Постанова

від 30.01.2017 по справі 918/216/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2017 р. Справа № 918/216/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Розізнана І.В. ,

суддя Грязнов В.В.

при секретарі судового засідання Клімук Л.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на рішення господарського суду Рівненської області від 01.11.2016 р. у справі №918/216/16

за позовом державного підприємства "Українська кіностудія анімаційних фільмів"

до публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"

про стягнення компенсації за порушення майнових авторських прав на твір

За участю представників:

позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 01.11.2016 року у справі №918/216/16 (суддя Політика Н.А.) позов задоволено. Стягнуто з публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на користь державного підприємства "Українська кіностудія анімаційних фільмів" суму компенсації у розмірі 89570 (вісімдесят дев'ять тисяч п'ятсот сімдесят) грн. 00 коп., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

В обґрунтування рішення суд зазначив, зокрема, що факт публічного показу названого твору в різних регіонах (зокрема, на території Львівської та Рівненської областей) підтверджується висновком експертного дослідження Львівського науково-дослідного інституту експертиз від 29 грудня 2015 року № 4696 та звітом про спеціальне комп'ютерно-технічне дослідження інтернет-ресурсів від 18 січня 2016 № 01/1801 комунального підприємства "Регіональний інформаційно-комп'ютерний центр" Рівненської обласної ради.

Зважаючи на доведеність факту порушення банком виключних авторських майнових прав позивача на аудіовізуальний твір під назвою "Як козаки в футбол грали" 1970 року випуску, а також враховуючи характер вчиненого банком порушення, ступінь вини відповідача, тривалість порушення, а також його обсяг (зокрема, багаторазове використання спірного об'єкта авторського права на території декількох областей України), суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленої підприємством до стягнення з банку компенсації у розмірі 89570 грн. 00 коп.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду Рівненської області від 01.11.2016 року у справі №918/216/16 скасувати, та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що висновок експертного дослідження Львівського науково-дослідного інституту експертиз від 29 грудня 2015 року № 4696 та звіт про спеціальне комп'ютерно-технічне дослідження інтернет-ресурсів від 18 січня 2016 № 01/1801 комунального підприємства "Регіональний інформаційно-комп'ютерний центр" Рівненської обласної ради є неналежними доказами у даній справі та неправомірно були прийняті судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення. Також зазначає, що місцевим господарським судом не встановлено належності позивачу майнового права інтелектуальної власності на дозвіл або заборону використання твору іншими особами чим порушено ст. 15, 31, 52 Закону України "Про авторські та суміжні права", ст.1109 Цивільного кодексу України.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить рішення господарського суду Рівненської області від 01.11.2016 року у справі №918/216/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Відповідно до положень статтей 435, 437 ЦК України і статтей 1, 7, 11 Закону України "Про авторське право і суміжні права" первинним суб'єктом, якому належить авторське право, є автор твору. Автором є фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір. За відсутності доказів іншого, автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумція авторства). Суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону. Авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей. Суб'єкт авторського права для засвідчення авторства (авторського права) на оприлюднений чи не оприлюднений твір, факту і дати опублікування твору чи договорів, які стосуються права автора на твір, у будь-який час протягом строку охорони авторського права може зареєструвати своє авторське право у відповідних державних реєстрах.

Об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, зокрема аудіовізуальні твори. Частина твору, яка може використовуватися самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього Закону (п.7 ч. 1 ст. 8, ст. 9 Закону України "Про авторське право і суміжні права").

Статтею 15 Закону України "Про авторське право та суміжні права" визначено, що до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: виключне право на використання твору; виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншим особам. Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно п. 4 наказу Міністерства культури і туризму України від 19.05.2008 року №575/0/16-08 "Про визнання активами, взяття на баланс та облік майнових прав інтелектуальної власності на кінофільми" наказано взяти на баланс Державної служби кінематографії та облікувати в складі нематеріальних активів права інтелектуальної власності на об'єкти права інтелектуальної власності (фільми), що зазначені у додатку 1 до наказу та в акті інвентаризації, проведеної Державною службою кінематографії за період з 2005 по 2007 роки.

Зокрема, у додатку 1 до вказаного наказу під номером 3422 вказано аудіовізуальний твір "Как казаки в футбол играли -2", Київська студія науково-популярних фільмів, 1970р.

Відповідно до Указу Президента України від 09.12.2010 року №1085/2010 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державне агентство України з питань кіно шляхом реорганізації Міністерства культури і туризму України та ліквідації Державної служби кінематографії (постанова Кабінету Міністрів України від 28.03.2011р. №346). Статтею 5 Указу встановлено, що міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються.

Таким чином, Державне агентство України з питань кіно є правонаступником Державної служби кінематографії, в результаті чого до кіностудії, зокрема, перейшло право на об'єкт інтелектуальної власності - аудіовізуальний твір "Как казаки в футбол играли -2", Київська студія науково-популярних фільмів, 1970р.

Відповідно до ч. 1 ст. 1108, ч.1 ст. 1109 Цивільного кодексу України особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право використання цього об'єкта в певній сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності). Такий дозвіл надається, зокрема, за ліцензійним договором, на умовах визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього кодексу та іншого закону.

01.08.2013 року між державним підприємством "Українська кіностудія анімаційних фільмів" (надалі - кіностудія) та Державним агентством України з питань кіно (яке є правонаступником Державної служби кінематографії) було укладено ліцензійний договір № 01/08/13, за умовами якого останнє передало позивачу виключні майнові авторські права на анімаційні фільми виробництва Київської кіностудії науково-популярних фільмів "Київнаукфільм", які вказані у додатках до цього договору, зокрема, під номером 86 зазначено аудіовізуальний твір "Как казаки в футбол играли", 1970 р. (т. 1, а. с. 21-24).

За змістом пункту 1.2 вказаної угоди права передаються, але не обмежуються цим переліком, на наступні способи використання фільмів, їх примірників, епізодів, вихідних, робочих, супроводжуючих чи проміжних матеріалів чи частин, а саме: обнародування в будь-який законний спосіб; розповсюдження в будь-який законний спосіб; відтворення в будь-який законний спосіб; використання в будь-який законний спосіб; публічна демонстрація і публічне сповіщення в будь-який законний спосіб; публічний показ фільмів в будь-який законний спосіб; використання у складі інших аудіовізуальних творів в будь-який законний спосіб; здача в найм фільмів у будь-який законний спосіб; експорт та імпорт у будь-який законний спосіб; передачу прав на використання у будь-який законний спосіб третім особам; видання дозволів (ліцензій) у будь-який законний спосіб; право на повідомлення фільмів для загального відома по кабелю, по проводам, також будь-яке його публічне повідомлення по телекомунікаційним та іншим мережам та системам, включаючи Інтернет; право на публічний показ фільмів (у тому числі в кінотеатрах та будь-яких інших закладах); оприлюднення (розкриття публіці) фільмів шляхом опублікування, публічного виконання, публічного показу, публічної демонстрації, публічного сповіщення тощо; розповсюдження фільмів через мережу Інтернет будь-якими способами; публічний показ, демонстрування фільмів як на платній, так і на безоплатній основі, у тому числі на фестивалях, конкурсах, теле- та кіноринках; право на розповсюдження примірників фільмів будь-яким способом; права на використання фільмів, їх назв у будь-якій формі та будь-якими способами, відомими на сьогодні, і які можуть з'явитися у майбутньому.

Пунктом 1.4 цього правочину встановлено, що територія його дії поширюється на весь світ (без обмеження територій).

Відповідно до п. 2.2.1 договору кіностудія має право у межах терміну і території, зазначених у п.п. 1.3 і 1.4. даного ліцензійного договору, передавати третім особам права на окремі або всі способи використання прав, отриманих кіностудією у відповідності до п.1.2. даного ліцензійного договору.

Відповідно до п. 8.1 договору даний договір набирає чинності з 03.07.2014 року і діє до 24.07.2017 року.

Судом апеляційної інстанції на підставі ретельного аналізу змісту вказаного договору, з урахуванням положень ст. 204 ЦК України щодо презумпції правомірності правочину за відсутності доказів визнання його недійсним чи доказів його розірвання та на підставі ст.1108, ч. 1 ст. 1109 ЦК України, ст. 9, ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 31 Закону України "Про авторське право і суміжні права" зроблено висновок про те, що державному підприємству "Українська кіностудія анімаційних фільмів" належать виключні майнові права на аудіовізуальний твір "Как казаки в футбол играли", 1970 р., що наділяє кіностудію правом вимагати судового захисту таких прав з підстав, зазначених у позовній заяві.

При цьому доводи апелянта про відсутність в позивача прав на аудіовізуальний твір "Как казаки в футбол играли" через наділення його права на аудіовізуальний твір "Как казаки в футбол играли-2", зазначеного в додатку 1 до наказу Міністерства культури і туризму України від 19.05.2008 року №575/0/16-08 "Про визнання активами, взяття на баланс та облік майнових прав інтелектуальної власності на кінофільми", оцінюються колегією суддів критично, оскільки судом не було встановлено жодного доказу в підтвердження створення та існування аудіовізуального твору "Как казаки в футбол играли-2" взагалі.

Таким чином, державне підприємство "Українська кіностудія анімаційних фільмів" є належним позивачем по даній справі, що спростовує доводи апеляційної скарги в цій частині.

Висновком експертного комп'ютерно-технічного дослідження від 29.12.2015 року № 4696, складеного експертом Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_4 (т. 1, а.с. 10-11) встановлено:

- у нижньому лівому куті веб-сторінки https://www.privat24.ua/#login знаходяться змінні картинки або відеоролики відеохостингу YouTube, у тому числі відеоролик "ПриватБанк оголошує розіграш квитків на матчі збірної України на "Євро-2016", що являє собою фрагмент відомого українського мультфільму "Як козаки в футбол грали". Ролик розміщено 18.11.2015 року. За даними системи YouTube станом на 28.12. 2015 року ролик мав 5 710 переглядів (дані перегляди не включають число показів на сторінці https://www.privat24.ua/#login, коли користувач не натискав клавішу "Подивитися ролик");

- у нижньому правому куті веб-сторінки https://www.privat24.ua/#login знаходиться напис "© 2015 ПриватБанк Ліцензія № 22 від 05.10.2011 р.". Приналежність даної веб-сторінки до банку підтверджується сертифікатами для безопарного https з'єднання.

Також у вказаному експертному висновку було зазначено, що вищенаведений відеоролик можна дивитися з різних регіонів країни, у тому числі за межами України, але для перегляду необхідно мати пряме посилання на цей ролик, оскільки при його розміщенні у YouTube встановлено відповідне обмеження.

Таким чином, висновком експерта від 29.12.2015 року № 4696 було встановлено використання фрагменту відомого українського мультфільму "Як козаки в футбол грали" на веб-сторінці https://www.privat24.ua/#login, що належить відповідачу.

Звітом про спеціальне комп'ютерно-технічне дослідження інтернет-ресурсів від 18.01.2016 року № 01/1801 комунального підприємства "Регіональний інформаційно-комп'ютерний центр" Рівненської обласної ради (т. 1, а.с. 13-15), встановлено, що за інтернет-адресою https://www.privat24.ua/#login в блоці "новини ПриватБанку" виявлено відео файл, який був підписаний "ПриватБанк оголошує розіграш квитків на матчі збірної України на Євро-2016". Згідно даних проведеного дослідження цей файл був опублікований 18 листопада 2015 року.

Наведеним звітом від 18.01.2016 року № 01/1801 також встановлено використання відео файлу, який був підписаний - "ПриватБанк оголошує розіграш квитків на матчі збірної України на Євро-2016", за інтернет-адресою https://www.privat24.ua/#login в блоці "новини ПриватБанку".

Відповідно до абз. 3 п. 46 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року №12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" розміщення творів у мережі Інтернет у вигляді, доступному для публічного використання, є їх відтворенням у розумінні статті 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", і тому на таке розміщення творів поширюється дія статті 15 цього Закону. Якщо у зв'язку з таким розміщенням порушуються майнові права суб'єкта авторського права, визначені статтею 15 названого Закону, то це дає підстави для судового захисту авторського права (пункт "а" статті 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права").

Сам по собі факт розміщення на сайті відповідача твору, тотожного об'єктові інтелектуальної власності, майнові права на який належать позивачу, свідчить про факт порушення таких прав відповідачем за умови, що останнім не подано суду доказів на підтвердження правомірності розміщення ним на своєму сайті спірного об'єкта інтелектуальної власності. Відтворення такого об'єкта з іншого сайту без підтвердження правомірності використання об'єкта інтелектуальної власності не може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності. У вирішенні відповідних спорів суд повинен встановити, чи перебуває веб-сайт та розміщена на ньому інформація в розпорядженні особи, якій пред'явлено позовні вимоги, а також чим підтверджується факт порушення нею авторського права та/або суміжних прав (абз. 5, 6 п. 46 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року №12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності").

Відповідно до відкритої бази даних "Зареєстровані в Україні знаки для товарів і послуг", власником прав на зареєстрований знак для товарів і послуг "privat24.ua" (зелений колір) є відповідач у даній справі, про що у розділі міститься запис під цифрою 732 (т. 2, а. с. 5).

Згідно відкритого реєстру бази даних "Електронна версія акумулятивного офіційного бюлетеня "Промислова власність", банк є власником двох торговельних марок: "Приват24" (що охороняється свідоцтвом України на знак для товарів і послуг № 49941) та "Privat24" (що охороняється свідоцтвом України на знак для товарів і послуг № 49942).

Відповідно до пунктів 1, 2 Регламенту публічного Інтернет-сервісу "WHOIS", сервіс WHOIS є джерелом публічної інформації про доменні імена. Така інформація є доступною будь-якій особі через мережу Інтернет за протоколом WHOIS або HTTP. Запис про доменне ім'я, що відображається сервісом WHOIS, містить інформацію у полі "license", яка відображає номер свідоцтва на знак для товарів і послуг чи реквізити ліцензійного договору, на підставі якого було делеговане відповідне ім'я.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, відповідно до реквізитів щодо доменного імені privat24.ua, йому було делеговане ім'я на підставі свідоцтва на знак для товарів і послуг під № 49942, що підтверджується відповідним витягом (т. 2, а. с. 6-7).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що приналежність відповідачу знаків та товарів і послуг, у тому числі використаних в оформленні сайту, а також інформація: © 2016 ПриватБанк, Ліцензія № 22 від 05.10.2011 р., вказують на безпосереднє ведення банком своєї господарської діяльності за допомогою, зокрема, сайту www.privat24.ua, де, як вже було зазначено вище, було розміщено епізод (фрагмент) аудіовізуального твору під назвою "Як козаки в футбол грали" 1970 року випуску, виключні авторські майнові права на який належать кіностудії.

За наведених обставин справи колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що факт публічного показу названого твору в різних регіонах (зокрема, на території Львівської та Рівненської областей) підтверджується вищенаведеними висновком експертного дослідження Львівського науково-дослідного інституту експертиз від 29.12.2015 року № 4696 та звітом про спеціальне комп'ютерно-технічне дослідження інтернет-ресурсів від 18.01.2016 № 01/1801 комунального підприємства "Регіональний інформаційно-комп'ютерний центр" Рівненської обласної ради.

Доводи апелянта про те, що відеоролик в мережі Інтернет був розміщений користувачем Tuco Ugly, а на сайті ПАТ КБ "Приватбанк" було здійснено посилання на вказаний відеоролик, що виключає підстави для виникнення відповідальності відповідачем, оцінюється апеляційним судом критично, оскільки пунктом 40 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року №12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" визначено, що використання твору, розміщеного (з дозволу автора) в мережі Інтернет, можливе лише з дозволу суб'єкта авторського права на цей твір (за винятком відтворення та використання твору в некомерційних цілях (в особистих, у тому числі для навчання тощо), натомість відповідачем не надано суду доказів отримання дозволу на використання аудіовізуального твору "Як козаки в футбол грали", 1970р.

Згідно з п. "а" ч.1 ст. 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права" порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21-25, 42 і 43 цього Закону обмежень майнових прав.

Апеляційний суд дійшов висновку про доведеність факту несанкціонованого, тобто без згоди суб'єкта авторських прав використання переробленого (шляхом обрізки) аудіовізуального твору "Як козаки в в футбол грали" в якості рекламного ролику, а також висновку про те, що відповідач не довів додержання ним вимог ЦК України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні об'єкту інтелектуальної власності та не спростував визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (стаття 614, 1166 ЦК України).

Відповідно до пункту "г" частини 1 статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав може вимагати виплати компенсації замість відшкодування збитків або стягнення доходу. Розмір компенсації визначається судом виходячи з позовних вимог, однак не може бути меншим від 10 і не може перевищувати 50 000 мінімальних заробітних плат, які встановлені законом на час ухвалення рішення у справі (п. "г" ч.2 ст. 52 закону).

У п. 51.2 постанови пленуму ВГСУ № 12 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" сформовано правову позицію, за якою, компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права та/або суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, а розмір збитків суб'єкт такого права доводити не зобов'язаний. Водночас розмір доведених збитків має враховуватися господарським судом у визначенні розміру компенсації. Кожен окремий факт протиправного використання об'єктів авторського та/або суміжних прав, в тому числі неодноразове використання одного й того самого об'єкта, становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у вигляді стягнення компенсації.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, а саме висновком експертного дослідження Львівського науково-дослідного інституту експертиз від 29.12.2015 року № 4696 та звітом про спеціальне комп'ютерно-технічне дослідження інтернет-ресурсів від 18.01.2016 № 01/1801 комунального підприємства "Регіональний інформаційно-комп'ютерний центр" Рівненської обласної ради, публічний показ епізоду (фрагметну) аудіовізуального твору Як козаки в футбол грали було зафіксовано щонайменше у двох областях України: Рівненській та Львівській та за даними системи YouTube станом на 28.12.2015 року ролик мав 5710 переглядів (дані перегляди не включають число показів на сторінці https://www.privat24.ua/#login, коли користувач не натискав клавішу "Подивитися ролик"). При цьому також зазначено, що відеоролик можна дивитися з різних регіонів, у тому числі за межами України .

Судом першої інстанції було вирішено стягнути з відповідача 89570,00 грн. відповідної компенсації (65 розмірів мінімальної заробітної плати), що з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати відповідно до ст. 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2016 рік" (на час винесення рішення - 1378 грн.), арифметично відповідає межам, визначеним п. "г", ч. 2 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права".

Погоджуючись із розміром стягнутої судом першої інстанції компенсації, окрім арифметичної відповідності її розміру вимогам п. "г", ч. 2 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права", суд апеляційної інстанції приймає до уваги й те, що відповідачем не просто в протиправний спосіб розповсюджено частину твору, право інтелектуальної власності на який належить іншій особі, а й зроблено це у власних рекламних цілях, тобто з метою потенційного отримання прибутку.

Враховуючи наявність факту порушення банком виключних авторських майнових прав позивача на аудіовізуальний твір під назвою "Як козаки в футбол грали" 1970 року випуску, характер вчиненого банком порушення, а саме використання аудіовізуального твору в якості рекламного ролику, ступінь вини відповідача, надання можливості його перегляду необмеженій кількості осіб без обмеження в просторі та часі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість заявленої позивачем до стягнення з відповідача компенсації у розмірі 89570 грн. 00 коп.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подані апеляційні скарги не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в них доводи не спростовують висновків суду.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Рівненської області від 01.11.2016 р. у справі №918/216/16 залишити без змін, апеляційну скаргу відповідача публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи №918/216/16 повернути до господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Грязнов В.В.