Ухвала

від 02.02.2017 по справі 17/106

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"02" лютого 2017 р. Справа № 17/106

Господарський суд Рівненської області в складі головуючого судді Політики Н.А., при секретарі судового засідання Фаєвській Л.Ю. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали скарги №8826 від 08.12.2016р. Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" на дії державного виконавця Здолбунівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області у справі №17/106

за позовом Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" в особі Рівненська філія АТ "Брокбізнесбанк"

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення кредитної заборгованості в сумі 201 143 грн. 56 коп.

за участю представників сторін:

від позивача (стягувача) - Борщ Н.М., довіреність №776/03 від 30.01.20127р.;

від відповідача - не з'явився;

від відділу ДВС - Журавський Н.М., довіреність №10069/09-02 від 21.12.2016р..

ВСТАНОВИВ:

07 вересня 2009 року Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" в особі Рівненської філії АТ "Брокбізнесбанк" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором 150 000 грн. 00 коп. - основного боргу по кредиту; 14 742 грн. 90 коп. - заборгованості по відсоткам за період з 10.02.2009 року по 31.07.2009 року, 723 грн. 27 коп. неустойки по простроченим відсоткам за період з 10.02.2009 року по 30.07.2009 року, 15 грн. 39 коп. по простроченому кредиту за період з 23.07.2009 року по 30.07.2009 року, 900 грн. 00 коп. комісії за обслуговування кредитної лінії та 34 762 грн. 20 коп. штрафу, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки згідно іпотечного договору № 20КL - 08/і від 07.05.2008 року.

Рішенням суду від 09 вересня 2009 року позов задоволено. Звернуто стягнення на заставлене згідно іпотечного договору № 20КL- 08/і від 07.05.2008 року майно, а саме комплекс складських приміщень за планом:

- Б1 - будівля приймального заготівельного пункту загальною площею 53,6 кв.м.,

- В1 - будівля засолочного цеху загальною площею 312,5 кв.м.,

- Г1-будівля складу загальною площею 1198,6 кв.м.,

- Д1 - будівля котельні загальною площею 190,4 кв.м.,

- Е - будівля конюшні загально площею 63,3 кв.м.,

- Є - водонапірна башта,

що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, та належить фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) для погашення заборгованості перед Публічним акціонерним товариством "Брокбізнесбанк" в особі Рівненської філії АТ "Брокбізнесбанк" (код 34453686) за кредитним договором №20КL - 08 від 07.05.2008 року в сумі 201 143 грн. 56 коп. (двісті одна тисяча сто сорок три гривні 56 коп.), в тому числі: 150 000 грн. 00 коп. - основного боргу по кредиту; 14 742 грн. 90 коп. - заборгованості по відсоткам за період 10.02.2009 року по 31.07.2009 року, 723 грн. 27 коп. неустойки по простроченим відсоткам за період з 10.02.2009 року по 30.07.2009 року, 15 грн. 39 коп. по простроченому кредиту за період з 23.07.009 року по 30.07.2009 року , 900 грн. 00 коп. комісії за обслуговування кредитної лінії та 34 762 грн. 20 коп. штрафу.

Реалізацію майна провести в порядку визначеному договором іпотеки №20КL- 08/і від 07.05.2008 року та законом.

Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" в особі Рівненської філії АТ "Брокбізнесбанк", 33022, м. Рівне, вул. Гагаріна, 39, код 34453686, - 2 011 грн. 44 коп. - витрат по сплаті держмита та 118 грн. 00 коп. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

23 вересня 2009 видано відповідні накази.

16 грудня 2016 року Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" звернулось до господарського суду Рівненської області зі скаргою №8826 від 08.12.2016р., в якій просить:

1. Визнати незаконними дії старшого державного виконавця Здолбунівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Журавського Н.М..

2. Зобов'язати старшого державного виконавця Здолбунівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Журавського Н.М. призначити повторну експертизу для визначення ринкової вартості заставного майна, а саме: комплексу складських приміщень, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2.

Як вбачається зі скарги позивача (стягувача), для визначення вартості заставного майна і його подальшої реалізації на прилюдних торгах відділом ДВС залучено суб'єкта оціночної діяльності - ПП "Експерт-Рівне-Консалт". Згідно з висновком вартість майна склала 103 749 грн. без ПДВ.

Позивач (стягувач) вважає, що вартість майна відображена у звіті про оцінку майна - є невірною та не відповідає дійсній вартості об'єкта оцінки.

Враховуючи викладене, позивач (стягувач) просить суд визнати незаконними дії старшого державного виконавця Здолбунівського районного відділу ДВС та зобов'язати старшого державного виконавця відділу ДВС призначити повторну експертизу для визначення ринкової вартості заставного майна.

В обґрунтування підстав поданої скарги позивач (стягувач) вказує, що експертом було обстежено лише зовнішні параметри об'єкту, а до внутрішніх приміщень експерту не було забезпечено доступ, у зв'язку із чим експерт був позбавлений можливості надати більш детальний опис та оцінку нерухомого майна.

Ухвалою суду від 19 грудня 2016 року справу №17/106 прийнято до провадження судді Політики Н.А..

Ухвалою суду від 19 грудня 2016 року вищезазначену скаргу прийнято до розгляду та призначено до слухання в судовому засіданні на 12 січня 2017 року.

10 січня 2017 року від представника позивача (стягувача) на адресу суду надійшло клопотання №84 від 06.01.2017р. про зупинення реалізації майна, в якому останній просить суд зупинити реалізацію арештованого майна, а саме: реєстраційний номер лота - 190317 комплексу складських приміщень, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, до розгляду справи по суті.

Суд розцінює вказане клопотання, як забезпечення скарги.

Розглянувши клопотання №84 від 06.01.2017р. про зупинення реалізації майна, суд дійшов висновку, що вказане клопотання задоволенню не підлягає, оскільки згідно з п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" від 26.12.2003 року № 14 та п. 9.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012 року у вирішенні питань, які виникають у розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби, до заяв учасників виконавчого провадження (заявників) мають застосовуватися положення ГПК України, якими врегульовано аналогічні питання, зокрема, ст.ст. 2, 18, 21, 22, 26, 29, 31, 41, 42, 62, п.п. 1 - 3, 5, 6, 9 ч. 1 ст. 63, ст. 64, розділів XI, XII, XIIІ ГПК України тощо.

При цьому розділ Х ГПК України, яким визначено порядок забезпечення позову, до переліку положень Кодексу, які можуть застосовуватися при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб ДВС, не входить.

Крім того у п. 15 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 6 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" зазначено, що при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, суд не вправі вжити заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову) шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржено до суду.

12 січня 2017 року від старшого державного виконавця Здолбунівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшли заперечення на скаргу №14/14.10-43 від 11.01.2016р..

12 січня 2017 року від представника позивача (стягувача) на електронну адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Крім того, 16.01.2017р. на адресу суду надійшло аналогічне клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 12 січня 2017 року розгляд скарги відкладався на 02.02.2017р..

26 січня 2017 року від представника позивача (стягувача) на електронну адресу суду надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи. Крім того, 01.02.2017р. на адресу суду надійшло аналогічне клопотання долучення документів до матеріалів справи.

У судовому засіданні 02 лютого 2017 року представник позивача (стягувача) підтримав вимоги, викладені у скарзі №8826 від 08.12.2016р., та наполягав на їх задоволенні.

Представник відділу ДВС в даному засіданні проти задоволення цієї скарги заперечив з підстав, зазначених у заперечення на скаргу №14/14.10-43 від 11.01.2016р..

Відповідач у судове засідання 02.02.2017 року не з'явився, ухвала суду від 12.01.2017р. повернулася на адресу суду із зазначенням на конверті причини про невручення: "за даною адресою не значиться". (а.с. 156-159)

Частиною 2 статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача (скаржника) та відділу ДВС, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вищенаведеної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до частини 1 статті 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

05.10.2016 року набрав чинності новий Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року.

Згідно п. 10 розділу 13 "Прикінцевих та перехідних положень" скарги на рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, подані в установленому законом порядку до набрання чинності цим Законом, розглядаються у строки та порядку, що діяли до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Згідно з п. 2 ст. 17 згаданого Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, судові накази.

Статтею 25 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Аналогічні норми містяться в редакції Закону України "Про виконавче провадження", чинній на день відкриття виконавчого провадження та проведення виконавчих дій.

Як вбачається з матеріалів скарги, з 28.01.2011 року у Здолбунівському районному відділі державної виконавчої служби перебуває виконавче провадження №24364337 з виконання наказу господарського суду Рівненської області від 23.09.2009р. №17/106 про звернення стягнення на заставлене згідно іпотечного договору № 20КL- 08/і від 07.05.2008 року майно, а саме комплекс складських приміщень за планом: будівлю приймального заготівельного пункту загальною площею 53,6 кв.м., будівлю засолочного цеху загальною площею 312,5 кв.м., будівлю складу загальною площею 1198,6 кв.м., будівлю котельні загальною площею 190,4 кв.м., будівлю конюшні загально площею 63,3 кв.м., водонапірну башта, що належать фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

За ч. 1 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема шляхом проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. (ч.ч. 1, 2, 5 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження").

Як встановлено судом, 01.12.2011 року державним виконавцем Здолбунівського районного відділу державної виконавчої служби проведено опис майна боржника і накладення на нього арешту, про що свідчить Акт. (а.с. 137)

Згідно з вказаним Актом описано і накладено арешт на комплекс складських приміщень за планом:

- Б1 - будівля приймального заготівельного пункту загальною площею 53,6 кв.м.,

- В1 - будівля засолочного цеху загальною площею 312,5 кв.м.,

- Г1 - будівля складу загальною площею 1198,6 кв.м.,

- Д1 - будівля котельні загальною площею 190,4 кв.м.,

- Е - будівля конюшні загально площею 63,3 кв.м.,

- Є - водонапірна башта.

Для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста (у разі необхідності - кількох експертів або спеціалістів), а для оцінки майна (майнових прав) - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання, а також у разі потреби - перекладача. У постанові про призначення експерта або спеціаліста, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, перекладача зазначаються питання, на які ці особи повинні надати письмовий висновок (звіт), або з якої мови слід здійснити переклад, або вид та характеристика майна, яке необхідно ідентифікувати, оцінити тощо, строки здійснення відповідних дій. У постанові обов'язково зазначається попередження про відповідальність, зокрема для суб'єкта оціночної діяльності (оцінювачу) - за недостовірну чи необ'єктивну оцінку майна (п. 8 Наказу Мін'юсту від 02.04.2012 року № 512/5 "Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень").

11.04.2016 року старшим державним виконавцем Здолбунівського районного відділу державної виконавчої служби винесено постанову про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання у виконавчого провадженні - ПП "Експерт-Рівне-Консалт" (а.с. 139), яка учасниками виконавчого провадження, і зокрема, скаржником, не оскаржена і є чинною.

У силу вимог ч. 1 ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження" визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

24.10.2016 року ПП "Експерт-Рівне-Консалт" підготовлено звіт про оцінку комплексу 6 (шести) будівель та споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до вказаного звіту вартість майна станом на дату оцінки - 24.10.2016 року становить 103 749 грн..

Вказаний звіт підписано оцінювачем В.В. Трушем та директором ПП "Експерт-Рівне-Консалт" Р.І. Кеда.

За ч. 3 ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна рекомендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим державним виконавцем.

25.11.2016 року Здолбунівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області направив на адресу боржника та стягувача повідомлення про проведену оцінку майна та його вартість.

Відповідно до ч. 4 ст. 58 ЗУ "Про виконавче провадження" у разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, державний виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна. Витрати, пов'язані з рецензуванням звіту, несе сторона, яка заперечує проти результатів оцінки. У разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

У силу вимог ч. 4 ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження" у разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

Яке вбачається з наведеної норми, оскарженню у судовому порядку підлягає оцінка, визначена за результатами рецензування.

У свою чергу, позивачем (стягувачем) оскаржено оцінку, яка станом на дату подання скарги рецензування не пройшла.

В матеріалах скарги відсутні заперечення на звіт про оцінку нерухомого майна та прохання призначення рецензування звіту про оцінку описаного та арештованого майна боржника.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності.

При цьому ст. 33 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що спори, пов'язані з оцінкою майна, майнових прав, вирішуються в судовому порядку.

Отже, звіт та рецензія є результатами практичної діяльності фахівців-оцінювачів з визначених питань та не є актами державного чи іншого органу, а лише документами, якими такі результати оформлені.

Тобто звіт не може бути предметом оскарження у судовому порядку, оскільки оскаржити можливо лише саму оцінку.

Суд вважає за необхідне також зазначити таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

За ч. ч. 1, 2 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Вищий господарський суд України у постанові пленуму від 17.10.2012р. №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" зауважив, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона належними і допустимими доказами повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладені обставини, подана скаржником скарга не містить жодного посилання на норми законодавства, зокрема Законів України "Про державну виконавчу службу", "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", які визначають порушення державним виконавцем дій при здійсненні виконавчого провадження по даній справі.

За таких обставин вимоги боржника щодо визнання незаконними дій старшого державного виконавця Здолбунівського районного відділу ДВС та зобов'язання старшого державного виконавця відділу ДВС призначити повторну експертизу для визначення ринкової вартості заставного майна до задоволення не підлягають.

Таким чином, зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні скарги в повному обсязі.

Керуючись ст. 86, ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

УХВАЛИВ :

У задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" на дії державного виконавця Здолбунівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області у справі №17/106 за позовом Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" в особі Рівненська філія АТ "Брокбізнесбанк" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості в сумі 201 143 грн. 56 коп. - відмовити .

Суддя Політика Н.А.