Постанова

від 07.02.2017 по справі 911/342/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2017 року Справа № 911/342/14

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Корсак В.А. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами", м. Київ (далі - Організація),

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2016

зі справи № 911/342/14

за позовом Організації в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "Юніверс Медіа Груп", м. Київ (далі - ТОВ "Юніверс Медіа Груп"),

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Бровари Київської області (далі - ФОП ОСОБА_4),

про стягнення 73 080 грн.

Судове засідання проведено за участю представників:

Організації - Молчанова В.В.,

ТОВ "Юніверс Медіа Груп" - не з'яв.,

ФОП ОСОБА_4 - не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення 73 080 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав.

Рішенням господарського суду Київської області від 02.04.2014 (суддя Мальована Л.Я.): позов задоволено; з ФОП ОСОБА_4 стягнуто на користь Організації 73 080 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав та 1 827 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2016 (колегія суддів у складі: Доманська М.Л. - головуючий, Верховець А.А. і Пантелієнко В.О.): апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_4 задоволено; рішення господарського суду Київської області від 02.04.2014 скасовано; прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено; з ТОВ "Юніверс Медіа Груп" стягнуто на користь ФОП ОСОБА_4 3 696 грн. витрат за проведення судової експертизи та 913,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ФОП ОСОБА_4 просить скасувати постанову апеляційної інстанції та передати справу на новий розгляд до апеляційного господарського суду. Скаргу мотивовано порушенням та неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу ФОП ОСОБА_4 заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, і просить оскаржувану постанову залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Сторони відповідно до статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги. Належним чином уповноважений представник ФОП ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, оскільки подана суду довіреність на ім'я ОСОБА_3, всупереч вимогам статті 28 ГПК України, не була нотаріально посвідчена.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Суд першої інстанції у розгляді справи виходив з таких обставин і висновків.

07.09.2012 Організацією та ТОВ "Юніверс Медіа Груп" (видавник) укладено договір № АВ-01/07 про управління майновими авторськими правами (далі - Договір № АВ-01/07), за умовами якого:

- видавник доручає Організації здійснювати управління на колективній основі його майновими авторськими правами на твори, перелік яких додається до цього договору, а саме дозволяти від імені видавника використання творів користувачами, а також збирати винагороду (роялті) за їх використання (пункт 2.1);

- у разі виявлення порушень майнових прав видавник надає Організації необхідні повноваження для захисту прав та здійснення представництва інтересів правовласника в суді (пункт 3.2.7);

- видавник зобов'язаний декларувати відповідно до правил організації твори з каталогу, управління правами на які здійснюється Організацією, за формою, наведеною в додатку №1 до даного договору (пункт 4.1.2).

На підставі декларації щодо передачі в управління музичних творів, Організації передано в управління майнові права на музичні твори "ІНФОРМАЦІЯ_1", "ІНФОРМАЦІЯ_2" та "ІНФОРМАЦІЯ_3" у виконанні "ОСОБА_11", авторами яких є ОСОБА_9 та ОСОБА_10

Таким чином, на підставі Договору № АВ-01/07 та декларації Організація набула майнові права інтелектуальної власності на зазначені музичні твори.

Актом фіксації від 14.08.2013 № 35/08/13, складеним уповноваженим представником Організації, встановлено, що у приміщенні ресторану "ІНФОРМАЦІЯ_4", який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в якому здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_4 , вільно розповсюджувалися (публічно виконувалися) музичні твори за допомогою наявного у закладі обладнання, серед яких: "ІНФОРМАЦІЯ_1", "ІНФОРМАЦІЯ_2" та "ІНФОРМАЦІЯ_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3)" у виконанні "ОСОБА_11", автором музики до яких є ОСОБА_9 і автором текстів ОСОБА_10

На підтвердження факту публічного виконання ФОП ОСОБА_4 зазначених творів позивачем надано відеозапис публічного сповіщення, акт фіксації від 14.08.2013 № 35/08/13 та фіскальний чек відповідача від 14.08.2013, оформлений у приміщенні ресторану "ІНФОРМАЦІЯ_4".

Судом першої інстанції з проведеного відеозапису встановлено, що такий запис проводився у приміщенні ресторану "ІНФОРМАЦІЯ_4" за адресою: АДРЕСА_1, в якому господарську діяльність здійснює ФОП ОСОБА_4; наданий позивачем відеозапис доводить факт публічного виконання відповідачем спірних музичних творів.

Суд першої інстанції визнав обґрунтованим поданий позивачем розрахунок компенсації за порушення майнових прав у розмірі 10 мінімальних заробітних плат як компенсацію за порушення майнових авторських прав автора віршів та 10 мінімальних заробітних плат як компенсацію за порушення майнових авторських прав автора музики за кожен твір, що в сукупності складає 73 080 грн.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у позові, додатково з'ясував та зазначив таке.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2015 у даній справі було призначено судову експертизу.

Висновком експерта за результатами проведення експертизи відеозвукозапису від 22.09.2016 № 8014/15-35 у справі № 911/342/14, встановлено, що: досліджувана відеофонограма виготовлена без застосування монтажу та є оригіналом; інформація у відео- та аудіоканалах у наданій на дослідження відеофонограмі фіксувалася одночасно. На питання: "Які дата та час виготовлення відеозапису, що міститься на досліджуваному диску?" експерт не надав відповіді, пояснивши це тим, що дата і час формуються у відповідності до налаштування записувального пристрою, яке встановлюється та змінюється користувачем.

Даний висновок експерта спростовує доводи ФОП ОСОБА_4 щодо можливості монтажу при здійсненні зазначеного відеозвукозапису.

Встановлення того, за допомогою якого саме джерела (пристрою) відбувалося публічне виконання музичних творів, є необхідним для встановлення порушення виключних майнових прав.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши подані у справі докази, дійшов висновку, що з відеозвукозапису не вбачається, за допомогою якого саме джерела (пристрою) відбувалося публічне виконання спірних музичних творів. Матеріали справи не містять доказів того, що таке виконання відбувалося за допомогою музичного центру, що був розміщений в іншому залі, ніж той зал, який зафіксований на відеозвукозапису, як на це посилався представник Організації у судовому засіданні 02.11.2016. Крім того, відсутні докази того, що відповідне джерело походження звуку (пристрій) належить саме ФОП ОСОБА_4 та що публічне виконання спірних музичних творів відбувалося саме з ініціативи ФОП ОСОБА_4

У акті фіксації від 14.08.2013 № 35/08/13 зазначено, що назви та виконавці творів, які звучали у приміщенні ресторану "ІНФОРМАЦІЯ_4", визначалися за допомогою програми "Shazam". Інформація щодо ідентифікації записаних звуків за допомогою програми "Shazam" не може бути розцінена як достовірна чи офіційна. Тобто суду не подано належних доказів того, що на відеозвукозапису зафіксовано публічне виконання саме тих музичних творів, стосовно яких виник спір.

Організацією не доведено, за допомогою якого саме джерела (пристрою) відбувалося публічне виконання спірних музичних творів, правомірність ідентифікації записаних звуків та спірних музичних творів у спосіб, що застосований Організацією; факт використання спірних музичних творів саме ФОП ОСОБА_4 у суді не доведено.

Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з ФОП ОСОБА_4 компенсації у зв'язку з порушенням майнових прав суб'єкта авторського права.

Відповідно до статті 45 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон) суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.

За приписами статей 48 і 49 Закону можлива передача на договірних засадах авторами або іншими суб'єктами авторського права та/або суміжних прав повноважень з управління майновими правами організаціям колективного управління, на які покладається виконання відповідних функцій, зокрема, збір винагороди на підставі зазначених договорів чи цього Закону, розподіл (перерозподіл між іншими організаціями колективного управління) зібраної винагороди, перерахування належної частки перерозподіленої винагороди іншим організаціям колективного управління, що представляють майнові інтереси відповідних суб'єктів авторського права та/або суміжних прав, або виплата розподіленої винагороди безпосередньо таким суб'єктам.

За наявності договорів з суб'єктами авторського права та/або суміжних прав на управління їх майновими правами організації колективного управління відповідно до статті 45 Закону, що надає право таким організаціям представляти інтереси власників майнових авторських прав, виконавців, виробників фонограм (відеограм), мають право звертатися до господарського суду з позовами про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду або стягнення доходу, отриманих порушником внаслідок порушення ним авторського права та/або суміжних прав, і у тому випадку, коли з порушником авторського права чи суміжних прав організацією колективного управління не укладено будь-якої угоди.

Організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб. Отже, у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб'єктів авторського права суд повинен з'ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб'єктом авторського права. Якщо у організації колективного управління відсутні повноваження на управління майновими правами суб'єкта авторського права, зокрема щодо конкретного твору, судам слід відмовляти у задоволенні позову цієї організації.

За наведених обставин судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що Організація на підставі Договору № АВ-01/07 та декларації наділена повноваженнями на управління майновими правами суб'єкта авторського права - позивача у справі, зокрема щодо музичних творів "ІНФОРМАЦІЯ_1", "ІНФОРМАЦІЯ_2" та "ІНФОРМАЦІЯ_3".

За змістом статей 435, 440, 441, 443 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 7, 15, 31-33 Закону: право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку (за договором, який відповідає визначеним законом вимогам); використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом).

Відповідно до частини третьої статті 426 ЦК України використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Частиною третьою статті 15 Закону визначено, що виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання і публічне сповіщення творів.

Відповідно до приписів статті 1 Закону публічне виконання - це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час.

Як зазначено в пункті 41 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", використанням твору в силу статті 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання - як у реальному часі ("наживо"), так і з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення), а також публічна демонстрація аудіовізуального твору (зі звуковим супроводом чи без такого) у місці, відкритому для публічного відвідування, або в іншому місці (приміщенні), де присутні особи, які не належать до кола однієї сім'ї чи близьких знайомих цієї сім'ї, - незалежно від того, чи сприймається твір публікою безпосередньо у місці його публічної демонстрації (публічного показу), чи в іншому місці одночасно з такою демонстрацією (показом). Відповідальність за публічне виконання твору (в тому числі при його виконанні в реальному часі - "наживо") несе фізична чи юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.

За приписами ГПК України:

- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (частини перша і друга статті 4 3 );

- доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (частина перша статті 32);

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (частина перша статті 33);

- оцінка доказів здійснюється господарським судом на основі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності (частина перша статті 43).

Оскаржуване судове рішення цим вимогам відповідає не повною мірою.

Суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про відмову в позові, оскільки, відхиляючи подані позивачем докази на підтвердження публічного виконання названих музичних творів відповідачем (акт фіксації, відеозапис, фіскальний чек), не надав останнім оцінки в їх сукупності, не навів доводів і доказів на їх спростування.

Крім того, саме ФОП ОСОБА_4, яка здійснює господарську діяльність у ресторані "ІНФОРМАЦІЯ_4", несе відповідальність за додержання в ньому вимог закону щодо охорони права на об'єкти інтелектуальної власності.

Невиконання ФОП ОСОБА_4 встановлених законом обов'язків щодо дотримання вимог ЦК України, а саме порядку використання музичних творів, які використовуються в її закладі, є порушенням статей 614 , 1166 ЦК України .

У свою чергу, використання твору без дозволу суб'єкта авторського права є порушенням авторського права, передбаченим пунктом "а" статті 50 Закону, за яке пунктом "г" частини другої статті 52 цього ж Закону передбачено можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації в розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат.

Відтак судом апеляційної інстанції не було дотримано вимог частини першої статті 4 7 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Тому у Вищого господарського суду України відсутні й підстави для висновку про правильність застосування відповідним господарським судом норм матеріального права, а саме Закону та ЦК України. Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 111 7 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, згідно з пунктом 3 статті 111 9 та частиною першої статті 111 10 ГПК України оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. У такому розгляді суду необхідно врахувати викладене, встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін і поданим ними доказам належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до закону. За результатами нового розгляду справи має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат у ній.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 ,111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2016 зі справи № 911/342/14 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Суддя В. Селіваненко

Суддя В. Корсак

Суддя Б. Львов