Ухвала
від 31.01.2017 по справі 755/1774/17
ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/1774/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2017 р. слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва Ластовка Н.Д., за участю секретаря судових засідань Панасюк Ю.М., прокурора Іванькова П.В., слідчого Тимошенка В.О., захисника ОСОБА_2, підозрюваного ОСОБА_3, розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання слідчого в особливо важливих справах третього слідчого відділу прокуратури м. Києва Надід О.В. про зміну запобіжного заходу з домашнього арешту на утримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Рівне, маючого на утриманні 2 дітей, з вищою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, у рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.06.2016 за № 42016100000000558, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ст. 218-1, ч. 3 ст. 209 КК України,

в с т а н о в и в :

Слідчий в особливо важливих справах третього слідчого відділу прокуратури м. Києва Надід О.В. за погодженням з прокурором у провадженні- заступником начальника третього відділу процесуального керівництвапрокуратури м. Києва Іваньковим П.В. звернулися до слідчого судді з зазначеним клопотанням відносно підозрюваного враховуючи наявність у провадженні обставин передбачених п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194, ст.ст. 176-178, 199, 200 КПК України.

Зокрема, клопотання умотивоване тим, що 3 СВ прокуратури м. Києва здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016100000000558 від 02.06.2016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ст.218-1, ч.3 ст.209 КК України.

Вході досудового розслідування у кримінальному провадженні

№ 42016100000000558 від 02.06.2016 повідомлено 12.06.2016 про підозру ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ст.218-1 КК України.

24.01.2017 підозрюваному ОСОБА_3 вручена повістка про виклик до прокуратури міста Києва на 10 год. 00 хв. 26.01.2017.

Проте, у зазначений час підозрюваний ОСОБА_3 до прокуратури міста Києва не прибув, про причини неявки не повідомив.

26.01.2017 слідчим за погодженням з прокурором, шляхом направлення поштовим зв'язком за останньою відомою адресою проживання підозрюваного, повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та нову підозру ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ст. 218-1, ч. 3 ст. 209 КК України, з огляду на те, що, на цей час, досудовим розслідуванням встановлено, що на підставі наказу Голови правління ПАТ Банк Михайлівський № 118 від 27.09.2013 останнього призначено на посаду голови правління ПАТ Банк Михайлівський . При цьому пунктом 1.1 Статуту визначено, що ПАТ Банк Михайлівський створений рішенням про заснування Публічного акціонерного товариства Банк Михайлівський від 02 жовтня 2012 року.

Згідно із п. 7.5.22.1 Статуту Правління очолює Голова Правління, який здійснює поточне керівництво діяльність Правління відповідно до повноважень, наданий йому цим статутом та положенням про Правління, організовує виконання рішень загальних зборів та Спостережної ради, організовує роботу Правління, скликає та головує на його засіданні, діє відповідно до рішень правління, прийнятих в межах його повноважень, а також здійснює іншу діяльність в межах своїх повноважень.

Відповідно до Статуту до компетенції Голови Правління належить:

- 7.5.22.3. вирішення всіх питань керівництва поточною діяльністю Банку, за винятком питань, віднесених до компетенції Загальних зборів, Спостережної ради та Правління, в тому числі, але не виключно, Голова Правління:

- 7.5.22.3.1. здійснює оперативне керівництво фінансово-господарською діяль ністю Банку;

- 7.5.22.3.2. діє від імені Банку без довіреності, в тому числі у відносинах з будь-якими юридичними та фізичними особами як в Україні, так і за кордо ном, в судах, третейських судах, а також у відносинах з державними органа ми та посадовими особами;

- 7.5.22.3.3. від імені Банку вчиняє правочини (з урахуванням обмежень, вка заних у цьому Статуті), видає довіреності, розпоряджається майном і кошта ми Банку, в тому числі розміщених на рахунках Банку, для чого має право підпису розрахункових та інших документів. У випадку, якщо правочин пот ребує у відповідності до Статуту та/або чинного законодавства України його схвалення Загальними зборами, Спостережною радою або Правлінням, Голова Правління вправі вчинити такий правочин тільки після його схвалення відповідно Загальними зборами, Спостережною радою або Правлінням;

- 7.5.22.3.4. видає накази та розпорядження, обов'язкові для виконання всіма працівниками Банку;

- 7.5.22.3.5. підписує позовні заяви та інші документи в органи судової влади;

- 7.5.22.3.6. приймає рішення з усіх питань, пов'язаних з прийняттям та звіль ненням з роботи працівників Банку (в тому числі керівників філій, представ ництв і відділень Банку), з встановленням посадових окладів, надбавок, пре мій та інших виплат працівникам Банку, застосуванням заходів матеріально го заохочення, притягненням працівників Банку до дисциплінарної та матері альної відповідальності (за винятком перерахованих в цьому підпункті пи тань, що стосуються членів Правління);

- 7.5.22.3.7. затверджує посадові інструкції працівник Банку, надає своїм За ступникам та іншим членам Правління повноваження щодо затвердження посадових інструкцій працівників тих підрозділів Банку, загальне керівницт во (кураторство) якими входить до функціональних обов'язків відповідних Заступників Голови Правління і членів Правління;

- 7.5.22.3.8. затверджує внутрішні документи Банку, за винятком тих, затвер дження яких віднесено до компетенції Загальних зборів, Спостережної ради та Правління;

- 7.5.22.3.9. здійснює інші дії від імені Банку в межах своїх повноважень.

- 7.5.22.4. Голова Правління своїм наказом або розпорядженням може переда ти (делегувати) іншим членам Правління чи працівникам Банку здійснення певних своїх повноважень, в тому числі переданих (делегованих) Голові Правління іншими органами управління Банку. В такому наказі або розпоря дженні визначаються конкретні повноваження та строк, на який передано (делеговано) повноваження, а у випадку якщо такий строк не визначений, вважається, що повноваження передані (делеговані) до моменту видачі нака зу або розпорядження про припинення передачі (делегування) таких повно важень чи звільнення (переведення на іншу посаду) особи, які такі повнова ження були передані (делеговані).

- 7.5.22.4.1. Передача (делегування) повноважень не позбавляє Голову Прав ління права приймати рішення з питань, вирішення яких було передано (де леговано). У випадку прийняття з відповідного питання рішення як Головою Правління, так і особою, якій відповідні повноваження були передані (деле говані), рішення Голови Правління матиме переважну силу.

Таким чином, на думку слідства, ОСОБА_3 в силу займаної посади та нормованого об'єму повноважень був службовою особою, яка наділена організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями.

Також у клопотанні вказано, що у невстановлений досудовим розслідуванням день та час, у період 2014 - 2016 років Голова правління ПАТ Банк Михайлівський - ОСОБА_3, діючи умисно з корисливих мотивів, за попередньою змовою з заступником Голови правління ОСОБА_6, директором ТОВ ІНВЕСТИЦІЙНО-РОЗРАХУНКОВИЙ ЦЕНТР (в подальшому - ТОВ ІРЦ , код за ЄДРПОУ 39140702) ОСОБА_7, директором ТОВ Кредитно-інвестиційний центр ( в подальшому - ТОВ КІЦ , код за ЄДРПОУ 39841850) ОСОБА_8та іншими невстановленими особами, діючи всупереч вимог законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України та внутрішніх документів Банку, при проведенні фінансових операцій на підставі укладених договорів, умисно і добровільно, усвідомлюючи наслідки своїх дій, домовились про спільне вчинення групою осіб протиправних дій шляхом залучення грошових коштів на рахунки цих небанківських фінансових установ з використанням ПАТ БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ в якості Повіреного, якими розпорядились на власний розсуд, а в подальшому достовірно розуміючи про проблемність Банку, що потягне за собою введення до нього тимчасової адміністрації Фонду гарантування вкладів фізичних осіб і тим самим втрату контролю над активами Банку, вчинили дії на виведення ліквідних активів Банку, склавши при цьому єдиний план злочинних дій, відомий всім співучасникам злочинів, з розподілом функцій кожного учасника, спрямованих на реалізацію цього плану.

Для вчинення злочинів, що представляють значну соціальну небезпеку, співучасниками злочину було заздалегідь розроблено план з розподілом ролей, згідно якого встановлено предмет злочинного посягання - всі ліквідні активи ПАТ Банк Михайлівський .

У відповідності із розробленим планом злочинної діяльності, функції та задачі кожного співучасника злочинів були розподілені наступним чином:

ОСОБА_3 являвся організатором та співвиконавцем вчинення злочинів, який організовував вчинення злочинів та керував їх підготовкою і вчиненням, забезпечував прикриття злочинних дій співучасників злочину, об'єднав та координував дії співучасників злочину, спрямовував їх на вчинення злочинів, підшуковував та надавав засоби для їх вчинення, як самостійно так і за допомогою інших співучасників залучав до вчинення злочинів інших працівників Банку, що діяли як у Головному офісі, розташованому за адресою: м. Київ, площа Спортивна 1а, так і в різних відділеннях Банку розташованих на території міста Києва, Київської та інших областей України, а також інших співучасників злочину, які не були працівниками банку. Також він з метою розтрати майна Банку оформлював, підписував та подавав документи, що необхідні для оформлення протиправних операцій укладених з юридичними особами, що мають ознаки фіктивності , оскільки створені та придбані лише для протиправного заволодіння майном Банку і очолювані вищевказаними підконтрольними фізичними особами (працівників банку та іншими залученими фізичними особами), і тим самим виведення коштів цих ліквідних активів банку на рахунки цих підприємств, з метою їх подальшої легалізації та використання на власний розсуд.

Крім того, він визначив конкретні завдання та відповідно до наданих адміністративно-господарських і організаційно розпорядчих обов'язків детально розподілив ролі кожного із співучасників у безпосередньому вчиненні злочинів, відповідно яких:

Заступник Голови правління ОСОБА_6, директор ТОВ ІРЦ ОСОБА_7, директор ТОВ КІЦ ОСОБА_8являлись співвиконавцями запланованих злочинів, які у співучасті та за попередньою змовою з іншими співучасниками, підтвердивши власними діями реальність своїх намірів, діючи на території різних областей України оформлювали, підписували документи, що необхідні для оформлення протиправних операцій, що призведуть до розтрати та заволодіння майна Банку, а також згідно попередньої домовленості зловживаючи своїми службовими повноваженнями підшуковували як співвиконавців злочинів з числа співробітників банку так і використовуючи службовий вплив задіяли у злочинних операціях і інших працівників, дії яких не охоплювались умислом вищевказаних осіб, а також як самостійно очолювали так і підшукували інших співвиконавців злочинів з числа працівників та інших осіб для реєстрації та придбання юридичних осіб, що використовувались у виведенні коштів та майна Банка.

Розробка злочинного плану, визначення способів його виконання, встановлення предмету злочинного посягання, визначення напрямків та мети злочинної діяльності, організація вчинення злочинів, керування підготовкою і вчиненням злочинів, співучасть та співвиконавство у вчиненні злочинів полягала у наступних діях, які були розпочаті з листопада 2014 року.

Так, Голова правління ОСОБА_3, у невстановлений досудовим розслідуванням час, діючи як організатор запропонував іншим вищевказаним співучасникам необхідний для реалізації злочинних дій, єдиний план, що полягав у залученні за участі ПАТ БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ грошових коштів від населення на рахунки небанківських фінансових установ, а саме директор ТОВ ІРЦ та ТОВ КІЦ для їх подальшого використання у власних цілях вищевказаними особами.

Надавши згоду на вказану протиправну діяльність, ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та іншими невстановленими органами досудового розслідування особами, зловживаючи службовим становищем, розробили план, відповідно якого з метою приховування інформації щодо умов цієї оборудки, яка є ризиковою та не підлягає відшкодуванню Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, у випадку неможливості виконання цією небанківською фінансовою установою умов договору та створення вигляду у населення щодо укладення договорів на умовах банківського вкладу (депозиту), вирішили про необхідність підписання вказаних договорів у приміщеннях відділень Банку за відсутності працівника небанківської фінансової установи.

З цією метою, було вирішено створити відповідну підконтрольну юридичну особу з якою укласти договір згідно якого вказаний суб'єкт підприємницької діяльності з боку Довірителя зобов'язував ПАТ БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ як Повіреного здійснювати пошук та укладання з Клієнтами (фізичними особами) договорів, які передбачають отримання/залучення Довірителем грошових коштів у позику від Клієнта за посередництва Банку.

Одночасно з цим було розроблено типові договори відповідно яких фізичні особи, знаходячись у відділеннях Банку та передаючи грошові кошти підписували їх лише з ПАТ БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ без підписання цих угод з боку представника юридичної особи, що фактично отримувала ці кошти, тим самим вводячи в оману фізичних осіб щодо фактичного отримувача коштів.

Продовжуючи свої злочинні, дії, з метою залучення за участі ПАТ БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ грошових коштів від населення на рахунки небанківських фінансових установ для їх подальшого використання у власних цілях вищевказаними особами, 19.03.2014 було створено ТОВ ІНВЕСТИЦІЙНО-РОЗРАХУНКОВИЙ ЦЕНТР (в подальшому - ТОВ ІРЦ , код за ЄДРПОУ 39140702) та з метою здійснення контролю і впливу за діяльністю юридичної особи її директором було призначено ОСОБА_9, що надавала послуги ПАТ БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ згідно Договору підряду №23 від 09.04.2014, яка не була обізнана щодо злочинних планів подальшого використання цієї юридичної особи . Учасником із 100 відсотковою часткою у статутному капіталі ТОВ ІРЦ виступило також підконтрольний суб'єкт підприємницької діяльності ТОВ АКТИВ ТРАНС КОМПАНІ . В подальшому до злочинної діяльності був залучений ОСОБА_7, якого 01.09.2015 було призначено на посаду директора ТОВ ІРЦ .

Після цього, реалізуючи злочинний план, спрямований на залучення коштів від населення як позики, з метою приховування інформації щодо умов цієї оборудки, яка є ризиковою та не підлягає відшкодуванню Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, у випадку неможливості виконання цією небанківською фінансовою установою умов договору позики, 11.11.2014 Голова Правління Банку ОСОБА_3, діючи умисно, уклав із ТОВ ІРЦ Договір доручення №1 за умовами якого у зв'язку з необхідністю залучення коштів фізичних осіб (далі - Клієнти), організації укладення (оформлення) відповідних договорів з клієнтами Банк виступає повіреним.

В подальшому, аналогічно для збільшення обсягів залучення за участі ПАТ БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ коштів населення на рахунки небанківських фінансових установ для їх подальшого використання у власних цілях вищевказаними особами, 17.06.2015 було створено ТОВ КРЕДИТНО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ЦЕНТР (в подальшому ТОВ КІЦ ) та з метою здійснення контролю і впливу за діяльністю юридичної особи її директором на підставі статуту було призначено, ОСОБА_8 який в період з 27.08.2013 по 17.03.2016 обіймав посаду начальника управління альтернативних продаж ПАТ БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ та був обізнаний щодо злочинних планів подальшого використання цієї юридичної особи. Учасником із 100 відсотковою часткою у статутному капіталі ТОВ КІЦ виступило також підконтрольний суб'єкт підприємницької діяльності ТОВ ЄВРО ГРІН . В подальшому з 26.11.2015 по 17.03.2016 включно на посаду директора був призначений ОСОБА_11, що був не обізнаний щодо злочинних планів подальшого використання цієї юридичної особи. Проте, з 18.03.2016 до злочинної діяльності знову був залучений ОСОБА_8, шляхом повторного призначення останнього на посаду директора ТОВ КІЦ .

Після повторного призначення ОСОБА_8, що відбулось наступного дня після звільнення його з ПАТ БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ 01.04.2016 Голова Правління Банку ОСОБА_3 повторно уклав із ТОВ КРЕДИТНО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ЦЕНТР (в подальшому ТОВ КІЦ ) Договір доручення №1 за умовами якого у зв'язку з необхідністю залучення коштів фізичних осіб (далі - Клієнти), організації укладення (оформлення) відповідних договорів з клієнтами Банк виступає повіреним.

В подальшому, у невстановлений досудовим розслідуванням час у період з 11.11.2014 по 01.04.2016 вищевказані керівники Банку, зловживаючи своїми службовими повноваженнями, діючи відповідно до розподілу функцій між органами управління банку, реалізуючи свої злочинні дії, надали до територіальних підрозділів Банку вищевказані типові договори щодо здійснення з Боку ПАТ БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ дій довірчого характеру на залучення грошових коштів від населення на рахунки ТОВ ІРЦ та КІЦ без участі і підписання цих угод з боку представників цих юридичних осіб, тим самим вводячи в оману фізичних осіб щодо фактичного отримувача коштів.

Таким чином, ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та іншими невстановленими органами досудового розслідування особами, в період з 11.11.2014 по 23.05.216, розробивши та втіливши в життя план вищевказаної діяльності, що загрожувала інтересам вкладників Банку і не була спрямована на поліпшення ліквідності Банківської установи, а лише дозволяла обходити встановлені обмеження в частині максимального розміру залучення вкладів фізичних осіб у значних обсягах, шляхом укладення договорів між фізичними та небанківськими фінансовими установами з використанням Банку як Повіреного, використовуючи всі територіальні відділення Банку здійснили залучення на рахунки ТОВ ІРЦ , які відкритті в Банку грошових коштів від населення на суму 1 601 020 469,21 грн . , на рахунки ТОВ КІЦ , які відкритті в Банку - 117 781 200,00 грн . , які в подальшому були виведені шляхом перерахування на рахунки, які відкриті в інших Банках з метою їх подальшої легалізації та розпорядження ними на власний розсуд.

Поряд з цим, у клопотанні слідчого зазначено проте, що в подальшому, 22 грудня 2015 року постановою Правління Національного банку України № 917/БТ у зв'язку з виявленням проведення ризикових операцій, що загрожують інтересам вкладників Банку, було прийнято рішення Про віднесення Публічного акціонерного товариства БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку , якими встановлені обмеження його діяльності, і в тому числі не здійснювати кредитні операції в обсязі, що перевищує обсяг таких операцій на дату прийняття постанови (у розрізі валют) без урахування нарахованих доходів за цими операціями та обсягу зобов'язань з кредитування, що надані банком і клієнтам.

27 квітня 2016 року, постановою Правління Національного банку України №295/БТ Про окремі питання діяльності Публічного акціонерного товариства БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ та внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 22.12.2015 року №917/БТ встановлені для ПАТ БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ (далі - Постанова №295) встановлені обмеження в діяльності в тому числі не здійснювати кредитні операції з юридичними особами в обсязі, що перевищує обсяг таких операцій на дату прийняття постанови (у розрізі валют) без урахування нарахованих доходів за цими операціями та обсягу зобов'язань з кредитування, що надані банком і клієнтам.

Згідно з Положенням про застосування Національним банком України заходів впливу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.08.2012 за №346:

обмеження операцій - тимчасово, на визначений строк, заборона банку здійснювати окремі види операцій з урахуванням установлених обмежень за видом/обсягом/сумою/колом клієнтів/регіоном;

здійснювані банком операції - є діями або подіями під час надання банківських та інших фінансових послуг, здійснення іншої діяльності, унаслідок яких відбуваються зміни у фінансовому стані банку, що відображаються за балансовими або позабалансовими рахунками банку.

Станом на дату прийняття Постанови №917, тобто 22.12.2016, обсяг кредитних операцій з юридичними особами, без урахування нарахованих доходів за цими операціями та обсягу зобов'язань з кредитування, що надані банкам і клієнтам, складав 1 646 177 764,38 грн.

Проте, в травні 2016 року Голова Правління ПАТ Банк Михайлівський ОСОБА_3, заступник Голови правління ОСОБА_6, директор ІРЦ ОСОБА_7 директор ТОВ КІЦ ОСОБА_8 та інші невстановлені досудовим розслідуванням особи, достовірно розуміючи про проблемність Банку, що потягне за собою введення до нього тимчасової адміністрації Фонду гарантування вкладів фізичних осіб і тим самим втрату контролю над активами Банку, вчинили дії на виведення ліквідних активів Банку, склавши при цьому єдиний план злочинних дій, відомий всім співучасникам злочинів, з розподілом функцій кожного учасника, спрямованих на реалізацію цього плану.

Так, відповідно до розробленого плану, з метою погашення зобов'язань підконтрольних ТОВ ІРЦ та ТОВ КІЦ перед фізичними особами на суму 1 718 201 669,21 грн., які за участі вищевказаних осіб попередньо були залучені на рахунки вказаних небанківських фінансових установ і використані на власний розсуд, було розроблено та втілено у життя злочинний план спрямований на поповнення рахунків цих юридичних осіб, відкритих у ПАТ Банк Михайлівський шляхом укладання удаваних (нікчемних, фіктивних) правочинів. В подальшому, ці кошти мали бути перераховані на поточні рахунки фізичних осіб (клієнтів), незважаючи що реальний залишок коштів на кореспондентському рахунку Банку в Національному Банку України був менший, ніж сума перерахування коштів на поточні рахунки фізичних осіб, а також виведення ліквідного майна Банку шляхом його придбання фактично коштами банку, які не могли бути використані для зовнішніх фінансових операцій.

Вказані дії були втілені у життя шляхом проведенням перерахування коштів за протиправними правочинами шляхом внутрішніх платежів без відображення операцій в системі електронних платежів (СЕП) Національного банку України , а також умисного втручання в роботу АБС Б2, внаслідок чого відбулось викривлення інформації щодо операцій та залишків коштів на рахунках клієнтів і Банку, що призвело до перекручення звітності з метою введення в оману стосовно реального залишку коштів на рахунку вищевказаних підконтрольних юридичних осіб задіяних у злочинних оборудках.

Окрім попередньо створених та залучених для вчинення протиправних дій ТОВ Інвестиційно-розрахунковий центр та ТОВ Кредитно-інвестиційний центр , також з цією метою 04.01.2016 створено ТОВ Фінансова компанія Плеяда , аз метою здійснення контролю і впливу на діяльність директором було призначено ОСОБА_12. Учасником із 100 відсотковою часткою у статутному капіталі виступило ТОВ Багор Фінанс , де керівником і учасником був також ОСОБА_12.

Так, з метою реалізації єдиного плану щодо відчуження ліквідного майна Банку, будучи станом на 18.05.2016 Членом Правління Банку ОСОБА_6, усвідомлюючи, що укладення договору із вищезазначеними ТОВ Інвестиційно-розрахунковий центр , ТОВ Кредитно-інвестиційний центр та ТОВ ФК Плеяда , які є пов'язаними юридичними особами з Банком є злочинними та спрямованими на заволодіння майном Банку, з метою надання вигляду правомірності вчинення протиправних дій, як представник єдиного акціонеру Банку ТОВ Екосіпан відповідно до довіреності акціонерів №8-16 від 27.04.2016, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_3, перебуваючи в приміщенні ПАТ Банк Михайлівський за адресою: м. Київ, площа Спортивна 1а, 18.05.2016 підготували рішення №4 від 18.05.2016. Відповідно до вказаного рішення ОСОБА_6, діючи як представник єдиного акціонеру банку, надав Голові Правління банку повноваження на підписання від імені банку договорів про відступлення прав вимоги з ТОВ Інвестиційно-розрахунковий центр , ТОВ Кредитно-інвестиційний центр відповідно до яких Банком перераховано кошти на рахунки юридичних осіб на загальну суму 1 612 551 210,41 грн., та 1 (один) договір факторингу з ТОВ ФК Плеяда , відповідно до якого Банком отримано кошти від юридичної особи у сумі 483 036 160,00 грн.

Статутом Банку у пунктах 7.3.3.22. та 7.3.15.3. розділу 7 визначено, що Рішення акціонера з питань, що належать до компетенції Загальних зборів, оформляється ним письмово (у формі рішення), підписується таким акціонером (його представником) та засвідчується печаткою Банку і печаткою акціонера (якщо акціонер є юридичною особою) або нотаріально. Таке рішення акціонера має статус протоколу Загальних зборів. .

Оригінал Рішення №4 підписано ОСОБА_6, як представником ТОВ ЕКОСІПАН відповідно до довіреності від 27 квітня 2016 року за вих. №8-16, виданої директором ТОВ ЕКОСІПАН ОСОБА_13 та засвідчено тільки відбитком печатки акціонера ТОВ ЕКОСІПАН . Отже, при оформленні Рішення №4 єдиним акціонером не дотримано вимог Статуту Банку і це рішення, у зв'язку із відсутністю відбитка печатки Банку на оригіналі, не має статусу протоколу Загальних зборів.

Враховуючи вимоги статті 39 Закону України Про акціонерні товариства , Статутом банку у підпункті 7.3.14.1. пункту 7.3.14. розділу 7 передбачено, що Посадові особи органів Банку та їх афілійовані особи не можуть бути представниками інших акціонерів Банку на Загальних зборах. Проте, ОСОБА_6, який станом на 18.05.2016 був членом Правління Банку підписав Рішення №4 як представник єдиного акціонера Банку ТОВ ЕКОСІПАН на Загальних зборах не маючи на те правових підстав.

Отже, при оформленні Рішення №4 єдиним акціонером не дотримано вимог Статуту Банку і це рішення у зв'язку із наявністю на оригіналі Рішення №4 нелегітимного підпису представника акціонера ОСОБА_6, не має статусу протоколу Загальних зборів.

Відповідно до положень статті 49 Закону України Про банки та банківську діяльність операції банків з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг) розглядаються як кредитні операції.

Пунктом 2.14. розділу 2 Положення про кредитну політику Банку, затвердженого рішенням Правління Банку від 25.03.2013 (протокол № 1), визначено, що рішення щодо надання кредитів позичальникам, незалежно від розміру кредиту, приймається колегіально Кредитним комітетом Банку в межах своїх повноважень та встановлених лімітів, та передається на розгляд Правлінню Банку, у разі перевищення встановлених лімітів, та погоджується Спостережною радою Банку .

Таким чином, єдиним акціонером Банку ТОВ ЕКОСІПАН прийнято одноосібно Рішення №4, яке не мало статусу протоколу Загальних зборів. Проте, керівництвом Банку Рішення №4 прийнято до виконання з порушенням процедур, встановлених законодавством України та внутрішніми документами Банку під час оформлення кредитних договорів та проведення операцій за цими договорами.

В подальшому, 18.05.2016, ОСОБА_3, за попередньою змовою з ОСОБА_6, ОСОБА_7 та іншими не встановленими в ході досудового розслідування особами, будучи службовою особою, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи умисно в інтересах третіх осіб, в даному випадку ТОВ Інвестиційно-розрахунковий центр , повторно, перебуваючи в приміщені ПАТ Банк Михайлівський за адресою: м. Київ, площа Спортивна 1а, умисно, з корисливих мотивів, використовуючи рішення №4 від 18.05.2016, в порушення обмежень встановлених постановою Правління Національного банку України №917/БТ від 22.12.2015 уклав з ТОВ Інвестиційно-розрахунковий центр договір відступлення прав вимоги №1805 від 18.05.2016.

За вказаним договором ТОВ Інвестиційно-розрахунковий центр відступило Банку право вимоги за 106 197 кредитними договорами з фізичними особами на загальну суму 1 061 074 939,79 грн. за ціною 870 000 000 грн., тим самим розтратив майно ПАТ Банк Михайлівський , а саме кошти на суму 870 000 000 грн., що є особливо великим розміром.

Цього ж дня, 18.05.2016 на підставі підписаного ОСОБА_3 договору з рахунку НОМЕР_4 ПАТ Банк Михайлівський на поточний рахунок НОМЕР_43 ТОВ Інвестиційно-розрахунковий центр перераховано 10 000 000 грн., а 19.05.2016 перераховано 860 000 000 грн. Незважаючи на повну оплату проведену за вказаним договором, передача кредитних справ проведена не була.

Внаслідок незаконних дій ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та невстановлених досудовим розслідуванням осіб державі в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб завдано збитків на суму 870 000 000 грн.

В подальшому, 19.05.2016 ОСОБА_6, перебуваючи на посаді виконувача обов'язків Голови Правління ПАТ Банк Михайловський , зловживаючи своїм службовим становищем, перебуваючи в приміщені ПАТ Банк Михайлівський за адресою: м. Київ, площа Спортивна 1а, умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з ОСОБА_3, ОСОБА_7 та іншими вищевказаними співвиконавцями злочину, повторно, уклав з ТОВ ІРЦ договір відступлення прав вимоги №1 від 19.05.2016, відповідно якого зобов'язання виконано в повному обсязі та у строки, в зв'язку з чим товариство не мало підстав для їх переуступлення Банку.

За вказаним договором ТОВ Інвестиційно-розрахунковий центр відступило Банку право вимоги по договорам купівлі-продажу цінних паперів на загальну суму 561 957 997, 25 гривень, за ціною 561 585 182,51 гривень, і тим самим, вчинив дії спрямовані на віртуальне поповнення рахунку ТОВ ІРЦ відкритого ПАТ Банк Михайлівський на вищевказану суму шляхом укладання нікчемного (недійсного) договору, для їх подальшого використання згідно розробленого єдиного плану злочинних дій.

Продовжуючи свої злочинні дії, 19.05.2016 ОСОБА_6, перебуваючи на посаді виконувача обов'язків Голови Правління ПАТ Банк Михайловський , зловживаючи своїм службовим становищем, перебуваючи в приміщені ПАТ Банк Михайлівський за адресою: м. Київ, площа Спортивна 1а, умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з ОСОБА_3, ОСОБА_8 та іншими співвиконавцями злочину, повторно уклав з ТОВ КІЦ договір відступлення прав вимоги №2 від 19.05.2016 відповідно якого зобов'язання виконано в повному обсязі та у строки, в зв'язку з чим товариство не мало підстав для їх переуступлення Банку.

За вказаним договором ТОВ Кредитно-інвестиційний центр відступило Банку право вимоги по договіру купівлі-продажу цінних паперів на загальну суму 181 060 378 грн., за ціною 180 966 027,90 грн., і тим самим, вчинив дії спрямовані на віртуальне поповнення рахунку ТОВ КІЦ відкритого ПАТ Банк Михайлівський на вищевказану суму шляхом укладання нікчемного (недійсного) договору, для їх подальшого використання згідно розробленого єдиного плану злочинних дій.

Того ж дня, 19.05.2016 на підставі підписаного ОСОБА_6 договору з рахунку НОМЕР_4 ПАТ Банк Михайлівський на поточний рахунок НОМЕР_43 ТОВ Кредитно-інвестиційний центр перераховано 180 966 027,90 грн.

Крім того, з урахуванням обмежень, встановлених Постановою №917 зі змінами внесеними Постановою № 295, в частині проведення кредитних операцій, вищевказані дії щодо розрахунків, проведених 19.05.2016 відповідно до Договору відступлення №1805, Договору відступлення №1 та Договору відступлення №2 на загальну суму 1 602 551 210,41 грн., обсяг кредитних операцій з юридичними особами, без урахування нарахованих доходів за цими операціями становив 3 120 437 203,58 грн., вчинені керівництвом Банку всупереч обмежень в діяльності, встановлених Постановою №917 (зі змінами).

На виконання спільних злочинних дій, вищевказані кошти отримані за договорами відступлення прав вимоги №1805 від 18.05.2016 та №№1,2 від 19.05.2016, ТОВ ІРЦ 19.05.2016 перерахувало на поточні рахунки фізичних осіб, які відкриті в Банку кошти на загальну суму 1 298 015 973,74 грн. з призначенням платежу Повернення коштів згідно з договором або Оплата процентів по договору , та ТОВ КІЦ того ж дня - 19.05.2016 перерахувало на поточні рахунки фізичних осіб, які відкриті в Банку кошти на загальну суму 207 005 417,71 грн. з призначенням платежу Повернення коштів згідно з договором або Оплата процентів по договору .

Крім того, після проведення вказаних внутрішніх платежів, реалізуючи єдиний план на виведення ліквідного майна з Банку на створене з метою прикриття протиправної діяльності ТОВ Фінансова компанія Плеяда , за вказівкою голови правління ПАТ Банк Михайлівський ОСОБА_3, відбувалосяперерахування коштів від фізичних осіб, рахунки яких відкриті в Банку, в загальній кількості 302 особи на суму 462 054 098,63 грн., з яких 183 особи отримали кошти від ТОВ ІРЦ та ТОВ КІЦ , на загальну суму 234 649 137,22 грн, а також перерахування коштів з поточних рахунків клієнтів-суб'єктів господарювання, відкритих в Банку, сума яких дорівнює 67 599 652,31 грн., та з транзитного рахунку Банку в сумі 27 020 655,74 грн. з призначенням платежу: Перерахування згідно договору поворотної безпроцентної фінансової допомоги від 19.05.2016 на розрахунковий рахунок НОМЕР_2 ТОВ ФК Плеяда , який відкритий в Банку. При цьому, підстава для перерахування Банком суми в розмірі 27 020 655,74 грн., в якості надання фінансової допомоги пов'язаній з Банком фінансовій компанії, відсутня, що свідчить про навмисні акумульовані на рахунках ТОВ ФК ПЛЕЯДА кошти кредиторів (фізичних осіб та суб'єктів господарювання) за вказівкою голови правління ПАТ Банк Михайлівський ОСОБА_3 у з метою подальшого проведення розрахунків і тим самим надання переваги одним кредиторам перед іншими.

Крім того, для створення вигляду законності даної операції, 13.05.2016 підготовлено відповідний Договір на проведення оцінки укладений з боку ПАТ Банк Михайлівський Головою Правління ОСОБА_14 із суб`єктом оціночної діяльності ПП Дельта-Консалтинг , на виконання якого складено звіт оціночної вартості відступлених майнових прав, виконаний зазначений суб`єктом оціночної діяльності відповідно якого оціночна вартість Прав вимоги становить 479 814 366,00 гривень. Даний звіт не містить переліку кредитних договорів які оцінюються, що унеможливлює проведення їх належної ідентифікації. У звіті оцінено іншу кількість кредитних договорів та з іншою сумою заборгованості, ніж ті які відступаються за договором факторингу, застосовані інші класифікації кредитних договорів та інші категорії якості, ніж ті що затвердженні Національним банком України. Відповідно до правил організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України, затверджених постановою Правління Національного банку України від 19.03.2003 №124, відступлені права вимоги за договором факторингу, належать до першої і найвищої категорії якості, тобто ризику неповернення кредиту немає. За таких умов, зниження ціни вартості відступлених прав на 29,2%, тобто понад 20%, згідно положень п.2, п.3 ч.3 ст.38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб є ознакою нікчемності правочину і в результаті сума заниження ціни складає біля 200 млн. грн. Отже, до вказаної оцінки з метою вчинення подальшого злочину було внесено завідомо неправдиві відомості, оскільки оцінка зазначеного кредитного портфелю, до якого згідно реєстру прав вимог входило біля 110 600 боржників за кредитними договорами, у відповідності із звітом суб'єкта оціночної діяльності, не відповідала вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, а ціна продажу занижена, та не могла бути проведена належним чином за кредитними договорами в кількості 110 600 шт. на протязі трьох днів, а саме 13.05.2016, 17.05.2016 та 18.05.2016.

В подальшому, продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_6, достовірно знаючи про погіршення фінансового стану Банку внаслідок відчуження зазначеного ліквідного майна шляхом проведення розрахунків за нього коштами ТОВ Фінансова компанія Плеяда , що обліковуються на рахунку в Банку, алевідсутні на кореспондентському рахунку НБУ, що унеможливлює їх міжбанківське використання, з метою реалізації права вимоги за кредитними договорами, укладеними з фізичними особами, у кількості 109 366 договорів на суму 682 297 854,07 грн. до ТОВ Фінансова компанія Плеяда за заниженими цінами, підготував та підписав необхідну тендерну документацію від 18.05.2016 де переможцем виступила ТОВ Фінансова компанія Плеяда .

Продовжуючи свої злочинні дії, 19.05.2016 ОСОБА_6, перебуваючи на посаді виконувача обов'язків Голови Правління ПАТ Банк Михайловський , зловживаючи своїм службовим становищем, перебуваючи в приміщені ПАТ Банк Михайлівський за адресою: м. Київ, площа Спортивна 1а, діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з ОСОБА_3 та невстановленими досудовим розслідуванням особами, повторно, використовуючи протиправне рішення №4 від 18.05.2016, уклав з ТОВ Фінансова компанія Плеяда договір факторингу №1905 від 19.05.2016.

За вказаним договором Банком відступлено ТОВ Фінансова компанія Плеяда право вимоги за 109 366 кредитними договорами, укладеними з фізичними особами на загальну суму 682 297 854,87 грн. за ціною 483 036 160 грн., і тим самим вчинено розтрату майна ПАТ Банк Михайлівський , в особливо великих розмірах.

В подальшому, для реалізації злочинного умислу на розкрадання коштів, службові особи ТОВ ФК Плеяда , в якості оплати по договору факторингу, пред`явили 19.05.2016 платіжне доручення №5053904 в сумі 300 000 000,00 грн. та 20.05.2016 платіжне доручення № 7 в сумі 180 600 001,20 грн., при цьому не маючи таких коштів на поточному рахунку № НОМЕР_3, відкритому в ПАТ Банк Михайлівський . Відповідно до вимог п.1.9 гл.1 та п.3.6 гл.3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджена постановою Правління Національного банку від 21.01.2004 року №22, платіжне доручення від платника банк приймає до виконання за умови, що його сума не перевищує суму, яка є на рахунку платника.

Таким чином, приймаючи до виконання 20.05.2016 платіжне доручення ТОВ ФК Плеяда на суму 180 600 001,20 грн. та виконуючи його, Банком порушені вимоги Інструкції №22, та фактично здійснено кредитування ТОВ ФК Плеяда в порядку іншому, ніж передбачено внутрішніми документами Банку.

Всі перерахування коштів здійснювались в межах балансу Банку, проблемність якого була встановлена постановою Правління Національного банку №917/БТ від 22.12.2015 року Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку . Кошти, що були використані зазначеною юридичною особою для проведення розрахунку за Договором, в основній частині, надійшли на розрахунковий рахунок цього підприємства в Банку від фізичних осіб, які проводили платежі із залишку, що перевищує суму гарантовану Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Незаконними діями ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та інших невстановлених досудовим слідством осіб, внаслідок укладання договорів відступлення №1805 від 18.05.2016, відступлення прав вимоги №1 від 19.05.2016, №2 від 19.05.2016 та договору факторингу №1905 від 19.05.2016 державі, в собі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задано збитків на суму 2 294 849 062,28 гривень .

В свою чергу у даному зверненні заявник зауважує на тому, що ОСОБА_3, достовірно знаючи про обмеження встановлені постановою Правління Національного банку України №917/БТ від 22.12.2015 із наступними змінами,будучи Головою Правління ПАТ Банк Михайлівський діючи умисно, в інтересах третіх осіб, в даному випадку ТОВ Інвестиційно-розрахунковий центр , ТОВ Кредитно-Інвестиційний центр перебуваючи в приміщені ПАТ Банк Михайлівський за адресою: м. Київ, площа Спортивна 1а, використовуючи рішення єдиного акціонера ПАТ Банк Михайлівський №4 від 18.05.2016, уклав з ТОВ Інвестиційно-розрахунковий центр договір відступлення прав вимоги №1805 від 18.05.2016, за яким ТОВ Інвестиційно-розрахунковий центр відступило Банку право вимоги за 106 197 кредитними договорами з фізичними особами на загальну суму 1 061 074 939,79 грн. за ціною 870 000 000 грн.

На підставі підписаного ОСОБА_3 договору з рахунку НОМЕР_4 ПАТ Банк Михайлівський на поточний рахунок НОМЕР_43 ТОВ Інвестиційно-розрахунковий центр 18.05.2016 перераховано 10 000 000 грн., а 19.05.2016 перераховано 860 000 000 грн.

В подальшому, 19.05.2016 ОСОБА_6, перебуваючи на посаді виконувача обов'язків Голови Правління ПАТ Банк Михайловський , зловживаючи своїм службовим становищем, перебуваючи в приміщені ПАТ Банк Михайлівський за адресою: м. Київ, площа Спортивна 1а, умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з ОСОБА_3, ОСОБА_7 та іншими вищевказаними співвиконавцями злочину уклав з ТОВ ІРЦ договір відступлення прав вимоги №1 від 19.05.2016, відповідно якого зобов'язання виконано в повному обсязі та у строки, в зв'язку з чим товариство не мало підстав для їх переуступлення Банку.

Продовжуючи свої злочинні дії, 19.05.2016 ОСОБА_6, перебуваючи на посаді виконувача обов'язків Голови Правління ПАТ Банк Михайловський , зловживаючи своїм службовим становищем, перебуваючи в приміщені ПАТ Банк Михайлівський за адресою: м. Київ, площа Спортивна 1а, умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з ОСОБА_3, ОСОБА_8 та іншими співвиконавцями злочину, уклав з ТОВ КІЦ договір відступлення прав вимоги №2 від 19.05.2016 відповідно якого зобов'язання виконано в повному обсязі та у строки, в зв'язку з чим товариство не мало підстав для їх переуступлення Банку.

За вказаним договором ТОВ Кредитно-інвестиційний центр відступило Банку право вимоги по договір купівлі-продажу цінних паперів на загальну суму 181 060 378 грн., за ціною 180 966 027,90 грн., і тим самим, вчинив дії спрямовані на віртуальне поповнення рахунку ТОВ КІЦ відкритого ПАТ Банк Михайлівський на вищевказану суму шляхом укладання нікчемного (недійсного) договору, для їх подальшого використання згідно розробленого єдиного плану злочинних дій.

Після проведення вказаних внутрішніх платежів, реалізуючи єдиний план на виведення ліквідного майна з Банку на створене з метою прикриття протиправної діяльності ТОВ Фінансова компанія Плеяда , за вказівкою голови правління ПАТ Банк Михайлівський ОСОБА_3, відбувалосяперерахування коштів від фізичних осіб, рахунки яких відкриті в Банку, в загальній кількості 302 особи на суму 462 054 098,63 грн., з яких 183 особи отримали кошти від ТОВ ІРЦ та ТОВ КІЦ , на загальну суму 234 649 137,22 грн, а також перерахування коштів з поточних рахунків клієнтів-суб'єктів господарювання, відкритих в Банку, сума яких дорівнює 67 599 652,31 грн., та з транзитного рахунку Банку в сумі 27 020 655,74 грн. з призначенням платежу: Перерахування згідно договору поворотної безпроцентної фінансової допомоги від 19.05.2016 на розрахунковий рахунок НОМЕР_2 ТОВ ФК Плеяда , який відкритий в Банку. При цьому, підстава для перерахування Банком суми в розмірі 27 020 655,74 грн., в якості надання фінансової допомоги пов'язаній з Банком фінансовій компанії, відсутня, що свідчить про навмисні акумульовані на рахунках ТОВ ФК ПЛЕЯДА кошти кредиторів (фізичних осіб та суб'єктів господарювання) за вказівкою голови правління ПАТ Банк Михайлівський ОСОБА_3 у з метою подальшого проведення розрахунків і тим самим надання переваги одним кредиторам перед іншими.

Продовжуючи свої злочинні дії, 19.05.2016 ОСОБА_6, перебуваючи на посаді виконувача обов'язків Голови Правління ПАТ Банк Михайловський , зловживаючи своїм службовим становищем, перебуваючи в приміщені ПАТ Банк Михайлівський за адресою: м. Київ, площа Спортивна 1а, діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з ОСОБА_3 та невстановленими досудовим розслідуванням особами, використовуючи протиправне рішення №4 від 18.05.2016, уклав з ТОВ Фінансова компанія Плеяда договір факторингу №1905 від 19.05.2016.

Отже, незаконні дії ОСОБА_3, внаслідок укладання договорів відступлення №1805 від 18.05.2016, відступлення прав вимоги №1 від 19.05.2016, №2 від 19.05.2016, договору факторингу №1905 від 19.05.2016 призвели до віднесення 23.05.2016 рішенням Правління Національного банку України №14 БТ ПАТ Банк Михайлівський до категорії неплатоспроможних, що завдало великої матеріальної шкоди державі в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на суму 2 294 849 065,28 гривень .

Крім того, Голова правління ПАТ Банк Михайлівський - ОСОБА_14, діючи умисно з корисливих мотивів, за попередньою змовою з заступником Голови правління ОСОБА_6, директором ТОВ ІНВЕСТИЦІЙНО-РОЗРАХУНКОВИЙ ЦЕНТР (в подальшому - ТОВ ІРЦ , код за ЄДРПОУ 39140702) ОСОБА_7 та іншими невстановленими особами протягом листопада-грудня 2015 року здійснили фінансові операції з коштами, одержаними внаслідок здійснення операцій по залученню грошових коштів від населення на рахунки ТОВ ІРЦ для їх подальшого використання у власних цілях, а також дії спрямовані на приховування незаконного походження таких коштів.

Так, ТОВ ІРЦ протягом листопада - грудня 2015 року отримало через транзитні рахунки суб'єктів фінансового моніторингу грошові кошти з призначенням платежу: Перерахування залучених коштів згідно договору №__ від__ відповідно до договору доручення №1 від 11.11.2014 року , порахунку ТОВ Інвестиційно-розрахунковий центр (ЄДРПОУ 39140702) НОМЕР_5, відкритого у ПАТ МІБ (МФО 380582).

Відповідно до копії виписки, за період з 02.11.2015 по 30.12.2015, на рахунок НОМЕР_5, відкритий ТОВ Інвестиційно-розрахунковий центр у ПАТ МІБ (МФО 380582), було зараховано кошти на загальну суму 624,54 млн. грн. в якості перерахування залучених коштів згідно договору, а саме: транзитний рахунок НОМЕР_6, відкритий у ПАТ Банк Михайлівський (МФО 380935), за період з 02.11.2015 по 30.12.2015, було зараховано кошти від групи фізичних осіб в загальній сумі 611,19 млн. грн., в якості перерахування залучених коштів згідно договору; транзитний рахунок НОМЕР_7, відкритий у АТ КІБ (МФО 380935), за період з 02.11.2015 по 30.12.2015, було зараховано кошти в загальній сумі 13,34 млн. грн., з призначенням платежу: Перерахування коштiв згiдно з договором №ПК2-15/02 вiд 08.12.2015р. за реєстром вiд 23.12.2015 ; рахунок НОМЕР_8 (Нараховані витрати за коштами небанківських фінансових установ), відкритий у ПАТ Банк Михайлівський (МФО 380935), 01.12.2015 було зараховано кошти в сумі 0,01 млн. грн., з призначенням платежу: Погашення %% відповідно угоди №166.15-CBA вiд 16-09-2015 за 20.11.2015-29.11.2015 .

В подальшому, отримані на рахунок НОМЕР_5, відкритий ТОВ Інвестиційно-розрахунковий центр у ПАТ МІБ (МФО 380582), кошти, були перераховані на рахунки групи юридичних та фізичних осіб в якості оплати за придбання інвестиційних сертифікатів іменних згідно договору, за іменні цінні папери, перерахування на інший рахунок та надання кредитних коштів.

Безготівкові грошові кошти, що надійшли за період з 22.12.2015 по 30.12.2015, на рахунок НОМЕР_9, відкритий ТОВ Інвестиційно-розрахунковий центр (ЄДРПОУ 39140702) у АТ Укрсиббанк (МФО 351005), з власного рахунку НОМЕР_5, відкритого у ПАТ МІБ (МФО 380582), на загальну суму 119,84 млн.грн. в якості перерахування коштів на власний рахунок, в подальшому, транзитом через власний рахунок НОМЕР_9, відкритий у вищезазначеному банку, за період з 05.01.2016 по 14.01.2016, на загальну суму 118,50 млн.грн., були перераховані на власний рахунок НОМЕР_10, відкритий у АТ ОТП Банк (МФО 300528), в якості

Безготівкові грошові кошти, що надійшли за період з 22.12.2015 по 24.12.2015, на рахунок НОМЕР_10, відкритий ТОВ Інвестиційно-розрахунковий центр (ЄДРПОУ 39140702) у АТ ОТП Банк (МФО 300528), з власного рахунку НОМЕР_5, відкритого у ПАТ МІБ (МФО 380582), на загальну суму 57,50 млн.грн. в якості перерахування коштів на власний рахунок, в подальшому, разом з коштами у сумі 118,50 млн.грн., що надійшли з власного рахунку НОМЕР_9, відкритого у ПАТ МІБ , за період з 28.12.2015 по 14.01.2016, були розподілені наступним чином: кошти на загальну суму 121,20 млн.грн., за період з 30.12.2012 по 19.01.2016, були перераховані на власний рахунок НОМЕР_11, відкритий ТОВ Інвестиційно-розрахунковий центр у ПАТ Банк Михайлівський (МФО 380935), в якості перерахування коштів на власний рахунок; кошти на загальну суму 54,00 млн.грн. (у складі суми

76,50 млн.грн.), за період з 28.12.2015 по 28.01.2016, транзитом, через рахунок № НОМЕР_12, відкритий ПАТ Конкорд Інк (ЄДРПОУ 38824174) у ПАТ Укрсиббанк (МФО 351005), в якості оплати за придбання інвестиційних сертифікатів іменних згідно договору, були зараховані на рахунок НОМЕР_16, відкритий ПАТ Конкорд Інк (ЄДРПОУ 38824174) у ПАТ Укрсиббанк (МФО 351005), в якості поповнення рахунку.

В подальшому, безготівкові кошти з рахунку НОМЕР_16, відкритого ПАТ Конкорд Інк (ЄДРПОУ 38824174) у ПАТ Укрсиббанк (МФО 351005), в дні надходження коштів на рахунок, були перераховані: 28.12.2015 кошти у сумі 46,50 млн.грн., транзитом, через рахунок НОМЕР_13, відкритий ТОВ Ініціатива груп (ЄДРПОУ 39105783) у АТ УкрСиббанк (МФО 351005), в якості оплати за придбання інвестиційних сертифікатів іменних згідно договору, було перераховано на рахунки групи підприємств в якості оплати за акції, а саме: 28.12.2015 у сумі 10,00 млн.грн. на рахунок НОМЕР_14, відкритий ТОВ У.С. Інвест Україна (ЄДРПОУ 35894228) у АТ Банк Богуслав (МФО 380322); 29.12.2015 у сумі 8,10 млн.грн. та 11.01.2016 у сумі 0,70 млн.грн. на рахунок НОМЕР_15, відкритий ТОВ Русериос техноінвест (ЄДРПОУ 35710009) у АТ Банк Богуслав (МФО 380322); 16.01.2016 у сумі 5,00 млн.грн. та 18.01.2016 у сумі 3,00 млн.грн. на рахунок НОМЕР_42, відкритий ТОВ Профіт Юніон (ЄДРПОУ 39313143) у ПАТ Укрсиббанк (МФО 351005); 28.12.2015 у сумі 5,00 млн.грн. та 29.12.2015 у сумі 1,71 млн.грн. на рахунок НОМЕР_41, відкритий ТОВ Центр ПІК (ЄДРПОУ 22903458) у АТ Банк Богуслав (МФО 380322), та останнім, у дні надходження коштів, в повній сумі направлено на часткове погашення кредиту та відсотків за кредитом, отриманим у ПАТ Банк Михайлівський (МФО 380935); 29.12.2015 у сумі 2,00 млн.грн. та 18.01.2016 у сумі 3,00 млн.грн. на рахунок НОМЕР_40, відкритий ПП КСФ Фенікс (ЄДРПОУ 36853858) у ПАТ Банк Михайлівський (МФО 380935); 30.12.2015 у сумі 4,33 млн.грн. на рахунок НОМЕР_17, відкритий ТОВ Венчурбудінвест (ЄДРПОУ 32731472) у АТ Банк Богуслав (МФО 380322); 30.12.2015 у сумі 2,04 млн.грн. на рахунок НОМЕР_18, відкритий ТОВ Автокапітал 2005 (ЄДРПОУ 33343062) у АТ ОТП Банк (МФО 300528), та останнім, в день надходження коштів на рахунок (30.12.2015), в повній сумі направлено на часткове погашення кредиту та відсотків за кредитом, отриманим у ПАТ Банк Михайлівський (МФО 380935); 30.12.2015 у сумі 1,51 млн.грн. на рахунок НОМЕР_19, відкритий САТЗТ ФОНД страхових гарантій (ЄДРПОУ 23226356) у ПАТ Банк Михайлівський (МФО 380935); 29.12.2015 у сумі 0,10 млн.грн. (у складі суми 0,20 млн.грн.), транзитом, через рахунок НОМЕР_20, відкритий ТОВ Проф Індастрі (ЄДРПОУ 37818348) у ПАТ Укрсиббанк (МФО 351005), на рахунок НОМЕР_39, відкритий ТОВ КУА Система плюс (ЄДРПОУ 35197650) у ПАТ Укрсиббанк (МФО 351005); 28.01.2016 кошти у сумі 7,50 млн.грн. (у складі суми 30,00 млн.грн.), транзитом, через рахунок НОМЕР_21, відкритий ПРАТ СК Форте (ЄДРПОУ 34615026) у АТ УкрСиббанк (МФО 351005), в якості оплати за придбання інвестиційних сертифікатів іменних згідно договору, було перераховано в якості фінансової допомоги на рахунок НОМЕР_22, відкритий ТОВ Дієсса (ЄДРПОУ 36483471) у АТ Ощадбанк (МФО 322669); кошти у сумі 0,90 млн.грн. були перераховані 28.01.2016 на рахунок НОМЕР_23, відкритий ПАТ Мікрокредитний центр БМ (ЄДРПОУ 39167588) у ПАТ Банк Михайлівський (МФО 380935), в якості фінансової допомоги.

Безготівкові грошові кошти, що надійшли, за період з 03.11.2015 по 30.12.2015, на рахунок НОМЕР_11, відкритий ТОВ Інвестиційно-розрахунковий центр (ЄДРПОУ 39140702) у ПАТ Банк Михайлівський (МФО 380935), з власного рахунку НОМЕР_5, відкритого у

ПАТ МІБ (МФО 380582), на загальну суму 207,50 млн.грн. в якості перерахування коштів на власний рахунок, в подальшому, разом з коштами у сумі 121,20 млн.грн., що надійшли, за період з 30.12.2012 по 19.01.2016, з власного рахунку НОМЕР_10, відкритого ТОВ Інвестиційно-розрахунковий центр (ЄДРПОУ 39140702) у АТ ОТП Банк (МФО 300528), та коштами, що надійшли, за період з 03.11.2015 по 28.12.2015, з рахунку НОМЕР_24, відкритого ОСОБА_16 (РНОКППФО НОМЕР_1) у ПАТ Банк Михайлівський (МФО 380935), на загальну суму 1,27 млн.грн., в якості погашення кредиту, всього на загальну суму

329,97 млн.грн., в подальшому, були направлені підприємством для повернення депозитних вкладів фізичних осіб в якості повернення раніше залучених коштів.

Безготівкові грошові кошти, що надійшли, за період з 02.11.2015 по 25.12.2015, на рахунок НОМЕР_14, відкритий ТОВ У.С. Інвест Україна (ЄДРПОУ 35894228) у АТ Банк Богуслав (МФО 380322), з рахунку НОМЕР_5, відкритого ТОВ Інвестиційно-розрахунковий центр (ЄДРПОУ 39140702) у ПАТ МІБ (МФО 380582), на загальну суму

175,45 млн.грн. в якості оплати за придбання інвестиційних сертифікатів іменних згідно договору, в подальшому, разом з коштами у сумі 10,00 млн.грн., що надійшли 28.12.2015 в якості оплати за прості акції з рахунку НОМЕР_13, відкритого ТОВ Ініціатива груп (ЄДРПОУ 39105783) у АТ УкрСиббанк (МФО 351005), було перераховано на рахунки групи юридичних осіб в якості оплати за акції, за відступлення права вимоги, за прості іменні інвестиційні сертифікати та поповнення рахунку, а саме: за період з 12.11.2015 по 26.11.2015, кошти на загальну суму 36,99 млн. грн., транзитом, через рахунок НОМЕР_26, відкритий ТОВ КУА АПФ Актив Плюс (ЄДРПОУ 32977421) у АТ Банк Богуслав (МФО 380322), в якості оплати за відступлення права вимоги, було перераховано на рахунок НОМЕР_25, відкритий ТОВ Екосiпан (ЄДРПОУ 34980352) у ПАТ МIБ (МФО 380582), в якості оплати згідно договору про відступлення права вимоги; за період з 10.11.2015 по 19.11.2015, кошти на загальну суму 7,26 млн. грн. було перераховано на власний рахунок НОМЕР_28, відкритий ТОВ У.С. Інвест Україна (ЄДРПОУ 35894228) у ПАТ Банк Михайлiвський (МФО 380935), в якості поповнення власного рахунку; за період з 11.11.2015 по 12.11.2015, кошти на загальну суму 7,20 млн. грн., транзитом, через рахунок НОМЕР_27, відкритий ТОВ КУА АПФ Актив Плюс (ЄДРПОУ 32977421) у АТ Банк Богуслав (МФО 380322), в якості оплати за відступлення права вимоги, було перераховано на рахунок НОМЕР_29, відкритий ТОВ КУА АПФ Актив Плюс (ЄДРПОУ 32977421)у АТ ОТП Банк (МФО 300528), в якості поповнення власного рахунку; за період з 10.11.2015 по 25.12.2015, кошти на загальну суму 43,84 млн. грн., транзитом, через рахунок НОМЕР_31, відкритий ТОВ КУА АПФ Актив Плюс (ЄДРПОУ 32977421) у АТ Банк Богуслав (МФО 380322), в якості оплати за відступлення права вимоги, було перераховано: частково, за період з 10.11.2015 по 26.12.2015, кошти на загальну суму 32,83 млн. грн., на рахунок НОМЕР_30, відкритий ТОВ КУА АПФ Актив Плюс (ЄДРПОУ 32977421)у АТ ОТП Банк (МФО 300528), в якості поповнення власного рахунку; частково, 25.12.2015 кошти на загальну суму 10,00 млн. грн. перераховано на рахунок НОМЕР_15, відкритий ТОВ Русериос техноінвест (ЄДРПОУ 35710009) у АТ Банк Богуслав (МФО 380322), в якості оплати за прості іменні акції; за період з 02.11.2015 по 05.11.2015, кошти на загальну суму 7,01 млн. грн. було перераховано на рахунок НОМЕР_32, відкритий ТОВ АФТ (ЄДРПОУ 31595264) у АТ ОТП Банк (МФО 300528), в якості оплати за інвестиційні сертифікати; за період з 04.11.2015 по 03.12.2015, кошти на загальну суму 45,14 млн. грн. було перераховано на рахунок НОМЕР_21, відкритий ПРАТ СК Форте (ЄДРПОУ 34615026) у АТ Укрсиббанк (МФО 351005), в якості оплати за прості іменні інвестиційні сертифікати; за період з 17.11.2015 по 20.11.2015, кошти на загальну суму

25,55 млн. грн., транзитом, через рахунок НОМЕР_17, відкритий ТОВ Венчурбудінвест (ЄДРПОУ 32731472) у АТ Банк Богуслав (МФО 380322), разом з коштами, що надійшли 30.12.2015 у сумі 4,33 млн.грн. з рахунку НОМЕР_13, відкритого ТОВ Ініціатива груп (ЄДРПОУ 39105783) у АТ УкрСиббанк (МФО 351005), в якості оплати за прості акції, було перераховано на рахунки двох юридичних осіб, а саме: за період з 19.11.2015 по 20.11.2015, кошти на загальну суму 5,22 млн. грн. на рахунок НОМЕР_38, відкритий ТОВ Єврогрiн (ЄДРПОУ 39824793)у АТ Укрсиббанк (МФО 351005), в якості оплати за прості акції. В подальшому, ТОВ Єврогрiн ,за період з 19.11.2015 по 20.11.2015, отримані кошти на загальну суму 5,22 млн.грн. перераховано на рахунок НОМЕР_37, відкритий ТОВ Кредитно-Інвестиційний Центр (ЄДРПОУ 39841850) у АБ Укргазбанк (МФО 320478), в якості внеску до статутного капіталу, та останнім, в дні надходження коштів на власний рахунок НОМЕР_36, відкритий у ПАТ Банк Михайлівський (МФО 380935), в якості поповнення власного рахунку; за період з 17.11.2015 по 19.11.2015, кошти на загальну суму

20,03 млн. грн. на рахунок НОМЕР_35, відкритий ТОВ Лiга Компанi (ЄДРПОУ 39157852)у АБ Укргазбанк (МФО 320478), в якості оплати за прості іменні інвестиційні сертифікати, та останнім, 17.11.2015 кошти у сумі 20,00 млн. грн. перераховано на рахунок НОМЕР_34, відкритий ТОВ Мікрокредитний Центр БМ (ЄДРПОУ 39167588) у АБ Укргазбанк (МФО 320478), в якості поповнення статутного капіталу; 28.12.2015 кошти у сумі 10,00 млн. грн. перераховано на рахунок НОМЕР_33, відкритий у АТ Банк Богуслав (МФО 380322), в якості часткового погашення кредиту.

Здійсненням вказаних фінансових операцій, пов'язаних із зарахуванням коштів від фізичних осіб на рахунки ТОВ ІРЦ , відкриті у ПАТ МІБ та ПАТ БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ , з подальшим їх перерахуванням на рахунки зазначених фізичних та юридичних осіб, було легалізовано грошові кошти, одержані злочинним шляхом, у сумі 625,80 млн. грн.

При цьому, підозра ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ст. 218-1 ч.3 ст.209 КК України обґрунтовується заявником доказами, які зібрані у провадженні та відображеними у них відомостях, а саме: висновком судово-почеркознавчої експертизи від 19.08.2016 №1040/тдд; висновком судово-економічної експертизи від 10.08. 2016 №08/08-24; висновком судово-економічної експертизи №23/09-24 від 23.09.2016; висновком внутрішнього банківського аудиту ПАТ Банк Михайлівський ; висновками за матеріалами службового розслідування від 01.08.2016; допитами свідків ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22; звітом про результати перевірки електронних документів п операціях, проведених за період з 19 п 203 травня 20163 року від 02.09.2016; протоколом огляду Інтернет-сайтів від 12.09.2016; документами отриманими в ході досудового розслідування, а саме: договором відступлення прав вимоги № 1805 від 18.05.2016 між ПАТ Банк Михайлівський та ТОВ Інвестиційно-Розрахунковий центр , реєстром прав вимог № 1 до договору факторингу №1905 від 19.05.2016, платіжними дорученнями щодо сплачених сум фінансування по договору факторингу №1905 від 19.05.2016; Статутом ПАТ Банк Михайлівський ; роздруківкою руху коштів по рахункам ПАТ Банк Михайлівський та ТОВ Інвестиційно-Розрахунковий центр ; дослідженням вартості права вимоги за договором №2 від 19.05.2016; дослідженням вартості права вимоги за договором №1 від 19.05.2016; узагальненим матеріалом №0520/2016/ДСК від 22.11.2016 та іншими зібраними їх матеріалами в їх сукупності.

03.12.2016 слідчим суддею Шевченківським районним судом міста Києва ОСОБА_3 змінено запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт. Строк дії запобіжного заходу та покладених на ОСОБА_3 обов'язків закінчується 03.02.2017. Зокрема ухвалою суду підозрюваного ОСОБА_3 зобов'язано прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду. Шестимісячний строк досудового розслідування в кримінальному провадженні за підозрою ОСОБА_3 та ОСОБА_23 закінчується 11.02.2017, однак, завершити досудове розслідування до вказаного строку не представилось можливим, оскільки в кримінальному провадженні необхідно виконати ряд слідчих та процесуальних дій, а саме: отримати висновок судово-економічної експертизи, призначеної 22.11.2016; отримати висновки 2 судово-медичних експертиз призначених 19.10.2016 та 10.11.2016; встановити та допитати у якості свідків понад 20 колишніх співробітників ПАТ Банк Михайлівський , ТОВ Інформаційно-розрахунковий центр , ТОВ Кредитно-інвестиційний центр , ТОВ ФК Плеяда , ТОВ Фагор ; допитати у якості, потерпілих понад 150 вкладників ПАТ Банк Михайлівський , ТОВ Інформаційно-розрахунковий центр , ТОВ Кредитно-інвестиційний центр ; отримати висновки комп'ютерно-технічних експертиз, призначених у кримінальному провадженні; отримати акт ревізії Державної аудиторської служби України, яка призначена відповідно до ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 02.11.2016; виконати вимоги ст. 290 КПК України; скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування.

26 січня 2017 року строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено заступником Генерального прокурора України до дев'яти місяців.

Також, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 200 КПК України обставинами, які виникли після прийняття попереднього рішення на переконання заявника є неприбуття підозрюваного ОСОБА_3 без поважної причини за викликом прокурора, повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та нової підозри ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ст.218-1, ч.3 ст.209 КК України.

Те, що місце знаходження підозрюваного ОСОБА_3 на даний час не відомо.

Відповідно до повідомлення Київського міського центру екстреної медичної допомоги від 26.01.2017 № 200/б, до підозрюваного ОСОБА_3 26.01.2017 о 08:04 год. за адресою: АДРЕСА_1, був здійснений виїзд бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги, проведено огляду пацієнту, встановлено попередній діагноз, але після надання медичної допомоги він був залишений на місці, оскільки від запропонованого транспортування до закладу охорони здоров'я відмовився.

Надалі, заявник у клопотанні вказує, що відповідно до протоколу допиту оперуповноваженого Служби безпеки України ОСОБА_24 за місцем проживання ОСОБА_3 був відсутній, як і мобільний зв'язок з ним та його дружино. Встановити інше можливе місце знаходження підозрюваного не виявилось можливим.

Також, досудовим розслідуванням встановлено, що на даний час не зменшилися ризики, передбачені п.п.1, 2, 3 ч.1 ст. 177 КПК України, стосовно підозрюваного ОСОБА_3 Більш того, з'явились нові обставини, докази існування ризиків неналежної процесуальної поведінки останнього.

В свою чергу заявник зауважує і на тому, що відповідно до ст. 177 КПК України метою зміни запобіжного заходу з домашнього арешту на тримання під вартою є забезпечення належного виконання підозрюваним ОСОБА_3 покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків (на колишніх членів правління, членів спостережної ради, інших співробітників банк, підконтрольних ОСОБА_3 підприємств), а також вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 177 КПК України підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування або суду, оскільки ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні, серед інших, особливо тяжких злочинів, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 8 (восьми) до 15 (п'ятнадцяти ) років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Також, в ході проведення досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_3 неодноразово перебував за межами України, зокрема згідно даних Державної прикордонної служби України протягом листопада 2014 року - липня 2016 року 48 разів здійснював перетин державного кордону України на виїзд авіасполученням з кінцевим прибуттям до міст Будапешт, Лондон, Тбілісі, Тель-Авів, Варшава тощо. Таким чином, є підстави вважати, що підозрюваний має стійкі зв'язки з іноземними громадянами та достатньо високий матеріальний статок, тобто може переховуватись від органу досудового розслідування та суду за кордоном.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 177 КПК України підозрюваний, з метою ухилення від відповідальності, під страхом суворого покарання, може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному проваджені, у зв'язку з тим, що свідками даного кримінального правопорушення є його безпосередні колишні підлеглі працівники та службові особи, оскільки він був їхнім керівником та підтримував стосунки, чим перешкоджатиме виконанню процесуальних рішень та встановленню істини у кримінальному провадженні.

Підставою зміни запобіжного заходу на тримання під вартою відносно ОСОБА_3 є наявність обґрунтованої підозри про зміну раніше повідомленої підозри та нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, а також наявність вищеперерахованих ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України в поєднанні з даними про порушення підозрюваним покладених на нього обов'язків за ухвалою слідчого судді про зміну запобіжного заходу.

Застосування до підозрюваного ОСОБА_3 менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить запобігання вказаним вище ризикам, що підтверджують такі обставини: тяжкість вчинених підозрюваним злочинів, два з яких відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжкими; тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні цього злочину - позбавлення волі на строк від 8 (восьми) до 15 (п'ятнадцяти) років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна; за віком та станом здоров'я підозрюваний ОСОБА_3 має можливість без будь-яких обмежень пересуватися як на території України, так і за кордоном; розмір шкоди, заподіяної державі діями підозрюваного - 2 294 849 065, 28 грн. у вигляді незаконного виведення коштів з банку, наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КК України.

За таких обставин, є всі підстави вважати, що визначений п.3 ч.5 ст.182 КПК України розмір застави підозрюваному ОСОБА_3 відповідно ст.177 КПК України, не досягне своєї мети по забезпеченню виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам, переховуватися від органів досудового розслідування, та суду, незаконно впливати на свідків, експертів, спеціалістів, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Згідно ч.2 ст.8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Згідно ч.5 ст.8 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі Мангурас проти Іспанії , ухваленою Великою Палатою від 28 вересня 2010 року за №12050/04, сума застави за звільнення з-під варти не була надмірною. У рішенні, у справі Мангурас проти Іспанії , Європейський суд з прав людини постановив, що не було порушено ч.3 ст.5 (право на свободу та особисту недоторканість) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за наступних підстав:

Відповідно до ч.3 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи. Органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою.

Більше того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.

Суд вважає, що забезпечення більш високого стандарту охорони прав людини вимагає більшої суворості в оцінці порушень фундаментальних цінностей демократичного суспільства. Відтак, професійне середовище, котре формує умови діяльності у сфері перевезення нафтопродуктів водним транспортом, теж має братися до уваги при визначенні суми застави з метою забезпечення її ефективності як засобу попередження ухилення від юридичної відповідальності.

Беручи до уваги тяжкий характер кримінального правопорушення, розпочатого відносно ОСОБА_3, у органу досудового слідства немає підстав вважати, що застава, сума якої визначалась виключно до ступеню тяжкості злочину, зможе забезпечити присутність останнього на судовому розгляді порушеного проти нього кримінального провадження, тому згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі Мангурас проти Іспанії , ухваленому Великою Палатою від 28 вересня 2010 за №12050/04 та ч.4 ст.182 КПК України, яка передбачає, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливого тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб відповідно , визначений судом першої інстанції розмірів застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб не в достатній мірі буде гарантувати виконання підозрюваним ОСОБА_3 покладених на нього обов'язків.

Таким чином, орган досудового розслідування, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів, спеціалістів у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином вважає за необхідне змінити спосіб виконання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з забороною покидати місце фактичного проживання з 20 години 00 хвилин по 08 годину 00 хвилин наступної доби на тримання під варту.

З метою запобігання переховування від слідства та суду, використовувати свій майновий стан, соціальні зв'язки, для запобігання спробам підозрюваного незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів та спеціалістів у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, ураховуючи тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_3, в разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він підозрюється, заявники просять слідчого суддю змінити обраний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_3 строком на 60 діб із визначенням достатнього розміру застави для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України, з врахуванням того, що застава у зазначених ст. 182 КПК України межах не здатна забезпечити виконання ОСОБА_3 покладених на нього обов'язків, у зв'язку з чим є дореченим призначити заставу у розмірі не меншим 200 000 (двісті тисяч) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що дорівнює 320 000 000 (триста двадцять мільйонів) гривень.

У судовому засіданні прокурор Іваньков П.В. заявлене клопотання підтримав у повному обсязі, просив задовольнити з підстав вказаних у його мотивувальній частині, зокрема враховуючи наявність у даному провадженні обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявності достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені статтею 177 КПК України, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для їх запобігання, враховуючи особу підозрюваного та його соцільний статус, а також те, що підозрюваний покладені на нього обов'язки слідчим суддею при застосуванні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту порушив, що вказує на те, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам та на те, що виникли нові обставини після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, які в своїй сукупності, вказують на наявність передумов регламентованих ст. 200 КПК України, для зміни саме запобіжного заходу, а не самого способу виконання заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді домашнього арешту, як проте помилково вказано у мотивувальній частині звернення заявником.

Слідчий Тимошенко В.О. у судовому засіданні клопотання підтримав, просив задовольнити з підстав, викладених у його мотивувальній частині. При цьому, наголосив на тому, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 200 КПК України обставинами, які виникли після прийняття попереднього рішення є неприбуття підозрюваного ОСОБА_3 без поважної причини за викликом прокурора для повідомлення йому про зміну раніше повідомленої підозри та нової підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ст.218-1, ч.3 ст.209 КК України.

А тому, сторона обвинувачення просила змінити у порядку ст. 200 КПК України, як проте і вказано у резолютивній частині клопотання саме запобіжний захід з домашнього арешту на утримання під вартою з огляду на наявність обставин регламентованих даною статтею вказаного Кодексу.

Сторона захисту заперечувала проти задоволення даного клопотання з огляду на відсутність передумов регламентованих ст.ст. 199, 200 та п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України, зокрема, вказала, що підозрюваний покладені на нього обов'язки згідно судового рішення від 03.12.2016 виконував, а за викликом не прибув з огляду на те, що того дня перебував на лікуванні у медичному закладі.

Підозрюваний вказав на те, що від слідства не переховується та сумлінно виконує покладені на нього обов'язки за ухвалою суду.

Захисник зазначив, що ним особисто сторона обвинувачення була поінформована про перебування підозрюваного на лікуванні та не можливість його прибуття за викликом.

Поряд з цим захист зауважує, що особа підозрюваного, виходячи з положень ст. 178 КПК України, є такою, що має стійкі соціальні зв'язки та допустиму репутацію, зокрема, останній має на утриманні членів родини, які у розумінні Сімейного Кодексу України, являються учасниками сімейних правовідносин з ним, є особою, яка раніше не судима, має слабкий стан здоров'я, прийнятне матеріальне становище.

За таких обставин, слідчий суддя, заслухавши думку сторін кримінального провадження,дослідивши надані ними матеріали та проаналізувавши в системному зв'язку усі наявні на час розгляду цього клопотання відомості, які мають пряме та опосередковане значення при вирішення питання застосування заходу забезпечення кримінального провадження, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, приходить до наступного.

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ст. 1 КПК України).

Зокрема, питання застосування заходів забезпечення кримінального провадження, до яких відноситься і запобіжіні заходи, регламентовані Главою 10 - заходи забезпечення кримінального провадження і підстави їх застосування та Главою 18 - запобіжні заходи, затримання особи КПК України.

Так, дані положення кримінального процесуального законодавства України вказують на те, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом (ст. 132 КПК України).

Клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування (ст. 132 КПК України).

Системний аналіз положень п. 8 ч. 1 ст. 3 КПК вказує, що керівник органу досудового розслідування - начальник Головного слідчого управління, слідчого управління, відділу , відділення органу Національної поліції, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань, підрозділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України та його заступники, які діють у межах своїх повноважень та ч. 1 ст. 38 КПК у своїй сукупності вказують на те, що органами досудового розслідування є: 1) слідчі підрозділи (Головне слідче управління, слідче управління, відділ , відділення) органів Національної поліції України, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів державного бюро розслідувань; 2) підрозділ детективів, підрозділ внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України.

Іншими словами, органом досудового розслідування в конкретному кримінальному провадженні є не сам правоохоронний орган, до складу якого входить відповідний підрозділ (Національна поліція України, Служба безпеки України, Національне антикорупційне бюро України), а його підрозділ (управління, відділ ).

Підставою для визначення територіальної юрисдикції суду першої інстанції при їх розгляді є постанова керівника відповідного органу досудового розслідування про створення слідчої групи, в якій визначено місце проведення досудового розслідування.

Дана позицію слідчого судді кореспондується у повній мірі з позицією судової палати ВССУ відображеною у листах Щодо окремих питань здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю в кримінальному провадженні (від 16.06.2016 № 223-1650/0/4-16), Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження (від 05 квітня 2013 року № 223-559/0/4-13) і Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України (від 04 квітня 2013 року №511-550/0/4-13).

У цій ситуації згідно постанов прокурора м. Києва Говди Р.М. від 25.01.2017 слідує, що здійснення досудового розслідування у рамках цього кримінального провадження доручено слідчим управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури м. Києва із визначенням старшим слідчої групи слідчого в особливо важливих справах третього слідчого відділу прокуратури м. Києва Надід О.В., якому доручено керувати слідчою групою та іншими слідчими.

Третій слідчий відділ управління з розслідування кримінальних правопорушень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури м. Києва, розміщений у приміщення за адресою: м. Київ, вул. Каунаська, 3-В, що знаходиться у Дніпровському районі м. Києва.

Як наслідок, слідчий суддя вважає, що це клопотання подане заявником із дотириманям положень кримінального процесуального законодавства України та розглядаючи його по суті виходить з такого.

Згідно ст. 200 КПК України прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися в порядку, передбаченомустаттею 184 цього Кодексу, до слідчого судді, суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу, чи про зміну способу їх виконання.

У клопотанні про зміну запобіжного заходу обов'язково зазначаються обставини, які: 1) виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу; 2) існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про якіслідчий, прокурор на той час не знав і не міг знати.

До клопотання, зокрема, додаються: 1) копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Згідно ст. 184 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу повинно містити: 1) короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому підозрюється або обвинувачується особа; 2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 4) посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу; 5) виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 6) обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів; 7) обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного, обвинуваченого конкретних обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу.

Згідно норм ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини визначені п. 1 - п. 3 частини 1 даної статті та згідно з положеннями ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, оцінити дані, що характеризуються особу підозрюваного та визначені у п. 1- п. 11 частини 1 вказаної статті.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

При цьому, частинами 3 та 5 ст. 132 КПК України передбачено, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі при визначенні запобіжного заходу (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України), сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються та довести, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора ; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням, є наявними одна з обставин визнаечних ч. 2 ст. 200 цього Кодексу.

Адже, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків (ст. 22 КПК України).

Самі сторони кримінального првоадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 26 КПК України).

У той час, як слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом, тобто здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні з метою дотримання завдань кримінального провадження щодо захисту особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2, п. 18 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 26 КПК України) та за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення з урахуванням того, що жоден доказ не має наперед встановленої сили (ст. 94 КПК України).

Так, у цьому випадку, в ході судового розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу підозрюваному встановлено таке.

12.06.2016 повідомлено про підозру ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ст. 218-1 КК України.

26.01.2017 слідчим за погодженням з прокурором, шляхом направлення поштовим зв'язком за останньою відомою адресою проживання, повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та нову підозру ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ст. 218-1, ч. 3 ст. 209 КК України.

Надалі, підозрюваний отримав змінену підозру особисто 31.01.2017.

А тому, аналізуючи питання обґрунтованості підозри слідчий суддя враховує, що поняття обґрунтована підозра не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі Нечипорук і Йонкало проти України , відповідно до якої термін обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі Мюррей проти Об'єднаного Королівства від 28 жовтня 1994 року, Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства від 30 серпня 1990 року).

За таких умов, слідчий суддя дослідивши, матеріали клопотання, долучені до нього документи учасниками процесу зі сторони обвинувачення та захисту, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язкувважає, що наявні у провадженні докази, передбачені параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (показання, речові докази і документи та інші) свідчать, на даний час, про обґрунтованість підозри підозрюваного у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, оскільки об'єктивно зв'язують його з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити дане правопорушення.

Що вказує на те, що у цьому провадженні обставини регламентовані п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК України, на цей час, є наявними.

Аналізуючи питання наявності достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор слідчий суддя виходить з наступного.

Згідно з положеннями ст. 178 КПК України,при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд зобов'язані оцінити, в тому числі вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, розмір майнової шкоди, а також дані, що характеризують особу підозрюваного, обвинуваченого.

Частиною 1 статті 177 КПК України регламентовано, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

У цьому провадженні обставини визначені п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України на переконання слідчого судді з урахування наданих сторонами доказів, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачений цим Кодексом, враховуючи позицію ЄСПЛ в частині того, що наявність певного ризику/ризиків, зокрема ризику втечі, має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови), Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії))те, що серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти (справи "Ідалов проти Росії", "Гарицький проти Польщі", "Храїді проти Німеччини", "Ілійков проти Болгарії"), також оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна, і необхідність в утриманні під вартою відсутня (справа "Панченко проти Росії") вважає, у даному конкретному випадку, обґрунтованими, оскільки вони належним чином умотивовані слідчим, прокурором та підтверджуються наявними матеріалами, а тому такі ризики, як: можливість переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів, спеціалістів у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином є наявними у провадженні, на цей час.

Що вказує на те, що у цьому провадженні обставини регламентовані п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України, на цей час, є реальними та у поєднанні із наявністю у провадженні обставин визначених п. 1 цієї ж частини статті даного Кодексу, вказують на необхідність застосування до особи запобіжного заходу з метою передбаченою ч. 1 ст. 177 того ж Кодексу.

Як наслідок, аналізуючи питання того, чи є запобіжний захід у вигляді домашнього арешту недостатнім для досягнення вищевказаної мети його застосування та питання того, чи є наявними у провадженні обставини регламентовані ч. 2 ст. 200 КПК України для зміни запобіжного заходу слідчий суддя виходить з такого.

Надалі, підозрюваний отримав змінену підозру особисто 31.01.2017.

Тобто, на переконання слідчого судді є наявними обставини визначені п. 1 ч. 2 ст. 200 КПК України, а саме, у цій ситуації, наявність обґрунтованої підозри про зміну раніше повідомленої підозри та нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, а також наявність вищеперерахованих ризиків в їх сукупності та неможливість їх запобігання із застосування нині діючого запобіжного заходу з огляду на таке.

03.12.2016 слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Києва Малинниковим О.Ф. підозрюваному ОСОБА_3 було змінено запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт та у відповідності до вимог ч. 5 ст. 194 КПК України зобов'язано останнього прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора,слідчого судді, суду з покладенням обов'язків визначених підпунктами цієї частини вказаної статті зазначеного Кодексу до 03.02.2017.

Про наявність цієї ухвали й про покладені на підозрюваного за нею зобов'язання та обов'язки підозрюваний був поінформований, як і про факт можливості застосування більш жорсткого запобіжного заходу до нього при допущенні порушень.

Тобто, з часу проголошення цього судового рішення (03.12.2016) підозрюваний був зобов'язаний прибувати за кожною вимогою, зокрема, до слідчого та прокурора та, у, той період, даний запобіжний захід був ревалентним наявним ризикам у провадженні.

При цьому, норми Глави 18 КПК України вказують на те, що покладення на особу такого зобов'язання розуміє під собою беззаперечне виконання такого обов'язку особою на яку він був покладений.

Винятком є наявність обставин визначних ст. 138 КПК України, а саме: 1) затримання, тримання під вартою або відбування покарання; 2) обмеження свободи пересування внаслідок дії закону або судового рішення; 3) обставини непереборної сили (епідемії, військові події, стихійні лиха або інші подібні обставини); 4) відсутність особи у місці проживання протягом тривалого часу внаслідок відрядження, подорожі тощо; 5) тяжка хвороба або перебування в закладі охорони здоров'я у зв'язку з лікуванням або вагітністю за умови неможливості тимчасово залишити цей заклад; 6) смерть близьких родичів, членів сім'ї чи інших близьких осіб або серйозна загроза їхньому життю; 7) несвоєчасне одержання повістки про виклик; 8) інші обставини, які об'єктивно унеможливлюють з'явлення особи на виклик, які є поважними причинами неприбуття особи на виклик.

У цьому випадку, 24.01.2017 підозрюваному ОСОБА_3 була вручена повістка про виклик до прокуратури міста Києва на 10 год. 00 хв. 26.01.2017.

Проте, у зазначений час підозрюваний ОСОБА_3, не дивлячи на те, що є зобов'язаним, згідно ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 03.12.2016, прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та того, що про виклик був поінформований у спосіб передбачений ст. 135 КПК України, і отримав його, з урахуванням вимог ст. 136 цього Кодексу, до прокуратури міста Києва не прибув, про поважні причини неявки, регламентовані ст. 138 даного Кодексу, не повідомив.

Тим самим на переконання слідчого судді сформованим згідно ст. 94 КПК України на підставі наданих учасниками провадженні даних з цього питання ОСОБА_3 порушив покладені на нього зобов'язання/обов'язок за судовим рішенням від 03.12.2016.

Надаючи оцінку доводам заявника про неприбуття за викликом з поважних причин визначених п. 5 ч. 1 ст. 138 КПК України, слідчий суддя бере наступне.

Ця норма кримінального процесуального законодавства України передбачає, що поважними причинами неприбуття особи на виклик є тяжка хвороба або перебування в закладі охорони здоров'я у зв'язку з лікуванням або вагітністю за умови неможливості тимчасово залишити цей заклад .

Згідно ж ст. 49 Конституції України кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування.

Сам зміст поняття "медична допомога" Конституція України не розкриває.

Однак, згідно Основ законодавства України про охорону здоров'я медична допомога - діяльність професійно підготовлених медичних працівників, спрямована на профілактику, діагностику, лікування та реабілітацію у зв'язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв'язку з вагітністю та пологами.

Тобто, у медичній науці поняттям "медична допомога" переважно охоплюються лікування, профілактичні заходи, які проводяться при захворюваннях, травмах, пологах, а також медичний огляд та деякі інші види медичних робіт (рішення Конституційного Суду N 15-рп/98 від 25.11.1998, № 10-рп/2002 від 29.05.2002 (надалі - Рішення).

Також з цього ж Рішення випливає, що зміст поняття "медична допомога" Конституційний Суд України з'ясовував шляхом як його граматичного аналізу, так і дослідження

правових актів. У лінгвістичному аспекті слово "допомога" означає сприяння, підтримку (фізичну, матеріальну, моральну тощо) в чому-небудь; захист кого-небудь, порятунок у біді; робити певний вплив, що дає потрібні наслідки, приносить полегшення, користь, у т.ч. і виліковувати; дію, скеровану на підтримку (реалізацію чиїх - небудь запитів або потреб у чому - небудь) за певних обставин.

У даній ситуації, сторона захисту вказувала, що підозрюваний не прибув до слідчого з поважних причин так, як перебував на лікуванні.

Однак, з досліджених слідчим суддею матеріалів, які були надані стороною обвинувачення було встановлено, що відповідно до повідомлення Київського міського центру екстреної медичної допомоги від 26.01.2017 № 200/б, до підозрюваного ОСОБА_3 26.01.2017 о 08:04 год. за адресою: АДРЕСА_1, був здійснений виїзд бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги, проведено огляд підозрюваного та встановлено попередній діагноз без здійснення транспортування до закладу охорони здоров'я з огляду на відмову пацієнта.

Тобто, 26.01.2017 після 08:04 год. підозрюваний не перебував в закладі охорони здоров'я, однак за викликом на 10:00 год. 26.01.2017 не прибув, хоча і розумів, що у нього є таке зобов'язання в силу ухвали суду від 03.12.2016, з огляду на що обставини регламентовані п. 5 ч. 1 ст. 138 КПК України в цій ситуації не виникли.

Навпаки, відповідно до протоколу допиту оперуповноваженого Служби безпеки України ОСОБА_24 після 08:04 год. 26.01.2017 підозрюваний зник з місця проживання, мобільний зв'язок з ним та його дружино був відсутній, а тому постановою слідчого Тимошенка В.О. від 27.01.2017 підозрюваний був оголошений у розшук та того ж дня ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва надано дозвіл на його затримання.

В ході розшуку підозрюваного було встановлено, що він знаходиться на лікуванні у терапевтичному стаціонарі Державної наукової установи Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини Державного управління справами (далі - Центр).

З відповіді Центру на запит прокуратури м. Києва від 31.01.2017 слідує, що пацієнт ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на лікуванні в терапевтичному стаціонарі з інфарктними ліжками центру стаціонарної допомоги з 10.18 год. 26.01.2017 по теперішній час. Причина звернення до стаціонару - загострення хронічної патології. На момент огляду загрози його життю не виявлено та із урахуванням його стану з ним можуть бути проведені слідчі та процесуальні дії в межах чинного законодавства.

Тобто, у цьому випадку, даних, які б вказували, що 26.01.2017 о 10:00 год. підозрюваний не міг прибув за викликом з підстав визначених п. 5 ч. 1 ст. 138 КПК України встановлено не було.

Оскільки 26.01.2017 о 08:04 підозрюваний не був госпіталізований до медичного закладу за своїм станом здоров'я та до 10:17 того ж дня на лікуванні в будь-якому медичному закладі України не перебув.

Щодо його звернення до Центру уже після дати і часу вказаному у виклику, то слідчий суддя виходить з того, що, згідно проведеного огляду загрози його життю не виявлено.

Як би, підозрюваний і перебував на лікуванні, у зв'язку із отримання медичної допомоги в період після 08:04 до 10:17 26.01.2017, то з наявних, на час, розгляду клопотання матеріалів, не випливає, факт того, що таке перебування в закладі охорони здоров'я у зв'язку з лікуванням унеможливлювало тимчасове залишити цього закладу.

Навпаки з наявної інформації наданої медичними закладами однозначно слідує, що проведення слідчих та процесуальних дій з ОСОБА_3 є можливим в межах чинного законодавства, враховуючи стан здоров'я останнього.

Доводи сторони захисту в частині того, що слідству було відоме місце знаходження підозрюваного слідчий суддя сприймає критично, оскільки на підтвердження даного факту, окрім, як усних пояснень, захисником, який був вільним у використанні своїх прав у межах та у спосіб регламентований КПК України, належних та допустимих доказів з даного питання, які б були визначені ст. 84 КПК України не надав.

Такі відомості спростовуються даними відображеним у постанові слідчого в ОВС управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури м. Києва Тимошенка В.О. від 27.01.2017 про те, що розшук ОСОБА_3 оголошено саме через, те, що місце його знаходження є невідомим.

Як наслідок, слідчий суддя приходить до висновку, що згідно наявних у провадженні матеріалів наданих сторонами у період розгляду даного клопотання, підозрюваний не прибув за викликом 26.10.2017 з неповажних причин, тим самим не виконав покладене на нього зобов'язання у рамках застосованого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

При цьому, слідчий суддя враховує, що в світлі позиції Верховного суду України висвітленої у справі № 5-1кс15 (постанова ВСУ від 19.03.2015) при з'ясуванні, які дії особи мають визнаватись юридично значущим (а не просто фактичним) ухиленням від слідства або суду, треба враховувати, крім усього іншого, кримінально-процесуальний статус особи, яка вчинила злочин, а саме це має бути особа, яка в установленому порядку визнана підозрюваним або обвинуваченим та яка зобов'язана з'являтись до правозастосовних органів за викликом, перебувати в межах їх досяжності. Зазначена особа усвідомлює, що в неї вже виник юридичний обов'язок постати перед слідством або судом, однак вона ухиляється від виконання такого обов'язку. Разом з тим на особу, яка вчинила злочин, законодавством не покладається обов'язок самовикриття, а тому, якщо вона до моменту виникнення вказаного обов'язку, в порядку реалізації конституційного права на свободу пересування, змінила місце свого проживання (навіть і з метою уникнення кримінальної відповідальності), про юридично значуще ухилення від слідства говорити не можна.

Однак, у даному випадку, усі ціє обставини є наявними у провадженні, так ОСОБА_3 був в установленому порядку визнаним підозрюваним та зобов'язаним з'являтись до правозастосовних органів за викликом, тобто усвідомлював, що в нього вже виник юридичний обов'язок постати перед слідством, однак ухилився від виконання такого обов'язку, а тому таке ухилення є юридично значущим ухилення від слідства, через, що слідчий суддя у ході судового розгляду даного клопотання визнає доведеним факт того, що обвинувачений покладене на нього зобов'язання/обов язок слідчим суддею при зміні запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт не виконав, тим самим не виправдав ступінь довіри, який був наданий органами державної влади при застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, тобто наявні обставини передбачені ч. 2 ст. 200 КПК України, для розгляду питання про зміну підозрюваному запобіжного заходу на більш суворий, який би усе ж таки забезпечив виконання ним покладених на нього обов'язків.

При цьому, аналізуючи питання того, який саме запобіжний захід здатен у даному випадку забезпечити досягнення мети застосування запобіжного заходу визначеної ч. 1 ст. 177 КПК України слідчий суддя виходить з наступного.

Виходячи з загальних положень про запобіжні заходи, визначних ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

У цьому провадженні домашній арешт виявився недостатнім запобіжним заходом так, як не зміг забезпечити виконання покладених на підозрюваного зобов'язань/обов'язків за ухвалою від 03.12.2016.

Тож, розглядаючи питання про застосування більш суворого запобіжного заходу, слідчий суддя виходить з того, що таким заходом, згідно ст. 176 вказаного Кодексу, може бути лише тримання під вартою, у зв'язку з чим звертає особливу увагу учасників процесу, що ч. 1 ст. 183 КПК України, визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, що у цій справі беззаперечно є доведеним.

Тим паче, що обставини визначені ч. 2 ст. 199 КПК України, як передумови для продовження запобіжного заходу, вказують на те, що, на даний час, в зазначений строк неможливо закінчити досудове розслідування, оскільки у кримінальному провадженні необхідно провести ще ряд слідчих дій, зокрема: отримати висновок судово-економічної експертизи, призначеної 22.11.2016; отримати висновки 2 судово-медичних експертиз призначених 19.10.2016 та 10.11.2016; встановити та допитати у якості свідків понад 20 колишніх співробітників ПАТ Банк Михайлівський , ТОВ Інформаційно-розрахунковий центр , ТОВ Кредитно-інвестиційний центр , ТОВ ФК Плеяда , ТОВ Фагор ; допитати у якості, потерпілих понад 150 вкладників ПАТ Банк Михайлівський , ТОВ Інформаційно-розрахунковий центр , ТОВ Кредитно-інвестиційний центр ; отримати висновки комп'ютерно-технічних експертиз, призначених у кримінальному провадженні; отримати акт ревізії Державної аудиторської служби України, яка призначена відповідно до ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 02.11.2016; виконати вимоги ст. 290 КПК України; скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування.

А тому, 26 січня 2017 року строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено заступником Генерального прокурора України до дев'яти місяців.

Тож, вказані обставини, які, на даний час, унеможливлюють закінчення досудового розслідування, до закінчення строку дії попередньої ухвали, слідчий суддя визнає обґрунтованими, оскільки вони належним чином умотивовані слідчим та підтверджуються наявними матеріалами.

За таких умов, слідчий суддя враховує той факт, що кримінальні правопорушення, у яких підозрюваний підозрюється мають надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками не лише для конкретної особи, а й для суспільства в цілому, що свідчить про наявність у справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та низки об'єктивних обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу та невиконання ним покладеного на нього зобов'язання/обов'язку за ухвалою слідчого судді від 03.12.2016, а також практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, вважає за доцільне на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів та оцінених в сукупності з усіма обставини, у тому числі: вагомістю наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкістю покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я; міцність соціальних зв'язків в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; репутацію; майновий стан; відсутність судимостей; недотримання умов застосованих запобіжних заходів, що застосовувалися до нього раніше, клопотання задовольнити й у порядку ст. 200 КПК України змінити підозрюваному запобіжний захід з домашнього арешту на утриманні під вартою протягом 60 діб у межах строку досудового розслідування у провадженні взявши його під варту в залі суду.

Крім того, задовольняючи клопотання про зміну запобіжного заходу з домашнього арешту на тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги ст. 183 КПК України та вважає за необхідне визначити підозрюваному заставу у розмірі, який буде достатньою для забезпечення виконання ним процесуальних обов'язків, з урахуванням вимог ст. 182 КПК України, яка передбачає, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує триста розмірів, та даних про підозрюваного у світлі факторів, пов'язаних з її характером, моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуваннюв поєднанні з позицією Європейського суду з прав людини у справі Мангурас проти Іспанії проте, що сума застави за звільнення з-під варти не була надмірною з урахуванням того, що внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи, а органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою, більше того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується, суд вважає, що забезпечення більш високого стандарту охорони прав людини вимагає більшої суворості в оцінці порушень фундаментальних цінностей демократичного суспільства, відтак, професійне середовище, котре формує умови діяльності у сфері перевезення нафтопродуктів водним транспортом, теж має братися до уваги при визначенні суми застави з метою забезпечення її ефективності, як засобу попередження ухилення від юридичної відповідальності, а тому беручи до уваги, у цьому провадженні, тяжкий характер кримінального правопорушення, розпочатого відносно ОСОБА_3 в поєданні з розміром імовірних збитків, немає підстав вважати, що застава, сума якої визначалась виключно до ступеню тяжкості злочину, зможе забезпечити присутність останнього на судовому розгляді порушеного проти нього кримінального провадження, тому таку заставу слід визначити у розмірі 100 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який згідно ст. 7 Закону України Про державний бюджет України на 2017 рік (прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2017 року - 1600 гривень), становить - 160 000 000 гривень так, як є наявними передумови визначені частиною 5 вказаної статті Кодексу.

Підстав для визначення розміру застави, як про те вказано у клопотанні, в розмірі 320 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб слідчий суддя не убачає з огляду на обставини даного провадження та даних про особу підозрюваного.

Також визначаючи розмір застави слідчий суддя на виконання вимог ст.ст.182, 194 КПК України розглядає питання доцільності покладення на підозрюваного тих чи інших обов язків з числа передбачених частиною 5 статті 194 КПК України, якою визначено імперативний перелік альтернативних обов'язків, які слідчий суддя вправі покласти на підозрюваного, а саме: 1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом; 5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом; 6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності; 7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; 8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; 9) носити електронний засіб контролю.

А тому, слідчий суддя, враховуючи обставини даного кримінального провадження та відомості про особу підозрюваного у світлі факторів, пов'язаних з її характером, моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню вважає за доцільне покласти на нього у разі внесення застави такі обов'язки, як: прибувати до слідчого із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту - м. Київ без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, залежно від стадії кримінального провадження; здати при наявності на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, оскільки вони за своєю суттю є пропорційними, помірними, та такими, що не становитимуть надмірний тягар для підозрюваного, дадуть змогу уникнути встановленим ризикам, у межах строку досудового розслідування даного провадження, у зв'язку з чим не суперечать п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, та правовій позиції ЄСПЛ, що викладена у рішеннях Бакланов проти Росії (рішення від 9 червня 2005 р.), Фрізен проти Росії (рішення від 24 березня 2005 р.) та Ізмайлов проти Росії (рішення від 16 жовтня 2008 р.).

Підстав для покладення на підозрюваного інших обов'язків з числа передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України слідчий суддя не убачає.

За таких обставини, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, які йому відомі, на час розгляду клопотання, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку щодо питань, які підлягають доказуванню у даному випадку згідно Глав 10, 18 КПК України, вважає, що дане клопотання підлягає задоволенню частково з вищевказаних підстав у цьому судовому рішенні з покладенням контролю за його викоанням на слідчого та прокурора.

Враховуючи вище викладене та керуючись вимогами ст.ст. 1-2, 7-29, 131, 132, 176-178, 182, 183, 193, 194, 199, 200, 309, 310, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя

п о с т а н о в и в :

Клопотання слідчого в особливо важливих справах третього слідчого відділу прокуратури м. Києва Надід О.В. про зміну запобіжного заходу з домашнього арешту на утримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, - задовольнити частково.

Змінити підозрюваному ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід з домашнього арешту на утримання під вартою у межах шестидесяти діб, а саме до 31 березня 2017 року, взявши його під варту в залі суду.

Визначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, заставу у розмірі 100 000 (ста тисяч) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 160 000 000 (сто шістдесят мільйонів) гривень 00 копійок у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Дніпровського районного суду м. Києва (одержувач - Дніпровський районний суд м. Києва, код ЄДРПОУ - 02896696, банк одержувач - ГУДКСУ у м. Києві, МФО - 820019, розрахунковий рахунок - № 37318001003058).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі суду, протягом строку її дії.

У разі внесення застави зобов'язати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, прибувати до слідчого за першою вимогою у рамках цього кримінального провадження та, у відповідності до положень ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти наступні обов'язки:

• прибувати до слідчого із встановленою періодичністю;

• не відлучатися із населеного пункту - м. Київ без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження;

• повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, залежно від стадії кримінального провадження;

• здати при наявності на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.

Визначити 2 місячний термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня її внесення.

З моменту звільнення з-під варти, у зв'язку з внесенням застави, підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Будь-які твердження чи заяви підозрюваного, зроблені під час розгляду клопотання не можуть бути використані на доведення його винуватості у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, або у будь-якому іншому правопорушенні.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти наслідчого в особливо важливих справах третього слідчого відділу прокуратури м. Києва Надід О.В. та прокурора у провадженні - заступника начальника третього відділу процесуального керівництвапрокуратури м. Києва Іванькова П.В.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали - 11:00 год. 06.02.2017.

Слідчий суддя: Н.Д. Ластовка


Суд	Дніпровський районний суд міста Києва
Дата ухвалення рішення	31.01.2017
Оприлюднено	08.02.2017
Номер документу	64526067
Судочинство	Кримінальне

Дзюба О. А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Ухвалавід 31.01.2017 по справі 755/1774/17ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Судовий реєстр по справі —755/1774/17

Ухвала
від 31.01.2017 по справі 755/1774/17
ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА