Постанова

від 02.02.2017 по справі 910/4980/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2017 р. Справа№ 910/4980/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Смірнової Л.Г.

Дикунської С.Я.

секретар судового засідання Борух А.С.

за участю представників:

від позивача: Савельєв О.О. - за належним чином оформленою довіреністю;

від відповідача: Петренко В.В. - за належним чином оформленою довіреністю;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг "Авангард"

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2016р.

у справі №910/4980/16 (суддя Плотницька Н.Б.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Охоронна компанія "Кріс-Херсон"

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг "Авангард"

про стягнення 189 459,75 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Охоронна компанія "Кріс-Херсон" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг "Авангард" про стягнення 189 459,75 грн., з яких 103 092,13 грн. пені, 72 765,29 грн. інфляційних втрат та 13 602,33 грн. 3 % річних (враховуючи заяву про збільшення позовних вимог).

Обґрунтовуючи позов, позивач вказував на те, що його вимоги ґрунтуються на несвоєчасному виконанні відповідачем грошових зобов'язань з оплати охоронних послуг у строки та розмірі, які були узгоджені сторонами у договорі про надання охоронних послуг від 03.09.2014р. Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.03.2016р. у справі № 923/1464/16 заборгованість була стягнута з відповідача у примусовому порядку.

Вирішуючи спір Господарський суд міста Києва 12.12.2016р. позов задовольнив частково і стягнув з Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" на користь Приватного підприємство "Охоронна компанія "Кріс-Херсон" 72 765,29 грн. інфляційних втрат, 9 461,29 грн. 3% річних, 103 092,13 грн. пені, 2 779,78 грн. витрат по сплаті судового збору та 12 226,79 грн. по оплаті послуг адвоката. В іншій частині позову - відмовив.

Не погодившись з вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Агрохолдинг "Авангард" звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, відповідно до якої просило скасувати оскаржуване рішення повністю з мотивів невідповідності висновків суду нормам матеріального та процесуального права.

На думку скаржника, судом першої інстанції не були досліджені періоди нарахування штрафних санкцій, неправомірно відмовлено у застосуванні правил про позовну давність в частині стягнення пені, а при стягненні витрат по сплаті судового збору місцевий господарський суд вийшов за межі позовних вимог, так як вимоги щодо такого стягнення позивачем не заявлялись.

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2017р. вказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Кропивної Л.В., судді: Смірнова Л.Г., Дикунська С.Я.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2017р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг "Авангард" прийнято до розгляду та розгляд справи призначено на 02.02.2017р.

02.02.2017р. до Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому його представник просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 03.09.2014р. між Приватним підприємством "Охоронна Компанія "Кріс-Херсон" (позивач, охоронне агентство) та Публічним акціонерним товариством "Чорнобаївське" в особі філії "Чорнобаївське" (замовник) укладено договір про надання охоронних послуг за плату. За умовами договору замовник вносить плату щомісячно згідно протоколу погодження договірної ціни, що є додатком № 3 до договору. Об'єкт, який передається під охорону визначається в дислокації.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2016р. замінено Публічне акціонерне товариство „Птахогосподарство „Червоний прапор" на Публічне акціонерне товариство „Агрохолдинг Авангард" на підставі рішення чергових загальних зборів акціонерів ПАТ „Птахогосподарство „Червоний прапор" відповідно до протоколу №1 від 30.04.2016р.

Пунктом 7.3. договору та пунктом 1 протоколу узгодження договірної ціни на надання послуг з охорони об'єкта від 03.09.2014р. (додаток № 3 до договору), загальна сума щомісячної плати за даним договором складає 98 890,00 грн. без ПДВ.

За змістом пунктів 7,3 та 7.4. договору замовник вносить оплату щомісячно у розмірі 98 890,00 грн. без ПДВ до 10 числа місяця, що слідує за звітним.

Договір набирає чинності з 03.09.2014р. і діє до 03.09.2015р. (пункт 10.1 договору).

За приписами статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Вказуючи на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором, Приватне акціонерне товариство "Охоронна компанія "Кріс-Херсон" звернулось до господарського суду з вимогою про стягнення 277 730,00 грн. заборгованості. Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.03.2016р. у справі № 923/1464/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.08.2016р. та постановою Вищого господарського суду України від 02.11.2016р., стягнуто 277 730,00 грн. заборгованості, 3 500,00 грн. витрат на послуги адвоката та 4 165,95 грн. судового збору.

Згідно ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

На виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва був виданий наказ від 02.09.2016р. Грошове зобов'язання з оплати вартості наданих послуг відповідачу виконане в примусовому порядку 02.11.2016р.

Звертаючись з позовом у справі № 910/4980/16, позивач, посилаючись на прострочення виконання відповідачем зобов'язання по оплаті за договором, просив стягнути з відповідача пеню за загальний період з 18.03.2015р. по 10.02.2016р., 3% річних, нараховані за час існування заборгованості за загальний період з 10.10.2014р. по 02.11.2016р., та збитки від інфляції грошових коштів, починаючи з жовтня 2014р. по серпень 2016 року включно.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нормами пункту 1 ст.ст. 218, 230 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 5.7 договору передбачено, що у випадку несвоєчасної сплати замовником вартості послуг охоронного агентства, замовник зобов'язаний сплатити охоронному агентству пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми оплати за кожен день прострочення.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки, апеляційний суд встановив, що нараховані інфляційні втрати у розмірі 72 765,29 грн., 3% річні у розмірі 9 461,29 грн. та пеня у розмірі 103 092,13 грн. за заявлений період є арифметично вірними, відповідають приписам ст. 625 Цивільного кодексу України та умовам договору.

Відхиляючи доводи апелянта про незастосування судом першої інстанції наслідків спливу строку позовної давності до вимог про стягнення пені, про що було заявлено відповідачем у місцевому господарському суді, колегія суддів враховує таке.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 254 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України), а спливає у відповідні місяць та число останнього року строку, якщо строк визначений роками.

Відповідно до ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджується, що позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача пені, нарахованої за період з 18.03.2015р., а з позовом до суду першої інстанції звернувся 17.03.2016р. (відповідно до штемпеля поштового відділення на конверті), тобто в межах встановленого законом строку давності на вимоги про неустойку.

Отже, вимоги про стягнення нарахованої пені були заявлені у межах визначеного законом спеціального строку позовної давності.

Стосовно розподілу судових витрат у даній справі, зокрема, в частині покладення на відповідача понесених позивачем витрат на правову допомогу, слід зазначити наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

У пунктах 6.3, 6.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч. 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підтвердження своїх вимог в цій частині позивачем надано до матеріалів справи: копію договору про надання правової допомоги адвокатом від 09.03.2016р., акт здачі-прийняття наданих послуг з надання правової допомоги адвокатом від 02.12.2016р.; копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1 від 30.07.2003р., яке видане на ім'я Колєсніка Ігоря Володимировича; копію ордеру серії ХС№027594; копію квитанції до прибутково касового ордеру від 09.03.2016р. на суму 12 500,00 грн.

Вирішуючи питання про віднесення на відповідача витрат позивача за послуги адвоката, господарський суд має врахувати чи є розмір таких витрат співрозмірним порівняно з ціною позову.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Перевіривши співрозмірність заявлених витрат за послуги адвоката на відповідність вказаним критеріям, врахувавши ступінь складності справи та обсяг наданих адвокатом послуг, судова колегія вважає, що розмір заявлених витрат на відшкодування адвокатських послуг є співрозмірним із ціною позову та з вказаними обставинами, а тому підлягає стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Неспроможними судова колегія вважає твердження апелянта про вихід суду першої інстанції за межі позовних вимог при вирішенні питання судових витрат, адже таке стягнення не є вимогою позову.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про судовий збір , судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

З огляду на встановлене, судова колегія не вбачає підстав для скасування прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі, у зв'язку з чим апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг "Авангард" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2016р. у справі №910/4980/16 слід залишити без задоволення, а оскаржуваний судовий акт - без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на апелянта.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг "Авангард" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2016р. у справі №910/4980/16 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2016р. у справі №910/4980/16 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/4980/16 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Л.Г. Смірнова

С.Я. Дикунська