Постанова

від 13.06.2017 по справі 904/3120/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2017 року Справа № 904/3120/16

Вищий господарський суд України у складі: суддя Палій В.В. - головуючий (доповідач), судді Бондар С.В. і Селіваненко В.П.

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", м. Марганець,

на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2017

та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.02.2017

зі справи № 904/3120/16

за позовом первинної профспілкової організації незалежної профспілки гірників України публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - Профспілка), м. Марганець,

до публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - Товариство), м. Марганець,

про стягнення 77 568,87 грн. заборгованості.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - Переяславська М.В. предст. (дов. від 03.01.2017)

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Профспілка звернулася до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства про стягнення 77 568,87 грн. заборгованості, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням Товариством умов колективного договору (зареєстрований виконавчим комітетом Марганецької міської Ради народних депутатів 30.12.2011 за № 35/2011), який укладений правлінням публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" та трудовим колективом на 2012 рік, в частині перерахунку на користь Профспілки коштів на проведення культурно-масової, фізкультурної та оздоровчої роботи.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2017 у справі № 904/3120/16 (суддя Воронько В.Д.), яка залишена без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.02.2017 (судді Іванов О.Г. -головуючий, Березкіна О.В., Чимбар Л.О.) провадження у справі припинено на підставі приписів пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у зв'язку з тим, що даний спір не підлягає вирішенню у господарських судах України.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить судові акти зі справи скасувати, а справу передати на розгляд до місцевого господарського суду. Скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваних судових актів з неправильним застосуванням норм процесуального права.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Сторони відповідно до статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України ГПК України належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представника Товариства, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- 22.12.2011 на конференції трудового колективу, останнім в особі профспілкових організацій та Товариством (правлінням) укладено колективний договір, відповідно до пункту 8.8 розділу VIII якого правління перераховує профкомам кошти у розмірі 1% від фонду оплати праці членів профспілки на проведення культурно-масової, фізкультурної та оздоровчої роботи, та виплату заробітної плати робітникам, найнятим профспілками, які забезпечують виконання даної роботи. Витрати коштів здійснюються у відповідності з річним кошторисом, погодженим сторонами. Для здійснення контролю за витратами коштів сторони зобов'язані надати необхідну інформацію;

- Товариством з січня 2015 року перерахування коштів здійснювалося в обсязі 0,35% від фонду оплати праці членів Профспілки на проведення культурно-масової, фізкультурної та оздоровчої роботи, замість 1%;

- докази узгодження сторонами кошторису витрат відрахувань за спірний період відсутні.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з Товариства на користь Профспілки 77 568,87 грн. заборгованості, у зв'язку з неналежним виконанням Товариством умов колективного договору, а саме його пункту 8.8 розділу VIII.

Відповідно до статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

У відповідності до статті 21 ГПК України сторонами в судовому процесі є позивач і відповідач.

Позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим Кодексом, - фізичні особи, яким пред'явлено позовну вимогу.

З аналізу наведених норм слід дійти висновку, що спір підвідомчий господарському суду, якщо склад його учасників відповідає приписам статей 1, 21 ГПК України, а спірне правовідношення носить господарський характер.

Підвідомчість справ господарським судам визначена приписами статті 12 ГПК України, за нормою пункту 1 частини першої якої господарським судам підвідомчі, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:

спорів про приватизацію державного житлового фонду;

спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;

спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;

інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів.

Відповідно до частин першої - третьої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Діяльність негосподарюючих суб'єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб'єктів.

Згідно зі статтею 4 Господарського кодексу України не є предметом регулювання цього Кодексу, зокрема трудові відносини.

Таким чином, господарський спір підвідомчий господарському суду за наступних умов: учасники спору є суб'єктами господарювання; між ними виникли господарські відносини, що регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, тобто спір носить господарський характер.

Відповідно до статей 1, 2 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" професійна спілка (профспілка) - добровільна неприбуткова громадська організація, що об'єднує громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання); первинна організація профспілки - добровільне об'єднання членів профспілки, які, як правило, працюють на одному підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності і виду господарювання або у фізичної особи, яка використовує найману працю, або забезпечують себе роботою самостійно, або навчаються в одному навчальному закладі.

Професійні спілки створюються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки.

Згідно з приписами статті 1 Закону України "Про колективні договори і угоди" колективний договір, угода укладаються на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівників та роботодавців.

Відповідно до статті 10 Кодексу законів про працю України колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Відповідно до приписів частини сьомої статті 20 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" профспілки, їх об'єднання здійснюють контроль за виконанням колективних договорів, угод. У разі порушення роботодавцями, їх об'єднаннями, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування умов колективного договору, угоди профспілки, їх об'єднання мають право направляти їм подання про усунення цих порушень, яке розглядається в тижневий термін. У разі відмови усунути ці порушення або недосягнення згоди у зазначений термін профспілки мають право оскаржити неправомірні дії або бездіяльність посадових осіб до місцевого суду.

Згідно з приписами статті 19 Кодексу законів про працю України контроль за виконанням колективного договору проводиться безпосередньо сторонами, які його уклали у порядку, визначеному цим колективним договором.

Якщо власник або уповноважений ним орган (особа) порушив умови колективного договору, профспілки, що його уклали, мають право надсилати власнику або уповноваженому ним органу (особі) подання про усунення цих порушень, яке розглядається у тижневий строк. У разі відмови усунути порушення або недосягнення згоди у зазначений строк профспілки мають право оскаржити неправомірні дії або бездіяльність посадових осіб до суду.

Як зазначено у пункті 12 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 3 "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" оскільки ці вимоги спрямовані на захист трудових прав працівників, виникають із трудових правовідносин, то вони підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, незалежно від того, що сторонами у справі є юридичні особи.

Відповідно до приписів частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

З огляду на викладені положення чинного законодавства, враховуючи суть спору, який виник із колективного договору, вирішення якого у судовому порядку передбачено приписами частини сьомої статті 20 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", а також те, що спірні правовідносини не мають характеру господарських, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що даний спір не підлягає вирішенню у господарських судах України, у зв'язку з чим правомірно припинили провадження у справі на підставі приписів пункту 1 частини першої статті 80 ГПК України.

Визначені законом підстави для зміни або скасування судових актів попередніх інстанцій - відсутні.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 -111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.02.2017 зі справи № 904/3120/16 залишити без змін, а касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" - без задоволення.

Суддя В. Палій

Суддя С. Бондар

Суддя В. Селіваненко