Ухвала

від 02.02.2017 по справі 347/1327/16

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 347/1327/16

Провадження № 22-ц/779/182/2017

Категорія 47

Головуючий у 1 інстанції Бельмега М.В. М. В.

Суддя-доповідач Проскурніцький П.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого : Проскурніцького П.І.

суддів: Горейко М.Д., Ясеновенко Л.В.

секретаря: Шемрай Н.Б.

з участю: позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, його представника ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Яблунівська селищна рада про усунення перешкод у користуванні заїзною дорогою за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Косівського районного суду від 01 грудня 2016 року,-

в с т а н о в и л а :

У серпні 2016 року позивач звернувся в суд із зазначеним позовом, посилаючись на те, що він є власником житлового будинку № 56 та земельної ділянки розміром 0,0664 га. цільовим призначенням для обслуговування цього житлового будинку, що розташовані по АДРЕСА_1 До цього господарства є єдина заїзна дорога з боку вулиці Мазепи. Дана дорога належить до доріг місцевого значення і є землею комунальної власності. Відповідачі у справі є його сусідами однак не дають користувався цією дорогою та фактично протиправно захопили цю дорогу, а саме перегородили дорогу вантажним автомобілем та різними будівельними матеріалами. На неодноразові вимоги забрати з дороги вантажний автомобіль, будівельні матеріали та не чинити позивачу перешкод у використанні заїзної дороги, відповідачі не реагують. За зверненням позивача до селищної ради про захист від незаконних посягань відповідачів на заїзну дорогу, яка належить до комунальної власності селища та є дорогою для заїзду до господарства позивача, це питання було розглянуто на засіданні комісії з земельних відносин, яка своїм рішенням від 11 червня 2016 року підтвердила факт неправомірних дій відповідачів та зобов'язала їх забрати вантажний автомобіль, будівельні матеріали та не чинити перешкод у користуванні заїзною дорогою. Однак відповідачі не виконали цих зобов'язань комісії. Позивач звернувся із цього приводу із заявою до Яблунівської селищної ради. 22 червня 2016 року, на черговій сесії депутатами Яблунівської селищної ради було прийнято рішення, яким зобов'язано ОСОБА_3 прибрати з проїзної частини дороги будівельні матеріали та автомобілі до 10 липня 2016 року. Але і це рішення не виконано. Просив зобов'язати ОСОБА_5 та ОСОБА_3, протягом тридцяти днів з моменту набрання рішенням суду законної сили, забрати вантажний автомобіль, дерев'яні дошки та інші будівельні матеріали з проїзної частини заїзної дороги з вулиці Мазепи до житлового будинку АДРЕСА_1, та зобов'язати не чинити йому, перешкод у користуванні заїзною дорогою з вулиці Мазепи до будинку АДРЕСА_1, а також стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_3, на його користь, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 551,20 грн. і судові витрати на правову допомогу у розмірі 800,00 грн.

Рішенням Косівського районного суду від 01 грудня 2016 року позов задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_5, ОСОБА_3, протягом тридцяти днів з моменту набрання рішенням суду законної сили, забрати вантажний автомобіль, дерев'яні дошки та інші будівельні матеріали з проїзної частини заїзної дороги з вулиці Мазепи до житлового будинку АДРЕСА_1, та зобов'язано ОСОБА_5 та ОСОБА_3 надалі не чинити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, жителю АДРЕСА_1 перешкод у користуванні заїзною дорогою з вулиці Мазепи до будинку № 56 по АДРЕСА_1

Стягнуто з ОСОБА_5, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі по 275,60 грн. з кожного, і судові витрати на правову допомогу у розмірі по 400,00 грн. з кожного.

На дане рішення представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що позивач на підтвердження своїх вимог надав суду акт земельної комісії, який складено без обстеження на місці земельної ділянки та не вказано в ньому наявність проїзду до земельної ділянки ОСОБА_2 з вулиці Шевченка. Крім цього, на клопотання відповідача судом витребувано у районного архітектора Косівської РДА матеріали містобудівного обґрунтування, як текстову так і графічну частини щодо земельних ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_6 Однак суду надано технічну документацію, в якій також відсутні будь-які дані про під'їзну дорогу з вул. Мазепи, а вказується на наявність облаштованого підїзду з вулиці Шевченка, про що говорить наявність воріт та хвіртки, зазначених у схемі та експлікації об'єктів, розміщених на земельній ділянці.

Судом безпідставно відхилено клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи, що унеможливило встановлення цілого ряду обставин у справі та сприяло ухвалення незаконного рішення. Також судом відмовлено у задоволенні клопотання про визнання обов'язкової участі представника Яблунівської селищної ради, оскільки селищною радою прийнято ряд рішень, які мають пряме відношення до даної справи.

Факт відсутності під'їзної дороги також підтверджується і наданими суду фото таблицями, на які суд не звернув уваги. Вважає, що відсутність заїзної дороги обумовлює і відсутність здійснення будь-яких перешкод у користуванні нею.

З цих підстав, рішення суду першої інстанції апелянт просить скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні апелянт та його представник доводи апеляційної скарги підтримали з мотивів поданих у апеляційній скарзі, просили про їх задоволення.

Позивач доводи апеляційної скарги не визнав та заперечив проти їх задоволення.

Вислухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

У відповідності до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_6 передав безоплатно у власність ОСОБА_2 належний йому на праві приватної власності житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 який розміщений на земельній ділянці площею 0,0664 га., кадастровий номер НОМЕР_2, а ОСОБА_2 прийняв у власність (в дар) вказаний житловий будинок, що підтверджується копією договору дарування житлового будинку від 16 липня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Косівського районного нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 412 (а.с.5).

Згідно з копією договору дарування земельної ділянки від 16 липня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Косівського районного нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 413, суд встановив, що ОСОБА_6 передав безоплатно у власність ОСОБА_2 належну йому на праві приватної власності земельну ділянку площею 0,0664 га., кадастровий номер НОМЕР_2, що знаходиться у АДРЕСА_1 а ОСОБА_2 прийняв у власність (в дар) вказану земельну ділянку (а.с.7, 82).

Право приватної власності на вказаний житловий будинок та зазначену земельну ділянку зареєстровано приватним нотаріусом Косівського районного нотаріального округу, що стверджується копією витягу сформованого з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що до господарства ОСОБА_2 є єдина заїзна дорога з боку вулиці Мазепи у селищі Яблунів Косівського району, що підтверджується копією будівельного паспорту на забудову земельної ділянки в АДРЕСА_1 складеного районним архітектором у м. Косів у 2015 році, зокрема схеми забудови земельної ділянки (а.с.9, 9-зворот, 58-90), копією державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 851751 від 10 червня 2009 року виданого ОСОБА_6 (а.с.10, ).

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції.

Як вбачається із акту, складеного земельною комісією Яблунівської селищної ради 11 червня 2016 року, комісія розглянувши заяву чотирьох жителів селища Яблунів про в'їзд до будинку по вул. Шевченка, про перешкоджання ОСОБА_2 в заїзді до житлового будинку, який знаходиться по АДРЕСА_1, вирішила зобов'язати вказаних чотирьох жителів включно з ОСОБА_5, прибрати з проїжджої частини вул. Мазепи, будівельні матеріали та автомобілі і не перешкоджати в користуванні проїжджою частиною ОСОБА_2 (а.с.11).

Рішенням сесії Яблунівської селищної ради від 22 червня 2016 року Про вирішення конфлікту визначено, що розглянувши заяву ОСОБА_2 про конфліктну ситуацію з сусідом ОСОБА_3, щодо користування вулицею, сесія Яблунівської селищної ради вирішила згідно з актом постійної комісії з питань земельних відносин, екології та сільськогосподарського виробництва і розглянувши викопіювання земельної ділянки органу містобудування та архітектури, зобов'язати ОСОБА_3 прибрати з проїзної частини по АДРЕСА_1 будівельні матеріали та автомобілі до 10 липня 2016 року (а.с.12).

Наявними в матеріалах справи фотографіями підтверджується, що на проїзній частині заїзної дороги з вулиці Мазепи до житлового будинку АДРЕСА_1 знаходиться вантажний автомобіль, деревяні дошки та інші будівельні матеріали (а.с.14).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 і ч. 3 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Частиною 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції на підставі зібраних у справі письмових доказів, показів свідків дійшов правильного висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог.

Посилання апелянта на те, що судом не визнано обов'язковою явку в судове засідання представника третьої особи - Яблунівської селищної ради колегія суддів відхиляє, оскільки в судовому засіданні давала пояснення в якості свідка секретар селищної ради, яка підтвердила про наявність заїзду до господарства ОСОБА_2 є заїзна дорога з вулиці Мазепи і що на місце виходила комісія, яка зобов'язала відповідача ОСОБА_7 забрати з проїзної частини вулиці будівельні матеріали та автомобілі.

Письмові відповіді заступника начальника Косівського відділення Снятинського КЕГГ з технічних питань № IF-ЛВ-4710-0916 (а.с.96) і директора філії ПАТ Косівський РЕМ (а.с.97), а також фототаблиці (а.с.106-109), на які посилається апелянт не вважає такими, що спростовують наявність дороги у зазначеному місці, а стосуються питань газопостачання та електропостачання на місці заїзду до господарства ОСОБА_2, а не предмета позову.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно досліджено обставини справи, зібраним доказам дана належна правова оцінка, висновок про задоволення позову є вірним.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильного висновку суду першої інстанції при вирішенні спору.

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового або зміни рішення.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Косівського районного суду від 01 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: П.І. Проскурніцький

Судді: М.Д. Горейко

Л.В. Ясеновенко