Рішення

від 23.01.2017 по справі 922/2946/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2017 р.Справа № 922/2946/16

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Жельне С.Ч.

судді: Прохоров С.А. , Сальнікова Г.І.

при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.

розглянувши справу

за позовом Керівника Харківської місцевої прокуратури № 4, м. Харків в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Професійно-технічне училище №32, м.Харків до ТОВ АФ "Ірбіс- аудіт", м. Харків про визнання недійсним договору та повернення майна за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність № 02 від 04.01.17, ;

3-я особа на стороні позивача: ОСОБА_3, довіреність № 11 від 23.01.17, ;

прокурор: Перегонцева Н.С. (посв. №044395), від 04.10.16, ;

від відповідача: ОСОБА_4, директор;

ВСТАНОВИВ:

Керівник Харківської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю аудиторської фірми "Ірбіс-аудит", в якому просить:

1. Визнати недійсним договір оренди державного майна від 11.08.2005 року № 1796-и, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна по Харківській області та Товариством з обмеженою відповідальністю аудиторською фірмою "Ірбіс-аудит", та додаткові угоди до цього договору № 1 від 17.10.2007 року, № 2 від 24.04.2008 року, № 3 від 20.06.2008 року, № 4 від 13.11.2009 року, № 5 від 07.04.2011 року, № 6 від 24.12.2013 року, № 7 від 24.12.2013 року, та № 8 від 20.07.2015 року;

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю аудиторську фірму "Ірбіс-аудит" звільнити та повернути державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення кімнати № 10,11, 12, 21, 22, 23, 24, загальною площею 136,3 кв.м., розміщені за адресою: м. Харків, вул. Спортивна, 9, Регіональному відділенню Фонду державного майна по Харківській області.

3. Судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 вересня 2016 року (суддею Сусловою В.В.) було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 06.10.2016 року о 11:30 годині. Цією ж ухвалою було залучено до участі у справі третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Професійно-технічне училище № 32.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.10.2016 року розгляд справи було відкладено на 19.10.2016 року об 11:00 год.

Ухвалою суду від 19.10.2016р. на підставах, визначених ст.20 ГПК України суддею Сусловою В.В. було заявлено самовідвід та справу №922/2946/16 передано для визначення нового складу суду.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 20.10.2016р. справу №922/2946/16 передано до розгляду судді Жельне С.Ч.

Ухвалою суду від 24.10.2016 р. справу (суддя Жельне С.Ч.) призначено до розгляду у судовому засіданні на 22.11.2016 р.

Ухвалою суду від 22.11.2016 року призначено колегіальний розгляд справи.

Так, згідно з протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 22.11.2016 року справу №922/2946/16 призначено до колегіального розгляду у складі: головуючий суддя Жельне С.Ч., судді Прохоров С.А.., ОСОБА_5

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.11.2016 р. справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 14.12.2016 р.

05.01.2017 р. до канцелярію суду надійшло клопотання прокурора про розгляд позову в порядку ст. 22 ГПК України в уточненій резолютивній частині з зазначеним позовом та доказами його направлення на адреси сторін, що зареєстровано за вх. № 188, які долучені судом до матеріалів справи. Згідно наданого уточнення п.3 позовних вимог викладено у наступній редакції: Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю аудиторську фірму "Ірбіс-аудит" звільнити та повернути державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення на першому поверсі двоповерхового приміщення виробничої майстерні, загальною площею 20,9 кв.м., розміщені за адресою: м. Харків, вул.Спортивна, 9, Регіональному відділенню Фонду державного майна по Харківській області.

За клопотанням відповідача (вх.34423 від 19.10.2016р.) звукозапис справи здійснюється за допомогою технічних засобів КП "Діловодство спеціалізованого суду" на диск CD-R, серійний номер cicx-69891.

У судових засіданнях 14.12.2016 року та 22.12.2016 року оголошувалась перерва до 23.01.2017 року 11:00 годин.

У судовому засіданні 23.01.2017р. прокурор підтримав позовні вимоги у повному обсязі з урахуванням уточнень до позовної заяви.

Розглянувши заяву представника прокуратури про уточнення позовних вимог (вх.№188 від 05.01.2017 р.), суд враховуючи положення ст. 22 ГПК України, приймає до розгляду заяву та продовжує розгляд справи з її урахуванням.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечував у повному обсязі, підтримав раніше подане клопотання про припинення провадження у справі.В обгрунтування своїх заперечень зазначив , що спірний договір було укладено уповноваженими на те представниками сторін та у визначеному порядку, а вимога про повернення спірних нежитлових приміщень є безпідставною.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (Професійно-технічне училище №32) в судовому засіданні 24.01.2017 р. пояснив,що спірні приміщення фактично навчальним закладом не використовувались, у зв'язку з чим його було передано в оренду; заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що доходи від орендних платежів за спірним договором є джерелом фінансування навчального закладу.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про припинення провадження у справі зазначає наступне.

В обгрунтування заявленого клопотання про припинення провадження у справі відповідач посилається на відсутність у прокурора підстав та повноважень для представництва інтересів Регіонального відділення Фонду державного майна України.

Статтею 1 Закону України «Про Фонд державного майна України» встановлено, що Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності. Фонд державного майна України відповідальний перед Президентом України. Діяльність Фонду державного майна України спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про Фонд державного майна України» до основних завдань Фонду державного майна України належать: реалізація державної політики у сфері приватизації, оренди.

Використання та відчуження державного майна, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності; захист майнових прав державних підприємств, установ та організацій, а також корпоративних прав держави на території України та за її межами; здійснення контролю у сфері організації та проведення приватизації державного майна, відчуження державного майна у випадках, встановлених законодавством, передачі державного майна в оренду та користування; повернення у державну власність державного майна, що було приватизоване, відчужене або вибуло з державної власності з порушенням законодавства; управління корпоративними правами держави, які перебувають у сфері його управління.

Фонд державного майна України здійснює свої повноваження безпосередньо і через регіональні відділення в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі та представництва у районах та містах, створених Фондом державного майна України, у разі необхідності (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про Фонд державного майна України» ).

Відповідно до п. 1 Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України, затвердженого Наказом Фонду державного майна від 15.05.2012 року №678 (далі - Положення), Регіональне відділення Фонду державного майна України (далі - регіональне відділення) утворюється в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і є територіальним органом Фонду державного майна України (далі - Фонд), що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, оцінки, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління.

Пунктом 4 Положення передбачено, що основними завданнями регіонального відділення є Здійснення контролю у сфері організації та проведення приватизації державного майна, відчуження державного майна у випадках, встановлених законодавством, передачі державного майна в оренду та користування; повернення у державну власність державного майна, що було приватизоване, відчужене або вибуло з державної власності з порушенням законодавства.

Таким чином, як зазначено прокурором у позовній заяві, Регіональне відділення Фонду Державного майна по Харківській області, в інтересах якого звертається прокурор з метою захисту інтересів держави, організаційно входить до системи органів виконавчої влади та виконує функції держави в спірних правовідносинах.

Відповідно до положень ст. 7 Закону України "Про прокуратуру" систему прокуратури України становлять: 1) Генеральна прокуратура України ; 2) регіональні прокуратури; 3) місцеві прокуратури; 4) військові прокуратури; 5) Сеціалізована антикорупційна прокуратура.

Місцеву прокуратуру очолює керівник місцевої прокуратури, який має першого заступника та не більше двох заступників.

Згідно ст. 13 Закону України "Про прокуратуру" керівник місцевої прокуратури представляє місцеву прокуратуру у зносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями; організовує діяльність місцевої прокуратури, виконує інші повноваження, передбачені цим та іншими законами України.

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст.24 Закону України "Про прокуратуру" право подання позовної заяви в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, Харківська місцева прокуратура №4 не є відокремленою юридичною особою, оскільки входить до системи органів прокуратури.

Згідно ч.3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до п.2 ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони спору.

Відповідно до ч. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 за № 7 "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам", господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави. Інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися в позовній заяві або іншому процесуальному документі, поданому прокурором або заступником прокурора. У випадках неправильного визначення прокурором (його заступником) позивача, тобто органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, господарський суд на підставі пункту 1 частини першої статті 63 ГПК повертає таку позовну заяву і додані до неї документи без розгляду. Якщо господарський суд помилково порушив провадження у справі за позовом прокурора чи його заступника, в якій неправильно визначено позивача за вимогами про захист інтересів держави, такий позов підлягає залишенню без розгляду відповідно до пункту 1 частини першої статті 81 ГПК.

Дослідивши матеріали справи та клопотання відповідача про припинення провадження у справі судом встановлено, що позовна заява підписана повноважним представником прокуратури ОСОБА_6, крім цього матеріали справи містять докази повідомлення прокуратурою (т.1, арк.17, повідомлення №04-31-79/16 від 30.08.2016р.) позивача про намір подачі до суду вищезазначеної позовної заяви у зв'язку із невиконанням покладених на нього функцій щодо повернення незаконно переданого в оренду державного майна. Враховуючи наведене, судова колегія приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання про припинення провадження у справі у зв'язку з його необґрунтованістю.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення прокурора, представника позивача, відповідача , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд встановив наступне.

11.08.2005 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна по Харківській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю аудиторська фірма "Ірбіс- аудит" (орендар) укладено договір оренди державного майна №1796-и, згідно з умовами якого орендар отримав в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення на пешому поверсі двоповерхового приміщення виробничої майстерні, загальною площею 20,9 кв.м., розміщені за адресою: м.Харків, вул.Спортивна, 9, що перебуває на балансі Професійно-технічного училища №32 м.Харкова. Майно передається в оренду з метою діяльності у сфері бухгалтерського обліку (п.1.1. Договору)

Відповідно до умов Договору та із врахуванням укладеної Додаткової угоди до нього №1 від 17.10.2007 р., Додаткової угоди №2 від 24.04.2008 р., Додаткової угоди №3 від 20.06.2008 р., Додаткової угоди №4 від 13.11.2009 р., Додаткової угоди №5 від 07.04.2011 р., Додаткової угоди №6 від 24.12.2013 р.,Додаткової угоди №7 від 24.12.2013 р., Додаткової угоди №8 від 20.07.2015р. разом із зміною розміру вартості орендної плати було продовжено строк дії договору до 07.04.2017 року.

Відповідно до п.2.2. Договору сторони встановили, що Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами Договору та акта приймання-передачі майна.

11.08.2005 року обумовлене договором оренди приміщення було фактично передано орендарю в користування (Додаток №2 до договору оренди акт приймання-передачі орендованого майна від 11.08.2005 р., арк.с. 21).

Прокурор вважає, що вказаний договір разом із додатковими угодами до нього не відповідає вимогам чинного законодавства, а саме ст. 63 Закону України Про освіту , оскільки відповідне приміщення використовується орендарем не за визначеним чинним законодавством цільовим призначенням навчального закладу, а відповідно до профілю власної виробничої діяльності.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Із змісту зазначеної статті випливає, що правочин є дійсним, якщо він відповідає загальним умовам дійсності правочину, до яких, зокрема, треба віднести: законність змісту правочину, наявність у особи, яка вчиняє правочин, необхідного обсягу цивільної дієздатності; вільне волевиявлення учасника правочину та його відповідність внутрішній волі; відповідність форми вчинення правочину вимогам законодавства, його спрямованість. Правочин є чинним, якщо він не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства та моральним засадам громадського суспільства.

Досліджуючи питання відповідності спірного договору оренди вимогам чинного законодавства, суд зазначає наступне.

Відповідно до абз. 5 частини другої статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, чинній на момент укладення Договору) не можуть бути об'єктами оренди об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини другої статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" (крім пам'яток культурної спадщини, нерухомих об'єктів, які знаходяться на території історико-культурних заповідників, та гідротехнічних споруд рибогосподарської технологічної водойми, причалів морських портів).

Згідно з положеннями частини другої статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства; загальнодержавне значення мають, зокрема об'єкти освіти, фізичної культури, спорту і науки, що фінансуються з державного бюджету.

Відповідно до частини другої статті 18 Закону України "Про освіту" (в редакції, чинній на момент укладення Договору) навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.

Водночас відповідно до приписів статті 61 Закону України "Про освіту" фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування. Додатковими джерелами фінансування є, зокрема, доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

У той же час, частиною 5 ст. 63 Закону України Про освіту встановлено, що об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Виходячи з аналізу наведених норм матеріального права, об'єкт освіти - це не тільки навчальний заклад, а й будівлі, споруди, землі, комунікації, обладнання та інші цінності підприємств системи освіти.

Як свідчить спірний договір, передана на його підставі частина приміщення навчального закладу, використовується під розміщення офісу, що не узгоджується із метою функціонування навчального закладу, а від так і суперечить, в порушення ч. 5 ст. 63 Закону України Про освіту , призначенню відповідних приміщень.

Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін, або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України правочин є дійсним, якщо його зміст не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та загальним умовам дійсності правочину.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що спірний договір суперечить вимогам ч. 5 ст. 63 Закону України Про освіту , а отже позовні вимоги в частині визнання його недійсним та додаткових угод до нього є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин, зважаючи що позовні вимоги в частині зобов'язання ТОВ АФ "Ірбіс-аудит" звільнити відповідні нежитлові приміщення та повернути орендодавцю, є похідними від позовних вимог про визнання договору оренди та додаткових угод до нього недійсними, відповідні позовні вимоги також підлягають задоволенню.

Посилання відповідача (ТОВ АФ "Ірбіс-аудит") на укладення спірного договору в межах наданих йому повноважень та у передбаченому порядку, не мають під собою юридичного навантаження для даної справи, оскільки підставою для визнання договору недійсним є інші обставини, ніж обставини порядку його укладення та правомочності представників сторін.

Безпосереднє невикористання навчальним закладом переданого за спірним договором приміщень не свідчить про їх неналежність до об'єкту освіти та не позбавляє його спеціального статусу, як приміщення навчального закладу.

Суд відхиляє заперечення відповідача (ТОВ АФ "Ірбіс-аудит") на можливість надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі , оскільки нормативним актом вищої юридичної сили (частиною 5 статті 63 Закону України "Про освіту") прямо заборонено використовувати об'єкти освіти і науки не за призначенням.

Відповідна правова позиція також викладена у постанові Вищого господарського суду України від 17.01.2017 р. по справі №922/2128/16.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 49 ГПК України, відповідно до яких при задоволенні позовних вимог судові витрати покладаються на відповідача. Таким чином, витрати по сплаті судового збору в сумі 2756,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 1, 2, 12, 15, 22, 33, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір оренди державного майна від 11.08.2005 № 1796-и, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна по Харківській області та Товариством з обмеженою відповідальністю аудиторською фірмою Ірбіс-аудит , та додаткові угоди до цього договору № 1 від 17.10.2007, № 2 від 24.04.2008, № 3 від 20.06.2008, № 4 від 13.11.2009, № 5 від 07.04.2011, № 6 від 24.12.2013, № 7 від 24.12.2013, та № 8 від 20.07.2015.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю аудиторську фірму Ірбіс-аудит (61176, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 31941420) звільнити та повернути державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення на першому поверсі двоповерхового приміщення виробничої майстерні, загальною площею 20,9 кв. м, розміщені за адресою: м. Харків, вул. Спортивна, 9, Регіональному відділенню Фонду державного майна по Харківській області.(61024, м.Харків, вул.Гуданова, 18, код ЄДРПОУ 23148337)

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю аудиторську фірму Ірбіс-аудит (61176, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 31941420) на користь прокуратури Харківської області, код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, код 820172, рахунок 35212041007171, код класифікації видатків бюджету - 2756 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 30.01.2017 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя ОСОБА_1 ОСОБА_7 ОСОБА_5