити.

В задоволенні позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_11 до ОСОБА_12, ОСОБА_1, ОСОБА_13 та Приватного підприємства Лакарен про зобов'язання вчинити певні дії по виконанню умов договору оренди - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Одеської області через Білгород-Дністровський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.В. Мишко