Ухвала

від 31.01.2017 по справі 810/7168/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/7168/14 Головуючий у 1-й інстанції: Лиска І.Г. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

31 січня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.,

за участю секретаря Понсе Кашоіди О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві (без фіксування технічними засобами) апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Пересувна механізована колона - 43 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства Пересувна механізована колона - 43 до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство Пересувна механізована колона-43 (далі - Позивач, ПрАТ ПМК-43 ) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - Відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.07.2014 року №0002942202 та №0002932202.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 15 січня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2015 року в задоволенні апеляційної скарги Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області відмовлено, постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 січня 2015 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 червня 2016 року касаційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області задоволено частково, постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 січня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2015 року у справі №810/7168/14 скасовано. Справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.

Відповідно ч.6 ст.12 КАС України під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, крім випадків неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).

Особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, однак в судове засідання не з явилися.

Позивачем подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв язку з відрядженням голови правління та юриста Товариства до м.Луганська; доказів на підтвердження вказаної обставини до клопотання не додано.

Колегія суддів вважає вказану причину неявки до суду неповажною, з огляду на те, Позивач є юридичною особою і не позбавлений можливості вирішити питання щодо представництва у встановленому законом порядку.

За приписами ч. 4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

Враховуючи, що особиста участь представників сторін у судовому засіданні не визнана обов'язковою, колегія суддів вважає можливим проводити розгляд апеляційної скарги за їх відсутності.

Згідно ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Солом'янською районною в місті Києві державною адміністрацією 03.01.1996 року Приватне акціонерне товариство Пересувна механізована колона - 43 зареєстроване як юридична особа.

Позивач перебуває на обліку в органах державної податкової служби як платник податків з 11.01.1996 року за №40-АТ, також зареєстрований як платник податку на додану вартість; з 23 листопада 2011 року перебуває на обліку у Відповідача.

З 24.06.2014 року по 01.07.2014 року посадовими особами Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області на підставі наказу від 24.06.2014 року №371 та згідно з п.п.78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ ПМК-43 (код за ЄДРПОУ 05408199) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Гатіора (код за ЄДРПОУ 38091733) та ТОВ Грант Тайм (код за ЄДРПОУ 38123047) за період з 01.04.2011 року по 31.03.2014 року.

В ході проведення перевірки встановлено, що Позивачем допущено порушення: п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого Позивачем занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2593430 грн., у тому числі за ІІ-ІІІ квартали 2012 року - 112907 грн. (ІІІ квартал 2012 року - 112907 грн.), за ІІ-ІV квартали 2012 року - 297334 грн. (ІV квартал 2012 року - 184427 грн.), за 2013 рік - 2296096 грн.;

п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого Позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 2700118 грн., у тому числі за вересень 2012 року в сумі 107530 грн., за жовтень 2012 року в сумі 31750 грн., за листопад 2012 року в сумі 70795 грн., за грудень 2012 року в сумі 73100 грн., за січень 2013 року в сумі 222290 грн., за лютий 2013 року в сумі 26295 грн., за березень 2012 року в сумі 71895 грн., за квітень 2013 року в сумі 1118740 грн., за травень 2013 року в сумі 203293 грн., за червень 2013 року в сумі 36450 грн., за липень 2013 року в сумі 511440 грн., за серпень 2013 року в сумі134090 грн., за вересень 2013 року в сумі 46590 грн., за жовтень 2013 року в сумі 45860 грн.

За результатами перевірки складено акт від 08.07.2014 року №1476/22-00/5408199, на підставі якого суб'єктом владних повноважень прийнято податкові повідомлення-рішення форми Р від 30.07.2014 року: №0009242202, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 3890145 грн., з яких: 2593430 грн. - за основним платежем; 1296715 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; №0002932202, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 4050177 грн., з яких: 2700118 грн. - за основним платежем; 1350059 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) визначено, що витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За приписами підпункту 14.1.36 цієї ж статті Кодексу господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності пункту 138.1. статті 138 Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп.138.1.1. п.138.1. ст.138 Податкового кодексу України).

Абзацом 1 пункту 138.2. статті 138 Кодексу передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, платнику податку дозволяється формувати витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Слід зазначити, що документи, які не мають статусу первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її спрямування на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Кодексу визначено, що податковим кредитом визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

У відповідності до підпункту а пункту 198.1. статті 198 Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За приписами пункту 198.2. статті 198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3. ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно п.198.6. ст.198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

З матеріалів справи вбачається, що 01 вересня 2012 року між ТОВ Гатіора (Постачальник) та ПАТ ПМК-43 (Покупець) укладено договір поставки №28, яким встановлено, що Постачальник зобов'язується на замовлення Покупця поставити грунт суглинки-супісь за доставкою до с.Ревне Київської області; замовник зобов'язується прийняти та оплатити товар, відповідно до умов даного Договору.

На підтвердження виконання умов вказаного договору Позивачем надано копії платіжних доручень, податкові накладні, рахунки-фактури, видаткові накладні.

03 січня 2013 року між ТОВ Грант Тайм (Постачальник) та ПАТ ПМК-43 (Покупець) укладено договір поставки №03, за яким Постачальник зобов'язується на замовлення Покупця поставити грунт суглинки-супісь з доставкою до с.Ревне Київської обл.; покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар відповідно до умов даного Договору.

На підтвердження виконання умов вказаного договору Позивачем надано копії платіжних доручень, податкові накладні, рахунки на оплату, видаткові накладні.

Також, Позивачем надано до матеріалів справи договір підряду №31 від 09 грудня 2009 року укладений між Головним управління комунального господарства виконавчого органу (Київської міської державної адміністрації) (Замовник) та ВАТ ПМК-43 (Генпідрядник), згідно умов якого Замовник доручає, а Генпідрядник бере на себе зобов'язання на власний ризик виконати будівельно-монтажні роботи по об'єкту Реконструкція дамб мулових полів №1,2 Бортницької станції аерації відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації в термін, встановлений календарним планом, що є невід`ємною частиною цього договору.

Вищим адміністративний суд України в ухвалі від 29 червня 2016 року звернуто увагу на те, що під час нового розгляду справи суду слід дослідити докази, які б підтверджували факт виконання господарських зобов'язань, з'ясувати їх економічний зміст та господарську мету, встановити рух активів при здійснення господарських зобов'язань, а також використання отриманих благ у господарській діяльності позивача.

На виконання вказівки Вищого адміністративного суду України судом першої інстанції витребовувались у Позивача докази щодо товарності поставок; завантаження, вивантаження, перевезення товару; інформації щодо транспорту та супровідних документів, інформацію щодо плану виконання робіт; сертифікати, свідоцтва, страхові листи, довіреності осіб, які здійснювали перевезення; прийняття виконання будівельних робіт, кошториси, результати будівництва чи реконструкції інформації щодо економічної вигоди, чи руху активів підприємства на період будівництва, використання прибутку у власній діяльності.

Позивачем надано лише проектну документацію, технічні звіти, креслення щодо виконання: Реконструкції дамб мулових полів Бортницької станції аерації .

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані докази є лише проектною документацією і не підтверджують реальність будь-яких господарських операцій; так само як із актів приймання виконаних будівельних робіт неможливо встановити використання суглинку-супісь у господарській діяльності, який придбавався Позивачем у контрагентів.

Крім того, відповідно акта ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 16.04.2014 року №1057/2659/22-02/38123047 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Грант Тайм (код за ЄДРПОУ 38123047) щодо підтвердження господарських відносин із постачальниками та покупцями за період з 01.02.2013 року по 28.02.2014 року та акта ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 20.03.2014 року №148/26-56-22-01-03/38091733 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Гатіора (код за ЄДРПОУ 38091733) щодо господарських взаємовідносин із платниками податків за період з 01.01.2013 року по 31.01.2014 року , вказані товариства не знаходяться за юридичними адресою та не мають адміністративно-господарських можливостей, необхідних для виконання взятих на себе зобов'язань.

Відповідачем отримано повідомлення від Міністерства доходів і зборів України щодо внесення запису до ЄРДР 25.03.2014 року за №3201410000000036 про вчинення рядом СГД кримінального правопорушення, що мають ознаки злочину, передбаченого ст.205 Кримінальним кодексом України, в якому зазначено про факт надання послуг по незаконному формуванню податкового кредиту.

Відсутність окремих первинних документів не є безумовною підставою вважати господарську операцію такою, що не відбулася та/або є безтоварною.

Положеннями ст.71 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Про витребування доказів або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про відмову у витребуванні доказів окремо не оскаржується . Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за наслідками розгляду справи.

Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

Суд може збирати докази з власної ініціативи.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Судом першої інстанції вжито заходів для витребування відповідних доказів.

Однак, Позивачем такі докази не надано та відповідно в адміністративній справі відсутні докази щодо фізичних, технічних, технологічних можливостей контрагентів до вчинення дій, що становлять зміст господарської операції, зокрема щодо наявності кваліфікованого персоналу, основних фондів, в тому числі й транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо, можливості здійснення операції з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки; наявності господарської мети при вчиненні відповідної господарської операції платника податку (відомості щодо подальшого продажу, використання придбаного товару тощо).

Отже, з урахуванням встановлених обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що обставини реального здійснення спірних господарських операцій не підтверджено, а тому податкові повідомлення-рішення від 30.07.2014 року № 0002942202 та № 0002932202 є правомірними та скасуванню не підлягають.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог є обґрунтованим та законним, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно п.1 ч.1 ст.198, ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, оскаржуване судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Пересувна механізована колона - 43 залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Ухвала складена в повному обсязі 06 лютого 2017 року.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Троян Н.М.

Костюк Л.О.