Постанова

від 06.12.2016 по справі 810/1339/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2016 року м. Київ 810/1339/14

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Магістраль-Будсервіс

до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ

ДФС у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Магістраль-Будсервіс (далі по тексту - позивач, ТОВ Магістраль-Будсервіс ) до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області (далі по тексту - відповідач, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.09.2013 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 з врахуванням Рішення ГУ Міндоходів україни у Київській області про результати розгляду первинної скарги від 02.12.2013 року №1522/10/10-36-10-07/205/801.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 05.06.2014 адміністративний позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Васильківської ОДПІ від 04.09.2013 № НОМЕР_2, № НОМЕР_1; вирішено питання про судові витрати.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.09.2014, постанову Київського окружного адміністративного суду від 05.06.2014 р. - скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Васильківської ОДПІ від 04.09.2013 № НОМЕР_2 в частині штрафних (фінансових) санкцій на суму 73 765 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Васильківської ОДПІ від 04.09.2013 № НОМЕР_1 в частині штрафних (фінансових) санкцій на суму 59 012 грн.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.07.2014 скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 05.06.2014 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02.09.2014, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В ухвалі від 14.07.2014 Вищий адміністративний суд зазначив, що судами попередніх інстанцій …не в повній мірі досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення позивачем господарських операцій, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту та показника витрат позивача, який, між іншим, безпосередньо впливає на об'єкт оподаткування, чи спричинили такі господарські операції реальні зміни в майновому стані позивача, не розглянуто належним чином доводи сторін у справі та докази, що містяться в матеріалах справи… .

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.07.2016 справу прийнято до провадження і призначено до судового розгляду.

Під час судового розгляду, судом було встановлено, що належним відповідачем по справі є Києво-Святошинська об'єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Київській області як правонаступник Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київської області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з висновками ОСОБА_1 від 14.08.2013 № 131/22-01/35803675 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Магістраль-Будсервіс код за ЄДРПОУ - 35803675 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ Лойєр , код за ЄДРПОУ - 37002621, ТОВ ТД Біг-Маркет , код за ЄДРПОУ - 35920032, ТОВ Постпринт , код за ЄДРПОУ - 36845669, ТОВ Сібер код за ЄДРПОУ - 30264292, ТОВ Сорента , код за ЄДРПОУ - 37403012, ТОВ Едветайзинг-Експерт , код за ЄДРПОУ - 35195412 за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року на підставі якого було прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення і вважає висновки зазначеного ОСОБА_1 необґрунтованими з огляду на наступне.

Позивач стверджує, що відповідачем зроблено хибні висновки в ОСОБА_1 перевірки, які зводяться до припущень посадових осіб податкового органу щодо не підтвердження реальності здійснення фінансово-господарських операцій між ТОВ Магістраль-Будсервіс та його контрагентом ТОВ Сібер , протягом перевіряємих періодів, тоді як реальність та правомірність відповідних операцій підтверджується належним чином оформленими первинними та іншими документами.

Також, позивач зазначає, що ним до перевірки були надані всі первинні документи бухгалтерського обліку за перевіряємий період, на підставі яких були визначені суми податкового кредиту та сформовано валові витрати, однак дані документи не були прийняті відповідачем до уваги, а висновки ОСОБА_1 перевірки ґрунтуються лише на підставі Вироку Печерького районного суду м. Києва від 07.06.2012 по справі 1-333/12, яким визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 205, частиною 3 статті 358 та частиною 4 статті 358 Кримінального кодексу України, директора ТОВ Сібер ОСОБА_1

Таким чином, на думку позивача, ТОВ Магістраль-Будсервіс правомірно сформовано валові витрати і податковий кредит, а податковим органом недостатньо досліджені обставини господарських операцій ТОВ Магістраль-Будсервіс з ТОВ Сібер , тому, податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню.

06.12.2016 представником позивача через канцелярію суду було подано заяву, в якій представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив здійснювати розгляд справи у порядку письмового провадження без участі представника позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Водночас, в матеріалах справи, містяться письмові заперечення проти позову, в яких відповідач не погоджується з позовними вимогами позивача та наполягає, що спірні податкові повідомлення - рішення прийняті правомірно і у відповідності до вимог чинного податкового законодавства. В обґрунтування доводів заперечень посилається на обставини, викладені в ОСОБА_1 перевірки та у Вироці Печерького районного суду м. Києва від 07.06.2012 по справі 1-333/12.

Відповідно до частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи викладене, розгляд даної справи здійснено в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, ТОВ Магістраль-Будсервіс є юридичною особою, що зареєстрована 10.06.2008 Васильківською районною державною адміністрацією Київської області, з 11.09.2004 та на час спірних господарських операцій, як платник податків перебувало на обліку в Васильківській об'єднанній державній податковій інспекції Київської області.

У період з 01.08.2013 по 07.08.2013 працівниками Васильківської ОДПІ на підставі направлення від 01.08.2013 року №39/22-01 згідно пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ Магістраль-Будсервіс з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ Лойєр , ТОВ ТД Біг-Маркет , ТОВ Постпринт , ТОВ Сібер , ТОВ Сорента , ТОВ Едветайзинг-Експерт за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року.

Результати перевірки оформлені ОСОБА_1 від 14.08.2013 № 131/22-01/35803675 (далі по тексту - ОСОБА_1 перевірки).

Висновком зазначеного ОСОБА_1 перевірки було встановлено порушення позивачем положень:

- п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994 № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток всього на суму 295 062 грн., в т.ч. за 4 квартал 2010 року у сумі 295 062 грн.;

- п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на 236 049 грн., в т.ч. за жовтень 2010 року на 228 099 грн., грудень 2010 року на 7 950 грн.

Вказаних висновків відповідач дійшов у зв'язку з наступним.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи документів ТОВ Сібер , у жовтні та грудні 2010 року поставило позивачу товар (щебінь, мінеральний порошок, цемент та пічне паливо) на загальну суму 1 406 137,82 грн., на підтвердження чого позивач надав суду копії: видаткових накладних (а.с. 30-31 Том I), податкових накладних (а.с. 32-33 Том I); та надало послуги з перевезення придбаного товару на суму 7 950 грн., на підтвердження чого позивач надав суду копії: видаткової накладної (а.с. 31 Том I), податкової накладної (а.с. 33 Том I), товарно-транспортних накладних (а.с. 63-125 Том I), банківських виписок (а.с. 130-139 Том I), журналу прийму на АБЗ с. Крячки (а.с. 209-211, 216-225 Том I).

На підставі первинних документів, що складені за наслідком зазначених господарських операцій позивачев було визначено суму валових витрат та сформовано податковий кредит.

Водночас, податковий орган в ОСОБА_1 перевірки посилається на те, що постановою СУ ФР ГУ Міндоходів у м. Києві від 10.08.2013 про призначення документальної позапланої перевірки дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ Лойер , ТОВ ТД Біг-Маркет , ТОВ Постпринт , ТОВ Сібер , ТОВ Сорента , ТОВ Едветайзинг-Експерт та за період з 01.07.2010 по 31.12.2012, наданої листом від 11.07.2013 № 9276/7/09-10 надано вирок Печерького районного суду м. Києва від 07.06.2012 по справі № 1-333/12, яким встановлено, що ТОВ Сібер було створено з метою протиправного формування податкових зобов'язань, у зв'язку з чим, директора ТОВ Сібер ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 205, частиною 3 статті 358 та частиною 4 статті 358 Кримінального кодексу України.

На підставі викладеного та того факту, що первинні документи виписані від імені ТОВ Сібер складені всупереч вимогам діючого законодавства України, посадовими особами відповідача зроблено висновок, про не можливість підтвердження реальності фінансово-господарських операцій між позивачем та ТОВ Сібер у зв'язку з чим, позивач не має підстав для того, щоб відносити отримані послуги до господарської діяльності підприємства та на їх основі формувати валові витрати підприємства та податковий кредит.

На підстав ОСОБА_1 перевірки податковим органом були прийняті податкові повідомлення - рішення форми Р від 04.09.2013, а саме:

- № НОМЕР_1, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 354 073,00 грн. (у тому числі за основним платежем - 236 049,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 118 024,00 грн.);

- № НОМЕР_2, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 442 593,50 грн. (у тому числі за основним платежем - 295 062,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 147 531,00 грн.);

За наслідками адміністративного оскарження рішенням Головного управління Міндоходів у Київській області від 02.12.2013 року № 1522/10/10-36-10-08-206/801 частково задоволено скаргу ТОВ Магістраль-Будсервіс - частково скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.09.2013 № НОМЕР_2 у частині штрафної санкції на суму 73 765 грн. та частково скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.09.2013 № НОМЕР_1 у частині штрафної санкції на суму 59 012,00 грн. Крім того, зобов'язано відповідача вжити заходи відповідно до чинного законодавства.

Рішенням Міндоходів України від 05.02.2014 року № 2188/8/99-99-10-01-15 скаргу ТОВ Магістраль-Будсервіс від 19.12.2013 року № 23704/6 залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 04.09.2013 року з урахуванням рішення ГУ Міндоходів у Київській області - без змін.

Не погоджуючись з висновками ОСОБА_1 перевірки відповідача та податковими повідомленнями - рішеннями від 04.09.2013 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку господарським операціям позивача з ТОВ Сібер , на підставі яких позивачем було визначено суму валових витрат та сформовано податковий кредит, суд зазначає про таке.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 03.04.1997 № 168/97-ВР та Законом України «Про податок на додану вартість»від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на момент вчинення спірних правовідносин).

Пунктом 3.1 статті 3 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що право на включення до складу валових витрат виникає у платника податку виключно за умови придбання ним товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

В силу підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України вiд 03.04.1997р. № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України вiд 03.04.1997р. № 168/97-ВР є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України вiд 03.04.1997р. № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України вiд 03.04.1997р. № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України «Про податок на додану вартість»передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні (далі по тексту - Закон № 996-XIV).

Відповідно до статті 1 Закону № 996-XIV первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обовязкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства (стаття 1 Закону № 996-ХIV).

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають; відображенню; в бухгалтерському обліку.

Частиною 1 статті 9 вказаного вище Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 цього ж Закону).

З огляду на наведене, суд дійшов до висновку що, сама по собі наявність у позивача первинних бухгалтерських документів не є безумовною підставою для віднесення зазначених у них сум до податкового кредиту та валових витрат.

Крім того, згідно пункту 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (далі по тексту - Положення від 24.05.1995 № 88) первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Однак, всупереч зазначеним вище вимогам Закону № 996-ХIV та Положення від 24.05.1995 № 88, позивачем не було надано належним чином оформлених первинних документів, які б підтверджували факт здійснення господарських операцій з ТОВ Сібер , які б давали право на формування податкового кредиту за результати господарських відносин з вказаним контрагентом, оскільки матеріали справи не містять, зокрема, доказів, по-перше, направлення позивачем замовлень постачальнику, по-друге, отримання ТОВ Магістраль-Будсервіс рахунків-фактур від ТОВ Сібер .

Крім іншого, відповідно до пункту 1 затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.06.1996 № 293/1318 Інструкції Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Згідно з пунктом 5 вказаної Інструкції довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

Приписи пункту 9 Інструкції визначають, що особа, якій видана довіреність, зобов'язана не пізніше наступного дня після кожного випадку доставки на підприємство одержаних за довіреністю цінностей, незалежно від того, одержані цінності за довіреністю повністю або частково, подати працівнику підприємства, який здійснює виписування та реєстрацію довіреностей, документ про одержання нею цінностей та їх здачу на склад (комору) або матеріально відповідальній особі.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Приписи частини 1 статті 208 Господарського кодексу України визначають, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Враховуючи положення зазначених статей ГК України, суд вважає за необхідне підкреслити той факт, що для визнання правочину такого, що укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, необхідно встановити факт наявності у контрагентів або контрагента такої мети.

Як вбачається зі змісту вироку Печерького районного суду м. Києва від 07.06.2012 по справі № 1-333/12, який міститься в Єдиному реєстрі судових рішень, судом було встановлено наступні обставини …Незважаючи на те, що ТОВ СІБЕР зареєстроване в державних органах влади, як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, ОСОБА_1 взяв участь в його створенні не з метою здійснення підприємницької діяльності, як передбачено його статутом, а з метою використання його в подальшому, за попередньою змовою із невстановленою слідством особою, для прикриття незаконної діяльності з мінімізації податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість в ході надання контрагентам ТОВ СІБЕР послуг з транзиту грошових коштів при незаконному переведенні безготівкових грошових коштів в готівку, можливість здійснювати яку вони здобули, зареєструвавши підприємство в органах державної влади, отримавши його установчі, реєстраційні і банківські документи, а також печатку та доступ до банківського рахунку вищезазначеного підприємства, що надало їм змогу, діючи в порушення норм законодавчих актів України, які регулюють порядок створення та діяльності суб'єктів підприємництва, прикриватись фактом державної реєстрації ТОВ СІБЕР та мнимого здійснення ним фінансово-господарської діяльності.

Так, в період з 05.05.2010 року по 18.03.2011 року на поточний банківський рахунок ТОВ СІБЕР № 260003256301, відкритий даному підприємству його директором ОСОБА_1 у ПАТ КБ ДАНІЕЛЬ (МФО 380980), надходили грошові кошти від суб'єктів підприємницької діяльності в якості оплати останніми, придбаних нібито у ТОВ СІБЕР товарів, робіт і послуг. В подальшому, невстановлена слідством особа, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_1, не здійснюючи підприємницької діяльності, пов'язаної з виготовленням чи реалізацією товарів, виконанням робіт або ж наданням послуг, в якості оплати яких рахунок ТОВ СІБЕР надходили безготівкові грошові кошти, використовуючи електронні програмно - технічні засоби для дистанційного використання банківського рахунку підприємства, здійснювали перерахування грошових коштів з банківського рахунку підприємства на банківські рахунки інших суб'єктів підприємницької діяльності, свідомо будучи задіяним таким чином в злочинних схемах, підконтрольних невстановленій слідством особі, з транзиту грошових коштів в ході надання діючим суб'єктам підприємницької діяльності з незаконного переведення безготівкових грошових коштів в готівку.

Також у вироці Печерького районного суду м. Києва від 07.06.2012 по справі № 1-333/12 зазначено, що … 01.07.2010 року ОСОБА_1, знаходячись в офісному приміщенні приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 58, оф. 2, діючи повторно, підписав попередньо складений невстановленою слідством особою статут ТОВ СІБЕР , який містив наступні неправдиві відомості, а саме:

- п. 1.7 статті 1 (загальні положення), згідно якого місцезнаходження Товариства: 01103, Україна, м. Київ, вул. Кіквідзе, 14-В, оф. 3, що не відповідало дійсності, зважаючи на відсутність у товариства будь-яких офісних, чи інших приміщень, площ тощо;

- п. 6.1 статті 6 (мета та предмет діяльності), згідно якого товариство створюється для здійснення підприємницької діяльності з метою одержання прибутку та наступного розподілу його між учасниками, що не відповідало дійсності, зважаючи на відсутність у єдиного засновника товариства ОСОБА_1 наміру здійснювати підприємницьку діяльність та враховуючи його умисел використати створене ним підприємство для прикриття незаконної діяльності;

- п. 8.1 статті 8 (статутний капітал товариства), згідно якого у товаристві створюється статутний капітал, який складається з вартості вкладів його учасників та становить 34 375 гривень; ОСОБА_1 одноособово володіє усіма частками статутного капіталу; вклад формується за рахунок грошових коштів, що не відповідало дійсності, зважаючи на не внесення ОСОБА_1 будь-яких грошових коштів, чи майна до статутного капіталу товариства.

01.07.2010 року статут ТОВ СІБЕР посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та в подальшому з відома ОСОБА_1 наданий до Печерської районної у м. Києві державній адміністрації, що надало змогу зареєструвати вказане підприємство, як суб'єкт підприємницької діяльності у формі товариства з обмеженою відповідальністю, а також наданий до ПАТ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК ДАНІЕЛЬ , що надало змогу відкрити банківський рахунок даному підприємств.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчиненому визнав повністю, щиро розкаявся, підтвердив обставини зазначені в обвинувальному висновку та покази, які він давав під час досудового слідства в якості обвинуваченого про те, що приблизно всередині 2008 року він на пропозицію свого знайомого ОСОБА_3, в зв'язку із нестабільним матеріальним положенням, погодився зареєструвати на своє ім'я підприємства, а в подальшому повинен був лише підписувати необхідні бухгалтерські та звітні документи, не здійснюючи жодної фінансово-господарської діяльності, розуміючи при цьому, що вказані підприємства будуть використовуватись для прикриття незаконної діяльності по мінімізації податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість контрагентів вказаних підприємств, внаслідок надання їм послуг із незаконного переведення безготівкових грошових коштів в готівку.

Таким чином, з метою реєстрації вказаних підприємств він передав юристам до яких порадив звернутись ОСОБА_3 копію власного паспорта громадянина України та довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру для складання необхідних реєстраційних та установчих документів. Потім, в період 2008-2011 років, він, діючи на прохання ОСОБА_3 та за його вказівками підписав підготовлені юристами реєстраційні та установчі документи наступних підприємств: ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ БІГ-МАРКЕТ , ТОВ ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ ЛОЙЄР , яке в подальшому ним було перейменовано на ТОВ ЛОЙЄР , ТОВ ПОСПРИНТ , а також придбав ТОВ СТАРТ ПРОДУКТ , що в подальшому ним було перейменоване на ТОВ СІБЕР . Підписуючи вказані документи, зокрема, статути вказаних підприємств, що відбувалось в офісних приміщеннях нотаріусів і було необхідним для проходження процедури державної реєстрації підприємств, він усвідомлював, що вони містять неправдиві відомості, оскільки наміру займатись підприємницькою діяльністю він не мав, жодного майна, чи грошових коштів до їх статутних капіталів він не вносив, підприємства фактично за вказаними в цих документах адресами не знаходились.

Надалі, він не здійснюючи жодної фінансово-господарської діяльності лише час від часу за вказівками ОСОБА_3 підписував бухгалтерські документи цих підприємств за що отримував від останнього грошову винагороду в розмірі певного відсотку від суми перерахувань грошових коштів по рахункам того чи іншого підприємства… .

Враховуючи викладене, Печерським районним судом м. Києва було визнано ОСОБА_1 (засновника, директора ТОВ СІБЕР на час спірних операцій) винним у скоєнні злочинів, передбачених частиною 2 статті 205, частинами 3, 4 статті 358 Кримінального кодексу України.

Відповідно до положень статті 205 Кримінального кодексу України фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, - карається штрафом від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років (частина 1 даної статті).

Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно або заподіяли велику матеріальну шкоду державі, банкові, кредитним установам, іншим юридичним особам або громадянам, - караються позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років (частина 2 даної статті).

Згідно з нормами статті 358 Кримінального кодексу України підроблення посвідчення або іншого офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, громадянином-підприємцем, приватним нотаріусом, аудитором чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов'язків, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою або збут такого документа, а також виготовлення підроблених печаток, штампів чи бланків підприємств, установ чи організацій незалежно від форми власності, інших офіційних печаток, штампів чи бланків з тією самою метою або їх збут - караються штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років (частина 1 даної статті).

Складання чи видача працівником юридичної особи будь-якої форми власності, який не є службовою особою, приватним підприємцем, аудитором, експертом, оцінювачем, адвокатом або іншою особою, яка здійснює професійну діяльність, пов'язану з наданням публічних послуг, завідомо підроблених офіційних документів, які посвідчують певні факти, що мають юридичне значення або надають певні права чи звільняють від обов'язків, підроблення з метою використання або збуту посвідчень, інших офіційних документів, що складені у визначеній законом формі та містять передбачені законом реквізити, виготовлення підроблених офіційних печаток, штампів чи бланків з метою їх збуту або їх збут чи збут завідомо підроблених офіційних документів, у тому числі особистих документів особи, - караються штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк від трьох до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років (частина 2 даної статті).

Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, - караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк (частина 3 даної статті).

Використання завідомо підробленого документа - карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років (частина 4 даної статті).

Таким, чином судом було встановлено, що ОСОБА_1 взяв участь у придбанні ТОВ СТАРТ ПРОДУКТ з подальшою зміною назви на ТОВ СІБЕР не з метою здійснення господарської діяльності відповідно до статуту товариства, а з метою використання його в подальшому, за попередньою змовою із невстановленою слідством особою, для прикриття незаконної діяльності з мінімізації податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість в ході надання контрагентам ТОВ СІБЕР послуг з транзиту грошових коштів при незаконному переведенні безготівкових грошових коштів в готівку.

Відповідно до частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже, у цьому випадку ТОВ СІБЕР знаходилось поза межами контролю формального (номінального) директора, а від імені ТОВ СІБЕР невідомі особи лише оформляли відповідні документи, в той час, як номінальний директор нікого не уповноважував на вчинення дій від імені ТОВ СІБЕР .

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції ТОВ СІБЕР не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у постановах від 01.12.2015 по справі № 21-3788а15 та від 12.01.2016 по справі № 826/20548/13-а, який підлягає обов'язковому врахуванню на підставі частини 2 статті 161 та частини 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, з'ясувавши всі обставини справи, та враховуючи висновок Верховного Суду України, суд дійшов до висновку про правомірність і законність прийнятих податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість за основним платежем у розмірі 236 049 грн., та в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем - податок на прибуток за основним платежем у розмірі 295 062 грн.

В той же час, суд зазначає, що відповідно до підпункту 60.1.3 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Водночас, пунктом 60.4 статті 60 ПК України визначено, що у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.

Отже, зважаючи на відсутність у матеріалах справи доказів отримання нових податкових повідомлень-рішень, прийнятих з урахуванням вимог рішення ГУ Міндоходів у Київській області від 02.12.2013 року №1522/10/10-36-10-07/205/801, суд вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення в частині суми нарахованих штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 50% замість необхідних 25%, оскільки у розумінні статті 60 ПК України останні не вважаються відкликаними.

Таким чином, враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (частина 3 данної статті).

З даного приводу, суд зазначає, що позивач звертаючись до суду в позовній заяві вказав, ціну позову 663 889 грн. (сума спірних податкових повідомлень рішень з врахуванням Рішення ГУ Міндоходів україни у Київській області про результати розгляду первинної скарги від 02.12.2013 року №1522/10/10-36-10-07/205/801, а саме застосувані до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 25 % замість 50 %) та сплатив судовий збір саме з цієї суми, таким чином враховуючи той факт, що суд дійшов висновку про законність спірних податкових повідомлень-рішень в частині цієї суми, сплачений позивачем судовий збір поверненню позивачу не підлягає.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 72, 128, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 04.09.2013 року № НОМЕР_2 в частині штрафних (фінансових) санкцій на суму 73 765,00 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 04.09.2013 року № НОМЕР_1 в частині штрафних (фінансових) санкцій на суму 59 012,00 грн.

4. У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.