Постанова

від 30.01.2017 по справі 824/361/15-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2017 р. м. Чернівці справа № 824/361/15-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Левицького В.К.

за участю:

секретаря судового засідання Козак В.Ю.

представника позивача - Денеги М.В.

представників відповідача - Чорнея М.Г., Московчук Г.А.

третьої особи - ОСОБА_4

представника третьої особи - ОСОБА_5

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом фермерського господарства "Мічурінський"

до управління Пенсійного фонду України в Сокирянському районі Чернівецької області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4

про визнання недійсним та скасування протоколу.

В С Т А Н О В И В:

Фермерське господарство "Мічурінський" (далі - позивач, ФГ "Мічурінський") звернулося до суду з позовною заявою до управління Пенсійного фонду України в Сокирянському районі Чернівецької області (далі - відповідач), в якій просить: визнати недійсним та скасувати протокол № 2260 від 06.07.2010 р., винесений відповідачем про призначення пенсії ОСОБА_4 на пільгових умовах; визнати дії відповідача щодо покладання на позивача обов'язків по 100 відсотковому відшкодуванні відповідачу витрат по виплаті і доставці пільгових пенсій - неправомірними.

В обґрунтування позову позивач вказував, що ОСОБА_4, якій призначена пільгова пенсія не працювала на постійній основі в фермерському господарстві "Мічурінський", а довідка №95 від 17.06.2010 р. на підставі якої відповідачем призначена пільгова пенсія підприємством не видавалась. Також вказував, що ОСОБА_4 тривалий час працювала і здобувала трудовий стаж на декількох інших підприємствах, що є правовою підставою для призначення їй пільгової пенсії і покриття витрат на виплату та доставку такої пенсії цими підприємствами пропорційно стажу роботи.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю та, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідачем до суду подано письмові заперечення проти позову, відповідно до яких, вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд у задоволенні позову відмовити повністю. Зазначав, що оскільки ОСОБА_4 виховує шість дітей та працювала робітницею господарства на фермерському господарстві "Мічурінський", то вона має право на призначення пільгової пенсії відповідно до п. "ж" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а позивач відповідно наділений обов'язком компенсувати державі виплачену пільгову пенсію.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, просили у його задоволенні відмовити та надали пояснення аналогічні викладеним у запереченнях проти позову.

Ухвалою суд від 18.10.2016 р. занесеною до журналу судового засідання залучено до участі у справі, як третю особу яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 (далі - третя особа).

В судовому засіданні третя особа та її представник заперечували проти задоволення позову та вказували, що ОСОБА_4 працювала на постійній основі у фермерському господарстві "Мічурінський" та дійсно виховує шістьох дітей, що дає їй право на призначення пільгової пенсії відповідно до п. "ж" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

В судовому засіданні 13.12.2016 р. за ініціативою суду допитано як свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_6 з питань призначення пільгової пенсії ОСОБА_4 та роботи у фермерському господарстві "Мічурінський".

Вислухавши пояснення сторін, покази свідків, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Фермерське господарство "Мічурінський" (60226, Чернівецька область, Сокирянський район, село Романківці, вулиця Івана Франка, будинок 10, ідентифікаційний код 35361345) зареєстроване як юридична особа 05.12.2007 р. та взяте на облік в органах Пенсійного фонду (Т. 1 а.с. 37).

Відповідно до довідки виданої головою фермерського господарства "Мічурінський" від 17.06.2010 р. №95, останній підтвердив, що позивач займається виробництвом сільськогосподарської продукції, а громадянка ОСОБА_4 постійно працює на посаді робітниці садової бригади (Т. 1 а.с. 51, 97, 130, 208).

Також вказана обставина підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_4 (Т. 1 а.с. 19 - 22).

Як вбачається із матеріалів справи та підтверджується довідкою виданою виконавчим комітетом Білоусівської сільської ради Сокирянського району Чернівецької області від 24.06.2010 р. № 1822, гр. ОСОБА_4 народила та виховала 6 дітей до 14-го віку: ОСОБА_7 (ІНФОРМАЦІЯ_1.), ОСОБА_8 (ІНФОРМАЦІЯ_2.), ОСОБА_7 (ІНФОРМАЦІЯ_3.), ОСОБА_9 (ІНФОРМАЦІЯ_4.), ОСОБА_8 (ІНФОРМАЦІЯ_5.) та ОСОБА_10 (ІНФОРМАЦІЯ_6.) (Т. 1 а.с. 52).

Судом встановлено, що 30.06.2010 р. ОСОБА_4 звернулася до управління Пенсійного фонду України в Сокирянському районі про призначення їй пенсії за віком відповідно до п. "ж" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". При цьому до заяви третьою особою було додано довідку Білоусівської сільської ради від 24.06.2010 р. № 1822 про народження та виховання шістьох дітей до 14-го віку, трудову книжку та довідку від 17.06.2010 р. №95 про підтвердження факту постійної роботи на фермерському господарстві "Мічурінський".

На підставі вказаної заяви, управлінням Пенсійного фонду в Сокирянському районі призначено ОСОБА_4 пенсію за віком, як жінці яка працює у сільськогосподарському виробництві та виховала п'ятеро і більше дітей, про що винесено рішення про призначення пільгової пенсії відповідно до п. "ж" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", яке оформлено протоколом про призначення пільгової пенсії №2260 від 02.07.2010 р. (Т. 1 а.с. 188).

Не погоджуючись із вказаними протоколом, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Судом також встановлено, що в 2014 р. управління Пенсійного фонду України в Сокирянському районі Чернівецької області звернулося з позовом до фермерського господарства "Мічурінський" про відшкодування витрат на виплату та доставку пільгової пенсії. В ході розгляду адміністративної справи № 824/2559/14-а, керівник фермерського господарства "Мічурінський" посилався на те, що ОСОБА_4 не працювала в фермерському господарстві "Мічурінський" на постійному місці роботи і довідку № 95 від 17.06.2010 р. він не видавав та запис в трудовій книжці ним не здійснювався.

У зв'язку з наведеним, 29.07.2014 р. управління направило на адресу позивача лист, в якому просило надати дозвіл на проведення перевірки щодо достовірності видачі довідки № 95 від 17.06.2010 р. (Т. 1 а.с. 218, 250).

06.08.2014 р. посадовими особами відповідача проведено зустрічну перевірку факту роботи ОСОБА_4 в фермерському господарстві "Мічурінський" за період з 01.04.2010 р. по 30.09.2010 р., за результатами якої складено акт (Т. 1 а.с. 219).

Під час перевірки первинних документів за 2010 р. встановлено, що довідка від 17.06.2010 р. №95, яка видана ФГ "Мічурінський" ОСОБА_4 не відповідає дійсності, оскільки у книзі наказів за 2010 р. вказано, що дана особа прийнята тимчасово на роботу робітницею господарства 01.04.2010 р. та звільнена 30.09.2010 р. Також в заяві ОСОБА_4 вказано, що вона просить прийняти її на роботу тимчасово. Крім того, перевіркою виявлено, що книга наказів за 2010 р. не пронумерована та не прошита.

07.10.2014 р. управлінням Пенсійного фонду в Сокирянському районі Чернівецької області направлено заяву до прокурора Сокирянського району, яка в подальшому скерована до Сокирянського РВ УМВС України в Чернівецькій області, щодо перевірки факту підроблення документів, а саме довідки №95 від 17.06.2010 р. виданої фермерським господарством "Мічурінський" про постійну роботу ОСОБА_4 на підприємстві та достовірність записів зроблених у її трудовій книжці (Т. 1 а.с. 80-81).

На підставі вказаної заяви, слідчим відділенням Сокирянського ВП КВП ГУНП в Чернівецькій області розпочато кримінальне провадження №12014260140000552 від 22.10.2014 р. за ст. 358 ч. 1 КК України по факту внесення неправдивих відомостей в довідку про працевлаштування ОСОБА_4 (Т. 1 а.с. 77).

Згідно інформації Кельменецького відділу поліції Сокирянського ВП ГУНП в Чернівецькій області від 18.11.2015 р., орган досудового розслідування проводять слідчі та процесуальні дії у кримінальному провадженні №12014260140000552. (Т. 1 а.с. 203, 204).

Як вказували в судовому засіданні особи, які беруть участь у справі, рішення в даному кримінальному провадженні на час розгляду адміністративної справи не прийнято.

Крім того, судом встановлено, що управлінням Пенсійного фонду в Сокирянському районі Чернівецької області припинено виплату пенсії ОСОБА_4 з 01.08.2014 р. до закінчення перевірки фактів підроблення документів на підставі яких призначено пільгову пенсію, про що винесено розпорядження №148137 від 23.07.2014 р. (Т. 2 а.с. 25).

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити повністю, з таких міркувань.

Відповідно до абзаців 1, 2 п. 2 роз. XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.08.2003 р. (далі - Закон № 1058-IV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Норми обслуговування для цих цілей встановлюються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених законодавством, що діяло раніше, визначається ст. 100 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05. 11.1991 р. № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. "ж" ч. 1 ст. 13 Закону №1788 на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи жінки, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей, - незалежно від віку і трудового стажу, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про порядок призначення пенсій на пільгових умовах жінкам, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей" від 16.05.1992 р. №244 визначено, що жінкам, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро або більше дітей до 14-річного віку, в тому числі усиновлених, пенсії на пільгових умовах призначаються незалежно від віку та наявного трудового стажу. Право на пенсію на вказаних у пункті 1 цієї постанови пільгових умовах мають жінки, які зайняті на постійній роботі у сільськогосподарському виробництві у колгоспах, державних господарствах, міжгосподарських підприємствах, кооперативах, орендних колективах, а також в фермерських та інших господарствах незалежно від форм власності та господарювання.

З аналізу вказаних норм, випливає, що жінка має право отримувати пільгову пенсію, у разі, якщо вона постійно працювала в сільськогосподарському виробництві та виховала п'ятеро або більше дітей до 14-річного віку

Відповідно до ст. ст. 81, 82 Закону України "Про пенсійне забезпечення" призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України. Документи про призначення пенсій розглядаються органом, що призначає пенсії (стаття 81), не пізніше 10 днів з дня їх надходження.

Судом встановлено, що управлінням Пенсійного фонду в Сокирянському районі пільгова пенсія, призначена ОСОБА_4 відповідно до п. "ж" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", оскільки вона виховувала шестеро дітей та постійно працювала в фермерському господарстві "Мічурінський".

На підтвердження вказаних обставин третьою особою до управління Пенсійного фонду в Сокирянському районі було надано довідку Білоусівської сільської ради про народження та виховання шістьох дітей до 14-го віку, трудову книжку та довідку від 17.06.2010 р. №95 про підтвердження факту постійної роботи на фермерському господарстві "Мічурінський", яка підписана директором Денегою М.В. та скріплена фірмовою печаткою позивача.

Суд не погоджується із доводами представника позивача стосовно того, що ОСОБА_4 не працювала на постійній роботі в фермерському господарстві "Мічурінський", а довідка від 17.06.2010 р. №95 ним не видавалась, з наступних підстав.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно ч. 1 ст. 21 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ст. 23 КЗП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Статтею 24 КЗпП України визначено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказу чи розпорядження не було видано, але працівника фактично було допущено до роботи.

З аналізу вказаних норм випливає, що трудовий договір може укладатись на визначений строк за згодою сторін, на час виконання певної роботи або безстроково. Безстроковим є трудовий договір, в якому відсутнє застереження про строк його дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є: 1) угода сторін; 2) закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення; 3) призов або вступ працівника на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу; 4) розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового, чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45); 5) переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду; 6) відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці; 7) набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи; 8) підстави, передбачені контрактом.

Із дослідженої в судовому засіданні трудової книжки ОСОБА_4 вбачається, що третя особа працювала у фермерському господарстві "Мічурінський" робітницею господарства садової бригади з 10.04.2008 р. по 30.04.2008 р. та з 01.04.2010 р. по 30.09.2010 р. Вказана інформація, яка внесена до трудової книжки третьої особи скріплена відтиском печатки ФГ "Мічурінський" та підписом директора Денегою М.В. (Т. 1 а.с. 53-54, Т. 2 а.с. 11-12).

Дослідженням наказу № 9 від 01.014.2010 р. встановлено, що вказаним наказом позивач прийняв тимчасово на роботу робітниками господарства ОСОБА_4 з 01.04.2010 р. (Т. 1 а.с. 96, 128).

Дослідженням наказу № 33 від 30.09.2010 р. встановлено, що вказаним наказом позивач звільнив з роботи в зв'язку з закінченням трудового договору по ст. 36 п. 2 КЗпП України ОСОБА_4 (Т. 1 а.с.205).

В судовому засіданні свідки вказували, що ОСОБА_4 працювала у фермерському господарстві "Мічуріський" робітницею садової бригади з 01.04.2010 р. до 30.09.2010 р. на постійній основі.

Допитана як свідок ОСОБА_4 вказувала, що в 2010 р. жодних заяв про прийняття її на роботу нею не писалося, наказ про прийняття на роботу до її відома не доводився, а було тільки здійснено запис в трудову книжку. Також вказувала, що на початку травня 2014 р. до неї за місцем проживання звернувся голова фермерського господарства "Мічурінський" Денега М.В., який повідомив що в господарстві пропали документи за 2010 р. та у зв'язку із проведенням на підприємстві перевірки, їй необхідно написати заяву про прийняття на роботу у 2010 р. При цьому Денега М.В. зауважив, що у заяві про прийняття на роботу потрібно вказати "на тимчасову роботу", хоча вона працювала на постійній роботі. Також зазначала, що в кінці 2010 р. трудова книжка їй була повернена без запису про звільнення, а в травні 2014 р. Денега М.В. забрав трудову книжку та зробив у ній запис про звільнення.

Свідком ОСОБА_6 повідомлено, що довідка №95 від 17.06.2010 р. про постійну роботу ОСОБА_4 у фермерському господарстві "Мічурінський" була видана по вказівці директора Денеги О.І. та видана йому в адміністративному приміщенні фермерського господарства в 2010 р. під час оформлення третьою особою пенсії.

Враховуючи наведені норми трудового законодавства та встановлені по справі обставини, суд приходить до висновку, що укладений трудовий договір між фермерським господарством Мічурінський та ОСОБА_4, оформлений наказом № 9 від 01.014.2010 р. є безстроковим, оскільки не містить застереження про строк його дії.

Доводи представника позивача стосовно того, що згідно "Книги вихідної документації" довідка №95 від 17.06.2010 р. про постійну роботу ОСОБА_4 у фермерському господарстві "Мічурінський" не видавалася, суд не бере до уваги, оскільки під час дослідження в судовому засіданні "Книги вихідної документації" фермерського господарства "Мічурінський" судом встановлено, що вказана книга не прошита та відсутня нумерація аркушів, що дозволяє коригувати її вміст та не дає можливість перевірити достовірність інформації, яка міститься в ній.

Безпідставними, на думку суду, також є доводи представника позивача, що відтиски печатки фермерського господарства "Мічурінський", якими скріплено довідку №95 від 17.06.2010 р. та трудову книжку третьої особи є підробленими, оскільки доказів її втрати чи викрадення до суду сторонами не надано.

Крім того, суд звертає увагу, що згідно даних, які містяться інформаційній системі Пенсійного фонду та вносилися відповідно до поданих звітів ФГ "Мічурінський" за 2010 р. стосовно застрахованої особи ОСОБА_4 в розділі "Ознака "трудова книжка знаходиться у цього роботодавця"" проставлено "Так", що свідчить про перебування третьої особи в трудових відносинах з фермерським господарством "Мічурінський" на постійній основі.

Наведена обставина також підтверджується дослідженими в судовому засіданні податковими розрахунками сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку фермерським господарством "Мічурінський" за 2 та 3 квартали 2010 р., а також відомостями з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів та утриманих податків (Т. 1 а.с. 200, 201, Т. 2 а.с. 10).

Таким чином, позивачем до суду не надано належних доказів того, що ОСОБА_4 не працювала на постійній основі у фермерському господарстві "Мічурінський". Не доведено та не надано позивачем на обґрунтування своїх позовних вимог доказів того, що довідка видана директором Денегою О.І. №95 від 17.06.2010 р. про постійну роботу ОСОБА_4 у фермерським господарством "Мічурінський" є підробленою.

Доводи позивача стосовно порушення форми та змісту заповнення відповідачем оскаржуваного протоколу, суд не бере до уваги з огляду на наступне.

Порядок подання документів для призначення пенсії та порядок прийняття органом Пенсійного фонду рішення про призначення пенсії врегульовано Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Порядком подання оформлення документів відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 27.12.2005 р. за № 1566/11846.

Відповідно до п. 4.3 вказаного Порядку не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Як вбачається із оскаржуваного протоколу в графі "Умови призначення пенсії" вказано як "багатодітна мати в сільськогосподарському виробництві". Отже, пенсія ОСОБА_4 призначена відповідно до п. "ж" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Щодо графи "Відомості про дітей" зазначено, що вони відсутні. Судом встановлено, що до пенсії непрацюючим громадянам можуть встановлюватись надбавки на неповнолітніх дітей, які перебувають на утриманні пенсіонера. З цією метою, як вказували в судовому засіданні представники відповідача, програмним комплексом, який використовується для призначення пенсій АСОПД/КОМТЕХ передбачена можливість введення даних про дітей. Тобто дані про дітей, їх ПІБ, дата народження вносяться в програмний комплекс з метою встановлення надбавок до пенсії. Враховуючи, що на момент звернення за призначенням пенсії заявниця була працюючою, підстав для встановлення надбавок до пенсії на дітей не було, відповідно відомості про дітей відповідачем не вносились.

Інформація в графах "Кількість місяців в розрахунку заробітку" та "середньомісячний заробіток" визначені відповідно до ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Суд звертає увагу, що заробіток для обчислення пенсії враховувався за 60 місяців до 01.07.2000 р. та за весь період страхового стажу з 01.07.2000 р.. Крім того, певна кількість місяців відповідно до зазначеної статті могла бути оптимізованою, тобто виключеною з розрахунку заробітку.

Щодо відомостей, які містяться в графі "Розрахунок стажу" суд зазначає, що відповідно до ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Таким чином, позивачем помилково визначено, що дати в розрахунку стажу 02.04.2010 р. та 02.05.2010 р. є датами звільнення з роботи. Це дати визначення наявного страхового стажу згідно даних персоніфікованого обліку ОСОБА_4

Суд констатує, що в п. "ж" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" відсутня вимога щодо зайнятості протягом повного робочого дня чи на повну ставку у сільськогосподарському виробництві, натомість є лише вимога зайнятості на постійній основі. Тому доводи позивача щодо кількості відпрацьованих ОСОБА_4 годин, днів, тривалості її страхового стажу, як спростування факту її постійної зайнятості у сільськогосподарському виробництві є безпідставними.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач правомірно виніс оскаржуваний протокол № 2260 від 06.07.2010 р., яким ОСОБА_4 призначено пільгову пенсію відповідно до п. "ж" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а тому позов у цій частині задоволенню не підлягає.

Позовна вимога позивача про визнання неправомірними дії відповідача щодо покладання на фермерське господарство "Мічурінський" обов'язків по 100 відсотковому відшкодуванні відповідачу витрат по виплаті і доставці пільгових пенсій, також не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14.04.2014 р. позивачем від відповідача отримано розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з квітня 2014 р., який датований 09.04.2014 р., відповідно до якого ФГ "Мічурінський" зобов'язаний щомісячно відшкодовувати УПФУ розмір фактичних витрат на виплату та доставку пенсій ОСОБА_4 у сумі 568,88 грн. Частка плати відповідача складає 100% (Т. 1 а.с. 69).

За правилами абзацу 4 п.п. 1 п. 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду України (далі - ПФУ) плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

В абзаці п'ятому цього ж підпункту зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в"-"е" та "ж" ст. 13 Закону № 1788-XII, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону № 1058-IV.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в"-"е" та "ж" ст. 13 Закону № 1788-XII, покриваються підприємствами та організаціями.

Винятком із цього правила є лише порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, оскільки за змістом абзацу п'ятого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV виплата пенсій таким особам здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, а отже, і витрати на виплату та доставку пільгових пенсій покриваються за рахунок ПФУ та Державного бюджету України відповідно.

Однак специфіка такого порядку полягає в особливостях пенсійного забезпечення зазначених осіб.

Так, згідно зі ст. 14 Закону № 1788-XII працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років.

Аналізуючи положення п. 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV у контексті ст. 14 Закону № 1788-XII, Верховний Суд України в постанові від 07.07.2015 р. (справа № 21-735а15) прийшов до висновку, що порядок, за якого витрати на доставку пільгових пенсій покриваються до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України, стосується лише витрат на виплату та доставку пенсій, призначених особам на підставі ст. 14 Закону № 1788-XII.

Пунктом 6.1. розділу 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління ПФУ від 19.12.2003 р. № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 р. за № 64/8663 передбачено, що відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у таких розмірах: для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 Інструкції, - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Згідно ст. 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" та ст. 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", фермерське господарство „Мічурінський" перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Сокирянському районі і є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Для визначення права на пенсію на пільгових умовах органи Пенсійного фонду України приймають уточнюючі довідки підприємств або організацій згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" від 12.08.1993 р. № 637.

Тобто, відшкодуванню підлягають витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених громадянам, які отримують пенсію відповідно пункту „ж" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", незалежно від часу їхнього призначення, до досягнення працівниками пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

З огляду на те, що ОСОБА_4 перед виходом на пенсію працювала у ФГ "Мічурінський", а також те, що довідка надана позивачем їй як особі, що має право на отримання пенсії відповідно до пункту „ж" ст. 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення", то суд вважає, що відшкодування витрат по виплаті та доставці пенсій має здійснюватися фермерським господарством "Мічурінський" в повному обсязі, незалежно від кількості відпрацьованого часу у позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимога позивача про визнати дії управління Пенсійного фонду в Сокирянському районі Чернівецької області неправомірними щодо покладання на позивача обов'язків по 100 відсотковому відшкодуванні відповідачу витрат по виплаті і доставці пільгових пенсій задоволенню також не підлягає.

Аналогічна позиція викладена в постановах Вищого адміністративного суду України від 27.01.2016 р. в справі №824/2559/14-а та Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.09.2014 р. у справі № 824/1915/14-а за позовами управління Пенсійного фонду в Сокирянському районі Чернівецької області до фермерського господарства "Мічурінський" про стягнення заборгованості (Т. 1 а.с. 223-224, 225-226).

У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи приписи ст. 72 КАС України, суд вважає, що обставини встановлені в судових рішеннях по адміністративних справах №824/2559/14-а та № 824/1915/14-а де брали участь управління Пенсійного фонду в Сокирянському районі Чернівецької області та фермерське господарство "Мічурінський" не підлягають доказуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися суб'єкти владних повноважень при реалізації дискреційних повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судовим розглядом не встановлено порушення зазначених критеріїв відповідачем під час прийняття оскаржуваного рішення та вчиненні дій щодо покладання на позивача обов'язків по 100 відсотковому відшкодуванні витрат по виплаті і доставці пільгових пенсій, відтак в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Відповідно до положень, закріплених ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятого оскаржуваного рішення та вчинених дій.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 71, 72, 86, 94, 158, 160- 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

У відповідності до ст. ст. 185-186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, проголошення вступної та резолютивної частини рішення, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дні отримання копії постанови.

Згідно ст. 254 КАС України постанова, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмовити у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.К. Левицький

Постанова в повному обсязі складена 06 лютого 2017 р.