Ухвала

від 31.01.2017 по справі 904/3120/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

30.01.2017 Справа № 904/3120/16

За позовом Первинної профспілкової організації Незалежної профспілки гірників України Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", м. Марганець Дніпропетровської області

до Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", м. Марганець, Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості за колективним договором № 32 від 30.12.2011 у розмірі 77 568, 87 грн

Суддя Воронько В.Д.

Представники:

від позивача: юрисконсульт ОСОБА_1, довіреність від 05.05.2016;

від відповідача: представник ОСОБА_2, довіреність № 30/1 від 03.01.2017;

за участю слухача - представника Профспілки гірничо-металургійного комплексу ОСОБА_3

СУТЬ СПОРУ:

Первинна профспілкова організація Незалежної профспілки гірників України Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - позивач) звернулася до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - відповідач) заборгованість за колективним договором від 30.12.2011 у розмірі 77 568 грн. 87 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов пункту 8.8 колективного договору від 30.12.2011, що полягає у перерахуванні позивачу за період з січня 2015 року по січень 2016 року коштів для проведення культурно-масових, фізкультурних та оздоровчих заходів в розмірі, меншому ніж 1% від фонду заробітної плати працівників - членів профспілки, що визначений умовами вказаного договору, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 77 568 грн. 87 коп.

Рішенням суду від 21.06.2016 позов задоволено повністю. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.08.2016 рішення першої інстанції було скасовано.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.11.2016 судові акти попередніх судових інстанцій скасовано та направлено справу № 904/3120/16 на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

За результатами розподілу автоматизованого системного документообігу суду у відповідності до вимог ст. 2 1 Господарського процесуального кодексу України ця справа передана на розгляд судді Воронько В.Д.

Ухвалою суду від 21.11.2016 справа прийнята суддею Воронько В.Д. до свого провадження та призначена до розгляду на 20.12.2016.

У судовому засіданні 20.12.2016 відповідно до ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 10.01.2017.

18.01.2017 позивачем подано клопотання продовжити строк розгляду справи на 15 днів, яке задоволено судом, строк розгляду справи ухвалою суду від 18.01.2017 продовжено на 15 днів, тобто до 02.02.2017 включно.

Позивачем 05.01.2017 та 10.01.2017 до суду подано позицію ППО НПГУ ПАТ "МГЗК" щодо розгляду справи господарським судом (з виправленнями та доповненнями), в якій, зокрема, зазначено, що: - в колективному договорі прописуються статті, які стосуються взаємовідносин працівника та профспілки з роботодавцем в сфері охорони його прав та інтересів, а також статті взаємовідносин профспілки та роботодавця, тобто двох юридичних осіб; - з п. 8.8 Колективного договору вбачається, що взаємовідносини правління підприємства та профспілки не регулюють відносин щодо порушення прав і свобод працівників, а профспілка у даних відносинах безпосередньо на представляє інтереси своїх членів; - таким чином п. 8.8 Колективного договору, передбачений Законом України та відносини при виконанні даного пункту є відносинами юридичних осіб, а тому підлягають розгляду господарським судом.

Крім того, 30.01.2017 позивачем до суду подано позиції НПГУ ПАТ "МГЗК" з приводу підстав позову про стягнення коштів.

Також, 30.01.2017 до суду надійшла заява від Профспілки гірничо-металургійного комплексу про вступ у справу в якості третьої особи. Заяву обґрунтовано тим, що вирішення даної справи може істотним чином вплинути на права та охоронювані законом інтереси Профспілки гірничо-металургійного комплексу, оскільки від вирішення даної справи, з урахуванням постанови ВГСУ від 08.11.2016, залежить формування судової практики з питань підсудності судам справ щодо спорів між підприємствами та профспілковими організаціями щодо перерахування коштів на культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу роботу. Заявник зауважує на тому, що даний спір за своєю правовою природою є колективним трудовим спором, який не підвідомчий судам господарської юрисдикції, а справи щодо трудових відносин розглядаються місцевими загальними судами в порядку цивільного судочинства.

Згідно ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Суд відмовляє у задоволенні заяви Профспілки гірничо-металургійного комплексу про вступ у справу в якості третьої особи, зважаючи на те, що рішення з даного господарського спору не впливає безпосередньо на права або обов'язки Профспілки гірничо-металургійного комплексу щодо жодної зі сторін.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

22.12.2011 на конференції трудового колективу між Первинною профспілковою організацією Незалежної профспілки гірників України Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" та Публічним акціонерним товариством "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (правлінням) укладено колективний договір, відповідно до п. 8.8. якого правління перераховує профкомам кошти у розмірі 1% від фонду оплати праці членів профспілки на проведення культурно-масової, фізкультурної та оздоровчої роботи, та виплату заробітної плати робітникам, найнятим профспілками, які забезпечують виконання даної роботи. Витрати коштів здійснюються у відповідності з річним кошторисом, погодженим сторонами. Для здійснення контролю за витратами коштів сторони зобов'язані надати необхідну інформацію.

Відповідачем з січня 2015 року перерахування коштів здійснювалося в обсязі 0,35% від фонду оплати праці членів профспілки на проведення культурно-масової, фізкультурної та оздоровчої роботи, замість 1%, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 77568,87 грн.

Позивач стверджує, що зобов'язання відповідача перерахувати кошти безпосередньо не пов'язані з погодженням кошторису, з чим категорично не погоджується відповідач, що і є причиною виникнення даного спору.

Враховуючи обставини справи, надані матеріали, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 1 статті 80 ГПК України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Відповідно до ч. 1. ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності (ч. 2 ст. 1 ГПК України).

Статтею 12 ГПК України визначено підвідомчість справ господарським судам, відповідно до пункту 7 частини 1 якої господарським судам підвідомча лише одна категорія трудових спорів - справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

22.12.2011 на конференції трудового колективу, останнім в особі профспілкових організацій та Товариством (правлінням) укладено колективний договір, відповідно до пункту 8.8 розділу VIII якого правління перераховує профкомам кошти у розмірі 1% від фонду оплати праці членів профспілки на проведення культурно-масової, фізкультурної та оздоровчої роботи, та виплату заробітної плати робітникам, найнятим профспілками, які забезпечують виконання даної роботи. Витрати коштів здійснюються у відповідності з річним кошторисом, погодженим сторонами. Для здійснення контролю за витратами коштів сторони зобов'язані надати необхідну інформацію.

Товариством з січня 2015 року перерахування коштів здійснювалося в обсязі 0,35% від фонду оплати праці членів Профспілки на проведення культурно-масової, фізкультурної та оздоровчої роботи, замість 1%.

Докази узгодження сторонами кошторису витрат відрахувань за спірний період відсутні.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з Товариства на користь Профспілки 77 568,87 грн заборгованості, у зв'язку з неналежним виконанням Товариством умов колективного договору, а саме його пункту 8.8 розділу VIII.

Згідно з приписами статті 250 Кодексу законів про працю України та статті 44 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" власники або уповноважені ними органи зобов'язані відраховувати кошти первинним профспілковим організаціям на культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу роботу в розмірах, передбачених колективними договорами та угодами, але не менше ніж 0,3 відсотки фонду оплати праці з віднесенням цих сум на валові витрати.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про колективні договори і угоди" контроль за виконанням колективного договору, угоди проводиться безпосередньо сторонами, що їх уклали, чи уповноваженими ними представниками. У разі здійснення контролю сторони зобов'язані надавати необхідну для цього наявну інформацію. Сторони, що підписали колективний договір, угоду, щорічно в строки, передбачені колективним договором, угодою, звітують про їх виконання.

Згідно з приписами частини першої статті 5 Закону України "Про колективні договори і угоди" умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов'язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.

Відповідно до ст. 2 цього Закону колективний трудовий спір (конфлікт) - це розбіжності, що виникли між сторонами соціально-трудових відносин, зокрема, щодо виконання колективного договору, угоди або окремих її положень.

Колективні трудові спори, на відміну від індивідуальних, - це спори непозовного провадження між найманими працівниками, трудовим колективом (профспілкою) і власником чи уповноваженим ним органом, в яких йдеться про зіткнення інтересів сторін трудових правовідносин.

До таких спорів застосовується примирно-третейський порядок вирішення, правовий механізм якого визначено Законом України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)".

У зв'язку із цим безпосереднє вирішення в судовому порядку колективних трудових спорів законодавством не передбачено, крім випадків, зазначених у статтях 23 і 25 зазначеного Закону, та у статтях 20, 42 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".

Так, відповідно до приписів статті 20 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" профспілки, їх об'єднання здійснюють контроль за виконанням колективних договорів, угод. У разі порушення роботодавцями, їх об'єднаннями, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування умов колективного договору, угоди профспілки, їх об'єднання мають право направляти їм подання про усунення цих порушень, яке розглядається в тижневий термін. У разі відмови усунути ці порушення або недосягнення згоди у зазначений термін профспілки мають право оскаржити неправомірні дії або бездіяльність посадових осіб до місцевого суду.

Отже, профспілки, їх організації та об'єднання не можуть звертатися за захистом своїх прав до господарського суду на підставі ч. 2 ст. 1 ГПК України. Крім того, витрати на культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу роботу не відносяться й до господарської діяльності та сфери господарських відносин в розумінні норм статті 3 Господарського кодексу України.

Справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України розглядають у порядку цивільного судочинства місцевими судами загальної юрисдикції.

У пункті 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 №3 "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" роз'яснено, що колективні трудові спори, на відміну від індивідуальних, - це спори непозовного провадження між найманими працівниками, трудовим колективом (профспілкою) і власником чи уповноваженим ним органом, в яких йдеться про зіткнення інтересів сторін трудових правовідносин. До таких спорів застосовується примирно-третейський порядок вирішення, правовий механізм якого визначено Законом України від 3 березня 1998 року № 137/98-ВР "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)". У зв'язку із цим безпосереднє вирішення в судовому порядку колективних трудових спорів законодавством не передбачено, крім випадків, зазначених у статтях 23 і 25 зазначеного Закону, та у статтях 20, 42 Закону України від 15 вересня 1999 року № 1045-XIV "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності". Оскільки ці вимоги спрямовані на захист трудових прав працівників, виникають із трудових правовідносин, то вони підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, незалежно від того, що сторонами у справі є юридичні особи.

За таких даний спір не підлягає вирішенню у господарських судах України, тому відповідно до приписів пункту 1 частини 1 ст. 80 ГПК України суд припиняє провадження у справі .

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях, тому сплачений судовий збір може бути повернутий платникам у разі звернення до суду з відповідною заявою.

Керуючись ст. ст. 80 ч. 1 п. 1, 86 Господарського кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Провадження у справі припинити.

Суддя ОСОБА_4