Постанова

від 04.04.2017 по справі 910/4980/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2017 року Справа № 910/4980/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіШевчук С.Р. (доповідач) суддівЄвсікова О.О., Кролевець О.А. розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Агрохолдінг Авангард" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2017 у справі№ 910/4980/16 Господарського суду міста Києва за позовомПриватного підприємства "Охоронна компанія "Кріс-Херсон" доПублічного акціонерного товариства "Агрохолдінг Авангард" простягнення 189 459,75 грн в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача: не з'явилися

- відповідача: не з'явилися

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2016 у справі № 910/4980/16 (суддя Плотницька Н.Б.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2017 (у складі головуючого судді Кропивної Л.В., суддів Смірнової Л.Г., Дикунської С.Я.) позов задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Агрохолдінг Авангард" на користь Приватного підприємства "Охоронна компанія "Кріс-Херсон" 72 765,29 грн інфляційних втрат, 9 461,29 грн 3% річних, 103 092,13 грн пені, 2 779,78 грн судового збору, 12 226,79 грн витрат з оплати послуг адвоката.

Не погоджуючись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями, ПАТ "Агрохолдинг Авангард" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 258 Цивільного кодексу України, ст. 4-5, ч. 1 ст. 33, ч. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, зазначаючи, що необхідно застосувати позовну давність до вимог про стягнення пені, а також на неправомірне стягнення з нього суми судового збору за розгляд позовних вимог, просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2017 у справі № 910/4980/16 та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач - ПП "Охоронна компанія "Кріс-Херсон", надало відзиви на касаційну скаргу, вважає її доводи необґрунтованими, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

04.04.2017 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справу, у зв'язку із зайнятістю представника в іншому судовому процесі, яке колегією суддів відхиляється з огляду на те, що скаржник не позбавлений права направити в судове засідання іншого свого представника.

Згідно з протоколом автоматичної зміни складу суду від 03.04.2017 проведено автоматичну зміну складу суду колегії суддів у справі № 910/4980/16 та визначено склад колегії суддів: Шевчук С.Р. - головуючий, Євсіков О.О., Кролевець О.А.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 03.09.2014 між Приватним підприємством "Охоронна Компанія "Кріс-Херсон" (позивач, охоронне агентство) та Публічним акціонерним товариством "Чорнобаївське" в особі філії "Чорнобаївське" (замовник) (правонаступником якого є ПАТ "Птахогосподарство "Червоний прапор", в подальшому зміненого на ПАТ "Агрохолдинг Авангард") укладено договір про надання охоронних послуг за плату. За умовами договору замовник вносить плату щомісячно згідно протоколу погодження договірної ціни, що є додатком № 3 до договору. Об'єкт, який передається під охорону визначається в дислокації.

Пунктом 7.3. договору та пунктом 1 протоколу узгодження договірної ціни на надання послуг з охорони об'єкта від 03.09.2014 (додаток № 3 до договору), загальна сума щомісячної плати за даним договором складає 98 890,00 грн без ПДВ.

За змістом пунктів 7.3. та 7.4. договору замовник вносить оплату щомісячно у розмірі 98 890,00 грн без ПДВ до 10 числа місяця, що слідує за звітним.

Договір набирає чинності з 03.09.2014 і діє до 03.09.2015 (пункт 10.1 договору).

За приписами статті 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що вказуючи на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором, ПП "Охоронна компанія "Кріс-Херсон" звернулось до господарського суду з вимогою про стягнення 277 730,00 грн заборгованості. Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.03.2016 у справі № 923/1464/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.08.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 02.11.2016, стягнуто 277 730,00 грн заборгованості.

На виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва був виданий наказ від 02.09.2016. Грошове зобов'язання з оплати вартості наданих послуг відповідачу виконане в примусовому порядку 02.11.2016.

Звертаючись з позовом у справі № 910/4980/16, позивач, посилаючись на прострочення виконання відповідачем зобов'язання по оплаті за договором, просив стягнути з відповідача (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) пеню за загальний період з 18.03.2015 по 10.02.2016 у розмірі 103 092,13 грн, 3% річних за період з 10.10.2014 по 02.11.2016 у розмірі 13 602,33 грн, та збитки від інфляції за період з жовтня 2014 року по серпень 2016 року включно у розмірі 72 765,29 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нормами пункту 1 ст.ст. 218, 230 Господарського кодексу України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.7 договору передбачено, що у випадку несвоєчасної сплати замовником вартості послуг охоронного агентства, замовник зобов'язаний сплатити охоронному агентству пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми оплати за кожен день прострочення.

Задовольняючи позовні вимоги, та здійснивши власний розрахунок 3% річних суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з відповідача підлягає до стягнення 9 461,29 грн 3% річних, 103 092,13 грн пені та 72 765,29 грн інфляційних втрат.

Щодо застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені, судами попередніх інстанцій вірно зазначено наступне.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 254 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України), а спливає у відповідні місяць та число останнього року строку, якщо строк визначений роками.

Відповідно до ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Відхиляючи доводи відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності до вимог про стягнення пені, судами встановлено, що також підтверджується матеріалами справи, що позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача пені, нарахованої за період з 18.03.2015, а з позовом до суду першої інстанції звернувся 17.03.2016, тобто в межах встановленого законом строку позовної давності до вимог про стягнення неустойки.

Вірним також є висновок апеляційного господарського суду, щодо безпідставного твердження відповідача про вихід суду першої інстанції за межі позовних вимог стосовно стягнення з відповідача судового збору за розгляд позовної заяви, оскільки розподіл судових витрат здійснюється господарським судом за результатом розгляду позовних вимог на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного вище, враховуючи, що відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання з оплати вартості наданих послу за договором про надання охоронних послуг від 03.09.2014, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 9 461,29 грн 3% річних, 103 092,13 грн пені та 72 765,29 грн інфляційних втрат.

З огляду на викладене та враховуючи, що скаржник в силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не довів в установленому законом порядку тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та оскільки в силу вимог ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових актів у справі № 910/4980/16.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Агрохолдінг Авангард" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2016 у справі № 910/4980/16 залишити без змін.

Головуючий суддя С.Р. Шевчук

С у д д я О.О. Євсіков

С у д д я О.А. Кролевець