Рішення

від 16.02.2016 по справі 911/4567/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ - 32, вул. С. Петлюри 16тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"16" лютого 2016 р. Справа № 911/4567/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КІБК-Інвест» , м. Вишневе,

до відповідача ОСОБА_1 селищної ради Васильківського району Київської області , смт. Глеваха,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) комунального підприємства «Доступне житло» , с. Мар'янівка Васильківського району,

2) Київської міської психоневрологічної лікарні № 3, смт. Глеваха,

3) Київської міської державної адміністрації, м. Київ,

про визнання незаконним та скасування рішення від 27.05.2015 № 1214-46-VI

та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Київської міської психоневрологічної лікарні №3, смт. Глеваха

до відповідачів 1) ОСОБА_1 селищної ради, смт. Глеваха

2) товариства з обмеженою відповідальністю КІБК-Інвест , м. Вишневе

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

1) комунального підприємства Доступне житло , с. Мар'янівка Васильківського району;

2) Київської міської державної адміністрації, м. Київ

про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсними договорів.

Головуючий суддя О.В. Конюх;

Судді А.Ю. Кошик та Л.Я. Мальована

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: ОСОБА_2 , уповноважений, довіреність від 29.01.2016р.;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи 1: ОСОБА_3 , уповноважена, довіреність від 16.12.2015р. № 2028;

ОСОБА_4 , керівник;

від третьої особи 2 (із самостійними вимогами): ОСОБА_5 , уповноважена, довіреність від 20.06.2016 №63;

від третьої особи 3: ОСОБА_6 , уповноважений, довіреність від 25.01.16 №001-168;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю КІБК-Інвест , м. Вишневе звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 08.10.2015р. № 192/10/15 до відповідача - ОСОБА_1 селищної ради Васильківського району Київської області, в якому просив суд визнати незаконним та скасувати рішення ОСОБА_1 селищної ради від 27.05.2015р. в частині надання КП Доступне житло дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки для передачі в оренду терміном на 5 років для будівництва багатоквартирних житлових будинків за програмою Доступне житло .

Позов обґрунтований тим, що 27.11.2006р. між правопопередником позивача ТОВ Київська інвестиційно-будівельна компанія та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки площею 1 га в смт. Глеваха по вул. Вокзальна, строком на 5 років; 30.11.2011р. між позивачем товариством з обмеженою відповідальністю КІБК-Інвест (правонаступником ТОВ Київська інвестиційно-будівельна компанія ) та відповідачем укладено договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 27.11.2006р. (щодо зміни назви орендаря). Також 02.07.2007р. між правопопередником позивача ТОВ Київська інвестиційно-будівельна компанія та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки площею 1,0993 га в смт. Глеваха по вул. Вокзальна, строком на 7 років; 22.02.2012р. між позивачем товариством з обмеженою відповідальністю КІБК-Інвест (правонаступником ТОВ Київська інвестиційно-будівельна компанія ) та відповідачем укладено договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 27.11.2006р. (щодо зміни назви орендаря).

Позивач твердить, що в силу Закону України Про оренду землі у зв'язку із відсутністю заперечень та пропозицій від жодної із сторін договорів після закінчення строку їх дії вони були поновлені на той самий строк, а відтак є чинними, не розірваними, і відповідно до вказаних договорів позивач є добросовісним користувачем спірних земельних ділянок площею 1 га та 1,0993 га в смт. Глеваха по вул. Вокзальна.

Позивач твердить, що оспорюваним рішенням від 27.05.2015р. ОСОБА_1 селищна рада розпорядилася зазначеними земельними ділянками та надала згоду іншій особі - КП Доступне житло на розробку проекту землеустрою щодо земельних ділянок, що досі перебувають в оренді позивача, чим порушила вимоги чинного законодавства та право позивача на користування земельними ділянками відповідно до чинних договорів оренди, що є підставою для визнання незаконним та скасування зазначеного рішення.

Ухвалою від 12.10.2015р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 911/4567/15, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача комунальне підприємство Доступне житло , призначено справу до розгляду та зобов'язано учасників провадження в порядку ст. 65 ГПК України виконати ряд дій та подати ряд документів та доказів, необхідних для всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи.

До господарського суду 26.10.2015р. надійшла заява позивача від 26.10.2015р. № 213/10/15 про забезпечення позову у справі № 911/4567/15, в якій позивач просить суд до закінчення розгляду справи по суті накласти арешт на земельні ділянки кадастровий номер 3221455300:01:017:0000 площею 1 га за адресою смт. Глеваха, вул. Вокзальна та кадастровий номер 3221455300:01:017:0001 площею 1,0993 га за адресою смт. Глеваха, вул. Вокзальна.

Заява обґрунтована тим, що 28.05.2015р. ОСОБА_1 селищною радою з порушенням вимог законодавства було вирішено питання про передачу двох земельних ділянок в оренду іншому підприємству для здійснення будівництва. Позивач, підозрюючи, що у зв'язку із зверненням позивача до суду відповідачем можуть бути вжиті заходи щодо передання в оренду або відчуження спірних земельних ділянок іншим особам, просить суд накласти арешт на земельні ділянки, оскільки без вжиття таких заходів може стати неможливим виконання рішення суду.

Розглянувши вказану заяву позивача про забезпечення позову, суд відмовляє в її задоволенні.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони або за своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №16 Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову , умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії (пункт 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №16 Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову ).

По-перше, позивачем заявлено вимогу про визнання незаконним та скасування рішення ОСОБА_1 селищної ради, і примусове виконання рішення за таким позовом жодним чином не забезпечується накладенням арешту на земельні ділянки, тобто заявлений захід забезпечення позову не є адекватним заявленим позовним вимогам. По-друге, позивачем не наведено жодних обставин та не представлено жодних доказів, які б свідчили про те, що без накладення арешту на земельні ділянки, які знаходяться по вул. Вокзальна в смт. Глеваха, рішення суду не буде виконано.

Третя особа 1 - комунальне підприємство Доступне житло проти позову заперечує та просить суд в позові відмовити. Заперечення мотивовані тим, що термін дії договорів оренди, на які посилається позивач, закінчився, позивачем не вжито заходи до їх продовження; умови договорів оренди не відповідають Закону України Про оренду землі , право оренди позивача у Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно не зареєстровано, земельні ділянки за призначенням не використовуються, орендна плата не сплачується, у зв'язку з чим відповідачем прийнято законне рішення про передачу земельних ділянок під забудову комунальному підприємству Доступне житло . Також третя особа твердить, що позов не підлягає розгляду господарським судом, оскільки позивачем оскаржено Акт органу місцевого самоврядування, що належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Крім того, третя особа твердить, що оскаржуване рішення, хоча й містить ряд недоліків по формі (не зазначено кадастрові номери земельних ділянок, зазначено про необхідність складення проекту землеустрою, хоча земельні ділянки передаються в оренду без зміни меж та цільового призначення), в цілому за змістом прийняте в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом, оскільки спірні земельні ділянки є землями комунальної власності, розпорядження якими здійснює територіальна громада в особі ОСОБА_1 селищної ради.

Ухвалами від 10.11.2015р., від 24.11.2015р. розгляд справи відкладено. Ухвалою від 24.11.2015р. до відповідача застосовано штраф в порядку пункту 5 ст. 83 ГПК України за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.

Відповідач - ОСОБА_1 селищна рада - письмового відзиву на позов не подав, в судовому засіданні представник відповідача позов визнав, зазначив, що оскаржуване рішення від 27.05.2015р. прийняте із порушенням чинного законодавства, у зв'язку з чим не заперечував проти задоволення позову та визнання вказаногорішення незаконним та скасування його. Також представником відповідача заявлено клопотання про подальший розгляд справи без участі представника відповідача.

Оскільки договори оренди землі, на які посилається позивач, не містять кадастрових номерів орендованих земельних ділянок, на підтвердження своїх вимог позивачем подано копії проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду правопопереднику позивача - ТОВ Київська інвестиційно-будівельна компанія . З поданих документів судом з'ясовано, що спірні земельні ділянки відводилися за рахунок земель, які перебували в постійному користуванні Київської міської психоневрологічної лікарні №3 на підставі державного акту на право постійного користування землею від 02.02.2001р. Ухвалою від 07.12.2015р. до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача судом залучено Київську міську психоневрологічну лікарню №3 та її орган управління - Київську міську державну адміністрацію; від Управління держземагентства у Васильківському районі витребувано відомості щодо спірних земельних ділянок.

Ухвалою від 22.12.2015р. призначено колегіальний розгляд справи. Ухвалою від 24.12.2015р. на підставі протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 24.12.2015р. справа прийнята до провадження колегією суддів у складі суддя Конюх О.В. - головуюча, судді А.Ю. Кошик та Л.Я. Мальована, розгляд справи призначено на 15.01.2016р. Суд зазначає, що розгляд справи починається заново в разі зміни складу суду (в тому числі з одноосібного на колегіальний, навіть якщо до складу колегії суддів входить суддя, який раніше одноособово розглядав дану справу) (пункт 3.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції ), а отже, спочатку починається й перебіг строку вирішення спору.

Позивач подав клопотання від 15.01.2016р. №01/01/16 про відкладення судового засідання, призначеного на 15.01.2016р. у зв'язку із неможливістю прибути до судового засідання. В судовому засіданні представник третьої особи 2 заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 15.01.2016р. представники позивача та відповідача не з'явились, що унеможливило розгляд спору у справі по суті, у зв'язку з чим ухвалою від 15.01.2016р. суд відклав розгляд справи на 29.01.2016р.

Третьою особою 2 - Київською міською психоневрологічною лікарнею №3 була подана позовна заява від 25.01.2016р. №82 в порядку ст. 26 ГПК України (позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору), в якому третя особа із самостійними вимогами просить суд:

1) визнати незаконним та скасувати рішення ОСОБА_1 селищної ради від 14.11.2006р. № 147-07-V та визнати недійсним укладений на його підставі між ОСОБА_1 селищною радою (орендодавцем) та ТОВ Київська інвестиційно-будівельна компанія (орендарем) договір оренди землі від 27.11.2006р. № 8725;

2) визнати незаконним та скасувати рішення ОСОБА_1 селищної ради від 22.06.2007р. № 297-13-V та визнати недійсним укладений на його підставі між ОСОБА_1 селищною радою (орендодавцем) та ТОВ Київська інвестиційно-будівельна компанія (орендарем) договір оренди землі від 02.07.2007р. № 3747;

3) визнати незаконним та скасувати рішення ОСОБА_1 селищної ради від 27.05.2015р. №1214-46-VI, яким надано дозвіл комунальному підприємству Доступне житло на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки для будівництва багатоквартирних житлових будинків за програмою Доступне житло .

Позов обґрунтований тим, що в постійному користуванні Київської міської психоневрологічної лікарні №3 перебуває земельна ділянка площею 17.33 га (землі охорони здоров'я і соціальних послуг) на підставі державного акту на право постійного користування землею І-КВ № 002050 від 02.02.2001р., виданого на підставі рішення ОСОБА_1 селищної ради від 15.09.2000р., жодних змін до якого не вносилось.

Київська міська психоневрологічна лікарня №3 є бюджетною установою, що заснована на комунальній власності територіальної громади міста Києва, і підпорядкована Департаменту охорони здоров'я Київської міської державної адміністрації, яка є єдиним засновником лікарні. Ані лікарня, ані орган, уповноважений управляти майном - Київська міська державна адміністрація дозволу на вилучення ділянок із складу земельної ділянки площею 17,33 га не надавали. Лише з матеріалів, поданих на вимогу суду Управлінням Держгеокадастру у Васильківському районі третя особа дізналась, що за даними Держгеокадастру за лікарнею обліковується земельна ділянка площею менше, ніж зазначено у Державному акті.

Оспорюваними рішеннями від 14.11.2006р. та від 22.06.2007р. ОСОБА_1 селищна рада прийняла рішення про передачу в оренду для будівництва багатоквартирних будинків товариству з обмеженою відповідальністю Київська інвестиційно-будівельна компанія двох земельних ділянок площею 1,000 та 1,0993 га на території старого саду Київської міської психоневрологічної лікарні №3 без погодження з попереднім користувачем, без прийняття рішення про вилучення земельних ділянок та без дотримання процедури зміни цільового призначення земельних ділянок, а відтак - зазначені рішення належить визнати незаконними та скасувати, а укладені на їх підставі договори оренди землі від 27.11.2006р. № 8725 та від 02.07.2007р. №3747 - визнати недійсними у зв'язку з тим, що вони прийняті з порушенням чинного законодавства та порушують права Київської міської психоневрологічної лікарні №3 як належного користувача земельної ділянки.

З аналогічних підстав слід визнати незаконним та скасувати рішення ОСОБА_1 селищної ради від 27.05.2015р.№1214-46-VI, яким надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення даних земельних ділянок в оренду для будівництва житлових будинків комунальному підприємству Доступне житло .

Крім того, третя особа в позові твердить, що на час прийняття оскаржуваних рішень та укладення спірних договорів в 2006-2007 роках зазначені землі перебували в державній, а не в комунальній власності, а відтак - ОСОБА_1 селищна рада не мала права розпорядження вказаними землями без зміни правового режиму земельної ділянки з державної форми власності на комунальну.

Також третя особа в позові твердить, що договори оренди землі укладались без присвоєння земельним ділянкам кадастрових номерів, що згідно Закону України Про оренду землі є істотною умовою договору.

Відповідно до ст. 26 ГПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу до прийняття рішення господарським судом, подавши позов до однієї або двох сторін. Позов третьої особи подано до обох сторін - позивача та відповідача за первісним позовом.

Відповідно до позиції, викладеної в пункті 1.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у процесі вирішення господарським судом спору між позивачем і відповідачем третя особа може вважати, що саме їй належить право на предмет спору. З метою захисту свого права така особа може звернутися до господарського суду, який розглядає справу, з заявою про вступ у справу як третя особа з самостійною вимогою на предмет спору. Вступ цієї особи у справу можливий на будь-якій стадії провадження зі справи в місцевому господарському суді, але до прийняття ним рішення .

Вступ у справу третьої особи, яка має самостійні вимоги на предмет спору, можливий тільки на підставі її позовної заяви, що повинна відповідати вимогам статей 54 - 57 ГПК України. Подана позовна заяви третьої особи вказаним вимогам відповідає, належним чином оплачена судовим збором та направлена всім учасниками провадження листом з описом, містить посилання на відповідне законодавство та докази на підтвердження заявлених позовних вимог.

Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу виноситься ухвала. Питання про прийняття такої заяви, відмову в її прийнятті або про її повернення вирішується на загальних підставах згідно зі статтями 61 - 63 ГПК. Якщо третя особа звертається з позовом, вимоги за яким не є тотожними вимогам за первісним позовом , позов третьої особи може бути повернуто на підставі пункту 5 частини першої статті 63 ГПК, оскільки третя особа може бути допущена до участі у справі лише тоді, коли її самостійна вимога стосується предмета спору між позивачем і відповідачем у справі.

Колегією суддів враховано, що предметом спору у справі є захист права користування земельними ділянками, які були передані ОСОБА_1 селищною радою в оренду позивачу товариству з обмеженою відповідальністю КІБК-Інвест , і відносно яких в подальшому було прийнято рішення про надання дозволу на передачу в оренду Комунальному підприємству Доступне житло . Позивач вважає, що право користування належить йому на підставі договорів оренди від 27.11.2006р. № 8725 та від 02.07.2007р. № 3747, укладених відповідно до рішень ОСОБА_1 селищної ради від 14.11.2006р. № 147-07-V та від 22.06.2007р. №297-13-V. Комунальне підприємство Доступне житло твердить, що правомірно набуло право на розробку проекту землеустрою з подальшим набуттям земельних ділянок оренду на підставі рішення ОСОБА_1 селищної ради від 27.05.2015р. №1214-46-VI Київська міська психоневрологічна лікарня №3 вважає, що право користування земельними ділянками належить їй на підставі Державного акту на право постійного користування землею від 02.02.2001р. серії І-КВ №002050-238, оскільки земельні ділянки в установленому порядку не вилучалися.

За таких обставин, третя особа 2 вважає, що саме їй належить право на предмет спору, у зв'язку з чим подала позов в порядку ст.26 ГПК України, і позовні вимоги, викладені в позові, безпосередньо стосуються предмету спору (право користування земельними ділянками) між позивачем і відповідачем у справі.

Процесуальний закон не містить імперативної норми про те, що позовна вимога третьої особи із самостійними вимогами має бути тотожною позовній вимозі позивача у справі. Позиція Пленуму Вищого господарського суду України полягає в тому, що самостійна вимога має стосуватися предмета спору між позивачем і відповідачем у справі, а суд має право, а не зобов'язаний, повернути позов третьої особи на підставі пункту 5 частини першої статті 63 ГПК України, у разі, якщо позовні вимоги не є тотожними вимогам за первісним позовом і не стосуються предмету спору.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів ухвалою від 29.01.2016р. прийняла позовну заяву третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору до сумісного розгляду з первісним позовом.

Також, враховуючи, що між учасниками провадження існує спір про матеріальне право користування земельними ділянками, твердження третьої особи 1 комунального підприємства Доступне житло про те, що спір належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, не ґрунтується на чинному законодавстві та фактичних обставинах, і клопотання третьої особи 1 про припинення провадження у справі задоволенню не підлягає.

У порядку господарського судочинства вирішенню підлягають категорії спорів, засновані на положеннях статті 319 ЦК України, глав 27, 29, 33, 34 ЦК України та глави 15 ГК України, розділів III - V ЗК України зокрема:

- щодо набуття, здійснення та припинення прав юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, територіальних громад та держави на земельні ділянки (крім спорів, передбачених частиною першою статті 16 Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності");

- пов'язані із захистом права на земельні ділянки (в тому числі відновлення порушеного права третьої особи, яка на підставі рішень державних органів або органів місцевого самоврядування претендує на спірну земельну ділянку);

- про визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань передачі земельних ділянок у власність чи надання їх у користування, припинення права власності на земельні ділянки, вилучення цих ділянок з користування і про зобов'язання названих органів залежно від характеру спору виконати певні дії, як цього вимагають приписи чинного законодавства.

Господарським судам не підвідомчі справи у спорах, що виникають з публічно-правових відносин, у яких держава та територіальні громади через свої органи беруть участь з метою реалізації владних повноважень, а також справи, пов'язані з оскарженням правових актів, спрямованих на здійснення повноважень управління у земельних відносинах.

Зазначена позиція викладена у пунктах 1.3, 1.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.05.2011р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин".

В судовому засіданні 16.02.2016р. учасники судового процесу подали свої пояснення по суті первісного позову та позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору. Представник позивача товариства з обмеженою відповідальністю КІБК-Інвест зробив усну заяву про застосування до позовних вимог третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору позовної давності.

Представник третьої особи 3 Київської міської державної адміністрації в усних поясненнях підтримав позов третьої особи із самостійними вимогами.

Розглянувши позов товариства з обмеженою відповідальністю КІБК-Інвест , м. Вишневе (далі по тексту - ТОВ КІБК-Інвест , позивач) до ОСОБА_1 селищної ради Васильківського району Київської області, смт. Глеваха (далі по тексту - ОСОБА_1 селишна рада, відповідач), за участю третіх осіб - комунального підприємства Доступне житло , с. Мар'янівка Васильківського району (далі по тексту КП Доступне житло", третя особа 1), Київської міської психоневрологічної лікарні №3, смт. Глеваха (далі по тексту - КМПНЛ №3, третя особа 2), Київської міської державної адміністрації, м. Київ (далі по тексту - КМДА, третя особа 3) та позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет стопру - КМПНЛ №3 до відповідачів - ТОВ КІБК-Інвест та ОСОБА_1 селищної ради, вислухавши пояснення представників учасників провадження, всебічно та повно вивчивши зібрані у справі докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

02.02.2001р. КМПНЛ №3 отримала державний Акт на право постійного користування землею серія І-КВ № 002050-238, зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №97, на земельну ділянку площею 17,33 га за адресою смт. Глеваха, вул. Павлова 7, цільове призначення - для охорони здоров'я і соціальних послуг. Разом із тим, за інформацією, наданою на запит суду Управлінням Держгеокадастру у Васильківському районі, за КМПНЛ №3 обліковується земельна ділянка загальною площею 16,3300 га на території ОСОБА_1 селищної ради яка відноситься до земель: номер рядка 3.8 Заклади охорони здоров'я , шифр рядка 49, графа 8 багаторічні насадження, сади - 4,7000 га, графа 43 землі громадського призначення - 11,6300 га.

Так, 26.07.2006р. головним лікарем КМПЛ №3 надано висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,0 га в оренду ТОВ Київська інвестиційно-будівельна компанія для будівництва житлового комплексу, за рахунок земель постійного користування КМПНЛ №3 в межах ОСОБА_1 селищної ради, вул. Вокзальна.

Рішенням ОСОБА_1 селищної ради від 14.11.2006р. № 147-07-V Про затвердження проекту відведення земельної ділянки, яка передається в оренду ТОВ Київська інвестиційно-будівельна компанія для будівництва житлового комплексу затверджено проект землеустрою та передано в оренду ТОВ Київська інвестиційно-будівельна компанія строком на 5 років земельну ділянку площею 1,0 га в смт. Глеваха, вул. Вокзальна на території старого саду Київської міської психоневрологічної лікарні №3.

27.11.2006р. між ОСОБА_1 селищною радою (орендодавець) та ТОВ Київська інвестиційно-будівельна компанія (орендар) укладено та нотаріально посвідчено договір оренди земельної ділянки (номер в реєстрі 8725), згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку площею 1,0 га (для будівництва житлового комплексу) на території старого саду Київської міської психоневрологічної лікарні №3 строком на 5 років.

30.11.2011р. між орендодавцем та орендарем було укладено та нотаріально посвідчено договір про внесення змін до договору оренди від 27.11.2006р. (номер в реєстрі 3491), згідно якого сторони домовились внести зміни в частині назви орендаря на ТОВ КІБК-Інвест .

19.06.2006р. головним лікарем КМПЛ №3 надано лист № 846, яким адміністрація КМПНЛ №3 надала погодження та не заперечувала проти відчуження додатково площі 1,1 га в частині старого саду на користь ОСОБА_1 селищної ради для будівництва ТОВ КІСК житлового комплексу.

Рішенням ОСОБА_1 селищної ради від 22.06.2007р. № 297-13-V Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка передається в оренду ТОВ Київська інвестиційно-будівельна компанія для будівництва житлового комплексу з вбудованими приміщеннями соціально-побутового призначення затверджено проект відвідення та передано в оренду ТОВ Київська інвестиційно-будівельна компанія строком на 7 років земельну ділянку площею 1,0993 га в смт. Глеваха, вул. Вокзальна на території старого саду Київської міської психоневрологічної лікарні №3.

02.07.2007р. між ОСОБА_1 селищною радою (орендодавець) та ТОВ Київська інвестиційно-будівельна компанія (орендар) укладено та нотаріально посвідчено договір оренди земельної ділянки (номер в реєстрі 3747), згідно якої орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку площею 1,0993 га (для будівництва житлового комплексу з вбудованими приміщеннями соціально-побутового призначення) строком на 7 років.

22.02.2012р. між орендодавцем та орендарем було укладено та нотаріально посвідчено договір про внесення змін до договору оренди від 02.07.2007р. (номер в реєстрі 416), згідно якого сторони домовились внести зміни в частині назви орендаря на ТОВ КІБК-Інвест .

Як вбачається з даних спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 12.10.2015р. № 21305314 позивач ТОВ КІБК-Інвест є правонаступником ТОВ Київська інвестиційно-будівельна компанія .

За інформацією, наданою на запит суду Управлінням Держгеокадастру у Васильківському районі, зокрема із залучених до матеріалів справи витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку вбачається, що за ТОВ КІБК-Інвест зареєстровані земельні ділянки площею 1,00 га кадастровий номер 322145500:01:017:0158 та площею 1,0993 га кадастровий номер 3221455300:01:017:0171, цільове призначення 03.13 для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування, категорія земель землі житлової та громадської забудови , які знаходяться у комунальній власності ОСОБА_1 селищної ради.

При цьому вказані земельні ділянки мають подвійні кадастрові номери: земельна ділянка 322145500:01:017:0158 візуально 100% накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 3221455300:01:017:0000, земельна ділянка 3221455300:01:017:0171 візуально 100% накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 3221455300:01:017:0000.

Згідно наданих на запит суду витягів з поземельних книг, зокрема в частині таблиць координат поворотних точок, судом встановлено, що обидві земельні ділянки накладаються на земельну ділянку, яка перебуває у постійному користуванні КМПНЛ №3 згідно Державного акту на право постійного користування землею серія І-КВ № 002050-238 від 02.02.2001р., зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №97. Зазначені обставини в порядку ст. 35 ГПК України визнаються всіма учасниками судового процесу, яким відомо, що земельні ділянки в оренду відводилися за рахунок земель старого саду КМПНЛ №3, що також додатково підтверджується залученими до матеріалів справи копіями матеріалі проектів землеустрою.

КП Доступне житло зверталось до ОСОБА_1 селищної ради про надання в оренду земельних ділянок площею 1,0993 га кадастровий номер 3221455300:01:017:0171 та 1,0 га кадастровий номер 3221455300:01:017:0158 під забудову багатоповерхового житлового комплексу.

27.05.2015р. ОСОБА_1 селищною радою прийняте рішення №1214-46-VІ Про розгляд звернення директора КП Доступне житло Мар'янівської сільської ради ОСОБА_4Ю. яким надано дозвіл КП Доступне житло на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі в оренду терміном на 5 років, орієнтовною площею 2 га для будівництва багатоквартирних житлових будинків за програмою Доступне житло за рахунок коштів державного бюджету в смт. Глеваха по вул. Вокзальна.

Суд зазначає, що в даному рішенні не зазначено конкретно кадастрового номеру земельної ділянки та зазначено лише орієнтовну площу. Разом із тим, позивач, відповідач та третя особа 1 в порядку ст. 35 ГПК України визнали, що дане рішення стосувалося саме земельних ділянок, раніше переданих в оренду ТОВ КІБК-Інвест . Оцінюючи наявні в матеріалах справи документальні докази та графічні матеріали, зокрема надані ОСОБА_1 селищною радою та Управлінням Держгеокадастру у Васильківському районі, у суду не виникає сумніву щодо достовірності цієї обставини (частина перша ст. 35 ГПК України).

Суд ухвалами витребовував у відповідача копію оскаржуваного позивачем рішення від 27.05.2015р. з копіями усіх документів та матеріалів, на підставі яких дане рішення було прийняте. Зазначені документи представником відповідача були подані в судовому засіданні 07.12.2015р. Зокрема, звертаючись до ОСОБА_1 селищної ради із заявою про надання в оренду земельної ділянки, КП Доступне житло серед іншого надавало лист Управління Держземагентства у Васильківському районі щодо неможливості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок кадастрові номери 3221455300:01:017:0171 та 3221455300:01:017:0158 станом на 2015 рік.

Позивач твердить, що прийняте ОСОБА_1 селищною радою рішення від 27.05.2015р. порушує його право користування земельними ділянками, що перебувають у нього в оренді на підставі договорів від 27.11.2006р. № 8725 та від 02.07.2007р. №3747, та просить суд визнати незаконним та скасувати рішення ОСОБА_1 селищної ради від 27.05.2015р. №1214-46-VІ.

Третя особа із самостійними вимогами КМПНЛ №3 твердить, що право користування вказаними земельними ділянками належить саме їй на підставі Державного акту на право постійного користування землею від 02.02.2001р. серія І-КВ № 002050-238, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №97, та просить суд визнати незаконними та скасувати рішення ОСОБА_1 селищної ради від 14.11.2006р. № 147-07-V, від 22.06.2007р. № 297-13-V та від 27.05.2015р. №1214-46-VІ, а також просить визнати недійсними договори оренди землі, укладені між ОСОБА_1 селищною радою та ТОВ КІБК-Інвест від 27.11.2007р. (номер в реєстрі 8725) та від 02.07.2007р. (номер в реєстрі 3747), як такі, що не відповідають чинному законодавству та порушують право користування земельною ділянкою КМПНЛ №3.

Позов ТОВ КІБК-Інвест не підлягає задоволенню, а позов третьої особи із самостійними вимогами КМПНЛ №3 належить задовольнити повністю, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 92 Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на час передачі в оренду земельних ділянок ТОВ КІБК-Інвест ) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають зокрема підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

Як вбачається з установчих документів КМПНЛ №3, зокрема Статуту (в останній редакції), лікарня є бюджетною (неприбутковою) установою, що заснована на комунальній власності територіальної громади міста Києва, підпорядкована Департаменту охорони здоровя КМДА та входить до складу територіального медичного об'єднання Психіатрія у м. Києві. Єдиним засновником КМПНЛ №3 є КМДА.

Статут в редакції, чинній станом на час надання листів про погодження вилучення земельних ділянок та передачу їх в оренду ТОВ "Київська інвестиційно-будівельна компанія в 2006 році, передбачав право установи розпоряджатися своїм майном лише за згодою власника або уповноваженого ним органу, яким на той час було Головне управління охорони здоров'я КМДА (пункти 2.1, 6.4 Статуту в редакції від 19.08.1997р.)

За таких обставин, надання головним лікарем листа 19.06.2006р. № 846 та висновку 26.07.2006р. про погодження вилучення у КМПНЛ №3 земельних ділянок та передачу їх в оренду під забудову не належало до компетенції головного лікаря лікарні.

Як зазначено в пункті 5.6 Рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005, № 5-рп/2005 у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт.

Відповідно до статті 116 Кодексу громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом (частина перша); набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга). Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації (частина перша статті 125 Кодексу).

Право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених законодавством . Права та обов'язки постійних землекористувачів визначені чинним земельним законодавством і не підлягають договірному регулюванню (не можуть бути звужені).

Стаття 141 ЗК України (у відповідній редакції станом на 2006 рік) наводить вичерпний перелік підстав для припинення права користування земельною ділянкою, а саме:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.

При цьому порядок добровільної відмови від права користування земельною ділянкою на користь держави або територіальної громади регламентований ст. 142 ЗК України та передбачає подання заяви користувачем до власника земельної ділянки; Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 116 ЗК України (у відповідній редакції) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Порядок вилучення земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, регламентовано ст. 149 ЗК України, відповідно до частин 1, 2 якої земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. У разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку.

Відповідно до частин 1, 5, 10 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Рішення про вилучення земельної ділянки у КМПНЛ №3 в порядку ст. 149 ЗК України, як і рішення про припинення права користування земельною ділянкою КМПНЛ №3 в порядку ст. 142 ЗК України ОСОБА_1 селищною радою взагалі не приймалось.

Зазначене свідчить про відсутність у ОСОБА_1 селищної ради права розпорядження спірними земельними ділянками кадастрові номери 3221455300:01:017:0171 та 3221455300:01:017:0158 у будь-який спосіб до припинення права користування земельними ділянками КМПНЛ №3 на підставі відповідного рішення в порядку ст. 142 або в порядку ст. 149 ЗК України як на момент прийняття рішень від 14.11.2006р. № 147-07-V та від 22.06.2007р. № 297-13-V про передачу земельних ділянок в оренду ТОВ Київська інвестиційно-будівельна компанія (в подальшому ТОВ КІБК-Інвест ), так і на момент прийняття рішення від 27.05.2015р. №1214-46-VІ про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо передачі в оренду вказаних земельних ділянок КП Доступне житло .

Відповідно до частини 10 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до частини 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування ; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом заходів.

Таким чином, суд робить висновок про те, що рішення ОСОБА_1 селищної ради від 14.11.2006р. № 147-07-V, від 22.06.2007р. № 297-13-V та від 27.05.2015р. №1214-46-VІ не відповідають вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» ст. ст.116, 141, 142, 149 ЗК України, порушують право користування землею третьої особи із самостійними вимогами КМПНЛ №3, у звязку з чим підлягають визнанню незаконними та скасуванню.

Щодо заяви представника позивача в порядку частини 3 ст. 267 ЦК України про застосування у справі щодо позовних вимог третьої особи позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до позиції, викладеної в Рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005, № 5-рп/2005 право постійного користування КМПНЛ №3 на земельну ділянку виникло після одержання документа, що посвідчує право постійного користування земельною ділянкою, а саме Державного Акту на право постійного користування землею серія І-КВ № 002050-238 від 02.02.2001р., зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №97.

Право постійного землекористування є безстроковим, і може бути припинене лише з підстав, передбачених законодавством. Враховуючи встановлення судом факту відсутності вилучення земельних ділянок та відповідно факту відсутності припинення права користування КМПНЛ №3 спірними земельними ділянками, на час розгляду справи у третьої особи продовжує існувати законне право постійного користування спірними земельними ділянками, яке продовжує порушуватись позивачем та відповідачем, відповідно має місце триваюче правопорушення, у зв'язку з чим позовну давність не пропущено.

Суд бере до уваги правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду України від 11.11.2014р. № 21-405а14, відповідно до якої позов, предметом якого є рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у власність та оренду земельної ділянки, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки таке рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію шляхом виконання. Його скасування не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки у таких осіб виникло право власності або володіння земельною ділянкою і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах.

Разом із тим, Конституційним Судом України в пункті 5 рішення №7-рп/2009 зроблено висновок про те, що ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Такий висновок зроблено з тих підстав, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

У звязку з вищевикладеним Конституційним Судом України зроблено висновок про те, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб виключно в судовому порядку.

За таких обставин, позиція, викладена в постанові Верховного Суду України від 11.11.2014р. № 21-405а14 по-перше, не відповідає висновкам рішення Конституційного Суду України, на яке зазначена постанова посилається, по-друге, фактично встановлює правову недоторканість незаконних рішень органів місцевого самоврядування, що позбавляє осіб права захищати свої порушені права у спосіб, передбачений ст. 152 ЗК УКраїни та ст. 21 ЦК України - шляхом визнання недійсним та скасування акту органу державної влади або органу місцевого самоврядування, у випадку, коли вони прийняті з перевищенням повноважень або всупереч закону.

Відповідно до ст. 111-28 ГПК України (в редакції Закону від 12.02.2015 р. N 192-VIII) суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Третя особа із самостійними вимогами також просить суд визнати недійсними договори оренди землі між ОСОБА_1 селищною радою та ТОВ КІБК-Інвест від 27.11.2007р. (номер в реєстрі 8725) та від 02.07.2007р. (номер в реєстрі 3747), як такі, що не відповідають чинному законодавству та порушують право користування земельною ділянкою КМПНЛ №3.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, яким має відповідати дійсний правочин.

Так, відповідно до частин 1 та 2 вказаної статті зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним законам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до частини першої ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання сторонами вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України на момент вчинення правочину. Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, зокрема наявність спеціальних підстав визнання недійсною угоди.

Судом встановлено, що укладені між ОСОБА_1 селищною радою та ТОВ КІБК-Інвест договори оренди землі від 27.11.2006р. (номер в реєстрі 8725) та від 02.07.2007р. (номер в реєстрі 3747) не відповідають ст. ст.116, 141, 142, 149 ЗК України, порушують право користування землею третьої особи із самостійними вимогами КМПНЛ №3, у зв'язку з чим підлягають визнанню недійсними в судовому порядку.

Відповідно до ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатись до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів , а також для вжиття передбачених цим кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Враховуючи, що позивач ТОВ КІБК-Інвест звернувся до господарського суду з позовом за захистом права користування земельними ділянками, яке засноване на договорах оренди, які не відповідають закону та підлягають визнанню недійсними, позов ТОВ КІБК-Інвест задоволенню не підлягає.

Крім того, відповідно до ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень право користування позивачем земельними ділянками підлягає обов'язковій державній реєстрації. Згідно інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об'єкта нерухомого майна від 22.05.2015р. № 37918200 та від 22.05.2015р. № 37916703, копії яких залучені до матеріалів справи, державна реєстрація права користування ТОВ КІБК-Інвест земельними ділянками в передбаченому законом порядку не проведена, що є додатковою підставою для відмови позивачу в позові.

За таких обставин, повно та обґрунтовано дослідивши обставини справі та наявні у справі докази, суд приймає рішення про відмову в позові товариству з обмеженою відповідальністю КІБК-Інвест . В цій частині судовий збір суд покладає на позивача.

Також суд приймає рішення про задоволення позову третьої особи із самостійними вимогами Київської міської психоневрологічної лікарні №3. Суд визнає незаконними та скасовує рішення ОСОБА_1 селищної ради від 14.11.2006р. № 147-07-V, від 22.06.2007р. № 297-13-V та від 27.05.2015р. №1214-46-VІ. В цій частині відповідно до ст. 49 ГПК України відшкодування третій особі 2 судового збору в сумі 4134,00 грн. суд покладає на відповідача ОСОБА_1 селищну раду.

Також суд визнає недійсними договори оренди землі, укладені між ОСОБА_1 селищною радою та ТОВ КІБК-Інвест від 27.11.2006р. (номер в реєстрі 8725) та від 02.07.2007р. (номер в реєстрі 3747). В цій частині відповідно до ст. 49 ГПК України відшкодування третій особі 2 судового збору в сумі 2756,00 грн. суд покладає на позивача ТОВ "КІБК-Інвест" та відповідача ОСОБА_1 селищну раду в рівних частинах (по 1378,00 грн.)

Керуючись статтями 2, 12, 26, 32-34, 49, 69, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові товариству з обмеженою відповідальністю КІБК-Інвест про визнання недійсним рішення ОСОБА_1 селищної ради від 27.05.2015р. №1214-46-VІ відмовити повністю.

2. Позов Київської міської психоневрологічної лікарні №3 задовольнити повністю.

3. Визнати незаконним та скасувати Рішення ОСОБА_1 селищної ради від 14.11.2006р. № 147-07-V Про затвердження проекту відведення земельної ділянки, яка передається в оренду ТОВ Київська інвестиційно-будівельна компанія для будівництва житлового комплексу ;

4. Визнати недійсним з моменту укладення договір оренди земельної ділянки (номер в реєстрі 8725) укладений 27.11.2006р. між ОСОБА_1 селищною радою (код 04359146) та товариством з обмеженою відповідальністю Київська інвестиційно-будівельна компанія (код 32485449), з усіма додатками та додатковими договорами щодо земельної ділянки площею 1,0 га (для будівництва житлового комплексу) за адресою Київська обл., смт. Глеваха, вул. Вокзальна.

5. Визнати незаконним та скасувати Рішення ОСОБА_1 селищної ради від 22.06.2007р. № 297-13-V Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка передається в оренду ТОВ Київська інвестиційно-будівельна компанія для будівництва житлового комплексу з вбудованими приміщеннями соціально-побутового призначення ;

6. Визнати недійсним з моменту укладення договір оренди земельної ділянки (номер в реєстрі 3747) укладений 02.07.2007р. між ОСОБА_1 селищною радою (код 04359146) та товариством з обмеженою відповідальністю Київська інвестиційно-будівельна компанія (код 32485449), з усіма додатками та додатковими договорами щодо земельної ділянки площею 1,0993 га (для будівництва житлового комплексу з вбудованими приміщеннями соціально-побутового призначення) за адресою Київська обл., смт. Глеваха, вул. Вокзальна;

7. . Визнати незаконним та скасувати Рішення ОСОБА_1 селищної ради від 27.05.2015р. №1214-46-VІ Про розгляд звернення директора КП Доступне житло Мар'янівської сільської ради ОСОБА_4Ю. ;

8. Стягнути з ОСОБА_1 селищної ради Васильківського району (08631, Київська обл., Васильківський район, смт. Глеваха, вул. Вокзальна, буд. 26, код 04359146) на користь Київської міської психоневрологічної лікарні №3 (08631, Київська обл., Васильківський район, смт. Глеваха, вул. Павлова, буд. 7, код 02125838) 5512,00 грн. (п'ять тисяч п'ятсот дванадцять гривень нуль копійок) судового збору .

9. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю КІБК-Інвест (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Остапа Вишні, буд. 1, код 37740612) на користь Київської міської психоневрологічної лікарні №3 (08631, Київська обл., Васильківський район, смт. Глеваха, вул. Павлова, буд. 7, код 02125838) 1378,00 грн. (одну тисячу триста сімдесят вісім гривень нуль копійок) судового збору.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Повний текст рішення підписано 19.02.2016р.

Головуючий суддя О.В. Конюх

Суддя А.Ю. Кошик

Суддя Л.Я. Мальована