Постанова

від 28.02.2017 по справі 904/3120/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2017 року Справа № 904/3120/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Іванов О.Г. (доповідач),

суддів: Березкіна О.В., Чимбар Л.О.

при секретарі судового засідання : Логвіненко І.Г.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 , довіреністьб/н від 05.05.2016 р.;

від відповідача: ОСОБА_2 , довіреність №30/40 від 19.01.2017 р.;

від Профспілки гірничо-металургійного комплексу: ОСОБА_3 , довіреність б/н від 09.02.2017 р.;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", м. Марганець, Дніпропетровської області на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2017 року у справі №904/3120/16

за позовом Первинної профспілкової організації Незалежної профспілки гірників України Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", м. Марганець Дніпропетровської області

до Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", м. Марганець, Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості за колективним договором № 32 від 30.12.2011 у розмірі 77 568, 87 грн.,

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою звернулась Первинна профспілкова організація Незалежної профспілки гірників України Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", в якій просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" заборгованість за колективним договором від 30.12.2011 року у розмірі 77 568 грн. 87 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов пункту 8.8 колективного договору від 30.12.2011 року, що полягає у перерахуванні позивачу за період з січня 2015 року по січень 2016 року коштів для проведення культурно-масових, фізкультурних та оздоровчих заходів в розмірі, меншому ніж 1% від фонду заробітної плати працівників - членів профспілки, що визначений умовами вказаного договору, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 77 568 грн. 87 коп.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2017 року по справі №904/3120/16 (суддя Воронько В.Д.) припинено провадження у справі.

Ухвала мотивована тим, що профспілки, їх організації та об'єднання не можуть звертатися за захистом своїх прав до господарського суду на підставі ч. 2 ст. 1 ГПК України. Крім того, витрати на культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу роботу не відносяться й до господарської діяльності та сфери господарських відносин в розумінні норм статті 3 Господарського кодексу України. За таких даний спір не підлягає вирішенню у господарських судах України, тому відповідно до приписів пункту 1 частини 1 ст. 80 ГПК України суд припиняє провадження у справі.

Не погодившись із вказаною ухвалою господарського суду Публічне акціонерне товариство "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу та передати на розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що судом при винесенні ухвали було порушено норми процесуального права, неповно з'ясовано обставини та матеріали справи які мають значення для справи.

А саме, зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом позову є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача - суб'єкта господарювання ПАТ Марганецький ГЗК, як роботодавця, заборгованості з відрахувань на культурно-масову, фізкультурну і оздоровчу роботу в розмірі 1% відсотка оплати праці, а підставою позову - невиконання відповідачем своїх зобов'язань по здійсненню цих відрахувань. Зазначене безпосередньо кореспондується з положеннями ч. 3 ст. 3 ГК України, оскільки виконання таких нормативно встановлених зобов'язань спрямоване на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов виконання позивачем його функцій з організації культурно-масової, спортивної та оздоровчої роботи, як не господарюючого суб'єкта, що здійснюється за участю суб'єкта господарювання, та безперечно є господарчим забезпеченням його діяльності.

Враховуючи, що в спірних правовідносинах позивач та відповідач виступають як неприбуткова (некомерційна) організація та суб'єкт господарювання відповідно, очевидним є те, що між сторонами виник спір про право позивача на реалізацію господарчого забезпечення своєї діяльності як неприбуткової організації. Відтак, суб'єктний склад сторін цього спору та характер спірних правовідносин відповідає вимогам ст.1 ГПК України, чим спростовується висновок суду першої інстанції про відсутність у спірних правовідносинах господарського характеру та виникнення між сторонами колективного трудового спору.

Первинною профспілковою організацією Незалежної профспілки гірників України Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" відзив на апеляційну скаргу не надано, у судовому засіданні представник позивача просив задовольнити апеляційну скаргу.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.02.2017 року прийнято апеляційну скаргу та призначено до розгляду на 28.02.2017 року.

В судовому засіданні 28.02.2017 року Дніпропетровським апеляційним господарським судом була оголошена вступна та резолютивна частина постанови у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступні обставини.

22.12.2011 року на конференції трудового колективу між Первинною профспілковою організацією Незалежної профспілки гірників України Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" та Публічним акціонерним товариством "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (правлінням) укладено колективний договір, відповідно до п. 8.8. якого правління перераховує профкомам кошти у розмірі 1% від фонду оплати праці членів профспілки на проведення культурно-масової, фізкультурної та оздоровчої роботи, та виплату заробітної плати робітникам, найнятим профспілками, які забезпечують виконання даної роботи. Витрати коштів здійснюються у відповідності з річним кошторисом, погодженим сторонами. Для здійснення контролю за витратами коштів сторони зобов'язані надати необхідну інформацію.

Відповідачем з січня 2015 року перерахування коштів здійснювалося в обсязі 0,35% від фонду оплати праці членів профспілки на проведення культурно-масової, фізкультурної та оздоровчої роботи, замість 1%, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 77568,87 грн.

Позивач стверджує, що зобов'язання відповідача перерахувати кошти безпосередньо не пов'язані з погодженням кошторису, з чим категорично не погоджується відповідач.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з Товариства на користь Профспілки 77 568,87 грн. заборгованості, у зв'язку з неналежним виконанням Товариством умов колективного договору, а саме його пункту 8.8 розділу VIII.

Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За нормою ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом.

Згідно норм ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі є позивач і відповідач.

Позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим Кодексом, - фізичні особи, яким пред'явлено позовну вимогу.

З аналізу наведених норм слід дійти висновку, що спір підвідомчий господарському суду, якщо склад його учасників відповідає нормам ст.ст. 1, 21 ГПК України, а спірне правовідношення носить господарський характер.

Підвідомчість справ господарським судам визначена ст. 12 ГПК України, за нормою пункту першого частини першої якої господарським судам підвідомчі, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:

спорів про приватизацію державного житлового фонду;

спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;

спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів.

Згідно ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Таким чином господарський спір підвідомчий господарському суду за наступних умов: учасники спору є суб'єктами господарювання; між ними виникли господарські відносини, що регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, тобто спір носить господарський характер.

Згідно із ст. 4 Господарського кодексу України не є предметом регулювання цього Кодексу, зокрема трудові відносини.

Згідно ст. 1 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» професійна спілка (профспілка) - добровільна неприбуткова громадська організація, що об'єднує громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання); первинна організація профспілки - добровільне об'єднання членів профспілки, які, як правило, працюють на одному підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності і виду господарювання або у фізичної особи, яка використовує найману працю, або забезпечують себе роботою самостійно, або навчаються в одному навчальному закладі.

Професійні спілки створюються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки (ст. 2 цього ж закону).

Відповідно до ст. 1 Закон України «Про колективні договори і угоди» колективний договір, угода укладаються на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівників та роботодавців.

Відповідно до ст. 2 цього Закону колективний трудовий спір (конфлікт) - це розбіжності, що виникли між сторонами соціально-трудових відносин, зокрема, щодо виконання колективного договору, угоди або окремих її положень.

Згідно з приписами частини першої статті 5 Закону України "Про колективні договори і угоди" умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов'язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про колективні договори і угоди" контроль за виконанням колективного договору, угоди проводиться безпосередньо сторонами, що їх уклали, чи уповноваженими ними представниками. У разі здійснення контролю сторони зобов'язані надавати необхідну для цього наявну інформацію. Сторони, що підписали колективний договір, угоду, щорічно в строки, передбачені колективним договором, угодою, звітують про їх виконання.

Відповідно до ст. 10 Кодексу Законів про працю колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Згідно з приписами статті 250 Кодексу законів про працю України та статті 44 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" власники або уповноважені ними органи зобов'язані відраховувати кошти первинним профспілковим організаціям на культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу роботу в розмірах, передбачених колективними договорами та угодами, але не менше ніж 0,3 відсотки фонду оплати праці з віднесенням цих сум на валові витрати.

У пункті 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 №3 "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" роз'яснено, що колективні трудові спори, на відміну від індивідуальних, - це спори непозовного провадження між найманими працівниками, трудовим колективом (профспілкою) і власником чи уповноваженим ним органом, в яких йдеться про зіткнення інтересів сторін трудових правовідносин. До таких спорів застосовується примирно-третейський порядок вирішення, правовий механізм якого визначено Законом України від 3 березня 1998 року № 137/98-ВР "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)". У зв'язку із цим безпосереднє вирішення в судовому порядку колективних трудових спорів законодавством не передбачено, крім випадків, зазначених у статтях 23 і 25 зазначеного Закону, та у статтях 20, 42 Закону України від 15 вересня 1999 року № 1045-XIV "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності". Оскільки ці вимоги спрямовані на захист трудових прав працівників, виникають із трудових правовідносин, то вони підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, незалежно від того, що сторонами у справі є юридичні особи.

Так, відповідно до приписів статті 20 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" профспілки, їх об'єднання здійснюють контроль за виконанням колективних договорів, угод. У разі порушення роботодавцями, їх об'єднаннями, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування умов колективного договору, угоди профспілки, їх об'єднання мають право направляти їм подання про усунення цих порушень, яке розглядається в тижневий термін. У разі відмови усунути ці порушення або недосягнення згоди у зазначений термін профспілки мають право оскаржити неправомірні дії або бездіяльність посадових осіб до місцевого суду.

Отже, профспілки, їх організації та об'єднання не можуть звертатися за захистом своїх прав до господарського суду на підставі ч. 2 ст. 1 ГПК України. Крім того, витрати на культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу роботу не відносяться й до господарської діяльності та сфери господарських відносин в розумінні норм статті 3 Господарського кодексу України.

Справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України розглядають у порядку цивільного судочинства місцевими судами загальної юрисдикції.

З огляду на викладені положення законодавства, враховуючи суть спору, який виник із колективного договору, суд апеляційної інстанції вважає, що останній господарські відносини між суб'єктами господарювання не регулює, а спрямований на регулювання трудових і соціально-економічних відносин між роботодавцем і працівниками, чим спростовуються доводи апеляційної скарги про відповідність суб'єктного складу сторін цього спору та характеру спірних правовідносин вимогам ст.1 ГПК України.

Оскільки спірні правовідносини не мають характеру господарських, апеляційна інстанція погоджується з висновком господарського суду по непідвідомчість даного спору, з огляду на що господарський суд підставно відповідно до приписів пункту 1 частини 1 ст. 80 ГПК України суд припинив провадження у справі.

З огляду на обґрунтованість ухвали господарського суду, відповідність висновків, викладених в ухвалі, обставинам справи та чинному законодавству, вимоги скаржника про скасування ухвали є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

27.02.2017 до апеляційного суду надійшла заява від Профспілки гірничо-металургійного комплексу про вступ у справу в якості третьої особи. Заяву обґрунтовано тим, що вирішення даної справи може істотним чином вплинути на права та охоронювані законом інтереси Профспілки гірничо-металургійного комплексу, оскільки від вирішення даної справи, з урахуванням постанови ВГСУ від 08.11.2016, залежить формування судової практики з питань підсудності судам справ щодо спорів між підприємствами та профспілковими організаціями щодо перерахування коштів на культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу роботу. Заявник зауважує на тому, що даний спір за своєю правовою природою є колективним трудовим спором, який не підвідомчий судам господарської юрисдикції, а справи щодо трудових відносин розглядаються місцевими загальними судами в порядку цивільного судочинства.

Згідно ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Апеляційний суд відмовляє у задоволенні заяви Профспілки гірничо-металургійного комплексу про вступ у справу в якості третьої особи, зважаючи на те, що рішення з даного господарського спору не впливає безпосередньо на права або обов'язки Профспілки гірничо-металургійного комплексу щодо жодної зі сторін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника скарги.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", м. Марганець Дніпропетровської області - залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2017 року у справі № 904/3120/16 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 03.03.2017 року.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя О.В. Березкіна

Суддя Л.О. Чимбар