Постанова

від 16.03.2017 по справі 912/1984/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2017 року Справа № 912/1984/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

Головуючого судді Кощеєва І. М.( доповідач ),

суддів: Науменка І.М., Чус О.В.

секретар судового засідання Ковзиков В.Ю.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність № б/н від 03.03.2017 р.;

від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність №45-15 від 04.11.2016 р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

приватного підприємства "Сервіском"

на рішення господарського суду Кіровоградської області від 30.01.2017 р. у справі

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Ваксойл", м. Кіровоград

до відповідача: приватного підприємства "Сервіском", м. Кіровоград

про стягнення 270 433,68 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ваксойл" звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з приватного підприємства "Сервіском" - 289 928,65 грн. заборгованості за Договором на поставку товару від 15.05.2013 р. № 3057, із яких 168 568,24 грн. - основний борг, 6 902,00 грн. - 3 % річних, 74 149,88 грн. - інфляційні втрати та 40 308,53 грн. - пеня.

17.01.2017 р. Позивачем до суду подано "уточнену позовну заяву про стягнення заборгованості", у відповідності до якої Товариство з обмеженою відповідальністю "Ваксойл" просить суд стягнути з Відповідача заборгованість за поставлений товар по Договору поставки від 15.05.2013 р. № 3057 в розмірі 168 568,24 грн., 3 % річних в розмірі 10 274,00 грн., суму індексу інфляції в розмірі 91 035,50 грн. та пеню в розмірі 555,94 грн.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 30.01.2017 р. ( суддя Вавренюк Л. С. ) у справі № 912/1984/16 позов задоволено частково - стягнуто з приватного підприємства "Сервіском" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ваксойл" заборгованість в сумі 259 686,37 грн., з яких: 168 568,24 грн.- основна заборгованість, 10 274,00 грн. - 3% річних, 80 288,19 грн. - інфляційних втрат, пеню в сумі 555,94 грн. - пеня, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 3 895,30 грн. В решті позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням приватне підприємство "Сервіском" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на його невідповідність вимогам чинного законодавства, просить: призначити по справі № 912/1984/16 судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручити Дніпропетровському НДІ судових експертиз Міністерства юстиції України, на вирішення якої поставити питання: Чи виконано директором ПП Сервіском ОСОБА_3 підпис від імені директора ПП Сервіском цілої низки документів ( довіреностей та видаткових накладних ); для проведення експертизи витребувати оригінали документів в Позивача; на час проведення експертизи зупинити провадження по справі; скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області по справі № 912/1984/16 від 30.01.2017 р.; прийняти нове рішення, яким відмовити Позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У обґрунтування апеляційної скарги приватне підприємство "Сервіском" зазначає на тому, що Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги низкою документів ( довіреності на отримання ТМЦ та видаткові накладні ), справжність яких Відповідачем не визнається. Зазначені документи підписані невідомими особами, хоча повноваження на підписання подібних документів керівник ПП Сервіском нікому не надавав. При цьому, в бухгалтерії підприємства відсутні вказані документи. Враховуючи, що визначення належності/неналежності підпису на Договорі уповноваженій особі Позивача, має суттєве значення для з'ясування наявності/відсутності підстав для використання даних документів у якості доказів, ПП Сервіском просило суд провести судову почеркознавчу експертизу для з'ясування обставин які мають значення для вирішення справи. Проте суд першої інстанції відмовив Відповідачу в проведенні експертизи з надуманих та необгрунтованих підстав. За твердженням Відповідача, він неодноразово наголошував на тому, що за зазначеними документами не отримував від Позивача товари. Більше того ці документи є підробленими, оскільки не містять підписів посадових осіб ПП Севіском .

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення господарського суду Кіровоградської області залишити без змін, оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене у відповідності до вимог чинного законодавства України, враховуючи всі фактичні обставини справи. Так, керуючись нормами Податкового кодексу України на кожну партію поставленого на адресу Відповідача товару, Позивачем були виписані податкові накладні, які відображені у складі податкових зобов'язань з податку на додану вартість. При цьому, Відповідач скористався правом на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 184 810,46 грн. за датою отримання платником податку - товарів згідно Договору від 15.05.2013 р. Таким чином, формування податкового кредиту з податку на додану вартість Відповідачем здійснювалось самостійно, за датою фактичного виконання господарських операцій, за наслідками яких у платника ПДВ виникає право на податковий кредит, а саме - за датою придбання товару Відповідачем по Договору на поставку товару від 15.05.2013 р. № 3057 у Позивача згідно у відповідних обсягах та податкових періодах протягом 2013-2015 років. Проте, порушивши умови Договору, Відповідачем не здійснено оплату за придбаний згідно Договору товар на загальну суму 168 568,24 грн.

Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача ОСОБА_4 у складі колегії суддів: Євстигнеєва О.С., Науменка І.М.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.02.2017 р. у справі № 912/1984/16, апеляційну скаргу прийнято до розгляду. Розгляд справи призначено на 16.03.2017 р.

Згідно поданого Позивачем клопотання здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності з абз. 7 ст. 81 -1 ГПК України.

Розпорядженням в. о. керівника апарату суду від 15.03.2017 р. призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у справі, у зв'язку з перебуванням у відрядженні судді Євстигнеєва О.С.

Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача ОСОБА_4 у складі колегії суддів: Науменка І.М., Чус О.В.

У судовому засіданні проведеному 16.03.2017 р. оголошені вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, в силу наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.05.2013 р. між ПП "Сервіском" ( Покупець ) та спільним українсько-російсько-білоруським товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Ваксойл" ( Постачальник ) укладено договір на поставку товару ( а. с. 22-24 том 1 ), відповідно до умов п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити відповідно до умов цього Договору оливи та запасні частини (далі - товар).

Згідно п. 2.1. Договору, найменування, асортимент, ціна, вартість, кількість товару зазначається в накладних на товар, які є невід'ємною частиною даного Договору.

Пунктами 3.1. - 3.7. Договору передбачено, що Постачальник поставляє товар партіями, згідно поданих Покупцем заявок та відповідно до Договору на умовах ЕХW ( відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів "Інкотермс-2010" ): зі складу Постачальника у м. Кіровоград, вул. Мурманська, 41; заявка на постачання товару повинна містити: номер і дату, найменування та кількість замовленого товару, термін поставки; терміни поставки визначаються сторонами згідно поданих заявок; право власності на товар/партію товару переходить від Постачальника до Покупця в момент фактичного отримання товару/партії товару; датою поставки товару/партії товару є дата, зазначена Покупцем у видатковій накладній при умові надання Покупцю всіх документів, передбачених п. 3.7. Договору; при прийманні - здачі товару/партії товару Покупець проводить перевірку його відповідності даним, зазначеним в товаросупровідних документах; після закінчення приймання-здачі товару Покупець підписує накладну про прийняття товару; Постачальник зобов'язується надавати разом з товаром/партією товару наступні документи: накладну на товар, податкову накладну; рахунок - фактуру; посвідчення якості із зазначенням дати виготовлення.

Відповідно до п. п. 5.1. - 5.2. Договору, оплату за кожну партію товару, яка поставляється за даним Договором, Покупець проводить в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів - вартості партії товару - на розрахунковий рахунок Постачальника на підставі виставленого рахунку-фактури; форма оплати: протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару.

Даний Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2015 р., але в будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному Договору ( п. 9.1. Договору).

Рішенням загальних зборів засновників ( учасників ) спільного українсько-російсько-білоруського товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Ваксойл", що оформлене протоколом від 12.08.2014 р. № 4/14 вирішено змінити повне та скорочене найменування товариства наступним чином: повне найменування - товариство з обмеженою відповідальністю "Ваксойл", скорочене - ТОВ "Ваксойл"; внести вищезазначені зміни до статуту та затвердити нову редакцію статуту товариства ( а. с. 18-21, 113 том 1 ).

У відповідності до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до приписів ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається ( ст. ст. 525, 526 ЦК України ).

За твердженням Позивача, на виконання умов Договору Продавцем на підставі видаткових накладних ( а. с. 57-198 том 3 ) поставлено Покупцю обумовлений Договором товар на загальну суму 1 108 862,85 грн., що отримувався Відповідачем на підставі довіреностей ( а. с. 159-178 том 5 ); Позивачем заповнювались та надавались Відповідачу податкові накладні на товар ( а. с. 1- 129 том 5 ), виставлялись рахунки-фактури на оплату поставленого за Договором товару ( а. с. 1-143 том 4 ). Відповідачем лише частково погашено заборгованість за поставлений за Договором товар на загальну суму 940 294,61 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку Позивача ( а. с. 41-107 том 1), а також відповідними платіжними дорученнями ( а. с. 52-111 том 7 ). Таким чином, за Відповідачем існує заборгованості за поставлений товар на підставі наступних накладних: від 31.10.2013 р. № 603, від 03.04.2014 р. № 188, від 04.07.2014 р. № 387, від 09.09.2014 р. № 514, від 09.09.2014 р. № 515, від 26.09.2014 р. № 551, від 05.11.2014 р. № 642, від 14.11.2014 р. № 669, від 25.11.2014 р. № 686, від 17.02.2015 р. № 86, від 12.03.2015 р. № 121, від 24.03.2015 р. № 141, від 25.03.2015 р. № 145, від 01.04.2015 р. № 156, від 15.04.2015 р. № 170, від 16.07.2015 р. № 299 ( а. с. 25-40 том 1 ), всього в розмірі 168 568,24 грн.

Претензія Позивача № 1 від 24.03.2016 р. про сплату Покупцем заборгованості за переліченими вище видатковими накладними ( а. с. 12-16 том 1 ), залишена Відповідачем без відповіді.

Позовні вимоги Позивача складаються з суми основного боргу за поставлений товар по Договору поставки від 15.05.2013 р. № 3057 в розмірі 168 568,24 грн., суми 3 % річних в розмірі 10 274,00 грн., суми індексу інфляції в розмірі 91 035,50 грн. та пені в розмірі 555,94 грн.

Разом з цим, під час розгляду спору в суді першої інстанції, Відповідач заперечував в повному обсязі отримання товару за видатковими накладними від 31.10.2013 р. № 603, від 03.04.2014 р. № 188, від 04.07.2014 р. № 387, від 09.09.2014 р. № 514, від 09.09.2014 р. № 515, від 26.09.2014 р. № 551, від 05.11.2014 р. № 642, від 14.11.2014 р. № 669, від 25.11.2014 р. № 686, від 17.02.2015 р. № 86, від 12.03.2015 р. № 121, від 24.03.2015 р. № 141, від 25.03.2015 р. № 145, від 01.04.2015 р. № 156, від 15.04.2015 р. № 170, від 16.07.2015 р. № 299, стверджуючи, що зазначені документи містять підпис невідомих осіб, оскільки повноваження на їх підписання керівник відповідача нікому не надавав, довіреності не підписував.

Як зазначено в оскаржуваному рішенні суду, наведені доводи Відповідача господарський суд сприйняв критично, з огляду на те, що в матеріалах справи містяться довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, видані Відповідачем на ім'я ОСОБА_5 на отримання товару від Позивача, підписані керівником та головним бухгалтером ПП "Сервіском", саме підписи яких скріплені круглою печаткою даного підприємства ( а. с. 159-178 том 5 ). Представник Відповідача у судовому засіданні підтвердив той факт, що ОСОБА_5 ( саме на ім'я якого було видано довіреності ), у період з 2013 р. по 2015 р. дійсно працював на підприємстві Відповідача. Відповідачем не надано суду будь-яких доказів, які б спростовували факт видачі та підписання довіреностей керівником та головним бухгалтером Відповідача, підписи яких скріплено належною відповідачу печаткою. Натомість Відповідач ухилявся від виконання вимог суду щодо надання в судове засідання журнал виписаних Відповідачем довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей за 2013-2015 роки, пояснюючи його відсутністю у Відповідача на паперовому носії, та зазначеного журналу в електронній формі, пояснюючи невиконання вимог суду переїздом. Також невиконання вимог суду Відповідач мотивував тим, що витребувані господарським судом документи містять комерційну таємницю. Відповідачем також не було надано до суду інформацію про втрату чи викрадення печатки, відтиск якої міститься на довіреностях.

Доказів оплати заборгованості в сумі 168 568,24 грн. Відповідачем до суду надано не було.

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.5. Договору, у випадку несвоєчасної оплати кожної партії товару (окрім випадків, передбачених п. 3.7.1.), Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка була встановлена і діяла в період прострочення від вартості несплаченої партії товару за кожен день прострочення оплати. Нарахування пені припиняється з моменту повної оплати поставленої партії товару.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відповідність здійсненого Позивачем розрахунок пені в сумі 555,94 грн. вимогам чинного законодавства, у тому числі і щодо строку позовної давності ( а. с. 124 том 7 ).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Про відповідність фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства, зазначив господарський суд і розрахунку 3% річних в сумі 10 274,00 грн. ( а. с. 123 том 7 ).

Разом з цим, як встановлено місцевим господарським судом, при здійсненні розрахунку інфляційних втрат Позивача, останнім було допущено помилку, в результаті якої дещо завищено пред'явлену до стягнення суму (а.с. 123 том 7).

Так, згідно проведеного господарським судом розрахунку, стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати за видатковою накладною від 31.10.2013 р. № 603 на суму 6027,20 грн. за період з 01.12.2013 р. по 31.12.2016 року в сумі 6152,63 грн., за видатковою накладною від 03.04.2014 р. № 188 на суму 14213,00 грн. за період з 04.05.2014 р. по 31.12.2016 р. в сумі 12642,20 грн., за видатковою накладною від 04.07.2014 р. № 387 на суму 14460,00 грн. за період з 04.08.2014 р. по 31.12.2016 р. в сумі 11497,24 грн., за видатковою накладною від 09.09.2014 р. № 514 на суму 5461,10 грн. за період з 10.10.2014 р. по 31.12.2016 р. в сумі 3990,26 грн., за видатковою накладною від 09.09.2014 р. № 515 на суму 676,20 грн. за період з 10.10.2014 р. по 31.12.2016 р. в сумі 494,08 грн., за видатковою накладною від 26.09.2014 р. № 551 на суму 11138,00 грн. за період з 27.10.2014 р. по 31.12.2016 р. в сумі 7686,42 грн., за видатковою накладною від 05.11.2014 р. № 642 на суму 540,60 грн. за період з 06.12.2014 р. по 31.12.2016 р. в сумі 356,04 грн., за видатковою накладною від 14.11.2014 р. № 669 на суму 2387,30 грн. за період з 15.12.2014 р. по 31.12.2016 р. в сумі 1572,26 грн., за видатковою накладною від 25.11.2014 р. № 686 на суму 13685,00 грн. за період з 26.12.2014 р. по 31.12.2016 р. в сумі 8351,76 грн., за видатковою накладною від 17.02.2015 р. № 86 на суму 33622,00 грн. за період з 20.03.2015 р. по 31.12.2016 р. в сумі 11387,03 грн., за видатковою накладною від 12.03.2015 р. № 121 на суму 29139,00 грн. за період з 12.04.2015 р. по 31.12.2016 р. в сумі 9868,73 грн., за видатковою накладною від 24.03.2015 р. № 141 на суму 1870,40 грн. за період з 24.04.2015 р. по 31.12.2016 р. в сумі 325,97 грн., за видатковою накладною від 25.03.2015 р. № 145 на суму 26240,00 грн. за період з 25.04.2015 р. по 31.12.2016 р. в сумі 4573,08 грн., за видатковою накладною від 01.04.2015 р. № 156 на суму 654,90 грн. за період з 02.05.2015 р. по 31.12.2016 р. в сумі 114,14 грн., за видатковою накладною від 15.04.2015 р. № 170 в сумі 6074,00 грн. за період з 16.05.2015 р. по 31.12.2016 р. в сумі 905,03 грн., за видатковою накладною від 06.07.2015 р. № 299 на суму 2380,50 грн. за період з 06.08.2015 р. по 31.12.2016 р. в сумі 371,32 грн.

Таким чином, загальна сума інфляційних втрат, що підлягає стягненню з Відповідача складає 80 288,19 грн. В іншій частині вимоги Позивача про стягнення інфляційних втрат є безпідставними, а тому такими, що не підлягають задоволенню.

Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача означеної заборгованості, місцевий господарський суд виходив з того, що судом встановлено факт поставки товару за накладними від 31.10.2013 р. № 603, від 03.04.2014 р. № 188, від 04.07.2014 р. № 387, від 09.09.2014 р. № 514, від 09.09.2014 р. № 515, від 26.09.2014 р. № 551, від 05.11.2014 р. № 642, від 14.11.2014 р. № 669, від 25.11.2014 р. № 686, від 17.02.2015 р. № 86, від 12.03.2015 р. № 121, від 24.03.2015 р. № 141, від 25.03.2015 р. № 145, від 01.04.2015 р. № 156, від 15.04.2015 р. № 170, від 16.07.2015 р. № 299 на загальну суму 168 568,24 грн. та його несплата в обумовлені договором строки. Оскільки оформлення довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей здійснюється Покупцем та виражає намір особи отримати певний товар, наявність підписів керівника та головного бухгалтера, а також печатки підприємства Покупця, свідчать про можливість отримання товару за такою довіреністю. Дані, внесені Позивачем, як Постачальником, так і Відповідачем, як Покупцем, до своєї податкової звітності, підтверджують саме факт отримання товару Покупцем за спірними видатковими накладними.

Дослідивши доводи апеляційної скарги Відповідача, колегія суддів вважає їх такими, що не спростовують вказаного вище висновку місцевого господарського суду, виходячи з наступного.

Колегія суддів не приймає уваги доводи скаржника, що видаткові накладні є такими, що не підписані зі сторони апелянта уповноваженою матеріально-відповідальною особою, з огляду на наступне.

Згідно ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/70, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов'язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 2.5 пункту 2 згаданого Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

При цьому, вимоги наведених норм чинного законодавства щодо правильності оформлення первинних документів, передбачають наявність в документах такого реквізиту, як "інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції" лише альтернативно такому обов'язковому реквізиту, як особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як зазначалося вище, з наданих Позивачем видаткових накладних вбачається, що останні містять відмітку про отримання товару Покупцем а саме: підпис представника Покупця, а також відтиск печатки підприємства ПП "Сервіском", а на довіреностях, виданих Відповідачем, разом з підписом директора ПП "Сервіском" ( справжність якого заперечується Відповідачем ) наявні й підписи іншої повноважної особи, а саме, головного бухгалтера ПП "Сервіском" (дійсність яких Відповідачем не заперечується ), а отже визнається.

Відповідно до п. 64 Постанови Кабінету Міністрів України № 1893 від 27.11.1998 р. "Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію", яка є обов'язковою для усіх підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, порядок обліку, зберігання і використання печаток, штампів і бланків суворої звітності визначається відповідними відомчими інструкціями. Контроль за їх виготовленням, зберіганням та використанням покладається на канцелярії організацій та осіб, відповідальних за діловодство. Згідно п. 65 зазначеної постанови, особи, які персонально відповідають за облік і зберігання печаток, штампів і бланків, призначаються наказами керівників організацій. Виходячи з вищезазначеного, особи які мають право зберігати та використовувати печатки підприємства призначаються наказом керівника організації та несуть персональну відповідальність за неналежне зберігання та використання печатки.

Згідно зі ст. 2 ГК України, учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження та основі відносин власності.

Відповідно до ст. 62 ГК України, підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органами місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом (в редакції на момент спірних правовідносин).

Таким чином, відтиск печатки підприємства, наявний зокрема на первинних документах, є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи, у здійсненні певної господарської операції.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що дані, внесені Позивачем, як Постачальником, так і Відповідачем, як Покупцем, до своєї податкової звітності, підтверджують саме факт отримання товару Покупцем за спірними видатковими накладними.

Пунктом 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин), податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому, платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс); Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (п.п. 201.7, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу).

Позивачем було подано до суду першої інстанції копії податкових накладних ( а. с. 1-158 том 5), Кіровоградською ОДПІ Головного управління ДФС у Кіровоградській області на вимогу суду надано копії податкових декларацій з ПДВ (з додатком 5) та реєстром виданих/отриманих податкових накладних ПП "Сервіском" за період з 01.05.2013 р. по 31.12.2015 р. (а.с. 2-198 том 2), акту документальної планової виїзної перевірки ПП "Сервіском" від 16.12.2014 р. № 30/11-23-22-04/32265591 (а.с. 20-53 том 3); податкових декларацій з ПДВ (з додатком 5) по ТОВ "Ваксойл" за період з 01.05.2013 р. по 31.12.2015 р. (а.с. 2-120 том 6), якими фактично підтверджуються доводи позивача щодо отримання відповідачем товару за спірними видатковими накладними та подальше відображення останнім вказаних господарських операцій у відповідній податковій звітності.

Місцевий господарський суд слушно наголосив на тому, що в силу вимог чинного законодавства, поставка товарів для цілей об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснена і підтверджена належним чином складеними первинними документами, що відображає реальність господарської операції, та яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас за відсутності факту придбання/реалізації товарів (робіт, послуг) відповідні суми не можуть включатися до податкових зобов'язань та податкового кредиту, доходів та витрат для цілей оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин), датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин) передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у тому числі у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підписання Відповідачем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку покупця щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України.

Зазначене кореспондується з правовою позицією Вищого господарського суду України, що викладена в постанові Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Згідно акту документальної планової виїзної перевірки ПП "Сервіском" від 16.12.2014 р. № 30/11-23-22-04/32265591 (а.с. 20-53 том 3), податковим органом не встановлено будь-яких порушень щодо декларування ПП "Сервіском" податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ "Ваксойл" протягом 2013 року, а отже, показники, задекларовані Відповідачем в податкових деклараціях з ПДВ за 2013 рік є достовірними.

Як вбачається з листа начальника Кіровоградської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області ОСОБА_6 № 1548/9/11-23-12-02 (а.с. 216-217 том 6), відмовлятись від податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Ваксойл" в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за серпень 2016 р. від 30.09.2016 р. ПП "Сервіском" не мало права, тому що до податкового кредиту у декларації з ПДВ за серпень 2016 р. не включено податкові накладні від постачальника ТОВ "Ваксойл". Крім того, керівник органу фіскальної служби наголошує на тому, що уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за серпень 2016 р. від 30.09.2016 р., реєстраційний номер НОМЕР_1 проведено не коригування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Ваксойл", а задекларовано добровільну відмову від податкового кредиту на суму ПДВ 27083,0 грн. від постачальника ТОВ "Ваксойл".

Доказів коригування податкової звітності за період з 2013 по 2015 роки, що подавалась Покупцем до податкових органів в строки та в порядку визначеному чинним законодавством, відповідачем до суду не подано. Надані Відповідачем у справі уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ, а також інвентаризаційний опис від 12.09.2016 р. № 2 (а.с. 142-175 том 6) не підтверджують зазначені доводи відповідача та не спростовують доводи позивача, на яких ґрунтуються вимоги останнього.

Оцінюючи, докази, які містять матеріали справи, та доводи, з яких Відповідачем обґрунтоване клопотання про проведення судової почеркознавчої експертизи, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для проведення останньої у даній справі, висновок якої не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили та не є вирішальним при оцінці доказів судом.

За таких обставин справи, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, фактичні обставини справи судом першої інстанції встановлені повно та об'єктивно, доказам по справі надана належна юридична оцінка, відтак, підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування рішення місцевого господарського суду немає.

Керуючись ст. ст. 101 - 103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства "Сервіском" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 30.01.2017 р. у справі № 912/1984/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Постанова складена у повному обсязі 17.03.2017 року

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус

Суддя І.М. Науменко