Рішення

від 02.02.2017 по справі 910/22919/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2017Справа №910/22919/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Аквавіта-Тур

До Приватного акціонерного товариства Гамалія

Про стягнення 36 439,42 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Манусов О.Г.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Аквавіта-Тур (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства Гамалія (далі - відповідач) про стягнення 26 439,42 грн., з яких: 3 109,04 грн. - 3% річних, 33 333,38 грн. - інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.16. порушено провадження у справі № 910/22919/16 та призначено її до розгляду на 18.01.17.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.17. розгляд справи було відкладено на 02.02.17.

Позивачем в судовому засіданні 02.02.17. було підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 02.02.17. повторно не з'явився, письмового відзиву на позов та контррозрахунку ціни позову не надав, проте, 01.02.17. через відділ діловодства суду подав заяву про продовження строку вирішення спору в даній справі на п'ятнадцять днів, фіксацію судового процесу технічними засобами, відкладення розгляду справи, в якому вказав на те, що заперечує свою відповідальність, оскільки частина зобов'язань ним була виконана.

Позивач в судовому засіданні 02.02.17. проти відкладення розгляду справи заперечував.

Розглянувши в судовому засіданні 02.02.17. клопотання відповідача про відкладення розгляд справи, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.

Клопотання обґрунтовано зайнятістю повноважного представника відповідача в судовому засіданні Печерського районного суду міста Києва.

До клопотання відповідачем не додано належних доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини, на які заявник посилається як на підставу відкладення розгляду справи.

Крім того, суд повторно зазначає, що в матеріалах справи № 910/22919/16 міститься довіреність № 96 від 04.10.16., яка видана ОСОБА_2 на представництво інтересів Приватного акціонерного товариства Гамалія у справі № 910/15102/16 , а не на представництво інтересів відповідача у справі № 910/22919/16.

Згідно ч. 3 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України, представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації (за наявності).

Враховуючи те, що клопотання про відкладення розгляду справи подане особою, яка не має на те повноважень.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Клопотання відповідача про продовження строку вирішення спору в даній справі задоволенню не підлягає з підстав того, що за приписами ч. 1 ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Неявка представника відповідача в судові засідання, невиконання ним вимог ухвал суду в даній справі, не є винятковим випадком для продовження строку розгляду спору.

Крім того, судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 910/22919/16.

В судовому засіданні 02.02.17. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.07.14. між позивачем (далі - Агент) та відповідачем (далі - Субагент) було укладено Агентський договір щодо реалізації авіаперевезень № 29/07/14-RTS (далі - Договір), за умовами якого (п. 1.1) Агент доручає, Субагент зобов'язується самостійно здійснювати бронювання та продаж електронних квитків у сфері пасажирських авіаперевезень, що здійснюються Авіакомпаніями (авіаперевізниками, які надають послуги з регулярних пасажирських перевезень), через систему RTS Агента в системі бронювання Амадеус, відповідно до умов Договору.

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 8.1 з 29.07.14. по 28.07.15.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

Субагент здійснює всі розрахунки з Агентом в безготівковій формі. Вартість квитка встановлюється Авіакомпаніями та зазначається в системі бронювання Амадеус. Субагент перераховує на поточний рахунок Агента оплату за продані квитки у розмірі Повної вартості Квитка (вартість Квитка, що складається з тарифу та різних зборів, комісій, в т.ч. ПДВ, яка визначена в системі бронювання Амадеус на дату оформлення Квитка) та Сервісного збору Агента (грошові кошти, які Агент доручає, а Субагент зобов'язується стягувати з пасажиру разом з Повною вартістю Квитка. Розмір Сервісного зору Агента встановлюється Агентом самостійно та зазначається в Договорі), на підставі рахунку Агента, не пізніше наступного банківського дня з дати виставлення рахунку за мінусом винагороди Субагента. Субагент має право реалізовувати квитки по більш високій ціні, ніж вказана у системі бронювання. Винагорода Субагента становить різницю між більш вигідною ціною реалізації та ціною, що міститься в системі бронювання Амадеус (п. п. 4.1-.4.3 Договору).

Відповідачем було виставлено позивачу рахунки-фактури: № СФ-1401923 від 18.08.14. на суму 143 358,00 грн., № СФ-1401956 від 22.08.14. на суму 53 915,00 грн., СФ-1401975 від 26.08.14. на суму 166 928,00 грн., № СФ-1402060 від 02.09.14. на суму 94 315,00 грн.

Відповідачем такі рахунки було оплачено з простроченням, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками по особовому рахунку позивача.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою № 43/2111 від 21.11.16. сплатити 3% річних та інфляційні втрати за несвоєчасну оплату по Договору.

В зв'язку з тим, що відповідачем несвоєчасно здійснено оплату по Договору за означеними вище рахунками-фактурами, позивач нарахував 3% річних, інфляційні втрати та звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. Про судове рішення рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідач своїм право на подачу письмового відзиву не скористався, обґрунтування своєї правової позиції в справі не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

За своєю правовою природою Договір є договором комерційного посередництва (агентським договором).

Відповідно до статті 295 Господарського кодексу України комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє.

За правилами статті 297 Господарського кодексу України, за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідачем несвоєчасно оплачено вартість електронних квитків у сфері пасажирських авіаперевезень по вказаним вище рахункам-фактурам за Договором.

Отже, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 3 109,04 грн. - 3% річних, 33 333,38 грн. - інфляційних втрат.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

З огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем) (п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.13. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань ).

При здійсненні перерахунку 3% річних та інфляційних втрат судом встановлено, що при здійсненні розрахунку позивачем не враховано, що за рахунком-фактурою № СФ-1401956 від 22.08.14. на суму 53 915,00 грн. прострочення настало з 26.08.14., а не з 24.08.14., оскільки за приписами Договору Субагент перераховує на поточний рахунок Агента оплату за продані квитки на підставі рахунку Агента не пізніше наступного банківського дня з дати виставлення рахунку, а оскільки 22.08.14. - п'ятниця, то відповідач повинен був оплатити такий рахунок не пізніше 25.08.14. (понеділок), отже, прострочення наступило з 26.08.14. Крім того, по вказаному рахунку-фактурі період для нарахування 3% річних та інфляційних втрат закінчується 08.10.14., а не 09.10.14., оскільки саме 09.10.14.відповідач сплатив позивачу 53 915,00 грн., а в п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань наголошено на тому, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Отже, судом здійснено перерахунок 3% річних, інфляційних втрат та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3 095,75 грн. 3% річних та 33 322,77 грн. інфляційних втрат. 3% річних в розмірі 13,29 грн. та інфляційні втрати в розмірі 10,61 грн. нараховано безпідставно, а тому суд відмовляє в позові в цій частині.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Гамалія (03055, м. Київ, проспект Перемоги, б. 22; ідентифікаційний код 24252976) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Аквавіта-Тур (04070, м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, б. 3А, кв. 42; ідентифікаційний код 34538743) 3 095 (три тисячі дев'яносто п'ять) грн. 75 коп. 3% річних та 33 322 (тридцять три тисячі триста двадцять дві) грн. 77 коп. інфляційних втрат, 1 377 (одну тисячу триста сімдесят сім) грн. 21 коп. судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.02.17.

Суддя Т.М. Ващенко