Постанова

від 19.08.2016 по справі 200/13668/16-а

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 200/13668/16-а

Провадження №2а/200/530/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2016 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді: Женеску Е.В.,

за участю секретаря: Кузьминої С.Д.,

представників позивачів: ОСОБА_1,

ОСОБА_2

ОСОБА_3

представників відповідачів: Максименко С.М.

Дикої Н.В.

розглянувши у судовому засіданні у залі суду в м. Дніпро справу за адміністративним позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, Громадської організації ГРОМАДЯНИ ДНІПРОПЕТРОВЩИНИ до Дніпропентровської міської ради, треті особи: Комунальне підприємство Жилсервіс-6 Дніпропетровської міської ради, Комунальне підприємство Жилсервіс-15 Дніпропетровської міської ради щодо прийняття рішення від 27.07.2016 р. №32/12 про визнання протиправними дій, скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_14, ОСОБА_12, ОСОБА_13, громадська організація ГРОМАДЯНИ ДНІПРОПЕТРОВЩИНИ звернулися до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із позовом про визнання протиправними дії Дніпропетровської міської ради щодо прийняття рішення від 27.07.2016 р. № 32/12 "Про визначення балансоутримувачів житлового фонду комунальної власності територіальної громади м. Дніпропетровська", встановлення відсутності компетенції на прийняття вказаного рішення, визнання його протиправним та скасування.

В обґрунтування позову зазначили, що Дніпропетровською міською радою було прийнято рішення від 27.07.2016 року № 32/12 "Про визначення балансоутримувачів житлового фонду комунальної власності територіальної громади м. Дніпропетровська" .Згідно цього рішення було визначено балансоутримувачів житлового фонду та тимчасовими виконавцями послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій до проведення конкурсу на визначення виконавців зазначених послуг: в Індустріальному районі - КП Жилсервіс-6 ДМР, в Соборному районі -КП Жилсервіс-15 ДМР. Було встановлено передати житлові будинки з балансу комунальних житлово-експлуатаційних підприємств Індустріального, Соборного районів на баланс комунальних підприємств. Також данним рішенням було визнано таким,що втратили чинність, такі абзаци у п.1 рішення міської ради від 25.12.2013 №28/45 Про визначення балансоутримувачів житлового фонду комунальної власності територіальної громади м. Дніпропетровська та виконавців послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій : Жовтневому районі- КВЖРЕП Жовтневого району; Індустріальному районі - КВЖРЕП Індустріального району . З додатків 1,2 до Рішення вбачається, що ним було вирішено питання про визначення балансоутримувачів та тимчасових виконавців послуг щодо багатоквартирних будинків, у яких розташовані квартири та приміщення приватної власності. Позивачі вважають, що рішення є таким, яке прийнято ДМР поза межами її повноважень, з порушенняям Конституції України, ЗУ Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку , ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні, ЗУ Про житлово-комунальні послуги та без урахування права на участь у процесі прийняття рішення . Вважають, що ДМР порушила права, свободи та законні інтереси мешканців м. Дніпропетровська- Соборного та Індустріального районів, які є власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирних будинках/перелічених у додатках 1,2 до Рішення/, а відповідно які є і співвласниками багатоквартирного будинку. Просили визнати протиправними дії Дніпропетровської міської ради щодо прийняття рішення від 27.07.2016 р. № 32/12 Про визначення балансоутримувачів житлового фонду комунальної власності територіальної громади м. Дніпропетровська та встановити відсутність компетенції (повноважень) Дніпропетровської міської ради на прийняття рішення від 27.07.2016 р. №32/12 Про визначення балансоутримувачів житлового фонду комунальної власності територіальної громади м. Дніпропетровська ; визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської міської ради від 27.07.2016 року №32/12 Про визначення балансоутримувачів житлового фонду комунальної власності територіальної громади м. Дніпропетровська повністю.

В судовому засіданні представники позивачівОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 вимоги підтримали в повному обсязі, надали пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просили їх задовольнити.

Представники відповідачів Максименко С.М., Дика Н.В. в судовому засіданні вимоги не визнали, просили суд відмовити в повному обсязі, посилаючись на наступне, що рішення від 27.07.2016 року № 32/12 "Про визначення балансоутримувачів житлового фонду комунальної власності територіальної громади м. Дніпропетровська" було прийнято Дніпропетровською міською радою відповідно до вимог чинного законодавства, на законних підставах. Данне рішенні ніяким чином не порушує прав власників будинків, а направлене на адміністративне регулювання питань, ніяким чином не порушує прав використання та володіння майном мешканців Індустріального та Соборноого районах м. Дніпро.

Третя особа в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не відомі, клопотання про відкладення судового розгляду до суду не надходили.

Відповідно до ч.2 ст.128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній доказів за відсутності третьої особи.

Суд, заслухавши учасників процессу, дослідивши всі наявні докази, що містяться в матеріалах справи, приходить до наступного висновку.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого, вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставах яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

За приписами ч. ч. 1,2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено в судовому засіданні 27.07.2016 Дніпропетровською міською радою прийнято рішення від року № 32/12 "Про визначення балансоутримувачів житлового фонду комунальної власності територіальної громади м. Дніпропетровська".

Пунктом 1 Рішення, вирішено визначити балансоутримувачами житлового фонду комунальної власності територіальної громади м. Дніпропетровська та тимчасовими виконавцями послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій до проведення конкурсу на визначення виконавців зазначених послуг: в Індустріальному районі - Комунальне підприємство "Жилсервіс - 6"Дніпропетровської міської ради; в Соборному районі - Комунальне підприємство "Жилсервіс - 15"Дніпропетровської міської ради.

Пунктом 2 даного Рішення вирішено передати житлові будинки з балансу комунальних житлово-експлуатаційних підприємств Індустріального, Соборного районів на баланс комунальних підприємств згідно з п. 1 цього рішення (додатки 1, 2).

Пунктом 8 Рішення, вирішено визнати таким, що втратили чинність, такі абзаци у п.1рішення міської ради від 25.12.2013 №28/45 "Про визначення балансоутримувачів житлового фонду комунальної власності територіальної громади м. Дніпропетровська та виконавців послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій": "-Жовтневому районі - Комунальне виробниче житлово-ремонтне експлуатаційне підприємство Жовтневого району; Індустріальному районі - Комунальне виробниче житлово-ремонтне експлуатаційне підприємство Індустріального району".

Як встановлено судом та вбачається зі змісту оскаржуваного рішення і додатків до нього, що Дніпропетровською міською радою, зокрема, вирішено питання щодо розпорядження конкретно визначеними житловими (багатоквартирними) будинками в Індустріальному та в Соборному районах, в яких розташовані квартири та приміщення приватної форми власності, шляхом визначення їх балансоутримувача та передачі на баланс іншим комунальним підприємствам, а також визначено без проведення конкурсу виконавців послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій житлових будинків та пов'язані із ним організаційні питання.

Спірні правовідносини передусім регулюються нормами Конституції України, Цивільного кодексу України, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" від 14.05.2015 р., Закону України "Про житлово-комунальні послуги , а також іншими положеннями законодавства.

Відповідно до ст. 10 ч. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно зі ст. 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Частиною 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.

Згідно зі ст. 327 ЦК України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

З наведеного вбачається, що розгляд і вирішення питань щодо управління, володіння, користування та розпорядження, до яких у тому числі відноситься облік на балансі комунальних підприємств та визначення балансоутримувача і передачі йому на баланс житлових будинків, які не є об'єктами права комунальної власності до відання відповідача, Дніпропетровської міської ради, законом не віднесено.

Натомість, як встановлено судом, незважаючи на те, що у пункті 1 оскаржуваного рішення зазначено, що воно приймається щодо житлового фонду комунальної власності територіальної громади м. Дніпропетровська, з пунктів 2-5 цього рішення та додатків 1,2 до нього фактично вбачається, що його прийнято відповідачем щодо житлових багатоквартирних будинків.

Правовідносини щодо права власності та його здійснення власниками на багатоквартирні будинки, квартири, приміщення в них, тощо, врегульовані нормами Цивільного кодексу та Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", ч. 1 ст. 2 якого встановлено, що предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов'язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку.

Разом з тим згідно з положеннями ст. 382 Цивільного кодексу України, ст. 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", співвласниками багатоквартирного будинку є власники квартир та нежитлових приміщень у ньому, яким зокрема належить спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Закон України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" відповідно до п.1 ст.13 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону набув чинності з 01.07.2015 року та встановлює повноваження власників квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирних будинках з управління спільним майном багатоквартирних будинків, так і порядок реалізації таких прав на управління спільним майном.

Так, п.1 ст. 1 вказаного Закону надає законодавче визначення наступних понять (термінів):

- у підп.5 зазначено, що співвласник багатоквартирного будинку - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку;

- у підп.6 зазначено, що спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія;

- у підп.7 зазначено, що управитель багатоквартирного будинку - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб;

- у підп.8 зазначено, що управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов'язків співвласників, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.

Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" передбачено, що спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.

Частиною 1 ст. 9 цього Закону визначено, що управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 4 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.

Згідно зі ст.10 цього Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею.

До повноважень зборів співвласників згідно з цією статтею належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про: 1) розпорядження спільним майном багатоквартирного будинку, встановлення, зміну та скасування обмежень щодо користування ним; 2) визначення управителя та його відкликання, затвердження та зміну умов договору з управителем; 3) обрання уповноваженої особи (осіб) співвласників під час укладання, внесення змін та розірвання договору з управителем, здійснення контролю за його виконанням; 4) визначення повноважень управителя щодо управління багатоквартирним будинком; 5) проведення поточного і капітального ремонтів, реконструкції, реставрації, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку та визначення підрядників для виконання таких робіт; 6) визначення дати та місця проведення наступних зборів співвласників; 7) визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що після набрання чинності Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" власниками (співвласниками) житлових багатоквартирних будинків є власники квартир або нежитлового приміщення відповідного багатоквартирного будинку, а не територіальна громада міста, а відтак вони не є об'єктами права комунальної власності, а також, що усі повноваження щодо управління багатоквартирним будинком, розпорядження спільним майном багатоквартирного будинку, тощо, належать виключно зборам співвласників відповідного багатоквартирного будинку.

Крім того, суд виходить з того, що згідно ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", балансоутримувачем будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд є власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", власник має право тримати на балансі та управляти належним йому майном. Частина 2 цієї статті визначає, що власник має право доручати повністю або частково розпоряджатися та управляти належним йому майном відповідно до закону та договору балансоутримувачу або управителю. При цьому згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі спільної власності кількох співвласників рішення щодо утримання на балансі та/або управління майном приймається відповідно до закону.

Відповідно до ст. 355 ч.1 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Частинами 1 та 2 ст. 369 ЦК України передбачено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Докази прийняття відповідних рішень щодо управління та розпорядження спільним майном багатоквартирного будинку і визначення балансоутримувачів на зборах співвласників багатоквартирних будинків, вказаних у додатках до прийнятого відповідачем рішення, у матеріалах справи відсутні.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що в контексті вищевказаних норм у Дніпропетровської міської ради, не було правових підстав визначати комунальні підприємства "Жилсервіс-6" та КП Жилсервіс-15" балансоутримувачами житлового фонду Індустріального та Соборного районів міста - багатоквартирних будинків, в яких здебільшого розташовані квартири та приміщення, що є приватною власністю фізичних та юридичних осіб.

Судом враховується також рішення Конституційного Суду України № 4-рп/2004, яким надано офіційне тлумачення положень статей 1, 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду". В цьому рішенні Конституційний Суд України роз'яснив, що набуваючи право приватної власності на квартиру в багатоквартирному будинку особа одночасно стає співвласником, на праві спільної власності, допоміжних приміщень, господарських споруд в будинку, що засвідчується єдиним документом - свідоцтвом про право власності на квартиру. Для підтвердження набутого в такий спосіб права не потребується вчинення будь-яких інших додаткових юридичних дій. Власникам квартир немає необхідності створювати з цією метою об'єднання співвласників багатоквартирного будинку. У багатоквартирних будинках, де не всі квартири приватизовані чи приватизовані повністю, власник (власники) неприватизованих квартир (їх правонаступники) і власники приватизованих квартир багатоквартирного будинку є рівноправними співвласниками допоміжних приміщень.

Системний аналіз статті 4 Європейської Хартії місцевого самоврядування, ратифікованої Верховною Радою України 15.07.1997 року, вказує на те, що органи місцевого самоврядування, в тому числі, міські ради, мають право вирішувати будь-які питання, включені до їх повноважень і функцій конституцією або законами національного законодавства. Коло таких питань і компетенція встановлюється в межах, визначених відповідними законами.

Така правова позиція кореспондується з рішенням Конституційного Суду України №7 від 16 квітня 2009 року у справі №1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Частиною 1 ст. 41 Конституції України гарантоване право кожної людини володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Відповідно до частини 4 даної статті Конституціївстановлено непорушність права приватної власності: ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 321 Цивільного кодексу України, що кореспондується з приписами Конституції України встановлено непорушність права приватної власності: ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Крім того, судом приймається до уваги, що правові гарантії захисту права власності кожної особи втілені й в міжнародному законодавстві, а саме в статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем вчинено протиправні дії щодо прийняття оскаржуваного рішення поза межами його повноважень, передбачених чинним законодавством не у спосіб, встановлений законодавством, та здійснено правоможності щодо володіння, користування та розпорядження майном, а саме житловими багатоквартирними будинками, що не належать територіальній громаді міста та не є комунальною власністю, а належить власникам квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирних будинках на праві спільної власності, що, в свою чергу, призвело до порушення прав та законних інтересів власників квартир та нежитлових приміщень у визначених будинках.

У зв'язку з цим, суд дійшов висновку, що Дніпропетровською міською радою при прийнятті рішення "Про визначення балансоутримувачів житлового фонду комунальної власності територіальної громади м. Дніпропетровська" № 32/12 від 27.07.2016 р. порушено приписи вказаних норм законодавства, тобто рішення відповідача є таким, що не відповідає ст. 41 Конституції України, ст.ст. 317, 319, 321, 355, 369, 382 Цивільного кодексу України, ст. 1, 2, 4, 5, 10 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку , ст. 23 Закону України Про житлово-комунальні послуги

Що стосується законності визначення даним рішенням Дніпропетровської міської ради виконавцями послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій до проведення конкурсу на визначення виконавців зазначених послуг КП "Жилсервіс - 6" КП "Жилсервіс - 15" суд зазначає наступне.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, оскаржуване рішення прийняте 27.07.2016 року, при цьому за приписами пункту 4 ст. 13 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", що набрав чинності 1 липня 2015 року (п. 1 цієї ж статті 13), встановлено, що до визначення співвласниками багатоквартирного будинку, в якому не створено об'єднання співвласників, форми управління багатоквартирним будинком, але не більше одного року із дня набрання чинності цим Законом, послуги з утримання такого будинку надає суб'єкт господарювання, визначений виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у багатоквартирному будинку до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до п. 5 ст. 13 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", у разі якщо протягом одного року з дати набрання чинності цим Законом співвласники багатоквартирного будинку, в якому не створено об'єднання співвласників, не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком, управління таким будинком здійснюється управителем, який призначається на конкурсних засадах виконавчим органом місцевої ради, на території якої розташований багатоквартирний будинок.

Отже, з урахуванням норм Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" виконавцями послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій до визначення їх співвласниками форми управління багатоквартирним будинком є особи, визначені виконавцями до 01.07.2015 р.

Тобто органам місцевого самоврядування у перехідний період з 1 липня 2015 року до 1 липня 2016 року законодавством не надано право приймати рішення про зміну раніше призначених виконавців послуг, натомість їм надано виключно повноваження призначення на конкурсних засадах управителя багатоквартирного будинку після 01.07.2016 року у визначених законом випадках.

Одночасно слід враховувати і те, що спеціальним законом, який регулює надання житлово-комунальних послуг, є Закон України "Про житлово-комунальні послуги".

Цей Закон до житлово-комунальних послуг серед іншого відносить: комунальні послуги; послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій; послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд.

Частинами 1, 2 ст. 27 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" укладання договорів на надання житлово-комунальних послуг (крім послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) згідно з установленим переліком для об'єктів державної або комунальної власності здійснюється за результатами конкурсу. Перелік житлово-комунальних послуг, право на здійснення яких виборюється на конкурсних засадах, визначає орган місцевого самоврядування.

Поряд з цим, чинним рішенням Дніпропетровської міської ради від 10.06.2009 р. №20/47 (зі змінами) послугу з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій віднесено до тих послуг, право на надання яких виборюється на конкурсних засадах.

Стаття 144 Конституції України встановлює, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, отже вищевказане рішення Дніпропетровської міської ради від 10.06.2009 р. №20/47 є обов'язковим до виконання.

Крім того, з метою створення правового поля для визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді на виконання Закону України "Про житлово-комунальні послуги"наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 25 квітня 2005 року N60 затверджено Порядок визначення виконавця житлово-комунальних послуг.

Згідно з пунктом 1.1. Порядку (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) органами місцевого самоврядування, власниками житлових будинків визначаються виконавці послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій.

Пунктом 1.6. вказаного Порядку встановлено, що виконавець житлово-комунальних послуг визначається органами місцевого самоврядування, крім випадків, коли власник (власники) житлових будинків бажає (бажають) визначити виконавця житлово-комунальних послуг самостійно.

Пунктом 1.8. вказаного Порядку встановлено, якщо органом місцевого самоврядування житлово-комунальні послуги, визначені у пункті 1.1 Порядку, включено до переліку послуг, право на здійснення яких виборюється на конкурсних засадах, виконавці таких послуг визначаються за конкурсом відповідно до статей 27, 28 Закону України "Про житлово-комунальні послуги". На виконання ст. 28 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №631 (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) затверджено

Порядок проведення конкурсу з надання житлово-комунальних послуг, яким визначено процедуру підготовки та проведення конкурсу з надання житлово-комунальних послуг.

За наведених обставин та з системного аналізу вказаних норм вбачається, що прийняття відповідачем рішення з визначення нових виконавців послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій могло бути здійснено виключно на конкурсних засадах.

Однак, зі змісту п. 1 оскаржуваного рішення, судом встановлено, що воно приймалось до проведення конкурсу на визначення виконавців зазначених послуг та за відсутності на момент його прийняття правових підстав для зміни виконавців послуг, що суперечить вимогам ст. 144 Конституції України, п.п.1, 4, 5 ст. 13 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку , ч. 1, 2 ст. 27 Закону України Про житлово-комунальні послуги , тобто нормативно правовим актам, що мають вищу юридичну силу.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами щодо наявності чи відсутності компетенції (повноважень) відповідача, суд виходить з того, що відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно з положеннями ст.24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбаченіКонституцієюі законами України, та керуються ними у своїй діяльності, а також актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими в межах їхньої компетенції.

Таким чином, органи місцевого самоврядування приймаючи будь-яке рішення повинні не лише мати необхідний обсяг компетенції для прийняття останнього, а й реалізовувати свою компетенцію у суворій відповідності діючим нормативно правовим актам не переймаючи на себе функції нормотворця.

Так, встановивши усі вищезазначені обставини справи та проаналізувавши діючі на час взаємовідносин вказані вище Закони України, підзаконні нормативно правові акти, а також дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, суд, приходить до висновку, що приймаючи вказане рішення Дніпропетровською міською радою було перевищено свої службові повноваження під час прийняття рішення "Про визначення балансоутримувачів житлового фонду комунальної власності територіальної громади м. Дніпропетровська" № 32/12 від 27.06.2016 року. Останнє виразилось у розгляді і вирішення Дніпропетровською міською радою питання, не віднесеного законом до її відання, а саме щодо обліку на балансі, управління та розпорядження житловими багатоквартирними будинками, які не є об'єктами права комунальної власності, а є спільною власністю власників квартир та приміщень у таких будинках. Також за межі компетенції Дніпропетровської міської ради виходить прийняття рішення в перехідний період, тобто до 01.07.2016 року, про визначення нових виконавців послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій без проведення відповідного конкурсу, оскільки закон не наділяє орган місцевого самоврядування такими повноваженнями, і такі дії прямо суперечать нормам чинного законодавства.

Таким чином, суд вважає, що рішення "Про визначення балансоутримувачів житлового фонду комунальної власності територіальної громади м. Дніпропетровська" № 32/12 від 27.07.2016 р. прийняте за відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

До того ж, суд звертає увагу, що Дніпропетровська міська рада є органом місцевого самоврядування, а від так й суб'єктом владних повноважень. Відповідно до положень ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. В свою чергу, відповідачем не було надано будь-яких заперечень на адміністративний позов.

Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Згідно частини 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Частиною 2 статті 2 вказаного Закону встановлено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Одними із основних принципів місцевого самоврядування згідно статті 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є принципи законності, правової самостійності в межах повноважень, визначених цим та іншими законами.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 11 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації".

Положеннями ч. 3 ст. 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.

За змістом п.1 ч.1 ст.13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" органи місцевого самоврядування є розпорядниками інформації для цілей цього Закону.

Пунктом 1 ч.1 ст.14 Закону України "Про доступ до публічної інформації" зобов'язано розпорядників інформації оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами.

Як вбачається з матеріалів справи проект рішення Про визначення балансоутримувачів житлового фонду комунальної власності територіальної громади м. Дніпропетровська відповідачем на своїй веб-сторінці - http://files.dniprorada.gov.ua/ було опубліковано 26 липня 2016 р., за 1 день до його прийняття, тобто з порушенням передбаченого ч.3 ст.15 Закону України "Про доступ до публічної інформації" двадцятиденного строку до дати їх розгляду з метою прийняття.

Наведене свідчить про порушення відповідачем при прийнятті спірного рішення обов'язкової процедури його оприлюднення, та як наслідок, порушення відповідачем приписів ч. 11 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Крім наведеного, аналізуючи зміст оскаржуваного рішення суд приходить до висновку, що останнє є офіційним письмовим документом, яким вирішено питання щодо врегулювання правовідносин між фізичними, юридичними особами, які отримують житлово-комунальні послуги та виконавцем житлово-комунальних послуг, рішенням визначено виконавця з яким, відповідно до статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживачі мають право укласти договір про надання житлово-комунальних послуг, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" регуляторний акт - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого, спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

Враховуючи наведене, рішення Дніпропетровської міської ради 27.07.2016 Дніпропетровською міською радою прийнято рішення від року № 32/12 "Про визначення балансоутримувачів житлового фонду комунальної власності територіальної громади м. Дніпропетровська"є регуляторним актом.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" регуляторні органи затверджують плани діяльності з підготовки ними проектів регуляторних актів на наступний календарний рік не пізніше 15 грудня поточного року, якщо інше не встановлено законом. План діяльності з підготовки проектів регуляторних актів повинен містити визначення видів і назв проектів, цілей їх прийняття, строків підготовки проектів, найменування органів та підрозділів, відповідальних за розроблення проектів регуляторних актів. Затверджені плани діяльності з підготовки проектів регуляторних актів, а також зміни до них оприлюднюються у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону, не пізніш як у десятиденний строк після їх затвердження.

Згідно з положеннями частин 1, 2, 4, 6 статті 9 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань. Про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону. Проект регуляторного акта разом із відповідним аналізом регуляторного впливу оприлюднюється у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону, не пізніше п'яти робочих днів з дня оприлюднення повідомлення про оприлюднення цього проекту регуляторного акта.

Строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань приймаються зауваження та пропозиції, встановлюється розробником проекту регуляторного акта і не може бути меншим ніж один місяць та більшим ніж три місяці з дня оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу.

Частиною 2 ст.13 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", встановлено, що повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій, проект регуляторного акта та відповідний аналіз регуляторного впливу оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації розробника цього проекту, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених розробником цього проекту, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці розробника проекту регуляторного акта в мережі Інтернет.

При цьому, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази оприлюднення проекту спірного рішення як такого, що за своїм змістом відповідає ознакам регуляторного акту, з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних і юридичних осіб, їх об'єднань, у спосіб, передбачений статтею 9 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності . Крім того, докази оприлюднення прийнятого рішення у спосіб, визначений статтею 13 наведеного Закону, відповідачем також не надано.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно з ч.1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року N 19-рп/2011 (справа щодо оскарження бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо заяв про злочини) зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту. Конституційний Суд України у своїх рішеннях послідовно підкреслював значущість положень статті 55 Конституції України щодо захисту кожним у судовому порядку своїх прав і свобод від будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, а також стосовно неможливості відмови у правосудді.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 6 КАС.

Суд приходить до висновку, що прийняттям оскаржуваного рішення Дніпропетровська міська рада порушила права Позивачів, як співвласників спільного майна багатоквартирного будинку, які мають виключне право на здійснення управління багатоквартирним таким будинком в силу Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку .

Суд приймає до уваги, що, співвласники багатоквартирних будинків, щодо балансоутримання яких Дніпропетровською міською радою прийняте оскаржуване Рішення, не наділяли ні Дніпропетровську міську раду, ні визначені Рішенням комунальні підприємства правами балансоутримувача належного їм на праві власності спільного майна багатоквартирних будинків. Натомість, на зборах співвласників багатоквартирного будинку за адресою: вул. Донецьке шосе, 113, м Дніпропетровськ, які відбулися 27.03.2016 р.(одним з співвласників якого є Позивач-7), було прийнято рішення визначити ТОВ "Лівобережне житлово-експлуатаційне підприємство" управителем багатоквартирного будинку, затвердити умови договору з управителем згідно з проектом та уповноважити управителя ТОВ Лівобережне житлово-експлуатаційне підприємство подати протокол на зберігання до виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради. А на зборах співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1, які відбулися 24.03.2016 р.(одним з співвласників якого є Позивач-6), було прийнято рішення визначити ТОВ "Лівобережне житлово-експлуатаційне підприємство" управителем багатоквартирного будинку, затвердити умови договору з управителем згідно з проектом та уповноважити управителя ТОВ "Лівобережне житлово-експлуатаційне підприємство" подати протокол на зберігання до виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради.

Також, матеріалами справи доведено, що Дніпропетровська міська рада достовірно знала про факт проведення зборів співвласників вказаних багатоквартирних будинків, оскільки на її офіційному сайті міститься повідомлення про те, що збори відбулися і сканкопія протоколів зборів співвласників багатоквартирних будинків.

З урахуванням викладених обставин та зазначених правових норм, керуючись завданням адміністративного судочинства, суд приходить до висновку про те, що рішення Дніпропетровської міської ради "Про визначення балансоутримувачів житлового фонду комунальної власності територіальної громади м. Дніпропетровська" № 32/12 від 27.07.2016 р. є протиправним, прийнятим не у спосіб, встановлений законодавством України та поза межами повноважень суб'єкта владних повноважень та підлягає скасуванню.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивачів такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки доводи про неправомірність оскаржуваного рішення знайшли підтвердження в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд вважає за необхідне на підставі ст. 94 КАС України визначити розподіл судових витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.1,2,3,6-11,69,70,71,128,137,138, 158-163,КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_14, ОСОБА_12, ОСОБА_13, Громадської організації ГРОМАДЯНИ ДНІПРОПЕТРОВЩИНИ до Дніпропетровської міської ради про визнання протиправними дій Дніпропетровської міської ради, треті особи: Комунальне підприємство Жилсервіс-6 Дніпропетровської міської ради, Комунальне підприємство Жилсервіс-15 Дніпропетровської міської ради щодо прийняття рішення від 27.07.2016 р. №32/12 про визнання протиправними дій, скасування рішення , - задовольнити.

Визнати дії Дніпропетровської міської ради (код ЄДРПОУ 26510514, 49000, м. Дніпропетровськ, пр. Дмитра Яворницького, 75) щодо прийняття рішення Про визначення балансоутримувачів житлового фонду комунальної власності територіальної громади м. Дніпропетровська від 27.06.2016 р. №32/12 протиправними.

Встановити відсутність компетенції (повноважень) Дніпропетровської міської ради (код ЄДРПОУ 26510514, 49000, м. Дніпропетровськ, пр. Дмитра Яворницького, 75) на прийняття рішення Про визначення балансоутримувачів житлового фонду комунальної власності територіальної громади м. Дніпропетровська від 27.06.2016 р. №32/12.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської міської ради Про визначення балансоутримувачів житлового фонду комунальної власності територіальної громади м. Дніпропетровська від 27.06.2016 р. №32/12.

Стягнути на користь ОСОБА_6 судовий збір в розмірі 551 гривні 21 копійки за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровської міської ради.

Стягнути на користь ОСОБА_7 судовий збір в розмірі 551 гривні 21 копійки за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровської міської ради.

Стягнути на користь ОСОБА_8 судовий збір в розмірі 551 гривень 21 копійки за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровської міської ради.

Стягнути на користь ОСОБА_9 судовий збір в розмірі 551 гривень 21 копійки за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровської міської ради.

Стягнути на користь ОСОБА_10 судовий збір в розмірі 551 гривень 21 копійки за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровської міської ради.

Стягнути на користь ОСОБА_14 судовий збір в розмірі 551 гривень 21 копійки за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровської міської ради.

Стягнути на користь ОСОБА_12 судовий збір в розмірі 551 гривень 21 копійки за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровської міської ради.

Стягнути на користь ОСОБА_13 судовий збір в розмірі 551 гривень 21 копійки за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровської міської ради.

Стягнути на користь Громадської організації ГРОМАДЯНИ ДНІПРОПЕТРОВЩИНИ (код ЄДРПОУ 339111425, 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, буд.48) судовий збір в розмірі 1378,00 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровської міської ради.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги повинна бути одночасно направлена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Суддя: Е.В.Женеску