Рішення

від 30.01.2017 по справі 912/1984/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2017 рокуСправа № 912/1984/16 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Вавренюк Л.С. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/1984/16

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Ваксойл", м. Кіровоград

до відповідача: приватного підприємства "Сервіском", м. Кіровоград

про стягнення 270 433,68 грн.

Представники:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № б/н від 10.10.2016 р.;

від відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 45/15 від 04.11.2015 р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ваксойл" (далі - ТОВ "Ваксойл") звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з приватного підприємства "Сервіском" (далі - ПП "Сервіском") 289 928,65 грн. заборгованості за договором на поставку товару від 15.05.2013 р. № 3057, із яких 168 568,24 грн. - основний борг, 6 902,00 грн. - три проценти річних, 74 149,88 грн. - інфляційні втрати та 40 308,53 грн.- пеня.

17.01.2017 р. позивачем до суду подано "уточнену позовну заяву про стягнення заборгованості", у відповідності до якої просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за поставлений товар по договору поставки від 15.05.2013 р. № 3057 в розмірі 168 568,24 грн., 3% річних в розмірі 10 274,00 грн., суму індексу інфляції в розмірі 91 035,50 грн. та пеню в розмірі 555,94 грн. (а.с. 119-122 том 7).

Пунктом 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що Господарським процесуальним кодексом України, зокрема ст. 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Як вбачається зі змісту прохальної частини "уточненої позовної заяви про стягнення заборгованості" від 17.01.2017 р. зазначена заява фактично є завою про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Оскільки зменшення розміру позовних вимог є правом позивача, позивачем дотримано вимог процесуального закону щодо направлення вказаної заяви на адресу відповідача (а.с. 125 том 7), господарський суд розглядає позовні вимоги в редакції заяви позивача від 17.01.2017 р.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору на поставку товару від 15.05.2013 р.

У судовому засіданні 30.01.2017 р. позивач позовні вимоги, з урахуванням поданої заяви в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, підтримав у повному обсязі.

Відповідач позовні вимоги заперечив у повному обсязі. Так, згідно письмового відзиву на позов, відповідач стверджує, що

- всі надані до суду позивачем видаткові накладні та довіреності є підробкою, зазначені документи підписані невідомими особами, хоча повноваження на підписання подібних документів керівник відповідача нікому не надавав, в бухгалтерії відповідача такі видаткові накладні відсутні;

- підприємством відповідача у 2016 році подані уточнюючі розрахунки до декларації з ПДВ; в березі 2015 р. були включені податкові накладні від ТОВ "Ваксойл" на суму 9622,69 грн., із яких ПДВ на суму 9541,52 грн. не знайшли свого підтвердження прибутковими накладними. В уточненому розрахунку було помилково включено березень 2015 р. податкову накладну № 37 від 17.02.2016 р. - ПДВ 5603,68 грн.

У зв'язку з викладеними у відзиві доводами, відповідач просить призначити у справі судову почеркознавчу експертизу; на вирішення експертів поставити питання: чи виконано працівником ПП "Сервіском" ОСОБА_3 підпис від імені ПП "Сервіском" у видаткових накладних від 31.10.2013 р. № 603, від 03.04.2014 р. № 188, від 04.07.2014 р. № 387, від 09.09.2014 р. № 514, від 09.09.2014 р. № 515, від 26.09.2014 р. № 551, від 05.11.2014 р. № 642, від 14.11.2014 р. № 669, від 25.11.2014 р. № 686, від 17.02.2015 р. № 86, від 12.03.2015 р. № 121, від 24.03.2015 р. № 141, від 25.03.2015 р. № 145, від 01.04.2015 р. № 156, від 15.04.2015 р. № 170 та від 16.07.2015 р. № 299 ? А також, чи виконано директором ПП "Сервіском" ОСОБА_4 підпис від імені ПП "Сервіском" в довіреностях на отримання ТМЦ? (а.с. 51 том 7).

Згідно заяви від 14.06.2016 р. № 216-16 відповідач просить призначити у справі судову почеркознавчу експертизу; на вирішення експерта поставити питання: чи виконано директором ПП "Сервіском" ОСОБА_5 підпис від імені відповідача на видаткових накладних від 31.10.2013 р. № 603, від 03.04.2014 р. № 188, від 04.07.2014 р. № 387, від 09.09.2014 р. № 514, від 09.09.2014 р. № 515, від 26.09.2014 р. № 551, від 05.11.2014 р. № 642, від 14.11.2014 р. № 669, від 25.11.2014 р. № 686, від 17.02.2015 р. № 86, від 12.03.2015 р. № 121, від 24.03.2015 р. № 141, від 25.03.2015 р. № 145, від 01.04.2015 р. № 156, від 15.04.2015 р. № 170 та від 16.07.2015 р. № 299 ? (а.с. 132 том 1).

Згідно письмових клопотань від 02.08.2016 р. та від 30.01.2017 р. № 28-17 відповідач просить розгляд даної справи проводити колегією у складі трьох суддів Господарського суду Кіровоградської області (а.с. 124 том 6, а.с. 180 том 7.)

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступні обставини.

Рішенням загальних зборів засновників (учасників) спільного українсько-російсько-білоруського товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Ваксойл", що оформлене протоколом від 12.08.2014 р. № 4/14 вирішено змінити повне та скорочене найменування товариства наступним чином: повне найменування - товариство з обмеженою відповідальністю "Ваксойл", скорочене - ТОВ "Ваксойл"; внести вищезазначені зміни до статуту та затвердити нову редакцію статуту товариства (а.с. 18-21, 113 том 1).

15.05.2013 р. між ПП "Сервіском" (Покупець) та спільним українсько-російсько-білоруським товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Ваксойл" (Постачальник) укладено договір на поставку товару (далі - Договір, а.с. 22-24 том 1), відповідно до умов п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити відповідно до умов цього Договору оливи та запасні частини (далі - товар).

Розділах 2, 3 Договору сторони погодили найменування, ціну, кількість та якість товару, а також умови поставки товару.

Так, згідно п. 2.1. Договору, найменування, асортимент, ціна, вартість, кількість товару зазначається в накладних на товар, які є невід'ємною частиною даного Договору.

Пунктами 3.1. - 3.7. Договору передбачено, що Постачальник поставляє товар партіями, згідно поданих Покупцем заявок та відповідно до Договору на умовах ЕХW (відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів "Інкотермс-2010"): зі складу Постачальника у м. Кіровоград, вул. Мурманська, 41; заявка на постачання товару повинна містити: номер і дату, найменування та кількість замовленого товару, термін поставки; терміни поставки визначаються сторонами згідно поданих заявок; право власності на товар/партію товару переходить від Постачальника до Покупця в момент фактичного отримання товару/партії товару; датою поставки товару/партії товару є дата, зазначена Покупцем у видатковій накладній при умові надання Покупцю всіх документів, передбачених п. 3.7. Договору; при прийманні - здачі товару/партії товару Покупець проводить перевірку його відповідності даним, зазначеним в товаросупровідних документах; після закінчення приймання-здачі товару Покупець підписує накладну про прийняття товару; Постачальник зобов'язується надавати разом з товаром/партією товару наступні документи: накладну на товар, податкову накладну; рахунок - фактуру; посвідчення якості із зазначенням дати виготовлення.

Відповідно до п.п. 5.1.- 5.2. Договору, оплату за кожну партію товару, яка поставляється за даним Договором, Покупець проводить в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів - вартості партії товару - на розрахунковий рахунок Постачальника на підставі виставленого рахунку-фактури; форма оплати: протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару.

Даний Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2015 р., але в будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному Договору (п. 9.1. Договору).

Договір підписаний повноважними представниками Продавця і Покупця, скріплений круглими печатками сторін.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що на виконання умов Договору Продавцем на підставі видаткових накладних (а.с. 57-198 том 3) поставлено відповідачу обумовлений Договором товар на загальну суму 1 108 862,85 грн., що отримувався відповідачем на підставі довіреностей (а.с. 159-178 том 5); позивачем заповнювались та надавались відповідачу податкові накладні на товар (а.с. 1- 129 том 5), виставлялись рахунки-фактури на оплату поставленого за Договором товару (а.с. 1-143 том 4).

Відповідачем лише частково погашено заборгованість за поставлений за Договором товар на загальну суму 940 294,61 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача (а.с. 41-107 том 1), а також відповідними платіжними дорученнями (а.с. 52-111 том 7).

Таким чином, позивач зазначає про існування за відповідачем заборгованості за поставлений товар на підставі наступних накладних: від 31.10.2013 р. № 603, від 03.04.2014 р. № 188, від 04.07.2014 р. № 387, від 09.09.2014 р. № 514, від 09.09.2014 р. № 515, від 26.09.2014 р. № 551, від 05.11.2014 р. № 642, від 14.11.2014 р. № 669, від 25.11.2014 р. № 686, від 17.02.2015 р. № 86, від 12.03.2015 р. № 121, від 24.03.2015 р. № 141, від 25.03.2015 р. № 145, від 01.04.2015 р. № 156, від 15.04.2015 р. № 170, від 16.07.2015 р. № 299 (а.с. 25-40 том 1), всього в розмірі 168 568,24 грн.

24.03.2016 р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 1 про сплату Покупцем заборгованості за переліченими вище видатковими накладними (а.с. 12-16 том 1).

Оскільки, відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість не сплатив, позивач з метою захисту порушених прав та інтересів звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, господарський суд виходив з наступного.

Як свідчать фактичні обставини справи, між сторонами виникли правовідносини щодо поставки товару, які регулюються параграфом 3 Глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до приписів ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

При цьому, господарським судом не приймаються до уваги усні доводи представника відповідача щодо того, що товар поставлявся позивачем не на підставі укладеного між сторонами Договору, оскільки на Договір відсутні посилання у видаткових накладних та виставлених позивачем рахунках-фактурах.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, а саме платіжних документів відповідача та банківських виписок з рахунку позивача, здійснюючи оплати за виставленими позивачем рахунками - фактурами, відповідач у призначенні платежу вказує саме на укладений сторонами Договір.

Також на Договір містять посилання податкові накладні, що заповнювались Постачальником та передавались Покупцю в момент поставки товару.

До того ж, як стверджують і позивач, і відповідач, між сторонами будь-яких інших договорів не укладалось та в цій період не існувало.

Разом з цим, відповідач заперечує в повному обсязі отримання товару за видатковими накладними від 31.10.2013 р. № 603, від 03.04.2014 р. № 188, від 04.07.2014 р. № 387, від 09.09.2014 р. № 514, від 09.09.2014 р. № 515, від 26.09.2014 р. № 551, від 05.11.2014 р. № 642, від 14.11.2014 р. № 669, від 25.11.2014 р. № 686, від 17.02.2015 р. № 86, від 12.03.2015 р. № 121, від 24.03.2015 р. № 141, від 25.03.2015 р. № 145, від 01.04.2015 р. № 156, від 15.04.2015 р. № 170, від 16.07.2015 р. № 299, стверджуючи, що зазначені документи містять підпис невідомих осіб, оскільки повноваження на їх підписання керівник відповідача нікому не надавав, довіреності не підписував.

Зазначені вище доводи відповідача господарський суд сприймає критично, з огляду на наступне.

Так, в матеріалах справи містяться довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, видані відповідачем на ім'я ОСОБА_3 на отримання товару від позивача, підписані керівником та головним бухгалтером ПП "Сервіском", саме підписи яких скріплені круглою печаткою даного підприємства (далі - довіреності, а.с. 159-178 том 5).

Оригінали вказаних накладних позивачем були надані суду для огляду у судовому засіданні.

Представник відповідача у судовому засіданні не заперечив та підтвердив той факт, що ОСОБА_3, саме на ім'я якого було видано довіреності, у період з 2013 р. по 2015 р. дійсно працював на підприємстві відповідача.

Разом з цим, відповідач заперечив дійсність вказаних довіреностей, як й заперечив сам факт отримання на підставі цих довіреностей відповідачем товару за накладними, перелік яких містить позовна заява.

Відповідачем не надано суду будь-яких доказів, які б спростовували факт видачі та підписання довіреностей керівником та головним бухгалтером відповідача, підписи яких скріплено належною відповідачу печаткою.

Натомість відповідач ухилявся від виконання вимог суду щодо надання в судове засідання журнал виписаних відповідачем довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей за 2013-2015 роки, пояснюючи його відсутністю у відповідача на паперовому носії, та зазначеного журналу в електронній формі, пояснюючи невиконання вимог суду переїздом.

Також невиконання вимог суду відповідач мотивував тим, що витребувані господарським судом документи містять комерційну таємницю, однак, клопотання в порядку ст. 4-4 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи у закритому судовому засіданні до суду не подав, як не подав і витребувані господарським судом докази.

Відповідачем не надано до суду також інформацію про втрату чи викрадення печатки, відтиск якої міститься на довіреностях.

Оскільки оформлення довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей здійснюється Покупцем та виражає намір особи отримати певний товар, наявність підписів керівника та головного бухгалтера, а також печатки підприємства Покупця, свідчать про можливість отримання товару за такою довіреністю.

З огляду на викладене, доводи відповідача, викладені в письмових поясненнях від 02.08.2016 р. № 238-16 про те, що за період дії Договору довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей від позивача відповідачем не видавалась (а.с. 124 том 6) спростовуються належними в розумінні процесуального закону доказами.

Підписання відповідачем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку покупця щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України.

Зазначене кореспондується з правовою позицією Вищого господарського суду України, що викладена в постанові Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Господарський суд також не приймає доводи відповідача, що Покупцем не приймався товар на підставі зазначених вище видаткових накладних, оскільки, як вказує відповідач, в них підроблено підпис відповідальної особи відповідача за отримання товару.

Згідно ст.ст. 33-34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач всупереч вимог ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не довів належними та допустимими доказами свої доводи щодо неотримання ним товару за накладними, заборгованість за якими пред'явлена позивачем до стягнення у даній справі.

Так, факт отримання відповідачем за Договором товару від позивача, крім видаткових накладних, заборгованість за якими пред'явлена позивачем до стягнення у даній справі, підтверджується іншими наявними у справі доказами, а саме: податковою звітністю як позивача, так і самого відповідача, що подавалась підприємствами до органів державної фіскальної служби.

Пунктом 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин), податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому, платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс); Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (п.п. 201.7, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу).

Позивачем подано до суду копії податкових накладних (а.с. 1-158 том 5), Кіровоградською ОДПІ Головного управління ДФС у Кіровоградській області на вимогу суду надано копії податкових декларацій з ПДВ (з додатком 5) та реєстром виданих/отриманих податкових накладних ПП "Сервіском" за період з 01.05.2013 р. по 31.12.2015 р. (а.с. 2-198 том 2), акту документальної планової виїзної перевірки ПП "Сервіском" від 16.12.2014 р. № 30/11-23-22-04/32265591 (а.с. 20-53 том 3); податкових декларацій з ПДВ (з додатком 5) по ТОВ "Ваксойл" за період з 01.05.2013 р. по 31.12.2015 р. (а.с. 2-120 том 6), якими фактично підтверджуються доводи позивача щодо отримання відповідачем товару за спірними видатковими накладними та подальше відображення останнім вказаних господарських операцій у відповідній податковій звітності.

Так, господарський суд вважає за необхідне наголосити, що в силу вимог чинного законодавства, поставка товарів для цілей об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснена і підтверджена належним чином складеними первинними документами, що відображає реальність господарської операції, та яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання/реалізації товарів (робіт, послуг) відповідні суми не можуть включатися до податкових зобов'язань та податкового кредиту, доходів та витрат для цілей оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин), датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин) передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у тому числі у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні та має оцінювати подані сторонами докази, на які вони посилаються, як на підставу своїх доводів та заперечень, в їх сукупності.

Таким чином, дані, внесені позивачем, як Постачальником, так і відповідачем, як Покупцем, до своєї податкової звітності, підтверджують саме факт отримання товару Покупцем за спірними видатковими накладними.

Згідно акту документальної планової виїзної перевірки ПП "Сервіском" від 16.12.2014 р. № 30/11-23-22-04/32265591 (а.с. 20-53 том 3), податковим органом не встановлено будь-яких порушень щодо декларування ПП "Сервіском" податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ "Ваксойл" протягом 2013 року, а отже, показники, задекларовані відповідачем в податкових деклараціях з ПДВ за 2013 рік є достовірними.

Представник відповідача у судовому засіданні підтвердив факт відображення ним у податковій звітності господарських операцій, а саме поставку позивачем за Договором товару, зокрема того, про стягнення вартості якого позивач і звернувся до суду з даним позовом.

Разом з тим, в обґрунтування своїх заперечень відповідач стверджує, що ним подано до Кіровоградської ОДПІ уточнений розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 30.09.2016 р. за серпень 2016 р. (а.с. 167-171 том 6).

Однак, як вбачається з листа начальника Кіровоградської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області ОСОБА_6 № 1548/9/11-23-12-02 (а.с. 216-217 том 6), відмовлятись від податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Ваксойл" в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за серпень 2016 р. від 30.09.2016 р. ПП "Сервіском" не мало права, тому що до податкового кредиту у декларації з ПДВ за серпень 2016 р. не включено податкові накладні від постачальника ТОВ "Ваксойл".

Крім того, керівник органу фіскальної служби наголошує на тому, що уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за серпень 2016 р. від 30.09.2016 р., реєстраційний номер НОМЕР_1 проведено не коригування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Ваксойл", а задекларовано добровільну відмову від податкового кредиту на суму ПДВ 27083,0 грн. від постачальника ТОВ "Ваксойл".

Доказів коригування податкової звітності за період з 2013 по 2015 роки, що подавалась Покупцем до податкових органів в строки та в порядку визначеному чинним законодавством, відповідачем до суду не подано.

Надані відповідачем у справі уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ, а також інвентаризаційний опис від 12.09.2016 р. № 2 (а.с. 142-175 том 6) не підтверджують зазначені доводи відповідача та не спростовують доводи позивача, на яких ґрунтуються вимоги останнього.

Більш того, про суперечливість доводів та заперечень відповідача свідчать фактичні отримання, оплата та оприбуткування відповідачем товару за Договором, а саме:

- товар, отриманий за довіреністю № 106 від 01.10.2013 р. за видатковими накладними від 02.10.2013 р. № 518 та від 11.10.2013 р., проте не оплачений товар, отриманий за тією ж довіреністю згідно видаткової накладної від 31.10.2013 р. № 603 на суму 6072,20 грн.;

- товар, отриманий за довіреністю № 112 від 01.04.2014 р. за видатковими накладними від 03.04.2014 р. № № 186,187, від 10.04.2014 р. № 214, від 11.04.2014 р. № 220, від 22.04.2014 р. № 230, від 25.02.2014 р. № 242, від 30.04.2014 р. № 249, проте не оплачений товар, отриманий за тією ж довіреністю згідно видаткової накладної від 03.04.2014 р. № 188 на суму 14212,66 грн.;

- товар, отриманий за довіреністю № 225 від 01.07.2014 р. за видатковими накладними від 04.07.2014 р. № 387, від 17.07.2014 р. № 422, від 18.07.2014 р. №№ 419, 420, 423, від 24.07.2014 р. №№ 433, 434, проте не оплачений товар, отриманий за тією ж довіреністю згідно видаткової накладної від 04.07.2014 № 387 р. на суму 14460,29 грн.;

- товар, отриманий за довіреністю № 281 від 01.09.2014 р. за видатковими накладними від 10.09.2014 р. № 518, від 17.09.2014 р. № 527, проте не оплачений товар, отриманий за тією ж довіреністю згідно видаткових накладних від 09.09.2014 р. № 514 на суму 5461,10 грн. та № 515 на суму 676,20 грн., від 26.09.2014 р. № 551 на суму 11137,51 грн.;

- товар, отриманий за довіреністю № 352 від 01.11.2014 р. за видатковими накладними від 05.11.2014 р. № 641, від 06.11.2014 р. № 648, від 14.11.2014 р. № 668, від 19.11.2014 р. № 674, проте не оплачений товар, отриманий за тією ж довіреністю згідно видаткових накладних від 05.11.2014 р. № 642 на суму 540,60 грн., від 14.11.2014 р. № 669 на суму 2387,28 грн., від 25.11.2014 р. № 686 на суму 13684,80 грн.;

- товар, отриманий за довіреністю № 39 від 01.02.2015 р. за видатковими накладними від 06.02.2015 р. № № 64, 65, від 09.02.2015 р. № № 65, 67, 68, 70, від 10.02.2015 р. № 74, від 12.02.2015 р. № 78, від 16.02.2015 р. № 80, від 17.02.2015 р. № 85, від 20.02.2015 р. № № 91, 92, проте не оплачений товар, отриманий за тією ж довіреністю згідно видаткової накладної від 17.02.2015 р. № 86 на суму 33622,06 грн.;

- товар, отриманий за довіреністю № 77 від 01.03.2015 р. за видатковою накладною від 24.03.2015 р. № 140, проте не оплачений товар, отриманий за тією ж довіреністю згідно видаткових накладних від 01.03.2015 р. № 121 на суму 29138,70 грн., № 141 на суму 1870,44 грн., та № 145 на суму 26240,00 грн.;

- товар, отриманий за довіреністю № 107 від 01.04.2015 р. за видатковою накладною від 20.04.2016 р. № 179, проте не оплачений товар, отриманий за тією ж довіреністю згідно видаткових накладних від 01.04.2015 р. № 156 на суму 654,90 грн. та від 15.04.2015 р. № 170 на суму 6074,00 грн.

Таким чином, складаючи податкові звіти за 2013-2015 роки відповідач фактично своєчасно і в повному обсязі підтвердив господарські операції з придбання товару у позивача на підставі Договору, у тому числі і за спірними видатковими накладними.

При цьому, господарський суд вважає слушними доводи позивача (а.с. 172-179 том 7) щодо неналежності та недопустимості в розумінні процесуального закону наданих відповідачем, на підтвердження своїх заперечень, доказів, а саме: оборотно-сальдових відомостей по рахунку № 637 та інвентаризаційного опису від 12.09.2016 р. № 2 (а.с. 142-166 том 6, а.с. 128-131 том 7).

Таким чином, позивачем належними у справі доказами доведено факт отримання відповідачем товару за накладними від 31.10.2013 р. № 603, від 03.04.2014 р. № 188, від 04.07.2014 р. № 387, від 09.09.2014 р. № 514, від 09.09.2014 р. № 515, від 26.09.2014 р. № 551, від 05.11.2014 р. № 642, від 14.11.2014 р. № 669, від 25.11.2014 р. № 686, від 17.02.2015 р. № 86, від 12.03.2015 р. № 121, від 24.03.2015 р. № 141, від 25.03.2015 р. № 145, від 01.04.2015 р. № 156, від 15.04.2015 р. № 170, від 16.07.2015 р. № 299 на загальну суму 168 568,24 грн.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Доказів оплати заборгованості в сумі 168 568,24 грн. відповідачем до суду не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

За вказаних обставин, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу за отриманий товар в сумі 168 568,24 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 555,94 грн.

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.5. Договору, у випадку несвоєчасної оплати кожної партії товару (окрім випадків, передбачених п. 3.7.1.), Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка була встановлена і діяла в період прострочення від вартості несплаченої партії товару за кожен день прострочення оплати. Нарахування пені припиняється з моменту повної оплати поставленої партії товару.

Оскільки здійснений позивачем розрахунок пені в сумі 555,94 грн. відповідає вимогам чинного законодавства, у тому числі і щодо строку позовної давності, вимоги позивача в цій частині також підлягають задоволенню (а.с. 124 том 7).

Крім того, позивачем пред'явлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних в загальній сумі 10 274,00 грн. та інфляційних втрат в загальній сумі 91 035,50 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що поданий позивачем розрахунок 3% річних в сумі 10 274,00 грн. відповідає фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства (а.с. 123 том 7), позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Разом з цим, як встановлено господарським судом, при здійсненні розрахунку інфляційних втрат позивача, останнім допущено помилку, в результаті якої дещо завищено пред'явлену до стягнення суму (а.с. 123 том 7).

Так, згідно проведеного господарським судом розрахунку, стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати за видатковою накладною від 31.10.2013 р. № 603 на суму 6027,20 грн. за період з 01.12.2013 р. по 31.12.2016 року в сумі 6152,63 грн., за видатковою накладною від 03.04.2014 р. № 188 на суму 14213,00 грн. за період з 04.05.2014 р. по 31.12.2016 р. в сумі 12642,20 грн., за видатковою накладною від 04.07.2014 р. № 387 на суму 14460,00 грн. за період з 04.08.2014 р. по 31.12.2016 р. в сумі 11497,24 грн., за видатковою накладною від 09.09.2014 р. № 514 на суму 5461,10 грн. за період з 10.10.2014 р. по 31.12.2016 р. в сумі 3990,26 грн., за видатковою накладною від 09.09.2014 р. № 515 на суму 676,20 грн. за період з 10.10.2014 р. по 31.12.2016 р. в сумі 494,08 грн., за видатковою накладною від 26.09.2014 р. № 551 на суму 11138,00 грн. за період з 27.10.2014 р. по 31.12.2016 р. в сумі 7686,42 грн., за видатковою накладною від 05.11.2014 р. № 642 на суму 540,60 грн. за період з 06.12.2014 р. по 31.12.2016 р. в сумі 356,04 грн., за видатковою накладною від 14.11.2014 р. № 669 на суму 2387,30 грн. за період з 15.12.2014 р. по 31.12.2016 р. в сумі 1572,26 грн., за видатковою накладною від 25.11.2014 р. № 686 на суму 13685,00 грн. за період з 26.12.2014 р. по 31.12.2016 р. в сумі 8351,76 грн., за видатковою накладною від 17.02.2015 р. № 86 на суму 33622,00 грн. за період з 20.03.2015 р. по 31.12.2016 р. в сумі 11387,03 грн., за видатковою накладною від 12.03.2015 р. № 121 на суму 29139,00 грн. за період з 12.04.2015 р. по 31.12.2016 р. в сумі 9868,73 грн., за видатковою накладною від 24.03.2015 р. № 141 на суму 1870,40 грн. за період з 24.04.2015 р. по 31.12.2016 р. в сумі 325,97 грн., за видатковою накладною від 25.03.2015 р. № 145 на суму 26240,00 грн. за період з 25.04.2015 р. по 31.12.2016 р. в сумі 4573,08 грн., за видатковою накладною від 01.04.2015 р. № 156 на суму 654,90 грн. за період з 02.05.2015 р. по 31.12.2016 р. в сумі 114,14 грн., за видатковою накладною від 15.04.2015 р. № 170 в сумі 6074,00 грн. за період з 16.05.2015 р. по 31.12.2016 р. в сумі 905,03 грн., за видатковою накладною від 06.07.2015 р. № 299 на суму 2380,50 грн. за період з 06.08.2015 р. по 31.12.2016 р. в сумі 371,32 грн.

Таким чином, загальна сума інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача складає 80 288,19 грн.

Враховуючи вище наведене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

В іншій частині вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат є безпідставними, а тому такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно заяви від 14.06.2016 р. № 216-16 відповідач просить призначити у справі судову почеркознавчу експертизу; на вирішення експерта поставити питання: чи виконано директором ПП "Сервіском" ОСОБА_5 підпис від імені відповідача на видаткових накладних від 31.10.2013 р. № 603, від 03.04.2014 р. № 188, від 04.07.2014 р. № 387, від 09.09.2014 р. № 514, від 09.09.2014 р. № 515, від 26.09.2014 р. № 551, від 05.11.2014 р. № 642, від 14.11.2014 р. № 669, від 25.11.2014 р. № 686, від 17.02.2015 р. № 86, від 12.03.2015 р. № 121, від 24.03.2015 р. № 141, від 25.03.2015 р. № 145, від 01.04.2015 р. № 156, від 15.04.2015 р. № 170 та від 16.07.2015 р. № 299 ? (а.с. 132 том 1).

Господарський суд не вбачає підстав для задоволення зазначеного клопотання відповідача, оскільки, як вбачається з наявних в матеріалах справи видаткових накладних, повноважною особою Покупця на отримання від позивача товару був ОСОБА_3, а тому відповідно ОСОБА_5 зазначені видаткові накладні не підписувались.

Таким чином, ставити на вирішення експерта питання, зазначене відповідачем у клопотанні від 14.06.2016 р. № 216-16, є недоречним і недоцільним.

У письмовому відзиві на позов відповідач просить призначити у справі судову почеркознавчу експертизу; на вирішення експертів поставити питання: чи виконано працівником ПП "Сервіском" ОСОБА_3 підпис від імені ПП "Сервіском" у видаткових накладних від 31.10.2013 р. № 603, від 03.04.2014 р. № 188, від 04.07.2014 р. № 387, від 09.09.2014 р. № 514, від 09.09.2014 р. № 515, від 26.09.2014 р. № 551, від 05.11.2014 р. № 642, від 14.11.2014 р. № 669, від 25.11.2014 р. № 686, від 17.02.2015 р. № 86, від 12.03.2015 р. № 121, від 24.03.2015 р. № 141, від 25.03.2015 р. № 145, від 01.04.2015 р. № 156, від 15.04.2015 р. № 170 та від 16.07.2015 р. № 299 ? (а.с. 51 том 7).

Позивач заперечив проти призначення у справі судової експертизи, стверджуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для підтвердження отримання товару відповідачем за спірними видатковими накладними (а.с. 151-153 том 7).

Оцінюючи, докази, які містять матеріали справи, та доводи, з яких відповідачем обґрунтоване клопотання про проведення судової почеркознавчої експертизи, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав проведення останньої у даній справі.

Так, висновок судового експерта не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили та не є вирішальним при оцінці доказів господарським судом.

Господарський суд вважає, що позивачем належними та допустимими доказами доведено отримання відповідачем товару за Договором, а саме за видатковими накладними, перелік яких містить позовна заява.

Крім того, господарський суд вважає безпідставним заявлене відповідачем клопотання про призначення експертизи у справі, на предмет дослідження належності підписів ОСОБА_3 на видаткових накладних та ОСОБА_5 на довіреностях, з огляду на те, доводи відповідача про те, що ОСОБА_5 не уповноважував на отримання від позивача товару спростовуються довіреностями, виданими самим відповідачем, тобто повноважними особами приватного підприємства "Сервіском", а також іншими наявними у справі доказами: видатковими накладними, на підставі яких відповідач згідно Договору фактично оплатив товар, який отримано його уповноваженим представником - ОСОБА_3 на підставі саме тих довіреностей, що видані відповідачем та підписані, зокрема, директором ПП "Сервіском" ОСОБА_5, про належність підпису якого, зокрема, відповідачем, заявлено у справі клопотання про призначення судової експертизи.

Так, представником відповідача заявлено клопотання про призначення судової експертизи на предмет належності підпису ОСОБА_3, однак при цьому, відповідач взагалі заперечує наявність у ОСОБА_3 повноважень на отримання товару, а отже доцільність проведення дослідження підпису даної особи відповідачем не обґрунтовано.

Крім того, господарський суд звертає увагу на те, що відповідач клопоче призначити експертизу підпису директора ПП "Сервіском", що міситься на довіреностях, виданих відповідачем, однак разом з тим, відповідачем при цьому замовчується наявність на вказаних довіреностях й підпису іншої повноважної особи, а саме, головного бухгалтера ПП "Сервіском", а також наявності на них відтиску печатки підприємства відповідача, дійсність яких відповідачем не заперечується, а отже визнається.

Що ж стосується видаткових накладних, вартість отримання товару за якими позивач просить стягнути з відповідача, то свої заперечення відповідач обґрунтовує тим, що ОСОБА_3 не уповноважувався на отримання товару від позивача керівником ПП "Сервіском", однак ці доводи спростовуються наведеними вище обставинами, що встановлені судом в ході розгляду даної справи.

Про безпідставність заявленого у справі відповідачем клопотання свідчить також те, що спочатку відповідачем заявлено клопотання на предмет дослідження підпису ОСОБА_5 на видаткових накладних, а пізніше на предмет дослідження вже підпису ОСОБА_3 на тих же саме накладних.

Наведені вище обставини, а також сам зміст заявлених у справі відповідачем клопотань про призначення судової експертизи вказують на безпідставність заявленого відповідачем клопотання та намір відповідача уникнути виконання взятого на себе за Договором зобов'язання щодо сплати вартості отриманого за Договором товару та спробу затягнути розгляду справи по суті.

Згідно письмових клопотань від 02.08.2016 р. та від 30.01.2017 р. № 28-17 відповідач просить розгляд даної справи проводити колегією у складі трьох суддів Господарського суду Кіровоградської області (а.с. 124 том 6, а.с. 180 том 7).

Відповідно до ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України, можливість розгляду справи господарським судом колегіально у складі трьох суддів ставиться в залежність від категорії та складності справи.

Разом з цим, зважаючи на фактичні обставини спору, господарський суд не вбачає підстав для призначення колегіального розгляду даної справи та відмовляє відповідачу в задоволенні відповідних клопотань.

На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 16.12.2016 р. оголошувалась перерва до 20.01.2016 р., у судовому засіданні 20.01.2017 р. до 15 год. 00 хв. 20.01.2017 р. та у судовому засіданні 20.01.2017 р. до 23.01.2017 р.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33-34, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України господарський суд

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "Сервіском" (25006, м. Кропивницький, вул. Ельворті, 5, оф. 208, ідентифікаційний код 32265591, рахунки в банківський установах не відомі) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ваксойл" (25013, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 32504466, рахунки в банківських установах не відомі) заборгованість в сумі 259 686,37 грн., з яких: 168 568,24 грн.- основна заборгованість, 10 274,00 грн. - 3% річних, інфляційні втрати 80 288,19 грн. - інфляційні втрати, пеню в сумі 555,94 грн. - пеня, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 3 895,30 грн.

Наказ видати після набрання законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.

Повне рішення складено 06.02.2017 року.

Суддя Л.С. Вавренюк