Постанова

від 01.02.2017 по справі 926/587/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2017 р. Справа № 926/587/14

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Бойко С. М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

ОСОБА_1,

при секретарі судового засідання Фака С.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність від 25.10.2016р.);

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: ОСОБА_3 (довіреність від 27.01.2017р.);

від відповідача-3: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився;

розглянув апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю «Холодпродконтракт» б/н від 21.11.2016

на рішення господарського суду Чернівецької області від 01.11.2016, суддя - Ніколаєв М.І.,

у справі № 926/587/14

за позовом публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»

до відповідача-1 Чернівецької міської ради

відповідача-2 товариства з додатковою відповідальністю «Холодпродконтракт»

відповідача-3 Виконавчого комітету Чернівецької міської ради

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів управління Держгеокадастру у м. Чернівцях

про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради та державного акту на право постійного користування земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

постановою Вищого господарського суду України від 09.04.2015 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 та рішення господарського суду Чернівецької області від 09.07.2014 - скасовано, справу №926/587/14 направлено на новий розгляд до господарського суду Чернівецької області.

Вказана постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не дали оцінку твердженню позивача, що спірна земельна ділянка знаходиться в смузі відведення залізниці й відноситься до земель залізничного транспорту та перебуває у користуванні ДТГО "Львівська залізниця" в силу положень Земельного кодексу України, Закону України "Про транспорт" та Закону України "Про залізничний транспорт" . Також, зазначає, що судами не дано оцінку акту обстеження від 08.10.2013 щодо накладення двох земельних ділянок ВАТ "Холодпродконтракт", на яких знаходяться під'їздні колії №39,1 та №39,2, на колії, які знаходяться на балансі ПЧ-11, тобто не з'ясовано питання чи мало місце таке накладення.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 01.11.2016 позов задоволено частково. Визнано незаконним рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради №475/14 від 06.07.1999 року в частині передачі товариству з додатковою відповідальністю "Холодпродконтракт" земельної ділянки №1,№2 по вул. Коломийська, 9-Б (тепер - вул. Коломийська, 9В) у м.Чернівці, площею 0,1404 га, що накладається на смугу відведення залізниці. Визнано частково недійсним державний акт на право постійного землекористування №І-ЧВ 001344 від 14.01.2000 року в частині передачі товариству з додатковою відповідальністю Холодпродконтракт земельної ділянки №1, №2 по вул. Коломийській, 9-б (тепер - вул. Коломийська, 9В) у м. Чернівці, площею 0,1404 га, що накладається на смугу відведення залізниці. В задоволенні решти позову в частині вимог, що пред'явлено до Чернівецької міської ради - відмовлено.

Вказане рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що на земельних ділянках №1 та №2 відповідача-2 знаходяться під'їздні колії, які, як встановлено рішенням господарського суду Чернівецької області від 22.02.2016 року по справі 926/1829/15, перебувають в державній власності та неправомірно передані до статутного фонду ВАТ «Холодпродконтракт» , тому частина спірної земельної ділянки також належить до земель державної власності, а саме до земель залізничного транспорту, а виконавчий комітет Чернівецької міської ради вийшов за межі наданих законом повноважень (компетенції) розпорядившись землями такої категорії. Наявність чи відсутність у ПАТ Українська залізниця в особі регіональної філії Львівська залізниця документів, які посвідчують право на користування земельною ділянкою, не змінює її правового статусу, який ґрунтується на визначеному законом юридичному факті належності до земель залізничного транспорту.

Також, місцевий господарський суд відмовив в частині позовних вимог про визнання незаконним рішення Чернівецької міської ради №475/14 від 06.07.1999 року в частині передачі товариству з додатковою відповідальністю "Холодпродконтракт" земельної ділянки №1,№2 по вул. Коломийська, 9-Б (тепер - вул. Коломийська, 9В) у м.Чернівці, площею 0,1404 га, що накладається на смугу відведення залізниці та визнання частково недійсним державного акту на право постійного землекористування №І-ЧВ 001344 від 14.01.2000 року в частині передачі товариству з додатковою відповідальністю Холодпродконтракт земельної ділянки №1, №2 по вул. Коломийській, 9-б (тепер - вул. Коломийська, 9В) у м. Чернівці, площею 0,1404 га, що накладається на смугу відведення залізниці до Чернівецької міської ради, оскільки позовні вимоги до останньої фактично не заявлені, а подана представником позивача заява від 01.11.2016 року про припинення провадження не прийнята судом як відмова від позову, оскільки не відповідає вимогам ст. 78 ГПК України.

В апеляційній скарзі товариство з додатковою відповідальністю Холодпродконтракт (далі ТДВ Холодпродконтракт ) (відповідач-2) просить скасувати рішення господарського суду Чернівецької області від 01.11.2016 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскільки відсутні відомості координат земельної ділянки, акти обстеження від 08.10.2013 та від 09.07.2015 є неналежними доказами встановлення факту накладення земельних ділянок ТДВ Холодпродконтракт на земельні ділянки під під'їзними коліями №39,1 та №39,2.

Висновок господарського суду Чернівецької області про те, що виконавчий комітет Чернівецької міської ради не мав права розпоряджатися земельними ділянками під під'їзними коліями є помилковим.

Скаржник зазначає, що законність спірного рішення виконавчого комітету повинне встановлюватись з огляду на законодавство, яке було чинним на момент його прийняття, а саме 06.07.1999, тому судом першої інстанції неправильно застосовано норми ст.ст. 4, 68 Земельного кодексу України в редакції від 25.10.2001, ст.ст. 11, 23 Закону України Про транспорт . Також, судом першої інстанції не застосовано ст.ст. 19, 22, 23, 69 Земельного кодексу України в редакції від 18.12.1990.

Посилається апелянт й на те, що згідно чинного на момент прийняття спірного рішення законодавства, знаходження залізничної колії на земельній ділянці не передбачало автоматичного набуття земельною ділянкою статусу земель залізничного транспорту , а було підставою для отримання земельної ділянки в користування.

В матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про передачу позивачу в користування земельних ділянок, на яких знаходяться під'їзні колії №39,1 та №39,2, а також встановлення ліцензованою землевпорядною організацією меж вказаних земельних ділянок в натурі. Оскільки ПП Ріга не є ліцензованою землевпорядною організацією, то графічний матеріал, наданий вказаним підприємством не може бути підставою для висновків встановлення факту накладення земельних ділянок, що перебувають в користуванні ТДВ Холодпродконтракт .

Спірні земельні ділянки надавалися в користування виключно для виробничих потреб, а не з метою обслуговування залізничних колій.

Посилання позивача на те, що підтвердженням виникнення права господарського відання на спірні колії є перебування спірних колій на балансі позивача з 1963 року не відповідає дійсності оскільки станом на 1963 рік спірні колії ще не існували і не могли бути відображені на балансі.

Також вказує на те, що сумарна протяжність колій, що передавалась позивачу та протяжність колій, які виявлені актом повторного обстеження земельної ділянки від 09.06.2015 є різною, що свідчить про не передавання спірних колій позивачу в 1963 році.

У справі №926/1829/15 встановлені обставини, щодо визнання незаконним та скасування наказу №740-АТ від 22.07.1996в частині передачі до статутного фонду ВАТ Холодпродконтракт залізничної колії, інвентарний номер 8, а не під'їзних колій №39,1 та №39,2.

У відзиві на апеляційну скаргу Чернівецька міська рада просить скасувати рішення господарського суду Чернівецької області від 01.11.2016 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування доводів відзиву на апеляційну скаргу зазначає, що розпорядником земель у межах міста станом на день прийняття оскаржуваного рішення виступав виконавчий комітет Чернівецької міської ради, а тому прийняття оскаржуваного рішення відповідає компетенції виконавчого комітету.

Позивачем не надано належних доказів, які підтверджують право користування спірною земельною ділянкою у відповідності до норм земельного законодавства.

Акти обстеження землі та складені графічні матеріали не є належними доказами, які підтверджують право користування земельною ділянкою, а тому позивач не має права вимагати захисту порушених прав на землю в порядку ст. 152 ЗК України.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови в позові.

Сплата позивачем коштів за земельну ділянку не підтверджує право користування на неї.

У позивача не виникло права користування на спірну земельну ділянку на підставі нормативно-правових актів, які регулювали або регулюють відносини у сфері залізничного землекористування.

Позивач не був та не є користувачем залізничного полотна, а тому не може претендувати на землю, яка розташована під ним станом на день прийняття оскаржуваного рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу публічне акціонерне товариство Українська залізниця в особі регіональної філії Львівська залізниця публічного акціонерного товариства Українська залізниця (позивач) просить рішення господарського суду Чернівецької області від 01.11.2016 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В обґрунтування доводів відзиву на апеляційну скаргу зазначає, що правовий статус земель залізничного транспорту визначено законом і не може бути змінений в будь-який інший спосіб ніж відповідно визначено законодавством.

При прийнятті оскаржуваного рішення та видачі акту землекористування виконавчим комітетом не враховано діючі норми законодавства, а прийняте рішення суперечить законодавству України, порушує права та інтереси залізниці як належного землекористувача.

Наявність чи відсутність у залізниці документів на користування земельною ділянкою не змінює її правового статусу, який ґрунтується на визначеному законом юридичному факті належності земель до залізничного транспорту.

Скаржник безпідставно зазначає, що ПП Ріга не являється спеціалізованою землевпорядною організацією, а тому її висновки при інвентаризації та складанні акта обстеження є безпідставними, оскільки в ПП Ріга наявна ліцензія на проведення робіт із землеустрою.

В судове засідання 01.02.2016 з'явились представники відповідача-2 (апелянт) та позивача. Представники відповідача-1, відповідача-3 та третьої особи в судове засідання не з'явилися, про причин неявки суд не повідомили, хоча своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги.

Заслухавши думку представників сторін, що з'явились в судове засідання 01.02.2016 щодо можливості слухання справи без участі представників сторін, які не з'явились в судове засідання, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що неявку відповідача-1, відповідача-3 та третьої особи в судове засідання розцінює як без поважних причин, а тому відсутні процесуальні перешкоди в розгляді справи, вважає за можливе розглянути спір за наявних у справі доказів.

В судовому засіданні 01.02.2016 представник відповідача-2 підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати рішення господарського суду Чернівецької області від 01.11.2016 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні 01.02.2016 заперечив проти доводів викладених у апеляційній скарзі та просив рішення господарського суду Чернівецької області від 01.11.2016 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши наявні в справі матеріали, давши оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзивах на апеляційні скарги, заслухавши пояснення представників сторін, що з'явились в судовому засіданні, апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги товариства з додатковою відповідальністю «Холодпродконтракт» б/н від 21.11.2016 без задоволення, а рішення господарського суду Чернівецької області від 01.11.2016 без змін, з наступних підстав.

Судами встановлено, що наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України "Про перетворення Чернівецького державного закупівельного торгово-виробничого підприємства "Холодпродконтракт" у відкрите акціонерне товариство у процесі його приватизації" від 22.07.1996 за № 740-АТ комісією з приватизації здійснено перетворення Чернівецького державного закупівельного торгово-виробничого підприємства "Холодпродконтракт" у відкрите акціонерне товариство "Холодпродконтракт" і останньому, як правонаступнику за передавальним актом передано всі майнові та немайнові права та зобов'язання реорганізованого товариства.

Згідно вищезазначеного наказу правонаступнику також передано нерухоме майно, а саме залізничне полотно, що знаходилось в м. Чернівці по вул. Коломийська, 9-б у власність, що підтверджується переліком №1 нерухомого майна переданого у власність ВАТ "Холодпродконтракт".

Відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно за відповідачем-2 зареєстроване право власності на залізничну колію VI, що знаходиться в м. Чернівці по вул. Коломийській, 9В.

Рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 06.07.1999 року за №475/14 "Про надання і передачу земельних ділянок, припинення права користування земельними ділянками та внесення змін в раніше прийняте рішення" надано в постійне користування ВАТ "Холодпродконтракт" земельну ділянку загальною площею 2,7525 га, яка складається з земельних ділянок № 1, №2, №3, №4, які розташовані по вулиці Коломийській, 9-Б в м. Чернівці для виробничих потреб.

Межі та розмір зазначеної земельної ділянки попередньо було погоджено уповноваженими представниками відповідачів-1,3, що підтверджується протоколом погодження зовнішніх меж землекористування в натурі та висновком державної землевпорядної експертизи № 440 від 12 жовтня 1999 року.

На підставі оскаржуваного рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради 17.01.2000 року відповідачу - 2 видано державний акт на право постійного користування землею І-ЧВ №001344, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 1348.

Таким чином, передумовою для видачі відповідачу-2 державного акта на право постійного користування землею І-ЧВ №001344 слугувала передача майна (яка включає спірні під'їзні колії №39,1 та №39,2) згідно наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України "Про перетворення Чернівецького державного закупівельного торгово-виробничого підприємства "Холодпродконтракт" у відкрите акціонерне товариство у процесі його приватизації" від 22.07.1996 за № 740-АТ.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 07.03.2001 року №557/14 будівлям ВАТ "Холодпродконтракт" присвоєно нову поштову адресу - м. Чернівці, вул. Коломийська,9В.

Таким чином, внаслідок прийняття вказаного рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 07.03.2001 року №557/14 відбулась зміна поштової адреси за якою знаходиться спірне майно.

Рішенням загальних зборів учасників товариства з додатковою відповідальністю «Холодпродконтракт» , оформленого протоколом №1 від 15.04.2009 року, вирішено створити в результаті реорганізації (перетворення) відкритого акціонерного товариства Чернівецького обласного закупівельного торгово-виробничого підприємства «Холодпродконтракт» - товариство з додатковою відповідальністю «Холодпродконтракт» , яке стає правонаступником всіх зобов'язань, кредиторів та боржників, майна, майнових та немайнових прав ВАТ Чернівецького обласного закупівельного торгово-виробничого підприємства «Холодпродконтракт» та затвердити статут товариства з додатковою відповідальністю «Холодпродконтракт» .

Пунктом 1.1.1. Статуту відповідача-2 визначено, що товариство з додатковою відповідальністю «Холодпродконтракт» створене в результаті перетворення (реорганізації) відкритого акціонерного товариства Чернівецького обласного закупівельного торгово-виробничого підприємства «Холодпродконтракт» (код ЄДРПОУ) та є правонаступником всіх прав та обов'язків останнього.

Позивач стверджує що відповідач-2 помилково, всупереч земельного законодавства,вважає правомірним набуття права постійного користування на спірні земельні ділянки згідно державного акту на право постійного користування землею І-ЧВ №001344 в частині накладення на смугу відведення залізниці (частина земельних ділянок загальною площею 0,1404 га, на яких знаходяться під'їзні колії №39,1 та №39,2).

Таким чином предметом позову є вимога публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» до Чернівецької міської ради, товариства з додатковою відповідальністю «Холодпродконтракт» та виконавчого комітету Чернівецької міської ради про визнання незаконним рішення Чернівецької міської ради №475/14 від 06.07.1999 року в частині передачі товариству з додатковою відповідальністю "Холодпродконтракт" земельної ділянки №1,№2 по вул. Коломийська, 9-Б (тепер - вул. Коломийська, 9В) у м.Чернівці, площею 0,1404 га, що накладається на смугу відведення залізниці та визнання частково недійсним державного акту на право постійного землекористування №І-ЧВ 001344 від 14.01.2000 року в частині передачі товариству з додатковою відповідальністю Холодпродконтракт земельної ділянки №1, №2 по вул. Коломийській, 9-б (тепер - вул. Коломийська, 9В) у м. Чернівці, площею 0,1404 га, що накладається на смугу відведення залізниці.

Згідно статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судами встановлено, що рішенням господарського суду Чернівецької області від 22.02.2016 року, яке залишене без змін постановою Вищого господарського суду України від 26.07.2016 року по справі 926/1829/15, задоволено позов публічного акціонерного товариства Українська залізниця та визнано недійсним додаток до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області від 22.07.1996 № 740-АТ «Про перетворення Чернівецького державного обласного закупівельного торгово - виробничого підприємства Холодпродконтракт у відкрите акціонерне товариство в процесі його приватизації в частині передачі до статутного фонду ВАТ «Холодпродконтракт» об'єкта залізнична колія (інвентарний номер 8; адреса: м. Чернівці, вул. Коломийська, 96; балансова вартість станом на 01.10.1995 - 1446,52 грн.).

При цьому, в рішенні господарського суду Чернівецької області від 22.02.2016 року зазначено, що під'їзні колії є державною власністю, на час приватизації не належали до майна підприємства «Холодпродконтракт» та неправомірно включені Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернівецькій області в процесі приватизації до статутного фонду ВАТ «Холодпродконтракт» .

У свою чергу, в постанові Вищого господарського суду України від 26.07.2016 року по вищевказаній справі зазначено, що колії , які належать відповідачу-2 №39,1 та 39,2 та колії, зазначені в додатку до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області від 22.07.1996 № 740-АТ ідентичні.

Отже, враховуючи вищенаведене відпала передумова, яка слугувала видачі відповідачу-2 державного акта на право постійного користування землею І-ЧВ №001344 в частині накладення на смугу відведення залізниці (частина земельних ділянок загальною площею 0,1404 га, на яких знаходяться під'їзні колії №39,1 та №39,2).

З урахуванням вищенаведеного, апеляційним господарським судом встановлено, що посилання скаржника на те, що в справі №926/1829/15 встановлені обставини, щодо визнання незаконним та скасування наказу №740-АТ від 22.07.1996 в частині передачі до статутного фонду ВАТ Холодпродконтракт залізничної колії, інвентарний номер 8, а не під'їзних колій №39,1 та №39,2 не відповідають дійсності, а тому є безпідставними.

За довідкою відокремленого підрозділу Чернівецька дистанція колії №П4-11-28/515 від 26.05.2014 (а.с.112, Т.1), згідно якої під'їзна колія на ст. Чернівці-Північні №39,1 ТОВ ВКФ Ніколас від пера вістряків стрілочного переводу №45 через СП №47,201,203 протяжністю 1,046 км колії знаходиться на балансі Чернівецької дистанції колії, а також п. 1.18. рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради №218/7 від 01.11.1994 (а.с.29, Т.2) згідно якого надано в постійне користування земельну ділянку Чернівецького залізничного вузла, черга А Львівської залізниці, який знаходиться по вул.. Гагаріна, 38 в Садгірському районі площею 72,1955 га для смуги відведення залізниці черга А згідно Схеми відчуження в 1959 році.

З вищенаведених підстав спростовуються посилання апелянта на те, що в позивача не виникло право господарського відання на спірні під'їзні колії №39,1 та №39,2 та не виникло право користування на спірні земельні ділянки на яких знаходяться вказані під'їзні колії №39,1 та №39,2.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 вказаного Кодексу. Та статтею 20 Господарського кодексу України й кореспондує з предметом спору.

Для застосування вказаних приписів законодавства судам необхідно надати правову оцінку предмету спору, виходячи з підстав його виникнення та наявності порушеного права чи інтересу особи за захистом якого вона звернулась до суд.

Стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає перелік способів, у який позивач може звернутися до суду за захистом свого порушеного права, серед яких, зокрема, передбачено право особи на звернення до суду з вимогою про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування.

З аналізу вищезазначених правових норм, вбачається, що позивачем обирається не будь-який спосіб захисту порушеного права, а лише той, який захищає право чи охоронюваний законом інтерес в разі його заперечення чи невизнання іншими особами.

Судом першої інстанції зроблений правильний висновок, що за позовом про захист права власності, зокрема, у такий спосіб , як визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, може звернутися законний власник, який повинен підтвердити своє право власності, надавши відповідні правовстановлюючі документи або інші докази, що підтверджують набуття ним права власності у встановленому законом порядку.

Отже, виходячи з наведених приписів, позивач, звертаючись до суду з даним позовом, зобов'язаний довести, яким чином спірний акт порушує (зачіпає) його права або законні інтереси, а суд, в свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для захисту прав позивача.

Таким чином, враховуючи, що право користування в позивача на спірні земельні ділянки в частині накладення на смугу відведення залізниці виникло в силу закону, що діяв на момент введення в експлуатацію під'їзних колій №39,1 та №39,2, а судами не встановлено, що вказане право користування в передбаченому законом порядку скасоване - позивач є правомірним (належним) землекористувачем вказаних спірних земельних ділянок.

Посилання скаржника на те, що спірні земельні ділянки надавалися відповідачу-2 в користування виключно для виробничих потреб, а не з метою обслуговування залізничних колій - не впливає на правомірність набуття та користування позивачем спірними земельними ділянками, не підтверджує право користування на спірні земельні ділянки відповідача-2, а тому є безпідставним.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України Про залізничний транспорт (у редакції від 04.07.1996, чинній на момент прийняття рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради №475/14 від 06.07.1999) землі, що надаються в користування залізничному транспорту загального користування, та їх склад визначаються Законом України Про транспорт .

Смуга відведення це землі залізничного транспорту, що зайняті залізничним полотном, інженерними та штучними спорудами, обладнанням, лінійно-колійними та іншими технологічними будівлями, пристроями залізничної сигналізації, енергетики та зв'язку, лініями електропостачання, захисними лісонасадженнями, спорудами тощо (частина 2 статті 6 Закону України Про залізничний транспорт у редакції від 04.07.1996, чинній на момент прийняття рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради №475/14 від 06.07.1999).

Згідно з частиною 1 статті 11 Закону України Про транспорт (у редакції від 06.04.1999, чинній на момент прийняття рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради №475/14 від 06.07.1999) землями транспорту визнаються землі, надані в користування підприємствам і організаціям транспорту згідно із Земельним кодексом України, для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку об'єктів транспорту.

Частиною 1 статті 23 Закону України Про транспорт , яка кореспондується з положеннями статті 68 Земельного кодексу України (у редакції від 06.04.1999, чинній на момент прийняття рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради №475/14 від 06.07.1999) встановлено що, до земель залізничного транспорту належать землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного транспорту відповідно до чинного законодавства України. До складу цих земель входять землі, які є смугою відведення залізниць, а саме землі, надані під залізничне полотно та його облаштування, станції з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації, захисні та укріплюючі насадження, службові, культурно-побутові приміщення та інші споруди, необхідні для забезпечення роботи залізничного транспорту.

За таких обставин наявність чи відсутність у землекористувача документів на користування земельною ділянкою не змінює її правового статусу, оскільки його вже визначено Законом.

Судами встановлено, що при проведенні інвентаризації земель смуги відведення ДТГО "Львівська залізниця" по відокремленому підрозділу "Чернівецька дистанція колії" виявлено, що в межах залізничної станції "Чернівці" та смуги відведення залізниці в безпосередній близькості до залізничного полотна розташовані земельні ділянки № 1 та № 2, які передані ТДВ "Холодпродконтракт" згідно рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради та на підставі якого виготовлено державний акт на право постійного користування земельними ділянками, з яких земельна ділянка №1 накладається з смугою відведення залізниці в межах під'їзної колії площею 0,0820 га та земельна ділянка № 2 - площею 0,0584 га, в той час як ширина смуги відведення залізниці в даному місці становить 3,1 м від осі колії.

Згідно акту обстеження від 08.10.2013 року, підписаного комісією у складі представників позивача та Чернівецької міської ради, у м. Чернівцях в межах Чернівецької міської ради за напрямком Чернівці-держкордон, Чернівці-Північні-Сокиряни, Коломия-Чернівці, встановлено, що розташовані дві земельні ділянки ВАТ "Холодпродконтракт", на яких знаходяться під'їздні колії №39,1 та №39,2, відповідно до графічного матеріалу, наданого ПП "РІГА", накладаються на колії, які знаходяться на балансі ПЧ-11.

Також, судами встановлено, що на даний момент на смузі відведення залізниці розташовані під'їзні колії № 39,1 та №39,2 які перебувають на балансі позивача згідно інвентарних карток обліку основних засобів №020120714 (а.с.113-114, Т.1) та №714 (а.с.115-116, Т.1).

При цьому площа смуги відведення залізниці становить 0,1404 га та частково накладається на площу спірних земельних ділянок, що підтверджується витягом зі схематичного плану складеного за матеріалами знімання виконаних інститутом Львівтранспроект в жовтні 2010 року (а.с.17-19, Т.1), актом обстеження земельних ділянок від 08.10.2013 (а.с.20-21, Т.1) складеним за участі особи, яке є ліцензованою організацією.

Відповідно до частини 1 статті 84 Земельного кодексу України (у редакції від 06.04.1999, чинній на момент прийняття рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради №475/14 від 06.07.1999) у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під державними залізницями (пункт б частини 3 статті 84 Земельного кодексу України у редакції від 06.04.1999, чинній на момент прийняття рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради №475/14 від 06.07.1999).

Згідно з частиною 2 статті 84 Земельного кодексу України (у редакції від 06.04.1999, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій відповідно до закону.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його в частині вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації.

Отже, необхідною умовою правильного вирішення цього спору є встановлення наявності або відсутності порушення права та законного інтересу позивача щодо надання відповідачу-2 в постійне користування земельних ділянок площею 0,1404 га, які накладаються на смугу відведення залізниці (частина земельних ділянок на яких знаходяться під'їзні колії №39,1 та №39,2).

При вирішенні цього спору, апеляційний господарський суд виходив з того, що акт державного чи іншого органу це юридична форма рішень цих органів, тобто офiцiйний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин i має обов'язковий характер для цих відносин.

За частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 140 Конституції України встановлено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частиною 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Таким чином, з підстав наведених вище, апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що спірна земельна ділянка належить до земель державної власності, а саме до земель залізничного транспорту, тому виконавчий комітет Чернівецької міської рада не мав законних повноважень щодо розпорядження землями такої категорії, чим порушив права та охоронювані інтереси, які позивач просить захистити.

Судом першої інстанції правильно зазначено, що вимога про визнання недійсним державного акту на землю залежить від законності рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого даний акт видано.

В постанові Верховного Суду України від 28.01.2015 в справі за №6-221цс-14 зроблено висновок, що державний акт на право власності на земельну ділянку видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади, тому вирішення питання про правомірність видачі державного акта безпосередньо залежить від законності рішення, на підставі якого такий акт виданий, і дотримання вимог, передбачених земельним законодавством.

Згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України (у редакції від 06.04.1999, чинній на момент прийняття рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради №475/14 від 06.07.1999) захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Частиною першою статті 155 ЗК України (у редакції від 06.04.1999, чинній на момент прийняття рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради №475/14 від 06.07.1999) передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до частини першої статті 123 , статті 125 ЗК України (у редакції від 06.04.1999, чинній на момент прийняття рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради №475/14 від 06.07.1999) право користування на земельну ділянку виникло з моменту отримання ним державного акта та його державної реєстрації.

Таким чином, оскільки зазначені норми встановлювали нерозривний зв'язок між виникненням права користування на земельну ділянку з обов'язковим одержанням державного акта, який посвідчував його право користування, то суд на підставі зазначених норм дійшов обґрунтованого висновку про визнання недійсним і державного акта, що виданий відповідачу-2 на підставі недійсного рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради №475/14 від 06.07.1999.

Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду, що рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради №475/14 від 06.07.1999 року в частині передачі земельної ділянки ТДВ "Холодпродконтракт" №1,№2 по вул. Коломийська, 9-Б у м.Чернівці, площею 0,1404 га відкритому акціонерному товариству "Холодпродконтракт" має бути визнано незаконним, а державний акт на право постійного землекористування №І-ЧВ 001344 від 14.01.2000 року в частині передачі земельної ділянки ТДВ Холодпродконтракт №1, №2 по вул. Коломийській, 9-б у м. Чернівці, площею 0,1404 га, має бути визнано частково недійсним, оскільки частина цієї земельної ділянки перебуває у державній власності та належить до земель залізничного транспорту, площею 0,1404 га, схематично зображена на плані складеному за матеріалами знімання виконаних інститутом Львівтранспроект в жовтні 2010 року (а.с.19, Т.1).

Твердження апелянта про те, що ПП Ріга не є ліцензованою землевпорядною організацією, а графічний матеріал, наданий вказаним підприємством не може бути підставою для висновків встановлення факту накладення земельних ділянок, що перебувають в користуванні ТДВ Холодпродконтракт , то вказані доводи спростовуються наявною в матеріалах справи ліцензією серії АВ №540216 від 07.06.2010, яка видана Державним комітетом України із земельних ресурсів та з якої вбачається, що на момент виготовлення вищезазначених графічних матеріалів (2013 рік) ПП Ріга була видана ліцензія серії АВ №540216 від 07.06.2010.

Що стосується застосування строку позовної давності апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Положеннями ЦК України, зокрема ст.256, позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Приписами ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Визначення початку відліку позовної давності міститься в ст. 261 Цивільного кодексу України, зокрема, відповідно до ч. 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст. 76 ЦК УPCP).

Аналогічні за змістом норми матеріального права містилися і в ЦК УPCP, за винятком положення про застосування позовної давності лише за заявою однієї зі сторін. Так, згідно положень ст.ст. 71, 72 ЦК УPCP (чинного на час виникнення спірних правовідносин) загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Скорочені строки позовної давності встановлюються законодавством для окремих видів вимог.

1 січня 2004 року набрав чинності Цивільний кодекс України, згідно з п. п. 4, 6 Прикінцевих та перехідних положень якого цей Кодекс набирає чинності та застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, його положення застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила ЦК України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом. При цьому відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України було встановлено, що на вимогу власника або іншої особи визнання незаконним правового акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право позовна давність не поширюється. Між тим, надалі частиною 2 Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" (який набрав чинності 15.01.2012 року) пункт 4 частини 1 ст. 268 Цивільного кодексу України було виключено. Пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" визначено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутись до суду з позовом, зокрема, про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або речове право особи.

Відповідно до ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено, що початок перебігу позовної давності відповідно до статті 261 ЦК України повинен відраховуватись в даному випадку з дати звернення до Чернівецької міської ради із листом від 05.09.2012 року про надання копій рішень, на підставі яких землі залізниці передані у власність чи оренду громадянам та юридичним особам. При цьому суд першої інстанції правильно врахував, що встановити дату виготовлення ПП Ріга та вручення позивачу схематичного плану спірних земельних ділянок з матеріалів неможливо.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що позивач звернувся з позовом 14.04.2014, а тому позовна давність ним не пропущена.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість вимог позивача, а тому апеляційна скарга товариства з додатковою відповідальністю «Холодпродконтракт» б/н від 21.11.2016 підлягає залишенню без задоволення, а рішення господарського суду Чернівецької області від 01.11.2016 залишенню без змін.

Відповідно до ч. 4 ст. 49 ГПК України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про залишення сплати судового збору за подання апеляційної скарги за апелянтом (відповідач-2).

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю «Холодпродконтракт» б/н від 21.11.2016 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Чернівецької області від 01.11.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий суддя: С. М. Бойко

Судді: Т.Б. Бонк

ОСОБА_1

Повний текст постанови виготовлений 06.02.2016