Постанова

від 26.03.2020 по справі 820/4681/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 березня 2020 року

Київ

справа №820/4681/16

адміністративне провадження №К/9901/35466/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС на постанови Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2016 (суддя Мельников Р.В.) та Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2017 (головуючий суддя Донець Л.О., судді: Бенедик А.П., Мельникова Л.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Східноукраїнська компанія "Малтюроп" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Східноукраїнська компанія "Малтюроп" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС (далі - відповідач, податковий орган) про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.06.2016 №0000211400, яким збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розмірі 57119,43грн., з яких 45695,54грн. за основним платежем, 11423,89грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та №0000221400, яким застосовано штраф у розмірі 170,00грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що контролюючий орган, всупереч вимог діючого законодавства, дійшов помилкових висновків, що об`єктом оподаткування у розумінні приписів підпункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України) є окремі приміщення нежитлових будівель, що перебувають у власності Товариства, а отже, як наслідок, протиправно прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення, визначивши грошове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та штрафні санкції за неподання податкової декларації з цього податку.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2016 позов задоволено.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що нежитлові будівлі солодового заводу літ. О-5 загальною площею 15244,7 кв.м, літ. П-1 загальною площею 32,2 кв.м, розташовані в м.Харкові по вул.Роганській № 161 , належать позивачеві на праві власності у складі виробничого комплексу як будівлі промисловості, а тому згідно з підпунктом є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Харківський апеляційний адміністративний суд в постанові від 23.01.2017 погодився з позицією суду першої інстанції щодо наявності визначених ПК України підстав для застосування пільги при оподаткуванні об`єктів нерухомості позивача.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, податковий орган вказує на правомірність оскаржених податкових повідомлень-рішень, оскільки частина комплексу нежитлових об`єктів, якими володіє позивач, не відносяться до будівель промисловості в розумінні приписів підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, а відтак підлягають оподаткуванню податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який має бути відображений у податковій декларації.

Позивач в письмовому відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вказує на таке.

Судами встановлено, що позивачу на праві приватної власності належить об`єкт нерухомого майна: нежитлові будівлі солодового заводу літ. О-5 загальною площею 15244.7 кв.м, літ. П-1 загальною площею 32.2 кв.м, які розташовані в м.Харкові по вул.Роганській в„–161 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 02.12.2005, видане виконавчим комітетом Харківської міської ради.

У період з 18.01.2016 по 19.02.2016 відповідачем було проведено виїзну документальну позапланову перевірку ТОВ Східноукраїнська компанія Малтюроп з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01. 01.2015 по 30.11.2015, інших питань дотримання податкового законодавства (крім податку на прибуток), валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 18.01.2016, за результатами якої складено акт від 26.02.2016 року №14/28-09-22-02-04/32031362, яким встановлено, зокрема, порушення підпункту 266.1.1 пункту 266.1, підпункту 266.2.1 пункту 266.2, підпункту 266.7.5 пункту 266.7 статті 266 ПК України, що призвело до заниження податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на загальну суму 45695,54грн., та підпункту 49.18.3 пункту 49.18 статті 49 ПК України, а саме не подано податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2015 рік.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення - рішення від 22.03.2016 № 0000021400, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 57 289,43 грн., у тому числі 45695, 54 грн. за основним платежем та 11593,89 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку.

Рішенням Міжрегіонального головного управління ДФС Центрального офісу з обслуговування великих платників від 03.06.2016 року №12367/10/28-10-10-4-33 податкове повідомлення-рішення від 22.03.2016 №0000021400 скасовано у частині застосування штрафної (фінансової) санкції на суму 170,00 грн.; зобов`язано відповідача прийняти та направити нове рішення відповідно до норм чинного законодавства; скаргу позивача залишено без задоволення.

Податковим органом, з урахуванням рішення Міжрегіонального головного управління ДФС Центрального офісу з обслуговування великих платників податків, прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.06.2016 №0000211400, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розмірі 57119,43 грн., з яких 45695,54 грн. за основним платежем, 11423,89 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та №0000221400, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 170,00 грн.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 16.08.2016 №17686/6/99-99-11-03-01-25 скаргу позивача на вказані податкові повідомлення-рішення залишено без задоволення.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року №71-VIII запроваджено новий місцевий податок, а саме - податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки, та плата за землю.

За правилами підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України).

Відповідно до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України).

Як передбачено підпунктом є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 цього Кодексу не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

В силу вимог підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України у нежитловій нерухомості виділяють, зокрема будівлі офісні (будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей); будівлі промислові та склади.

Згідно пункту 5.3 статті 5 Податкового кодексу України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000р. №507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" група 125 "Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості".

До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості", 1251.2 - "Будівлі підприємств чорної металургії", 1251.3 - "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості", 1251.4 - "Будівлі підприємств легкої промисловості, 1251.5 - "Будівлі підприємств харчової промисловості", 1251.6 - "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості", 1251.7 - "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості", 1251.8 - "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості", 1251.9 - "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Водночас відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29.11.2010 №530 (далі - ДК 009:2010), економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.

Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях В "Добувна промисловість та розроблення кар`єрів", С "Переробна промисловість", О "Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря", Е "Водопостачання; каналізація, поводження з відходами" та Р "Будівництво".

Отже будівлі, які використовуються промисловим підприємством для забезпечення виробничої діяльності, є будівлями промисловості, в тому числі й ті, які передбачені для розміщення апарата управління, інших робітників, занятих у виробничому процесі, а отже не є об`єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до підпункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Враховуючи викладене, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про віднесення усього комплексу приміщень солодового заводу, які належать позивачу на праві власності, до будівель промисловості, що свідчить про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень рішень.

Доводи ж касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних рішень, а фактично зводяться лише до переоцінки встановлених судами обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС залишити без задоволення, а постанови Харківського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року та Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду