Ухвала

від 25.01.2017 по справі 823/1122/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №823/1122/16 Головуючий у 1-й інстанції: Тимошенко В.П.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

25 січня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Губської Л.В., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Левченка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сучасні торгівельні технології до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 07.06.2016 №0000861401, №0000871404, №0000891401, №0000901401,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 07.06.2016 №0000861401, №0000871404, №0000891401, №0000901401.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, в якій просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представники позивача у судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015; за наслідками перевірки складено акт від 18 травня 2016 року №23/23-00-14-0107/1-38048541.

Актом перевірки встановлені порушення позивачем, зокрема:

- пп. 14.1.27 п. 14.1. ст. 14, пп. 134.1.1 п 134.1 ст. 134, п. 138.2 ст. 138, п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 140.5.5, 140.5.6 п. 140.5 ст. 140 ПК України, п.п. 2.4 - 2.6, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, ст. 10 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248, п.9 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 Запаси , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за №751/4044, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 36237952,00 грн, в тому числі за 2014 рік на суму 22790288,00 грн, за 2015 рік на суму 13447664,00 грн;

- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, п.п. 2.4 - 2.6, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, ст. 10 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248, п.9 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 Запаси , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за №751/4044, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування за 2015 рік на суму 14426569,00 грн;

- п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 16866336,00 грн та до завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за грудень 2015 року на суму 26283547,00 грн (показник рядка 24 Декларації).

В обґрунтування порушень контролюючий орган посилається на непідтвердження реальності господарських операцій позивача з ТОВ Сігма Експерт , оскільки позивачем не надано до перевірки документів складського обліку щодо оприбуткування придбаних товарів, товарно - транспортні накладі, документи, що посвідчують якість продукції; видаткові накладні не містять посаду та підпис матеріально відповідальної особи складу. Відсутність здійснення господарської операції, на думу посадових осіб контролюючого органу, також підтверджується податковою інформацією, яка надійшла від ДПІ у Києво - Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області від 15.05.2015 №264/10-13-22-05/39274157 Щодо спектру фінансово - господарської діяльності ТОВ Сігма Експерт з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами - постачальниками та з контрагентами - покупцями за період з 01.01.2014 по 31.10.2014, згідно якої операції ТОВ Сігма Експерт не можливо підтвердити стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання.

07 червня 2016 року відповідачем на підставі акту перевірки винесені податкові повідомлення - рішення:

- №0000861401, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 21082920,00грн;

- №0000871401, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 26283547,00 грн по декларації за грудень 2015 року;

- №0000891401, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 41935524,00 грн;

- №0000901401, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 14426569,00 грн.

Вважаючи зазначені податкові повідомлення - рішення протиправними позивач звернувся до суду про їх скасування.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів, виходив з наступного.

Положеннями пункту 138.1 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності та інших витрат. Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 вказаного Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом а пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 3 ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною другої статті 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Водночас за відсутністю факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, дослідженню підлягає реальність здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку, та приймати на підтвердження даних податкового обліку необхідно лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем, в особі в.о. директора Радика І.Л., (покупець) та ТОВ Сігма Експерт , в особі в.о. директора Лушева С.В., (постачальник) укладено договір поставки від 23.10.2014 №1, відповідно до умов якого останній зобов'язується передати у власність покупця товар, асортимент, кількість та вартість якого визначається сторонами у специфікаціях, які є невід'ємними частинами.

Згідно положення пункту 3 вказаного договору поставка товару, за домовленістю сторін, здійснюється на складі постачальника. Постачальник виконує своє зобов'язання по постачанню товару коли він передає товар у розпорядження покупця на складах, що знаходяться за адресою: Черкаська область, м. Корсунь - Шевченківський, вул. Леніна, 343; Черкаська область, Черкаський район, с. Червона Слобода, вул. Берегова - Промислова, б. 20; м. Черкаси, вул. Чигиринська, буд. 13/9. Товар поставляється декількома або однією партією. Датою поставки товару вважається дата, зазначена в видаткових накладних на товар, підписаними уповноваженими представниками сторін.

На виконання умов договору між сторонами було складено специфікацію від 23 жовтня 2014 року №1, яка є додатком №1 до договору, в якій визначено найменування товару, одиниця виміру, кількість та ціна.

На підтвердження виконання умов договору позивачем були надані накладні від 30.10.2014 на загальну суму 149994200,21 грн, в т.ч. ПДВ 24999033,37 грн, та накладні від 17.11.2014 на загальну суму 108905100,37 грн, в т. ч. ПДВ 18150850,06 грн, відповідно до яких Лушев Сергій Валерійович, відпустив консервовану продукцію в асортименті, а Радик Іван Львович - зі сторони позивача одержав зазначену продукцію.

Згідно наказів ТОВ Сучасні торгівельні технології від 20 жовтня 2014 року №4-В, від 27 жовтня 2014 року №5-В виконання обов'язків директора з 20.10.2014 по 24.10.2014 та з 30.10.2014 та від 17.11.2014 покладено на Радика І.Л., заступника директора товариства.

Також, на підтвердження виконання умов договору позивачем надані податкові накладні від 30.10.2014 та від 17.11.2014 на загальну суму 258899300,96 грн, у тому числі ПДВ - 43 149 884,89 грн. 00 коп.

Оплату за придбаний товар позивачем проведено у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок ТОВ Сігма Експерт .

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, витрати у загальному розмірі 216206996,00 грн, що понесені позивачем на придбання у його контрагента товару, та податок на додану вартість у сумі 43241399,20 грн, сплачений у складі його ціни, включені ним, відповідно, до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства, та до податкового кредиту.

Фактичне місцезнаходження залишків готової продукції в розрізі номенклатури підтверджуються результатами інвентаризації, що оформлені інвентаризаційним описом товарно - матеріальних цінностей станом на 31.12.2014, 31.12.2015, 01.04.2016.

На підтвердження отримання придбаного товару на складах постачальника, що знаходяться за адресою: Черкаська область, м. Корсунь - шевченківський, вул. Леніна, 343; Черкаська область, Черкаський район, с. Червона Слобода, вул. Берегова - Промислова, б. 20; м. Черкаси, вул. Чигиринська, буд. 13/9, позивачем надані договори на організацію перевезень автомобільним транспортом по України та копії актів виконаних робіт по транспортуванню, що укладені та складені з ФО-П ОСОБА_4, ФО-П ОСОБА_5, ФО-П ОСОБА_6, МПП Ренаско , ФО-П ОСОБА_7, ТОВ Білатіс , ФО-П ОСОБА_8, ФО-П ОСОБА_9, ОСОБА_10, ТОВ Росьагропродукт , та товарно - транспортні накладні, згідно яких позивачем поставлено зі складів постачальника консервовану продукцію, яка зазначена в специфікації до договору від 23.10.2014 №1.

При цьому, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відсутність товарно - транспортних накладних не є підставою для беззаперечного висновку про завищення товариством суми податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат, оскільки зазначені документи є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами перевезення, а не договором поставки, який було укладено між позивачем та ТОВ Сігма Експерт .

Під час судового розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції позивач підтвердив, що товар, придбаний у ТОВ Сігма Експерт , використаний ним у власній господарській діяльності, що також підтверджується актом перевірки.

Колегія суддів також погоджується з судом першої інстанції, що існування недоліків при оформленні первинної бухгалтерської документації не може тягнути за собою їх недійсність та втрату позивачем права на віднесення сум до складу витрат та до податкового кредиту.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що господарські операції позивача з зазначеним вище контрагентом здійснювались в межах господарської діяльності, є реальними, та підтверджуються необхідними документами.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців , якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Судом першої інстанції встановлено, що на дату підписання договору, розрахункових та первинних документів контрагент позивача не був припинений та був платником податку на додану вартість.

Крім того, колегія суддів зазначає, що не є обов'язковою передумовою для визнання контролюючими органами правочинів безтоварними (не реальними), які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що органом державної податкової служби як суб'єктом владних повноважень не доведено, що зазначені вище правочини є такими, що спрямовані на не реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, відповідно, висновки акту перевірки є необґрунтованими.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень та, як наслідок, про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційних скарг не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Черкаській області залишити без задоволення, постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 30.01.2017 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: Л.В. Губська

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Губська Л.В.

Федотов І.В.