Постанова

від 30.01.2017 по справі 820/5055/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2017 р. Справа № 820/5055/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

представника позивача Тамошюнаса А.Р.

представника відповідача Коваленко Л.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2016р. по справі № 820/5055/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОН-ТЕРМІНАЛ"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариством з обмеженою відповідальністю "ДОН-ТЕРМІНАЛ" (далі- позивач, ТОВ "ДОН-ТЕРМІНАЛ" подано адміністративний позов до Головного управління ДФС у Харківській області (далі- відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень, в якому, з урахуванням уточнень, просить суд:

- скасувати податкові повідомлення-рішення №0000911403 від 04.07.2016 року та №0000181411 від 14.09.2016 року.

12 жовтня 2016 року постановою Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОН-ТЕРМІНАЛ" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області №0000911403 від 04.07.2016 року та №0000181411 від 14.09.2016 року.

Відповідач, не погодившись з даною постановою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. Вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення винесені на підставі акту перевірки є законними та обгрунтованими, в зв'язку з порушенням позивачем податкового законодавства. Вказує на нереальність господарських відносин між позивачем та його контрагентами, порушення законодавства в операціях з векселями власної емісії.

ТОВ "ДОН-ТЕРМІНАЛ" надавалися заперечення на апеляційну скаргу, в яких позивач вказував на відсутність правопорушень по взаємодії з контрагентами. В запереченнях на апеляційну скаргу ТОВ "ДОН-ТЕРМІНАЛ" просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2016 року по справі №820/5055/16.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України та керуючись ч.1 ст.41 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що контролюючим органом проведено документальну планову перевірку ТОВ ДОН-ТЕРМІНАЛ , за результатами якої складено акт планової виїзної документальної перевірки ТОВ ДОН-ТЕРМІНАЛ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2015 року від 27.05.2016р. №260/20-40-22-14-03-08/33109845 (далі по тексту акт перевірки, т.1, а.с.14-108).

На підставі акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення №0000901403 від 04.07.2016р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 2221920,00 грн. та штрафні санкції на суму 378054,00 грн.; №0000911403 від 04.07.2016р. про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на суму 1 708 800,00 грн. та штрафні санкції на суму 427200,00 грн. (т.1, а.с.109, 110).

На підставі рішення ДФС України ГУ ДФС у Харківській області за результатами оскарження в адміністративному порядку прийнято податкове повідомлення-рішення №0000181411 від 14.09.2016 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 2196216,00 грн. та штрафні санкції на суму 378054,00 грн. (т.1, а.с.119).

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення з порушенням вимог чинного законодавства.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Щодо не віднесення позивачем до складу іншого операційного доходу сум кредиторської заборгованості за векселями власної емісії у зв'язку із спливом строку позовної давності :

Станом на 01.01.2015 року на балансі позивача ТОВ Дон Термінал по рахунку 621 короткострокові векселі видані обліковується кредиторська заборгованість в сумі 3800856,71 грн. Станом на 31.12.2015 року кредиторська заборгованість відсутня.

Позивачем видано векселі власної емісії - ТОВ Східно-українська комерційна компанія дата отримання векселів 30 червня 2011 року ; ТОВ Геліос - маркет дата отримання векселів 31 серпня 2012 року ; ТОВ ТК Оптіум дата отримання векселів 12 липня 2011 року.

Зокрема прості векселі №АА1591371 від 31.05.2011р.; №АА1591371 від 31.05.2011р.; №АА1591372 від 31.05.2011р.; №АА1591368 від 31.05.2011р.; №АА1591369 від 31.05.2011р.; №АА1591370 від 31.05.2011р.; №АА1591371 від 31.05.2011р.; №АА1591367 від 31.05.2011р.; №АА1591376 від 31.05.2011р.; №АА1591371 від 31.05.2011р.; №АА1591391 від 12.07.2011р.; №АА1591396 від 12.07.2011р.; №АА1591395 від 12.07.2011р.; №АА1591393 від 12.07.2011р.; №АА1591392 від 12.07.2011р.; №АА1591390 від 12.07.2011р.; №АА1591394 від 12.07.2011р.; №АА0766189 від 31.08.2012р.; №АА0766191 від 31.08.2012р.; №АА0766192 від 31.08.2012р.; №АА1591400 від 31.08.2012р.; №АА1591398 від 31.08.2012р.; №АА0766190 від 31.08.2012р.; №АА1591399 від 31.08.2012р.; №АА0766188 від 31.08.2012р.; №АА0766187 від 31.08.2012р.; №АА1591383 від 31.06.2011р.; №АА1591377 від 31.06.2011р.; №АА1591386 від 31.06.2011р.; №АА1591385 від 31.06.2011р.; №АА1591380 від 30.06.2011р.; №АА1591381 від 30.06.2011р.; №АА1591378 від 30.06.2011р.; №АА1591379 від 30.06.2011р.; №АА1591389 від 30.06.2011р.; №АА1591384 від 30.06.2011р.; №АА 1591388 від 30.06.2011р.; №АА 1591387 від 30.06.2011р.; №АА 1591382 від 30.06.2011р. (т.2, а.с.111-130).

Вищезазначені підприємства були ліквідовані протягом 2011 - 2012 років на підставі рішень судів та виключені з державного Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців , що підтверджується матеріалами справи та не спростовується сторонами по справі.

Відповідно до бухгалтерського обліку ТОВ Дон термінал , погашення заборгованості по векселям відбулося внаслідок перерахування коштів на рахунок підприємств, що пред'явили векселі до сплати у 2015 році, а саме : ТОВ Лерос та ТОВ Буфало .

Грошові кошти у сумі 2568756,95 грн. переведені протягом 25.05.2015 - 30.06.2015 року на рахунок, що належить ТОВ Буфало .

Грошові кошти у сумі 1232099,81 грн. переведені на рахунок , що належить ТОВ Лерос .

Задовольняючи позов ТОВ Дон термінал , суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для висновків податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства в частині заниження доходів позивача у 2015 році за рахунок віднесення до складу витрат погашення позивачем заборгованості за вищевказаними векселями, оскільки чинним законодавством не визначено обов'язку суб'єкту господарювання (векселедавця) відслідковувати рух векселів або проводити контролюючі заходи щодо своїх контрагентів щодо мети їх створення, ведення господарської діяльності та наявності/відсутності відкритих кримінальних справ у відношенні їх посадових осіб.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Згідно даним бухгалтерського обліку позивача кредиторська заборгованість за бухгалтерським рахунком 621 станом на 31.12.2015 року за вище перелічені векселі відсутня.

За кредитом рахунку 71 Інший операційний дохід відображається збільшення ( одержання) доходу, за дебетом - суми непрямих податків ( податку на додану вартість, акцизного податку та інших зборів ( обов'язкових платежів) та списання в порядку закриття на рахунках 79 Фінансові результати .

На субрахунку 717 Дохід від списання кредиторської заборгованості узагальнюється заборгованість на рахунку 71 Інші доходи , який відповідно кореспондує з рахунком 791 Фінансовий результат та збільшує відповідний результат.

Не відображення суми 3800656, 71 грн. на рахунку 71 призвело до заниження доходів підприємства у 2015 році.

Відповідно до п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження в Україні та за її межами, який визначається шляхом коригування ( збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування ( прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень ( стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу .

Інструкцією Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій затвердженої Наказом Міністерства фінансів України № 291 від 30.11.1999 року передбачається, що на рахунку 71 Інший операційний дохід ведеться узагальнення інформації про інші доходи від операційної діяльності підприємства у звітному періоді, крім доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів , робіт, послуг). До інших операційних доходів відносяться : доходи від реалізації іноземної валюти; доходи від реалізації інших оборотних активів ( крім фінансових інвестицій); доходи від операційної оренди активів; доходи від операційної курсової різниці за операціями в іноземній валюті; суми штрафів, пені, неустойок та інших санкцій за порушення господарських договорів, які визнані боржником або щодо яких одержані рішення суду, господарського суду про їх стягнення; доходи від списання кредиторської заборгованості; відшкодування раніше списаних активів ( надходження боргів, списаних як безнадійні); суми одержаних безплатно оборотних активів та субсидій; інші доходи від операційної діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України Про цінні папери та фондовий ринок визначено, що вексель це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Частиною 1 статті 11 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі встановлено, що будь-який переказний вексель, навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту іншій особі.

Згідно ст. 14 Уніфікованого Закону індосамент переносить всі права, що випливають з векселя.

Відповідно до статті 16 Уніфікованого Закону власник векселя вважається його законним держателем, якщо його право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів.

Індосамент - це передавальний напис на зворотньому боці векселя ( чека, коносамента), що засвідчує передачу права на цей цінний папір від однієї особи ( індосанта) до іншої ( індосата).

Індосуватися можуть прості векселі й переказні, як оригінали і примірники останніх, так і їхні копії. Право переказу належить будь-кому, хто законно придбав вексель. У процесі індосування беруть участь дві особи : векселетримач і набувач векселя.

Індосаментом може бути будь-яка особа, що поставила свій підпис на векселі. Тому індосаментами вважаються всі, хто видав, передав, акцептував вексель або ж приєднав свій підпис до підпису іншої особи. Тим самим індосанти гарантують платіж за векселем у разі неплатежу з боку боржника, а у разі неналежного виконання ним своїх зобов'язань беруть на себе солідарну відповідальність за платіж шляхом регресу. Ця відповідальність зберігає законну силу навіть тоді, коли врешті-решт вексель виявиться недійсним. Індосант також може заборонити новий індосамент. Тоді він не відповідає перед тими наступними за ним особами, на користь яких вексель було передано.

Факт вручення векселя з передавальним написом означає, що індосат реально набув право власності на вексель і може відповідно розпоряджатися ним, а саме : утримувати до терміну настання платежу; зробити новий Індосамент задля розрахунку з іншим учасником вексельного обігу, передати у заставу, на інкасо чи за іншим дорученням. При цьому передавальний напис до вручення векселя тримачеві вважається відзивним і може бути анульованим.

Як правило, перший індосамент ставиться у крайній лівій частині зворотнього боку векселя. Всі наступні індосаменти векселетримачі розміщують під ним і мають приблизно таку форму : Платіть наказові такого - то . Індосамент, що перший розміщується на алонжі, має починатися на векселі і закінчуватися на поєднанні векселя та алонжу.

ТОВ ТК Оптіум код 36694843, ТОВ Східно-українська комерційна компанія код 37086979, ТОВ Геліос - маркет код 37086649 були ліквідовані протягом 2011-2012 років, а ТОВ Буфало код 39643660 та ТОВ Лерос код 39844228 були зареєстровані у 2015 році, між ними не могли здійснюватися будь - які операції, за якими міг би виникнути податковий борг.

Відсутність інших передавальних написів (індосаментів) на векселях між першими векселеоримувачами (ТОВ ТК Оптіум код 36694843, ТОВ Східно-українська комерційна компанія код 37086979, ТОВ Геліос - маркет код 37086649 ) та пред'явниками векселів ТОВ Буфало код 39643660 та ТОВ Лерос код 39844228 свідчить про перерваний ряд індосаментів, і спростовує право останніх на векселі, яке базується на безперервному ряді індосаментів, та не можуть вважатись законними держателями вищеперелічених векселів.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає, що позивачем ТОВ Дон Термінал , в порушення п.п.134.1.1. п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, занижено доходи підприємства визначені за даними бухгалтерського обліку на суму 3800856,71 грн., внаслідок чого занижено об'єкт оподаткування податком на прибуток на суму 3 800 856,71 грн., тому відповідачем правомірно було прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення.

Задовольняючи позов ТОВ Дон Термінал про скасування рішення відповідача щодо донарахування податку на додану вартість , суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції мали реальний характер , підтверджується належними документами первинного бухгалтерського обліку.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав :

Позивачем укладено договір постави нафтопродуктів №ДТ 23/04-14 від 23.04.2014 року з ТОВ ТД АТЛАНТИС , договір постачання №58 від 15.01.2013 року з ТОВ ЛАКИ , договір поставки топлива №А-00000039 від 06.12.2012 року з ТОВ НК Артеміда Трейд , договір поставки №098 від 01.12.2014 року з ТОВ АПБС , договір поставки №000609 від 09.06.2014 року з ТОВ МАРКОДОН (т.3, а.с.169-179, 185-191).

За умовами вищевказаних договорів позивачем придбавались технічні масла, мастила, оливи, тощо, що використовувались позивачем у власній господарській діяльності.

На підтвердження реального здійснення операцій позивачем надано документи первинного бухгалтерського обліку, а саме: копії видаткових накладних, податкових накладних, розрахунків, платіжних доручень, актів прийому-передачі, квитанцій, видаткових товарно-транспортних накладних та рахунків - фактури.

Крім того, позивачем надано до суду копію договору №901-13 від 25.06.2013 року про надання послуг зі збирання, зберігання та утилізації відпрацьованих мастил між ТОВ ДОН-ТЕРМІНАЛ та ТОВ ОЙЛ ІНВЕСТ та копії платіжних доручень №1012 від 23.01.2014 року та №983 від 20.01.2014 року на підтвердження використання отриманих за договорами поставки паливно-мастильних матеріалів у власній господарській діяльності (т.3, а.с.180-184, 192-93).

Суд першої інстанції виходив з того, що досліджені у судовому засіданні документи бухгалтерського та податкового обліку, податкові накладні, що складені контрагентами позивача, відповідають вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІV від 16.07.1999р., містять обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, тобто є такими, що не викликають сумнівів щодо їх юридичної сили та доказовості та підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

За таких обставин, суд дійшов висновку про дотримання позивачем вимог чинного законодавства при формуванні показників податкової звітності з податку на прибуток та з податку на додану вартість на підставі отриманих від контрагентів податкових накладних, та про необґрунтованість висновків акту перевірки про порушення позивачем приписів податкового законодавства щодо формування показників податкової звітності за результатами господарських операцій з ТОВ ТД АТЛАНТИС , ТОВ ЛАКИ , ТОВ НК Артеміда Трейд , ТОВ АПБС , ТОВ МАРКОДОН .

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів зазначає, що подані ТОВ "ДОН-ТЕРМІНАЛ" договори, видаткові накладні, податкові накладні та рахунки-фактури не є достатніми доказами реальності господарських відносин позивача з його контрагентами.

За таких обставин, необґрунтованими є висновки суду першої інстанції про прийняття податковим органом податкових повідомлень-рішень з порушенням вимог чинного законодавства.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ч.2 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2016р. по справі № 820/5055/16 скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОН-ТЕРМІНАЛ" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Сіренко О.І. Судді Дюкарєва С.В. Спаскін О.А. Повний текст постанови виготовлений 03.02.2017 р.