Рішення

від 24.06.2011 по справі 2-304/11

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Макарівський районний суд Київської області

смт. Макарів, вул. Димитрія Ростовського, 35, 8000, (04578) 5-13-39

Макарівський районний суд Київської області у складі головуючого судді Тандира О.В. при секретарі Веринкиній І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Макарові Київської області цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства Старокиївський Банк до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання договору недійсним, -

встановив:

ВАТ Старокиївський Банк (далі - позивач, банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, (далі - відповідачі) в якому просило визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 23.02.2009 року площею 9,1050 га, що розташована в межах Яблунівської сільської ради Макарівського району Київської області, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 322788900:04:017:0004, посилаючись на ст.ст. 203, 215 ЦК України, та на те, що відповідачі його уклали під час перебування її під арештом за ухвалою Солом'янського районного суду Київської області від 27.01.2009 року про забезпечення позову у справі 2- 886-1/09 за позовом ВАТ Старокиївський Банк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В судове засідання представник позивача не з'явився, надіслав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням у відпустці. Суд причину неявки представника позивача визнав неповажною, оскільки позивач не обмежений у виборі осіб, що можуть представляти його інтереси, у зв'язку з чим суд ухвалив продовжувати розгляд справи.

Від представника позивача через канцелярію суду 22.06.2011 року надійшло клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Приватного нотаріуса ОСОБА_3 Зазначене клопотання судом відхилено, оскільки питання про склад осіб, що беруть участь у справі вирішувалось на попередньому судовому засіданні, в якому приймав участь представник позивача - ОСОБА_4, і з цього приводу клопотань не заявляв, більше того у клопотанні не зазначено на чиїй стороні має бути залучена третя особа у даній справі. Просив також залучити вказаного нотаріуса до участі у справі у якості спеціаліста. Клопотання судом відхилено, оскільки приватний нотаріус не є спеціалістом у розумінні ст. 54 ЦПК України.

Також через канцелярію суду 22.06.2011 року надійшло клопотання про залучення до справи додаткових доказів на підтвердження наявності невиконаних зобов'язань ОСОБА_1 перед банком як на підтвердження порушення оспорюваним правочином прав та інтересів банку. Зазначені документи у якості доказів судом не приймаються, оскільки в силу ст. 131 ЦПК України сторони зобов'язані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі. Докази, подані з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин. У клопотанні про долучення до справи додаткових доказів не наведено причин неможливості своєчасно їх подати.

Відповідачі в судовому засіданні в особі представників ОСОБА_5, ОСОБА_6, проти задоволення позовних вимог заперечили повністю, зазначили, що заборгованість, для забезпечення якої було накладено арешт на земельну ділянку, перед банком повністю погашена, у зв'язку з чим Солом'янським районним судом м. Києва у справі 2-886-1/09 за позовом ВАТ Старокиївський Банк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було відмовлено у задоволенні позовних вимог, також цим судом був скасований арешт, що накладався у забезпечення позову у цій справі на земельну ділянку, що предметом спірного договору. Банк до ОСОБА_1 ніяких претензій не мав з цього приводу, про що свідчить відповідний лист банку. Гроші, отримані від продажу зазначеної земельної ділянки були перераховані банку у якості погашення грошових зобов'язань за кредитним договором. Щодо наявності заборгованості ОСОБА_1 перед банком за іншими кредитними договорами, то банк може їх задоволити у разі невиконання нею грошових зобов'язань за рахунок іншого майна, а саме інших земельних ділянок, що їй належать. Крім того, на момент вчинення оспорюваного правочину земельна ділянка, що була його предметом, під арештом не перебувала, про що свідчить витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 23.02.2009 року та довідкою управління земельних ресурсів у Макарівському районі Київської області від 20.02.2009 року.

Заслухавши представників відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

23.02.2009року між ОСОБА_1 як продавцем та ОСОБА_2 як покупцем був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 9,1050 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства (склад угідь - рілля), що розташована на території Яблунівської сільської ради Макарівського району Київської області. Земельна ділянка належала продавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 909951, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010733000029, виданого 28.03.2007 року, відповідно до договору купівлі-продажу від 28.12.2006 року № 2281, кадастровий номер 3222788900:04:017:0004.

Продаж вчинено за 407 000 грн. Сума сплачена покупцем готівкою та отримана продавцем.

Зазначений договір посвідчено приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Київської області - ОСОБА_3 та зареєстровано в реєстрі за № 237.

Згідно висновку про експертну грошову оцінку земельної ділянки ринкова її вартість складала на момент продажу 377857,5 грн.

Згідно довідки управління Держкомзему у Макарівському районі Київської області від 20.02.2009 року № 0323 за земельною ділянкою, що була предметом зазначеного вище договору обтяження чи обмеження не зареєстровані.

За витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави від 23.02.2009 року, за земельною ділянкою, що була предметом спірної угоди та належала ОСОБА_1, в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна інформація відсутня. Зазначений витяг було сформовано за заявою ОСОБА_1 за даними, які вона надала для оформлення спірної угоди і за якими здійснювався запит щодо заборон на відчуження (в тому числі і паспорт громадянина України).

Як зазначив позивач у позовній заяві, але не підтвердив належними та допустимими доказами, ухвалою Солом'янського районного суду Київської області від 27.01.2009 року у справі у справі 2-886-1/09 за позовом ВАТ Старокиївський Банк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в забезпечення позову було накладено арешт на земельну ділянку площею 9,1050 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Яблунівської сільської ради Макарівського району Київської області, державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 909951, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010733000029, виданого 28.03.2007 року, кадастровий номер 3222788900:04:017:0004.

Також позивач надав витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, проте він не може бути прийнятий судом у якості доказу, оскільки зазначений витяг не завірений належним чином.

Разом з тим, судом встановлено, що в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна є запис від 28.01.2009 року № 8406797 про реєстрацію п'ятою київською державною нотаріальною конторою арешту на земельну ділянку площею 9,1050 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Яблунівської сільської ради Макарівського району Київської області, що належить ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 909951, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010733000029, від 28.03.2007 року. Підстава обтяження - ухвала 2-885-1/09 від 27.01.2009 року.

Також встановлено, що згідно ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 05.11.2010 року скасовано заходи забезпечення позову за ухвалою цього ж суду від 27.01.2009 року у виді арешту на належні ОСОБА_1 земельні ділянки, в тому числі і на земельну ділянку, що була предметом спірного договору.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва у справі, в межах якої було накладено арешт у якості забезпечення позову на земельну ділянку, що була предметом спірного договору, відмовлено у задоволенні позову банку до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у зв'язку із добровільною сплатою суми заборгованості та відшкодуванням судових витрат.

Згідно довідки, виданої банком 21.09.2010 року за № 1909/09-02 претензій до ОСОБА_1 щодо сплати заборгованості, що була предметом розгляду у справі № 2- 885-1/09, банк не має, оскільки нею повністю погашено заборгованість та відшкодовано судові витрати.

Кошти, отримані за спірним договором купівлі-продажу, згідно квитанції № 28 від 25.02.2009 року у розмірі 504090 грн. були перераховані банку у якості погашення заборгованості за кредитним договором № 4298 від 07.05.2007 року.

Згідно витягу з реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна вбачається, що у ОСОБА_1 наявні й інші земельні ділянки окрім відчуженої за спірним договором, які перебувають в іпотеці за іпотечними договорами, укладеними з банком, на які останній може звернути стягнення у випадку невиконання ОСОБА_1 грошових зобов'язань.

Аналізуючи всі досліджені докази у даній справі та вирішуючи позовні вимоги по суті суд виходить з наступного.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним (ст. 16 ЦК України).

Згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, вимог щодо змісту правочину, який не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а також особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ст. З ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу щодо підстав звільнення від доказування.

Суд вважає, що позивач не довів суду належними та допустимими доказами порушення спірним правочином його прав та охоронюваних законом інтересів, як на підставу звернення до суду. Заборгованість перед банком, що була предметом розгляду у справі, у якій було накладено арешт на спірну земельну ділянку, повністю погашена. Банк претензій до ОСОБА_1 щодо зазначеної справи не має. Гроші, отримані від продажу земельної ділянки ОСОБА_1 були перераховані банку. Наявність інших невиконаних грошових зобов'язань ОСОБА_1 перед банком та відсутності іншого майна, на яке може бути звернуто стягнення у випадку наявності таких зобов'язань останній не довів. Також позивач не надав доказів на підтвердження зміни назви організаційно правової форми згідно законодавства.

Більше того, позивач також не довів підстав недійсності спірного правочину, встановлених ст. 203 ЦК України. Належним чином завіреної копії ухвали, якою накладено арешт на земельну ділянку, що була предметом спірного договору, суду не надав. Згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави від 23.02.2009 року та довідки управління Держкомзему у Макарівському районі Київської області від 20.02.2009 року № 0323, що надавалися на час вчинення правочину, перешкод для укладення та посвідчення спірного договору не було. Наявність у реєстрі заборон запису щодо заборони на земельну ділянку, яка належить ОСОБА_1 судом не приймається до уваги, позаяк відповідач згідно паспорту Гребеник .

Враховуючи викладене в задоволенні позову слід відмовити.

Судові витрати відповідно до ст. 88 ЦПК України у разі відмови у позові стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 15, 60, 79, 88, 174,207, 212-215, 223 ЦПК України, суд -

вирішив:

У задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства Старокиївський Банк до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання договору недійсним - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Макарівський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.