Постанова

від 15.08.2019 по справі 347/1327/16

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

15 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 347/1327/16

провадження № 61-21203св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В., Грушицького А. І., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа - Яблунівська селищна рада,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану ОСОБА_5 , на рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 01 грудня 2016 року в складі судді Бельмеги М. В. та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 02 лютого 2017 року в складі колегії суддів: Проскурніцького П. І., Горейко М.Д., Ясеновенко Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні заїзною дорогою.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що він є власником житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки розміром 0,0664 га цільовим призначенням для обслуговування цього житлового будинку, що розташовані по АДРЕСА_1 . До цього господарства є єдина заїзна дорога з боку вулиці Мазепи, яка належить до доріг місцевого значення і є землею комунальної власності.

Відповідачі, які є його сусідами, не дають можливості користуватися цією дорогою, оскільки фактично протиправно захопили її та перегородили дорогу вантажним автомобілем і різними будівельними матеріалами. На неодноразові вимоги забрати з дороги вантажний автомобіль, будівельні матеріали та не чинити позивачу перешкод у використанні заїзної дороги, відповідачі не реагують.

За зверненням позивача до селищної ради про захист від незаконних посягань відповідачів на заїзну дорогу, яка належить до комунальної власності селища та є дорогою для заїзду до його господарства, це питання було розглянуто на засіданні комісії з земельних відносин, яка своїм рішенням від 11 червня 2016 року підтвердила факт неправомірних дій відповідачів та зобов`язала їх прибрати вантажний автомобіль, будівельні матеріали та не чинити перешкод у користуванні заїзною дорогою. Однак відповідачі не виконали цих зобов`язань комісії.

Після чого він звернувся із цього приводу із заявою до Яблунівської селищної ради, яка 22 червня 2016 року на черговій сесії прийняла рішення, яким зобов`язано ОСОБА_2 прибрати з проїзної частини дороги будівельні матеріали та автомобілі до 10 липня 2016 року, однак і це рішення не виконано.

Враховуючи наведене, позивач просив зобов`язати ОСОБА_3 та ОСОБА_2 протягом тридцяти днів з моменту набрання рішенням суду законної сили, забрати вантажний автомобіль, дерев`яні дошки та інші будівельні матеріали з проїзної частини заїзної дороги з вулиці Мазепи до житлового будинку АДРЕСА_1 , та зобов`язати не чинити йому перешкод у користуванні вказаною заїзною дорогою.

Рішенням Косівського районного суду від 01 грудня 2016 року позов задоволено. Зобов`язано ОСОБА_3 , ОСОБА_2 протягом тридцяти днів з моменту набрання рішенням суду законної сили, забрати вантажний автомобіль, дерев`яні дошки та інші будівельні матеріали з проїзної частини заїзної дороги з вулиці Мазепи до житлового будинку АДРЕСА_1 .

Зобов`язано ОСОБА_3 та ОСОБА_2 надалі не чинити ОСОБА_1 перешкод у користуванні заїзною дорогою з вулиці Мазепи до будинку АДРЕСА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що належного позивачу будинку є єдина заїзна дорога з боку вулиці Мазепи у селищі Яблунів Косівського району, якою останній не може належним чином користуватися у зв`язку з тим, що відповідачі чинять йому перешкоди в цьому.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 02 лютого 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що доводи апеляційної скарги не спростували правильність висновків суду при вирішенні спору.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У лютому 2017 року ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_5 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 01 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 02 лютого 2017 року, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

У касаційній скарзі заявник вказує на те, що оскаржувані рішення ухвалені виключно на доказах наданих стороною позивача, а відповідачам безпідставно відмовлено в задоволенні поданих ними клопотань про витребування доказів. Враховуючи наведене, судами не встановлено фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 березня 2017 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів ), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначену справу передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 Про здійснення правосуддя у Верховному Суді та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки , у зазначеній справі призначено повторний автоматизований розподіл.

12 червня 2019 року справу розподілено судді-доповідачу.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вимогам ЦПК України (у редакції, чинній на час їх ухвалення) щодо законності та обґрунтованості.

Виклад фактичних обставин справи

Судами встановлено, що сторони у справі є сусідніми землекористувачами.

Позивач є власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,0664 га., кадастровий номер НОМЕР_1 , на якій розміщений вказаний будинок.

Зі складеного земельною комісією Яблунівської селищної ради акту від 11 червня 2016 року вбачається, що комісія, розглянувши заяву чотирьох жителів селища Яблунів про в`їзд до будинку по АДРЕСА_1 , про перешкоджання ОСОБА_1 в заїзді до житлового будинку, який знаходиться по АДРЕСА_1 , зобов`язала чотирьох жителів включно з ОСОБА_3 , прибрати з проїзної частини по вул. Мазепи, будівельні матеріали та автомобілі і не перешкоджати в користуванні проїзною частиною ОСОБА_1 .

Рішенням сесії Яблунівської селищної ради від 22 червня 2016 року щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про виникнення конфліктної ситуації з сусідом ОСОБА_2 , щодо користування вулицею, вирішено зобов`язати ОСОБА_2 прибрати з проїзної частини по вул. Мазепи в селищі Яблунів будівельні матеріали та автомобілі до 10 липня 2016 року.

Оглянутими в судовому засіданні світлинами підтверджується, що на проїзній частині заїзної дороги з вулиці Мазепи до житлового будинку АДРЕСА_1 знаходиться вантажний автомобіль, дерев`яні дошки та інші будівельні матеріали.

Крім того, як вбачається з копії будівельного паспорту на забудову земельної ділянки в АДРЕСА_1 , складеного районним архітектором у м. Косів у 2015 році, схеми забудови земельної ділянки, копії державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 10 червня 2009 року, виданого ОСОБА_14 , спірна ділянка дороги є єдиним заїздом до будинку позивача.

Нормативно-правове обґрунтування

Згідно з частиною другою та третьою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, ухвалюючи оскаржувані рішення, суди на підставі належним чином оцінених доказів, дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову з тих підстав, що до будинку позивача є єдина заїзна дорога з боку вулиці Мазепи у селищі Яблунів Косівського району, якою останній не може належним чином користуватися у зв`язку з тим, що відповідачі чинять йому перешкоди в цьому.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Тобто Верховний Суд не має права встановлювати обставини справи і оцінювати докази.

Доводи касаційної скарги про те, що суди безпідставно відмовили відповідачу у витребуванні доказів по справі, не заслуговують на увагу, оскільки тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.

При цьому, за своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Доказів виникнення у сторони відповідачів труднощів в отримання доказів матеріали справи не містять.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення без змін із підстав, передбачених статтею 401 ЦПК України.

Керуючись статтями 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану ОСОБА_5 , залишити без задоволення.

Рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 01 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 02 лютого 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Сердюк А. І. Грушицький І. М. Фаловська