Постанова

від 23.01.2017 по справі 820/4681/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2017 р. Справа № 820/4681/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Бенедик А.П. , Мельнікової Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Дорошенко Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2016р. по справі № 820/4681/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Східноукраїнська компанія "Малтюроп"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА

31.01.2016 року, Товариство з обмеженою відповідальністю Східноукраїнська компанія Малтюроп (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Межрегіонального головного управління Державної фіскальної служби (далі - відповідач), в якому просить визнати неправомірними та скасувати повідомлення-рішення відповідача від 14.06.2016 року № 0000211400 та від 14.06.2016 року № 0000221400; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2016 року позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 14.06.2016 року № 0000211400 та від 14.06.2016 року № 0000221400.

Відповідач, не погодившись з судовим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на неврахування судом першої інстанції фактичних обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги доводи суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач пройшов державну реєстрацію та є юридичною особою, знаходиться на податковому обліку у відповідача.

Працівниками відповідача була здійснена виїзна документальна позапланова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2015 року по 30.11.2015 року, інших питань дотримання податкового законодавства (крім податку на прибуток), валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 18.01.2016 року, про що складений акт від 26.02.2016 року №14/28-09-22-02-04/32031362.

Порушення виявлені відповідачем під час перевірки склали у порушенні, зокрема, п.п.266.1.1 п.266.1, п.п.266.2, п.п.266.7.5 п.266.7 ст.266 ПК України, що призвело до заниження податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 45 695, 54 грн, у тому числі за 1 квартал 2015 року на суму 11 423,88 грн, за П квартал 2015 року на суму 11 423,88 грн, за III квартал 2015 року на суму 11 423,88 грн, за IV квартал 2015 року на суму 11 423,90 грн, та п.п.49.18.3 п.49.18 ст.49 ПК України не подано податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2015 рік.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.03.2016 року №000021400 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яким зазначено грошове зобов'язання у загальному розміру 57 289,43 грн, у тому числі: податкове зобов'язання 45 695,54 грн, штрафні санкції 11 593,89 грн.

За результатами адміністративного оскарження рішення Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби Центрального офісу з обслуговування великих платників від 03.06.2016 року №12367/10/28-10-10-4-33 дане податкове повідомлення-рішення скасовано в частині нарахування штрафних санкцій на суму 170,00 грн, в решті залишено в силі.

Позивачем 15.06.2016 року отримані від відповідача повторно складені податкове повідомлення-рішення від 14.06.2016 року № 0000211400 на суму 57 119,43 грн (у тому числі податкове зобов'язання 45 695,54 грн, штрафні санкції 11 423,89 грн) та від 14.06.2015 року № 0000221400 на суму 170,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження рішенням відповідача від 16.08.2016 року №1786/6/99-99-11-03-01-25 скаргу на податкові повідомлення-рішення відповідача від 14.06.2016 року № 000021400 та № 0000221400 залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем помилково стверджується, що під об'єкт оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки підпадає не весь комплекс приміщень позивача, а лише його частка площею - 6251,1 кв м.

Судом першої інстанції зроблений висновок про те, що позивачем правильно застосований підпункт є пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, яким визначено перелік об'єктів нерухомості, які не є об'єктом оподаткування, до яких віднесено будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств, та не сплачується податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за нежитлові приміщення літ. О-5 загальною площею 15244,70 кв м, літ. П-1 загальною площею 32.2 кв м які розташовані в м. Харкові по вул. Роганській №161.

Окрім цього, судом першої інстанції були зроблені висновки про те, що місцеві ради за Податковим кодексом України мають обов'язково встановити (відповідним рішенням місцевої ради) податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки і вирішити питання (на власний розсуд), чи запроваджувати податок (і в яких розмірах) на майно, відмінне від земельної ділянки. Таке рішення не має бути оприлюдненим до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Відповідачем в обґрунтування своєї правової позиції не надано до суду як рішення відповідної місцевої ради, яким би було встановлено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, так і доказів офіційного оприлюднення вказаного рішення у відповідності до вимог Податкового кодексу України.

Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Підпунктом 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками обєктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

При цьому, об'єктом оподаткування є обєкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп.266.2.1п. 266.2 ст.266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа обєкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (пп.266.3.1п.266.3 ст.266 ПК України).

Відповідно до пп.266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України, база оподаткування обєктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно з пп. 266.3.3 п. 266.3 ст. 266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об'єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об'єкт.

У відповідності п.п. 14.1.129 прим. 1 п. 14.1 ст. 14 ПК України у нежитловій нерухомості виділяють, зокрема будівлі офісні (будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей), будівлі промислові та склади.

Підпунктом є пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, визначено перелік об'єктів нерухомості, які не є об'єктом оподаткування, до яких віднесено будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Національним класифікатором України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29.11.2010 №530 (надалі - ДК 009:2010), встановлено, що економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.

Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях В "Добувна промисловість та розроблення кар'єрів", С "Переробна промисловість", О "Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря", Е "Водопостачання; каналізація, поводження з відходами" та Р "Будівництво".

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 №507 затверджено і введено в дію Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 (далі - ДК 018-2000), призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 125) "Будівлі промислові та склади" належить клас (код 1251) "Будівлі промислові", який включає будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо. До класу (код 1252) "Резервуари, силоси та склади" належать, зокрема, спеціальні склади, складські майданчики.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач є власником нежитлових будівель літ. О-5 загальною площею 15244,7 кв м, літ П-1 загальною площею 32.2 кв м, що розташовані в м. Харкові по вул. Роганській за №161.

Крім цього, відповідно до Акту державної приймальної комісії солодового заводу, який затверджено рішенням Харківської міської ради від 21.09.2005 року №1163 до комплексу будівель входять 5-ти поверхова будівля підроботочного відділення, одноповерхові замочне та солодорощувальне відділення, сушила та енергоблок і двоповерховий лабораторно-побутовий корпус.

У судовому засіданні представник відповідача підтвердив доводи апеляційної скарги про те, що згідно даних технічних паспортів на нежитлові будівлі літ. О-5 та літ. П-1 (експлікацій внутрішніх площей), які були надані до перевірки встановлено, що площа виробничих корпусів, цехів, складських приміщень, а саме: приміщень підроботочного відділення, замочного та солодорощувального відділення, приміщення сушила, будівлі решіток, складських приміщень, складає 9025,8 кв м.

Залишена частка приміщень солодового заводу, яка визначена у експлікації внутрішніх площей до плану забудови літ. О-5, така як кабінети, приймальня, хол та інше приміщення для адміністративно-побутових цілей площею 6251,1 кв м, є об'єктом нежитлової нерухомості, оскільки є приміщенням призначеним для адміністративних функцій.

Колегія суддів не погоджується з вказаними твердженнями, посилаючись на таке.

Вказаний вище Акту державної приймальної комісії солодового заводу, затверджено рішенням Харківської міської ради від 21.09.2005 року №1163 та зареєстровано Інспекцією Держархбудконтролю м. Харкова від 21.09.2005 року №19/15 є чинним на час розгляду справи у суді та під час здійснення перевірки.

До суду апеляційної інстанції були надані копія технічного паспорту, план земельної ділянки з експлікацією всього приміщення, які не суперечать змісту Акту державної приймальної комісії солодового заводу.

Судом першої інстанції правильно для визначення питання віднесення об'єкту нерухомості до будівель промисловості застосовані приписи Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затверджений наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 №507.

Так, відповідно до ДК 018-200 до групи (код 125) Будівлі промислові та склади належить клас (код 1251) Будівлі промислові , який включає будівлі промислового призначення, наприклад фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо. До класу (код 1252) резервуари, силоси та склади належать, зокрема, спеціальні склади, складські майданчики.

Виходячи із викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що будівлі промисловості (виробничі корпуси, цехи. Складські приміщення промислових підприємств) відповідно до правовстановлюючих документів, що враховують вимоги ДК 018-200, не є об'єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що відповідачем в обґрунтування своєї правової позиції не надано до суду як рішення відповідної місцевої ради, яким би було встановлено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, так і доказів офіційного оприлюднення вказаного рішення у відповідності до вимог Податкового кодексу України, дивлячись на таке.

У відповідності до пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: 54.3.3. згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Згідно з пп. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 ПК України визначено, що до місцевих податків, зокрема, належить податок на майно, до складу якого, відповідно до пп. 265.1.2 п. 265.1 ст. 265 ПК України входить транспортний податок.

Пунктом 10.2 ст.10 ПК України визначено, що місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Відповідно до п. 10.3 ст. 10 ПК України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

На підставі пункту 4 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 року № 71-VIII рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Установлено, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

На виконання вимог даної норми Харківська міська рада прийняла рішення від 21.01.2015 року № 1793/15 "Про внесення змін до рішення 4 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 12.01.2011 р. № 126/11 "Про врегулювання питань справляння податків на території міста Харкова відповідно до норм Податкового кодексу України", яким встановлено у 2015 році на території м. Харкова податок на майно, відмінне від земельної ділянки.

Зазначене рішення набрало чинності з 01.01.2015 року (пункт 2 рішення).

У відповідності до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Цей принцип треба розуміти так, що дія закону починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно - правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. (Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів від 9 лютого 1999 року).

Виходячи із викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції були помилково застосовані норми матеріального права, зокрема, статі 267 ПК України, тому судове рішення підлягає зміні з підстав та мотивів прийняття рішення.

Наведені вище доводи не були викладені в апеляційній скарзі, тому колегія суддів не вважає можливим її задовольняти.

Між тим, колегія суддів зауважує на тому, що вважає можливим скористатися приписами частини 1 статті 195 КАС України та вийти за межі доводів апеляційної скарги для здійснення зміни судового рішення.

В силу приписів ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою технічного засобу не здійснювалось.

Згідно до п.2 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити постанову суду.

Колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає зміні, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2016р. по справі № 820/4681/16 змінити з підстав та мотивів прийняття рішення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Донець Л.О. Судді Бенедик А.П. Мельнікова Л.В. Повний текст постанови виготовлений та підписаний 27.01.2017 р.