Постанова

від 22.10.2019 по справі 810/1339/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 жовтня 2019 року

Київ

справа №810/1339/14

адміністративне провадження №К/9901/40080/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Магістраль-Будсервіс на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.12.2016 (суддя Панова Г.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2017 (головуючий суддя Глущенко Я.Б., судді: Кузьмишина О.М., Пилипенко О.Є.) у справі №810/1339/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Магістраль-Будсервіс до Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У лютому 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю Магістраль-Будсервіс (далі - позивач, товариство) звернулось до суду з позовом до Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач, контролюючий орган) у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.09.2013 №0001172201 та №0001162201.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки викладені в акті перевірки про безтоварність проведених між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Сібер фінансово-господарських операцій є безпідставними з огляду на те, що взаємовідносини по придбанню позивачем у його контрагента товарів та послуг здійснювались на підставі належним чином оформлених первинних документів, які дають можливість встановити реальність проведення операцій між сторонами. Позивач зазначає, висновки акта перевірки, які ґрунтуються лише на підставі вироку Печерського районного суду місті Києва від 07.06.2012 по справі №1-333/12, яким директора Товариства з обмеженою відповідальністю Сібер ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 205, частиною третьою статті 358 та частиною четвертою статті 358 Кримінального кодексу України є передчасними, оскільки позивачем до перевірки були надані всі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку складені за результатом господарських операцій між сторонами, та на підставі яких останнім було здійснено правомірне формування валових витрат та податкового кредиту.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Справа судами розглядалася неодноразово.

4. За результатом останнього перегляду постановою Київського окружного адміністративного суду від 06.12.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2017, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 04.09.2013 №0001162201 в частині штрафних (фінансових) санкцій на суму 73765,00грн та від 04.09.2013 №0001172201 в частині штрафних (фінансових) санкцій на суму 59012,00грн. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

5. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог у відповідній частині, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що оскільки у матеріалах справи відсутні докази отримання позивачем податкових повідомлень-рішень, прийнятих з урахуванням рішення Головного управління Міндоходів у Київській області від 02.12.2013 №1522/10/10-36-10-07/205/801 за результатом розгляду скарги на податкові повідомлення-рішення від 04.09.2013 №0001162201 та №0001172201, підстави для нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю Магістраль-Будсервіс суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 50% замість необхідних 25%, адже у розумінні статті 60 Податкового кодексу України останні не вважаються відкликаними, відсутні.

6. В частині відмови у задоволенні позову суди дійшли висновку, що наявність у позивача первинних документів підписаних посадовою особою суб`єкта господарювання, яку обвинувальним вироком визнано винним у фіктивному підприємництві кваліфікованого за частиною другою статті 205, частиною 3 статті 358 та частиною 4 статті 358 Кримінального кодексу України, не можуть свідчити про реальне вчинення правочинів та не дають позивачу право на їх відображення у даних податкової звітності, оскільки такі операції є незаконними та несумісними з легальною господарською діяльністю. За встановлених обставин суди зауважили, що укладені між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Сібер правочини спрямовані на надання незаконної податкової вигоди з метою ухилення від сплати податків до бюджетів, що свідчить про безпідставність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за результатом господарських операцій з вказаним контрагентом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю Магістраль-Будсервіс звернулася з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.12.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2017 у справі №810/1339/14, прийняти нову постанову про задоволення позову повністю.

8. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 01.08.2013 по 07.08.2013, на підставі направлення від 01.08.2013 №39/22-01, постанови СУ ФР Головного управління Міндоходів у місті Києві від 10.08.2013, наданої листом від 11.07.2013 №9276/7/09-10, згідно із підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, посадовою особою Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області було проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Магістраль-Будсервіс з питань своєчасності, достовірності повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю Лоєр , Товариством з обмеженою відповідальністю ТД Біг-Маркет , Товариством з обмеженою відповідальністю Постпринт , Товариством з обмеженою відповідальністю Сібер , Товариством з обмеженою відповідальністю Сорента , Товариством з обмеженою відповідальністю Едветайзинг-Експрес за період з 01.07.2010 по 31.12.2012.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 295062,00грн; підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість , в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 236049,00грн, в тому числі: за жовтень 2010 року на суму 228099,00грн, за грудень 2010 року на суму 7950,00грн.

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено акт від 14.08.2013 №131/22-01/35803675 та прийнято податкові повідомлення рішення від 04.09.2013 №0001172201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 354073,00грн, у тому числі: 236049,00грн за основним платежем та 118024,00грн за штрафними (фінансовими) санкціями; №0001162201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 442593,50грн, у тому числі: 295062,00грн за основним платежем та 147531,00грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

За наслідками адміністративного оскарження, рішенням Головного управління Міндоходів у Київській області від 02.12.2013 №1522/10/10-36-10-08-206/801 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Магістраль-Будсервіс від 04.10.2013 №16 (вх. №1779/10 від 04.10.2013) задоволено частково, а саме: скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.09.2013 №0001162201 в частині штрафної санкції на суму 73765,00грн та податкове повідомлення-рішення від 04.09.2013 №0001172201 в частині штрафної санкції на суму 59012,00грн. Зобов`язано відповідача вжити заходи відповідно до чинного законодавства.

Рішенням Міндоходів України від 05.02.2014 №2188/8/99-99-10-01-15 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Магістраль-Будсервіс від 18.12.2013 №17 (вх. №23704/6 від 19.12.2013) залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 04.09.2013 з урахуванням рішення Головного управління Міндоходів у Київській області, прийнятого за результатами розгляду первинної скарги - без змін.

Фактичною підставою для проведення вказаних донарахувань став висновок контролюючого орану про безпідставність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість за результатом господарських операцій по придбанню у Товариства з обмеженою відповідальністю Сібер товарно-матеріальних цінностей (щебінь, мінеральний порошок, цемент, пічне паливо) та послуг по перевезенню придбаного вантажу, з огляду на фіктивність укладених правочинів та безтоварність господарських операцій, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних правових наслідків та з метою ухилення від сплати податків.

Обґрунтовуючи свою позицію відповідач послався на постанову СУ ФР Головного управління Міндоходів у місті Києві від 10.08.2013 про призначення документальної позапланові перевірки дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю Лойер , Товариством з обмеженою відповідальністю ТД Біг-Маркет , Товариством з обмеженою відповідальністю Постпринт , Товариством з обмеженою відповідальністю Сібер , Товариством з обмеженою відповідальністю Сорента , Товариством з обмеженою відповідальністю Едветайзинг-Експерт за період з 01.07.2010 по 31.12.2012, наданої відповідачу листом від 11.07.2013 №9276/7/09-10 з долученням вироку Печерського районного суду міста Києва від 07.06.2012 по справі №1-333/12, яким директора Товариства з обмеженою відповідальністю Сібер ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 205, частиною третьою статті 358 та частиною четвертою статті 358 Кримінального кодексу України, та встановлено, що вказаний суб`єкт господарювання був створений виключно з метою протиправного формування податкових зобов`язань.

Оскільки статус фіктивного підприємства не сумісний з легальною господарською діяльністю, відповідач вважає, що підстави для формування позивачем даних податкового обліку за результатом господарських операцій з таким суб`єктом господарювання є неправомірним.

При оцінці оспорюваних господарських операцій судами попередніх інстанцій встановлено, що у періоді, в якому проводилася перевірка, позивач мав господарські взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю Сібер . У жовтні та грудні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю Сібер поставило позивачу товар (щебінь, мінеральний порошок, цемент, пічне паливо) на загальну суму 1406137,82грн та надало послуги з перевезення придбаного товару на суму 7950,00грн.

Судами також встановлено, що позивачем, у підтвердження реальності здійснення спірних господарських операцій з вказаним контрагентом, було надано копії первинних документів, зокрема, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, журнали прийому товару на підприємстві та банківські виписки по рахунку позивача.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

10. У доводах касаційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю Магістраль-Будсервіс вказує, що під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій неповно з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що стало причиною скасування правомірно прийнятих податкових повідомлень-рішень. Зокрема, позивач посилається на правомірність формування ним валових витрат та податкового кредиту за результатом договірних відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю Сібер з огляду на те, що належними первинними документами складеними за результатом фактично проведених операцій підтверджується рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та зв`язок придбаних товарів і послуг з господарською діяльністю останнього. Заявник стверджує, що вирок Печерського районного суду міста Києва від 07.06.2012 по справі №1-333/12, яким директора Товариства з обмеженою відповідальністю Сібер ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 205, частиною третьою статті 358 та частиною четвертою статті 358 Кримінального кодексу України не є доказовим аргументом щодо безтоварності проведених операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Сібер , адже, на думку позивача, вирок суду, яким визнано винним посадову особу платника податків, сам по собі не може бути безумовним доказом недійсності укладених в подальшому угод (за участі іншої посадової особи) або безтоварності господарських операцій з таким контрагентом. Також позивач звертає увагу, що спірний вирок не містить інформації щодо вчинення фіктивного підприємництва саме при взаємовідносинах Товариства з обмеженою відповідальністю Сібер з позивачем. Крім того, позивач зазначає, що в порушення вимог пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України суб`єкт владних повноважень приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення від 04.09.2013 вийшов за межі своїх повноважень, адже у разі якщо грошове зобов`язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінального процесуального законодавства або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. На думку Товариства з обмеженою відповідальністю Магістраль-Будсервіс , підстави для проведення позивачу донарахувань з податку на прибуток та податку на додану вартість - відсутні.

11. У свою чергу Києво-Святошинська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області не скористалася своїм правом та не подала заперечення на касаційну скаргу позивача, що не перешкоджає її подальшому розгляду.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

12. Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):

12.1. Пункт 86.9 статті 86.

У разі якщо грошове зобов`язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Матеріали такої перевірки разом з висновками контролюючого органу передаються органу, що призначив перевірку.

13. Закон України Про оподаткування прибутку підприємств (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

13.1. Пункт 5.1 статті 5

Валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

13.2. Підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5.

До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

13.3. Підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

14. Закон України Про податок на додану вартість (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

14.1. Пункт 1.7 статті 1.

Податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду.

14.2. Підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

14.3. Підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 Закону). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

14.4. Підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

15. Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):

15.1. Стаття 1.

15.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

15.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

15.2. Частина 1 статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

15.3. Частина 2 статті 9.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

16. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88.

16.1. Пункт 2.4.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

16.2. Пункт 2.15.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

17. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат, наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

18. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентами на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

19. Наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

20. Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

21. З`ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції, слід ретельно перевіряти доводи податкового органу про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами.

22. Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

23. Недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

24. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вирішення спору), обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

25. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

26. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

27. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в оскаржуваній позивачем частині, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний адміністративний суд, враховуючи встановлені контролюючим органом під час проведення перевірки обставини щодо не підтвердження фактичного здійснення операцій з придбання позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю Сібер товарів та послуг, а відповідно і неправомірність формування ним даних податкового обліку за такими операціями, надали належну оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності з дотриманням норм статей 70-72, 86 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній, на момент постановлення судами рішень) щодо оцінки доказів, та дійшли обґрунтованого висновку про недостовірність задекларованих позивачем даних податкового обліку, що, відповідно, виключає право формувати валові витрати та податковий кредит за такими операціями.

В процесі розгляду даної справи суди першої та апеляційної інстанцій з достатньою повнотою дослідивши первинні документи, складені за наслідками здійснення операцій з реалізації позивачу Товариством з обмеженою відповідальністю Сібер товарів та послуг, дійшли висновку про відсутність факту реального виконання спірних операцій, виходячи не лише з якогось окремого недоліку, а усіх доказів у їх сукупності, зокрема, невідповідність (юридична дефектність) первинних документів вимогам податкового законодавства; відсутність документального підтвердження направлення позивачем на адресу контрагента замовлень на поставку товару та отримання від Товариства з обмеженою відповідальністю Сібер рахунків-фактур; ненадання довіреностей на отримання товару та/або відомостей про особу, яка його отримувала; неможливість встановлення використання придбаного у Товариства з обмеженою відповідальністю Сібер товару у межах господарської діяльності позивача, оскільки надані позивачем документи (договір купівлі-продажу асфальтобетону, акти переробки матеріалів, попередні калькуляції, видаткові накладні, довіреності на отримання товару та банківські виписки) не підтверджують використання позивачем товарів придбаних саме у Товариства з обмеженою відповідальністю Сібер товарів; ненадання доказів на підтвердження факту придбання товарів та послуг з метою та в цілях господарської діяльності.

28. Судами також встановлено, що контрагент позивача не мав необхідних умов для ведення господарської діяльності такого роду, що в свою чергу унеможливлює виконання спірних послуг в обсягах, які відповідають наданим позивачем первинним документам.

29. Судами першої та апеляційної інстанцій також обґрунтовано взято до уваги вирок Печерського районного суду міста Києва від 07.06.2012 по справі №1-333/12, який набрав законної сили 21.08.2012, яким особу ОСОБА_1 (директора Товариства з обмеженою відповідальністю Сібер ) визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 205, частиною третьою статті 358 та частиною четвертою статті 358 Кримінального кодексу України. Зокрема, судом встановлено, що в середині 2008 року ОСОБА_1 на пропозицію свого знайомого ОСОБА_2 , в зв`язку із нестабільним матеріальним положенням, погодився зареєструвати на своє ім`я підприємства, зокрема і Товариство з обмеженою відповідальністю Сібер , та в подальшому повинен був лише підписувати необхідні бухгалтерські та звітні документи, не здійснюючи жодної фінансово-господарської діяльності, розуміючи при цьому, що вказані підприємства будуть використовуватись для прикриття незаконної діяльності по мінімізації податкових зобов`язань з податку на прибуток та податку на додану вартість контрагентів вказаних підприємств, внаслідок надання їм послуг із незаконного переведення безготівкових грошових коштів в готівку. Зі змісту вказаного вироку також вбачається, що ОСОБА_1 свою вину визнав повністю, щиро розкаявся, підтвердив обставини зазначені в обвинувальному висновку та покази, які він давав під час досудового слідства.

30. Таким чином, судом встановлено факт фіктивності Товариства з обмеженою відповідальністю Сібер та зазначено про відсутність участі ОСОБА_1 у господарській діяльності вказаного суб`єкта господарювання. Господарські операції, за наслідками яких позивачем сформовано валові витрати та податковий кредит, відбулися на підставі первинних документів, виписаних у той самий період, в якому встановлено факти вчинення злочину та підписані саме директором Товариства з обмеженою відповідальністю Сібер ОСОБА_1 , фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, а отже такі документи не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть при формальному підтвердженні її первинними документами.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

31. Судами правильно враховано, що досліджені в процесі розгляду справи первинні документи складені за результатом господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю Сібер не можна вважати такими, що підтверджують фактичне здійснення господарської операції, оскільки показники податкового обліку підприємства по даним відносинам не підтверджені у встановленому законом порядку, беручи до уваги обставини, встановлені вироком суду, який набрав законної сили.

32. Крім цього, про відсутність факту здійснення господарської операції може свідчити, зокрема те, що результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

33. Як встановлено приписами податкового законодавства, які діяли на момент виникнення між сторонами спірних правовідносин, підставами для віднесення до складу сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг) та формування податкового кредиту є сукупність таких умов, як: реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат на їх придбання.

34. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції, якщо вона спричинила реальні зміни майнового стану платника податків. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Платнику необхідно проявляти розумну обережність при укладенні договорів з постачальниками, адже за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб`єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов`язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду.

35. Щодо посилання позивача у касаційній скарзі на безпідставність прийняття контролюючим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішення, оскільки відсутні відомості про набрання законної сили судовим рішенням у кримінальній справі, в рамках якої було призначено перевірку Товариства, то необхідно зазначити, що таке обмеження у прийнятті податкового повідомлення-рішення, що визначено пунктом 86.9 статті 86 Податкового кодексу України (а редакції, чинній на момент проведення перевірки), стосується виключно платника податків (юридичної особи або фізичної особи-підприємця), відносно посадових осіб якого розслідується кримінальне правопорушення.

36. Судами попередніх інстанцій правильно та в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, детально досліджено господарські операції позивача з вищезазначеним контрагентом, за якими Товариством з обмеженою відповідальністю Магістраль-Будсервіс було сформовано витрати та податковий кредит.

37. Оцінка доказів судами зроблена з огляду на приписи норм процесуального законодавства (стаття 86 Кодексу адміністративного судочинства України), надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених як позивачем так і контролюючим органом.

38. Враховуючи встановлені обставини справи в сукупності, а також правове регулювання спірних правовідносин, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що контролюючим органом доведено правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень в оскаржуваній позивачем частині, натомість Товариством з обмеженою відповідальністю Магістраль-Будсервіс , з огляду на приписи процесуального закону (частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції на час прийняття рішення) належними та допустимими доказами не підтверджено свої заперечення проти наданих контролюючим органом доказів та доводів щодо неправомірного формування даних податкового обліку за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю Сібер .

39. В частині задоволення позовних вимог рішення судів першої та апеляційної інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним доводам судів у рамках даного касаційного провадження

40. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд, враховуючи норми Податкового кодексу України, Закону України Про оподаткування прибутку підприємств та Закону України Про податок на додану вартість , дійшов висновку, що при ухваленні судових рішень в оскаржуваній позивачем частині, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для їх скасування, тому касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Магістраль-Будсервіс слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

41. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

42. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Магістраль-Будсервіс залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.12.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2017 у справі №810/1339/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я. Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду