Постанова

від 15.03.2017 по справі 17/106

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"15" березня 2017 р. Справа № 17/106

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Розізнана І.В. ,

суддя Бучинська Г.Б.

секретар судового засідання Петрук О.В. ,

за участю представників сторін:

позивача- Борщ Н.М. (довіреність №821/03 від 24.02.2017р.);

відповідача- не з'явився;

відділу ОСОБА_1 (довіреність №2468/14.10-02 від 21.02.2017р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Позивача-Публічного акціонер-ного товариства Брокбізнесбанк в особі Рівненської філія АТ Брокбізнесбанк на ухвалу гос-подарського суду Рівненської області від 02.02.2017р. за наслідками розгляду скарги на дії Відділу ДВС у справі № 17/106

за позовом Публічного акціонерного товариства Брокбізнесбанк в особі Рівненської

філії АТ Брокбізнесбанк м.Київ

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 м.Рівне

про стягнення 201 143 грн. 56 коп. кредитної заборгованості,-

Представникам роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 22, 28 Господарського про-цесуального кодексу України. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу за-явлено не було. Заяви про відвід суддів не надходило.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 02.02.2017р. у справі №17/106 (суддя Політика Н.А.) відмовлено у задоволенні скарги Позивача на дії Здолбунівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області (надалі в тексті - Відділ ДВС) за позовом Публічного акціонерного товариства Брокбізнесбанк в особі Рівненської філії АТ Брокбізнесбанк (надалі в тексті - Банк) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (надалі в тексті - Підприємець) про стягнення 201 143 грн. 56 коп. кредитної заборгованості.(арк.матеріалів оскарження 58-65).

Ухвала вмотивована тим, що в силу вимог ч.4 ст.58 Закону України Про виконавче провад-ження , у разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлен-ня. Таким чином, оскарженню у судовому порядку підлягає оцінка, визначена за результатами ре-цензування. У свою чергу, Позивачем (стягувачем) оскаржено оцінку, яка станом на дату подання скарги рецензування не пройшла. В матеріалах скарги відсутні заперечення на звіт про оцінку не-рухомого майна та прохання призначення рецензування звіту про оцінку описаного та арештова-ного майна боржника. Так, суд першої інстанції зробив висновок, що звіт та рецензія є результата-ми практичної діяльності фахівців-оцінювачів з визначених питань та не є актами державного чи іншого органу, а лише документами, якими такі результати оформлені. Тобто звіт не може бути предметом оскарження у судовому порядку, оскільки оскаржити можливо лише саму оцінку.(арк.-матеріалів оскарження 63-64).

Не погоджуючись із винесеною ухвалою, Позивач подав скаргу до Рівненського апеляцій-ного господарського суду, в якій просить поновити строк на подання апеляційної скарги, ухвалу господарського суду Рівненської області від 02.02.2017р. у даній справі скасувати та прийняти но-ве рішення, яким задоволити скаргу на дії Відділу ДВС.(арк.матеріалів оскарження 72-74).

Апелянт вважає, що оскаржувана ухвала винесена судом із порушенням норм матеріально-го права. Зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що з жовтня 2016 року діє новий Закон України Про виконавче провадження , яким передбачено, що Виконавець повідомляє про резуль-тати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому доку-менті, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встанов-леним виконавцем. Зазначає, що суд неправомірно відхилив доводи Скаржника щодо неповноти проведеної оцінки через відсутність повного доступу експерта до об'єкта оцінки. Також вказує, що суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про зупинення реалізації нерухомого майна. Звертає увагу суду, що у порівнянні з іншими подібними об'єктами нерухомості вартість спірного об'єкта у с.Стеблівка Здолбунівського району значно занижена, що є підставою для скасування оцінки цього об'єкта.(арк.матеріалів оскарження 72-73).

Ухвалами Рівненського апеляційного господарського суду від 01.03.2017р. поновлено про-пущений строк та прийнято апеляційну скаргу Банку до провадження, справу призначено до розг-ляду.(арк.матеріалів оскарження 69, 70).

У зв'язку із перебуванням у відрядженні судді Мельника О.В. та на підставі розпорядження керівника апарату від 15.03.2017р. автоматизованою системою документообігу суду проведено ав-томатичну заміну складу колегії суддів, визначено колегію: головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Бучинська Г.Б., суддя Розізнана І.В. Колегія у даному складі 15.03.2017р. прийняла до провадження апеляційну скаргу Банку.(арк.матеріалів оскарження 94-96).

У день судового засідання 15.03.2017р. Відділ ДВС подав через канцелярію суду відзив, у якому просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.(арк.матеріалів оскарження 97-98).

Відповідач не забезпечив явку свого представника в призначене на 15.03.2017р. судове засі-дання, хоч про час і місце розгляду скарги був повідомлений у встановленому порядку.(арк.мате-ріалів оскарження 90-92).

Проте, оскільки, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у даній справі від 01.03.2017р. явка представників сторін не визнавалась обов'язковою та з врахуванням 15-тиден-ного строку розгляду апеляційної скарги на ухвалу, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу по суті.(арк.матеріалів оскарження 70).

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів оскарження, 07 вересня 2009 року Публічне акціонерне товарис-тво Брокбізнесбанк в особі Рівненської філії АТ Брокбізнесбанк (надалі в тексті - Банк) звер-нулося з позовом до підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором 150 000 грн. 00 коп. основного боргу по кредиту; 14 742 грн. 90 коп. забор-гованості по відсоткам за період з 10.02.2009р. по 31.07.2009р., 723 грн. 27 коп. неустойки за прост-роченими відсотками за період з 10.02.2009р. по 30.07.2009р., 15 грн. 39 коп. за простроченим кре-дитом за період з 23.07.2009р. по 30.07.2009р., 900 грн. комісії за обслуговування кредитної лінії та 34 762 грн. 20 коп. штрафу, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки згідно іпотечного договору №20КL-08/і від 07.05.2008 року.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 09.09.2009р. у справі №17/106 позов задоволено. Звернуто стягнення на заставлене за іпотечним договором №20КL- 08/і від 07.05.2008 року майно, а саме комплекс складських приміщень за планом: Б1 - будівля приймального заготіве-льного пункту загальною площею 53,6 м 2 , В1 - будівля засолочного цеху загальною площею 312,5 м 2 , Г1 - будівля складу загальною площею 1198,6 м 2 , Д1 - будівля котельні загальною площею 190,4 м 2 , Е - будівля конюшні загальною площею 63,3 м 2 та Є - водонапірна башта, які розташовані за адресою: Рівненська обл., Здолбунівський район, с.Стеблівка, вул.Шевченка, 4-А, і належать Підприємцю в рахунок погашення заборгованості перед Банком за кредитним договором №20КL-08 від 07.05.2008р. в сумі 201 143 грн. 56 коп. присуджено реалізацію майна провести в порядку виз-наченому договором іпотеки №20КL-08/і від 07.05.2008р. та законом. Крім того, присуджено до стягнення з Підприємця на користь Банку 2 011 грн. 44 коп. витрат по сплаті держмита та 118 грн. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

На виконання даного рішення місцевим господарським судом 23.09.2009р. видано наказ № 17/109.(арк.матеріалів оскарження 35).

28.01.2011р. Відділом ДВС відкрито виконавче провадження №23364337 з примусового ви-конання наказу суду від 23.09.2009р. №17/106.

У грудні 2011р. проведено опис та накладено арешт на заставлене за іпотечним договором майно, а саме комплекс складських приміщень, що належав Відповідачеві.(арк.матеріалів оскар-ження 36-37).

Відділ ДВС 11.04.2016р. в рамках виконавчого провадження №23364337 виніс постанову про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні для визначення вартості майна.(арк.матеріалів оскарження 38).

Матеріалами оскарження стверджено, що 28.11.2016р. Банк отримав повідомлення Відділу ДВС від 25.11.2016р. №9250/09-40 про те, що згідно Звіту про оцінку майна, вартість комплексу шести будівель та споруд, які належать Підприємцю, становить 103 749 грн. крім того, у повідом-ленні зазначено, що згідно ч.5 ст.57 Закону України Про виконавче провадження у разі якщо сто-рони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

Так, з матеріалів оскарження вбачається, що 08.12.2016 року Банк в порядку ст.121 2 ГПК України звернувся до господарського суду Рівненської області зі скаргою, в якій просить : визнати незаконними дії старшого державного виконавця Здолбунівського районного відділу державної ви-конавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_3; зобов'язати старшого державного виконавця Здолбунівського районного відділу дер-жавної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_4 призначити повторну експертизу для визначення ринкової вартості заставного майна, а саме: комплексу складських приміщень, який знаходяться за адресою: Рівненська об-ласть, Здолбунівський район, с.Стеблівка, вул.Шевченка, 4-А.(арк. матеріалів оскарження 1-4).

Вказана скарга на дії Відділу ДВС обґрунтована тим, що експертом було обстежено лише зовнішні параметри об'єкту, а до внутрішніх приміщень експерту не було забезпечено доступ, у зв'язку із чим експерт був позбавлений можливості надати більш детальний опис та оцінку неру-хомого майна.

Крім того, 10.01.2017р. від Банку до суду першої інстанції надійшло клопотання про зупи-нення реалізації майна, в якому останній просить суд зупинити реалізацію арештованого майна, а саме: реєстраційний номер лота - 190317 комплексу складських приміщень, що знаходиться за ад-ресою: Рівненська область, Здолбунівський район, с.Стеблівка, вул.Шевченка, 4-А, до розгляду справи по суті.(арк.матеріалів оскарження 28-29).

Матеріали оскарження також містять копію листа Державного підприємства Сетам від 27.12.2016р. №7389/18-18-16, адресованого Підприємцю, Банку та Відділу ДВС, яким повідомляє-ться про проведення 23.01.2017р. о 09:00 год. електронних торгів з реалізації лота №190317 - ком-плексу складських приміщень, який знаходяться за адресою: Рівненська область, Здолбунівський район, с.Стеблівка, вул.Шевченка, 4а. початкова ціна продажу 103 749 грн.(арк. матеріалів оскар-ження 41).

Як вже зазначалося вище, ухвалою від 02.02.2017р. господарський суд Рівненської області не погодився з доводами Банку та відмовив у задоволенні скарги на дії Відділу ДВС.(арк. матеріа-лів оскарження 58-65).

Перевіривши дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства при винесенні ос-каржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга безпідставна і не підлягає задо-воленню, з огляду на наступне:

Право Позивача (стягувача) очікувати на виконання, а обов'язок Відповідача (боржника) ви-конати дії, передбачені рішенням суду, що набрало законної сили, - є обов'язковим на всій терито-рії України. Рішення, ухвали, постанови господарського суду виконуються у порядку, встановлю-ному Законом України Про виконавче провадження .(ст.124 Конституції України, ст.115 ГПК Ук-раїни).

Стаття 121 2 ГПК України встановлює право стягувача, боржника або прокурора подати ска-ргу на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів.

Предметом скарги є дії державного виконавця та недійсність звіту про оцінку майна.

Переглядаючи оскаржувану ухвалу, колегія суддів звертає увагу, що з 05 жовтня 2016р. від-носини сторін на стадії виконання рішення регулює Закон України Про виконавче провадження в новій редакції від 02 червня 2016р. №1404-VIII (надалі в тексті - Закон).

Так, частиною 2 Перехідних положень передбачено, що з дня набрання чинності цим Зако-ном, втрачає чинність зокрема, Закон України Про виконавче провадження (Відомості Верховної Ради України, 1999р., №24, ст.207 із наступними змінами), крім статті 4, яка втрачає чинність через три місяці з дня набрання чинності цим Законом.

Крім того, передбачено, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону. Майно, передане на реалізацію до набрання чинності цим Законом, продовжує реалізовуватися у порядку (у тому числі за вартістю), що діяв до набрання чинності цим Законом. Якщо оцінка (уцінка) арештованого майна не проведена до набрання чинності цим Законом, вона проводиться в порядку, визначеному цим Законом . Скарги на рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, подані в установленому законом порядку до набрання чинності цим Законом, розглядаються у строки та по-рядку, що діяли до набрання чинності цим Законом.(пункти 7, 8, 10 Перехідних положень Закону).

Матеріали справи свідчать, що 11.04.2016р. старшим державним виконавцем Відділу ДВС винесено постанову про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарю-вання у виконавчого провадженні - Приватне підприємство Експерт-Рівне-Консалт , проте дого-вір з останнім на проведення оцінки спірного майна №161024/3 державний виконавець уклав лише 24.10.2016р., а 25.11.2016р. оцінювач надав Звіт про оцінку.(арк.матеріалів оскарження 8, 38).

Правовий аналіз зазначених обставин і вищевикладених норм надає колегії суддів підстави для висновку про безпідставне застосування місцевим судом під час розгляду скарги від 08.12. 2016р. положень ст.58 Закону України від 21 квітня 1999р. Про виконавче провадження , оскільки у даному випадку скарга на дії державного виконавця щодо реалізації арештованого майна, які фак-тично вчинені після набрання чинності Законом від 05.10.2016 року - повинна розглядатись в по-рядку, визначеному цим Законом.

Тому, апеляційний суд приймає до уваги, що відповідно до ст.1 Закону, виконавче провад-ження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рі-шень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Визначення вартості майна боржника, згідно ст.57 Закону, здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також зас-таводержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржни-ка не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ни-ми вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку май-на має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визна-чення вартості майна.

Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна , транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання. У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для про-ведення оцінки майна.

Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку . У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають пра-во оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлен-ня . Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештовано-го майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебу-вання такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупи-няє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом. Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні є дійсним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно. Якщо строк дійсності звіту про оцінку майна закінчив-ся після передачі майна на реалізацію, повторна оцінка такого майна не проводиться.

Стаття 33 ГПК України встановлює обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Звертаючись зі скаргою на дії державного виконавця, Банк зазначає, що експертом було об-стежено лише зовнішні параметри, а до внутрішніх приміщень не забезпечено доступ, що робить неповним звіт про оцінку майна та зумовило значне заниження вартості об'єктів. Одним з доводів Скаржника є посилання на подібні приміщення зі значно вищою вартістю у м.Дубно, м.Костопіль, м.Радивилів, с.Голубне Березнівського району. Оскаржуючи дії державного виконавця, Банк вва-жає, що останній допустив у своїй роботі порушення законного права стягувача на реалізацію арештованого майна за ринковою ціною.

При цьому, стягувачем оспорюється саме результат оцінки майна.

Одним з доводів апеляційної скарги є відмова судом першої інстанції у задоволенні клопо-тання Банку про зупинку реалізації майна.

Розглядаючи дану скаргу, колегія суддів звертає увагу, що Звіт про оцінку майна складено 24.11.2016р., при проведенні оцінки суб'єкт оціночної діяльності керувався Законом України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні , для проведення оцінки майна використовувалися порівняльний та дохідний методичні підходи та в результаті визначено ринкову вартість об'єкта нерухомості в сумі 103 749 грн. На сторінці 4 Звіту міститься примітка про не забезпечення оцінювачеві доступу до внутрішніх приміщень, разом з тим вказаний звіт міс-тить застереження про неможливість трактування його окремих частин, а тільки у зв'язку із повним текстом, приймаючи до уваги всі припущення і обмеження, які там містяться.(арк.матеріалів ос-карження 8, 9).

Тому, колегія суддів вважає, що Скаржник не довів факту порушення вимог Закону при скла-денні звіту про оцінку майна. При цьому, відхиляються доводи Банку що подібні приміщення про-даються за значно вищою вартістю у м.Дубно, м.Костопіль, м.Радивилів, с.Голубне Березнівського району, оскільки вказана інформація отримана Банком з інтернет-порталу оголошень OLX, який не є офіційним джерелом визначення ринкової вартості. Крім того, порівняння ринкової вартості при-міщень у районних центрах області і нерухомих об'єктів у селах не є обґрунтованим.(арк.матеріа-лів оскарження 11-18).

Колегія суддів апеляційного суду також відхиляє як необґрунтоване посилання Банку на від-мову у задоволенні клопотання про зупинку реалізації майна, оскільки з пояснень представника Банку та державного виконавця Відділу ДВС (арк.матеріалів оскарження 102), а також з листа ДП Сетам від 27.12.2016р. №7389/18-18-16, адресованого Підприємцеві, Банку та Відділу ДВС вба-чається, що електронні торги проводилися 23.01.2017р. о 09:00 год. і станом на дату винесення ос-каржуваної ухвали 02.02.2017р. спірне майно вже було реалізоване.

При цьому, у прохальній частині і скарги на дії державного виконавця, і апеляційної скарги на ухвалу - Банк просить визнати незаконними дії державного виконавця Відділу ДВС (арк.матері-алів оскарження 4, 74-зворот), проте не наводить жодної норми, яку порушив державний викона-вець. Колегія суддів також зауважує, що 11.04.2016р. під час здійснення виконавчого провадження №23364337 державний виконавець виніс постанову про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності для визначення вартості майна.(арк.матеріалів оскарження 38). Попри те, що договір із суб'єктом оціночної діяльності укладено лише 24.10.2016р., а впродовж шести місяців на виконан-ня зазначеної постанови Відділ ДВС не вчинив жодної дії - бездіяльність останнього щодо затягу-вання оцінки та подальшої реалізації майна не була оскаржена стягувачем.

Всі інші доводи Скаржника не знайшли свого підтвердження матеріалами оскарження ух-вали.

Як зазначалось вище, переглядаючи ухвалу у даній справі, колегія суддів встановила, що відмовлюючи в задоволенні скарги від 08.12.2016р. суд першої інстанції безпідставно застосував норми Закону України 21 квітня 1999 року Про виконавче провадження №606-XIV, який втратив чинність 05.10.2016р. - ще до укладення договору із суб'єктом оціночної діяльності 24.10.2016р., що є порушенням норм матеріального права. При цьому, матеріалами оскарження стверджується, що і Банк, і Відділ ДВС посилались саме на Закон у новій, чинній редакції.

Разом з тим, підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду згідно пункту 4 частини 1 статті 104 ГПК України - є, зокрема, порушення або неправильне застосу-вання норм матеріального чи процесуального права. Проте, судовий акт підлягає скасуванню лише за умови, якщо таке порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуаль-ного права призвело до прийняття неправильного судового рішення . Законне, обґрунтоване і пра-вильне по суті й справедливе рішення суду не може бути скасовано з одних лише формальних мір-кувань. Такої ж позиції дотримується Вищий господарський суд України, що знайшло відображен-ня у постанові від 08.10.2014р. по справі №924/275/14.

Тому, не підлягає скасуванню судове рішення, якщо його резолютивна частина є правиль-ною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрун-товані у мотивувальній частині рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у частині 5 пункту 12 постанови Пленуму Вищого гос-подарського суду України від 17.05.2011р. №7 Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарсьго процесуального кодексу України .

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім пе-реконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, доводи Скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним су-дом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуаль-ного кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали, тому суд апеляційної інстан-ції вважає, що ухвалу місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105, 106, 121 2 Господарського процесуа-льного кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1 . Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Брокбізнесбанк в особі Рів-ненської філія АТ Брокбізнесбанк на ухвалу господарського суду Рівненської області від 02.02. 2017р. у справі №17/106 залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

2 .Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

3 . Матеріали оскарження справи №17/106 повернути до господарського суду Рівненської об-ласті.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Бучинська Г.Б.