Ухвала

від 31.01.2017 по справі 760/14774/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 760/14774/15-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/1721/2017 Головуючий у суді першої інстанції: Кицюк В.С. Доповідач у суді апеляційної інстанції:Семенюк Т.А.

31 січня 2017 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого - Семенюк Т.А.

Суддів - Шкоріної О.І., Прокопчук Н.О.,

при секретарі - П'ятничук В.Г.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю Лізинг ІТ-СПВ та ОСОБА_3 - представника ОСОБА_4 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 25 серпня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Лізинг ІТ-СПВ до ОСОБА_4 про повернення безпідставно перерахованих коштів, -

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 25 серпня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Лізинг ІТ-СПВ 40 000 грн., які були ним безпідставно отримані.

Вирішено питання щодо стягнення судових витрат.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись рішенням суду, представник ТОВ Лізинг ІТ-СПВ подав апеляційну скаргу, в якій просить суд рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог частково в сумі 73 000 грн., вважаючи, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи.

Представник ОСОБА_4 також подав апеляційну скаргу, в якій просив суд рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, вважаючи, що судом порушеного норми матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційних скарг, заперечення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Судом встановлено, що в серпні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про повернення безпідставно перерахованих коштів, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що 21 березня 2014 ТОВ Лізинг ІТ-СПВ перерахувало ОСОБА_4 на його банківський рахунок 20 000 грн., зазначивши в призначенні платежу За облігації іменні проценті серії В ТОВ Лізинг ІТ - СПВ згідно з договором №2014-30 від 21 березня 2014 , але такий договір між сторонами не укладався.

Крім того, 27 березня 2014 позивач здійснив аналогічне перерахування 20 000 грн. із ідентичним вищезазначеному призначенню платежу.

Зазначив, що таке перерахування виключає рахункову помилку, в той же час відсутня і підстава такого перерахування - відсутній вищезазначений договір.

У зв'язку із викладеним та з урахуванням збільшених позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача на свою користь 40 000 грн. на підставі ст. 1212 ЦК України та на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України - 33 000 грн. інфляційного збільшення боргу та 1 313,42 грн. 3% річних.

Як вбачається з матеріалів справи, 21 березня 2014 ТОВ Лізинг ІТ-СПВ перерахувало ОСОБА_4 на його банківський рахунок 20 000 грн., зазначивши в призначенні платежу За облігації іменні проценті серії В ТОВ Лізинг ІТ - СПВ згідно з договором №2014-30 від 21 березня 2014.

27 березня 2014 року позивач здійснив аналогічне перерахування 20 000 грн. із ідентичним вищезазначеному призначенню платежу, що підтверджується платіжними дорученнями відповідно №175 та №185.

16 грудня 2014 року ТОВ Лізинг ІТ-СПВ направило ОСОБА_4 листа із відомостями про те, що позивачем було здійснено вищезазначені перерахування, проте договору, на якій є посилання в платіжному дорученні і на підставі якого таке перерахування повинно було здійснюватися в бухгалтерії підприємства немає. Позивач просив відповідача в разі наявності оригіналу договору надати такий позивачу та перерахувати позивачу облігації, в разі відсутності - повернути грошові кошти.

20 січня 2015 року ОСОБА_4 надіслав відповідачу заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, де посилався на те, що 12 березня 2014 року між сторонами було укладено договір викупу емітентом цінних паперів власної емісії №2014-21/3 на загальну вартість цінних паперів - 643 069,64 грн., проте позивач свої зобов`язання не виконав, тому, враховуючи, що договору №2014-30 від 21 березня 2014 року, вказаного в призначенні зазначених платежів не існує, а заборгованість є по іншому договору, відповідач зараховує зустрічні вимоги в рахунок часткового погашення ймовірного боргу позивача перед відповідачем.

20 лютого 2015 року позивач також направив відповідачу лист-відповідь, в якій зазначив, що ТОВ Лізинг ІТ-СПВ не укладало із відповідачем договору викупу емітентом цінних паперів власної емісії №2014-21/3, що свідчить про те, що така заборгованість ним не визнається та є оспорюванню.

В матеріалах справи міститься копія договору викупу емітентом цінних паперів власної емісії №2014-21/3, згідно якого відповідач взяв на себе зобов`язання передати у власність позивача облігації відсоткові в кількості 600 штук на суму 643 069,64 грн.

Згідно рішення Оболонського районного суду м. Києва від 25 червня 2015 року у справі за позовом до ТОВ Лізинг ІТ - СПВ , ПрАТ Лізинг інформаційних технологій про солідарне стягнення неустойки за договором викупу емітентом цінних паперів власної емісії №2014-21/3 від 12 березня 2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 6 жовтня 2015 року рішення Оболонського районного суду м. Києва від 25 червня 2015 залишено без змін.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно ч. 2 ст. 1214 ЦК України в разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (ст. 536 ЦК України)

Статтею 536 ЦК України встановлено,що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. При цьому, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення 40 000 грн., суд першої інстанції виходив з того, що грошові кошти були перераховані на рахунок відповідача помилково.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3% річних, суд першої інстанції виходив з відсутності між сторонами грошових зобов'язань, за якими можуть виникнути штрафні санкції.

Колегія суддів не може погодитися з доводами апеляційної скарги ОСОБА_5, що перераховані кошти зараховані як зустрічні вимоги в рахунок виконання грошових зобов'язань позивача перед відповідачем, оскільки з матеріалів справи вбачається, що грошові кошти у розмірі 40000 грн. нараховані на рахунок ОСОБА_5 помилкового, а не в рахунок виконання грошових зобов'язань. Крім того, рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 25 червня 2015 року встановлено, що договір викупу емітентом цінних паперів власної емісії № 2014-21/3 від 12 березня 2014 року та договір поруки № 2014-21/3-п від 12 березня 2014 року укладені директором товариств ОСОБА_6 з перевищенням своїх повноважень і не схвалені товариствами, у зв'язку із чим вони не створюють цивільних прав і обов'язків для товариств. ОСОБА_5 не звертався до суду із вимогами про стягнення зазначеної суми в рахунок погашення заборгованості ТОВ Лізинг ІТ-СПВ .

Також колегія суддів не може погодитися з доводами апеляційної скарги ТОВ Лізинг ІТ-СПВ , що судом безпідставно відмовлено у стягненні 3% річних та інфляційних витрат, оскільки обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних не виникає у випадках повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України ), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

У зв'язку із викладеним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності між сторонами грошових зобов'язань, а тому і підстави для стягнення 3% річних та інфляційних витрат відсутні.

Інші доводи апеляційних скарг також висновків суду першої інстанції не спростовують і не впливають на їх правильність.

Оскільки рішення суду постановлене з дотриманням норм діючого законодавства, висновки суду обґрунтовані, відповідають обставинам справи, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Лізинг ІТ-СПВ та ОСОБА_3 - представника ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 25 серпня 2016 року залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді